Метою такого бронювання зазначається – “забезпечення прогнозованості (безперервності) кадрової політики суб’єктів господарювання протягом дії правового режиму воєнного стану”.
У зв’язку із цим законопроєкт також містить пропозицію розширити коло осіб, які підлягають бронюванню і відповідно отримують відстрочку від мобілізації.
А саме, бронюванню підлягатимуть військовозобов’язані, які працюють або проходять службу:
Такий збір встановлюватиметься Податковим кодексом України.
Крім цього, скористатись таким бронюванням зможуть ФОПи та/або їх наймані працівники, але за умови обсяг доходу ФОП протягом календарного місяця становить не менше трикратного розміру збору за бронювання, та ведення господарської діяльності протягом попереднього річного звітного (податкового) періоду
Пропонується, щоб особливості бронювання за цим пунктом, встановлювалися окремим порядком КМУ.
Мінагрополітики не підтримує законопроєкт, оскільки “запропоновані проектом Закону цифрові параметри щодо обсягу доходу фізичної особи – підприємця протягом календарного місяця є зависокими для певних регіонів країни та галузі сільського господарства, оскільки середньомісячна заробітна плата штатних працівників у сільському господарстві України є меншою за інші галузі економіки.”
Міноборони не підтримує законопроєкт (а також висловлює тотожні зауваження до альтернативних). “Бронювання військовозобов’язаних, за умови сплати до державного бюджету відповідного збору за бронювання військовозобов’язаних порушить один з принципів мобілізаційної підготовки – гарантованої достатності, який визначає необхідність дотримання балансу щодо забезпечення національної економіки робочою силою з одного боку, та, з іншого боку, можливість комплектування війська особовим складом.”
Мінекономіки висловлює зауваження. “така модель (бронювання) має забезпечити збалансований і справедливий підхід, соціальну рівність у бронюванні військовозобов’язаних, сприяти збереженню кадрового потенціалу національної економіки та врахувати при цьому потребу Збройних Сил в людському ресурсі. Слід зауважити, що рівень оплати праці працівників вже є одним з галузевих Критеріїв, якими насьогодні керується Мінекономіки під час визначення підприємств критично важливими для національної економіки.”
Відповідно до зауважень Державної податкової служби, проєкт, у випадку розгляду із системно пов’язаним законопроєктом 11332, який передбачає зміни до ПКУ щодо збору за бронювання, може нести ризики для вже заброньованих відповідно до чинного законодавства осіб, роботодавці яких можуть бути змушені сплатити цей збір або, у випадку несплати, таких дійсно критичних осіб можуть мобілізувати.
На відміну від попереднього законопроєкту, у цьому бронювання згадується лише у “Прикінцевих положення” у контексті внесення змін до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
У цьому варіанті пропонується надавати бронювання військовозобов’язаним, які працюють або проходять службу на підприємствах, установах, організаціях, де середньомісячна заробітна плата такого працівника становить не менше 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, та у яких відсутня заборгованість по заробітній платі, податках, зборах та/або інших обов’язкових платежах.
Довідково: ПМдПО на 01.01.2024 становить 3028 грн, відтак пропонована заробітна плата як критерій буде не менше 36 336 грн.
Варто зауважити, що цей законопроєкт вже не надає право на бронювання за цим пунктом для ФОПів.
Цей законопроєкт схожий до попереднього альтернативного, проте він як перший також враховує і наявність ФОПів у контексті бронювання.
Аналогічне формулювання норми:
Проте також додається, що ФОПи або їх наймані працівники також матимуть право на бронювання, за умов:
Аналогічно до першого законопроєкту міститься вказівка на “збір за бронювання, який встановлюватиметься Податковим кодексом України”, а також, що особливості бронювання суб’єктів господарювання та/або їх найманих працівників, визначених цим пунктом, встановлюватиметься окремим порядком КМУ.
Промисловість та наповнення державного бюджету є безумовно важливими елементами функціонування держави. Проте “в умовах збройної агресії рф проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпека громадян та саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії” .
