Наразі грошове забезпечення військовослужбовців стає предметом суспільних дискусій, особливо з огляду на тривалу загальну мобілізацію і збільшення кількості тих, хто змушений одночасно захищати незалежність держави та дбати про добробут своїх родин. Тому варто детальніше розібратися з проблемами, які мають військовослужбовці з виплатами за свою службу в умовах воєнного стану.
Додаткова винагорода під час дії воєнного стану
Якщо у 2022 році однією з проблем, які заважали ефективному захисту прав військовослужбовців, була відсутність інформації (винагорода могла бути обмежена чи знята на підставі телеграм, яких не було в публічному доступі), то наразі порядок виплати винагороди чітко закріплений наказом МОУ від 07.06.2018 № 260 зі змінами (у відповідності до постанови КМУ № 168). Винагорода 100 000 гривень виплачується військовим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення їх. Винагорода 30 000 грн зараз виплачується тим, хто виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями). До них належать, наприклад, військові, які здійснюють протиповітряне прикриття та наземну оборону критичних об’єктів, забезпечення Сил оборони згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями. Також наказ визначає вичерпний перелік випадків, коли винагорода не виплачується. Проте питання грошового забезпечення все ще має невирішені проблеми, які, зокрема, впливають на реабілітацію військових.
Перш за все йдеться про проблему захисників, які за станом здоров’я були визнані непридатними до військової служби з подальшим переоглядом (що може бути, наприклад, через 6 або 12 місяців). На сьогодні це ще не є підставою для звільнення, тож такі військовослужбовці наразі не втрачають свій статус та проходять лікування.
Згідно з пунктом 10 розділу XXXIV військовослужбовці, які у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за висновком ВЛК отримують щомісячну винагороду в розмірі 100 тисяч гривень.
Керуючись пунктом 11 статті 10–1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяці, крім випадків, установлених законом.
Водночас, згідно з підпунктом 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, перебування військовослужбовців на тривалому лікуванні є підставою для зарахування в розпорядження для вирішення питання щодо їхньої подальшої служби (так зване виведення поза штат).
Відповідно до пункту 1 розділу XXVIII наказу МОУ № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж 2 місяці. При цьому час перебування військовослужбовця на лікуванні (не більше ніж 2 місяці), виключається із загального періоду перебування в розпорядженні. Тобто загальний строк збереження грошового забезпечення військового на лікуванні може складати 4 місяці, а далі потрібен висновок ВЛК та індивідуальне рішення про продовження виплат. Після спливу 2 місяців, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшої служби військовослужбовця, рішення про продовження нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю в розпорядженні має прийняти Міністр оборони України, що ускладнює продовження отримання виплат.
Отож, існує колізія між зазначеними НПА і на практиці виникає проблема з виплатою додаткової винагороди 100 тисяч гривень для тих військовослужбовців, які лікуються понад 2 місяці, та виплатою в цілому грошового забезпечення після перебування в розпорядженні понад 2 місяці.
Тому необхідно узгодити ці нормативні акти. Крім цього, важливо належним чином унормувати питання зарахування в розпорядження військовослужбовців, які перебувають на лікуванні та/або визнані непридатними, з подальшим переоглядом і збереженням за ними виплат, зокрема, переглянути в цілому доцільність зарахування в розпорядження таких військовослужбовців з урахуванням права на гідне грошове забезпечення.
Принагідно зауважимо, що наразі на підпис Президента очікує Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та проходження військової служби”, що надає право на звільнення за станом здоров’я тим військовослужбовцям, які непридатні до військової служби з переоглядом через 6–12 місяців.
Інша проблема: ні постанова КМУ № 168, ні відомчі накази, які її конкретизують, не згадують підставою для продовження виплати додаткової винагороди перебування військового на лікуванні у зв’язку із захворюванням, а не пораненням чи травмою. У випадку, якщо загострення чи поява такого захворювання пов’язані із захистом Батьківщини, існує нерівність у підходах щодо виплати додаткової винагороди. Наразі судова практика з цього питання лише починає формуватися.
Накази про районування
Отримати додаткову винагороду до 100 тисяч гривень мають право військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях. При цьому райони ведення воєнних дій визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача ЗСУ (пункт 5 Розділу XXXIV наказу МОУ № 260). Однак, за повідомленнями військовослужбовців, окремі райони, де ведуться бойові дії, не включені до відповідних наказів, тому військові позбавлені можливості отримати додаткову винагороду за участь у бойових діях.
Зважаючи на те, що документи про визначення районів бойових дій не є в публічному доступі, а також на те, що такі райони можуть достатньо швидко змінюватися, існує необхідність систематичного перегляду їх.
Схожа проблема виникає, коли до участі в бойових діях залучаються, наприклад, військовослужбовці зі складу Державної прикордонної служби України. Наразі не можна однозначно стверджувати, що належність до районів у різних силових відомствах визначається однаково, а з огляду на існування окремого підзаконного регулювання для ДПСУ щодо виплати додаткової винагороди, іноді виникає проблема різних розмірів виплат для людей, які виконують ідентичні завдання, проте в різних силових відомствах.
З огляду на це, варто на підзаконному рівні встановити правила нарахування додаткової винагороди для військовослужбовців усіх відомств, які беруть участь у бойових діях.
Виплата строковикам
В умовах воєнного стану військовослужбовці строкової служби продовжують проходити службу понад установлені законом строки та можуть звільнитися лише за станом здоров’я чи певними сімейними обставинами.
З 24 лютого 2022 року для строковиків також була встановлена додаткова винагорода за проходження військової служби згідно з постановою КМУ № 168. Однак після змін до підходу щодо виплати додаткової винагороди на початку цього року, оплата строковикам, які не беруть участь у бойових діях, зводиться наразі до посадового окладу (пункт 5 розділу І наказу МОУ № 260), що складає від 350 до 700 грн, залежно від тарифного розряду (Додаток 12 до постанови КМУ від 30 серпня 2017 р. № 704).
Зважаючи на те, що наразі по завершенню року строкової служби більшість строковиків не мають підстав звільнитися, є нагальна потреба змінити механізм обчислення посадового окладу строковиків. Іншим можливим виходом є зміни до відомчих наказів щодо додаткової винагороди, де за строковиками зберегли б право не лише на виплати до 100 000 грн, але й на додаткову винагороду до 30 000 грн, якщо строковик нарівні з іншими військовослужбовцями виконував обов’язки військової служби відповідно до бойових розпоряджень чи інших згаданих документів.
Грошове забезпечення ДФТГ
На практиці члени ДФТГ, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони, не отримують грошового забезпечення. Це може бути пов’язане з тим, що відповідний порядок відсутній, адже ні постанова КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року, ні наказ МОУ № 260 від 07 червня 2018 року, які регулюють порядок отримання грошового забезпечення військовослужбовців, не згадують про членів ДФТГ. Відповідно до Кодексу законів про працю, за цими особами зберігається виплата заробітної плати на той час, поки вони виконують свій обов’язок, однак за більш активного залучення ДФТГ до відсічі агресії, держава має комплексно розв’язати цю проблему, оскільки ДФТГ є частиною системи національного спротиву.
Усі ці (та інші потенційні проблеми) потребують ефективного вирішення. Адже грошове забезпечення — один із пріоритетних обов`язків держави перед тими, хто наразі обстоює її незалежність.
