З початком повномасштабного вторгнення рф Україна стикнулася з найбільшою війною з часів Другої світової. Статистика урядових органів вражає кількістю ветеранів, що повертаються та потенційно повертатимуться додому. Чи готові ми до таких викликів? Адже зрозуміло, що надалі держава має потурбуватися про тих, хто захищає її зараз. Відсутність психологічної реабілітації, соціальної підтримки й нерозуміння ветеранського досвіду призведуть до загострення криміногенної ситуації у країні. А як ці проблеми долають інші держави?
Невтішна статистика й нові виклики
Практика свідчить: за період, що передував повномасштабному вторгненню, українські судді переважно не враховували психологічних травм ветеранів, коли виносили вирок навіть за незначні проступки, не кажучи вже про більш серйозні злочини. Це своєю чергою тільки провокувало агресію значної частини населення, а вчорашні герої поповнювали список злочинців. Така ситуація сприяла зростанню негативних настроїв у суспільстві.
Проте якщо звернутися до сутності й мети будь-якого покарання, що є головним? Запобігти вчиненню нових злочинів! Та чи можна їм запобігти без застосування покарання? Чи є дієвий спосіб або алгоритм для цього?
Україна поки не має досвіду розв’язання такої проблеми, тому є сенс дослідити міжнародну практику. Сьогодні я розповім про досвід ветеранських судів у США.
Реакція на “в’єтнамський синдром”
“В’єтнамський синдром” є тим самим посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), який військовослужбовці США набули після повернення з В’єтнаму. Відсутність належної психологічної реабілітації, соціальної та менторської підтримки спричинили різке погіршення криміногенної ситуації у країні, збільшення кількості алко- й наркозалежних, а також суїцидальних випадків.
Успішним варіантом виходу зі складної ситуації стало створення в окремих штатах суду у справах ветеранів. Один із найкращих прикладів такої інституції я побачила у місті Акрон (штат Огайо). За своєю моделлю вона не є класичною судовою установою, оскільки головна мета її діяльності – не покарати ветерана із ПТСР, а знайти першопричину протиправної поведінки та допомогти людині впоратися з передумовами вчинення злочину.
Щоб пройти відповідну програму в суді у справах ветеранів особа, що вчинила злочин, повинна відповідати основним умовам:
- бути ветераном;
- пройти психолого-психіатричну експертизу, що підтверджує наявність ПТСР.
Після психолого-психіатричної експертизи людину мають одразу передати під юрисдикцію суду у справах ветеранів. Ця установа уповноважена не лише покладати на особу обов’язки відмічатися та виконувати інші вказівки суду. Передусім вона передбачає комплекс заходів, що спрямовані на виправлення злочинця без призначення покарання, як-от психологічну реабілітацію професійними психологами та ветеранами-менторами, соціальну підтримку, медичну, правову допомогу тощо.
Складові програми
Психологічна реабілітація покладена на професійних психологів, які глибоко вивчають психологічні стани конкретного ветерана й отриманий травматичний досвід. Фахівці виходять з того, що ПТСР у всіх виявляється по-різному й залежить не стільки від часу перебування в зоні бойових дій, скільки від індивідуальних особливостей людини. Після такого вивчення підбирається план лікування під постійним наглядом спеціаліста.
Менторська підтримка надається ветеранами-побратимами, які мають власний досвід подолання ПТСР, алко- чи наркозалежності тощо. Є навіть певні традиції, які допомагають ветерану краще розкритися. Наприклад, у згаданому Акроні ветерани збираються в коло невеликими групами за моделлю шаманського культу зі “священною” палицею. Їхній девіз: говори, слухай, лікуйся. Кожен, хто тримає палицю, ніби спілкується з духами та має змогу висловитись. Так людина може розкрити власні душевні хвилювання й зрозуміти, що вони дуже схожі з тривогами інших ветеранів.
Соціальна підтримка — це фактичний супровід ветерана стосовно його потреб. Так, за відсутності житла людині надається тимчасове житло, до 6 місяців. За цей час відповідні соціальні служби мають знайти для ветерана роботу, щоб той надалі міг орендувати житло самостійно.
Правова підтримка є по суті частиною соціальної підтримки, за якої ветеран забезпечується безоплатною правовою допомогою відповідно до його запиту. Охоплює різноманітні питання: вирішення спорів із партнерами по бізнесу, розв’язання спадкових питань або сімейних — розлучення, аліменти, поділ майна тощо.
Медична допомога. Високий рівень сервісу, ветераноорієнтованість дає змогу ефективно діагностувати хронічні чи інші хвороби й підбирати лікування. До такої допомоги належить і протезування чи заміна протезів, а також створення інших технологій для покращення рухливості.
Зазначений комплекс програми діє паралельно з графіком відмічань у суді та незапланованими тестуваннями на вживання наркотичних речовин й алкоголю.
Тільки після належного проходження всього комплексу та задовільних показників за кожною складовою програми ветерана можна звільнити від кримінальної відповідальності або замінити покарання на пом’якшене.
Готовність України до реінтеграції ветеранів
Для мене суди у справах ветеранів є верхівкою піраміди, яка завершує наявний дієвий комплекс надання медичної, правової допомоги, належної психологічної реабілітації, лікування алко- й наркозалежності тощо. Разом з тим це лакмусовий папір, що чітко вказує на той елемент комплексу, який не працює. Саме тому роботу потрібно починати вже зараз.
Для забезпечення створення процедури на зразок судів у справах ветеранів у США не обов’язково створювати окремі судові установи. Все можна зробити на базі вже наявної системи судів загальної юрисдикції. Основною метою є ефективна робота комплексу як цілісної системи підтримки, реабілітації, соціалізації та лікування. Наразі це питання досліджує громадська організація «Юридична Сотня» в межах проєкту «Аналіз можливості впровадження судів у справах ветеранів в Україні», що впроваджується за підтримки Програми USAID «Справедливість для всіх».
Ветерани вже зараз мають відчувати, що їх цінують, про них думають і дбають. Що вони потрібні країні та людям не лише сьогодні, а й у майбутньому. І в наших силах забезпечити це відчуття.
Ця публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх». Погляди авторів, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.
Джерело: mind.ua
