У жовтні 2025 року Уряд опублікував проєкт постанови про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2030 року та плану заходів з його виконання у 2026–2030 роках.

Документ передбачає, що під час дії воєнного стану жінки та дівчата частіше за чоловіків потерпають від різних видів насильства. Крім того, наразі на них покладається все більший тягар у звʼязку зі збройною агресією: захист Батьківщини (усе більше жінок долучаються до Сил безпеки і оборони), догляд за дітьми, членами сімʼї похилого віку, з інвалідністю, пораненими, домашня робота, утримання родини, якщо члени сімʼї загинули, зникли безвісти, потрапили в полон, інша доглядова праця. Така ситуація призводить до зниження можливості жінок брати участь в ухваленні рішень на рівні громади чи держави. 

Проблемою також є і забезпечення системного підходу до належного реагування на випадки сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією рф проти України. У документі повідомляється, що в межах проєкту Глобального фонду тих, хто вижив, станом на 01.08.2025 опрацьовано 1208 звернень постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією.

Як визначає проєкт постанови, метою Національного плану є забезпечення рівної участі жінок і чоловіків в ухваленні рішень та інтеграції гендерного підходу в державну політику з питань безпеки і оборони, протидії безпековим викликам, повоєнного відновлення, встановлення справедливого миру, посилення національної стійкості, а також системної протидії насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов’язаному зі збройною агресією рф проти України.

Національний план визначає надзвичайно важливі аспекти діяльності держави у сфері гендерно чутливого підходу. Зокрема, у цьому контексті хочемо зауважити про оперативну ціль плану 1.2. Посилення спроможності сектору безпеки і оборони у забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та реалізації порядку денного „Жінки, мир, безпекаˮ шляхом: 

• дотримання рівних прав та можливостей жінок та чоловіків під час формування державної політики в секторі безпеки і оборони;
• інституційної спроможності сектору безпеки і оборони в дотриманні рівних прав та можливостей жінок та чоловіків;
• запобігання та своєчасного реагування на випадки дискримінації, насильства за ознакою статі та сексуальних домагань на робочому місці / місці служби в секторі безпеки і оборони;
• моніторингу забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків у секторі безпеки і оборони, серед іншого щодо відповідності інфраструктурних умов та матеріально-технічного забезпечення потребам жінок та чоловіків, які проходять службу або працюють у секторі безпеки і оборони.

План заходів з реалізації Оперативної цілі 1.2

Вважаємо, що проблема насильства за ознакою статі чи сексуальних домагань і її вирішення, окреслене в Національному плані, є надзвичайно важливою темою, і це дійсно вагомо, що Уряд звертає увагу у своїй діяльності на це питання. Гендерно зумовлений аб’юз та дії сексуального характеру не тільки порушують права постраждалих, а й завдають шкоди моралі та дисципліні, що  позначається  на репутації Сил оборони України. Сексуальні домагання та насильство за ознакою статі є неприпустимими явищами, які негативно впливають на захист прав як жінок, так і чоловіків, унеможливлюють розвиток професійної взаємодії в ЗСУ. Наявний наразі механізм службових розслідувань та перевірок, на жаль, не враховує всі специфічні моменти таких ситуацій, а тому не відповідає реальним потребам потерпілих. 

Порядок № 608 передбачає проведення службового розслідування чи перевірки без дотримання засад конфіденційності, без можливості залучити фахівців, які б могли допомогти потерпілим у вирішенні питань, пов’язаних з гендерно зумовленим насиллям чи діяннями інтимного характеру, а також без спеціальних заходів безпеки щодо постраждалих. Втручання в статеву свободу є  для будь-якої людини подією, що травмує психіку, і тому є потреба убезпечити потерпілу чи потерпілого від негативного впливу кривдника, його товаришів, надати спеціалізовану медичну, психологічну та інші види допомоги. Наразі такі можливості відсутні. 

У 2021 році за ініціативи гендерної радниці Головнокомандувача ЗСУ представниками громадськості, а саме: ГО “Юридична сотня”, БО “Благодійне Товариство Київський Інститут Гендерних Досліджень”, ГО “Жіночий Ветеранський Рух” — та Військовою службою правопорядку  напрацьований проєкт Інструкції із запобігання та протидії сексуальним домаганням, насильству за ознакою статі у Збройних Силах України, що передбачає особливу процедуру проведення перевірок та розслідувань випадків гендерно зумовленого насилля та діянь сексуального характеру. 

Насамперед варто зауважити, що згадана Інструкція може застосовуватися до розслідування випадків гендерно зумовленого насилля та діянь інтимного характеру як щодо військовослужбовців, так і цивільних працівників Сил безпеки та оборони. Чинний Порядок № 608 передбачає можливість розслідування тільки щодо військовослужбовців.

Першочергово  Інструкція спрямована на те, щоб попередити  насильство за ознакою статі та сексуальні домагання. В Інструкції передбачені заходи, спрямовані на запобігання таким ситуаціям, а саме: через облік таких випадків, анонімні опитування, доведення до Головнокомандувача ЗСУ відповідної інформації та результатів реагування, забезпечення гарячої лінії, моніторинг діяльності військових формувань у сфері протидії гендерно зумовленому аб’юзу та діям інтимного характеру.

Для постраждалих від насилля передбачена варіативність звернення: на гарячу лінію, письмово (на електронну чи поштову адресу), з рапортом чи заявою. Також з метою захисту прав та інтересів особи, яка має досвід відповідних дій щодо неї, передбачається надання медичної допомоги, у разі потреби залучення уповноважених осіб іншої військової частини, зовнішніх експертів (однієї статі з особою) з різних питань (надання психологічної, правничої, допомоги військового капелана тощо). Також запропоновано проведення розслідування чи перевірки Комісією з проведення службової перевірки та розслідування за рішенням Головнокомандувача ЗСУ протягом 3-х днів з моменту надходження повідомлення. Не менш важливо, що не менше  1/3 складу осіб комісії має бути тієї ж статі, що й постраждала особа.