Зважаючи на це, при виборі критерії для бронювання має бути досягнутий баланс між економікою країни та захистом її суверенітету. Таким чином має бути проведений системний аналіз, а також взаємодія між сектором економіки та сектором оборони й безпеки.
Першочергово має бути врахована потреба в кількості осіб для наповнення Сил оборони. І вже з урахуванням цих потреб визначати критерії важливості підприємств / посад / спеціальностей, які можуть не підлягати мобілізації. Відповідно чим більше є потреба у комплектування Сил оборони, тим вищий критерій для бронювання має застосовуватись. Це означає, що вони мають бути затверджені на рівні підзаконних нормативно-правових актів, аби процес адаптування критерії під умови був оперативнішим.
Варто зауважити, що вищезгадані 2 з 3 законопроєкти містять відсильну норму до Податкового кодексу України, при цьому не пропонуючи зміни до цього кодексу в частині впровадження збору за бронювання. Відтак це робить законопроєкт розмитим та не окреслює його кінцеву мету. Оскільки при визначенні необхідності прийняття таких змін, чи не найважливішим є питання розмір цього збору.
Також авторами законопроєктів ніяким чином не обгрунтовується критерій відбору за рівнем заробітної плати, і чому саме такі працівники мають отримати бронювання.
З 18 травня 2024 року набули чинності зміни в частині підстав для відстрочки та звільнення з військової служби, що пов’язані з члена сім’ї цих осіб. Порівняння підстав для військовозобов’язаних та військовослужбовців показує, що останні значно обмежені у можливості звільнитись зі служби відносно можливості отримання відстрочки особами, які не проходять військову службу. За такої ситуації запровадження бронювання за кошти поставить військовослужбовців, для яких навіть не встановлені чіткі строки служби, у несправедливе становище. У той час, як діяльність держави має першочергово бути спрямована на захист прав військових, їх належне забезпечення, а також створювати й підтримувати інститут поваги до військових.
Позиція ЦОВВ: висловлюють зауваження, за змістом подібні до проаналізованих вище.
У зв’язку зі змінами до законодавства команда Юридичної сотні підготувала роз’яснення для військовозобов’язаних щодо їх обов’язків під час мобілізації. А також про те, які повноваження є у представників ТЦК та СП, поліції, та які заходи впливу вони мають право вживати.
та пред’являти їх за вимогою:
До 16 липня включно громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік або вже перебувають на ньому, були зобов’язані оновити свої облікові дані. Інакше це є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності — штрафу від 17 000 до 25 500 грн.
Водночас варто пам’ятати, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом 3-х місяців з дня його виявлення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення.
Самостійне оновлення даних не скасовує право представників ТЦК та СП вручати повістки. Вони й надалі мають такі повноваження.
Коли поліція може здійснити адміністративне затримання та доставити особу до ТЦК та СП
Нацполіція має повноваження здійснювати адміністративне затримання за адмінправопорушення ст. 210 (порушення правил військового обліку) та 210-1 (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) КУпАП:
Заходи впливу щодо громадян, які не виконують обов’язки під час мобілізації
У разі невиконання під час мобілізації громадянином обов’язків, передбачених ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, керівник ТЦК та СП звертається до поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до ТЦК та СП.
Керівник ТЦК та СП протягом 5 днів з дня отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адмінзатримання надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом.
Якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків), ТЦК та СП звертається до суду з приводу тимчасового обмеження такого громадянина в праві керування транспортним засобом під час мобілізації на строк до виконання або відкликання такої вимоги.
Вимога вважається:
Тимчасове обмеження в праві керування транспортним засобом
Якщо вимога не виконана, ТЦК та СП протягом 10 календарних днів з дня вручення звертається до суду з позовною заявою про тимчасове обмеження такої особи в праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Позов подається до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня виникнення підстав.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішує протягом 5 днів з дня надходження позовної заяви.
Суд розглядає позов у письмовому провадженні протягом 30 днів з дня відкриття провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторони — з проведенням судового засідання.
