Вісник №96

В порядку денному ВРУ на 1 – 4 вересня передбачено розгляд таких законопроєктів.

Новий вид військової служби (проєкт №3553 від 28.05.2020)
Законопроєкт визначає новий вид військової служби, а саме службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, без оголошення мобілізації. Такий вид військової служби спрямований на осіб, які перебувають в оперативному резерві першої черги. Максимальний строк служби за призовом визначається Головнокомандувачем, проте в будь-якому випадку не може перевищувати шести місяців. Такий призов може здійснюватися без оголошення мобілізації в умовах особливого періоду неодноразово. За ухилення від призову проєктом передбачена кримінальна відповідальність. З огляду на те, що в особливий період усі, хто проходив військову службу (за мобілізацією або на підставі укладеного контракту) зараховуються до оперативного резерву першої черги, такий вид призову, незважаючи на всі збережені соціальні гарантії, не відповідає інтересам ветеранів, оскільки нівелює ефективність процесу повернення до мирного життя після завершення військової служби.
Проєкт виключає переважне право на укладання контракту для осіб, які були призвані на військову службу під час мобілізації. Недоліком проєкту, що містить корупційний ризик, є можливість доукомплектування військових формувань претендентами на військові посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків без проведення спеціальної перевірки.
❌Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

Додаткові соціальні гарантії для військовослужбовців (Проєкт закону №2343 від 29.10.2019)
29.10.2019 було зареєстровано проєкт закону №2343 «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Він був у порядку денному в листопаді та грудні минулого року, однак його не встигли розглянути. 14.01.2020 року проєкт було прийнято за основу зі скороченням строку підготовки.
Основні положення, які передбачає законопроєкт:
– визначення мінімального розміру посадового окладу для військовослужбовців, який не може бути меншим розміру 2-х прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а мінімальний розмір окладу за військовим званням – одного розміру такого прожиткового мінімуму;
– виключення підстави для дострокового звільнення з військової служби строковиків та офіцерів за призовом у разі, якщо їхні сім’ї втратили годувальника та не мають інших працездатних членів сім’ї із самостійним заробітком;
– виключення переважного права на укладення контракту після завершення особливого періоду військовослужбовцям, які були призвані на військову службу під час мобілізації;
– уточнення окремих питань реалізації права військовослужбовців на забезпечення житлом;
– узгодження термінології Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту» та іншими законами України, які регулюють питання здобуття освіти. Законопроєкт пропонує внести зміни та розширити перелік соціальних гарантій військовослужбовців, які насамперед стосуються відпусток.
Ініціатори проєкту закону мають на меті:
– конкретизувати механізм надання додаткових днів для доїзду під час надання відпусток (не більше однієї доби в один кінець, а військовослужбовцям, які беруть участь в АТО/ООС, – не більше двох діб);
– військовослужбовцям, які перебувають у довготривалому відрядженні за межами України, дозволяється за їхнім бажанням об’єднувати щорічні основні відпустки за два роки (але не більше ніж 90 календарних днів);
– за бажанням військовослужбовців частина щорічної основної відпустки замінюється грошовою компенсацією (за умови, якщо буде використано не менше ніж 15 календарних днів);
– військовослужбовцям строкової військової служби може надаватись додаткова відпустка як заохочення строком до 5 діб;
– передбачається також низка відпусток для військовослужбовців, які можуть надаватися під час дії особливого періоду, як-от: канікулярна, відпустка на навчання, додаткові відпустки як заохочення, додаткові відпустки УБД та особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни тощо;
– пропонується скасувати обмеження загального часу безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою, який наразі за загальним правилом не може перевищувати 4 місяців підряд тощо.
Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією проєкту, планується здійснювати в межах асигнувань та видатків Державного бюджету України на вказані цілі, тобто не потребується додаткових витрат. Проєкт не містить фінансово-економічного обґрунтування, хоча деякі положення, наприклад, зміна розміру посадового окладу, потребують відповідних розрахунків. Як вже було вказано вище, цей законопроєкт пропонує розширити коло відпусток, які можна використати під час дії особливого періоду, проте не всі з них мають раціональне підґрунтя. Було б доцільно в цей період додатково надати можливість скористатися лише відпусткою для навчання, яка необхідна для здобуття вищої освіти, а також зняти обмеження щодо права чоловіків на відпустку для догляду за дитиною. В інших додаткових відпустках на сьогодні немає необхідності, навпаки, такі гарантії можуть негативно впливати на обороноздатність армії.
✅ Рекомендація Юридичної сотні: може бути прийнятий з урахуванням поправок.