Крім того, Інструкція передбачає заходи, які убезпечують постраждалу особу від кривдника шляхом заборони будь-якого контакту, а також застосування заходів безпеки (особиста охорона, охорона житла і майна, відрядження до іншої військової частини чи установи, переміщення). 

Маємо зауважити, що є потреба в ухваленні саме нового механізму, з огляду на таке:

1. Наразі немає спеціальних нормативно-правових актів, які б регламентували процедури, спрямовані на запобігання та протидію насильству за ознакою статі чи сексуальним домаганням в армії.
2. Більшість випадків гендерно зумовленого насильства та інтимних домагань у військових формуваннях замовчується та залишається поза увагою як правоохоронних органів, так і командирів військових частин. Інструкція передбачає створення особливих органів / посад, які зможуть контролювати це.
3. Чинним законодавством не передбачений особливий підхід до осіб, що зазнали насильства за ознакою статі чи сексуальних домагань у військових формуваннях. Втручання в статеву свободу особи є надзвичайно травмувальним. Особливості військової служби такі, що неможливо на власний розсуд дистанціюватися від кривдника, залучити необхідних фахівців чи просити заміну спеціалістів у разі незадоволення наданими послугами тощо. Отже, необхідно на нормативному рівні передбачити обов’язкові заходи безпеки та надання допомоги таким  потерпілим з урахуванням специфіки військової служби.
4. За Порядком № 608 службові перевірки та розслідування проводяться уповноваженою особою з військової частини, що значно знижує шанси бути почутим та вирішити ситуацію. Ба більше, зазвичай розслідування чи перевірки проводяться однією особою, що також недостатньо забезпечує повноту та всебічність.
5. До складу комісії будуть входити особи, що мають досвід роботи саме з такими випадками, чинний же Порядок № 608 не передбачає жодних особливостей щодо наявності знань та навичок в особи, що проводить службові розслідування та перевірки.
6. Порядок № 608 не передбачає процедур звітності, моніторингу та проведення різних видів перевірок дотримання законодавства частинами щодо  службового розслідування.

У 2024 р. Верховною Радою України ухвалено Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” (Закон України від 21 березня 2024 року № 3621-IX). У частині службових розслідувань додається зміна, яка передбачає, що випадки, пов’язані із сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі тощо має розслідувати комісія, до складу якої призначають представників обох статей, а також психолог органу військового управління для вивчення психологічних аспектів та організації психологічної допомоги потерпілим. Інші зміни лише закріплюють на законодавчому рівні принцип недопущення на військовій службі таких випадків.

Тобто цей Закон не вирішує висвітлених проблем комплексно, хоча закладає важливі засади правового регулювання. Проте навіть у частині надання психологічної допомоги потерпілій особі під час службового розслідування він не надає чіткого алгоритму та критеріїв, що може призвести до неефективності такої допомоги. А інших видів допомоги досі не передбачається, як і інших важливих моментів, на вирішення яких спрямований згаданий механізм.

Отож, станом на 2025 р. досі є гостра потреба в ухваленні спеціального механізму службових перевірок та розслідувань випадків, що стосуються насильства за ознакою статі та сексуальних домагань у ЗСУ, що дійсно чітко відображено і в Національному плані. Вважаємо, що ухвалення відповідної Інструкції сприятиме його реалізації та досягненню поставлених цілей.

У зв’язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну національні військові формування значно збільшили свою чисельність. З огляду на це, питання безпечного професійного середовища з нульовою толерантністю до насильства за ознакою статі та сексуальних домагань у силах оборони та безпеки має бути одним із пріоритетних завдань держави. 

Гендерно зумовлений аб’юз та дії сексуального характеру не тільки порушують права постраждалих, а й завдають шкоди моралі та дисципліні, що  позначається  на репутації Збройних сил. Сексуальні домагання та насильство за ознакою статі є неприпустимими явищами, які негативно впливають на захист прав як жінок, так і чоловіків, унеможливлюють розвиток професійної взаємодії в ЗСУ. Наявний наразі механізм службових розслідувань та перевірок, на жаль, не враховує всі специфічні моменти таких ситуацій, а тому не відповідає реальним потребам потерпілих. 

Порядок № 608 передбачає проведення службового розслідування чи перевірки без дотримання засад конфіденційності, без можливості залучити фахівців, які б могли допомогти потерпілим у вирішенні питань, пов’язаних з гендерно зумовленим насиллям чи діяннями інтимного характеру, а також без спеціальних заходів безпеки щодо постраждалих. Втручання в статеву свободу є  для будь-якої людини подією, що травмує психіку, і тому є потреба убезпечити потерпілу чи потерпілого від негативного впливу кривдника, його товаришів, надати спеціалізовану медичну, психологічну та інші види допомоги. Наразі такі можливості відсутні. 

У 2021 році за ініціативи гендерної радниці Головнокомандувача ЗСУ, Вікторії Арнаутової, представниками громадськості, а саме: ГО “Юридична сотня”, БО “Благодійне Товариство Київський Інститут Гендерних Досліджень”, ГО “Жіночий Ветеранський Рух” — та Військовою службою правопорядку  напрацьований проєкт Інструкції із запобігання та протидії сексуальним домаганням, насильству за ознакою статі у Збройних Силах України, що передбачає особливу процедуру проведення перевірок та розслідувань випадків гендерно зумовленого насилля та діянь сексуального характеру. 

