Внесено зміни до постанови № 884, яка регулює виплати сім’ям військових у разі полону, зникнення чи інтернування. Тепер військові можуть самі вказати, кому саме виплачуватиметься їхнє грошове забезпечення у таких випадках.

 Для цього треба скласти особисте розпорядження (завірене командиром або нотаріусом), яке зберігається в особовій справі.
Гроші щомісяця отримуватиме та особа, яку зазначив військовий.

 Сума виплат враховуватиме індексацію, вислугу років та поточний рівень забезпечення.

ʼУ разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону або зникнення безвісти, грошове забезпечення військовослужбовця розподіляється таким чином:

-50% від загальної суми грошового забезпечення (після обов’язкових відрахувань) розподіляється рівними частками між:
1. дружиною (чоловіком);
2. законними представниками малолітніх або неповнолітніх дітей;
3. дітьми з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їхніми законними представниками;
4. батьками військовослужбовця (крім тих, хто отримує аліменти від військового, або тих, хто позбавлений батьківських прав — якщо ці права не були поновлені).

– Якщо немає ані особистого розпорядження, ані осіб із попереднього переліку, 20% грошового забезпечення (також після встановлених законом відрахувань) розподіляється рівними частками між:

1. повнолітніми дітьми, рідними братами та сестрами, законними представниками яких є військовослужбовець.

Можна добровільно відмовитись від своєї частки на користь іншої особи, яка має право на виплати. Для цього подається нотаріально засвідчена заява.
Якщо відмова подається без вказання іншої особи, частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які отримуюють виплати.

 ВАЖЛИВО!!!Подання заяви про відмову від виплати грошового забезпечення від імені малолітніх, неповнолітніх дітей військовослужбовців, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на виплату грошового забезпечення, не допускається. 

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов’язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті. 

Також внесено зміни до постанови КМУ від 14.05.2024 № 550 «Про затвердження Порядку та строків передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі». 

Особисте розпорядження складається у письмовій формі, в довільному стилі, але з обов’язковими даними.

Що має бути в розпорядженні?

Дані про військового:
– військове звання
– ПІБ
– дата народження
– зареєстрована або задекларована адреса
– РНОКПП (код платника податків) або позначка про відмову
– дата і місце складання

Кому саме виплачувати кошти:
– ПІБ особи (осіб), які мають отримувати виплати
– дата народження
– адреса
– РНОКПП або відмітка про відмову
– номер телефону
– email

Вказати:
– яку частку грошового забезпечення отримає кожна особа
– ці виплати можуть стосуватись як випадку полону, так і одноразової допомоги у разі загибелі.

Розпорядження підписується та засвідчується командиром або нотаріусом і зберігається в особовій справі.

Військовослужбовець має право у будь-який час скасувати особисті розпорядження. Кожне нове особисте розпорядження скасовує дійсність попереднього, про що робиться запис в кожному новому особистому розпорядженні. 

02 жовтня 2024 року набрання чинності Наказ Міністерства оборони України від 23.07.2024 № 495 “Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”.

Відповідно до п. 14 вказаних змін було доповнено та змінено додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затв. наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170), тобто перелік документів для звільнення з військової служби.

Одним із необхідних документів для звільнення з військової служби за сімейними обставинами є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником ТЦК та СП, з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.

Це стосується таких підстав для звільнення:

1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):

• у разі наявності дружини (чоловіка) з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати (абз. 12 п. 2 ст. 12 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу”);
• у разі необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абз. 12 п. 2 ст. 12 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу”);
• у разі необхідності здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови, що така особа є членом сім’ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім’ї, які здійснюють постійний догляд (абз. 14 п. 2 ст. 12 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу”);

2) під час дії воєнного стану:

• у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я (абз. 13 п. 3 ст. 12 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу”);
• у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я (абз. 14 п. 3 ст. 12 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу”).

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затв. Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008) містить процедуру отримання акта обстеження сімейного стану, проте він стосується лише порядку звільнення військовослужбовців строкової служби. Пункт 213 Положення передбачає:

Районні ТЦК та СП наділені повноваженнями перевіряти сімейний стан військовослужбовця за зверненням командира в/ч або за заявою родичів (за наявності підстав). Це передбачено абзацом 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затв. постановою КМУ від 23.12.2022 № 154).

Варто зауважити, що вказана норма вже не містить обмеження щодо виду служби, яку проходить військовослужбовець. Відповідно ТЦК та СП можуть проводити перевірку сімейного стану військовослужбовців, які проходять військову службу як за контрактом, так і за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У зв’язку із вказаною ситуацією та значною кількістю звернень ГО “Юридична сотня” надіслала запит Міністру оборони України щодо алгоритму звернення та отримання військовослужбовцем або членом його сім’ї акта обстеження сімейного стану військовослужбовця, необхідного для звільнення з військової служби за сімейними обставинами чи з інших поважних причин.

18 січня 2025 року на електронну адресу ГО “Юридична сотня” надійшла відповідь** від управління цивільно-військового співробітництва штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, у якій серед іншого було вказано про те, що в такій ситуації “військовослужбовцям необхідно звертатись з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, – до наступного прямого командира (начальника)”.

** З повним текстом відповіді на запит можете ознайомитися за посиланням.

При цьому алгоритму дій для військової частини, ТЦК та СП, а також форми акта обстеження надано не було. 

Якщо нам вдасться отримати нову інформацію щодо оформлення акта обстеження, ми обов’язково опублікуємо оновлення. Слідкуйте за нашими публікаціями. 

Бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та воєнного стану: Постанова КМУ №1332 від 22.11.2024

1. Відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були надані до 01.12.2024 р. є чинними протягом строку, на який вони надані, але не довше ніж до 28 лютого 2025 р.;
2. Відстрочки анулюються, якщо:

• закінчився строк їх дії;
• завершені роботи для потреб ЗСУ, інших військових формувань;
• підприємства позбавлені статусу критично важливих;
• ліквідовано орган державної влади, місцевого самоврядування, підприємство, установу чи організацію;
• військовозобов’язаного звільнено (крім переведення на іншу посаду в одній організації);
• трудовий договір військовозобов’язаного з підприємством, установою, організацією тимчасово припинений;
• відстрочка надана з інших підстав, визначених ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;
• прийнято обґрунтоване подання керівника органу чи установи;
• закінчився контракт або строк призначення для працівників спеціалізованих установ ООН та міжнародних організацій, учасником або спостерігачем у яких є Україна;
• оператор протимінної діяльності не виконав роботи з розмінування протягом 6 місяців.

Відстрочка анулюється рішенням Мінекономіки на основі подання органів влади або підприємств. Ці органи повинні протягом 5 днів надати ТЦК витяг з наказу Мінекономіки про бронювання. Мінекономіки надсилає рішення про анулювання відстрочки у відповідні органи влади, а також Міністерству цифрової трансформації та Міноборони.

Якщо працівник змінює роботу (наприклад, прийнятий, переміщений чи звільнений), органи, які є критично важливими для ЗСУ або економіки, повинні подати відповідні відомості Пенсійному фонду через електронний портал.

Рішення про визнання підприємств критично важливими, які діють до 01.12.2024, будуть продовжені до 31 грудня 2024 року.

Центральні органи виконавчої влади повинні:

1. установити критерії для визначення критично важливих підприємств протягом 10 днів з 01.12.2024;
2. переглядати ці рішення кожні 3 місяці.

 Бронювання військовозобов’язаних  на період мобілізації   та  воєнного стану

Бронювання здійснюється через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (Портал Дія). Заброньовані військовозобов’язані отримують відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Не підлягають бронюванню військовозобов’язані, які за законом не підлягають мобілізації, наприклад, багатодітні батьки чи опікуни осіб з інвалідністю І-ІІ груп.

Можуть бути заброньовані військовозобов’язані, які працюють 

• у державних органах, органах місцевого самоврядування, прокуратурі, поліції, судовій системі, органах досудового розслідування та ін.

Строк: до завершення мобілізації.

• У критично важливих підприємствах, установах та організаціях, які забезпечують потреби ЗСУ та інших військових формувань.

Строк: до завершення контракту або договору.

• У критично важливих установах, що забезпечують функціонування економіки та життєдіяльності населення.
• В операторах протимінної діяльності, які займаються розмінуванням.

Строк: 12 місяців.

• У спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних і неурядових організаціях, у яких Україна є учасником або спостерігачем.

Строк: до завершення контракту або призначення.

Бронюванню підлягають військовозобов’язані, які займають такі посади:

1. Категорія “А” державної служби та штатні працівники патронатних служб державних органів, що діють на всій території України.
2. Керівники обласних, районних, міських (Київської та Севастопольської) держадміністрацій.
3. Категорія “Б” державної служби, які тимчасово виконують обов’язки посад категорії “А”.
4. Голови обласних, районних рад та міські голови.
5. Кінцеві бенефіціарні власники критично важливих підприємств та установ, які не є їх працівниками.
6. Члени наглядових рад підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки України і вартість активів яких або річний розмір чистого доходу перевищує 200 млн грн, а також особливо важливих для економіки підприємств, вартість активів яких перевищує 2 млрд грн або річний розмір чистого доходу перевищує 1,5 млрд грн; 
7. Працівники критично важливих підприємств та установ у сферах оборонно-промислового комплексу, паливно-енергетичного комплексу та в інших критичних галузях.
8. Працівники спеціалізованих установ ООН, дипломатичних установ, міжнародних організацій.
9. Працівники в галузях спорту, енергетики, електронних комунікацій, що є критично важливими для функціонування економіки та життєдіяльності населення.

Бронюванню підлягають 50% військовозобов’язаних, які займають посади:

1. Категорії “Б” та “В” державної служби.
2. В органах державної влади, поліції, прокуратурі, БЕБ, ДСНС, судовій системі, органах досудового розслідування.
3. В органах місцевого самоврядування.
4. На критично важливих підприємствах і в установах.

Мінімум 50% цих працівників може бути заброньовано, але при необхідності кількість може перевищувати 50% за рішенням Міністра оборони.

3. Процедура бронювання через Дію

Мінекономіки формує і веде Єдиний перелік органів влади, підприємств та установ, що можуть бронювати військовозобов’язаних. Це:

1. державні органи;
2. критично важливі підприємства та установи;
3. окремі правоохоронні органи, суди, органи досудового розслідування.

У єдиний перелік вноситься:

• повне найменування органу чи підприємства;
• код ЄДРПОУ;
• ПІБ уповноваженої особи;
• інформація про бронювання (ліміт, дата, підстави).

Як подається повідомлення?

1. Повідомлення формують через Дію.
2. Уповноважена особа державного органу чи підприємства подає повідомлення, авторизувавшись через кваліфікований електронний підпис.
3. Включення до переліку відбувається на підставі інформації з ЄДР.

Зміни в Єдиному переліку можливі:

• якщо підприємство або установа стають критично важливими для забезпечення ЗСУ чи інших військових формувань, або при зміні ліміту бронювання;
• виключення з переліку можливе при завершенні контракту або ліквідації органу чи підприємства.

Зміни до Єдиного переліку

1. Подання змін:
   • про підтвердження критичності підприємства чи установи для ЗСУ чи економіки;
   • про зміни ліміту бронювання.
2. Подання виключення з переліку:
   • якщо підприємство або установа більше не є критично важливими;
   • якщо підприємство завершило роботу для ЗСУ або інших військових формувань;
   • якщо організація ліквідована.

Подання списків та бронювання

1. Керівники організацій можуть подавати списки через Дію для бронювання військовозобов’язаних.
2. Інформація про військовозобов’язаних зберігається в Єдиному реєстрі:
   • ПІБ, дата народження, номер паспорта;
   • строк дії відстрочки.
3. Військовозобов’язані, що працюють у критично важливих установах чи міжнародних організаціях, можуть отримати відстрочку через подання списку через Дію. Це стосується:
   • органів, що забезпечують діяльність президента, ВРУ та КМУ;
   • донорських організацій, міжнародних судів та установ ООН.
4. Бронювання військовозобов’язаних
   • Переведення на спеціальний військовий облік та надання відстрочки від мобілізації здійснюється автоматично через реєстр протягом 72 годин після подання списку.
5. Формування списків
   • Для бронювання військовозобов’язаних необхідно подати список через Портал Дія з кваліфікованим електронним підписом.

Як працює автоматизація?

• Якщо військовозобов’язаний працює на важливому підприємстві чи установі та відповідає певним вимогам (зарплата, наявність документів тощо), система автоматично переведе його на спеціальний військовий облік.
• Інформація про бронювання відображається в електронному обліковому документі військовозобов’язаного.
• Керівники можуть отримати дані про військовозобов’язаних, що мають відстрочку або переведені на спеціальний облік з єдиного реєстру.

Відстрочка та переведення на спеціальний військовий облік

• Військовозобов’язані, яких забронювали, автоматично переводяться на спеціальний військовий облік у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Відстрочка анулюється у випадку закінчення дії бронювання, припинення виробництва товарів для потреб ЗСУ або ліквідації підприємства чи організації.

22 жовтня 2024 року Указом Президента № 732/2024 введене в дію рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року “Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів”.

Рішення стосується: 

• реформування медико-соціальної експертизи (МСЕ);
• перевірки рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів;
• цифровізації всіх етапів проходження МСЕК;
• аудиту виплат по інвалідності посадовим особам державних органів;
• змін до Кримінального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України, які б визначали кримінальну відповідальність за незаконне збагачення для голови й членів медико-соціальних експертних комісій .

КМУ повинен забезпечити щодо МСЕК: 

• до 30 жовтня 2024 — утворення робочих груп із перевірки рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів;
• до 23 січня 2025 року — доповідь про результати перевірки  рішень МСЕК щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі необґрунтованого прийняття таких рішень — ініціювання їх перегляду та інформування за наявності підстав правоохоронних органів;
• до 7 листопада 2024 —  підготовку та подання МОЗ разом з Мінцифри на розгляд КМУ плану цифровізації всіх етапів МСЕК;
• до 23 листопада 2024 року — розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України разом із МОЗ законопроєкту про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження оцінювання особи з обмеженням повсякденного функціонування, розробленого з метою реформування системи МСЕ в Україні, передбачивши, зокрема, ліквідацію МСЕК з 31 грудня 2024 року.

Щодо пенсійних нарахувань: 

• до 30 жовтня 2024 — проведення разом із Пенсійним фондом України, ДБР, Національною поліцією України, СБУ аудиту нарахувань пенсійних виплат по інвалідності посадовим особам державних органів;
• розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроєктів:
• разом із Мінсоцполітики щодо перегляду системи та механізму нарахувань пенсійних виплат посадовим особам державних органів;
• разом із Офісом Генерального прокурора щодо унормування порядку нарахування заробітних плат і пенсій працівникам органів прокуратури України, а також закріплення відповідних соціальних гарантій для осіб, які мають інвалідність, для роботи в органах прокуратури України; проведення повторних перевірок рішень МСЕК, на підставі яких прокурорам встановлено інвалідність.

Щодо перетину кордону: 

• до 23 листопада 2024 року забезпечити опрацювання разом із ДПС питання щодо внесення змін до НПА стосовно особливостей перетинання державного кордону України колишніми посадовими особами державних органів, які мають інвалідність, з визначенням переліку їх документів, що підлягатимуть перевірці.

Рекомендувати НАЗК:

• перевірити до 30 листопада 2024 року стан імплементації рекомендацій, визначених у дослідженні “Топ-10 корупційних ризиків медико-соціальної експертизи щодо встановлення інвалідності”, яке було проведено у 2021 році, актуалізувати його з урахуванням правового режиму воєнного стану та врахувати під час розроблення нової антикорупційної стратегії;
• розробити та забезпечити до 31 грудня 2024 року внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проєктів законів про внесення змін до КК та ЦПК України, які б визначали голову й членів медико-соціальних експертних комісій суб’єктами кримінальної відповідальності за незаконне збагачення та відповідачами у справах про визнання необґрунтованими активів (цивільна конфіскація).

Чи означає прийняття цього рішення автоматичну ліквідацію МСЕК? 

Ні, у рішенні покладається обов’язок на КМУ розробити законопроєкт щодо запровадження оцінювання особи з обмеженням повсякденного функціонування, розробленого з метою невідкладного реформування системи МСЕ в Україні, передбачивши, зокрема, ліквідацію МСЕК з 31 грудня 2024 року.

Нагадаємо, напередодні МОЗ опублікувало Повідомлення про оприлюднення проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи». 

У законопроєкті йдеться про запровадження оцінювання особи з обмеженням повсякденного функціонування, заміну МСЕК на експертні комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи та інші зміни.

Чи переглядатимуть та скасовуватимуть усі рішення МСЕК?

Ні, переглядатимуть рішення, якими встановлено інвалідність посадовим особам державних органів, у разі необґрунтованого прийняття — ініціюватимуть їх перегляд.

Чи буде  кримінальна відповідальність для голови й членів медико-соціальних експертних комісій?

У рішенні йдеться про обов’язок розробити законопроєкти, з метою невідкладного реформування системи МСЕ в Україні, передбачивши, зокрема, ліквідацію МСЕК з 31 грудня 2024 року. Тому доцільність зміни кримінально-правового законодавства в такий же строк виглядає недостатньо обґрунтовано. Адже  закон, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. 

22 жовтня 2024 року Президент підписав Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”. Сьогодні, 24.10.2024, закон набрав чинності.

Закон має на меті привести у відповідність положення національного кримінального законодавства до норм Римського статуту МКС. 

24.08.2024 року Президент підписав підтриманий ВРУ Закон про ратифікацію Римського статуту МКС. ГО “Юридична сотня” долучалася до адвокації цього процесу ще з 2021 року. Наразі актуалізуємо один з аналітичних матеріалів того часу.

Що таке Римський статут?

Римський статут Міжнародного кримінального суду — це міжнародний договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд.

Статут надає право МКС розглядати такі міжнародні злочини:

1. геноцид (намір винищити певну національну, расову, етнічну або релігійну групу);
2. злочини проти людяності (масштабне переслідування мирного населення);
3. воєнні злочини (порушення законів та звичаїв ведення війни, наприклад щодо поводження з військовополоненими або використання заборонених видів зброї);
4. злочини агресії (планування або здійснення особою, яка здійснює контроль над силовими формуваннями акту агресії, який є порушенням Статуту ООН (далі разом ці злочини — міжнародні злочини).

Що таке Міжнародний кримінальний суд?

Міжнародний кримінальний суд — це міжнародний трибунал, який був створений у 1998 році для розслідування та переслідування осіб, звинувачених у геноциді, військових злочинах та злочинах проти людяності. Це перший трибунал, який діє на постійній основі. Суд почав роботу з липня 2002 року, після того як 60 країн ратифікували Римський статут.

Міжнародний кримінальний суд працює з липня 2002 року та розташований у місті Гаазі, Нідерланди.

МКС може розглядати справи за трьох умов:

1. держава підписала та ратифікувала Римський статут;
2. Рада Безпеки ООН передає справу до МКС (за 23 роки роботи Суду таке трапилося двічі, у справах щодо Південного Судану та Лівії);
3. коли держава-учасниця РС сама ініціює справу в МКС.

Що таке ратифікація?

Ратифікація — механізм затвердження Верховною Радою України міжнародного договору та згода на його обов’язковість для держави.

Ратифікація Римського статуту дозволить поширити юрисдикцію МКС на Україну та почати розслідування злочинів на території України.

Чому це важливо для України?

•  Це наразі єдиний механізм притягнення до відповідальності на міжнародному рівні путіна та очільників т. зв. “ЛНР” та “ДНР”, інших військових злочинців, що несуть відповідальність за злочини, вчинені внаслідок агресії рф на території України.
•   Ратифікація Статуту є зобов’язанням України згідно зі статтями 8 і 24 Угоди про асоціацію з ЄС.

Чому Україна за стільки років не ратифікувала Римський статут?

Україна повинна привести внутрішнє законодавство (зокрема Кримінальний кодекс) у відповідність до норм Статуту. Вирішити цю проблему був покликаний законопроєкт, який було зареєстровано ще у 2019 році, однак в той час необхідні зміни до законодавства не набули законної сили.

У серпні 2024 року, Президент України зареєстрував у ВРУ нові законопроєкти № 0285 (про ратифікацію Римського статуту) та № 11484 (про внесення необхідних змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку із ратифікацією). 

21 серпня 2024 року, ВРУ нарешті підтримала ратифікацію Римського статуту. 24.08.2024 цей Закон було підписано Президентом. Однак він набере чинності одночасно із Законом, який вносить необхідні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України. Наразі проєкт № 11484 опрацьовується у комітеті ВРУ.

Ситуація з ратифікацією Римського статуту станом на 21.08.2024 року

• Україна підписала Статут 20 січня 2000 року, однак тоді не ратифікувала його.
• 25 лютого 2014 року ВРУ прийняла Заяву № 790-VII, якою визнала юрисдикцію Суду за ст. 7 Статуту (злочини проти людяності) під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.
• 4 лютого 2015 року ВРУ прийняла Постанову № 790-VII, якою затвердила заяву, що визнала юрисдикцію Суду за статтями 7 (злочини проти людяності) і 8 (воєнні злочини) Статуту щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій “ДНР” та “ЛНР”, починаючи з 20 лютого 2014 року і без кінцевої дати.
• 11 грудня 2020 р. прокурор суду оголосила про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні.
• Ситуація в Україні визнана такою, що відповідає критеріям Статуту для відкриття розслідування. Наступним кроком є звернення прокурора до суддів Палати попереднього провадження суду надати дозвіл на розслідування по суті.
• 21 серпня 2024 року Верховна Рада України підтримала законопроєкт про ратифікацію Римського статуту. Надалі закон повинен підписати Президент і після офіційного опублікування він набуде чинності, але не раніше набрання чинності законом, який вносить необхідні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України.

Зверніть увагу! Закон про ратифікацію Римського статуту містить кілька важливих застережень. По-перше, протягом 7 років Україна не визнає юрисдикції Міжнародного кримінального суду стосовно злочинів, зазначених у статті 8 (з урахуванням поправок). Це стосується саме воєнних злочинів — вбивства полонених, цивільних осіб, взяття заручників, напади на освітні чи релігійні будівлі, порушення законів і звичаїв війни тощо. Проте таке застереження, зроблене щодо громадян України, відповідно не поширюватиметься на іноземців або осіб без громадянства, які захищають Україну.

По-друге, усі документи Міжнародного кримінального суду мають надаватися державі або українською мовою, або з перекладом, що потенційно спростить і пришвидшить роботу всіх уповноважених органів. 

 Які позитивні наслідки ратифікація матиме для України?

• Механізм безпосереднього покарання тих, хто скоює міжнародні злочини;
• стимулювання національних органів розслідування діяти ефективніше, вивчати ширше коло фактів, що можуть указувати на скоєння воєнних злочинів, слідувати міжнародним стандартам документування, роботи зі свідками тощо;
• залучення МКС до вивчення ситуації в країні одразу пожвавлює національне слідство та мобілізує правозахисну спільноту;
• Україна стане повноцінним учасником процесу в усіх структурах МКС, зокрема й матиме право вносити кандидатуру судді від України та брати участь у виборах прокурора суду;
• жертви міжнародних злочинів зможуть бути залучені до розгляду справ, а також зможуть отримати компенсацію зі спеціального цільового фонду МКС;
• рішення міжнародних судів щодо Росії будуть вагомим чинником для продовження та розширення санкційної політики України та інших держав щодо РФ як держави-агресора.
• Цей проєкт — один із маркерів євроінтеграції.

