Юридична Сотня допомогла 57 000 захисників України

Підтримати проєкт

Номер гарячої лінії:  0 800 308 100

Відповідальність за порушення карантину

24 липня 2020

Юристка Юридичної сотні Анна Пашкіна провела вебінар на тему “Відповідальність за порушення карантину”. Запис вебінару доступний для вільного перегляду.

Під час вебінару ви дізнаєтеся про:

  • Адміністративна відповідальність за порушення карантину та її відмінність від кримінальної.
  • Права особи у разі притягнення до адміністративної відповідальності за порушення карантинних заходів.
  • Порядок оскарження штрафів.

Проєкт виконується за підтримки Embassy of Canada in Ukraine #CanadaFundUA

https://www.facebook.com/yursotnya/videos/903661136783544/?v=903661136783544

1) Адміністративна відповідальність за порушення карантину та її відмінність від кримінальної.

Як відомо, з виникненням коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні було прийнято низку нормативно-правових актів проти її виникнення та поширення.

Для дотримання профілактичних та безпекових заходів було запроваджено відповідальність за порушення карантину – адміністративну та кримінальну.

Одним із ключових змін до законодавства України став Закон від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Цим законом було запроваджено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей. Вона передбачена ст. 44-3 КУпАП та становить від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 000 до 34 000 гривень; а для посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 до 170 000 гривень).

Дії, за які особа зараз може бути притягнута до адміністративної відповідальності відображені у тексті Постанови КМУ № 392 від 20 травня 2020 р. Відповідно до переліку обмежень, зазначених у вказаній постанові, особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за такі дії:

1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без одягнених засобів індивідуального захисту (тобто респіраторів або захисних масок);

2) перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус;

3) самовільне залишення місця самоізоляції, обсервації;

4) відвідування закладів освіти її здобувачами в групах більше 10 осіб, окрім участі в ЗНО та вступних іспитах.

5) проведення масових заходів за участю більше однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території, де проводиться захід. Це не стосується проведення кінопоказів у приміщеннях кінотеатрів та заходів закладами культури. Організатор заходу відповідальний за дотримання фізичної дистанції між учасниками не менше ніж 1,5 метра;

6) діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;

7) здійснення пасажирських перевезень в кількості більше ніж кількість місць для сидіння. Важливо, що саме перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв респіраторами або захисними масками, та контроль використання засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення;

8) діяльність кінотеатрів з наповненістю кінозалів понад 50 відсотків місць у кожному окремому кінозалі;

9) діяльність закладів культури з наповненістю понад 50 відсотків стаціонарних розміщених місць для сидіння та/або більше однієї особи на 5 кв. метрів площі закладу;

10) робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів та закладів громадського харчування, закладів культури.

Що стосується кримінальної відповідальності у вказаній сфері, то у статті 325 КК України передбачена відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням. Відмінність між адміністративною та кримінальною відповідальністю за порушення правил карантину полягає лише в настанні негативного наслідку у вигляді поширення захворювання за ст. 325 КК України, у той час як для адміністративної відповідальності достатньо самого факту протиправного діяння (без настання наслідків).

На практиці ж довести можливе поширення захворювання буде вкрай складно. Відтак, можемо лише припускати, що кримінальні провадження за ст. 325 КК України будуть розслідуватися лише у разі наявності підтвердження факту поширення інфекційної хвороби. У всіх інших випадках будуть складатися протоколи про вчинення адміністративних правопорушень.

2) Права особи у разі притягнення до адміністративної відповідальності за порушення карантинних заходів.

Притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП починається зі складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення правил карантину. Вказані протоколи мають право складати уповноважені на те суб’єкти, перелік яких знаходиться в КУпАП. Ними є:

  1. Національна поліція;
  2. працівники органів охорони здоров’я – у разі завідомо неправдивого виклику швидкої медичної допомоги;
  3. органи державної санітарно-епідеміологічної служби;
  4. посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами місцевих рад за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, котра вчинила таке правопорушення. Оформлюється він у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Такий протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права і обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право:

  1. знайомитися з матеріалами справи;
  2. давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
  3. при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, чи іншого фахівця у галузі права;
  4. виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
  5. оскаржити постанову по справі.

Що робити у разі складання протоколу про правопорушення?

Переконатись, що у правоохоронців ввімкнена нагрудна камера, яка фіксує процедуру складення протоколу.