Під час дії воєнного стану це питання не втратило актуальності, навпаки – стало більш гострим, оскільки кількість жінок на військовій службі повсякчас зростає, зокрема, станом на 2025 рік, у Силах оборони понад 70 тисяч жінок. У звʼязку з цим робота над проєктом Інструкції із запобігання та протидії сексуальним домаганням, насильству за ознакою статі у Збройних Силах України триває навіть протягом повномасштабного вторгнення. До роботи над проєктом постійно залучаються уповноважені органи, водночас наразі Інструкція досі лишається тільки ініціативою, без нормативно-правового затвердження.

Що передбачає Інструкція із запобігання та протидії сексуальним домаганням, насильству за ознакою статі у Збройних Силах України?

Першочергово, для належного розуміння механізму перевірок та розслідувань, що передбачає Інструкція, варто нагадати, що таке ж насильство за ознакою статі?

насильство за ознакою статі — діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно (включаючи погрози таких дій),  які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань у публічному або приватному житті;

Насамперед варто зауважити, що згадана Інструкція може застосовуватися до розслідування випадків гендерно зумовленого насилля та діянь інтимного характеру як щодо військовослужбовців, так і цивільних працівників Сил безпеки та оборони. Чинний Порядок № 608 передбачає можливість розслідування тільки щодо військовослужбовців.

Найкраще та найбільш ефективне вирішення проблеми  — запобігти їй. Першочергово  Інструкція спрямована на те, щоб попередити  насильство за ознакою статі та сексуальні домагання.

Як це буде діяти?

При Генеральному штабі ЗСУ має бути відповідний орган, що опікується питаннями запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству та інтимним домаганням (уповноважений орган). За проєктом Інструкції, уповноважений орган організовує та забезпечує заходи із запобігання та протидії сексуальним домаганням, насильству за ознакою статі, веде облік згаданих випадків, доводить до Головнокомандувача ЗСУ інформацію щодо таких ситуацій та результати реагування, забезпечує функціонування гарячої лінії, надає різні види допомоги постраждалим, здійснює моніторинг діяльності військових формувань у сфері запобігання та протидії гендерно зумовленому аб’юзу та діям інтимного характеру.

Цей уповноважений орган розробляє план заходів із запобігання та протидії сексуальним домаганням, насильству за ознакою статі на наступний рік. Цей план обов’язково  затверджує Головнокомандувач ЗСУ.

План доводиться до органів військового управління. І згодом радники з гендерних питань (уповноважена особа), які мають бути при кожній військовій частині, ТЦК та СП, навчальних закладах тощо, розроблятимуть план заходів для відповідної установи з урахуванням обстановки та специфіки цієї військової частини, ТЦК та СП і т. д.

Задля виявлення проблем радник з гендерних питань за планом або за запитом  проводить анонімні опитування.

За результатом виконання плану радник з гендерних питань складає звіт та надсилає  його до уповноваженого органу.

Що робити, якщо стався випадок насильства за ознакою статі чи сексуального домагання?

1. Якщо сталася така ситуація, то необхідно звернутися (на вибір):

• на безоплатну гарячу лінію уповноваженого органу;
• письмово до уповноваженого органу (на електронну чи поштову адресу);
• з рапортом, повідомленням, заявою до командира або уповноваженої особи.

Повідомити про випадок може як особа, що постраждала, так і той, кому стало відомо про цю ситуацію.

 Важливо! Безоплатна гаряча лінія працюватиме на засадах конфіденційності.

Якщо звернення  анонімне, особі надають інформаційну допомогу, тобто роз’яснюють, що необхідно зробити, куди звернутись і яку допомогу можна отримати.

2. Постраждала або особа, якій відомі обставини, має повідомити уповноваженій особі такі відомості:

• дані постраждалої особи;
• дані особи, щодо якої має бути перевірка чи розслідування;
• місце, де стався випадок;
• час;
• спосіб вчинення насильства за ознакою статі чи домагань;
• інші важливі обставини.

Важливо! Якщо якась інформація не може бути надана в момент повідомлення, її можна надати в будь-який час до початку службового розслідування чи перевірки.

3. Командир (начальник), уповноважена особа чи представник уповноваженого органу допомагають отримати повну інформацію шляхом:

• конфіденційних опитувань;
• залучення лікарів, психологів та ін.

Якщо протиправні діяння вчинені командиром чи уповноваженим, то до процесу залучається уповноважена особа з іншої військової частини, ТЦК та СП тощо.

Якщо випадок містить ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, то командир військової частини повідомляє свого прямого начальника про цю подію. Якщо ж це кримінальне правопорушення, то командир частини повідомляє про ситуацію правоохоронні органи, Військову службу правопорядку, керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері.

6.   Яка допомога може бути надана постраждалим?

1. Правнича ( правові консультації, складання проєктів заяв, скарг, рапортів, інших документів, консультування щодо захисту прав  у судовому порядку тощо);
2. Психологічна ( психологічні консультації, висновки тощо);
3. Медична;
4. Інформаційна (ознайомлення з механізмом реагування на випадки сексуальних домагань або насильства за ознакою статі, отримання додаткових роз’яснень, пошук альтернативних способів вирішення ситуації тощо);
5.  Військового капелана (душпастирської опіки).

Допомога спеціалістів надається на будь-якому етапі з дотриманням конфіденційності.

За можливості залучені фахівці мають бути  однієї статі з постраждалими. За потреби можуть залучатися фахівці не з військової частини тощо. Якщо постраждалі не задоволені наданою допомогою, то залучаються інші фахівці.

7. Командир про кожен випадок сексуальних домагань чи насильства за ознакою статі інформує уповноважений орган.
8. Розслідування чи перевірка проводяться Комісією з проведення службової перевірки та розслідування за рішенням Головнокомандувача ЗСУ протягом 3-х днів з моменту надходження повідомлення.

Не менш важливо, що не менше  1/3 складу осіб комісії має бути тієї ж статі, що й постраждала особа.