Які негативні наслідки ратифікація матиме для України?

1) Можливість притягнення українських громадян до відповідальності. У разі ратифікації статуту його юрисдикція буде поширюватися не тільки на державу-агресора, а й на саму Україну. Це означає, що українські громадяни також можуть бути притягнені до відповідальності судом (з відстрочкою щодо гіпотетичних воєнних злочинів). Однак це малоймовірно. Тому що:

• МКС обмежений у ресурсах, тому його цікавлять лише розслідування злочинів представників вищих ешелонів влади;
• МКС не притягуватиме українських військових до кримінальної відповідальності за використання зброї та законне застосування сили тільки за те, що вони захищали українську землю;
• притягнути до відповідальності українських громадян можна лише за (1) геноцид, (2) злочини проти людяності, (3) воєнні злочини (пізніше) і (4) злочини агресії; звичайні солдати не в змозі самотужки організувати масове знищення цивільного населення, тому перед судом постануть ті, хто віддавав злочинні накази. Також пропонується у національній системі правосуддя посилити відповідальність командирів за видання таких наказів, що дасть змогу Україні самостійно притягнути винних осіб до відповідальності, без залучення МКС та його процедур;
• Україна є підписантом статуту ООН, і він підтверджує право країни на самозахист.

2) Сплата додаткового збору для роботи МКС. Його платять усі держави, які ратифікували Римський статут. Ці кошти направлені на забезпечення роботи суду.
Розмір: еквівалент 200 —225 тисяч євро щорічно, що є меншим, аніж інші зобов’язання, що випливають із участі України у міжнародних органах та організаціях. 

А що з тим, що Росія не ратифікувала Римський статут?

Це не зможе зупинити суд від переслідування найвищої ланки військових командувачів з російської сторони, якщо МКС збере достатньо доказів щодо злочинних наказів. Навіть якщо росія не ратифікувала Римський статут і заявляє про те, що вона не буде співпрацювати з МКС, російські громадяни все одно відповідальні в МКС за злочини проти людяності й воєнні злочини, оскільки МКС має юрисдикцію щодо всієї території України (включно з тимчасово окупованим Кримом, а також іншими тимчасово окупованими територіями).

І що після того, як розслідування буде завершено?

Мінімум: причетний до злочинів залишається невиїзним у своїй країні.
Максимум: його затримають на території держави, яка ратифікувала Римський статут.

Чи використає Росія інструмент МКС на свою користь?

МКС — це неупереджений, аполітичний суд, тому розслідування й видавання ордерів на арешт здійснюються виключно на підставі доказів, які збирає та незалежно аналізує сам прокурор МКС.

До цього на етапі попереднього вивчення будь-хто (навіть держави, що не ратифікували Римський статут) може надавати суду докази.

Постійне членство росії в Раді Безпеки ООН не зробить її докази вагомішими, ніж докази з боку України. Крім того, процедура здійснення судового переслідування певною мірою гарантує високу якість доказів. Отже, якщо росія спробує підробити докази, прокурор відмовить у їхньому розгляді судом. Звичайно, росія може спробувати таку тактику, як це було, приміром, під час агресії проти Грузії у 2008 році, однак тоді це не було результативно для агресора.

 Приклади позитивних рішень МКС, які є схожими до ситуації в Україні

У цьому контексті показовою є справа колишнього президента Судану Омара Аль-Башира. У 2009 році МКС видав ордер на арешт Аль-Башира за звинуваченнями в злочинах проти людяності та воєнних злочинах, які вчиняла суданська армія щодо цивільного населення суданського регіону Дарфур. Цей ордер зробив президента Судану майже невиїзним з країни, адже, якби він хотів потрапити до однієї з понад 120 країн-учасниць МКС, його б одразу заарештували. У квітні 2021 року його усунули від влади в результаті військового перевороту. Після зміни влади в Судані Аль-Башир був затриманий, а в червні 2021 року уряд Судану висловив бажання передати колишнього очільника держави до МКС. Тобто навіть очільники держави можуть бути притягнуті до відповідальності за вчинення міжнародних злочинів (хоча б і після усунення від влади).

Цікавим є приклад притягнення до відповідальності очільника збройного угрупування “Патріотичні сили за звільнення Конго” Боско Нтаганди, який не лише не вживав заходів для припинення порушень міжнародного гуманітарного права та прав людини, але й організував та заохочував власних солдат до вбивств, ґвалтувань, організації сексуального рабства, розграбувань, рекрутингу дітей тощо. Ордер на арешт Нтаганди видано у 2006 році, а у 2019 році його було засуджено до 30 років ув’язнення. Сума компенсацій жертвам злочинів Нтаганди сягнула орієнтовно 30 млн грн.

У зв’язку зі змінами до законодавства команда Юридичної сотні підготувала роз’яснення для військовозобов’язаних щодо їх обов’язків під час мобілізації. А також про те, які повноваження є у представників ТЦК та СП, поліції, та які заходи впливу вони мають право вживати.

та пред’являти їх за вимогою:

1. уповноваженого представника ТЦК та СП;
2. поліцейського;
3. представника Державної прикордонної служби — у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

До 16 липня включно громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік або вже перебувають на ньому, були зобов’язані оновити свої облікові дані. Інакше це є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності —  штрафу від 17 000 до 25 500 грн.

Водночас варто пам’ятати, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом 3-х місяців з дня його виявлення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення.

Самостійне оновлення даних не скасовує право представників ТЦК та СП вручати повістки. Вони й надалі мають такі повноваження. 

Коли поліція може здійснити адміністративне затримання та доставити особу до ТЦК та СП

Нацполіція має повноваження здійснювати адміністративне затримання за адмінправопорушення ст. 210 (порушення правил військового обліку) та 210-1 (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) КУпАП:

• коли до поліції звертається ТЦК та СП про необхідність здійснити адмінзатримання у зв’язку з вчиненням адмінправопорушення;
• коли поліція під час перевірки документів виявила, що військово-обліковий документ відсутній або є інформація в реєстрах і базах даних про розшук такої особи;
• якщо орган охорони державного кордону виявив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів є відомості про подання такої особи в розшук – тоді викликають поліцію;
• у разі відмови від отримання повістки (затримання здійснює поліцейський, який входить до складу групи оповіщення);
• у разі відмови прослідувати до ТЦК та СП (затримання здійснює поліцейський, який входить складу групи оповіщення).

Заходи впливу щодо громадян, які не виконують обов’язки під час мобілізації

У разі невиконання під час мобілізації громадянином обов’язків, передбачених ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, керівник ТЦК та СП звертається до поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до ТЦК та СП.

Керівник ТЦК та СП протягом 5 днів з дня отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адмінзатримання надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом.

Якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків), ТЦК та СП звертається до суду з приводу тимчасового обмеження такого громадянина в праві керування транспортним засобом під час мобілізації на строк до виконання або відкликання такої вимоги.

Вимога вважається:

• виконаною — якщо громадянин виконав обов’язок (обов’язки), зазначений у вимозі (тоді не пізніше наступного робочого дня видається документ, який підтверджує виконання вимоги);
• відкликаною –  у разі припинення або завершення строку мобілізації.

Тимчасове обмеження в праві керування транспортним засобом

Якщо вимога не виконана, ТЦК та СП протягом 10 календарних днів з дня вручення звертається до суду з позовною заявою про тимчасове обмеження такої особи в праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Позов подається до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня виникнення підстав.

Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішує протягом 5 днів з дня надходження позовної заяви.

Суд розглядає позов у письмовому провадженні протягом 30 днів з дня відкриття провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторони — з проведенням судового засідання. 

Суд відмовляє в задоволенні заявлених позивачем вимог, якщо

• позивач не доведе існування обставин та вжиття заходів, передбачених Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а саме:

• невиконання під час мобілізації обов’язків, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та вчинення нею адмінправопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП;
• неможливість здійснити адмінзатримання та доставити таку особу до ТЦК та СП поліцією;
• вручення вимоги ТЦК та СП про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом відповідно;
• невиконання зазначеного у вимозі обов’язку (обов’язків);

• обмеження позбавляє основного законного джерела засобів для існування;

• транспортний засіб використовується у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні особи з інвалідністю I, II групи або дитини з інвалідністю.

Тимчасове обмеження керування транспортним засобом встановлюється на строк до виконання або відкликання вимоги.

Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про тимчасове обмеження  права керування ТЗ під час мобілізації не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилається Нацполіції для застосування тимчасового обмеження.

На оскарження надається 15 днів з дня проголошення рішення. Водночас подання апеляційної скарги не перешкоджає його виконанню. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в 15-денний строк з дня відкриття апеляційного провадження.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку.

Рішення суду в таких справах підлягають негайному виконанню.

Такі рішення підлягають виконанню через виконавчу службу, яка має не пізніше наступного робочого дня з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження надіслати її до органу Нацполіції для застосування до особи тимчасового обмеження в праві керування ТЗ під час мобілізації. 

Якщо особа після застосування щодо неї такого обмеження все ж буде керувати транспортним засобом, то вона вчинятиме адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП:

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження в праві керування транспортними засобами, – тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 3 до 6 місяців.

У такому разі в особи вилучається посвідчення водія.

Питання визнання особи, яка зникла безвісти, померлою   досить складне та делікатне. Цей статус є надважливим для родичів, також він впливає на юридичні відносини та майнові права.   В Україні ця процедура регламентується низкою нормативно-правових актів і вимагає суворого дотримання встановлених формальностей.

Нормативно-правова база

Основним нормативним актом, який регулює процедуру визнання особи померлою, є Цивільний кодекс України. Саме в ньому містяться загальні положення щодо обставин і порядку визнання фізичної особи померлою.

Крім того, детальніше процедуру розгляду таких справ регламентує Цивільний процесуальний кодекс України. Цей кодекс визначає підвідомчість справ, порядок подання позову, докази, які необхідно надати, та інші процесуальні питання.

Обставини для визнання особи померлою

• Відсутність відомостей про місце перебування особи протягом тривалого часу. 

 Якщо український військовий зник безвісти в зоні бойових дій на строк понад 2 роки, або щонайменше на 6 місяців, коли відомі обставини зникнення (брав участь у бойовій задачі та не повернувся), родина може звернутися до суду із заявою про визнання його померлим.

• Наявність обставин, які дають підставу вважати, що особа загинула. 

Це можуть бути, наприклад, катастрофи, стихійні лиха, бойові дії тощо.

Порядок визнання особи померлою

Для визнання військовослужбовця померлим потрібно звернутися в місцевий загальний суд із заявою про визнання особи померлою.

У заяві потрібно описати обставини, які дають підставу припускати, що військовослужбовець загинув, а також мету для оголошення військовослужбовця померлим. До заяви необхідно надати, відповідно до статті 318 ЦПК:

причини неможливості одержання та відновлення документів, що посвідчують факт смерті, або докази, що його підтверджують;

докази, що підтверджують викладені заявником обставини (свідчення очевидців, медичні документи про смерть);

довідку про неможливість відновлення втрачених документів (письмова відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану).

Позовна заява

Позовна заява повинна містити такі відомості:

найменування суду, до якого подається позов;

прізвище, ім’я та по батькові позивача, його місце проживання;

прізвище, ім’я та по батькові особи, яку просять визнати померлою;

прохання про визнання особи померлою;

обставини, які підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи або дають підставу вважати, що вона загинула;

докази, які підтверджують ці обставини (свідчення, довідки, витяги з реєстрів тощо). Такими доказами можуть бути:

довідка командира військової частини про те, що військовослужбовець приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії у складі військової частини;

акт службового розслідування по факту зникнення військовослужбовця;

наказ командира військової частини, за яким військовослужбовець вважається зниклим безвісти;

сповіщення районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про те, що особа зникла безвісти;

показання свідків.

Розгляд справи в суді

Під час розгляду справи суд досліджує всі наявні докази, заслуховує пояснення сторін та свідків.

Рішення суду

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким може:

• визнати особу померлою;
• відмовити в задоволенні позову.

Рішення суду про визнання особи померлою набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Наслідки визнання особи померлою

Визнання особи померлою має ряд правових наслідків, зокрема:

припинення цивільних прав та обов’язків особи;

відкриття спадщини;

розподіл майна померлого між спадкоємцями;

родичі зниклого зможуть отримати одноразову грошову допомогу у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.

Трагічні події війни в Україні призвели до того, що тисячі родин шукають своїх рідних, які зникли безвісти. Держава, громадські організації та міжнародні партнери об’єднали зусилля, щоб допомогти цим людям. У цій статті ми розповімо про те, куди звертатися за допомогою.

Національне інформаційне бюро (НІБ)

НІБ діє відповідно до міжнародного гуманітарного права, зокрема ст. 122 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими (ІІІ) та ст. 136 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни (IV).

Ключовою метою діяльності цього органу є збір – усіма можливими способами – та узагальнення даних про військовополонених, загиблих, зниклих безвісти, незаконно затриманих окупантами, зокрема і з-поміж мирного населення з обох сторін воєнних дій.

Контакти: 1648 або +38 (044) 287-81-65 (для дзвінків з-за кордону).

https://t.me/nib_uncp_bot – офіційний розшук за даними Національного інформаційного бюро.

Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених при СБУ 

Основні завдання об’єднаного центру:

звільнення полонених оборонців України;

звільнення цивільних, які незаконно позбавлені волі внаслідок агресії проти України;

повернення незаконно депортованих дітей та дорослих, які утримуються під владою держави-агресора (її окупаційних сил чи окупаційних адміністрацій);

репатріація тіл (останків) загиблих (померлих) у зв’язку із збройною агресією проти України.

Повноваження: створення та ведення обліку захоплених у полон, координація заходів щодо звільнення незаконно позбавлених волі та ведення переговорного процесу.

Контакти з питань координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі внаслідок агресії проти України:
E-mail: united_center@ssu.gov.ua, +38 (067) 650-83-32, +38 (098) 321-11-21 (Viber, WhatsApp, Telegram).

Міністерство внутрішніх справ України, зокрема

Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріат Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин)

Вносить інформацію до  Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Більшість інформації першочергово надходить до Нацполіції. Саме вона переносить усі прізвища до реєстру через подані заяви на пошук зниклих безвісти. 

Контакти: звернення на гарячу лінію Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, приймаються з понеділка по п’ятницю з 09:00 до 18:00, у суботу з 09:00 до 15:00 за коротким номером 1698.

Телефон приймальні : (044) 254-74-33.

Запис на особистий прийом до Уповноваженого: (044) 254-77-69.

Електронна пошта: bezvisty.info@mvs.gov.ua.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Контакти: гаряча лінія 0800-50-17-20 (безкоштовно), 044-299-74-08.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста 

Є неупередженою, нейтральною та незалежною організацією, цілі й завдання якої мають виключно гуманітарний характер і полягають у захисті життя й гідності людей, які постраждали через збройні конфлікти та інші ситуації насильства, і наданні їм допомоги.

Контакти: гаряча лінія 0-800-300-155.

Правове регулювання: Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

 Медичне обслуговування

Якщо зникла безвісти особа прослужила у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, члени її сім’ї мають право

•  на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. (ч. 2 ст. 11 Право військовослужбовців на охорону здоров’я, медичну допомогу та біологічне батьківство (материнство);
• на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів не більше одного разу на рік з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. (ч. 3 ст. 11 Право військовослужбовців на охорону здоров’я, медичну допомогу та біологічне батьківство (материнство).

Поліпшення житловий умов

У позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються жилі приміщення сім’ям військовослужбовців, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (ч. 3 ст. 12 Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Пільга на оплату житлово-комунальних послуг: 50% знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у житлових будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством. 

 Пільга надається, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. (ч. 5 ст. 12 Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Військові, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку.

Органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які пропали безвісти, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки. (ч. 6 ст. 12 Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями).

члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безоплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду. (ч. 8 ст. 12 Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Освіта дітей

Особа, у якої один з батьків (усиновлювачів) визнаний судом безвісно відсутнім при виконанні ним обов’язків військової служби, протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти зараховується поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. (ч. 5 ст. 13 Право військовослужбовців та членів їх сімей на освіту).

 Місцеві ради надають позачергово місця дітям у дитячих закладах за місцем проживання. (ч. 5 ст. 18 Соціальні гарантії прав членів сімей військовослужбовців).

Пільга на проїзд

Батьки військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) у межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів за наявності посвідчення встановленого зразка. Мають право на 50% знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом відповідно до закону. (п. 4 ч. 3 ст. 14 Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей).

 Пенсійне забезпечення

Правове регулювання: Закон України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. 

Батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям-особам з інвалідністю з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які пропали безвісти в період проходження військової служби, держава виплачує одноразову грошову компенсацію в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. (ч. 4 ст. 15 Пенсійне забезпечення і допомога).  .

Члени сімей зниклих безвісти мають право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника (ст. 36).

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручники, інтернованими до нейтральних держав або зниклими безвісти, зберігаються виплати: 

1. посадового окладу за останнім місцем служби;
2. окладу за військовим званням;
3.  надбавки за вислугу років; 
4. інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення членам сімей виплачується з додатковою винагородою в розмірі 100 тис. грн (на період дії воєнного стану).

Такі виплати зберігаються за всіма вищепереліченими категоріями військових, крім тих, які добровільно здались у полон. 

Першочергове право на матеріальну допомогу від держави має дружина (або чоловік)  зниклого безвісти військового, а вже потім його батьки.

Загалом право на виплати, зокрема додаткових та інших видів грошового забезпечення, мають:

1. дружина (чоловік);
2. повнолітні діти, які проживають разом з військовослужбовцем, якщо вони не мають власних дружини чи чоловіка;
3. законні представники, тобто опікуни або піклувальники чи усиновлювачі неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю з дитинства незалежно від віку;
4. утриманці військовослужбовців;
5. батьки рівними частками, якщо військовослужбовці не одружені та не мають дітей;
6. непрацездатні члени сім’ї, які були на утриманні зниклої особи, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

 Грошове забезпечення виплачується з дня зникнення безвісти військовослужбовця членам його сім’ї за їхньою заявою на ім’я командира військової частини.

До заяви додаються:

• копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
• довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (якщо такої інформації немає в паспорті);
• копія свідоцтва про шлюб (за наявності);
• копії свідоцтв про народження дітей (за наявності);
• копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків (для тих, які через свої релігійні переконання відмовляються від реєстраційного номера облікової картки платника податків — копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Уряд затвердив Порядок виявлення та повернення дітей, депортованих унаслідок збройної агресії рф.

Проєкт акта розроблений Мінреінтеграції в межах виконання плану Bring Kids Back UA.

 Генеральний прокурор Андрій Костін під час презентації книги «Living the War: Children» у травні 2024 року зазначив, що наразі відомо про депортацію понад 19 тисяч українських дітей до Росії і на тимчасово окуповані території.

Особливої уваги заслуговують випадки депортації дітей військовослужбовців. На початку повномасштабного вторгнення багато військових разом з родинами  проживали в містах, які згодом були окуповані. Особливо вразливими виявилися діти тих військовослужбовців, які  опинилися в полоні або зникли безвісти.  Діти залишилися без батьківського піклування або тимчасово перебували в родинах близьких родичів.

Зокрема, видання ZN.UA публікує історію мами одного з підлітків Ксенії М. Жінка — сімейна лікарка з Вовчанська. Районний центр було окуповано в  перший же день повномасштабної війни. Чоловік пішов добровольцем до Збройних сил України. Сина завезли до батьків. Згодом російська влада почала пропонувати оздоровлення для дітей на території ворожої країни. Так як жінка залишилася сама, то прийняла рішення відправити сина  до табору, щоб потім мати можливість виїхати на територію, підконтрольну Україні. Але син став заручником росіян. Повернути його вийшло лише за сприяння Мінреінтеграції.

 Порядок установлює чіткий та структурований механізм взаємодії між різними органами влади, що відповідають за пошук, повернення та соціальний захист депортованих або примусово переміщених дітей. 

 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України координує процес виявлення та повернення дітей.  До суб’єктів, які беруть участь у пошуку, поверненні, забезпеченні соціального захисту та реінтеграції дітей, належать представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, СБУ, державного підприємства “Український національний центр розбудови миру”, яке згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів від 17 березня 2022 р. № 228 “Про визначення державного підприємства, яке виконує функції Національного інформаційного бюро” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1470) виконує функції Національного інформаційного бюро, громадських об’єднань, благодійних фондів.

  Інформація про депортованих та примусово переміщених дітей збирається та зберігається в Єдиній інформаційно-аналітичній системі “Діти” та Реєстрі осіб, депортованих або примусово переміщених.

 Порядок передбачає розробку індивідуального плану повернення для кожної дитини, з урахуванням  її проблем та обставин. Порядок чітко визначає, що держава несе відповідальність за пошук, повернення та захист депортованих або примусово переміщених дітей. Повернення дітей здійснює Міністерство з питань реінтеграції у співпраці з юридичними особами, які відповідають певним критеріям.

 Якщо отримана інформація про дитину, посадові особи державних органів та органів місцевого самоврядування, а також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, громадські об’єднання, іноземні неурядові організації, міжнародні організації, Український національний центр розбудови миру, інші зацікавлені юридичні та фізичні особи не пізніше наступного робочого дня зобов’язані повідомити Державну службу у справах дітей. 

 Служба у справах дітей після отримання повідомлення від Державної служби у справах дітей відповідно до вимог пункту 9 цього Порядку реєструє його та формує особову справу дитини, складає або доповнює обліково-статистичну картку i робить позначку “депортована, примусово переміщена дитина або дитина, що перебуває під ризиком депортації та/або примусового переміщення” в Єдиній системі “Діти” та безпосередньо веде справу дитини.

Служба у справах дітей за місцем обліку дитини протягом п’яти робочих днів з’ясовує інформацію про законного представника (за наявності) і можливість виїхати за дитиною до місця її депортації або примусового переміщення та інформує про це службу у справах дітей обласної держадміністрації (військової адміністрації). 

Якщо немає законного представника в дитини, про яку надійшла інформація, що вона депортована, примусово переміщена або перебуває під ризиком депортації та/або примусового переміщення, службою у справах дітей у найкоротші строки вживаються заходи до пошуку осіб, родичів, які можуть стати законними представниками (шляхом встановлення опіки або піклування).

Опіка (піклування) над дитиною встановлюється відповідно до пунктів 793 і 794 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, влаштування її у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу — у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 “Про затвердження Положення про прийомну сім’ю” і від 26 квітня 2002 р. № 564 “Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу”.

Про можливість законного представника дитини або уповноваженої ним особи виїхати за дитиною до держави її депортації або на територію примусового переміщення служба у справах дітей складає акт у довільній формі та повідомляє Мінреінтеграції, надіславши листа з позначкою “розглянути невідкладно”. 

Служба у справах дітей разом з органом опіки та піклування вживає заходів до повернення дитини та передачі її законним представникам.

Юридична особа після укладення договору здійснює заходи з повернення дітей відповідно до індивідуального плану.

Соціальний супровід дітей, яких було повернуто з депортації aбo примусового переміщення, здійснюється відповідно до законодавства надавачами соціальних послуг.

Порядок чітко проголошує пріоритет інтересів дитини та підтверджує право дітей на повернення додому. 

Витрати, пов’язані з поверненням дітей, компенсуються з державного бюджету.