Вимагати від правоохоронних органів чітко зазначити, яку саме норму Постанови Кабінету Міністрів України порушено.

Обов’язково писати письмові пояснення до протоколу, де вказувати на відсутність умислу на порушення правил карантину та протиправність дій правоохоронних органів.

Наголошувати на наявність при собі документів у разі спроби правоохоронного органу затримати Вас за порушення правил карантину. Зазначати такі відомості у протоколі затримання особи. Зауважимо, що затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення може тривати не більше як 3 години. Якщо ж таке затримання триває більше часу радимо обов’язково фіксувати такі порушення. Також треба пам’ятати, що особистий огляд речей може проводитись уповноваженою особою однієї статі та у присутності двох понятих.

Обов’язково залучати свідків, які можуть спростувати твердження правоохоронного органу про «нібито» вчинення Вами правопорушення. Зазначати дані про таких свідків у протоколі.

У разі затримання обов’язково користуватись правовою допомогою адвоката.

Після оформлення протоколу та доданих до нього матеріалів уповноважений суб’єкт (найчастіше це поліція) направляє протокол до суду, у якому й буде розглядатись справа про адміністративне правопорушення та який буде приймати рішення про притягнення або непритягнення особи до адміністративної відповідальності.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, у разі наявної інформації про те, що така особа своєчасно сповіщена про місце і час розгляду справи, і за умови, що від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду, тоді ця справа може бути розглянута за відсутності цієї особи.

Розглядаючи справу суддя повинен, зокрема, з’ясувати, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та чи можна за допомогою такого протоколу й доданих до нього матеріалів встановити наявність в діях відповідної особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

3) Порядок оскарження штрафів.

Перша і основна підстава оскарження штрафу та протоколу за ст. 44-3 КУпАП – фактична відсутність складу адміністративного правопорушення. Наприклад, у ситуації, коли адмінпротокол складено формально або за відсутності акту законодавства, яким встановлено карантині обмеження.

У суді захищатися можна по-різному. Можна посилатися на недосконалість закону, на його неконституційність в окремих моментах, на неможливість знати приписи підзаконних актів, а отже, виконати їх, на відсутність належного забезпечення масками тощо. Суттєвими будуть і докази того, що події відбувалися зовсім по-іншому, як це викладено у протоколі. Зокрема і посилання на крайню необхідність вчинення правопорушення. Наприклад, особа йшла до хворих чи престарілих батьків, а маски закінчилися напередодні.

Куди частіше, підставами для оскарження адмінпротоколу, в тому числі складеного за ст. 44-3 КУпАП, і штрафів за порушення карантину стануть процесуальні недоліки в оформленні матеріалів. До процесуальних порушень відносяться порушення порядку притягнення до відповідальності і недотримання вимог щодо змісту адмінпротоколу.

При розгляді справи в суді повинно бути з’ясовано, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та чи можна за допомогою такого протоколу та доданих до нього матеріалів справи встановити наявність в діях відповідної особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Наведемо розповсюджені випадки помилок при складанні адміністративного протоколу:

  1. 1.У протоколі неправильно вказана суть адміністративного правопорушення;

У протоколі про притягнення особи до відповідальності за ст. 44-3 КУпАП обов’язково повинно бути зазначено, яку конкретно заборону відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, порушила особа, щодо якої складено протокол та які конкретно дії вчинила особа для вчинення адміністративного правопорушення.

2. До протоколу не долучено достатніх доказів;

До протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції повинні долучити докази, які можуть підтвердити факт вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Доказами можуть бути пояснення свідків, фото та відеоматеріали, документи тощо.

​3. Протокол складено щодо особи, яка не може нести відповідальність за порушення ст. 44‑3 КУпАП.

4. Відомості про свідків не зазначені у протоколі. До адміністративного матеріалу не долучені пояснення свідків (за наявності таких) та/або їх взагалі не опитано.

5. При оформлені адміністративного матеріалу допущені порушення інших вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема вимог, передбачених статтею 256 КУпАП щодо змісту адмінпротоколу.

У випадку неналежного складання працівниками поліції протоколу чи недолучення до нього достатніх доказів необхідно подати до суду клопотання про закриття провадження у справі (або направлення адміністративного матеріалу для належного оформлення), у яких звертати увагу судді на зазначені недоліки.