Суд відмовляє в задоволенні заявлених позивачем вимог, якщо
Тимчасове обмеження керування транспортним засобом встановлюється на строк до виконання або відкликання вимоги.
Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про тимчасове обмеження права керування ТЗ під час мобілізації не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилається Нацполіції для застосування тимчасового обмеження.
На оскарження надається 15 днів з дня проголошення рішення. Водночас подання апеляційної скарги не перешкоджає його виконанню. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в 15-денний строк з дня відкриття апеляційного провадження.
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку.
Рішення суду в таких справах підлягають негайному виконанню.
Такі рішення підлягають виконанню через виконавчу службу, яка має не пізніше наступного робочого дня з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження надіслати її до органу Нацполіції для застосування до особи тимчасового обмеження в праві керування ТЗ під час мобілізації.
Якщо особа після застосування щодо неї такого обмеження все ж буде керувати транспортним засобом, то вона вчинятиме адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП:
Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження в праві керування транспортними засобами, – тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 3 до 6 місяців.
У такому разі в особи вилучається посвідчення водія.
Законопроєкт № 10378 пропонує зміни до чинного законодавства з питань мобілізації, військового обліку та військової служби.
|
1. При укладенні трудового договору роботодавець матиме право вимагати відомості про задеклароване або зареєстроване місце проживання чи перебування військовозобов’язаних та резервістів. Нагадаємо, чинне законодавство вже передбачає обов`язок роботодавця вимагати військово-облікові документи. |
|
2. Збереження роботи та посади за працівниками Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України, які під час служби отримали поранення (інші ушкодження) та перебувають на лікуванні в медичних закладах, а також потрапили в полон або визнані безвісно відсутніми. |
|
3. Зарахування в розпорядження відповідного військового формування військовослужбовців-контрактників, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше як до шестирічного віку. Продовження строку контракту на час відпустки і проходження ВЛК та зарахування часу перебування у відпустці до строку вислуги у військовому званні.
Зауваження: зазначене положення суперечить ст. 119 Кодексу законів про працю та правовій позиції Верховного Суду у справі № 990/23/22 від 15.11.2022, однак може впливати на заповнення штату військової частини. |
|
4. Надання щорічної основної відпустки під час воєнного стану частинами не менше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 % загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. |
|
5. Надання військовослужбовцям після звільнення з полону додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів без поділу на частини, окрім військових, які висловили бажання звільнитися зі служби і проти них не порушено кримінальне провадження.
Зауваження: положення про порушення кримінального провадження суперечить ст. 62 Конституції України, оскільки відкриття провадження не свідчить про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення — добровільної здачі в полон. Отже, запропонована норма є неконституційною. |
|
6.Обмеження кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за сімейними чи іншими поважними причинами у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше. Пропонується виплачувати таку допомогу тільки військовослужбовцям, крім строкової військової служби та за призовом осіб офіцерського складу, які звільняються під час дії особливого періоду. При звільненні з військової служби під час мирного часу буде виплачено 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше. |
|
7. Передбачається зміна визначення поняття “особливий період”.
Зауваження: Закон України “Про оборону України” також містить визначення цього поняття, проте воно дещо відмінне від запропонованого, тому задля забезпечення єдності термінології та тлумачення норм варто застосувати єдине визначення. |
|
8.Розширення повноважень сільських, селищних, міських рад: забезпечення організації призову (наразі в їхніх повноваженнях лише сприяння цьому процесу), направлення на проходження базової військової служби, підготовки молоді до військової служби; сприяння в організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів, доведення до населення розпоряджень про проведення заходів мобілізації чи виклик військовозобов’язаних та резервістів; забезпечення ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, забезпечення бронювання військовозобов’язаних; оповіщення під час мобілізації і забезпечення прибуття мобілізованих, техніки на збірні пункти та у військові частини, шляхом вжиття інформаційних та організаційно-технічних заходів; забезпечення планування та проведення мобілізаційної підготовки, заходів мобілізації та демобілізації на території відповідних населених пунктів
Зауваження: не передбачено порядок або посилання на акт, яким буде врегульована реалізація зазначених положень. Зокрема, не уточнюється, що означає забезпечення проведення демобілізації відповідними радами, а це сприяє юридичній невизначеності. Звільнення з військової служби здійснюється відповідним військовим формуванням, де особа проходить військову службу, тому є незрозумілим розширення компетенції органів місцевого самоврядування щодо питання демобілізації. Не зрозуміло, які саме органи місцевого самоврядування уповноважені вирішувати питання демобілізації — за місцем проживання чи проходження військової служби. Також потребує врегулювання питання фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування для виконання ними нових повноважень. |
|
9.Надання місцевим державним адміністраціям повноважень з питань оборонної роботи, мобілізаційної підготовки, мобілізації та демобілізації.