Дуже багато країн світу прагнуть покращити власну судову систему та зробити її більш людиноцентричною. Моделі терапевтичного правосуддя спрямовані саме на користь для людини, на усунення першопричин вчинення протиправного діяння. Розуміючи, що саме штовхнуло людину на вчинення злочину, в деяких випадках може дозволити усунути цей чинник та забезпечити законність поведінки такої людини в майбутньому. Найчастіше першопричинами протиправної поведінки є психологічні розлади, алкогольні або наркотичні залежності. У цьому випадку пріоритетом судової системи має бути саме лікування для забезпечення найоптимальнішого результату — зниження рецидиву, реабілітація особи, покращення стану громад та створення людиноцентричного правосуддя, яке б задовольняло потреби суспільства.

У зв’язку з соціальними та психологічними наслідками війни, Україна стикається з нагальними викликами щодо реінтеграції своїх ветеранів у цивільне життя. Враховуючи умови та затяжний характер/тривалість війни, а відповідно й військової служби, існують великі ризики психологічних розладів (як, наприклад, ПТСР чи інші) у ветеранів, які дуже часто супроводжуються алкогольними та наркотичними залежностями. У цьому випадку ймовірність потрапляння ветеранів у систему правосуддя суттєво зростає, а відповідні судові процедури повинні бути спрямовані на реабілітацію та лікування. Саме такий підхід забезпечив би виконання двох необхідних елементів: визнання внеску ветеранів у захист Батьківщини, а також належна реінтеграція та реабілітація ветеранів, які внаслідок досвіду військової служби зіштовхнулись з психологічними розладами та вчинили злочин. Вивчаючи та шукаючи можливу модель вирішення даного питання у межах проєкту «Аналіз можливості впровадження в Україні судів у справах ветеранів», який здійснюється за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх», ми вивчали міжнародний досвід для напрацювання оптимальної терапевтичної процедури для ветеранів в межах нашої судової системи.

Американський суддя Роберт Локері, який створив суд у справах ветеранів в Колорадо, розповідає: «Ми усвідомлювали, що зростаюча кількість ветеранів, які з’являлися в нашому суді, становила не тільки виклик, але й можливість. Виклик полягав у врегулюванні та пошуку правильної відповіді на кримінальну поведінку, яка часто була результатом зловживання психоактивними речовинами та психічних розладів, пов’язаних зі службою в конфліктах в Іраку та Афганістані. Водночас виникала і можливість, яка полягала в тому, що у нас був суддя, який служив в одному з конфліктів, часто в тому ж місці та в один і той же час з нашими обвинуваченими ветеранами. Також у нас був пробаційний інспектор, який був ветераном армії США. Таким чином, ми могли зрозуміти цих ветеранів краще, ніж більшість інших суддів та учасників процесу. Інша можливість полягала в тому, що для обвинувачених ветеранів було доступно більше ресурсів, ніж для цивільних. Ці ресурси надходили у вигляді освітніх та житлових послуг, послуг з лікування зловживання психоактивними речовинами та допомоги з відновлення психічного здоров’я, транспортних та інших послуг, доступних через громадські організації, університети та некомерційні організації, а також через Міністерство у справах ветеранів США. Ми усвідомили, що створення суду для ветеранів дозволить нам зосередитися на використанні доступних ресурсів для ветеранів, які могли б відволікти їх від більш каральних санкцій у кримінальному правосудді. Таким чином, ми б визнали внесок цих ветеранів та їхніх родин заради країни, а також визнали часто прямий зв’язок між кримінальною поведінкою та їхньою службою в війнах». Такий підхід уже застосовувався в США і до цього та показав дуже позитивні результати в плані реінтеграції ветеранів та зменшення рецидиву. Зловживання психоактивними речовинами є складовою життя майже кожного ветерана, який вчинив протиправне діяння, і часто пов’язане з прийняттям невірних рішень, відчуттям безнадійності та імпульсивністю, які спричиняли таку кримінальну поведінку. Психоактивні речовини тимчасово приглушують спогади, тривогу та депресію, які виникають після травми. Багато ветеранів кажуть, що вони почуваються добре лише коли п’ють або вживають наркотики. Тому перший крок — визнати зв’язок між зловживанням психоактивними речовинами та травмою. Критично важливими є те, щоб учасники судового процесу покладалися на доказовий досвід фахівців у сфері боротьби з залежностями і на програми, в межах яких чітко врахована роль зловживання психоактивними речовинами для жертв травми.

Суддя Локері звертає увагу, що така процедура пропонує не лише реабілітацію, але й можливість реінтегрувати ветеранів у громади. Багато з ветеранів після завершення служби не знають як повернутись до цивільного життя. Більшість з них були дуже молодими, коли вступили до армії, тому не мають основи для повернення до цивільного життя вдома. Суд у справах ветеранів дає їм шанс виправити завдану шкоду, покращити психологічний стан, знайти роботу. Також такі суди пропонують іншу додаткову можливість — підтримку наставника (ментора), які допомагають їм знайти опору в громаді та відбудувати соціальні зв’язки.

Крім того, завдяки цій процедурі, стає можливим запобігти притягненню ветеранів до відповідальності, тим самим зберігаючи їхню кримінальну історію чистою. Це призводить до менших проблем з отриманням роботи. У більш серйозних випадках ветеран, який вчинив кримінальний проступок, має визнати свою вину, але отримує шанс на умовне засудження або звільнення від відповідальності замість відправлення до в’язниці.

Часто завдяки такій програмі ветеранам вдається подолати алкогольну та наркотичну= залежність і досягти достатньої психоемоційної стабільності для відновлення зв’язку зі своїми сім’ями та соціумом. Це надалі може забезпечити підтримку ветерана у громаді. Звичайно, існує і критика судів у справах ветеранів. Іронічно, але серед критиків таких судів у США чимало якраз саме ветеранів. Найчастіша критика полягає в тому, що суди занадто м’яко ставляться до ветеранів. Частково таке ставлення пов’язане зі скепсисом щодо того, що ПТСР може бути ідентифікованим і є об’єктивним проявом травми. Це, зі свого боку, можна пов’язати з суб’єктивністю характеру психологічного розладу: ампутовану ногу видно всім, тоді як психологічні рани часто непомітні. Можливо, існує небажання визнати наслідки того, що ми вимагали від ветеранів, оскільки, у певному сенсі ми таким чином визнаємо свою частку співучасті в їхніх злочинах.

Людський мозок функціонує приблизно однаково в усіх культурах. У всіх нас є реакції «бий або біжи», які є адаптивними під час загрози. Але вони можуть стати неадаптивними, якщо загрози є серйозними та/або безперервними. Ми знаємо, що ветерани війн, які зазнали серйозної або безперервної травми, більш схильні до розвитку психологічних розладів, пов’язані з цією травмою, ніж інші люди. Таким чином, американські ветерани, які служили в Іраку та Афганістані, так само схильні до розвитку психологічних розладів, як і українські ветерани. Однак існує суттєва різниця між американськими та українськими ветеранами в плані кількості та якості наявних травм. Менше ніж 1% американців служили у війнах, що розпочалися після атак 11 вересня, тоді як відсоток населення України є вищим і він невпинно росте. Таким чином, Україні доведеться вирішувати набагато складніші завдання щодо задоволення потреб своїх ветеранів з огляду на величезну кількість ветеранів, які зазнали насильства та травм.

Додатковою проблемою для України, ймовірно, буде те, що велика частина населення також травмована війною. Таким чином, цивільні особи, які зазнали травм, також потребуватимуть спеціальних реабілітаційних процедур, або хоча б урахуванням наявної травми при розгляду справ у судах.

Суддя Локері додає: «Україна бореться за цінності, які поділяє більшість міжнародної спільноти. Таким чином, громадяни України, які несуть тягар цієї боротьби, заслуговують на нашу матеріальну підтримку та технічну допомогу. Ми можемо це зробити, допомагаючи Україні визначити успіхи та невдачі наших зусиль та допомагаючи їм адаптувати ці знання до контексту України».

Користь судово-реабілітаційної процедури для суспільства полягає в допомозі особам, які служили для її захисту. Ветерани, справи яких розглядались би судами у справах ветеранів, це молоді люди, які є частиною майбутнього нації. Допомога у подоланні їх недуги, пов’язаної з їхньою службою та підтримка у поверненні до цивільного життя продуктивними громадянами та турботливими членами сім’ї забезпечить здоров’я громади в майбутньому.

Ця публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх». Погляди авторів, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.

Джерело: 24tv.ua

Аналіз судової практики дає підстави для твердження, що в судів відсутні єдині підходи при розгляді кримінальних справ ветеранів, які вчинили злочин під впливом посттравматичного стресового розладу (надалі – ПТСР) чи іншої психологічної травми. Правовий механізм притягнення особи до відповідальності позбавлений інструментів психологічної реабілітації осіб з метою подальшого їх звільнення від кримінальної відповідальності, крім випадків застосування примусових заходів медичного характеру.

При застосуванні примусових заходів медичного характеру при наявному ПТСР чи іншому психологічному розладі, ветеран лікується в примусовому порядку. Примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які є суспільно небезпечними. Після проходження лікування та одужання особа має бути направлена для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання.

Тобто використання примусових заходів медичного характеру здійснюється при загостреннях певних захворювань та станів, коли особа несе певну загрозу для суспільства. Така особа не реінтегрується в суспільство, а за правилами має нести покарання на загальних підставах.

Експерти ГО “Юридична сотня” проводять дослідження щодо можливості створення таких інструментів в системі правосуддя в межах проєкту “Аналіз можливості впровадження судів у справах ветеранів в Україні”, який здійснюється за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх». Експерти зупинились на можливості впровадження судово-реабілітаційної процедури без створення окремих нових судових інститутів. Така процедура є необхідною наразі для розгляду справ ветеранів, які повернувшись з війни у цивільне життя не адаптувались до нього та потрапили в систему кримінального правосуддя. Для усвідомлення необхідності впровадження нового інституту необхідно проаналізувати основні положення щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, які існують на даний час.

Кримінальна відповідальність є видом юридичної відповідальності та настає за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення.

Для настання кримінальної відповідальності особа має:
1. Досягти віку кримінальної відповідальності;
2. Бути осудною.

Поняття осудності визначається з можливості усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності) та керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Якщо ж особа під час вчинення злочину розуміла значення своїх дій (бездіяльності) та могла ними керувати, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її такої можливості в подальшому, то за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру. Після одужання, така особа може підлягати покаранню.
З поняттям неосудності все ніби зрозуміло, однак у Кримінальному кодексі міститься ще поняття обмеженої осудності. Обмежено осудна особа – особа, яка не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними на момент вчинення злочину через наявний у неї психологічний розлад. Така особа підлягає кримінальній відповідальності, але такий стан враховується при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру. Пом’якшення покарання передбачає застосування до особи меншої міри покарання. При цьому людина може відбувати покарання і у вигляді обмеження, позбавлення волі.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Його мета – не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Та можливо знайти інший шлях для досягнення мети покарання – виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.

На досягнення цієї мети був спрямований інститут звільнення від кримінального покарання. Проте звільнення від покарання відбувається на момент ухвалення судом обвинувального вироку. Особа визнається винною у вчиненому діянні, але за умови вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину може бути за вироком суду звільнена від покарання за умов врахування бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці. Тобто таку особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
За умовами запропонованої нами судово-реабілітаційної процедури, коли ветеран успішно виконав умови реабілітаційної програми – його слід звільняти не від покарання, а від відповідальності. Тільки в такому випадку він не буде засудженим. А отже відчуватиме розуміння суспільства та його підтримку у випадку вчинення правопорушення через вплив ПТСР чи іншої психологічної травми.

Звільнення від кримінальної відповідальності не є новелою для нашого кримінального закону, який містить наступні підстави для такого звільнення: у зв’язку із дійовим каяттям, примирення винного та потерпілого, передача особи на поруки, у зв’язку із зміною обстановки, закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Доречно було б передбачити звільнення від кримінальної відповідальності також і ветеранів, які вчинили злочин вперше, в них діагностовано ПТСР чи інший психологічний розлад, вони успішно добровільно пройшли індивідуальну програму реабілітації та перестали бути суспільно небезпечними.

Чи можна таких осіб звільняти від усіх кримінальних правопорушень незалежно від категорії тяжкості – на наш погляд ні. Для виокремлення категорій, окремих злочинів за сукупністю певних ознак необхідний детальний аналіз судової практики та врахування найбільш поширених злочинів, що вчиняються зазначеними особами.

Отже, чому судово-реабілітаційна процедура може бути корисною саме для ветеранів? У випадку, якщо потрібна будь-яка соціальна допомога, реабілітація тощо, держава в особі уповноважених органів може забезпечити цей процес, залучивши належних спеціалістів, контроль якості послуг яких контролюватиметься відповідно до визначених методик.

Потенційно, до судово-реабілітаційної процедури можна буде залучити громадські організації або приватні підприємства та установи у випадку, якщо вони відповідатимуть визначеним критеріям та зможуть забезпечити належну якість послуг. При цьому право ветерана на окрему програму в межах здійснення судочинства є однією з форм визнання його внеску у захисті Батьківщини державою, адже саме втрата здоров’я, психологічні проблеми, набуті під час військової служби та поєднані із недостатньою ефективністю реабілітаційних механізмів чи інших форм підтримки могли стати основною причиною протиправної поведінки.

Ця публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх». Погляди авторів, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.

Джерело: femida.ua

Після повернення з військової служби ветерани часто стикаються з низкою викликів у процесі адаптації до цивільного життя. Такі виклики можуть включати психологічні розлади як посттравматичний стресовий розлад та порушення сну, проблеми зі здоров’ям, втрату соціальних зв’язків, труднощі зі знаходженням роботи та інші соціальні і побутові проблеми. У цьому контексті, поряд з професійною психологічною допомогою, менторство або наставництво може стати неоціненним інструментом, що сприяє ефективній реінтеграції ветерана в суспільство.

Менторство — це відносини підтримки, в яких досвідчена та успішна людина (наставник/ментор) допомагає менш досвідченій або менш успішній людині (підопічному/менті) в розвитку її професійних або особистісних навичок та подоланні труднощів і проблем.

У ветеранській спільноті менторство є особливо важливим. По-перше, ветерани звикли до ієрархічної структури армії. Поради та підтримка досвідченого побратима/посестри, що має схожий досвід участі у бойових діях і частіше всього має вище звання та/або є старшим/старшою за віком, сприймається краще, ніж підтримка особи, яка такого досвіду не має. По-друге, саме цей унікальний досвід бойових дій, який пов’язаний з важкими психологічними, емоційними і фізичними навантаженнями зумовлює особливі відносини, що базуються на атмосфері довіри і братерства.

Можна виокремити основні ролі менторства у ветеранській спільноті:

Соціалізація: Ментори можуть допомогти ветеранам відновити або побудувати нові соціальні зв’язки, включаючи професійні. Вони відіграють ключову роль у залученні ветеранів до громадського життя та допомагають їм інтегруватися у цивільні професійні мережі.

Кар’єрна орієнтація: Ментори можуть допомогти з вибором нового напрямку діяльності і надати підтримку у пошуку роботи, а також у визначенні довгострокових кар’єрних цілей.

Емоційна стабільність: Наявність надійної особи, яка розуміє специфіку військового досвіду і переходу до цивільного життя, може значно полегшити емоційний тягар, який часто відчувають ветерани.

Підтримка: Ментори можуть виступати в ролі довіреної особи, до якої можна звернутися за порадою та підтримкою.

Якщо ж розглядати менторство в контексті саме реінтеграції ветеранів, які вчинили правопорушення і потрапили в систему правосуддя, то цей елемент досить успішно реалізований в рамках судів у справах ветеранів (ССВ) США. Перший суд за такою моделлю був започаткований у 2008 році у Баффало, Нью-Йорк. ССВ є прикладом ефективної інтеграції менторства в систему правосуддя. Ця модель демонструє, як менторство може бути ключем до успішної соціальної та професійної реінтеграції ветеранів, які стикаються із правовими викликами.

Програми ССВ розроблені для врахування специфічних потреб ветеранів, що зіткнулися з кримінальними обвинуваченнями. Вони надають ветеранам доступ до комплексних програм, які можуть включати лікування залежностей, психологічну та психіатричну допомогу, а також реабілітаційні послуги. Ментори в цих судах зазвичай є ветеранами, які часто вже пройшли шлях відновлення і готові допомагати своїм побратимам.

Наставники-ветерани відвідують судові засідання разом із своїми підопічними, допомагають їм розібратись в їхніх потребах, підтримують з ними тісний контакт та сприяють дотриманню ветеранами умов судового процесу та програми реабілітації. Їх обов’язки охоплюють не тільки супровід під час слухань, але і цілий комплекс питань, які безперечно допомагають реабілітації та ресоціалізації ветерана:

Підтримка та наставництво: Ментори слугують рольовими моделями, надаючи емоційну підтримку і мотивацію ветеранам, що проходять через судовий процес і паралельну реабілітацію в рамках програми.

Допомога в розумінні процесів: Вони допомагають ветеранам розуміти і виконувати судові вимоги, намагаються забезпечити присутність підопічного ветерана на всіх засіданнях суду та лікувальних/реабілітаційних сесіях.

Допомога з доступом до ресурсів: Ментори можуть забезпечувати та організувати зв’язок ветеранів з різноманітними ресурсами, включаючи медичну допомогу, соціальні служби, житло та освіту.

Допомога у комунікації із сім’єю та родичами: Ментор може вказати ветерану на його проблеми в комунікації з родиною. А також допомогти у зворотній комунікації, пояснити членам сім’ї, що відбувається у житті ветерана, або, наприклад, порадити додаткові сімейні психологічні консультації.

Пропагування відповідальності: Вони сприяють відповідальності та позитивній поведінці, яка є важливою для успішної реабілітації ветерана.

Наявність наставника, який пережив схожі випробування, важлива для ветеранів, які часто відчувають себе більш комфортно та відкрито з колишніми військовими.
Роль наставника може відрізнятися відповідно до певної програми ССВ (яких функціонує понад 450). У деяких випадках наставники залучені протягом всього періоду проходження лікування та реабілітації підопічним. В інших випадках наставництво є більш неформальним, а рівень залучення ментора визначають за потребами підопічного.
Щоб переконатися, що особа підходить для участі в програмі, з наставниками необхідно проводити співбесіди в декілька етапів, встановити правила, яких необхідно дотримуватися, провести навчання для ознайомлення з їхньою роллю та обов’язками, вирішувати певні проблеми, що можуть виникнути, чи то правові, чи психологічні. Менторська складова в ССВ визнана однією з ключових факторів успіху таких програм.

Вбачається можливим впровадження в Україні схожого елементу менторства для ветеранів, в тому числі в рамках окремої судово-реабілітаційної процедури (СРП). Така процедура може бути інтегрована у вже чинну систему правосуддя та законодавства України, а також діяти на базі чинних судових установ. СРП може включати схожий функціонал менторів на зразок ССВ США.

Хоча наставники можуть співпереживати та надавати підтримку своїм підопічним у боротьбі за вірний шлях і новий шанс у житті, важливо також, щоб наставники повністю розуміли свою роль та могли професійно виконувати свої функції. Наставники, звісно ж, не потребують навчання на рівні спеціалістів соціальних служб, однак їх роль та навченість надзвичайно важливі. Необхідно проводите навчання для виконання обов’язків на цій посаді та розуміння судового процесу, програм реабілітації та психологічного стану підопічного. Кандидати на посаду наставника перед відбором до участі у програмі повинні проходити перевірку, анкетування та співбесіди.

Про моделі менторства та шляхи їхньої реалізації в Україні ми з колегами проєкту «Аналіз можливостей впровадження в Україні судів у справах ветеранів», який впроваджується за підтримки Програми «Справедливість для всіх», розповімо більш детально у наступних публікаціях на цю тему.

Менторство демонструє великий потенціал у допомозі ветеранам впоратися з переходом до цивільного життя. Воно не тільки сприяє психологічному відновленню, але й відіграє вирішальну роль у соціалізації, професійному розвитку та освіті. Через свою спроможність відповідати на конкретні потреби ветеранів, менторство має всі шанси стати ключовою складовою будь-якої програми реінтеграції, в тому числі в рамках окремої судово-реабілітаційної процедури на зразок ССВ.

Ця публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх». Погляди авторів, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.

Джерело: pravda.com.ua

З початком повномасштабного вторгнення рф Україна стикнулася з найбільшою війною з часів Другої світової. Статистика урядових органів вражає кількістю ветеранів, що повертаються та потенційно повертатимуться додому. Чи готові ми до таких викликів? Адже зрозуміло, що надалі держава має потурбуватися про тих, хто захищає її зараз. Відсутність психологічної реабілітації, соціальної підтримки й нерозуміння ветеранського досвіду призведуть до загострення криміногенної ситуації у країні. А як ці проблеми долають інші держави?

Невтішна статистика й нові виклики

Практика свідчить: за період, що передував повномасштабному вторгненню, українські судді переважно не враховували психологічних травм ветеранів, коли виносили вирок навіть за незначні проступки, не кажучи вже про більш серйозні злочини. Це своєю чергою тільки провокувало агресію значної частини населення, а вчорашні герої поповнювали список злочинців. Така ситуація сприяла зростанню негативних настроїв у суспільстві.

Проте якщо звернутися до сутності й мети будь-якого покарання, що є головним? Запобігти вчиненню нових злочинів! Та чи можна їм запобігти без застосування покарання? Чи є дієвий спосіб або алгоритм для цього?

Україна поки не має досвіду розв’язання такої проблеми, тому є сенс дослідити міжнародну практику. Сьогодні я розповім про досвід ветеранських судів у США.

Реакція на “в’єтнамський синдром”

“В’єтнамський синдром” є тим самим посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), який військовослужбовці США набули після повернення з В’єтнаму. Відсутність належної психологічної реабілітації, соціальної та менторської підтримки спричинили різке погіршення криміногенної ситуації у країні, збільшення кількості алко- й наркозалежних, а також суїцидальних випадків.

Успішним варіантом виходу зі складної ситуації стало створення в окремих штатах суду у справах ветеранів. Один із найкращих прикладів такої інституції я побачила у місті Акрон (штат Огайо). За своєю моделлю вона не є класичною судовою установою, оскільки головна мета її діяльності – не покарати ветерана із ПТСР, а знайти першопричину протиправної поведінки та допомогти людині впоратися з передумовами вчинення злочину.

Щоб пройти відповідну програму в суді у справах ветеранів особа, що вчинила злочин, повинна відповідати основним умовам:

• бути ветераном;
• пройти психолого-психіатричну експертизу, що підтверджує наявність ПТСР.

Після психолого-психіатричної експертизи людину мають одразу передати під юрисдикцію суду у справах ветеранів. Ця установа уповноважена не лише покладати на особу обов’язки відмічатися та виконувати інші вказівки суду. Передусім вона передбачає комплекс заходів, що спрямовані на виправлення злочинця без призначення покарання, як-от психологічну реабілітацію професійними психологами та ветеранами-менторами, соціальну підтримку, медичну, правову допомогу тощо.

Складові програми

Психологічна реабілітація покладена на професійних психологів, які глибоко вивчають психологічні стани конкретного ветерана й отриманий травматичний досвід. Фахівці виходять з того, що ПТСР у всіх виявляється по-різному й залежить не стільки від часу перебування в зоні бойових дій, скільки від індивідуальних особливостей людини. Після такого вивчення підбирається план лікування під постійним наглядом спеціаліста.

