Юридична Сотня допомогла 41 024 захисникам України

Пам'ятки

Номер гарячої лінії:  0 800 308 100

Відбувся вебінар «Трудові права та гарантії учасників російсько-української війни»

14 травня 2019

13 травня 2019 року юристка Юридичної Сотні Наталія Шумінська провела вебінар на тему «Трудові права та гарантії учасників російсько-української війни». Запис вебінару доступний для вільного перегляду.

Під час вебінару ви дізнаєтеся про:

  • Право на збереження місця роботи і середнього заробітку, порядок його обрахування
  • Соціальні гарантій ветеранів війни в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
  • Пільги на відпустки: основну щорічну та додаткову
  • Переважне право на залишення на роботі

Тези вебінару «Трудові права та гарантії учасників російсько-української війни»:

Право на збереження місця роботи і середнього заробітку, порядок його обрахування

Згідно ст. 119 КЗПП за працівниками-громадянами України зберігається робоче місце посада та середній заробіток у разі якщо вони призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації так і прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Зберігаються не лише місце роботи, а й посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування.

Такі гарантії зберігаються і за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми, або до дня оголошення судом їх померлими.

Часовими рамками збереження робочого місця та виплата такого середнього заробітку не обмежується!

Що вважається початком проходження служби?

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» початком проходження військової служби вважається:

* день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов’язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

* день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Згідно з роз’яснень Міністерства соціальної політики України, викладених в листі від 05 жовтня 2015 року № 1277/13/84-15, працівник має прибути на роботу після звільнення його з військової служби, взяття на військовий облік та в разі потреби проїзду до місця проживання (перебування). Після демобілізації та взяття на військовий облік військовозобов’язаних районними військовими комісаріатами у військовому квитку проставляються відповідні відмітки. У разі необхідності військовозобов’язаному надається довідка про проходження військової служби встановленого зразка. Відомості, зазначені в цих документах, є підтвердженням факту перебування на військовій службі.

Варто зауважити, що чинним законодавством не передбачений обов’язок військового комісаріату повідомляти роботодавця про призов та/ або мобілізацію працівника. Разом з тим, згідно з листом Міністерства оборони України від 20 листопада 2015 року N 116/2/2/21362 «Про визначення суб’єкта та порядку надання інформації роботодавцю про проходження військової служби працівниками» відповідно до пункту 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» повідомлення про призов громадян України на строкову військову службу, призов на військову службу під час мобілізації районними військовими комісаріатами роботодавцю надсилається у десятиденний строк. Проте, стаття 39 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» такої норми не містила і не містить, тому підстави посилання Міністерства оборони України на зазначене положення закону є невідомими.

Обов`язково повідомте роботодавця про вступ на військову службу для уникнення можливих конфліктів в майбутньому.

Розрахунок середньої офіційної заробітної плати відбувається в порядку, який зазначений у Постанові Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”.

Обрахування здійснюється за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата. В даній ситуації такою подією буде день зарахування до списків особового складу військової частини особи, яка уклала контракт про проходження військової служби.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, а якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При цьому в постанові також чітко вказується, які кошти включаються до обрахування – це як основна заробітна плата, так і різного роду доплати та надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років, тощо). Не враховуються виплати за виконання окремих доручень, або ж одноразові виплати, такі як компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, компенсаційні виплати на відрядження і переведення, тощо.

Соціальні гарантій ветеранів війни в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю

Допомога по тимчасовій непрацездатності

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ветеранам війни та членам сімей загиблих допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати, незалежно від страхового стажу.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві (за весь період захворювання);

2) необхідності догляду за хворою дитиною (не більше ніж за 14 днів);

3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї (не більше ніж за 3, а у виключних випадках – 7 днів);

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною (за весь період захворювання);

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби (за весь час відсутності);

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу (не більше ніж за 2 місяці);

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства (за весь період перебування в протезно-ортопедичному підприємстві з урахуванням часу на проїзд до підприємства і назад);

8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Водночас, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується: з 1 по 5 день непрацездатності – за рахунок коштів роботодавця; з 6 дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності – Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у встановлених розмірах (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

При цьому, всю суму допомоги сплачує роботодавець, якому в подальшому Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі поданої заявиро зрахунку компенсує витрати.

Пільги на відпустки: основнущорічну та додаткову

Відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для ветеранів війни передбачено право на використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час.

Згідно зі ст. 74 КЗпП та ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом і доводиться до відома всіх працівників.

При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (ч. 10 ст. 10 Закону України «Про відпустки»).

Для реалізації зазначеного права, ветеран війни повинен до складання графіку відпусток повідомити про бажаний період майбутнього відпочинку, а у випадку відсутності на підприємстві графіку відпусток – заздалегідь написати заяву на відпустку та надати її на розгляд керівнику.

Окрім того, ветеранам війни надається додаткова відпустка тривалістю 14 календарних днів на рік. Варто звернути увагу, що для учасників бойових дій та інвалідів війни така додаткова відпустка є оплачуваною (зі збереженням заробітної плати), а для учасників війни – неоплачуваною (без збереження заробітної плати). Зазначену гарантію зафіксовано у ст. 772 КЗпП та у ст. 162 Закону України «Про відпустки», п. 12 ч. 1 ст. 12, п. 17 ч. 1 ст. 13, п. 12 ч. 1 ст. 14 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Варто пам’ятати, що додаткові відпустки надаються ветеранам війни обов’язково за їх бажанням, але не автоматично.

Вона не переноситься, не поділяється і не компенсується, та надається, на жаль, не в зручний час, а за погодженням сторін.

Переважне право на залишення на роботі

Відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій та інваліди війни мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації (п. 12 ч. 1 ст. 12, п. 14 ч. 1 ст. 13).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Перевага, що полягає в переважному праві на залишення на роботі, надається учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації з іншою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 494 КЗпП ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.

Також учасники бойових дій та інваліди війни мають право на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Водночас, чинним законодавством не врегульовано механізм пошуку роботи для працівників у разі ліквідації. Тому роботодавець має сам вирішувати яким чином і де саме підшуковувати роботу працівнику (через спілкування з іншими роботодавцями, службу зайнятості, сайти пошуку роботи тощо)