Зауваження: не уточнюється поняття забезпечення проведення демобілізації місцевими державними адміністраціями, що створює юридичну невизначеність. Звільнення з військової служби здійснюється відповідним військовим формуванням, де особа проходить військову службу, тому виникає питання, яка саме місцева державна адміністрація уповноважена вирішувати питання демобілізації — за зареєстрованим місцем проживання чи проходження військової служби. |
| 10. Виключено заборону призовникам, військовозобов’язаним, резервістам змінювати місце проживання без відома ТЦК та СП, Центрального управління та/або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України. |
|
11. Поширення військово-транспортного обов’язку на водні транспортні засоби та покладення такого обов’язку не тільки на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, а й на підприємства, установи й організації всіх форм власності, суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності та фізичних осіб-підприємців; передбачено забезпечення доставки транспортних засобів на збірні пункти та у військові частини в строк та місце, зазначені в частковому наряді.
Довідково: частковий наряд — розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, у якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник ТЦК та СП підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками. Громадянам- власникам транспортних засобів частковий наряд надається під час воєнного стану.
Зауваження: формулювання “транспортними засобами (у тому числі водними) і технікою (далі — транспортні засоби)” не охоплює всі згадані вище предмети, тому потребує видозміни. |
|
12. Окрім ТЦК та СП і Центрального управління або регіональних органів СБУ, транспортні засоби під час мобілізації можуть залучатися відповідними підрозділами Служби зовнішньої розвідки України. Залучення відбуватиметься на підставі розпоряджень місцевих державних адміністрацій. |
|
13. У порядку, установленому КМУ: – МВС забезпечуватиме подання до ТЦК та СП відомостей про зареєстровані транспортні засоби, які можуть бути призначені для доукомплектування сил оборони і безпеки в особливий період; – Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України забезпечуватимуть подання до ТЦК та СП відомостей про зареєстровані водні транспортні засоби, які можуть бути призначені для доукомплектування сил оборони і безпеки в особливий період; – Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів визначає порядок надання до ТЦК та СП відомостей про зареєстровані трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні машини, сільськогосподарську техніку, які можуть бути призначені для доукомплектування сил оборони і безпеки в особливий період. |
| 14. Забороняється вчиняти будь-які дії щодо транспортних засобів та техніки, що перебувають на обліку в ТЦК та СП, які унеможливлюють передачу їх військовим формуванням, зокрема відправляти в інші регіони або за межі території України, передавати права власності на них юридичним особам або громадянам, у довгострокову оренду (лізинг), надавати їх як предмет застави для виконання зобов’язань за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою. |
|
15. Розширюється та уточнюється перелік обов’язків громадян, громадяни мають: – з’являтися до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема й для медичного огляду (є зараз); – реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста; – проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішенням ВЛК чи відповідного ТЦК та СП, закладів охорони здоров’я СБУ, а в Службі зовнішньої розвідки України чи розвідувальному органі МОУ — за рішенням керівників відповідних підрозділів або ВЛК Служби зовнішньої розвідки України чи розвідувального органу МОУ.