Протимінна діяльність в Україні (проєкт Закону №2618 від 21.12.2019)
Проєктом Закону №2618 від 21.12.2019 передбачається внесення змін до діючого Закону України для спрощення вертикалі управління та координації в цій сфері. Законопроєкт упорядковує систему протимінної діяльності в державі при наявній структурі уряду та виконавчої влади. Передбачає створення Кабінетом Міністрів України міжвідомчого органу, який діє за колегіальним принципом під головуванням Міністра оборони (НОПМД); створення Центру протимінної діяльності (на існуючих фондах Міністерства оборони України); створення Центру гуманітарного розмінування для практичного здійснення заходів (на існуючих фондах Міністерства внутрішніх справ України); виключення положень Закону щодо утворення нового центрального органу виконавчої влади (Центр протимінних операцій); виключення положень Закону щодо утворення нових органів з повноваженнями, властивими центральним органам виконавчої влади. Змінами передбачається приведення окремих положень Закону у відповідність із нормами чинного законодавства, зокрема в частині термінології у сфері протимінної діяльності, акредитації органу з оцінки відповідності, сертифікації операторів протимінної діяльності, стандартизації у сфері протимінної діяльності, створення системи контролю якості тощо. Законопроєкт пропонує покладання відповідальності щодо очищеної землі на державу шляхом видачі сертифікату.
Недоліки закону: ряд функцій НОПМД виходять за рівень повноважень Міноборони. На відміну від чинної редакції даної норми, де детально описані повноваження НОПМД, у її новій редакції прерогатива визначення повноважень НОПМД надається КМУ. Законопроєктом передбачено створення Центру протимінної діяльності (ЦПМД) і Центру гуманітарного розмінування (ЦГР), які мають бути бюджетними організаціями, хоча згідно Міжнародних стандартів має створюватися одна організація, яка виступатиме як оперативний офіс НОПМД. Також функції ЦПМД та ЦГР часто дублюються. Вважаємо, що основні повноваження цього органу мають бути врегульовані саме в Законі України «Про протимінну діяльність в Україні». Отже, запропонований законопроєкт, який мав би бути спрямований на спрощення існуючої системи ПМД, підвищення ефективності взаємодії та зменшення корупційних ризиків, сам містить ряд суперечливих норм та закладених корупційних ризиків.
❌ Рекомендація Юридичної сотні: повернути на доопрацювання.

Зміни в діяльності СБУ (проєкт 3196 від 10.03.2020)
Проєкт закону №3196 від 10.03.2020 пропонує нову редакцію Закону України «Про Службу безпеки України», що має замінити чинний Закон, прийнятий в 1992 році, а також внести зміни до низки законодавчих актів України з питань діяльності СБУ.
Законом України “Про національну безпеку України”, який набрав чинності 8 липня 2018 року, Службі безпеки України було доручено в шестимісячний строк розробити проєкт Закону України про внесення змін до Закону України “Про Службу безпеки України” та подати Президентові України для внесення на розгляд Верховної Ради України.
На необхідності реформування СБУ було неодноразово наголошено громадянським суспільством та іноземними партнерами України.
Однак напрям реформування СБУ, запропонований проєктом 3196, не може бути підтриманий з огляду на наcтупне:
– хоча співробітники СБУ й втрачають статус військовослужбовців (водночас під час відсічі агресії РФ СБУ продовжує комплектуватися військовослужбовцями), за ними зберігаються всі пільги військових і з’являються додаткові пільги. Так, держава забезпечує їх медичним страхуванням, яке серед іншого включає санаторно-курортне лікування. При цьому додатково надається щорічна виплата в розмірі однієї зарплати на санаторно-курортне лікування (відпочинок) – така пільга безпідставна, бо й так включена в пропоноване медичне страхування та економічно необґрунтована;
– проєктом пропонується засекретити електронні декларації службовців СБУ;
– проєкт пропонує закрити відомості про співробітників СБУ щодо їхньої люстрації, внесення до Єдиного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;
– проєкт хоч і вилучає повноваження СБУ у сфері корупції та організованої злочинності, однак водночас наділяє СБУ новими повноваженнями з антикорупції та захисту економіки;
– грошове забезпечення співробітників СБУ пропонується зробити найвищим серед усіх правоохоронних органів. Кількість доплат і премій не обмежується;
– ряд положень проєкту спрямовані на те, щоб зробити СБУ більш незалежною від політичної влади, однак ці пропозиції нівелюються новою підставою для звільнення «виявлення невідповідності займаній посаді».
Крім того, проєкт містить низку технічних юридичних недоліків: ставить підзаконні акти Президента і КМУ нарівні із законом, не враховується те, що рішення РНБО вводяться в дію указами Президента.
❌ Рекомендація Юридичної сотні: відправити на доопрацювання.

