Уряд затвердив Порядок виявлення та повернення дітей, депортованих унаслідок збройної агресії рф.
Проєкт акта розроблений Мінреінтеграції в межах виконання плану Bring Kids Back UA.
Генеральний прокурор Андрій Костін під час презентації книги «Living the War: Children» у травні 2024 року зазначив, що наразі відомо про депортацію понад 19 тисяч українських дітей до Росії і на тимчасово окуповані території.
Особливої уваги заслуговують випадки депортації дітей військовослужбовців. На початку повномасштабного вторгнення багато військових разом з родинами проживали в містах, які згодом були окуповані. Особливо вразливими виявилися діти тих військовослужбовців, які опинилися в полоні або зникли безвісти. Діти залишилися без батьківського піклування або тимчасово перебували в родинах близьких родичів.
Зокрема, видання ZN.UA публікує історію мами одного з підлітків Ксенії М. Жінка — сімейна лікарка з Вовчанська. Районний центр було окуповано в перший же день повномасштабної війни. Чоловік пішов добровольцем до Збройних сил України. Сина завезли до батьків. Згодом російська влада почала пропонувати оздоровлення для дітей на території ворожої країни. Так як жінка залишилася сама, то прийняла рішення відправити сина до табору, щоб потім мати можливість виїхати на територію, підконтрольну Україні. Але син став заручником росіян. Повернути його вийшло лише за сприяння Мінреінтеграції.
Порядок установлює чіткий та структурований механізм взаємодії між різними органами влади, що відповідають за пошук, повернення та соціальний захист депортованих або примусово переміщених дітей.
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України координує процес виявлення та повернення дітей. До суб’єктів, які беруть участь у пошуку, поверненні, забезпеченні соціального захисту та реінтеграції дітей, належать представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, СБУ, державного підприємства “Український національний центр розбудови миру”, яке згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів від 17 березня 2022 р. № 228 “Про визначення державного підприємства, яке виконує функції Національного інформаційного бюро” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1470) виконує функції Національного інформаційного бюро, громадських об’єднань, благодійних фондів.
Інформація про депортованих та примусово переміщених дітей збирається та зберігається в Єдиній інформаційно-аналітичній системі “Діти” та Реєстрі осіб, депортованих або примусово переміщених.
Порядок передбачає розробку індивідуального плану повернення для кожної дитини, з урахуванням її проблем та обставин. Порядок чітко визначає, що держава несе відповідальність за пошук, повернення та захист депортованих або примусово переміщених дітей. Повернення дітей здійснює Міністерство з питань реінтеграції у співпраці з юридичними особами, які відповідають певним критеріям.
Якщо отримана інформація про дитину, посадові особи державних органів та органів місцевого самоврядування, а також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, громадські об’єднання, іноземні неурядові організації, міжнародні організації, Український національний центр розбудови миру, інші зацікавлені юридичні та фізичні особи не пізніше наступного робочого дня зобов’язані повідомити Державну службу у справах дітей.
Служба у справах дітей після отримання повідомлення від Державної служби у справах дітей відповідно до вимог пункту 9 цього Порядку реєструє його та формує особову справу дитини, складає або доповнює обліково-статистичну картку i робить позначку “депортована, примусово переміщена дитина або дитина, що перебуває під ризиком депортації та/або примусового переміщення” в Єдиній системі “Діти” та безпосередньо веде справу дитини.
Служба у справах дітей за місцем обліку дитини протягом п’яти робочих днів з’ясовує інформацію про законного представника (за наявності) і можливість виїхати за дитиною до місця її депортації або примусового переміщення та інформує про це службу у справах дітей обласної держадміністрації (військової адміністрації).
Якщо немає законного представника в дитини, про яку надійшла інформація, що вона депортована, примусово переміщена або перебуває під ризиком депортації та/або примусового переміщення, службою у справах дітей у найкоротші строки вживаються заходи до пошуку осіб, родичів, які можуть стати законними представниками (шляхом встановлення опіки або піклування).
Опіка (піклування) над дитиною встановлюється відповідно до пунктів 793 і 794 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, влаштування її у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу — у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 “Про затвердження Положення про прийомну сім’ю” і від 26 квітня 2002 р. № 564 “Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу”.
Про можливість законного представника дитини або уповноваженої ним особи виїхати за дитиною до держави її депортації або на територію примусового переміщення служба у справах дітей складає акт у довільній формі та повідомляє Мінреінтеграції, надіславши листа з позначкою “розглянути невідкладно”.
Служба у справах дітей разом з органом опіки та піклування вживає заходів до повернення дитини та передачі її законним представникам.
Юридична особа після укладення договору здійснює заходи з повернення дітей відповідно до індивідуального плану.
Соціальний супровід дітей, яких було повернуто з депортації aбo примусового переміщення, здійснюється відповідно до законодавства надавачами соціальних послуг.
Порядок чітко проголошує пріоритет інтересів дитини та підтверджує право дітей на повернення додому.
Витрати, пов’язані з поверненням дітей, компенсуються з державного бюджету.
Немає додаткових матеріалів за цією темою