Зауваження: відповідно до ч. 4 ст. 284 ЦК України повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Тому обов’язок лікування за рішенням ВЛК чи інших органів порушує особисті немайнові права. |
|
16. Конкретизовано, куди потрібно з’явитись у разі мобілізації: – військовозобов’язані та резервісти, приписані до військових частин або інших формувань для проходження служби у воєнний час, — на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих повістках або мобілізаційних розпорядженнях; – резервісти, які проходять службу у військовому резерві, — до військових частин у строки, визначені командирами цих частин; – військовозобов’язані, резервісти СБУ — за викликом керівників органів, у яких вони перебувають на військовому обліку; – військовозобов’язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України чи розвідувального органу МОУ — за викликом керівників відповідних підрозділів; – особи, які уклали контракти про перебування в резерві служби цивільного захисту, — за викликом керівників відповідних органів цивільного захисту.
Для інших визначається обов’язок протягом 60 днів з дати початку мобілізації або 20 днів з дати її продовження уточнити свої облікові дані через (на вибір): – центр надання адміністративних послуг; |
|
17. Визначено відомості, які повинні міститись у повістці про виклик до ТЦК та СП: 1) прізвище, ім’я, по батькові та дата народження; Зауваження: законопроєкт не визначає, проте є необхідність врегулювати питання, як і в який строк потрібно повідомити про причини неявки. |
|
18. Для громадян, які самостійно прибули до ТЦК та СП та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв’язку з мобілізацією, час явки до ТЦК та СП встановлюється протягом 2-х місяців з дня проходження ВЛК. Зауваження: норма сформульована недостатньо чітко та потребує уточнення, оскільки не зрозуміло, про що йдеться у формулюванні “час явки до ТЦК встановлюється протягом 2-х місяців з дня проходження ВЛК”. |
|
19. Визначено способи та місця вручення повістки. Особисто: – у приміщенні ТЦК та СП — працівниками ТЦК та СП; – за місцем проживання (перебування) — представниками ТЦК та СП або поліцейськими; – за місцем роботи — представниками ТЦК та СП, роботодавцем або поліцейськими; – у громадських місцях — представниками ТЦК та СП або поліцейськими.
Зауваження: надання повноважень поліцейським вручати повістки повинно бути врегульоване й іншими законами України, оскільки наразі представники Національної поліції України не мають відповідних повноважень.
Електронно (через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного та резервіста або електронну пошту). |
|
20. Визначено поважні причини неприбуття громадян до ТЦК та СП у строк, визначений у повістці, під час мобілізації: – перешкода стихійного характеру; – хвороба або інші обставини, які позбавили громадянина можливості прибути в зазначені пункт і строк; – смерть близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка). |
|
21. Порядок організації призову громадян під час мобілізації на особливий період визначить КМУ. |
|
22. Під час проведення мобілізації громадяни України від 18 до 60 років, які перебувають на військовому обліку або зняті (виключені) з військового обліку, зобов’язані завжди при собі мати військово-обліковий документ і пред’являти його на вимогу представника ТЦК та СП, відповідного підрозділу СБУ, Служби зовнішньої розвідки України чи розвідувального органу МОУ або поліцейського.
Зауваження: формулювання “зняті (виключені)” є некоректним, оскільки зняття та виключення з військового обліку мають різні підстави та різні правові наслідки, тому їх ототожнення суперечить правовій визначеності. |
|
23. Під час перевірки документів представник ТЦК та СП чи поліцейський може здійснювати фото- і відеофіксацію та використовувати спеціальне програмне забезпечення з доступом до реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Зауваження: норма передбачає право уповноважених осіб на фіксацію перевірки документів, проте з метою дотримання прав та свобод особи і громадянина, уникнення силових методів проведення мобілізації тощо, необхідно передбачити обов’язок проводити відеофіксацію процесу. Наприклад, з використанням бодікамер. |
|
24. Унесення змін до положення про право на відстрочку, а саме: – особи з І та ІІ групою інвалідності мають право на відстрочку, а особи з ІІІ групою інвалідності підлягають мобілізації;
Зауваження: у супровідних документах до законопроєкту нема обґрунтування, на якій підставі особи з ІІІ групою інвалідності не мають права на відстрочку. Тому є підстави вважати, що згадане положення є необґрунтованим та дискримінаційним.