Допомога дітям з інвалідністю, які постраждали від вибухонебезпечних предметів (законопроєкти №3573 від 02.06.2020 та 3573-1 від 17.06.2020)
Законопроєкт №3573 пропонує підвищити розмір державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18 років, якщо вони постраждали внаслідок дії вибухонебезпечних предметів. Наразі розмір такої допомоги передбачений на рівні 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (станом на 1 січня 2020 року становить 1146,6 грн). Законопроєкт пропонує підвищити вказаний розмір на 50%. Законопроєкт не вирішує питання підвищення допомоги дітям з інвалідністю підгрупи “А”, а також не враховує положення спеціального нормативного регулювання, зокрема Закон України від 6 грудня 2018 року № 2642-VIII “Про протимінну діяльність”, який вже покладає на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства виплати постраждалій дитині державної соціальної допомоги, призначеної дітям з інвалідністю віком до 18 років відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, в підвищеному розмірі. Законопроєкт №3573 не містить фінансово-економічного обґрунтування, хоча має вплив на показники бюджету.
✅ Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

Альтернативний законопроєкт 3573-1 пропонує підвищити розмір державної соціальної допомоги не лише дітям з інвалідністю віком до 18 років, але й особам з інвалідністю з дитинства (незалежно від групи) на 50%. Законопроєкт також закріплює визначений розмір підвищення державної соціальної допомоги (50%) у ЗУ “Про протимінну діяльність”. Проте законопроєкт не вирішує проблем основного проєкту №3573 щодо неврахування інтересів дітей, які мають окремий статус дітей з інвалідністю підгрупи “А”, та не містить фінансово-економічного обґрунтування, хоча має більший вплив на показники бюджету завдяки розширенню кола осіб, які матимуть право на підвищений розмір державної допомоги.
❌ Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

Уточнення окремих виборчих процедур ( проєкт № 3971 від 10.08.2020)
Законопроєкт №3971 усуває ряд неточностей та прогалин, які виникли внаслідок поспішності внесення змін до виборчого законодавства України, що були проголосовані ВРУ 16 липня 2020 року. Зокрема, це стосується положень щодо процедур призначення старост, розмежування повноважень виборчих комісій на місцевих виборах, уточнюються повноваження ЦВК відносно зміни меж місцезнаходження дільничних виборчих комісій, розгляду скарг, порядку утворення дільничних виборчих комісій на території сільської та міської територіальної громади, порядку передання виборчих бюлетенів дільничним виборчим комісіям. Також доречними є пропоновані зміни щодо обмеження проведення передвиборчої агітації та порядку внесення відомостей про кандидатів до інформаційних плакатів.
Однак слід зазначити, що експерти Громадянської мережі «Опора» звертають увагу на сумнівну новелу проєкту № 3971. Зокрема, відповідно до положень законопроєкту, міська організація політичної партії, яка входить до складу районів, може висувати кандидатів до відповідної міської ради лише у випадку, якщо такого подання не було від районної організації. Вказане нововведення значно обмежує повноваження міських організацій політичних партій.
✅ Рекомендація Юридичної сотні: прийняти проєкт у першому читанні та доопрацювати до другого.