Менторська підтримка надається ветеранами-побратимами, які мають власний досвід подолання ПТСР, алко- чи наркозалежності тощо. Є навіть певні традиції, які допомагають ветерану краще розкритися. Наприклад, у згаданому Акроні ветерани збираються в коло невеликими групами за моделлю шаманського культу зі “священною” палицею. Їхній девіз: говори, слухай, лікуйся. Кожен, хто тримає палицю, ніби спілкується з духами та має змогу висловитись. Так людина може розкрити власні душевні хвилювання й зрозуміти, що вони дуже схожі з тривогами інших ветеранів.

Соціальна підтримка — це фактичний супровід ветерана стосовно його потреб. Так, за відсутності житла людині надається тимчасове житло, до 6 місяців. За цей час відповідні соціальні служби мають знайти для ветерана роботу, щоб той надалі міг орендувати житло самостійно.

Правова підтримка є по суті частиною соціальної підтримки, за якої ветеран забезпечується безоплатною правовою допомогою відповідно до його запиту. Охоплює різноманітні питання: вирішення спорів із партнерами по бізнесу, розв’язання спадкових питань або сімейних — розлучення, аліменти, поділ майна тощо.

Медична допомога. Високий рівень сервісу, ветераноорієнтованість дає змогу ефективно діагностувати хронічні чи інші хвороби й підбирати лікування. До такої допомоги належить і протезування чи заміна протезів, а також створення інших технологій для покращення рухливості.

Зазначений комплекс програми діє паралельно з графіком відмічань у суді та незапланованими тестуваннями на вживання наркотичних речовин й алкоголю.

Тільки після належного проходження всього комплексу та задовільних показників за кожною складовою програми ветерана можна звільнити від кримінальної відповідальності або замінити покарання на пом’якшене.

Готовність України до реінтеграції ветеранів

Для мене суди у справах ветеранів є верхівкою піраміди, яка завершує наявний дієвий комплекс надання медичної, правової допомоги, належної психологічної реабілітації, лікування алко- й наркозалежності тощо. Разом з тим це лакмусовий папір, що чітко вказує на той елемент комплексу, який не працює. Саме тому роботу потрібно починати вже зараз.
Для забезпечення створення процедури на зразок судів у справах ветеранів у США не обов’язково створювати окремі судові установи. Все можна зробити на базі вже наявної системи судів загальної юрисдикції. Основною метою є ефективна робота комплексу як цілісної системи підтримки, реабілітації, соціалізації та лікування. Наразі це питання досліджує громадська організація «Юридична Сотня» в межах проєкту «Аналіз можливості впровадження судів у справах ветеранів в Україні», що впроваджується за підтримки Програми USAID «Справедливість для всіх».

Ветерани вже зараз мають відчувати, що їх цінують, про них думають і дбають. Що вони потрібні країні та людям не лише сьогодні, а й у майбутньому. І в наших силах забезпечити це відчуття.

Ця публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх». Погляди авторів, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.

Джерело: mind.ua

Війна має свої наслідки для суспільства. Вони наступають незалежно від перебігу чи завершення війни, а державі та суспільству потрібно їх вчасно розпізнавати та регулювати.

Сучасні реалії України концентрують увагу суспільства на мобілізації та веденні війни, економічній стабільності країни та військовій допомозі. Водночас одним з наслідків війни є кількість ветеранів, яка постійно зростає. Однак захист і реалізація їхніх прав та інтересів подекуди недоотримують потрібної уваги з боку держави та суспільства. Держава має обов’язки перед ветеранами: забезпечення їх прав, законодавче врегулювання, реалізація пільг та послуг, а також реінтеграція у суспільство. Це питання є дуже важливим як на сьогодні, так і для розвитку й планування майбутнього.

На міжнародній площині, у країнах, які мають значущу кількість ветеранів, давно зрозуміло, що держава повинна забезпечувати належне регулювання у цій сфері.

• По-перше, те, як ми ставимось до ветеранів, прямо пропорційне готовності нового покоління нести військову службу, а отже, і рівню обороноздатності країни.
• По-друге, враховуючи, що кількість ветеранів в Україні постійно зростає, реалізація їхніх прав, пільг та послуг державою впливає на стан суспільства, внутрішні зв’язки, налагодженість процесів та економічний рівень громад. Саме у цьому контексті реінтеграція та реабілітація дуже важливі.

Без належної реінтеграції, ветерани будуть стикатись з багатьма проблемами: як фінансового плану, так і психологічного. В довгостроковій перспективі такі виклики можуть спричиняти протиправну поведінку, в результаті якої ветерани будуть потрапляти у систему правосуддя. У цьому випадку, Україні необхідно розробити відповідні судові процедури спрямовані насамперед на реабілітацію та реінтеграцію, а не на покарання. Цим питанням в Україні вже активно займаються. Громадська організація “Юридична Сотня” в межах проєкту “Аналіз можливості впровадження судів у справах ветеранів в Україні”, що впроваджується за підтримки Програми USAID «Справедливість для всіх», працює над розробленням ветерано-центриської судової процедури розгляду справ ветеранів. Така процедура буде одним із способів забезпечення реінтеграції ветеранів, які не отримали належних послуг. Необхідно чітко зрозуміти відповідальність держави та суспільства перед ветераном — людиною, яка виконала свій обов’язок із захисту вітчизни. Належна реінтеграція ветеранів є необхідним елементом соціального та економічного розвитку держави.

Що ж таке реінтеграція? Де провести межу відповідальності держави? Що саме необхідно та повинно бути гарантовано?
Повертаючись додому у цивільне життя, ветерани зіштовхуються із труднощами: побутовими, фінансовими, фізичними та психологічними. Перший рік з моменту звільнення зі служби вважається найкритичнішим. У цей період важлива підтримка держави, громади, громадських організацій, сім’ї та друзів для полегшення та попередження можливих негативних наслідків. Саме для цього і необхідна реінтеграція. Аналізуючи міжнародні дослідження, реінтеграція – це відновлення ролей у сім’ї, громаді та на робочому місці, на які можуть впливати різні фактори оточення. Реінтеграція – це як процес, так і результат повернення до цивільного життя, що включає взаємодію особи та навколишнього середовища.

Отже, аби зрозуміти необхідний обсяг послуг та підтримки для ветеранів, слід окреслити рамку поняття реінтеграція. Для цього можна викреслити декілька рівнів реінтеграції у суспільство та виокремити потенційні проблеми, з якими зустрічається ветеран на відповідному рівні.

1. Індивідуальний рівень (ветеран та його особистий стан) – тут знаходиться сам ветеран. Важливо підкреслити, що не всі ветерани стикаються з психологічними і поведінковими проблемами. Однак, відсоток тих, хто потребує підтримки, суттєвий. На цьому рівні реінтеграції розкриваються фізичні, психологічні, демографічні, культурні аспекти реінтеграції.
   Держава повинна регулювати та розпізнавати такі фізичні та психологічні аспекти, як посттравматичний стресовий розлад, депресія, тривога, зловживання психоактивними речовинами, схильність до суїциду, фізичні травми, інвалідність та травматичне ушкодження мозку. Всі ці явища, які можуть виникнути внаслідок війни, повинні бути врегульовані на законодавчому рівні, а послуги з реінтеграції ветеранів – розширені.
2. Міжособистісний рівень (ветеран та його найближче оточення) – тут знаходиться ветеран та його сім’я, друзі, діти, близькі взаємини та релігійні зв’язки. Хоча цей рівень реінтеграції мало досліджений, а процес допомоги достатньо складний, підтримка держави та суспільства необхідна в контексті освіти населення та психологічної підтримки членам родини ветерана. Увага повинна бути спрямована на допомогу подружжю, сім’ї або на стосунки з іншими членами родини, на вирішення проблем зі здоров’ям, напруженням та депресією.
   Реінтеграція на цьому етапі відіграє надзвичайно важливу роль у підтримці психологічної стабільності ветеранів та членів їх родин.
3. Рівень спільноти (ветеран та побут) – тут ветеран стикається з системою охорони здоров’я, роботою, навчанням, необхідністю отримання юридичних послуг тощо.
   Інтегровані програми психічного здоров’я у спільноті та реабілітаційні програми є життєво важливими. Вважається, що спільнота здоров’я та соціальних послуг підтримує реінтеграцію. На цьому рівні також потрібно забезпечити програми перекваліфікації або підвищення кваліфікації, гарантії забезпечення робочим місцем. Реінтеграція у різні види спільнот допоможе ветерану відчути себе потрібним та активним членом суспільства.
4. Суспільний рівень (ветеран та держава) – на цьому рівні реінтеграції ветеран стикається з реалізацією політики Міністерства у справах ветеранів, а також із загальносуспільним економічним та культурним рівнем населення. Тут важлива проактивність держави у розробці прозорої, зрозумілої та доступної системи взаємодії ветерана і держави. Чітка позиція шанування ветерана та підтримки його у реінтеграції має бути зрозуміла суспільству.

Враховуючи все вищесказане, стає зрозуміло, що реінтеграція ветерана дуже складне та багатошарове поняття. Успішна реінтеграція залучає всіх учасників процесу, зобов’язує їх діяти злагоджено та своєчасно. Держава у цьому процесі відіграє ключову роль. Від узгодженості дій держави, вчасного планування та розпізнавання запитів суспільства залежить результат – повернення ветерана до життя, де він є активним, продуктивним, психічно та фізично стабільним. Але таке узагальнене розуміння реінтеграції має досить чітко сформульоване вираження – пільги та послуги, що мають бути системно підготовлені та надані державою.

На міжнародному рівні не існує єдиного виключного списку послуг та пільг, які повинні надаватись ветеранам. Однак поки Україна продовжує розвивати свої політики та практики щодо пільг і послуг для ветеранів, корисно вивчити, як різні країни в межах Організації з Безпеки та Співпраці в Європі (ОБСЄ) підходять до цього важливого завдання. Аналізуючи ці різноманітні моделі, Україна може визначити найбільш вдалі для себе та адаптувати їх для оптимального та успішного шляху реінтеграції ветерана.

Серед держав-учасниць ОБСЄ є помітна різноманітність у способах надання допомоги ветеранам. Багато держав надає різні види пільг та послуг залежно від таких факторів, як характер служби та отримання інвалідності під час служби. Такий підхід гарантує, що специфічні потреби різних груп ветеранів задовольняються ефективно та пропорційно.
Критичною проблемою у багатьох країнах є послуги для ветеранів, які зіткнулися з проблемами безпритульності. Такі ветерани представляють особливо вразливу групу населення, а їхні психологічні розлади (алко- та наркозалежності, ПТСР, депресії тощо) часто є причиною виникнення безпритульності. Дослідження показують, що ветерани мають вищий ризик бездомності через такі фактори: бідність, відсутність підтримки від родини та недостатність доступного житла. Крім того, питання домашнього насильства та самогубства серед ветеранів потребують особливої уваги та допомоги. Іншим важливим та необхідним правом ветеранів є право на справедливий суд.

Країни, такі як Канада та Сполучені Штати Америки, мають спеціалізовані міністерства – Міністерство у справах ветеранів Канади та Міністерство у справах ветеранів Сполучених Штатів. Ці організації відповідають за комплексний підхід до реабілітації та реінтеграції: від охорони здоров’я та пільг до сприяння у переході до цивільного життя. Швеція покладає реінтеграцію та реабілітацію ветеранів на Міністерство соціальних справ та охорони здоров’я. Інтегруючи ветеранів у свою загальну систему охорони здоров’я, Швеція визнає їх унікальні психологічні потреби, пропонуючи спеціалізовані психіатричні послуги. Данія є особливо цікавим прикладом для України. Тут догляд за ветеранами є спільною відповідальністю держави, регіональних та муніципальних органів влади, громадського суспільства та бізнес-спільноти.

Підсумовуючи, можна виокремити три основних категорії пільг та послуг, які повинні забезпечуватись державою для реінтеграції. По-перше, матеріальна підтримка. Вона містить у собі виплати, пенсії по інвалідності та субсидовані послуги, забезпечуючи ветеранам доступ до необхідних ресурсів, а саме житла, освіти, роботи. По-друге, це нематеріальна підтримка. Відновлення стану здоров’я безперечно впливає на можливість відновити свою участь у соціальних зв’язках та економічній спроможності. Психічне здоров’я, особливо для ветеранів зі станами ПТСР та іншими психологічними розладами, є життєво важливим. Консультування та підтримка допомагають вирішувати психологічні наслідки військової служби. По-третє, пам’ятні та соціальні заходи для визнання та виховання поваги в суспільстві до ветеранів. Це може включати утримання кладовищ, організацію та підтримку пам’ятних заходів у національні пам’ятні дні, освітні проєкти та загальнонаціональна політика визнання внеску ветеранів у безпеку держави.

Оскільки Україна прагне покращити свою ветеранську політику, міжнародні приклади можуть слугувати цінним досвідом побудови системи пільг та послуг. Адаптація моделі, яка б об’єднувала як спеціалізовані послуги для унікальних фізичний та психологічних потреб, так і комплексну підтримку суспільства, була б дуже корисною. Приділення уваги догляду за психічним здоров’ям, особливо при таких станах, як посттравматичний стресовий розлад, може значно покращити процес реінтеграції українських ветеранів. Розглядаючи ці міжнародні моделі, Україна має можливість побудувати систему послуг та пільг для ветеранів, яка є одночасно ефективною та враховує особливий досвід ветеранів. Така система повинна забезпечити та гарантувати турботу і повагу до тих, хто служив нації та заслуговує на підтримку держави й суспільства.

Ця публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх». Погляди авторів, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.

Джерело: delo.ua

Згідно з Наказом Міноборони “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”  № 44 від 25 січня 2023 р., що застосовується з 01 лютого 2023 р виплата додаткової винагороди буде здійснюватися таким чином:

1. 100 000 тисяч гривень виплачуватиметься тим воїнам, включаючи військовослужбовців строкової служби,  які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах охорони (перебуваючи в районах ведення їх) та виконують бойові завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі): 

• під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення;
• у районах ведення воєнних дій з виявлення повітряних цілей противника;
• із здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; 
• у районах ведення воєнних дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу ракетних військ і артилерії; 
• на території противника (у тому числі між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); 
• з вогневого ураження повітряних  чи морських  цілей противника; 
• з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
• кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
•  у районах ведення воєнних або бойових дій медперсоналу медичних частин та підрозділів;
•  з відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються, звільнення таких об’єктів у разі захоплення їх або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

2. 50 000 (п’ятдесят) тисяч гривень будуть виплачувати тим, хто виконує бойове завдання у складі органу військового управління та інших штабів, що ведуть воєнні дії на лінії зіткнення на відстані виконання бойових завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно. Винагорода розраховується раз на місяць пропорційно участі в цих діях. 

• Перелік цих органів військового управління затверджується Головнокомандувачем ЗСУ або начальником Генштабу ЗСУ.

3. 30 000 (тридцять) тисяч гривень буде виплачуватися тим військовослужбовцям, які виконують бойові завдання згідно з бойовими наказами чи розпорядженнями. Винагорода розраховується раз на місяць пропорційно участі у діях:

• у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача ЗСУ тощо;
• з протиповітряного прикриття та наземної оборони об’єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
• зі всебічного забезпечення діючих угруповань військ Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних  дій згідно з бойовими розпорядженнями; 
• у районах ведення воєнних дій у складі військових адміністрацій.

Райони ведення воєнних дій та склад сил оборони визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

 

Документи, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового завдання або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у період здійснення цих дій або заходів:

• бойовий наказ або бойове розпорядження; 
• журнал бойових дій;
• рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі в бойових діях відряджених до військових частин, командири частини, до якої відряджені військові,  повідомляють органи управління або в частини за місцем штатної служби військовослужбовців.

Перелік органів військового управління, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців затверджується Головнокомандувачем ЗСУ або начальником Генштабу ЗСУ.

Підставою для виплат є наказ: 

• командирів або начальників  військових частин  особовому складу військової частини;
•  керівника органу військового управління  командирам або начальникам військових частин.

Наказ видається до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Винагорода до 100 000 також виплачується : 

• у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, особам, що безперервно перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я, у тому числі закордонних (на підставі довідки про обставини травми, контузії, каліцтва);
• полоненим (крім тих, які добровільно здалися); 
•  інтернованим у нейтральні держави;
•  заручникам; 
•  безвісно зниклим; 
•  загиблим унаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм (за весь місяць, у якому особа загинула).

Керівники ВЛК  під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров’я одночасно надають медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди.

До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які:

• самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували — з дня самовільного залишення, оголошеного наказом; 
• усунені від виконання службових обов’язків — з дня усунення або відсторонення, що визначене в наказі; 
• відмовилися виконувати бойові накази — за місяць, у якому здійснено таке порушення; 
• вживали алкогольні, наркотичні та психотропні речовини — за місяць вчинення (причому на території В/ч як в службовий, так і позаслужбовий час); 
• вчинили адміністративне (військове чи корупційне) або кримінальне правопорушення — за місяць, у якому така постанова/вирок надійшли до в/ч; 

• добровільно здалися в полон — з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира; 
• навмисно спричинили собі тілесні ушкодження або самогубство, крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом,  — у місяці скоєння.

Сили безпеки і оборони надали роз’яснення стосовно змін розміру додаткової винагороди. У своєму повідомленні наголосили: виплати напряму залежатимуть від районів перебування військових, складності та специфіки бойових чи спеціальних завдань, які вони виконують.

Цитуємо:“Анонсовані зміни торкнуться винятково військовослужбовців та співробітників системи МВС, які перебувають поза зоною бойових дій у різних регіонах України, строковиків і курсантів ВВНЗ, офіцерів управлінь і штабів, а також деяких інших категорій”.

У повідомленні зазначено, що з 01.02.2023 буде збільшене основне грошове забезпечення. 

30 грудня 2022 року Уряд затвердив новий порядок ведення обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів і скасував порядок від 2016 року.

У засобах масової інформації піднялась хвиля обурення новими обов’язками військовозобов’язаних та посиленням контролю в цьому процесі. 

Варто розібратися: ці обмеження є дійсно новелою чи  вже були встановлені раніше. 

Найбільше невдоволення викликав обов’язок військовозобов’язаних та резервістів ставати на консульський облік у разі виїзду за кордон та повноваження закордонних дипломатичних установ сприяти їхньому поверненню в Україну в разі проведення мобілізації та у воєнний час (в особливий період). Варто звернути увагу, що це вже було встановлено порядком від 2016 року, а саме в пункті 57 та абзаці 2  пункту 1 додатку 1 до постанови, де визначені обов’язки призовників і військовозобов’язаних. Отже, це не новела, а переписані положення зі старого порядку.

Обов’язок військовозобов’язаного, резервіста та призовника особисто протягом семи днів з дня прибуття до нового місця проживання прийти до відповідного районного (міського) ТЦК та СП для взяття на військовий облік не є новиною, адже він вже давно визначений на рівні Закону “Про військовий обов’язок і військову службу”, а саме в частині 3 статті 37.

Призовники, військовозобов’язані та резервісти не можуть змінювати місце проживання без дозволу керівника ТЦК та СП з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час. Зазначимо, що таке ж зобов’язання було і в попередній редакції постанови.

У ЗМІ також згадується про побудинковий обхід для уточнення даних. Проте подвірний обхід і раніше був у повноваженнях виконавчих органів сільських, селищних та міських рад у силу пунктів 24 та 31 старого порядку.

Чи міг військовозобов’язаний до початку 2023 року влаштуватися на роботу чи вступити до закладу освіти без пред’явлення військового квитка? Ні, адже в пункті 37 порядку від 2016 року було вказано, що під час прийняття на роботу (навчання) державні органи, підприємства, установи та організації повинні перевірити наявність військово-облікових документів (у військовозобов’язаних — військових квитків або тимчасових посвідчень, а в призовників — посвідчень про приписку до призовних дільниць). Призовник і військовозобов’язаний міг влаштуватися на роботу чи вступити до закладу освіти лише після взяття його на військовий облік у районних (міських) ТЦК та СП (військкоматах). Отже, це не “закручування гайок”, а вже давно встановлені зобов’язання.

До того ж, як визначено в деяких джерелах, нова постанова покладає на керівників підприємств обов’язок повідомляти працівників про призов. Так, порядок від 2022 року встановлює, що керівники підприємств повинні сповіщати призовників, військовозобов’язаних та резервістів про виклик до  районних (міських) ТЦК та СП і забезпечувати їхнє своєчасне прибуття. Проте керівники підприємств мали таке зобов’язання ще з 2016 року.

Серед реальних змін, що визначені новим порядком, можна виділити такі:

• визначення порядку військового обліку жінок, зокрема встановлено, що освітні заклади, які навчають жінок за медичною або фармацевтичною спеціальністю, за два місяці до завершення навчання подають списки студенток  до районних (міських) ТЦК та СП, на території відповідальності яких вони розташовані. За цими списками жінкам видаються тимчасові посвідчення військовозобов’язаного на 30 діб. Не пізніше ніж через сім днів після отримання посвідчення жінка має прибути до ТЦК та СП за місцем проживання для визначення придатності до військової служби та взяття на військовий облік. Жінки, які мають іншу професію або спеціальність, споріднену з військово-обліковою спеціальністю, можуть стати на облік військовозобов`язаних добровільно за такою ж процедурою;
• центри зайнятості протягом семи днів після запиту ТЦК та СП повинні надавати інформацію про зареєстрованих безробітних;
• виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають:

• проводити роз’яснювальні роботи щодо виконання правил військового обліку;
• протягом семи днів інформувати ТЦК та СП, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які змінили місце проживання без зняття з персонально-первинного військового обліку за місцем зареєстрованого проживання;

• військовозобов’язані, призовники та резервісти повинні звіряти не рідше одного разу на п’ять років власні персональні дані з обліковими даними ТЦК та СП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки тощо.

Отже, більшість положень, які наразі обговорються ЗМІ, не є новелами порядку від 2022 року. Вони були встановлені раніше. А військовозобов’язані мають виконувати обов’язки щодо уточнення облікових даних, лікарських оглядів та мобілізації, як це визначено нормативно-правовими актами.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України в цілому підтримала законопроєкт № 8271 від 8 грудня 2022 року. Підвищення відповідального ставлення до військової служби, та ще й в умовах воєнного стану (а саме таку мету декларує законопроєкт), викликає лише схвалення. Однак зміни, запропоновані для досягнення цієї мети, відверто репресивні та несправедливі. На глибоке переконання військової та правозахисної спільноти, цей законопроєкт погіршує право військових на судовий захист та обмежує суддів у врахуванні всіх обставин під час винесення обвинувального вироку у справах щодо військових злочинів, що є порушенням принципу верховенства права, а також рівності перед законом та судом та  дискримінує військових за професійним статусом. 

Закликаємо Президента накласти вето та повернути для повторного розгляду до Верховної Ради України законопроєкт “Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці” № 8271 від 8 грудня 2022 року із наступними пропозиціями:

1) виключити з тексту законопроєкту пропозиції змін до статтей 69 та 75 Кримінального Кодексу України:

цими пропозиціями проєкт забороняє судам застосовувати більш м’яке покарання, ніж визначено санкцією статті, та звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку військових злочинів (невиконання наказу, погрози або насильства щодо начальника та деяких інших). Суд більше не зможе зважати ні на вік, наявні захворювання чи поранення, або обставини, що змусили військового вчинити те чи інше діяння. Причому особи, які вчинили вбивство чи інший тяжкий злочин, мають право на врахування пом’якшуючих обставин під час призначення покарання. У військовослужбовців це право пропонують забрати, що порушує принцип справедливості та навіть розумності. 

