Рішення Верховного Cуду: встановлення факту проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем розглядається в порядку цивільного судочинства 

Тривалий час серед юристів тривала суперечка: до якого суду звертатись із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем? Важлива чітка відповідь на це питання не лише для юристів та правників: потрібна вона, найперше,  для тих, хто проживали із загиблими військовослужбовцями без реєстрації шлюбу, вели з ними спільне господарство, перебували на утриманні. Варто враховувати, шо судовий розгляд будь-якої справи під час воєнного стану, на жаль, досить довготривалий. А від встановлення такого юридичного факту залежить право на одноразову грошову допомогу, статус члена сім’ї загиблого, пенсію в разі втрати годувальника, оформлення спадщини  та пільг. 

Врешті-решт, Велика Палата Верховного Суду поставила крапку в цій суперечці. 18 січня 2024 року вона ухвалила рішення про те, що юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Тобто, якщо шлюб не зареєстрований, то, щоб оформити одноразову грошову допомогу, статус члена сім’ї загиблого, пенсію в разі втрати годувальника, спадщину  тощо, спочатку потрібно отримати рішення суду цивільної юрисдикції про встановлення факту проживання однією сім’єю.

При цьому Верховний Суд наголосив на неефективності різної юрисдикції судів у справах про встановлення юридичного факту (цивільна) та публічно-правових спорів із суб’єктами владних повноважень (адміністративна).  Це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника та призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з розглядом одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

У справі, яка розглядалася, позивачка звернулася до Міністерства оборони із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, як член сім’ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби. Свою заяву вона мотивувала тим, що проживала із військовослужбовцем без зареєстрованого шлюбу та наполягала на достатності доказів, які таку обставину підтверджують.

Однак МОУ відмовило у виплаті грошової допомоги, пославшись на відсутність судового рішення про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з померлим військовослужбовцем, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків. Відмову позивачка оскаржила в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Відмова мотивована тим, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків або її перебування на утриманні, а тому суд дійшов висновку, що  вона не має права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та позов задовольнив, зобов’язавши Міністерство оборони призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачка довела факт спільного проживання з померлим, оскільки надано достатньо доказів їх спільного проживання у незареєстрованому шлюбі, а тому вона має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Переглядаючи рішення попередніх інстанцій Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що комісія Міноборони, відмовляючи позивачці у призначенні ОГД, діяла в межах повноважень та відповідно до вимог закону.

Разом із тим, під час розгляду цієї справи належало вирішити питання, чи можливо встановити факт проживання однією сім’єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, та з урахуванням встановлення наявності або відсутності цього факту надати оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, яке прийняте до встановлення судом такого факту.

Велика Палата ВС наголосила, що є два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Разом із тим, справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

При цьому не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.

За результатом розгляду справи Велика Палата ВС скасувала постанову апеляційного суду про задоволення позову та залишила в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, змінивши його мотивувальну частину.

Джерело: Постанова ВП ВС від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.