25 лютого 2021
Статистика притягнення до відповідальності за порушення карантину.
76215 протоколів про адмінправопорушення було складено за порушення правил карантину (ч.1 ст. 44-3 КУПаП), згідно з даними Нацполіції України на 18.02.2021.
Майже вдвічі більше, а саме 128075 було винесено постанов за перебування в громадських місцях без масок (ч.2 ст. 44-3 КУПаП). За цією статтею всього на розгляд судів надійшло 76 029 адмінпротоколів про притягнення осіб до адмінвідповідальності, але було розглянуто тільки 46 250 справ (станом на 19.01.2021).
Лише 3 426 разів було прийнято рішення про накладення штрафу. Це 4.51% від кількості адмінпротоколів.
Тобто як ми можемо побачити з цих статистичних даних, суди не ставлять собі за мету будь-що покарати особу, а доволі змістовно і подекуди лояльно підходять до розв’язання таких питань.
Підхід судів стосовно притягнення до адміністративної відповідальності за порушення карантинних обмежень
Якщо говорити безпосередньо про судову практику, то здебільшого суди не притягають осіб до адміністративної відповідальності з таких підстав:
- складання адміністративного протоколу, на особу яка не є суб’єктом даного правопорушення. Українські суди виходять з того, що відповідальність за порушення карантинних вимог щодо заборони роботи суб’єктів господарювання, які приймають відвідувачів, можуть нести тільки суб’єкти господарювання, а не їхні працівники, оскільки останні не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії суб’єкта господарювання, у якому працюють;
- відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, адже сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати належним доказом для встановлення вини особи, необхідна сукупність доказів;
- не вказання в протоколі порушеної чинної норми закону, оскільки норма ч.1 ст. 44-3 КУПаП є бланкетною;
- наявність пом`якшуючих обставин, визнання особою своєї вини, характер правопорушення та відсутність негативних наслідків (малозначність).