– особи, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком МСЕК чи ЛКК потребують постійного догляду; зайняті постійним доглядом за хворими батьками дружини (чоловіка) відтепер не мають права на відстрочку; – якщо дружина (чоловік) є особами з інвалідністю І чи ІІ групи (раніше було і ІІІ групи) та/або мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для догляду за ними;
Зауваження: законопроєкт не передбачає, як необхідно буде підтверджувати вибір військовозобов’язаного як доглядальника. Норма прописана недостатньо чітко, тому потребує доопрацювання, оскільки наразі порушує принцип правової визначеності.
– опікуни особи з інвалідністю І чи ІІ групи, визнаної судом недієздатною; – члени сім’ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю І групи, зайняті постійним доглядом за нею, за умови, що особа з інвалідністю обрала військовозобов’язаного як доглядальника; – члени сім’ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю ІІ групи або особи, яка за висновком МСЕК чи ЛКК потребує постійного догляду, зайняті постійним доглядом за нею, якщо така особа обрала військовозобов’язаного як доглядальника;
Довідково: члени сім’ї першого ступеня споріднення: батьки, чоловік, дружина, діти (у тому числі усиновлені).
Зауваження: у цій нормі мають місце граматичні та лексичні помилки (повторення), а також юридичні неточності, оскільки зазначається “такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного”, поза увагою законодавця в такому разі залишились особи, які потребують постійного стороннього догляду за висновком МСЕК чи ЛКК. – жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених ч. 6 ст. 2 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”; – жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до 6-річного віку; – вагітні жінки; – діючі народні депутати України та депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; – виключено право на відстрочку для працівників Бюро економічної безпеки України, Державної виконавчої служби України, проте відтепер матимуть право на відстрочку працівники розвідувального органу Міністерства оборони України; – здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої̈ та вищої̈ освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий за однією спеціальністю (фахом), а також докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; – педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти (наразі не мають права на відстрочку), професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють за основним місцем роботи на повну ставку (наразі не менш, як 0,75 ставки); – чоловіки та жінки, дід, баба яких загинули або пропали безвісти під час АТО, ООС, повномасштабного вторгнення більше не мають права на відстрочку. |
| 25. Розширений перелік категорій осіб, які, маючи відстрочку, можуть бути призваними на військову службу за добровільною згодою. |
| 26. Передбачається звільнення від мобілізації на 2 роки військовозобов’язаних, які проходили військову службу під час воєнного стану та були звільнені у запас. Вони можуть бути призвані раніше спливу цього строку, але тільки за їхньою згодою. |
|
27. Звільняються від призову військовозобов’язані, які проходили військову службу та були звільнені у запас у зв’язку із звільненням з полону. Можуть бути призвані тільки за їхньою згодою (якщо здача в полон не була добровільною). |
|
28. Рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для деяких громадян, які мають право на відстрочку, приймається місцевими органами виконавчої влади в порядку, встановленому КМУ.