Безперечно, люди, що вчиняють військові злочини, наражають свій підрозділ на небезпеку і мають нести передбачену законом кримінальну відповідальність. Однак необхідність покарання не може виправдати загальне позбавлення права на справедливий суд для всіх громадян та врахування судом всіх індивідуальних обставин справи. Пропоновані законопроєктом норми також порушують положення статті 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. 

Запровадження таких винятків в Загальній частині Кримінального кодексу України, яка застосовується до всіх кримінальних правопорушень з Особливої частини, має бути ретельно продумана і обґрунтована. Адже в іншому випадку стає незрозумілим, чому одні особи, які вчинили певні кримінальні правопорушення, можуть розраховувати на застосування до них сприятливих для них  норм і інститутів кримінального права, а інші особи, які вчинили інші, але співставні за своєю тяжкістю кримінальні правопорушення, на таку можливість розраховувати не можуть.

2) вдосконалити процедуру огляду військовозобов’язаних та резервістів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції представниками Військової служби правопорядку (ВСП) та інших уповноважених осіб:

Погоджуючись із доцільністю такого огляду і його легітимною метою, зауважуємо, що чіткі правила такого огляду та вимоги щодо професійної кваліфікації представників ВСП, методів якими буде проводитись огляд та встановити факт сп’яніння, відсутні в проєкті. Проєкт також не містить винятків щодо неможливості огляду на предмет перебування під впливом медпрепаратів осіб, які перебувають на лікуванні або повернулися з госпіталю і вживають спеціальні ліки за призначенням. Таке виключення необхідне, враховуючи велику кількість серед чинних військовослужбовців обмежено придатних осіб, а також військових, які повертаються до військових частин (для подальшого проходження військово-лікарської комісії, переведення або звільнення) після військового шпиталю та мають вживати ліки, щоб не допустити погіршення стану здоров`я. Відсутність будь-яких запобіжників у законі щодо огляду таких людей створює ризик вжиття заходів дисциплінарної відповідальності до осіб, які зазнали ушкоджень здоров’я внаслідок самовідданого захисту цілісності та незалежності України. Недостатня урегульованість процедури огляду в законодавстві і застосування відповідних санкцій може призвести також до зловживань та порушень прав особи, яка піддається огляду. 

3) усунути суперечності у регулюванні адміністративно-правової відповідальності осіб, які вчинили військові адміністративні правопорушення:

У чинній редакції проєкт розбалансовує норми Кодексу України про адміністративні правопорушення України (КУпАП), що може призвести до неможливості притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності в умовах воєнного стану. Наприклад, проєкт пропонує виключити період воєнного стану, із норми 172–10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) (відмова від виконання законних вимог командира), 172–13 (зловживання  владою з боку службової особи) та деяких інших норм. 

Технічно це суперечить меті проєкту, адже спеціальних норм, які підлягали б застосуванню у воєнний стан не запропоновано, а виключення періоду воєнного стану із чинних частин статей КУпАП, які містять кваліфікуючу ознаку “вчинення в умовах особливого періоду”, не дозволяє застосовувати такі норми до закінчення воєнного стану. Зауважимо, наявність воєнного стану не скасовує особливого періоду, який в Україні розпочався з 2014 року.

А відсутність законної відповідальності за вчинене порушення матиме негативний вплив на морально-психологічний стан підрозділу, у якому таке порушення було вчинено.

Крім того, посилення відповідальності в деяких санкціях створює значний дисбаланс між тяжкістю вчиненого порушення та санкціями, які за нього передбачені.

За невиконання наказу командира встановлена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Статтею 172–10 КУпАП передбачено, що військовослужбовець повинен нести відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника). Відповідальність за таке порушення, вчинене в умовах особливого періоду, у редакції проєкту передбачає від 8500 до 17000 грн штрафу або відповідальність у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк від 10 до 15 діб. В той час як невиконання наказу, вчинене військовим навіть з необережності (за відсутності ознак непокори) проєкт пропонує карати позбавленням волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі (причому суд матиме можливість лише призначити реальне покарання без можливості вийти за нижню межу цієї санкції з урахуванням запропонованих змін до Загальної частини Кримінального кодексу України).

Тобто необхідно збалансувати відповідальність за тяжкість вчиненого порушення (адміністративну та кримінальну) у статтях 172-10 КУпАП та ст. 403 Кримінального кодексу України.

Виключення зі статті 172-10 КУпАП періоду воєнного стану може призвести до криміналізації покарання, коли військовослужбовця притягуватимуть до кримінальної відповідальності за відмову від виконання законного наказу командира, який не впливає на службові (бойові) завдання (наприклад, щодо зовнішнього вигляду військовослужбовця).

Тому необхідно доповнити статтю 172-10 КУпАП окремою частиною, яка передбачатиме відповідальність військового за діяння, вчинене в умовах воєнного стану в рамках адміністративної, проте не кримінальної відповідальності для забезпечення принципу співмірності покарання. 

Також необхідно передбачити можливість адміністративно-правового покарання за вчинення самовільного залишення частини (стаття 172-11 КУпАП), зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем (стаття 172-13 КУпАП). Виключення з цих статей періоду воєнного стану призведе або до відсутності застосування судом адміністративно-правових санкцій, або ж до криміналізації діянь, які містять лише суспільну шкідливість, проте не небезпеку (наприклад, у випадку кількагодинної відсутності військового у частині через запізнення з госпіталю або відпустки за сімейними обставинами).

До того ж проєкт пропонує посилити кримінальну відповідальність за невиконання наказу в умовах воєнного стану чи бойової обстановки (ст. 403 Кримінального кодексу України). Невиконання наказу має тонку межу із неповним/несвоєчасним виконанням наказу, про що військовий має з огляду на об’єктивні обставини своєчасно поінформувати командира, користуючись правом, яке надано йому відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Військовослужбовці користуються відповідним правом, якщо їм віддано злочинний наказ чи наказ, який неможливо реалізувати з огляду на об’єктивні причини, зокрема через відсутність належного озброєння або засобів індивідуального захисту, що робить виконання наказу неможливим. 

Наприклад, у ситуації, коли після двох неуспішних атак з одними автоматами та втрати половини особового складу військовослужбовці відмовились виконувати наказ про штурм. Законопроєкт створює ризик посилення спроб притягнення до відповідальності військових, які реалізують своє право, встановлене Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (п. 37).

Головний ризик цього законопроєкту – запропоновані зміни матимуть негативний вплив на мотивацію військовослужбовців, що в умовах проведення загальної мобілізації не сприятимуть добровільному вступу людини на військову службу в кризовий для держави час.

Проєкт посилює відповідальність за невиконання наказу та деякі інші військові правопорушення, проте для системного вирішення проблеми варто впливати на її причини, а не лише посилювати відповідальність, зокрема потрібно підвищувати зацікавленість і мотивацію до служби через її покращення: належне визначення порядку надання медичної допомоги, відпусток тощо. 

Якщо бажаєте надіслати власне звернення – можете скористатися цим зразком

Відкрите звернення правозахисних організацій до Президента України

13 грудня 2022 року Верховна Рада України одразу в цілому підтримала Проєкт Закону “Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці” (№ 8271) від 8 грудня 2022 року. Законопроєкт  був прийнятий на п’ятий день після реєстрації без суспільного обговорення чи принаймні спроби публічної комунікації, що виключило  можливість його доопрацювання з урахуванням позиції громадянського суспільства. Провести якісну інформаційну кампанію чи суспільне обговорення у такий стислий строк теж неможливо.

Впродовж 13 грудня цей законопроєкт було включено до порядку денного, прийнято в цілому і підписано Головою Верховної Ради України, а також направлено на підпис Президенту. Це блискавичний часовий показник підтримки законопроєкту, який виключає можливість суспільства висловити думку про запропоновану ініціативу. В той же час, законопроєкт №8081, який покликаний врегулювати важливе питання доступу військовослужбовців до відпусток під час дії воєнного стану проходив процедуру прийняття понад три місяці, а з 6 грудня перебуває на підписі в Президента, тобто так і не набув чинності.

Для порівняння, законопроєкт №8061 від 20.09.2022, який стосується можливості звільнення з військової служби звільнених з полону українських Захисників з листопада очікує на розгляд на пленарному засіданні (відповідно до висновку профільного Комітету Верховної Ради України), а законопроєкт №7180 від 19.03.2022, який покликаний був надати громадянам можливість, за їхнім бажанням, продовжити військову службу до 65 років (понад нинішній граничний вік) взагалі очікує на підпис Президента з квітня.

Законопроєкт №8271, у разі набуття ним чинності, матиме ефект, протилежний очікуваному: замість запобіганню вчиненню військових злочинів  та адміністративних правопорушень, він стане причиною порушення права на справедливий суд і дискримінації самих військовослужбовців.

Тому закликаємо Президента ветувати цей законопроєкт!

Чому це потрібно зробити?

По-перше, на глибоке переконання військової та правозахисної спільноти, цей законопроєкт погіршує право військових на судовий захист та обмежує суддів у врахуванні всіх обставин під час винесення обвинувального вироку у справах щодо військових злочинів, що є порушенням принципу верховенства права, а також рівності перед законом та судом і  дискримінацією військових за професійним статусом. 

Він забороняє застосування більш м’якого покарання, ніж визначено санкцією статті, або звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку вчинення військових злочинів (наприклад, невиконання наказу, погроза або насильство щодо начальника та деяких інших). Причому особи, які вчинили вбивство чи інший тяжкий злочин, мають право на врахування пом’якшуючих обставин під час призначення покарання. У військовослужбовців це право пропонують забрати, що порушує принцип справедливості та навіть розумності. До того ж, такі обмеження прав людини для військових під час воєнного стану не сприяють добровільному вступу людини на військову службу в кризовий для держави час.

Ми переконані, що суд повинен мати можливість у повному обсязі оцінювати докази й обставини кожної конкретної справи.  Засоби масової інформації неодноразово висвітлювали історії військовослужбовців, які після самостійного виходу з оточення, прибуття до військової частини після лікування на кілька годин пізніше через відсутність сполучення, мобільного зв’язку тощо дізнавалися, що проти них відкрито кримінальне провадження, зокрема за самовільне залишення військової частини та інші суміжні злочини. Задля справедливості для таких осіб необхідно ветувати цей законопроєкт.

По-друге, законопроєкт № 8271 передбачає право огляду військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції представниками Військової служби правопорядку (ВСП). Погоджуючись із доцільністю такого огляду і його легітимною метою, зауважуємо, що чіткі правила такого огляду та вимоги щодо професійної кваліфікації представників ВСП, яка дозволить встановити факт сп’яніння, відсутні в проєкті. 

Проєкт також не передбачає можливості присутності командира під час огляду, що матиме негативний вплив на об’єктивність процедури огляду та можливість військового захистити себе. 

Особливої уваги потребує можливість представника Військової служби правопорядку визначати перебування військовослужбовців під дією лікарських препаратів, які впливають на увагу чи швидкість реакції. Такі препарати військовослужбовець може вживати під час лікування в медичній частині або після повернення з військового шпиталю, не виконуючи обов’язків за посадою. Проте відсутність будь-яких запобіжників у законі щодо огляду військових створює ризик вжиття заходів дисциплінарної відповідальності до осіб, які зазнали ушкоджень здоров’я внаслідок самовідданого захисту цілісності та незалежності України.

По-третє, для системного вирішення проблем, що виникають під час несення військової служби в умовах воєнного стану, варто впливати на причини правопорушень, а не лише посилювати відповідальність за їхнє вчинення. Зокрема потрібно підвищувати мотивацію до служби через її покращення. 

На наше переконання, збільшення розміру штрафу без належного регламентування позбавлення додаткової винагороди (яка наразі може не виплачуватися військовому відповідно до рішень чи телеграм Міністерства оборони України) не призведе до більш відповідального ставлення військового до служби, а навпаки, погіршить його психологічний стан та мотивацію.

А випадки, коли до кримінальної відповідальності притягують осіб, що були змушені, наприклад, самовільно залишити частину (внаслідок відсутності медичної допомоги, що призвело до непоправних втрат здоров`я або через хворобу у відпустці, рапорти про яку було проігноровано командиром) матимуть негативний вплив на морально-психологічний стан не лише конкретних осіб, але й цілих підрозділів.

З огляду на викладене, для захисту прав військовослужбовців, зокрема права на незалежний та об’єктивний судовий розгляд, просимо Президента України ветувати законопроєкт № 8271 від 8 грудня 2022 року.

Він має бути доопрацьований в частині скасування положень, що обмежують право суду враховувати усю сукупність доказів і призначати відповідне покарання, а також повинен містити деталізовану процедуру огляду військовослужбовців, з урахуванням захисту прав тих осіб, які проходять лікування. Також потрібно встановити запобіжники, які унеможливлювали б використання процедури огляду для особистого позастатутного впливу на військових.

Звернення підтримують:

1. ГО “Юридична сотня”;
2. Рух ЧЕСНО;
3. Комітет з військового права Національної асоціації адвокатів України;
4. Громадська спілка “Реанімаційний пакет реформ”;
5. ГО “Жіночий ветеранський рух”;
6. АО “Юридична компанія “ЛК”;
7. АО “Партнери”;
8. ГО “ФУНДАЦІЯ Л.І.І.Д.”;
9. ГО “HeroU”;
10. Центр прав людини ZMINA.
11. Черкаський правозахисний центр
12. ГО “Простір можливостей”
13. Юридична компанія “МІЛЛЕР”
14. Медійна ініціатива за права людини
15. БО БФ Центр реадаптації та реабілітації “ЯРМІЗ”
16. Українська Гельсінська спілка з прав людини
17. Чугуївська правозахисна група
18. НАКО (Незалежна антикорупційна комісія)

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

До уваги Адвокатських об’єднань! 

Громадська організація “Юридична сотня” оголошує результати конкурсу на проєкт надання правової допомоги. Проєкт запускається завдяки фінансуванню, яке здійснюється за рахунок коштів, що надані Міжнародним фондом «Відродження» у рамках угоди NoSG54655 від 01 червня 2022 року.  

Конкурса комісія визначила наступні адвокатські об’єднання на подальшу співпрацю:

Адвокатське об’єднання “Яремчук, Сафонінкова і Партнери” ;

Адвокатське об’єднання “Астарта” ;

Адвокатське об’єднання “Дексіс Партнерс” ;

Адвокатське об’єднання “Донець і Партнери” ;

Адвокатське об’єднання “Верхуша, Кшижевська та

Партнери” .

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2022/08/YS_ogoloshennya-rezultativ-konkursu.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Громадська організація “Юридична сотня” оголошує конкурс для адвокатських об’єднань на проєкт надання правової допомоги. Проєкт запускається завдяки фінансуванню, яке здійснюється за рахунок коштів, що надані Міжнародним фондом «Відродження» у рамках угоди NoSG54655 від 01 червня 2022 року.

Міжнародний фонд  «Відродження» — одна з найбільших благодійних фундацій в Україні, що з 1990-го року допомагає розвивати в країні відкрите суспільство на основі демократичних цінностей. За час своєї діяльності Фонд підтримав близько 20 тисяч проєктів на суму понад 200 мільйонів доларів США. До реалізації долучилися понад 60 тисяч активістів та організацій  України. 

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2022/08/YS_konkurs-dlya-AO.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Юридична сотня – це громадська організація, яка надає соціальну та правову допомогу учасникам російсько-української війни та їхнім родинам, а також членам сімей загиблих, полонених і зниклих безвісті військовослужбовців.

Максимальна кількість адвокатських об’єднань, яка може бути відібрана, — 5. Для реалізації проєкту в ГО “Юридична сотня” створюється комісія, яка буде розглядати звернення від клієнтів і приймати рішення по кожному зверненню щодо подальшого направлення на адвокатське об’єднання.

Адвокатські об’єднання будуть працювати по регіональному принципу в західних, східних, центральних, північних областях. Вимоги для адвокатських об’єднань, які хочуть податися на конкурс:

• Адвокатське об’єднання має бути зареєстроване у встановленому законом порядку (наявні всі установчі документи) та мати право здійснювати свою діяльність відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
• Адвокати, члени адвокатського об’єднання, повинні мати  досвід у сфері надання правової допомоги в цивільних, кримінальних, адміністративних справах  не менше двох років. Для допуску до тендера (конкурсу) необхідно надати перелік таких осіб (з описом їхнього досвіду роботи), які входять до складу адвокатського об’єднання або співпрацюють з ним на підставі інших цивільно-правових договорів.
• Адвокатське об’єднання повинно мати  власний ресурс для роботи (комп’ютер чи ноутбук, доступ до бази чинного законодавства України тощо) та можливість безпосередньо (або в інший визначений законом спосіб) брати участь у судових засіданнях у різних регіонах України, представляти інтереси або захищати клієнта у відповідних підприємствах, установах, організаціях та/або державних органах  (при поданні заявки необхідно уточнити  населений пункт, область/області).
• Адвокатське об’єднання повинно мати  об’єктивну спроможність забезпечити участь адвоката для надання вторинної правової допомоги особам.

При можливості просимо надавати посилання на соціальні мережі адвокатів та самого адвокатського об’єднання. Також перевагою буде наявний досвід роботи адвокатів з військовими та ветеранами, про що також, за наявності, треба вказати в листі. Тому що надання правової допомоги буде для таких категорій як військовослужбовці та члени сімей загиблих, полонених і зниклих безвісті військовослужбовців.

Надсилати вищезазначений перелік документів треба на електронну адресу — yursotnyadoc@gmail.com до 13 серпня включно.

У темі вказувати “Конкурс АО”. Крім документів, просимо надати пропозицію щодо оплати за годину. Конкурсна комісія протягом 3 днів після дедлайну ознайомиться з конкурсантами та оголосить результати на сайті ГО “Юридична сотня” і відправить повідомлення на електронні адреси.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

31 січня 2021

26 січня 2022 року Верховна Рада України в другому читанні підтримала проєкт Закону про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2022/01/YS_zakon—-6104.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

[/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Цей закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей. Закон спрямований на захист як військовополонених (у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які проходили військову службу), так і цивільних осіб, захоплених у заручники у зв’язку зі здійсненням діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо обстоювання державного суверенітету України, або позбавлених особистої свободи для подальшого примушування органів влади, інших фізичних чи юридичних осіб вчинити певні діяння в обмін на звільнення утримуваної особи.

Прийняття рішень із питань установлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюватиметься спеціальною комісією, яка на постійних засадах функціонуватиме при МінТОТ. Окрім представників органів влади, до складу комісії будуть входити також представники громадських об’єднань, які займаються захистом прав полонених (не більше 5 представників). Положення про комісію має затвердити КМУ.

Інформація про рішення, прийняті комісією, буде внесена до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Розпорядником цього реєстру визначено МінТОТ. Порядок створення та наповнення реєстру буде визначати КМУ.

Для звернення до комісії необхідно подати заяву (за зразком, який буде розроблений МінТОТ) та документи:
для військовополонених (комбатантів):

• довідку МОУ чи іншого органу, який здійснює керівництво силовим формуванням, або правоохоронного органу чи органу спецпризначення про те, що особа, яка проходила службу, перебувала або перебуває в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Зразок такої довідки та порядок її оформлення затверджуватиме КМУ. Або може бути поданий документ, що підтверджує участь особи в АТО як добровольця;
• витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
• повідомлення органів сил безпеки та оборони про особу;

для цивільних осіб:

• документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року стосовно заявника при його захопленні, незаконному затриманні, незаконному арешті, незаконному триманні або іншим чином незаконному позбавленні особистої свободи державою-агресором;
• витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
• повідомлення органів сил безпеки та оборони про особу.

Заява та документи можуть подаватися до Комісії особою, яка була позбавлена особистої свободи, або її законним представником чи членом сім’ї. Відповідно до Закону, комісія не може відмовити вприйнятті або розгляді поданих документів.

Рішення комісії про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України або про визнання особи членом сім’ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи, може бути скасоване:

• у випадку подання на розгляд комісії недостовірних відомостей та документів;
• набрання після 20 лютого 2014 року стосовно особи законної сили обвинувальним вироком суду України, міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, за злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, недоторканності державних кордонів та інші кримінальні правопорушення, учинені в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованих територіях України або пов’язані зі збройною агресією проти України.

Соціальні гарантії особам, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членам сімей таких осіб.

Щорічна державна грошова допомога. Надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім’ї під час перебування такої особи в місцях несвободи.

Одноразова грошова допомога (ОГД). Надається особі після її звільнення.

ОГД у випадку смерті особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи. Виплачується у випадку смерті особи під час утримання в місцях несвободи або впродовж одного року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням у місцях несвободи, ОГД виплачується членам сім’ї та утриманцям особи. Якщо члени сім’ї мають право на іншу ОГД (відповідно до іншого закону), така допомога виплачується один раз (відповідно до підстави, яку обрав отримувач ОГД).

Порядок призначення, виплати та власне розміри кожного виду допомоги будуть установлені КМУ. З місцевих бюджетів таким особам може виплачуватися додаткова грошова допомога (за рішенням органів місцевого самоврядування).

Для особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після її звільнення процедура встановлення особи не має тривати більше ніж 10 робочих днів. Звільнені особи можуть отримати паспорт громадянина України (а також закордонний паспорт) у скорочені строки та без сплати адміністративного збору й державного мита. Пільга зі сплати застосовується до осіб, які оформлюють паспортні документи впродовж одного року після звільнення з місць несвободи.

Для звільнених осіб передбачений комплекс реінтеграційних державних послуг: соціальна та професійна адаптація, медична, реабілітаційна, психологічна допомога, соціальний супровід та послуги, відновлювальні заходи, пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням, забезпечення технічними засобами реабілітації тощо. Окрім того, після звільнення такі особи мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, якщо не мають у власності житла на підконтрольній території України, а їхній дохід недостатній для придбання або оренди житла (у випадку, якщо такі особи не є звільненими військовослужбовцями, право на забезпечення житлом (поліпшення житлових умов) яких передбачено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).

Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Крім того, таким особам здійснюється компенсація витрат на правову допомогу в порядку та розмірах, які будуть передбачені КМУ.

Трудові гарантії

За особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) упродовж усього періоду позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців із дня звільнення в разі проходження такою особою заходів із медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування чи інших реабілітаційних заходів. Особа має право на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності на ринку праці шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації, отримання освіти за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Фактичний строк позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України зараховується до страхового стажу (ці гарантії не поширюються на військовослужбовців, оскільки соціальні гарантії для полонених (інтернованих або зниклих безвісти) військовослужбовців уже передбачені ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).

Освітні гарантії

Для осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, їхніх дітей, а також для дітей загиблих (померлих) осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, передбачено державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти в державних та комунальних закладах освіти (для дітей така підтримка надається до досягнення 23 років або закінчення закладів освіти).
Довідково. Державна цільова підтримка надається відповідно до постанови КМУ від 23 листопада 2016 р. № 975 “Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти”.

Кредитні пільги

Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення звільняються від обов’язку виконання зобов’язань, а також від нарахування та сплати неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов’язань. Після звільнення такі особи мають право на проведення реструктуризації їхньої заборгованості. Другий із подружжя особи, яка позбавлена особистої свободи, також має право на реструктуризацію заборгованості перед банком чи іншою фінансовою установою.