9. З метою забезпечення безпеки постраждалої особи, а також відновлення її психологічної рівноваги Комісія вживає заходів щодо недопущення впливу кривдника на потерпілу особу, зокрема забороняються:

• листування,
• телефонні переговори з постраждалою,
• інші контакти через засоби зв’язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб.

За згодою постраждалої особи, щоб уникнути негативного впливу кривдника та інших осіб, до неї можуть бути застосовані такі заходи безпеки:

1. особиста охорона, охорона житла і майна;
2. відрядження до іншої військової частини або військової установи;
3. переведення на нове місце служби.

Важливо! Неприйняття, несвоєчасне прийняття рішення, невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів щодо безпеки постраждалої особи (у разі  її згоди на  заходи безпеки) тягне за собою  дисциплінарну або кримінальну відповідальність!

 Які права Комісії при проведенні службового розслідування?

Комісія має право здійснювати опитування, ознайомлюватися з необхідними документами, користуватися базами даних військового формування, ініціювати залучення відповідних фахівців. 

Комісія під час службового розслідування чи перевірки зобовʼязана дотримуватися  вимог законодавства, з’ясовувати всі обставини подій, розглядати заяви та клопотання, не розголошувати інформацію, що стосується ситуації, фіксувати відмову особи щодо надання пояснень.  

10. Комісія розпочинає безпосереднє проведення перевірки шляхом збору інформації та джерел доказів: наказів, рішень, положень, інструкцій, наявних пояснень, протоколів, фотографій, відео- чи аудіозаписів, висновків експертів тощо.

11. Постраждала особа опитується негайно після призначення службової перевірки.

Важливо! Показання відбираються особою однієї статі з постраждалою особою в присутності психолога та уповноваженої особи.

12. Також раз на півроку уповноважена особа звітує перед уповноваженим щодо стану роботи із запобігання та протидії сексуальним домаганням, насильству за ознакою статі в ЗСУ. 

Можуть проводити й перевірки з метою виявлення таких випадків та контролю за дотриманням законодавства з питань запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству та домаганням.  При виявленні  порушень законодавства відповідних осіб зобов’язують їх виправити, інакше вони  будуть притягнуті до відповідальності.

Чому необхідний новий механізм?

1. Наразі немає спеціальних нормативно-правових актів, які б регламентували процедури, спрямовані на запобігання та протидію насильству за ознакою статі чи сексуальним домаганням в армії.
2. Більшість випадків гендерно зумовленого насильства та інтимних домагань у військових формуваннях замовчується та залишається поза увагою як правоохоронних органів, так і командирів військових частин. Інструкція передбачає створення особливих органів/посад, які зможуть контролювати це питання.
3. Чинним законодавством не передбачений особливий підхід до осіб, що зазнали насильства за ознакою статі чи сексуальних домагань у військових формуваннях. Втручання в статеву свободу особи є надзвичайно травмувальним. Особливості військової служби такі, що неможливо на власний розсуд дистанціюватися від кривдника, залучити необхідних фахівців чи просити заміну спеціалістів у разі незадоволення наданими послугами тощо. Отже, необхідно на нормативному рівні передбачити обов’язкові заходи безпеки та надання допомоги таким  потерпілим з урахуванням специфіки військової служби.
4. За Порядком № 608 службові перевірки та розслідування проводяться уповноваженою особою з військової частини, що значно знижує шанси бути почутим та вирішити ситуацію. Ба більше, зазвичай розслідування чи перевірки проводяться однією особою, що також недостатньо забезпечує повноту та всебічність їх.
5. До складу комісії будуть входити особи, що мають досвід роботи саме з такими випадками, чинний же Порядок № 608 не передбачає жодних особливостей щодо наявності знань та навичок в особи, що проводить службові розслідування та перевірки.
6. Порядок № 608 не передбачає процедур звітності, моніторингу та проведення різних видів перевірок дотримання законодавства частинами щодо  службового розслідування.

У 2024 році ВРУ ухвалила Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист”, який доповнив законодавство в контексті питання сексуальних домагань та дискримінації за ознакою статі на військовій службі. Зокрема закон передбачає, що службові розслідування щодо випадків дискримінації за ознакою статі чи насильства, сексуальних домагань, правопорушення проти статевої свободи та недоторканості має проводитись комісією до складу якої входять представники обох статей. Також закон зобовʼязує, щоб до такої комісії призначався обовʼязково і психолог органу військового управління. 

Інші зміни лише закріплюють на законодавчому рівні принцип недопущення на військовій службі вищезгаданих випадків.

Тобто цей Закон не вирішує висвітлених проблем комплексно, хоча закладає важливі засади правового регулювання. Проте навіть у частині надання психологічної допомоги потерпілій особі під час службового розслідування він не надає чіткого алгоритму та критеріїв, що може призвести до неефективності такої допомоги. А інших видів допомоги досі не передбачається, як і інших важливих моментів, на вирішення яких Інструкція із запобігання та протидії сексуальним домаганням, насильству за ознакою статі у Збройних Силах України.

Отож, є гостра потреба в ухваленні спеціального механізму службових перевірок та розслідувань випадків, що стосуються насильства за ознакою статі та сексуальних домагань у ЗСУ. 

Скорочення:

ДФТГ – добровольчі формування територіальних громад

ТРО – територіальна оборона

МОУ – Міністерство оборони України

Ключове питання: члени ДФТГ під час участі в заходах підготовки чи під час виконання обовʼязків ТРО можуть зазнавати травм, контузій, каліцтва або захворювань, що надає їм право на покращене харчування під час лікування. Відтак, існує потреба визначити,  що таке “заходи підготовки ДФТГ до виконання завдань ТРО”.

Мета дослідження: розуміння в яких випадках члени ДФТГ мають право на безкоштовне покращене харчування в закладах охорони здоровʼя. 