Про розвідку (проєкт №2412- від 15.01.2020)
Це комплексний проєкт, що прагне замінити чинний Закон України «Про розвідувальні органи України». Загалом проєкт № 2412-д розроблявся більше року, на основі консультацій з НАТО, у рамках реформи СБУ та системи розвідувальних органів. Від його ухвалення залежить реалізація стратегій окремих органів безпеки й оборони.
Як вбачається з пояснювальної записки, основною метою проєкту № 2412-д є вдосконалення правових та організаційних засад функціонування розвідки, діяльності розвідувальних органів України й інших суб’єктів розвідувального співтовариства, підвищення ефективності їхньої взаємодії, а також забезпечення соціального та правового захисту співробітників розвідувальних органів й осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з цими органами.
Загалом законопроєкт покликаний вирішити проблему координації розвідувальної діяльності. Для цього пропонується створити координаційний орган з питань розвідки при Президентові України. У свою чергу тут виникають питання до конституційності розширення повноважень Президента України щодо можливого одноосібного керівництва розвідкою керівником такого координаційного органу.
Також є можливі ризики, пов’язані з подвійним підпорядкуванням системи розвідки. Для прикладу, Головне управління розвідки Міністерства оборони України, з одного боку, буде в підпорядкуванні міністра, а з іншого, не виключена ситуація, що йому може ставити завдання керівник координаційного органу. У результаті замість покращення роботи розвідувальної спільноти можемо отримаємо черговий конфлікт за контроль над нею.
Варто відзначити, що цікавою пропозицією проєкту є обіцянка надавати статус учасника бойових дій “особам, залученим до негласного співробітництва”, які брали участь у розвідувальних заходах на тимчасово окупованій території.
Загалом, у доопрацьованому проєкті виключено СБУ з переліку розвідувальних органів, натомість визначено її як суб’єкта розвідувального співтовариства. Приведено у відповідність положення щодо РНБО до Конституції України. Разом з тим, оцінюючи стан справ цілісно, поки не вбачається якісних змін у системі розвідки. Більше того, законопроєкт містить порушення нормотворчої техніки.
21 липня 2020 року проєкт Закону передано на повторне друге читання.
❌ Рекомендація Юридичної сотні: законопроєкт потребує доопрацювання.

Загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення (№ 2683 від 26.12.2019, № 2683-1 від 16.01.2020)
У зв’язку з демографічною кризою, а саме переважанням чисельності осіб пенсійного віку над працездатним населенням, прогнозується зменшення кількості платників ЄСВ поряд з одночасним зростанням пенсійних видатків через збільшення частки людей похилого віку. З метою підтримання належного рівня пенсійного забезпечення та врегулювання нестабільності в майбутньому законопроєкт № 2683 пропонує з 01.01.2021 замінити добровільне накопичувальне пенсійне забезпечення на другому рівні системи обов’язковим.
Загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення (далі — ЗНПЗ) передбачає обов’язкову участь усіх категорій осіб, що працюють, до досягнення ними пенсійного віку через сплату 1 % від заробітної плати (за бажанням цей розмір може бути збільшено), а також залучення роботодавців до сплати пенсійних внесків у розмірі 2 % від заробітної плати працівників. Роботодавець зобов’язаний пропорційно доповнювати внески працівника власними внесками в розмірі до 5% від суми заробітної плати такого працівника. Такі кошти є власністю працівників, які сплачують внески та можуть спадкуватись.
На думку ГНЕУ, наразі в Україні не найсприятливіший момент для внесення відповідних змін, оскільки вони вимагають економічної стабільності задля ефективного розміщення та використання коштів накопичувальної пенсійної системи. ЗНПЗ є аналогом третього рівня пенсійної системи, але вже з обов’язковою складовою участі громадян у ній. Імперативність у цьому контексті може призвести до порушення прав громадян, які визначені ч. 1 ст. 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (захист майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів…»). Потребують доопрацювання також положення, які регулюють питання функціонування основних органів ЗНПЗ.
Натомість альтернативний законопроєкт № 2683-1, який був зареєстрований 16.01.2020, пропонує застосовувати принципи добровільної участі та виваженого вибору під час участі в накопичувальній пенсійній системі. У такому разі накопичувальний фонд буде фактично виконувати функції недержавного пенсійного фонду, що функціонує на третьому рівні системи пенсійного забезпечення України.
❌ Рекомендація Юридичної сотні: відхилити обидва.