Зауваження: супровідні документи до законопроєкту не містять обґрунтування, на якій підставі місцеві органи виконавчої влади повинні вирішувати питання відстрочки. Також є незрозумілим, чому тільки для окремих категорій питання відстрочки буде вирішуватись місцевими органами виконавчої влади. Норма містить корупційний ризик. |
|
29. Уточнено, що бронюванню під час мобілізації підлягають військовозобов’язані, які працюють: – в органах державної влади, інших державних органах на посадах: державної служби категорії “А” — усі військовозобов’язані; державної служби категорії “Б”, “В” — до 50% кількості військовозобов’язаних; – в органах місцевого самоврядування, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів. |
| 30.Заміна поняття “приписка до призовних дільниць” на “взяття громадян на військовий облік”. |
| 31. Виконання військового обов’язку громадянами України відтепер покладається також на організації, установи, підприємства, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу. Положення про центри рекрутингу затверджуватиме КМУ. |
|
32. Діяльність ТЦК та СП буде координувати та спрямовувати МОУ. Зауваження: призов через ТЦК та СП може здійснюватись і до інших відомств (МВС наприклад), тому координація ТЦК та СП виключно МОУ може викликати практичні проблеми. |
|
33. Призовникам, військовозобов’язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ. Форма, порядок оформлення та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів визначається КМУ, а для військовослужбовців — відповідними відомствами. |
|
34. Передбачається проходження військової служби громадянами України за направленням (для базової військової служби), а також у добровільному порядку та за призовом. |
| 35. Заміна строкової військової служби на базову військову. Строк такої служби визначено до 5 місяців в особливий період (три місяці загальної підготовки та два фахової). Під час дії воєнного стану строки можуть визначатися указами Президента. Вік, до якого можна проходити базову військову підготовку, знижено до 25 років (з 27 років порівняно зі строковою військовою службою). Підставою для направлення для проходження служби під час воєнного стану є Указ Президента України. Передбачено покладання на райдержадміністрації, виконкоми міських рад у взаємодії з ТЦК організацію направлення громадян України для проходження базової військової служби. Порядок направлення визначають закон та КМУ.
Зауваження: правова норма є декларативною, не визначений навіть механізм такого направлення. Потребує уточнення.
Повноваження районних (міських) комісій з питань взяття на військовий облік: – організація медичного огляду та направлення для проходження базової військової служби з призначенням для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні; – надання відстрочки від направлення на базову військову службу; – взяття на облік військовозобов’язаних; – направлення громадян України, які виявили бажання вступити до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні; – направлення до закладів охорони здоров’я за місцем проживання (перебування) громадян, яких визнано тимчасово непридатними до військової служби; – організація роботи з вивчення особистісних, морально-ділових якостей та сімейного стану громадян України; – направлення до правоохоронних органів матеріалів на громадян України, які ухиляються від проходження базової військової служби; – внесення на розгляд комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам України відстрочок від направлення на базову військову службу у випадках, не передбачених законодавством України. Комісії вищого рівня також мають повноваження перевірки підстав для відстрочки або звільнення громадян України від проходження базової військової служби. Висновок: закон не містить поняття ухилення від направлення для проходження базової військової служби, а тому можливе різне застосування цієї норми. Потребує уточнення. Формулювання щодо права комісії надавати клопотання до вищої комісії про надання відстрочок від направлення на БВС у випадках, не передбачених законодавством, та право вищестоящої комісії на перевірку підстав для надання відстрочки від БВС суперечить логіці, оскільки закон не містить поняття відстрочки від БВС. Відсутність переліку випадків, коли комісія може ініціювати надання відстрочки, може створити корупційну складову при прийнятті рішень.
Проєкт Закону передбачає лише 3 підстави для звільнення від проходження базової військової служби: – особи з інвалідністю або визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби; – особи, які пройшли базову загальну військову підготовку або військову службу; – особи, які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.