Виклад основного матеріалу 

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”  військовослужбовці під час лікування та реабілітації у закладах охорони здоров’я всіх форм власності та підпорядкування забезпечуються за рахунок державного бюджету покращеним харчуванням. Оплата витрат на покращене харчування військовослужбовців здійснюється Міністерством оборони України за фактом надання послуги на підставі щомісячного звіту закладу охорони здоров’я, в якому військовослужбовці проходять лікування та реабілітацію.

Чинним законодавством передбачено порядок реалізації згаданої пільги. Постановою КМУ від 13 серпня 2024 р. № 955 затверджено Порядок забезпечення покращеного харчування військовослужбовців під час лікування у закладах охорони здоров’я усіх форм власності та підпорядкування відповідно до норм, які застосовуються у військово-медичних закладах.

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що його дія поширюється на військовослужбовців. 

Водночас, ч. 2 ст. 24 Закону України “Про основи національного спротиву” передбачено, що на членів ДФТГ під час їх участі у заходах підготовки ДФТГ, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. 

З вищенаведеного випливає, що члени ДФТГ мають право на безоплатне покращене харчування у закладах охорони здоровʼя у разі, якщо потреба у лікуванні виникла під час:

• участі у заходах підготовки ДФТГ;

• виконання ДФТГ завдань ТРО.

Слід зазначити, що Порядок, який би окремо регулював порядок надання членам ДФТГ безоплатного покращеного харчування під час перебування в закладах охорони здоровʼя, відсутній. А чинний Порядок, згаданий вище, поширюється винятково на військовослужбовців.

Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021 р. № 1449, передбачено, що підготовка ДФТГ до виконання здійснюється відповідно до Порядку організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1447 (далі – Порядок №1447).

Порядком №1447 передбачається, що підготовка добровольчих формувань організовується та проводиться відповідно до каталогу завдань за стандартами та програм підготовки добровольчих формувань, що розробляються Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил та затверджуються Генеральним штабом Збройних Сил. Програма підготовки добровольчих формувань погоджується із Командуванням Сил спеціальних операцій Збройних Сил.

Відповідно до п. 8 Порядку №1447 підготовка добровольчих формувань здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил за територіальним принципом.

Згідно з п. 9 Порядку індивідуальна підготовка проводиться за предметами навчання з членами добровольчих формувань.

Колективна підготовка (забезпечення злагоджених дій добровольчих формувань) здійснюється безпосередньо командиром добровольчого формування за територіальним принципом. Після завершення колективної підготовки (забезпечення злагоджених дій добровольчих формувань) проводиться тактичне (тактико-спеціальне) навчання.

Заняття (навчання) проводяться згідно з нормативними актами органів військового управління Збройних Сил під загальним керівництвом керівника штабу району (зони) територіальної оборони. Заняття (навчання) можуть проводитися як у складі добровольчих формувань, так і разом з підрозділами територіальної оборони та іншими складовими сил безпеки і оборони.

Відтак, з огляду на викладене,, питання підготовки ДФТГ включає наявність щонайменше: 

• предметів навчання; 

• забезпечення злагоджених дій ДФТГ;

• тактичне (тактико-спеціальне) навчання;

• заняття (навчання). 

Відповідно до п. 10 Порядку №1447 підготовка членів ДФТГ здійснюється із залученням місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування, інструкторсько-викладацького складу військових частин (підрозділів), навчальних центрів, вищих військових навчальних закладів Збройних Сил, сил оборони та волонтерських організацій.

Як випливає з наведеного вище, чинне законодавство не передбачає більш детального регулювання питання, що саме входить до поняття “заходи підготовки ДФТГ до виконання завдань ТРО”. Водночас якщо звернутись до досвіду місцевих ДФТГ, то на Львівщині заходами підготовки можуть бути: 

• снайпінг, 
• перша медична допомога на полі бою, 
• ведення вогню з протитанкових засобів; 
• бій у міській забудові; 
• зачистка приміщень;
• ведення вогню з протитанкового засобу NLAW; 
• спеціальна тактична підготовка; 
• інженерна справа; 
• евакуація пораненого бійця;
• тактична медицина; 
• аеророзвідка; 
• поводження зі зброєю;
• тактика ведення бою;
• топографія;
• фортифікаційна справа;
• саперна справа.

Ірпінська громада повідомляє про проведення навчання цивільного населення по Програмі, затвердженій командуючим військ ТРО ЗСУ, і зокрема навчають: 

• психології; 
• основ лідерства;
• базовій першій допомозі, 
• тактичній медицині, 
• військовій топографії, 
• військовому зв’язку, 
• виживанню в складних умовах, 
• підготовці з РХБ захисту,
• інженерній підготовці, 
• вогневій підготовці.

Додаткові аспекти дослідження. 

З вищенаведеного виникає питання, на якій підставі МОУ може фінансувати покращене харчування під час лікування травм, контузій, каліцтв, поранень чи захворювань ДФТГ, як для військових? 

З огляду на відсутність у чинному законодавстві Порядку, який би регулював питання покращеного харчування під час лікування для ДФТГ, складається ситуація, що члени ДФТГ, на жаль, не можуть скористатись такою пільгою. 

Пропозиції від ГО “Юридична сотня”? 

З аналізу чинного законодавства випливає, що члени ДФТГ так само мають право на статус учасника бойових дій чи статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Статус особи з інвалідністю внаслідок війни є більш повʼязаним з медичною компонентою, відтак візьмемо до уваги саме це питання.