Закон набуває чинності через 6 місяців з дати підписання Президентом, крім окремих положень, які набирають чинності на наступний день після підписання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

У період з 25 до 28 січня на пленарних засіданнях ВРУ заплановано розгляд таких законопроєктів.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2022/01/3333.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

14 січня 2022

Передання в оренду військового майна (№ 6453 від 20.12.2021)

Законопроєкт пропонує виключити із числа можливих орендарів фізичних і юридичних осіб, які мають тісні особисті чи економічні зв’язки з державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором, що є позитивним кроком, проте не передбачає механізму перевірки вже існуючих орендарів на наявність подібних зв’язків.
Також передбачено виключення положення про передання військового майна в оренду шляхом проведення конкурсу, а також проведення оцінки вартості майна, що підлягає переданню в оренду, комісіями, сформованими з представників Міністерства оборони України та Фонду державного майна України, погодження оцінки вартості такого майна з МОУ, що несе корупційні ризики.
Посилання на розширений висновок.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2022/01/vru-15-18-cherv-gorizontalne.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”] [/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Розширення переліку постраждалих учасників Революції Гідності та членів їхніх сімей, які мають право на державну допомогу (№ 6467 від 24.12.2021)

Пропонується в статті 2 Закону України «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» визначити часовий проміжок масових акцій громадського протесту з 21 листопада 2013 по 3 травня 2014 року.
Такі зміни сприятимуть захисту прав та інтересів осіб, постраждалих внаслідок злочинного застосування сили до учасників масових акцій громадського протесту, які відбувалися не лише в Києві, але й в інших містах, зокрема Харкові, Одесі, Одеській області, Запоріжжі тощо. Таким чином, цей законопроєкт розширить перелік осіб, які мають право на державну допомогу.
Рекомендація Юридичної сотні: прийняти законопроєкт.
Посилання на розширений висновок.

Узяття жінок на військовий облік за власним бажанням (№6482 від 28.12.2021)

Відповідно до проєкту, жінки, які мають спеціальність або професію, споріднену з військово-обліковою спеціальністю (що визначається Міністерством оборони України), та придатні до військової служби за станом здоров’я, можуть стати на військовий облік за власним бажанням (добровільно).
Жінки, які мають спеціальність/професію, споріднену з медичною діяльністю, обов’язково підлягають взяттю на військовий облік. Однак проєкт не передбачає для таких жінок винятків щодо стану здоров’я, а це потенційно може призвести до взяття на військовий облік усіх жінок, які працюють у медичній сфері, незалежно від їхньої придатності до військової служби за станом здоров’я, що є порушенням прав людини.
До цього проєкту надано також два альтернативні законопроєкти. Проєкт №6482-1 пропонує запровадити добровільний військовий облік для жінок, придатних до військової служби за станом здоров’я та віком, незалежно від їхніх професій/спеціальностей. При цьому жінки, що мають медичну спеціальність та/або професію, також беруться на військовий облік обов’язково. Винятків щодо стану здоров’я та віку у випадку взяття на облік працівниць сфери медицини альтернативний законопроєкт також не передбачає.
Проєкт №6482-2 пропонує знову наділити КМУ, а не МОУ повноваженнями щодо визначення фаху, спорідненого з відповідними військово-обліковими спеціальностями. Нагадаємо, лише у квітні 2021 року набув чинності Закон 1357-IX, який передав ці повноваження від КМУ до МОУ.
Жінки, фах яких буде відсутній у визначеному КМУ переліку, можуть стати на військовий облік добровільно: за офіцерськими званнями — до 50 років, в інших випадках — до 45.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати основний законопроєкт, альтернативні відхилити.
Посилання на розширений висновок.

Додаткові повноваження для Сил спецоперацій щодо контррозвідувальної діяльності (№6486 від 29.12.2021)

Змінами до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» Сили спеціальних операцій Збройних сил України набувають повноважень на здійснення розвідувальних заходів — в інтересах спеціальної розвідки.
Зокрема, проєкт додає ССО до переліку органів та суб’єктів розвідувального співтовариства, який визначений у Законі України “Про розвідку”. Також проєкт передбачає повноваження для ССО на проведення розвідувальних заходів в інтересах підготовки та ведення (підтримки) спеціальних операцій, бойових і спеціальних дій та руху опору. Проєкт надає додаткове повноваження ССО на ведення контррозвідувальних справ.
Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.
Розширений висновок

Повноваження Уряду щодо увічнення пам’яті захисників Батьківщини (№6483 від 29.12.2021)

Проєкт направлений на створення законодавчих передумов для розроблення єдиного для всіх населених пунктів України порядку розміщення пам’ятних знаків, меморіальних та інформаційних дощок на території населених пунктів із метою увічнення пам’яті захисників України та учасників бойових дій в АТО\ООС.
Проєкт пропонує внесення змін до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» щодо наповнення положеннями, які передбачають повноваження Уряду на затвердження Порядку встановлення пам’ятних знаків, меморіальних та інформаційних дошок на території населених пунктів із метою увічнення пам’яті захисників України.
Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.
Розширений висновок.

Обмеження заробітних плат у державному секторі до завершення бойових дій (№6497 від 04.01.2022)

Проєкт пропонує до завершення бойових дій на сході України та повернення під контроль держави всіх територій, що входять до складу України, обмежити максимальний рівень місячної заробітної плати працівників\керівників та деяких категорій держслужбовців установ і організацій, які отримують заробітну плату за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів 10 розмірами мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року (близько 65 тис. грн). Пропонується скасування обмеження рівня заробітної плати, з якої стягується єдиний соціальний внесок. Додатково проєктом передбачається звільнення службовця в разі встановлення факту наявності рахунків у банківських та інших установах за межами України.
Прийняття проєкту сприятиме посиленню відповідальності, у тому числі політичної, державних службовців та інших осіб, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Зменшення заробітних плат може стати резервом економії державних коштів, проте суттєве обмеження розміру заробітних плат для керівників суб’єктів господарської діяльності державного та комунального сектору може призвести до зменшення кількості професійних управлінців та зниження ефективності роботи установ. Подібні обмеження можуть призвести до відтоку професійних кадрів із державної сфери до приватної.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.
Розширений висновок

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

29 грудня 2021

Презентуємо аналітичний звіт з підсумками роботи Верховної Ради ІХ скликання у сфері соціально-правового захисту ветеранів і військовослужбовців у 2021 році.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/YS_VRU_shho-zrobila-2021.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”] [/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Завантажити звіт

Більшість законів для ветеранів та військових, які прийняла Верховна Рада України у 2021 році вирішують лише точкові питання. Законопроєкти, що мають на меті забезпечити ефективну систему державної соцпідтримки так і не були розглянуті.

У порівнянні з 2020 роком, коли у вказаній сфері було прийнято 10 законів, 2021 рік практично нічим не відрізняється, адже парламент підтримав у цілому 11 законопроєктів.

До позитивних змін відносимо прийняття Законів України, які урегулювали питання вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців та визначили процедури військового поховального ритуалу (№ 1622-IX), спростили набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності України (№ 5630), а також запровадили Е-посвідчення ветерана (№ 5694).

Також позитивом є прийняття законопроєкту, який дозволяє притягнення до відповідальності за вчинення міжнародних злочинів у рамках норм Кримінального кодексу України (№2689) та проєкт, щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства, який розширив перелік правопорушень за які військовослужбовці притягуються до адміністративної відповідальності на загальних засадах, а не за дисциплінарними статутами (№ 3908-1).

На нашу думку, до актів, які не розв’язують поточні проблеми ветеранів належать:
– Закон про призов резервістів без оголошення мобілізації (за р. № 3553), який замість удосконалення умов проходження служби пропонує фактично створити новий вид служби, що перешкоджатиме повноцінній реінтеграції ветеранів.
– Проєкт про зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення теж є точковим та не реформує системи відповідальності та заохочень (за р. № 5121).
– Також в кінці цього року було прийнято проєкт, що регулює питання несення служби капеланами, яке, з одного боку, довгий час було поза правовим полем, проте з іншого боку, закон містить багато недоліків (№ 4626) про які йдеться у звіті.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

28 грудня 2021

Графік роботи нашої гарячої лінії 0800308100 під час свят:
🔸 28-30 грудня – робочі дні;
🔸 31 грудня – 3 січня – вихідні;
🔸 4-6 січня – робочі дні;
🔸 7-9 січня – вихідні.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/133093206_3550799828349411_774846256492628054_n.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

27 грудня 2021

Новини тижня у сфері ветеранських справ

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/novini-27-sayt.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Військовий облік жінок

Із 17 грудня набув чинності наказ Міноборони №313, що значно розширює перелік спеціальностей та/або професій, відповідно до яких жінки мають стати на військовий облік. Відтепер на військовому обліку будуть зобов’язані перебувати, зокрема, журналісти, юристи та адвокати, бухгалтери, фінансисти, представники музейної справи тощо. Взяття на військовий облік здійснюватиметься впродовж 2022 року.
Підстава: наказ МОУ від 11.10.2021 №313 
Відповіді на актуальні запитання щодо військового обліку жінок можна знайти за посиланням

Зміни у сфері соцзахисту осіб, які були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України

Відповідно до нових правил, рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції. Включення особи до списків СБУ при цьому не потрібне.
Отримати ОГД у розмірі 100 тис. грн (як і раніше) можуть особи, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, якщо такі особи не отримували ОГД для звільнених осіб раніше відповідно до окремих постанов КМУ (наприклад, постанови КМУ від 31 січня 2018 р. № 38, від 5 грудня 2018 р. № 1066).
Джерело: Постанова КМУ від 23 грудня 2021 р. № 1370

Зміни щодо інформації в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни

До інформації, що вноситься до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, додається унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відомості про отримання грошової компенсації за житло та власне житло, яке було придбане за рахунок такої компенсації, а також інформація про позбавлення статусу ветерана (за наявності підстав), дані про захворювання на основі даних, отриманих із централізованого банку даних із проблем інвалідності та/або Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, індивідуальну програму реабілітації, стан зайнятості, інформація про транспортні засоби у власності особи, наявні державні нагороди, громадську та соціальну діяльність тощо.
Відомості, що містяться в Реєстрі, можуть надаватись особі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Джерело: постанова КМУ від 23 грудня 2021 р. № 1365

Громадське обговорення Стратегії розвитку підприємницьких ініціатив ветеранів війни

Мінветеранів оприлюднило Стратегію розвитку підприємницьких ініціатив ветеранів війни для громадського обговорення. Зокрема, документ передбачає розроблення законодавчого визначення підприємницьких ініціатив ветеранів, утворення центрів кар’єрного зростання та менторської підтримки на базі закладів освіти, створення онлайн-платформи підтримки ветеранських підприємницьких ініціатив, проведення щорічних масових заходів за участі ветеранів-підприємців тощо.
З повним текстом стратегії можна ознайомитися за посиланням
Зауваження і пропозиції до проєкту стратегії приймаються до 10 січня 2022 року в письмовому та/або електронному варіанті на адресу Міністерства у справах ветеранів України: провулок Музейний, 12, м. Київ, 01001, е-mail: vet.development@mva.gov.ua Відповідальна особа Міністерства у справах ветеранів України – Альона Скорзова (Державний експерт з питань ветеранського розвитку).

Консультації з громадськістю у 2022 році

Мінветеранів також опублікувало орієнтовний план проведення консультацій із громадськістю на 2022 рік. План передбачає як публічне громадське обговорення, так і проведення електронних консультацій. Ознайомитись із документом можна за посиланням

Спрощене набуття громадянства України для осіб, які захищали Україну. Закон підписано

Закон пропонує замість зобов’язання припинити іноземне громадянство запровадити можливість подання декларації про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України окремими категоріями іноземців, а саме: особами, які проходять військову службу за контрактом у ЗСУ, їхніми дружинами (чоловіками); громадянами держави-агресора/держави-окупанта, які зазнали переслідувань; особами, які мають визначні заслуги перед Україною; особами, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес.
Передбачено, що для набуття громадянства України потрібно подати два документи: заяву на отримання громадянства та декларацію про відмову від наявного громадянства іноземної держави. Для осіб, які брали участь в АТО/ООС, вимога про проживання на території України протягом п’яти років відсутня.
Також уносяться зміни до положень про поновлення громадянства України, що враховують пропоновані зміни про скасування зобов’язання припинити наявне громадянство для певних категорій осіб.

Курс профорієнтації ветеранів і ветеранок АТО/ООС

Онлайн-курс тривалістю 1 місяць, спрямований на допомогу ветеранам у сфері працевлаштування, трансформації військового досвіду для пошуку роботи. Результат курсу передбачає створення резюме. З програмою та спікерами курсу можна ознайомитися за посиланням. Старт навчання – 10 січня 2022 року.
Для безкоштовної участі потрібно заповнити анкету та пройти відбір.
Проєкт утілюється Програмою реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX in Ukraine за підтримки Державного департаменту США.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

23 грудня 2021 

У статті 43 Конституція України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Також держава створює умови для повного здійснення громадянами такого права, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/trud-1-4.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”] [/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Проте є пільги, що передбачені для осіб без визначеного пільгового статусу, зокрема для військовослужбовців. Наприклад, відповідно до статті 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада й середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, навіть у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як із всіма пільгами, трудові гарантії не є абсолютними або виникають певні проблеми на рівні реалізації їх. Наприклад, відшкодування збереженої заробітної плати мобілізованим військовим здійснювалося лише у 2014-2015 роках, потім цей тягар держава переклала на роботодавців. Соціальна гарантія активно використовується працевлаштованими військовослужбовцями з огляду на наявність особливого періоду. Верховний Суд неодноразово вказував на незаконність звільнення особи у зв’язку зі вступом на військову службу під час особливого періоду. Такий висновок востаннє було зроблено в постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 4801449/18 (провадження № 61-6487св20).

Станом на жовтень 2021 року в парламенті зареєстровано декілька законопроєктів, які мають на меті вирішити цю проблему. Наприклад, проєкт закону № 3031а (від 27.08.2021) пропонує відновити виплату компенсації з Держбюджету роботодавцям за збережений середній заробіток за працівниками, призваними на службу під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Законопроєкт № 6170 (від 12.10.2021) також пропонує відновлення компенсації роботодавцям, але лише за працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, тобто виключаючи контрактників.

Це ж стосується й переважного залишення на роботі під час скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. Крім ветеранів, така гарантія поширюється також на працівників, які мають на утриманні двох і більше осіб, працівників із тривалим безперервним стажем роботи, працівників, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва. Гарантія підлягає застосуванню тільки у випадку, якщо працівники мають однакову кваліфікацію.

Насамперед пільги щодо працевлаштування покликані запобігти зниженню рівня добробуту ветерана після звільнення з військової служби. Можливість поновити свою зайнятість у випадку, якщо до початку військової служби особа мала місце роботи, запобігає збільшенню рівня безробіття. Однак у цілому пільги у сфері збереження робочого місця можуть виявитися неефективними, якщо після військової служби ветерани бажають змінити фах чи кваліфікацію або започаткувати власну справу.

Так, особи, звільнені з військової служби після участі в проведенні АТО/ООС, беруться на облік у центрі зайнятості та мають право на першочергове отримання послуг центру зайнятості. Крім того, в осіб, які стоять на обліку в центрі зайнятості та мають право на виплату допомоги по безробіттю, є можливість пройти навчання та отримати таку допомогу одноразово з метою подальшого започаткування власної справи.

Ветерани також мають право на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності на ринку праці. На підставі ваучера здійснюються перепідготовка за робітничою професією, підготовка за спеціальністю для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра або магістра, здобутих за іншою спеціальністю тощо.

Основною перешкодою на шляху до створення власного бізнесу, на думку опитаних ветеранів (89%) у рамках дослідження “Життя після конфлікту: опитування щодо соціально-демографічних та соціально-економічних характеристик ветеранів конфлікту на сході України та їхніх сімей”, є брак стартового капіталу. Опитані підкреслили необхідність допомоги у визначенні потреб ринку, а саме 86% погодились із твердженням “було б добре отримати допомогу у визначенні актуальних напрямів відкриття бізнесу в моєму населеному пункті”. Згідно з постановою КМУ від 01 березня 2021 року №164, для виплати допомоги безробітним у 2021 році залишки коштів на бюджетних рахунках у розмірі 700000 тис. гривень спрямовуються Міністерству економіки України для виплати допомоги по безробіттю Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Проте відповідно до проєкту бюджету Фонду на 2021 рік ця сума є остаточною, а дефіцит бюджету Фонду складає понад 2,7 млрд. грн.

Сучасною проблемою професійної реінтеграції ветерана є відсутність системи переходу (транзиту) від військової служби до цивільної зайнятості, яка мала б розпочинатися ще до завершення військової служби та включати комплекс освітніх, інформаційних, психологічних заходів. Як підкреслює Мінветеранів, “за рік до закінчення служби при переході до цивільного життя потрібен супровід ветерана/військовослужбовця, виявлення його пріоритетів розвитку, навчання та майбутньої роботи, щоб протягом року після демобілізації надати йому всі необхідні можливості”. Так, у США діє Veteran Employment Opportunity Act (з 2011 року), а система транзиту передбачає комплексну підготовку до розвитку цивільної кар’єри: курс підготовки до звільнення в запас складається з трьох частин: професійна адаптація (3 дні), соціальна підтримка (1 день), управління особистими фінансами (1 день). Також військовослужбовцям надається перелік корисних контактів державних та недержавних установ, які надають консультації та інші форми підтримки.

Проте, як повідомляє інформаційне агентство МОУ, наразі Мінветеранів розробляє систему переходу з військової кар’єри до цивільного життя, яка передбачає створення на державному рівні механізму завчасної професійної адаптації військових до роботи в цивільних установах і організаціях.

За словами Міністерки у справах ветеранів, у цьому питанні Мінветеранів працює спільно з Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та всіма силовими відомствами. Для цього має бути закладене відповідне фінансово-економічне обґрунтування, розроблений механізм. Юлія Лапутіна зауважує, що у своїй роботі вони спираються на досвід провідних країн світу, де цей процес відбувається цивілізовано й системно.

Фрагмент звіту “Порушення прав і гарантій ветеранів війни та військових і рекомендації врегулювання проблемних аспектів”.

Дякуємо Freedom House Ukraine за фінансову підтримку у створенні звіту.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

22 грудня 2021

Ми оновили публікацію 23 грудня 2021 р. о 19:00 згідно з інформацією, яку озвучили на брифінгу Міноборони України.

ЗМІ поширюють інформацію про значне розширення спеціальностей, за якими на військовий облік військовозобов’язаних беруться жінки.

Юридичні аспекти. Перелік спеціальностей, відповідно до яких жінки беруться на облік військовозобов’язаних, затверджувався постановою КМУ. Наразі (станом на 22.12.2021) відповідно до інформації на сайті ВРУ, постанова КМУ від 14 жовтня 1994 року №711 “Про затвердження переліку спеціальностей, за якими жінки, що мають відповідну підготовку, можуть бути взяті на військовий облік” є чинною та передбачає такий перелік спеціальностей, які є спорідненими з військово-обліковими спеціальностями та відповідно до яких жінки беруться на військовий облік.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/rozshirennya-viyskovozobovyazani-zhinki_2.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Наведений перелік був вичерпним. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку” (законопроєкт 3553), відповідальність за ведення такого переліку перекладалася з КМУ на Міноборони. Про будь-які інші зміни не йшлося.

Наразі видання, що спеціалізуються на кадрових питаннях, поширюють інформацію про набуття чинності наказом Міноборони від 11.10.2021 р. № 313 “Про затвердження Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов’язаних”. Станом на 23.12.2021 цей наказ вже опубліковано на сайті Міноборони.

Відповідно до наказу, перелік спеціальностей та професій, за якими жінки беруться на військовий облік, дуже розширюється. Так, до таких спеціальностей будуть належати, зокрема, право, фінанси, хімія, метрологія, фізика, астрономія, готельно-ресторанна справа, залізничний транспорт тощо. Серед професій додалися, наприклад, менеджери у виробництві води, робітники, що працюють під водою, менеджери (управителі) на пошті та зв’язку, службовці, що займаються сортуванням та доставкою пошти, фотографи, інспектори з пожежної безпеки тощо.

Зверніть увагу! Розширення переліку спеціальностей не означає, що жінок призиватимуть на строкову військову службу, адже відповідно до чинної ст. 15 ЗУ “Про військовий обов’язок і військову службу” на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, і старші особи, які не досягли 27-річного віку та не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Призов інших військовозобов’язаних здійснюється за мобілізацією або у випадку призову осіб офіцерського складу.

Не підлягатимуть взяттю на облік військовозобов’язаних жінки, які хоч і мають відповідну спеціальність та (або) професію, проте непридатні до виконання обов’язків за станом здоров’я або досягли граничного віку перебування в запасі — 60 років на час дії особливого періоду.

Правові колізії і практичне значення. Незважаючи на розширення переліку, порядок ведення обліку військовозобов’язаних, затверджений постановою КМУ від 7 грудня 2016 р. № 921, змін не зазнав. Відповідно до цієї постанови, взяттю на військовий облік військовозобов’язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають “жінки, які мають фах, споріднений з відповідними військово-обліковими спеціальностями, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за умови їх придатності до проходження військової служби за станом здоров’я, віком та сімейним станом”. Тобто цей НПА також потребує змін для уникнення колізій, оскільки тут все ще передбачено затвердження переліку саме КМУ, а не МОУ, що може створити проблеми в правозастосуванні у випадку відсутності необхідних змін.

Відповідно до цієї ж постанови, при прийомі на роботу у військовозобов’язаних перевіряються військово-облікові документи. Приймання на роботу (навчання) призовників і військовозобов’язаних здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах.
Тобто роботодавці повинні будуть моніторити, хто з працівниць зобов’язаний перебувати на військовому обліку та проконтролювати, щоб такі працівниці стали на військовий облік. Окрім того, інформація про перебування особи на обліку перевірятиметься також при прийомі на роботу.

Відповідальність. За порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку (стаття 210 КУпАП) установлений штраф розміром 510-850 гривень (від 30 до 50 розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) і 850-1700 гривень (від 50 до 100 розмірів НМДГ) при повторному (протягом року) порушенні або якщо порушення вчинене під час дії особливого періоду. На роботодавців додаткові заходи відповідальності при виявленні порушень можуть покладати ТЦК та СП, а також Держпраці.

У випадку, якщо військовозобов’язаний ухиляється від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідно до ст. 337 Кримінального кодексу України може бути притягнутий до відповідальності у виді штрафу від 300 до 500 НМДГ (від 5100 до 8500 грн) або виправних робіт строком до 1 року.

Обов’язки військовозобов’язаних. Окрім можливості призову за мобілізацією, за загальним правилом військовозобов’язані мають виконувати також інші обов’язки, передбачені законодавством, наприклад, з’являтися за викликом до ТЦК та СП, проходити військові збори. Обов’язок проходження зборів, відповідно до оприлюдненої на брифінгу Міноборони інформації, буде поширюватись і на жінок, за відсутності підстав для надання відстрочки.

Відповідно до ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу”, жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом).

Для повного розуміння наслідків розширення переліку професій та спеціальностей для жінок, які зобов’язані будуть перебувати на військовому обліку для осіб, які підлягатимуть постановці на військовий облік та роботодавців необхідно здійснювати моніторинг подальших роз’яснень Міноборони та ГШ ЗСУ.

Відповіді на актуальні запитання

Чи може військовозобов’язаний виїжджати за кордон?
Обмеження щодо виїзду за кордон застосовуються відповідно до ЗУ “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” лише щодо громадян, обізнаних з державною таємницею, або осіб, до яких у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід з умовою заборони виїзду за кордон — до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень. У випадку, коли громадянин засуджений за вчинення кримінального правопорушення — до відбуття покарання або звільнення від покарання.

Коли громадянин ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, установленому законом, — до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Якщо особа перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції — до припинення нагляду. За вказаних обставин особа обмежується в праві виїзду за кордон незалежно від наявності в неї статусу військовозобов’язаного.

