110 000

ветеранів отримали допомогу в Юридичній Сотні

Номер гарячої лінії:

0 800 308 100

 

Обставини справи 

Військовослужбовці перебували на бойовій позиції та нібито в присутності командування відмовилися від виконання наказу щодо несення бойового чергування на спостережному пункті, хоча об`єктивно могли та зобов`язані були виконати цей наказ. Відмову від виконання наказу військовослужбовці виклали в рапорті.

 

Позиція військовослужбовців

Обидва військові стверджували, що в кінці травня 2022 року вони в складі відділення зайняли спостережний пункт з метою візуального спостереження за діями противника, однак згодом, приблизно через 3 тижні перебування на бойовому чергуванні, ситуація із забезпеченням стала критичною і вони поскаржилися своєму безпосередньому командиру взводу. Після цього приїхав командир роти, забрав їх з бойової позиції та відвіз у штаб, де вони написали рапорти про відмову від виконання наказу, вважаючи, що це допоможе із подальшим вирішенням питання забезпечення їхнього підрозділу. Водночас виправдані наголосили, що вони не відмовлялися від виконання бойового наказу, а хотіли лише вирішити питання із забезпеченням.

Командир взводу підтвердив, що військовослужбовці підрозділу виконали його наказ та заступили на бойове чергування, а далі вони не відмовлялися виконувати вказаний наказ, а лише просили спілкування з керівництвом щодо вирішення питань належного забезпечення їхнього підрозділу.

 

Позиція сторони обвинувачення:

 

Обґрунтування Верховного Суду

Суд звертає увагу, що самих лише рапортів, без оцінки обставин їх написання та реального встановлення факту невиконання наказу недостатньо для притягнення до кримінальної відповідальності.

Під час розгляду справи Верховний Суд розглянув показання свідків, які не підтвердили факт наявності відкритої відмови від виконання наказу. Відтак Суд залишив у силі судові рішення, якими обвинувачені визнані не винуватими у вчиненні непокори.

 

 

Джерело: Постанова ВС від 16 грудня 2025 року у справі № 335/4879/22