Відповідно до пп. 10 п. 22 постанови КМУ “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” від 15 листопада 2024 р. № 1338 10) у разі настання інвалідності у зв’язку з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особам, зазначеним у пунктах 11-16 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних, добровольців Сил територіальної оборони) та осіб, зазначених у пункті 12 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), надаються такі документи:

медичні документи про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва, захворювання;

документи, які визначені абзацами третім, шостим, сьомим або десятим підпункту 1, абзацом четвертим підпункту 2, абзацом третім підпункту 3 чи абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 74, ст. 2434; 2024 р., № 37, ст. 2305) (далі – поранення, контузія, каліцтво або захворювання, пов’язані з забезпеченням проведення антитерористичної операції або заходів проти військової агресії Російської Федерації проти України);

В абз. 6  пп. 1 п. 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 передбачаються наступні документи:

• контракт добровольця територіальної оборони;
• довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, видана командиром військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, під безпосереднім керівництвом і контролем якого провадиться діяльність добровольчого формування територіальної оборони, за клопотанням командира добровольчого формування територіальної оборони.

З вищенаведеного випливає, що в контексті встановлення членам ДФТГ статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та встановлення причинного звʼязку інвалідності з участю в бойових діях, такими особами надається контракт добровольця та довідка про безпосередню участь в бойових діях. Водночас як вже виявлено, заходи підготовки не є участю в бойових діях, а отже, такий документ не може бути наданим, а також не підтверджує участь особи у відповідних заходах. Проте надання виключно контракту добровольця для отримання відповідної пільги може бути шляхом до можливих зловживань у звʼязку з відсутністю дійсного підтвердження травмування під час підготовки. Таким чином існує потреба у врегулюванні цього питання. 

На нашу думку, перш за все необхідно нормативно врегулювати питання надання членам ДФТГ покращеного харчування під час лікування. По-друге, існує потреба створити аналог довідки про обставини травми, поранення, контузії, каліцтва (яка наразі існує для сил оборони) для ДФТГ та закріпити її на нормативному рівні. Така довідка буде видаватись командиром ДФТГ. Водночас слід розробити детальний механізм її видачі та підстави притягнення до відповідальності у разі її невидачі з метою уникнення зловживань.

 Водночас питання довідки про травму під час підготовки не вирішує проблему, якщо член ДФТГ буде проходити лікування у звʼязку із захворюванням. У такому разі пропонуємо звертати увагу на медичні документи, які вказують початок скарг на наявність певних захворювань, а також враховувати участь в ДФТГ з огляду на положення контракту добровольця.

Законопроєкт пропонує новий Закон України “Про промислову політику та прогнозованість реального сектору економіки”, який серед іншого для виконання цілей цього закону покладає на КМУ повноваження затверджувати порядок бронювання військовозобов’язаних.

Метою такого бронювання зазначається – “забезпечення прогнозованості (безперервності) кадрової політики суб’єктів господарювання протягом дії правового режиму воєнного стану”.

У зв’язку із цим законопроєкт також містить пропозицію розширити коло осіб, які підлягають бронюванню і відповідно отримують відстрочку від мобілізації. 

А саме, бронюванню підлягатимуть військовозобов’язані, які працюють або проходять службу:

• у суб’єктів господарювання, які за кожного заброньованого працівника щомісячно сплачують до державного бюджету збір за бронювання, та у яких відсутня заборгованість по заробітній платі, податках, зборах та/або інших обов’язкових платежах.

Такий збір встановлюватиметься Податковим кодексом України.

Крім цього, скористатись таким бронюванням зможуть ФОПи та/або їх наймані працівники, але за умови обсяг доходу ФОП протягом календарного місяця становить не менше трикратного розміру збору за бронювання, та ведення господарської діяльності протягом попереднього річного звітного (податкового) періоду

Пропонується, щоб особливості бронювання за цим пунктом, встановлювалися окремим порядком КМУ.

Мінагрополітики не підтримує законопроєкт, оскільки “запропоновані проектом Закону цифрові параметри щодо обсягу доходу фізичної особи – підприємця протягом календарного місяця є зависокими для певних регіонів країни та галузі сільського господарства, оскільки середньомісячна заробітна плата штатних працівників у сільському господарстві України є меншою за інші галузі економіки.”

Міноборони не підтримує законопроєкт (а також висловлює тотожні зауваження до альтернативних). “Бронювання військовозобов’язаних, за умови сплати до державного бюджету відповідного збору за бронювання військовозобов’язаних порушить один з принципів мобілізаційної підготовки – гарантованої достатності, який визначає необхідність дотримання балансу щодо забезпечення національної економіки робочою силою з одного боку, та, з іншого боку, можливість комплектування війська особовим складом.”

Мінекономіки висловлює зауваження. “така модель (бронювання) має забезпечити збалансований і справедливий підхід, соціальну рівність у бронюванні військовозобов’язаних, сприяти збереженню кадрового потенціалу національної економіки та врахувати при цьому потребу Збройних Сил в людському ресурсі. Слід зауважити, що рівень оплати праці працівників вже є одним з галузевих Критеріїв, якими насьогодні керується Мінекономіки під час визначення підприємств критично важливими для національної економіки.”

Відповідно до зауважень Державної податкової служби, проєкт, у випадку розгляду із системно пов’язаним законопроєктом 11332, який передбачає зміни до ПКУ щодо збору за бронювання, може нести ризики для вже заброньованих відповідно до чинного законодавства осіб, роботодавці яких можуть бути змушені сплатити цей збір або, у випадку несплати, таких дійсно критичних осіб можуть мобілізувати.

Альтернативний № 1 (№ 11331-1 від 17.06.2024)

На відміну від попереднього законопроєкту, у цьому бронювання згадується лише у “Прикінцевих положення” у контексті внесення змін до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

У цьому варіанті пропонується надавати бронювання військовозобов’язаним, які працюють або проходять службу на підприємствах, установах, організаціях, де середньомісячна заробітна плата такого працівника становить не менше 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, та у яких відсутня заборгованість по заробітній платі, податках, зборах та/або інших обов’язкових платежах.

