[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]
Аналіз нових законопроєктів, які зареєстрували народні депутати цього тижня.
[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2020/10/16-zareyestrovani.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text”]
Проєкт №4261 пропонує змінити перелік документів для отримання статусу УБД добровольцями та визначити, що одним зі свідчень, які подають добровольці, має бути клопотання командира офіційного підрозділу, у зоні діяльності якого перебувало добровольче формування. Також пропонується додати ще 1 документ — клопотання командира добровольчого підрозділу.
Проєкт закону пропонує вилучити цивільну оборону ЧАЕС із підстав отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а також розширити категорію осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та додати до них Героїв України, повних кавалерів ордена Богдана Хмельницького.
Рекомендація Юридичної сотні: підтримати за основу.
Проєкт № 4260 пропонує розширити коло осіб, які мають право на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а саме надати таке право демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій. Проте в законопроєкті запропоновано викласти норму в такий спосіб, щоб члени сімей військовослужбовців та осіб, визначених в абз. 2 ч. 2 ст. 11 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, мали таке право лише за умови відсутності за їхнім місцем проживання закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а це звужує їхні права.
Проєкт закону містить низку недоліків, які стосуються його назви, фінансово-економічного обґрунтування, невідповідності пояснювальної записки порівняльній таблиці та самому проєкту.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.
Проєкт пропонує збільшити кримінальне покарання за вчинення корупційного злочину, визначивши максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі за:
привласнення або розтрату майна, заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент учинення);
легалізацію майна, отриманого злочинним шляхом, якщо таке діяння було вчинено в особливо великих розмірах (якщо сума перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі чи особою, що займає особливо відповідальне становище (вичерпний перелік таких осіб наведений у КК України).
Довідково: для кваліфікації тяжкості правопорушень у кримінальному законодавстві застосовується розмір суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги, визначеної Податковим кодексом України (50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого законом на 1 січня звітного податкового року), у 2020 році ця сума складає 1051 грн.
Законопроєкт не враховує положення чинного КК України, який не передбачає можливості умовно-дострокового звільнення у випадку довічного позбавлення волі. Водночас ЄСПЛ у рішенні в справі «Laszlo Magyar v. Hungary» зазначив, що засуджена до довічного позбавлення волі особа має право знати на початку відбування покарання, що потрібно робити для того, щоб було розглянуто питання про дострокове звільнення, за яких умов такий перегляд має бути здійснений, включаючи те, коли вона буде чи може бути звільнена.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт з урахуванням пріоритету захисту прав людини.
Законопроєкт передбачає механізм проведення публічних консультацій щодо проєктів актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, а також законопроєктів, авторами яких є народні депутати. Такі публічні консультації будуть проводитися в електронній формі (охочим взяти участь у публічних консультаціях буде запропоновано заповнити спеціальну форму на сайті). Законопроєкти та проєкти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, обов’язково підлягають процедурі публічних консультацій.
Проєкт не містить правового регулювання щодо подальшого використання результатів публічних консультацій при підготовці проєкту НПА, не передбачає будь-яких запобіжників щодо маніпулювання таким механізмом. Обов’язково для публічних консультацій виносяться законопроєкти лише народних депутатів, у той час як для проєктів КМУ чи Президента їх не передбачено, що нівелює рівність учасників законодавчого процесу.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.
Проєкт Закону № 4241 має на меті врегулювання питання простроченої заборгованості через легалізацію діяльності колекторських компаній з обов’язковим визначенням принципів їхнього функціонування, співпраці з кредиторами, вимог до етичної роботи зі споживачами, механізму нагляду та контролю за відповідними установами Національним банком України, а також відповідальності за порушення вказаних норм.
Законопроєкт забороняє діяльність колекторських компаній, які не включені до відповідного Реєстру, що вестиметься НБУ. Кредитодавці та нові кредитори мають право співпрацювати з колекторами лише на підставі договору, про укладання чи розірвання якого вони повинні повідомляти НБУ. Проєкт детально регламентує умови взаємодії колекторів зі споживачами, а саме встановлює етичні норми, інформацію, яку вони повинні надати про себе, шляхи комунікації, фіксацію їх за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, максимальну кількість звернень на день та обмеження в часі, коли таке звернення взагалі може бути здійснено, тощо. Передбачено також відповідальність колекторів за порушення вимог до етичної поведінки зі споживачами.
У такий спосіб, детально регламентуючи правові основи діяльності колекторів, законопроєкт захищає права боржників від посягань з боку відповідних компаній, які наразі проводять нелегальну діяльність із порушенням норм кримінального та адміністративного законодавства, а також права кредитодавців, що зацікавлені в поверненні заборгованості.
Посилання на розширювальний висновок
Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.
[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]
[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]
27 жовтня 2020
Аналізуємо Рішення КСУ щодо відповідності Конституції України постанови КМУ від 20 травня 2020 року № 392 про встановлення карантину (рішення від 28 серпня 2020 року у справі № 10-р/2020).
[/tm_pb_text][tm_pb_image admin_label=”Image” src=”https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2020/10/YS_rishennya_KS.png” show_in_lightbox=”off” url_new_window=”off” use_overlay=”off” animation=”left” sticky=”off” align=”left” force_fullwidth=”off” always_center_on_mobile=”on” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid” /][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]
Карантинні заборони, які оспорювалися:
– проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів з кількістю учасників більше ніж 10 осіб (підпункт 5);
– робота закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів (крім розміщених у них магазинів), діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури (підпункт 6);
– здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (підпункт 7);
– закладам охорони здоров’я проведення планових заходів з госпіталізації (підпункт 14).
Рішення Конституційного Суду:
КСУ наголошує, що таке обмеження може встановлюватися виключно законом – актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом (постановою) суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Проте постанова КМУ №392 втратила чинність відповідно до постанови КМУ від 22 липня 2020 року № 641 (до закінчення розгляду справи Конституційним Судом України). А оскільки питання конституційності вирішується КСУ тільки щодо чинних нормативно-правових актів, провадження у цій частині справи було закрито.
Проте Конституційний Суд України зробив важливий висновок про порядок тимчасового обмеження прав людини – винятково на рівні Закону України задля дотримання конституційних принципів верховенства права та пріоритету прав людини.
Щодо граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ, передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому скасовується карантин – Конституційний Суд України зазначив, що таке обмеження суперечить принципу юридичної визначеності, оскільки є невизначеним в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм.
Проєкт виконується за підтримки Embassy of Canada in Ukraine та Канадського Фонду Місцевих Ініціатив #CanadaFundUA
[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]