До 2013 року, як пишуть профільні видання, існувала норма, що забороняє виїзд за кордон військовозобов’язаним чоловікам і жінкам, які не надали відповідний дозвіл із військових комісаріатів. Наразі така норма скасована.

Водночас, відповідно до ЗУ “Про військовий обов’язок і військову службу”, у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов’язаних та резервістів із місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України — без дозволу відповідного керівника).

Чи потрібно ставати на військовий облік жінці, яка має дітей?

Так, оскільки наявність дітей не є перешкодою для взяття на облік. Водночас відповідно до ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, такі військовозобов’язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років, а також громадяни (незалежно від статі), зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, або які самостійно виховують дитину віком до 18 років, або на утриманні яких перебуває дитина з інвалідністю, що має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв установлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитина з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, що відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років, можуть бути призвані на військову службу в разі їхньої згоди й тільки за місцем проживання.

Не підлягають призову (за відсутності добровільної згоди) також здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, наукові та науково-педагогічні працівники закладів вищої і фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови, що вони працюють у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції.

Чи потрібно ставати на облік особі, яка не працює за здобутою освітньою спеціальністю, що є в переліку (або є безробітною чи самозайнятою особою)?
Так, оскільки наказ Міноборони передбачає перелік і спеціальностей, і професій, за наявності яких особи мають стати на військовий облік. Для виникнення обов’язку стати на військовий облік достатньо чогось одного.

Якою буде процедура взяття на облік? Чи можна стати на облік за фактичним місцем проживання?

Відповідно до брифінгу представників Міноборони (дивіться відео тут або тут) жінки, які мають професію або спеціальність, згадану в наказі МОУ, мають звернутися до ТЦК та СП за місцем реєстрації із заявою про взяття на облік військовозобов’язаних. До заяви прикладаються копії: паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтв про одруження та народження дітей (за наявності), довідки з місця роботи щодо займаної посади (за наявності) та документів про освіту. До заяви також додається фото розміром 3х4 см. Відвідування ТЦК та СП можливе з дотриманням усіх карантинних обмежень.

Після взяття на облік військовозобов’язані повинні в 7-денний строк подавати інформацію про зміни місця проживання, роботи, складу сім’ї тощо. Такі обов’язки визначені законодавством та не залежать від статі військовозобов’язаних.

Чи можна буде стати на облік онлайн?

Однією з вимог для взяття на облік є проходження ВЛК, що зробити онлайн неможливо, тому така форма взяття військовозобов’язаних на облік застосовуватися не буде.

Куди можна звернутись у випадку виникнення проблем із взяттям на військовий облік?

На своєму брифінгу МОУ оприлюднило такі контактні телефони: 093-823-07-70, 066-823-07-70, 068-823-07-70 (Whatsapp, Telegram, Viber).

Додаткова інформація з брифінгу МОУ. ФОПи не ведуть облік військовозобов’язаних, якщо мають осіб, які співпрацюють з ними на договірних засадах.
До кінця 2022 року ніякі санкції за порушення обліку військовозобов’язаних застосовуватися не будуть (як для військовозобов’язаних, так і для роботодавців), а всі, хто підлягає взяттю на облік, до кінця 2022 року мають час для виконання такого обов’язку. Строк може бути продовжений, але наразі питання про це є передчасним.
Відмова від проходження ВЛК буде підставою для застосування штрафних санкцій.
Для українок, які живуть за кордоном, узяття на облік буде здійснюватись у консульських установах.
Наразі на військовому обліку перебуває більше 10 тис. жінок, кількість жінок, які будуть узяті на облік, невідома.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Відповідно до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, членам сім’ї загиблого та деяким іншим категоріям осіб виплачується разова грошова допомога в розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Виплату разової грошової допомоги здійснює Міністерство соціальної політики України через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення. Органами соціального захисту населення спільно з установами, де ветерани перебувають на обліку, формуються списки за відповідними категоріями, на основі яких здійснюється виплата. Виплату можна отримати до 30 вересня щороку.

[/tm_pb_text][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Як уже було вказано, розмір виплат установлюється щороку урядом. 08 квітня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 325, якою затвердив Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, тобто щорічну разову виплату до 5 травня.

Цьогоріч установлені такі розміри:

особам з інвалідністю: I групи — 4 421 грн; II групи — 3 906 грн; III групи — 3 391 грн

УБД, постраждалим учасникам Революції Гідності — 1 491 грн;

особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною — 4 421 грн;

членам сімей загиблих — 966 грн;

учасникам війни — 612 грн.

Такі розміри допомоги не задовольняють ветеранську спільноту, хоча саме ці суми закладено в Законі України “Про державний бюджет України на 2021 рік”. У законопроєкті “Про Державний бюджет України на 2022 рік” планується виділити 1 млрд 382 млн на виплату до 5 травня, що є рівнозначним тому, що було закладено у 2021 році.

Справа в тому, що виплата до 5 травня здійснюється ще з 1999 року і її розмір на початку був еквівалентним до мінімального розміру пенсії. Проте щороку такий розмір поступово зменшувався, адже держава не була спроможна забезпечувати всіх відповідною гарантією.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що “законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їхню дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, унесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони”.

Суспільне невдоволення цього року пов’язане з новим рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, який уже не вперше робить висновок про неконституційність такого механізму та підтверджує право ветеранів на отримання грошової допомоги в розмірі, який залежить від розміру мінімальної пенсії, установленої на відповідний рік. У такий спосіб виплата до 5 травня зараз має складати не 1,5 тисячі, а близько 9 000 для учасників бойових дій та 12 000 – 17 000 для осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Також нещодавно Верховний Суд продемонстрував свою позицію щодо поставленої проблеми через рішення в зразкові справі від 29.09.2020 №440/2722/20. Розглядаючи справу, Верховний Суд зробив висновок, що закони, інші акти, які визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення КСУ рішення про їхню неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Так, якщо ветерани вважають, що їхнє право порушено, вони мають можливість звернутися до суду з позовом на основі вказаних вище рішень Верховного Суду та Конституційного Суду України й вимагати виплату допомоги до 5 травня у відповідних розмірах. Як показує практика, уже на цей час позовні вимоги ветеранів щодо виплати до 5 травня в кратному розмірі до мінімальної пенсії є задоволеними в перших інстанціях.

Проте варто розуміти, що виплата до 5 травня може потребувати видатків з Держбюджету, які могли б використовуватися з більшою користю. Для того, аби забезпечити виплату цієї допомоги в тих розмірах, які передбачив КМУ, у Державному бюджеті України за програмою 2501150 “Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною” передбачено 1 397 848 тисяч гривень. За даними Асоціації міст України, на виплату допомоги, що кратна розмірам мінімальної пенсії (відповідно до рішень Верховного Суду та КСУ) потрібно понад 26 млрд грн.

Виплата до 5 травня не вирішує важливих проблем, з якими стикаються ветерани після повернення з війни, хоча самі ветерани добре поінформовані про своє таке право й вважають навпаки. Така гарантія може забезпечити лише тимчасову матеріальну вигоду для ветеранів, яка аж ніяк не сприяє їхній реінтеграції. Розміри виплати до 5 травня, що відштовхуються від мінімальної пенсії, є вищими за розміри тих видатків, які забезпечують фінансування гарантій, що покликані й спроможні сприяти реінтеграції ветеранів. Наприклад, ця сума більш ніж удвічі перевищує всі видатки, спрямовані на централізовану закупівлю ліків і медичних препаратів у 2021 році, відповідно до видатків Державного бюджету України

Це фрагмент звіту “Порушення прав і гарантій ветеранів війни та військових і рекомендації врегулювання проблемних аспектів”.

Читати звіт

Дякуємо Freedom House Ukraine за фінансову підтримку у створенні звіту.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

21 грудня 2021

Фрагмент нашого свіжого аналітичного звіту. 

Конституція України в статті 49 установлює право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. До того ж Конституція гарантує, що держава повинна створювати умови для ефективного й доступного для всіх громадян медичного обслуговування, а в державних і комунальних закладах охорони здоров’я така допомога надається безоплатно.

Для ветеранів війни як осіб, які виконували свій обов’язок перед державою, ризикуючи власним здоров’ям та життям, медичне забезпечення є однією з найактуальніших гарантій, адже вона найбільше забезпечує реінтеграцію. Закон України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” та деякі інші законодавчі акти для цих категорій осіб виділяють низку гарантій у сфері охорони здоров’я, які мають на меті забезпечити належний рівень медичної допомоги та реабілітації ветеранів.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/YS_medichne_zabezpechennya_1-4.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Так, відповідно до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасники бойових дій та особи, прирівняні до них, постраждалі учасники Революції Гідності мають право на:

• безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
• першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
• безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування;
• щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів;
• першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергову госпіталізацію.

Особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на:

• безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
• позачергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезування з дороговартісних металів), безплатне забезпечення іншими протезами та протезно-ортопедичними виробами;
• безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням із компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу й назад (за бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки отримувати грошову компенсацію);
• позачергове обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергову госпіталізацію;
• щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів;
• забезпечення путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров’я, соціального захисту населення, захисту державного кордону та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.

На перший погляд перелік послуг для ветеранів війни є доволі широким, проте практично жодна із цих пільг не забезпечується повністю і далеко не всі гарантії у сфері медичного забезпечення ветеранів мають затверджені порядки їхньої реалізації. Ветерани часто навіть не мають достатньої інформації про послуги, які їм гарантовані державою у сфері охорони здоров’я.

Наприклад, відсутній порядок позачергового обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергової госпіталізації. Щодо права на щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів, то постановою Кабінету міністрів України від 05.08.1994 № 532 затверджено перелік категорій населення, які проходять обов’язкові медичні огляди. До таких осіб відносяться ветерани війни та особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, проте періодичність проходження такого обстеження та особливі умови для таких осіб не передбачені.

Також варто звернути увагу, що не всі передбачені пільги є абсолютними. Наприклад, забезпечення ліками регулюється постановою КМУ № 1303 від 17.08.1998 “Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань”. Проте є деякі обмеження по препаратах, адже аптеки можуть закуповувати й відповідно безплатно видавати ліки та лікарські засоби, які містяться в переліку, установленому постановою КМУ № 333 від 25.03.2009 “Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення”.

На пільговій основі НЕ видаються лікарські засоби, які включені до:
▪ переліку міжнародних непатентованих назв;
▪ Реєстру лікарських засобів, які підлягають реімбурсації.

Відпускаються безплатно лише ті лікарські засоби, що зареєстровані в Україні в установленому порядку та включені до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. До того ж безоплатний відпуск лікарських засобів проводиться лише в разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги. Перелік таких хвороб є вичерпним (35 одиниць) та міститься в уже вказаній постанові КМУ № 1303.

Такий перелік хвороб не покриває всі потреби ветеранів, а саме найпоширеніші розлади, набуті під час участі в бойових діях, наприклад, посттравматичний стресовий розлад, постконтузійний синдром та акубаротравми внаслідок мінно-вибухової дії

У зв’язку із цим Мінветеранів підготувало проєкт постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303” щодо внесення посттравматичного стресового розладу, постконтузійного синдрому та акубаротравм унаслідок мінно-вибухової дії до переліку захворювань, які дають право на безоплатне забезпечення медикаментами в разі амбулаторного лікування.

Крім того, що перелік ліків, які надаються за державний кошт, є обмежений, у багатьох аптеках навіть не знають про такий порядок і на основі цього ветерани отримують відмови. Таке право також важко реалізувати через ненадійність договірних відносин із державою та брак коштів у бюджеті. Аптеки, зокрема приватні, неохоче укладають договори про надання ліків і лікарських засобів на безоплатній основі, тому отримати ліки можна лише приблизно в 1000 аптечних закладах України (здебільшого державної або комунальної форми власності), з якими укладено договори.

Прогалини законодавства щодо медичного забезпечення ветеранів довгий час також можна було простежити й у сфері надання медичної допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни в госпіталях. З початку війни існувала проблема, яка потребувала термінового вирішення і це питання було врегульовано лише на початку 2021 року. Так, особи з інвалідністю внаслідок війни I і II групи, маючи статус ветерана військової служби, могли отримати безоплатну медичну допомогу в закладах охорони здоров’я силових структур, а особи з інвалідністю внаслідок війни III групи були позбавлені такої можливості. 20 грудня 2019 року було прийнято та 1 січня 2021 року введено в дію Закон, що встановлює право осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, незалежно від групи інвалідності на одержання безоплатної медичної допомоги в закладах охорони здоров’я МОУ, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, Держспецзв’язку України, МВС, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Також вагому роль у медичному забезпеченні ветеранів відіграла медична реформа, яка стартувала 1 січня 2018 року (первинна ланка), з 1 квітня 2020 року (вторинна ланка). Згідно з інформацією, викладеною на сайті НСЗУ, 25 госпіталів ветеранів війни мають укладений договір з НСЗУ на загальну суму 722,7 млн грн. НСЗУ виплатила цим закладам понад 602 млн грн.

У 2017 році була прийнята постанова Кабінету Міністрів, яка визначала особливості фінансування ветеранських госпіталів. Тоді майже втричі, у порівнянні зі звичайними лікувальними закладами, були збільшені видатки на харчування та медикаменти на добу для пацієнтів.

16 червня 2020 року парламентом було прийнято Постанову № 706 “Про недопущення зупинення функціонування госпіталів ветеранів війни під час запровадження другого етапу медичної реформи”. Відповідно до цієї постанови КМУ мав відтермінувати перехід госпіталів ветеранів війни на нову систему фінансування через НСЗУ строком на один рік та зберегти фінансування госпіталів ветеранів війни шляхом направлення субвенції з державного бюджету через МОЗ України. Проте під постанову не було видано жодного акту КМУ і вона була проігнорована, адже у 2020 році НСЗУ уклала 25 договорів з госпіталями ветеранів війни, як вже було згадано вище.

У пояснювальній записці до проєкту р. № 5384 від 15.04.2021 вказано, що НСЗУ по укладеним із госпіталями договорам не виплатила 122 млн грн і це не є кінцевим показником недофінансування, оскільки договори укладені ще не з усіма госпіталями, а також програма медичних гарантій не враховує специфіки роботи таких закладів, які зобов’язані надавати медичну допомогу, забезпечувати лікування та реабілітацію осіб, яким на підставі спеціальних законів держава зобов’язалася безкоштовно забезпечити відповідні гарантії. Отже, НСЗУ фінансує лише пакети медичних послуг, які в реальності не покривають витрати на медичну допомогу ветеранам.

У зв’язку з цим у ВР було зареєстровано проєкт постанови про запровадження заходів щодо забезпечення належного функціонування госпіталів ветеранів війни та вдосконалення надання медичних послуг ветеранам війни (р. № 5384 від 15.04.2021). Ініціатори проєкту пропонують КМУ подати на розгляд пропозиції щодо внесення змін до Держбюджету на 2021 рік щодо запровадження окремої бюджетної програми фінансування госпіталів ветеранів війни з метою розвитку їхньої матеріально-технічної бази для забезпечення відповідності вимогам до надання гарантованих медичних послуг відповідно до Програми медичних гарантій. Запропоновано також утворити міжвідомчу робочу групу для створення “Єдиного пакету медичних послуг для ветеранів війни” та недопущення закриття профільних закладів.

У цей пакет медичних послуг проєкт рекомендує включити наступні пакети:
1. Амбулаторно-поліклінічна допомога.
2. Хірургічні операції в стаціонарних умовах.
3. Стаціонарна допомога без проведення хірургічних операцій.
4. Стоматологічна допомога.
5. Медична реабілітація пацієнтів з ураженням опорно-рухового апарату.
6. Медична реабілітація пацієнтів з ураженням нервової системи.
7. Стаціонарна паліативна медична допомога.
8. Психологічна допомога.
9. Фізіотерапевтична допомога.

Міністерство у справах ветеранів разом із Міністерством охорони здоров’я та Нацслужбою здоров’я вже розробляють “ветеранський пакет” медичних послуг, за яким могли б працювати медичні заклади. Про роботу над ветеранським пакетом медичних послуг було заявлено ще в середині 2020 року, проте наразі видимих результатів немає.

Отже, медичне забезпечення є однією з основних тем, які турбують ветеранську спільноту, оскільки саме воно, у порівнянні з деякими іншими пільгами, спроможне вирішити проблеми ветеранів та забезпечити реінтеграцію до мирного та повноцінного життя. Для досягнення поставлених цілей варто працювати над удосконаленням системи, яка насправді зараз не до кінця відповідає тим потребам, які виникають після повернення із зони проведення бойових дій. У зв’язку із цим наразі існує нагальна потреба у створення пакету медичних послуг для ветеранів та встановленню надійних механізмів контролю за своєчасністю фінансування медичних закладів, які надають допомогу ветеранам.

✅ Фрагмент звіту “Порушення прав і гарантій ветеранів війни та військових і рекомендації врегулювання проблемних аспектів”.

Дякуємо Freedom House Ukraine за фінансову підтримку у створенні звіту.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

21 грудня 2021

Конституція України в статті 47 регламентує, що кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою безплатно або за доступну для них плату відповідно до закону та підзаконних актів, які регулюють порядок отримання відповідних гарантій.

Забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань та ветеранів завжди залишається чи не найактуальнішою темою в контексті соціального захисту. Про це свідчить статистика, наприклад, у 2020 році на квартирній черзі при військових частинах перебувало щонайменше 47 000 військовослужбовців, що є найвищим показником у світі. Визначити кількість ветеранів, які перебувають на квартирному обліку при місцевому самоврядуванню, важче, оскільки такі реєстри ведуться органами місцевого самоврядування.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/YS_zabezpechennya_zhitlom__1-4.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Така значна кількість незабезпечених житлом військовослужбовців та ветеранів свідчить про проблеми, які існують протягом тривалого часу й не вирішуються в належний спосіб. Серед основних перешкод можна виділити такі: застарілість законодавства, підзаконних нормативно-правових актів, системи загалом, недостатня регламентація деяких порядків, відсутність належного фінансування, забюрократизованість системи та корупційні фактори.

Які саме пільги мають ветерани у сфері житлового забезпечення?
Першочергове для УБД та позачергове для осіб з інвалідністю внаслідок війни, членів сімей загиблих забезпечення жилою площею.
Забезпечення жилою площею протягом 2 років із дня взяття на квартирний облік (для УБД, які дістали поранення, контузію або каліцтво).

Грошова компенсація за неотримане житлове приміщення (у разі наявності необхідних для цього підстав згідно з постановами КМУ від 18 квітня 2018 року № 280, від 19 жовтня 2016 року № 719, від 20 лютого 2019 року № 206).

Можливість скористатися державними програмами «Доступне житло», «Власний дім», пільговим кредитуванням, позикою на будівництво тощо.

Для того, щоб скористатися відповідними пільгами, за загальним правилом особа повинна перебувати на квартирному обліку, який є відомчим і ведеться при військовій частині, та загальним, що контролюється органами місцевого самоврядування.

Наочним прикладом, який яскраво демонструє застарілість законодавства та системи, є порядок взяття на житловий облік для отримання квартири, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради 11 грудня 1984 року № 470 “Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР”. Звичайно, до постанови періодично вносяться зміни, проте відповідна процедура потребує глобального реформування, а не точкових правок.

Недосконалість системи також можна простежити в положеннях, які начебто є очевидними, проте на практиці їхня реалізація ускладнюється.

Наприклад, як вже було вказано, для учасників бойових дій, які отримали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні службових обов’язків і перебувають на квартирному обліку, забезпечення житлом гарантується впродовж 2 років із дня взяття на квартирний облік. Особи з інвалідністю І групи із числа учасників бойових дій на території інших країн мають бути забезпечені житлом протягом 1 року.

Але таке право не є абсолютним. Якщо звернутися до судової практики, то можна простежити тенденцію відмов, адже такі права повинні реалізовуватися з урахуванням аналогічних прав інших пільгових категорій, які могли перебувати на обліку довше.

Зокрема, у справі № 344/8248/17-ц від 03.04.2020 Верховний Суд дійшов висновку, що позивач, який є особою з інвалідністю внаслідок війни, має право на позачергове отримання житла лише за умови надходження його черги з урахуванням часу взяття на облік та пільговиків, що стоять у черзі перед ним, адже в нього немає переважного права на отримання житла, відмінного від цих осіб.

Недостатня регламентованість програм на рівні підзаконних нормативно-правових актів яскраво ілюструється через підзаконку, яка регулює надання позики на будівництво. Право на позику на будівництво виникло ще у 2005 році після набрання чинності законом, який уносив зміни до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проте воно ніяк не реалізувалось, оскільки відповідно до закону такі позики повинні надаватися в порядку, який визначається КМУ, а цей порядок довгий час не був затверджений, унаслідок чого до Верховного Суду надходило дуже багато позовних заяв щодо визнання бездіяльності уряду.

Такий порядок був затверджений постановою КМУ від 8 травня 2019 року № 449. Відповідно до постанови, позика надається в національній валюті та погашається протягом 10 років, починаючи з 5-го року після закінчення будівництва, або згідно з договором. Позику можна отримати в банках на умовах, визначених договором, тобто розмір та відсотки за користування встановлюються банками.

Отже, порядок затверджений, але він не є детальним і надає дискрецію банкам. До того ж немає переліку банків, які надають відповідні позики, що може перешкоджати й надалі в забезпеченні ветеранів такою гарантією.

Багато ветеранів скептично ставляться до отримання житла від держави, навіть перебуваючи на квартирній черзі, оскільки очікування триває десятки років. Проблеми забезпечення житлом військовослужбовців та ветеранів здебільшого пов’язані з непрозорою та бюрократизованою системою, де представники МОУ та органів місцевого самоврядування мають великий вплив, що створює сприятливі умови для корупції та несправедливого розподілу житла між пільговиками.

Ведення справ та квартирний облік в електронному режимі може забезпечити більшу прозорість системи та запобігти корупційним проявам, несанкціонованому втручанню в розподіл квартир.
Окрім електронізації обліку та справ, потрібно змінювати всю систему.
Питання забезпечення військовослужбовців та ветеранів житлом для постійного проживання рекомендовано вирішити за рахунок пільгового іпотечного кредитування.

Сьогодні вже існує Порядок надання пільгового кредиту для ветеранів, затверджений постановою КМУ від 27 листопада 2019 року № 980. Такий кредит можуть отримати внутрішньо переміщені особи, учасники проведення АТО та/або ООС, які потребують поліпшення житлових умов і підтвердили свою платоспроможність. Кредит надається лише один раз і за умови, що особою не було використано інші державні програми для поліпшення житлових умов.

Пільговий кредит з відсотковою ставкою 3% річних надається позичальнику на строк до 20 років, але не більше, ніж до часу досягнення ним пенсійного віку. Розмір обчислюється, виходячи з нормативної площі житла, яка становить 21 кв. метр загальної площі житла на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю. Вартість загальної площі житла, що перевищує нормативну площу, сплачується позичальником власним коштом.

Згідно з ч. 15 ст. 14 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відсотки за користування кредитом не нараховуються:
– військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їхнього призову;
– військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в ООС, перебували або перебувають безпосередньо в районах та в період здійснення ООС.

Такий порядок затвердили в кінці 2019 року й можливість скористатися ним мало обмежене коло осіб, адже інформування як такого не було взагалі. У 2020 році на програму виділялись певні кошти, але, звичайно, вони не покривали всього запиту. На 2021 рік коштів на пільгове кредитування не закладено взагалі.