Довідково: ПМдПО на 01.01.2024 становить 3028 грн, відтак пропонована заробітна плата як критерій буде не менше 36 336 грн.

Варто зауважити, що цей законопроєкт вже не надає право на бронювання за цим пунктом для ФОПів.

Альтернативний № 2 (№ 11331-2 від 17.06.2024)

Цей законопроєкт схожий до попереднього альтернативного, проте він як перший також враховує і наявність ФОПів у контексті бронювання.

Аналогічне формулювання норми:

• пропонується надавати бронювання військовозобов’язаним, які працюють або проходять службу на підприємствах, установах, організаціях, де середньомісячна заробітна плата такого працівника становить не менше 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, та у яких відсутня заборгованість по заробітній платі, податках, зборах та/або інших обов’язкових платежах.

Проте також додається, що ФОПи або їх наймані працівники також матимуть право на бронювання, за умов:

1. ФОП зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та громадських формувань не пізніше ніж за 6 календарних місяців до набрання чинності цим Законом;
2. обсяг доходу ФОП протягом останнього для місячного податкового (звітного) періоду, становить не менше трикратного розміру збору за бронювання.

Аналогічно до першого законопроєкту міститься вказівка на “збір за бронювання, який встановлюватиметься Податковим кодексом України”, а також, що особливості бронювання суб’єктів господарювання та/або їх найманих працівників, визначених цим пунктом, встановлюватиметься окремим порядком КМУ.

Зауваження:

Промисловість та наповнення державного бюджету є безумовно важливими елементами функціонування держави. Проте “в умовах збройної агресії рф проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпека громадян та саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії” . 

Зважаючи на це, при виборі критерії для бронювання має бути досягнутий баланс між економікою країни та захистом її суверенітету. Таким чином має бути проведений системний аналіз, а також взаємодія між сектором економіки та сектором оборони й безпеки.

Першочергово має бути врахована потреба в кількості осіб для наповнення Сил оборони. І вже з урахуванням цих потреб визначати критерії важливості підприємств / посад / спеціальностей, які можуть не підлягати мобілізації. Відповідно чим більше є потреба у комплектування Сил оборони, тим вищий критерій для бронювання має застосовуватись. Це означає, що вони мають бути затверджені на рівні підзаконних нормативно-правових актів, аби процес адаптування критерії під умови був оперативнішим.

Варто зауважити, що вищезгадані 2 з 3 законопроєкти містять відсильну норму до Податкового кодексу України, при цьому не пропонуючи зміни до цього кодексу в частині впровадження збору за бронювання. Відтак це робить законопроєкт розмитим та не окреслює його кінцеву мету. Оскільки при визначенні необхідності прийняття таких змін, чи не найважливішим є питання розмір цього збору.

Також авторами законопроєктів ніяким чином не обгрунтовується критерій відбору за рівнем заробітної плати, і чому саме такі працівники мають отримати бронювання.

З 18 травня 2024 року набули чинності зміни в частині підстав для відстрочки та звільнення з військової служби, що пов’язані з члена сім’ї цих осіб. Порівняння підстав для військовозобов’язаних та військовослужбовців показує, що останні значно обмежені у можливості звільнитись зі служби відносно можливості отримання відстрочки особами, які не проходять військову службу. За такої ситуації запровадження бронювання за кошти поставить військовослужбовців, для яких навіть не встановлені чіткі строки служби, у несправедливе становище. У той час, як діяльність держави має першочергово бути спрямована на захист прав військових, їх належне забезпечення, а також створювати й підтримувати інститут поваги до військових.

Позиція ЦОВВ: висловлюють зауваження, за змістом подібні до проаналізованих вище.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити.

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

29 грудня 2021

Презентуємо аналітичний звіт з підсумками роботи Верховної Ради ІХ скликання у сфері соціально-правового захисту ветеранів і військовослужбовців у 2021 році.

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/YS_VRU_shho-zrobila-2021.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”] [/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Завантажити звіт

Більшість законів для ветеранів та військових, які прийняла Верховна Рада України у 2021 році вирішують лише точкові питання. Законопроєкти, що мають на меті забезпечити ефективну систему державної соцпідтримки так і не були розглянуті.

У порівнянні з 2020 роком, коли у вказаній сфері було прийнято 10 законів, 2021 рік практично нічим не відрізняється, адже парламент підтримав у цілому 11 законопроєктів.

До позитивних змін відносимо прийняття Законів України, які урегулювали питання вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців та визначили процедури військового поховального ритуалу (№ 1622-IX), спростили набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності України (№ 5630), а також запровадили Е-посвідчення ветерана (№ 5694).

Також позитивом є прийняття законопроєкту, який дозволяє притягнення до відповідальності за вчинення міжнародних злочинів у рамках норм Кримінального кодексу України (№2689) та проєкт, щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства, який розширив перелік правопорушень за які військовослужбовці притягуються до адміністративної відповідальності на загальних засадах, а не за дисциплінарними статутами (№ 3908-1).

На нашу думку, до актів, які не розв’язують поточні проблеми ветеранів належать:
– Закон про призов резервістів без оголошення мобілізації (за р. № 3553), який замість удосконалення умов проходження служби пропонує фактично створити новий вид служби, що перешкоджатиме повноцінній реінтеграції ветеранів.
– Проєкт про зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення теж є точковим та не реформує системи відповідальності та заохочень (за р. № 5121).
– Також в кінці цього року було прийнято проєкт, що регулює питання несення служби капеланами, яке, з одного боку, довгий час було поза правовим полем, проте з іншого боку, закон містить багато недоліків (№ 4626) про які йдеться у звіті.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

20 грудня 2021

Презентуємо наш новий аналітичний звіт “Порушення прав і гарантій ветеранів війни та військових і рекомендації врегулювання проблемних аспектів”. Читайте аналітичний звіт. 