Щодо фінансування, то на 2022 рік проєкт державного бюджету (законопроєкт № 6000 від 15.09.2021, на момент підготовки цього звіту готується на 2 читання) містить наступні бюджетні програми, спрямовані на виконання гарантій для ветеранів у сфері житлового забезпечення:
– фінансування програми компенсації за житло особам з інвалідністю І–ІІ групи та сім’ям загиблих становить 1 млрд 733 млн грн, що в 5,6 разів більше за обсяг фінансування, закладений у 2021 році, — 305 млн;
– фінансування програми компенсації за житло для учасників АТО/ООС, які є особами з інвалідністю ІІІ групи або внутрішньо переміщеними особами, становить 3 млрд 263 млн грн, що в 13 разів більше за обсяг фінансування, закладений у 2021 році, — 248 млн;
– компенсація за житло для учасників бойових дій на території інших держав (у тому числі в Афганістані) — 50 млн. Аналогічний обсяг фінансування й у 2021 році.

Очевидно, що коштів виділяється недостатньо, хоча в порівнянні з попередніми роками сума видатків збільшується, темп забезпечення ветеранів АТО/ООС власним житлом не сприяє зменшенню квартирної черги та не може стримати ріст кількості осіб, які перебувають на квартирному обліку.

✅Фрагмент звіту “Порушення прав і гарантій ветеранів війни та військових і рекомендації врегулювання проблемних аспектів”.

Дякуємо Freedom House Ukraine за фінансову підтримку у створенні звіту.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

21 грудня 2021

У період з 14 до 17 грудня на засіданнях ВРУ розглянуті такі законопроєкти

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/news-hor.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Спрощений порядок набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України (№ 5630 від 07.06.2021)

Законопроєктом № 5630 пропонується замість зобов’язання припинити іноземне громадянство запровадити можливість подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України окремими категоріями іноземців, а саме: особами, які проходять військову службу за контрактом у ЗСУ; громадянами держави-агресора/держави-окупанта, які зазнали переслідувань; особами, які мають визначні заслуги перед Україною; особами, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес.
Передбачено, що для набуття громадянства України потрібно подати два документи: заяву на отримання громадянства та декларацію про відмову від наявного громадянства іноземної держави. Для осіб, які брали участь в АТО/ООС, вимога про проживання на території України протягом п’яти років відсутня.
Також уносяться зміни до положень про поновлення громадянства України, що враховують пропоновані зміни про скасування зобов’язання припинити наявне громадянство для певних категорій осіб.
Переглянути розширений висновок можна за посиланням 

До другого читання в проєкт додано поправку, яка передбачає право на спрощений порядок отримання громадянства також дружині або чоловіку військовослужбовця.
Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.
20.12 2021 Закон було підписано Президентом.

Допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України (№ 6359 від 29.11.2021)

Проєкт 6359 передбачає схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2022 році для участі в багатонаціональних навчаннях.
Прийняття закону забезпечить виконання завдань у сфері безпеки і оборони в загальному контексті реалізації пріоритетного зовнішньополітичного курсу держави, підвищить ефективність реалізації національних програм розвитку власних збройних сил, а також надасть можливість збільшити фінансові надходження до національної економіки за рахунок надання відповідних товарів (робіт, послуг) для підрозділів інших держав.
Посилання на розширений висновок
Рекомендація Юридичної сотні: прийняти законопроєкт.
14 грудня 2021 року закон прийнято, очікує на підпис Президента.

Удосконалення реєстру ветеранів та запровадження Е-посвідчення ветерана (№5694 від 23.06.2021)

Законопроєкт №5694 передбачає закріплення на законодавчому рівні можливості використання ветеранами посвідчень в електронній формі (Е-посвідчення ветерана). За змістом законопроєкту, Е-посвідчення ветерана може подаватися та застосовуватися в разі, коли законодавством передбачено подання та застосування копії посвідчення. Додатково проєкт надає право налагодження автоматизованого інформаційного обміну між Єдиним державним реєстром ветеранів війни та автоматизованими інформаційними, довідковими системами, реєстрами та банками даних, держателями яких є державні органи або органи місцевого самоврядування.

Позитивними сторонами проєкту є надання ветеранам можливості використання Е-посвідчень ветерана незалежно від наявності паперового посвідчення або його копії, що дозволить мінімізувати ризик втрати або пошкодження посвідчень. Законопроєктом уносяться правові підстави для автоматизованого обміну інформацією між Єдиним державним реєстром ветеранів війни та деякими інформаційними, довідковими системами, що може прискорити та полегшити взаємодію органів державної влади у ветеранській сфері.

Можливими ризиками запровадження змін є необхідність особливої уваги до системи захисту персональних даних ветеранів, адже така інформація є особливо важливою для національної безпеки держави. Додатково потрібно проводити роз’яснення щодо дії Е-посвідчень працівникам органів та установ, що надають пільги ветеранам, задля уникнення конфліктних ситуацій.
Детальніше ознайомитися з пропозиціями проєкту можна в розширеному висновку за посиланням
Рекомендація Юридичної сотні: законопроєкт може бути підтриманий.
14 грудня 2021 року закон прийнято, готується на підпис Президентові.

Соціальний захист осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (№6104 від 27.09.2021)

Для звільнених з полону осіб передбачено комплекс послуг: соціальна та професійна адаптація, медична, реабілітаційна, психологічна допомога, соціальний супровід та послуги, відновлювальні заходи, пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням тощо. Окрім того, після звільнення такі особи мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання.
Особі, щодо якої встановлено факт позбавлення особистої свободи (або членам її сім’ї) щорічно виплачується грошова допомога (до моменту звільнення такої особи). Після звільнення виплачується одноразова грошова допомога (ОГД). У випадку смерті особи під час утримання в місцях несвободи або впродовж одного року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням у місцях несвободи, ОГД виплачується членам сім’ї та утриманцям. Порядок призначення, виплати й розміру допомоги (щорічної та одноразової) буде визначатися Кабінетом Міністрів України.
Рекомендація Юридичної сотні: проєкт може бути підтриманий.
Розширений висновок
16 грудня 2021 року законопроєкт прийнято за основу зі скороченням строку підготовки, наразі готується до другого читання.

Узгодження деяких положень Закону України «Про основи національного спротиву» з дотичними законами (№6302 від 09.11.2021)

Проєкт №6302 має на меті техніко-юридичне узгодження деяких положень Закону України «Про основи національного спротиву» з дотичними законами, покликане забезпечити ефективне виконання завдань, покладених на національний спротив.

Зокрема, уточнюється перелік повноважень КМУ та військового командування щодо виконання правового режиму воєнного стану, повноваження органів військового управління ЗСУ. Законопроєкт містить норми, які розширюють перелік інформації, що може бути віднесена до державної таємниці, та виключає закупівлі з переліку інформації, доступ до якої не може бути обмежений. Проєктом уточнено розмір виплати винагороди на період служби за призовом (у розмірі мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року).

Загалом законопроєкт здійснює техніко-юридичне узгодження деяких положень Закону України «Про основи національного спротиву» з дотичними законами, проте має і недоліки: потенційне суттєве посилення ролі рішень головнокомандувача та КМУ, засекречення значної кількості інформації, що може ускладнити громадський контроль, тощо.
Докладніше в розширеному висновку за посиланням
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.
16 грудня 2021 року законопроєкт прийнято за основу зі скороченням строку підготовки, наразі готується до другого читання.

Удосконалення системи військової освіти та науки (№5641 від 09.06.2021)

Законопроєкт №5641 передбачає вдосконалення освітнього процесу та наукової і науково-технічної діяльності в закладах військової освіти та науки.

Законопроєкт пропонує виокремлення визначень “вищий військовий навчальний заклад” та “заклад вищої освіти зі специфічними умовами навчання” у Законі України “Про вищу освіту”, додавання визначення “професійна військова освіта” у Закон України “Про освіту” та узгодження норм законів у сфері освіти зі спеціальними законами України у сферах національної безпеки і оборони.

Додатково, за текстом проєкту, значно розширюється перелік повноважень державних органів, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання), такими обов’язками як призначення та звільнення з посад керівників (заступників керівників) відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання), формування переліку спеціалізацій підготовки здобувачів спеціалізованої освіти тощо.

Загалом законопроєкт узгоджує норми Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту” та “Про наукову і науково-технічну діяльність” зі спеціальними законами України у сферах національної безпеки і оборони.
Переглянути розширений висновок можна за посиланням
Рекомендація Юридичної сотні: законопроєкт може бути підтриманий.
17 грудня 2021 року закон прийнято, готується на підпис Президентові.

Зміни щодо проведення призову на строкову військову службу

КМУ прийняв постанову, яка вносить зміни до положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом.
Постанова уточнює порядок оформлення облікових документів для осіб з інвалідністю, які мають тяжкі захворювання та позбавлені можливості вільного пересування, а також деякі питання взаємодії територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з органами державної влади, організаціями, установами, підприємствами в питаннях обліково-призовної роботи.
Постанова узгоджує термінологію положення, а саме «військові комісаріати» замінює на «територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», а «військові комісари» на «керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки».
Джерело: постанова КМУ від 15 грудня 2021 р. № 1333

Політика оборонного відомства у сфері військової освіти

Як повідомляє МОУ, тимчасово виконуючий обов’язки Міністра оборони України Іван Руснак затвердив політику Міністерства оборони України у сфері військової освіти. Документ передбачає положення, що спрямовані на розвиток системи військової освіти в контексті реалізації стратегічного курсу України до НАТО.
Указана політика повинна забезпечити набуття військовими фахівцями нових компетентностей, оперативної сумісності на основі принципів і стандартів НАТО, оскільки передбачає багаторівневу систему військової освіти, новою складовою якої має стати професійна військова освіта (L-курси). Крім того, у документі визначено основні завдання, пріоритетні напрями та очікувані результати.
Детальніше за посиланням 

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

20 грудня 2021

Презентуємо наш новий аналітичний звіт “Порушення прав і гарантій ветеранів війни та військових і рекомендації врегулювання проблемних аспектів”. Читайте аналітичний звіт. 

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/zvit-2021-rik.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”] [/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

У ньому ми наводимо короткий огляд найбільш затребуваних пільг протягом кількох останніх років.

Забезпечення житлом

Медичне забезпечення

Виплата до 5 травня

Гарантії в трудовій сфері

Освітні пільги

Забезпечення земельними ділянками

 

Основні тези:

ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та інші нормативно-правові акти передбачають для ветеранів широкий спектр пільг у різних сферах суспільного життя, проте жодна з них не має належного механізму, що перешкоджає реалізації таких прав. Уся система соціального захисту ветеранів потребує комплексного реформування, особливо ті гарантії, які найповнішою мірою покликані забезпечувати їхню реінтеграцію в цивільне життя.

Ідеться про забезпечення житлом, яке є мінімумом для повноцінного існування, надання належної і необхідної медичної допомоги, що є чи не найважливішою гарантією після повернення з війни, а також освітні і трудові гарантії, які допомагають зберігати достатній фінансовий добробут ветеранів.

 

Прикро, що самі ветерани не завжди розуміють важливість процесу реінтеграції та за допомогою яких механізмів вона може забезпечуватися. Більшість із них підтримують виплату до 5 травня та максимально проінформовані про неї, хоча така допомога не вирішує важливих проблем, з якими стикаються ветерани після повернення з війни, лише надає тимчасову фінансову вигоду. Розмір виплати до 5 травня, який ветерани хочуть отримувати (відштовхуючись від мінімальної пенсії), є вищим більш ніж удвічі за видатки, спрямовані на централізовану закупівлю ліків і медичних препаратів у 2021 році.

 

Державі необхідно сконцентруватися на вдосконаленні дійсно важливих гарантій, наприклад, у медичній сфері, зокрема:

доповнити перелік хвороб, за якими ветерани можуть отримувати безплатно ліки, передбачені в постанові КМУ № 1303 від 17.08.1998 “Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань”, хворобами, що покривають основні потреби ветеранів після війни, а саме посттравматичним стресовим розладом, постконтузійним синдромом та акубаротравмами внаслідок мінно-вибухової дії;

провести інформаційну кампанію з метою залучення якомога більше аптек до укладання договорів та забезпечення безплатними ліками, а також безперешкодного забезпечення ліками ветеранів у аптеках, які вже надають такі послуги;

збільшення фінансування медицини, зокрема військових та ветеранських госпіталів, для забезпечення належної матеріально-технічної бази, що сприятиме пришвидшенню укладання договорів з НСЗУ та повноцінному запуску медичної реформи, яка триває вже кілька років;

розроблення єдиного пакету медичних послуг для ветеранів війни та недопущення закриття профільних закладів.

 

У контексті житлового забезпечення варто звернути увагу на корупційні ризики, які постійно призупиняють процес надання квартир ветеранам. Одним із шляхів подолання кумівства та бюрократизації є запровадження електронної системи ведення справ та квартирного обліку. Також варто відходити від механізму безплатного отримання помешкання, адже це створює надзвичайно велике навантаження на Держбюджет. Рекомендовано вирішити це питання за рахунок пільгового іпотечного кредитування. На сьогодні в Україні такий порядок існує з 2019 року, проте кошти на нього або не виділяються, або виділяються в розмірах, що не в змозі покрити запит.

 

Що стосується трудової реінтеграції ветеранів, то її варто розпочинати ще до звільнення з військової служби. Така допомога військовослужбовцям повинна включати комплекс освітніх, інформаційних, психологічних заходів, що підвищить їхні шанси відразу після звільнення знайти роботу та підтримувати належний фінансовий добробут. Для усунення перешкод у контексті реалізації гарантій, що передбачені ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, варто на законодавчому рівні відновити компенсацію роботодавцям за збережену заробітну плату працівників, які пішли на військову службу. Це підвищуватиме обороноздатність держави, адже збільшиться число охочих вступати в лави збройних сил, які будуть впевнені, що після повернення до цивільного життя вони будуть працевлаштовані.

 

Відпустка для навчання під час дії особливого періоду для військовослужбовців, з одного боку, є дієвим механізмом у контексті швидкої реінтеграції після звільнення та, з іншого боку, гарантує військовослужбовцям реалізацію конституційного права на освіту. Також запропоновано замінити пільги в системі вступу до ЗВО на можливість отримати компенсацію вартості навчання — для учасників бойових дій та їхніх дітей — 75% компенсації вартості навчання за договором; для осіб з інвалідністю внаслідок війни — 100 %.

Як демонструють різні дослідження та звернення на гарячу лінію ГО “ВПО “Юридична сотня”, проблема також криється в необізнаності ветеранів щодо своїх прав та можливостей. Вони не знають куди звертатися, з якими документами, а інколи навіть не знають про існування деяких гарантій.

 

Окрім системного інформування ветеранів про їхні пільги та механізми реалізації їх, а також надавачів цих послуг, сама система загалом потребує глобального реформування для забезпечення ефективності соціального захисту, основною метою якого є реінтеграція після повернення з війни.

 

Зміни повинні вноситися з урахуванням думки самих ветеранів, які на власному досвіді знають, де існують проблемні моменти, та із залученням громадського сектору як посередника між ветеранами та державою.

 

Належне соціальне забезпечення ветеранів демонструє подяку для них за внесок, який вони зробили в захист нашої держави, тому потрібно докласти максимум зусиль, аби після повернення з війни вони почували себе комфортно.

 

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

19 грудня 2021

Обставини справи. Позивачка (звільнена в запас військовослужбовиця) вимагала від військової частини перерахунку одноразової грошової допомоги (ОГД) при звільненні, яка виплачується у випадку наявності в особи вислуги більш як 10 років, оскільки до розміру такої допомоги не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду. Відповідач (В/Ч) зазначав про відсутність законних підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди у склад грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, проте апеляційний суд скасував це рішення, відмовивши в задоволенні позову. У касаційній інстанції справу було передано на розгляд Великої Палати ВС.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/rozm___.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Питання, яке досліджувалось ВС: чи входить щомісячна додаткова грошова винагорода до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби?

Обгрунтування ВС. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови КМУ № 889 від 22 вересня 2010 р, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а не наказів Міноборони.
Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Зверніть увагу! Цим рішенням ВС відступив від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.
Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та визнав чинним рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги військовослужбовиці.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

18 грудня 2021

Право на недискримінацію за ознакою інвалідності є одним з основних прав людини.

В Україні станом на 01.07.2021 на обліку перебуває 104 037 осіб з інвалідністю внаслідок війни. З проблемою дискримінації за ознакою інвалідності ветерани стикаються в повсякденному житті, під час працевлаштування.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/prava-lyudini-fridom.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”] [/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Основними документами, які закріплюють права осіб з інвалідністю є:

• Загальна декларація прав людини від 1948 року. Основоположний документ, який визначає, що “Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.”
• Конвенція про права осіб з інвалідністю. Є окремим документом, який деталізує принцип недискримінації за ознакою інвалідності на міжнародному рівні.
• Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є основним документом в Україні. В цьому документі Ви можете дізнатись про особливості працевлаштування, освіти та професійної підготовки осіб з інвалідністю; створення умови для безперешкодного доступу до соціальної інфраструктури та матеріального, соціально-побутового й медичного забезпечення осіб з інвалідністю.

Статтею 161 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за дискримінацію. Зазначається, що за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками у вигляді позбавлення волі строком до 5 років. Крім того, інспекціями по контролю за додержанням норм, правил та законодавства України також можуть накладатися штрафи за виявленні порушення.

Як ми бачимо, міжнародне та українське законодавство закріплює механізми недопущення дискримінації за ознакою інвалідності та визначає відповідальність за його порушення. І якщо Ви замислюєтеся як користуватися власними правами чи хочете допомогти іншим ми рекомендуємо пройти безкоштовний курс на Prometheus. Він допоможе слухачам та слухачкам з інвалідністю та без спробувати себе в ролі правозахисників та отримати навички з різних методів захисту прав людини як на національному, так і на міжнародному рівні.

Пройти курс “Захист прав людей з інвалідністю” можна за посиланням.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

11 грудня 2021

У Раді зареєстрована значна кількість законопроєктів, які здатні покращити соціально-правовий захист наших військових. Втім, нардепи не поспішають їх приймати:

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/11_5.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”] [/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Якщо ви бажаєте отримувати нашу регулярну поштову розсилку про порядок денний у Верховній Раді, підписуйтеся тут.

Нагадаємо, що ми писали раніше про те, що у Раді зареєстрована значна кількість законопроєктів, які здатні покращити соціально-правовий захист наших військових. Втім, нардепи не поспішають їх приймати:

15 законопроєктів, які покращують захист військовослужбовців та ветеранів, очікують на прийняття в Раді, – “Юридична сотня”
Серед них пропозиції щодо покращення соціального захисту військовослужбовців, спрощення набуття громадянства для іноземців, які захищали Україну, створення Національного військового меморіального кладовища, покращення соціального захисту полонених та членів їхніх сімей та інші законопроєкти.

Наступний крок у реформуванні армії

У своїй свіжій колонці Вікторія Івасик рекомендує народним депутатам підтримати законопроєкти для покращення соцзахисту військовослужбовців та реформування армії.

Які законопроєкти є у порядку денному Верховної Ради України на 14-17 грудня?

Спрощений порядок набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України (№ 5630 від 07.06.2021)

Законопроєктом № 5630 пропонується замість зобов’язання припинити іноземне громадянство запровадити можливість подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України окремими категоріями іноземців, а саме: особами, які проходять військову службу за контрактом у ЗСУ; громадянами держави-агресора/держави-окупанта, які зазнали переслідувань; особами, які мають визначні заслуги перед Україною; особами, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес.
Передбачено, що для набуття громадянства України потрібно подати два документи: заяву на отримання громадянства та декларацію про відмову від наявного громадянства іноземної держави. Для осіб, які брали участь в АТО/ООС, вимога про проживання на території України протягом п’яти років відсутня.
Також уносяться зміни до положень про поновлення громадянства України, що враховують пропоновані зміни про скасування зобов’язання припинити наявне громадянство для певних категорій осіб.
Переглянути розширений висновок можна за посиланням

До другого читання в проєкт додано поправку, яка передбачає право на спрощений порядок отримання громадянства також дружині або чоловіку військовослужбовця.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

Допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України (№ 6359 від 29.11.2021)

Проєкт 6359 передбачає схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2022 році для участі в багатонаціональних навчаннях.

Прийняття закону забезпечить виконання завдань у сфері безпеки і оборони в загальному контексті реалізації пріоритетного зовнішньополітичного курсу держави, підвищить ефективність реалізації національних програм розвитку власних збройних сил, а також надасть можливість збільшити фінансові надходження до національної економіки за рахунок надання відповідних товарів (робіт, послуг) для підрозділів інших держав.
Посилання на розширений висновок
Рекомендація Юридичної сотні: прийняти законопроєкт.

Соціальний захист осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (№6104 від 27.09.2021)
Для звільнених з полону осіб передбачено комплекс послуг: соціальна та професійна адаптація, медична, реабілітаційна, психологічна допомога, соціальний супровід та послуги, відновлювальні заходи, пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням тощо. Окрім того, після звільнення такі особи мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання.
Особі, щодо якої встановлено факт позбавлення особистої свободи (або членам її сім’ї) щорічно виплачується грошова допомога (до моменту звільнення такої особи). Після звільнення виплачується одноразова грошова допомога (ОГД). У випадку смерті особи під час утримання в місцях несвободи або впродовж одного року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням у місцях несвободи, ОГД виплачується членам сім’ї та утриманцям. Порядок призначення, виплати й розміру допомоги (щорічної та одноразової) буде визначатися Кабінетом Міністрів України.
Рекомендація Юридичної сотні: проєкт може бути підтриманий.
Розширений висновок
У порядку денному запланований також розгляд альтернативного законопроєкту №6104-1, розширений висновок на нього можна знайти за посиланням.

Удосконалення реєстру ветеранів та запровадження Е-посвідчення ветерана (№5694 від 23.06.2021)

Законопроєкт №5694 передбачає закріплення на законодавчому рівні можливості використання ветеранами посвідчень в електронній формі (Е-посвідчення ветерана). За змістом законопроєкту, Е-посвідчення ветерана може подаватися та застосовуватися в разі, коли законодавством передбачено подання та застосування копії посвідчення. Додатково проєкт надає право налагодження автоматизованого інформаційного обміну між Єдиним державним реєстром ветеранів війни та автоматизованими інформаційними, довідковими системами, реєстрами та банками даних, держателями яких є державні органи або органи місцевого самоврядування.
Позитивними сторонами проєкту є надання ветеранам можливості використання Е-посвідчень ветерана незалежно від наявності паперового посвідчення або його копії, що дозволить мінімізувати ризик втрати або пошкодження посвідчень. Законопроєктом уносяться правові підстави для автоматизованого обміну інформацією між Єдиним державним реєстром ветеранів війни та деякими інформаційними, довідковими системами, що може прискорити та полегшити взаємодію органів державної влади у ветеранській сфері.
Можливими ризиками запровадження змін є необхідність особливої уваги до системи захисту персональних даних ветеранів, адже така інформація є особливо важливою для національної безпеки держави. Додатково потрібно проводити роз’яснення щодо дії Е-посвідчень працівникам органів та установ, що надають пільги ветеранам, задля уникнення конфліктних ситуацій.
Детальніше ознайомитися з пропозиціями проєкту можна в розширеному висновку за посиланням.
Рекомендація Юридичної сотні: законопроєкт може бути підтриманий.

Удосконалення системи військової освіти та науки (№5641 від 09.06.2021)