[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2021/12/zvit-2021-rik.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”] [/tm_pb_image][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

У ньому ми наводимо короткий огляд найбільш затребуваних пільг протягом кількох останніх років.

Забезпечення житлом

Медичне забезпечення

Виплата до 5 травня

Гарантії в трудовій сфері

Освітні пільги

Забезпечення земельними ділянками

 

Основні тези:

ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та інші нормативно-правові акти передбачають для ветеранів широкий спектр пільг у різних сферах суспільного життя, проте жодна з них не має належного механізму, що перешкоджає реалізації таких прав. Уся система соціального захисту ветеранів потребує комплексного реформування, особливо ті гарантії, які найповнішою мірою покликані забезпечувати їхню реінтеграцію в цивільне життя.

Ідеться про забезпечення житлом, яке є мінімумом для повноцінного існування, надання належної і необхідної медичної допомоги, що є чи не найважливішою гарантією після повернення з війни, а також освітні і трудові гарантії, які допомагають зберігати достатній фінансовий добробут ветеранів.

 

Прикро, що самі ветерани не завжди розуміють важливість процесу реінтеграції та за допомогою яких механізмів вона може забезпечуватися. Більшість із них підтримують виплату до 5 травня та максимально проінформовані про неї, хоча така допомога не вирішує важливих проблем, з якими стикаються ветерани після повернення з війни, лише надає тимчасову фінансову вигоду. Розмір виплати до 5 травня, який ветерани хочуть отримувати (відштовхуючись від мінімальної пенсії), є вищим більш ніж удвічі за видатки, спрямовані на централізовану закупівлю ліків і медичних препаратів у 2021 році.

 

Державі необхідно сконцентруватися на вдосконаленні дійсно важливих гарантій, наприклад, у медичній сфері, зокрема:

доповнити перелік хвороб, за якими ветерани можуть отримувати безплатно ліки, передбачені в постанові КМУ № 1303 від 17.08.1998 “Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань”, хворобами, що покривають основні потреби ветеранів після війни, а саме посттравматичним стресовим розладом, постконтузійним синдромом та акубаротравмами внаслідок мінно-вибухової дії;

провести інформаційну кампанію з метою залучення якомога більше аптек до укладання договорів та забезпечення безплатними ліками, а також безперешкодного забезпечення ліками ветеранів у аптеках, які вже надають такі послуги;

збільшення фінансування медицини, зокрема військових та ветеранських госпіталів, для забезпечення належної матеріально-технічної бази, що сприятиме пришвидшенню укладання договорів з НСЗУ та повноцінному запуску медичної реформи, яка триває вже кілька років;

розроблення єдиного пакету медичних послуг для ветеранів війни та недопущення закриття профільних закладів.

 

У контексті житлового забезпечення варто звернути увагу на корупційні ризики, які постійно призупиняють процес надання квартир ветеранам. Одним із шляхів подолання кумівства та бюрократизації є запровадження електронної системи ведення справ та квартирного обліку. Також варто відходити від механізму безплатного отримання помешкання, адже це створює надзвичайно велике навантаження на Держбюджет. Рекомендовано вирішити це питання за рахунок пільгового іпотечного кредитування. На сьогодні в Україні такий порядок існує з 2019 року, проте кошти на нього або не виділяються, або виділяються в розмірах, що не в змозі покрити запит.

 

Що стосується трудової реінтеграції ветеранів, то її варто розпочинати ще до звільнення з військової служби. Така допомога військовослужбовцям повинна включати комплекс освітніх, інформаційних, психологічних заходів, що підвищить їхні шанси відразу після звільнення знайти роботу та підтримувати належний фінансовий добробут. Для усунення перешкод у контексті реалізації гарантій, що передбачені ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, варто на законодавчому рівні відновити компенсацію роботодавцям за збережену заробітну плату працівників, які пішли на військову службу. Це підвищуватиме обороноздатність держави, адже збільшиться число охочих вступати в лави збройних сил, які будуть впевнені, що після повернення до цивільного життя вони будуть працевлаштовані.

 

Відпустка для навчання під час дії особливого періоду для військовослужбовців, з одного боку, є дієвим механізмом у контексті швидкої реінтеграції після звільнення та, з іншого боку, гарантує військовослужбовцям реалізацію конституційного права на освіту. Також запропоновано замінити пільги в системі вступу до ЗВО на можливість отримати компенсацію вартості навчання — для учасників бойових дій та їхніх дітей — 75% компенсації вартості навчання за договором; для осіб з інвалідністю внаслідок війни — 100 %.

Як демонструють різні дослідження та звернення на гарячу лінію ГО “ВПО “Юридична сотня”, проблема також криється в необізнаності ветеранів щодо своїх прав та можливостей. Вони не знають куди звертатися, з якими документами, а інколи навіть не знають про існування деяких гарантій.

 

Окрім системного інформування ветеранів про їхні пільги та механізми реалізації їх, а також надавачів цих послуг, сама система загалом потребує глобального реформування для забезпечення ефективності соціального захисту, основною метою якого є реінтеграція після повернення з війни.

 

Зміни повинні вноситися з урахуванням думки самих ветеранів, які на власному досвіді знають, де існують проблемні моменти, та із залученням громадського сектору як посередника між ветеранами та державою.

 

Належне соціальне забезпечення ветеранів демонструє подяку для них за внесок, який вони зробили в захист нашої держави, тому потрібно докласти максимум зусиль, аби після повернення з війни вони почували себе комфортно.

 

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

За період роботи ВРУ 9 скликання у 2019 році (починаючи з 2 вересня 2019 року) було зареєстровано 1021 законопроєкт, з них по військово-ветеранській темі – 64. За цей період було прийнято 137 Законів (43 з них було чекають на підпис Президента). З числа прийнятих законів лише 8 стосуються соціального захисту ветеранів та умов проходження військової служби.