Висновок: якщо особи пройшли базову загальну військову підготовку у ВНЗ, ВВНЗ, закладах передфахової освіти, у навчальних закладах, то звільняються від проходження базової військової служби. |
|
36. Базова військова служба передбачена лише для чоловіків, але з огляду на коротку тривалість курсу та необхідність удосконалення знань і навичок з питань захисту суверенітету та незалежності держави в умовах агресії, БВС доцільно було б запровадити і для жінок, водночас не змінюючи правил військового обліку для них. Це дозволить уникнути стереотипів та дискримінації, дасть змогу здобути важливі знання. |
|
37. Із чинного законодавства виключено повноваження ГШ щодо розподілу призовників за станом здоров’я та рівнем освіти між ЗСУ та іншими військовими формуваннями (що було передбачено для строкової служби). |
|
38.До рекрутів (звання рядового складу), відповідно до проєкту, належать особи: – які проходять випробування при прийнятті на службу за контрактом, — до закінчення випробування; – проходять базову військову службу; – призвані під час мобілізації, на особливий період, — протягом строку підготовки до військової служби. |
|
39. Вносяться зміни до ч. 5 ст. 5 ЗУ “Про військовий обов’язок та військову службу”, які передбачають позбавлення та поновлення у військових званнях тільки в судовому порядку. Висновок: незрозумілий механізм таких дій. Потребує деталізації та уточнення, оскільки наразі може бути застосована санкція у вигляді пониження у званні, проте не його позбавлення. |
| 40. Також запропоновано зміни до ст. 6 ЗУ “Про військовий обов’язок та військову службу” в частині включення розвідувального органу МОУ до розробників зразків спеціального одягу, взуття, спорядження, знаків розрізнення тощо та правил носіння військової форми. |
|
41.Базова загальновійськова підготовка (БЗВП) Вносяться зміни до ст. 8 ЗУ “Про військовий обов’язок та військову службу” щодо впровадження базової загальновійськової підготовки для молоді. Залишилась ч. 3 ст. 8, яка містить норму щодо надання повноважень КМУ в частині організації та проведення допризовної підготовки, але скасовується призов на строкову військову службу. Також ч. 4 цієї статті надає повноваження контролю над допризовною підготовкою МОУ та іншим ЦОВВ. Висновок: не є зрозумілим, чому йдеться про допризивну підготовку, якщо призов на строкову військову службу скасований. Крім того, нове поняття базової загальновійськової підготовки потребує уточнення та доопрацювання. Передбачено, що БЗВП проводиться у ВВНЗ, військових підрозділах ВНЗ, навчальних частинах (центрах) ЗСУ, закладах фахової передвищої та вищої освіти всіх форм власності. Порядок затверджує КМУ, тому наразі оцінити норми про БЗВП неможливо. Громадяни, які пройшли базову загальну військову підготовку беруться на військовий облік як військовозобов’язані. Наразі не є зрозумілим, з якого віку може бути проведена БЗВП, як визначається фах БЗВП тощо. Крім того, норма містить імперативну вказівку, що після проходження базової загальновійськової підготовки громадяни беруться на військовий облік (не уточнено взяття на військовий облік жінок, які пройшли цю підготовку) |
|
42. На військовий облік призовники беруться в районних (міських) ТЦК за місцем проживання. Щорічно протягом лютого-березня беруться на облік громадяни чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років. Зауваження: суперечність норм із ст. 8 Закону: коли брати на військовий облік, якщо особа чоловічої статі пройшла курс базової військової підготовки у профучилиці, і їй не виповнилось 17 років. |
|
43. Передбачено по аналогії з призовними дільницями обов’язок ОМС, підприємств, закладів освіти подавати до ТЦК списки призовників для взяття на військовий облік. Передбачено створення комісії для взяття на військовий облік призовників. Зауваження: потребує уточнення питання неможливості прибуття за такою повісткою та порядок та строки дій особи, що отримала таку повістку. |
| 44. За результатами медичного огляду може бути прийняте рішення про придатність чи непридатність до військової служби, поняття обмеженої придатності із законодавчих актів виключається. |
| 45. Ст. 11 ЗУ “Про військовий обов’язок та військову службу” передбачає направлення на проходження базової військової служби осіб, що після закінчення закладу вищої освіти не атестовані для отримання військового звання офіцерського складу та не проходили військову службу.
Зауваження: норма потребує уточнення, наприклад, якщо на момент неатестації досяг 25 років. |
|
46. Військова служба Ст.20 ЗУ”Про військовий обов’язок та військову службу” на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, в тому числі пройшли базову військову підготовку. Особи прийняті під час воєнного стану на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу (із числа осіб сержантського та старшинського складу): – не пізніше шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану проходять курс військової підготовки за напрямом, що відповідає профілю службової діяльності; – не пізніше п’яти років з дня припинення чи скасування воєнного стану здобувають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра. У разі невиконання вимог – звільняються з військової служби у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Висновок: доцільне уточнити чи через 5 років мають вже мати освіту не нижче рівня бакалавр чи перебувати в процесу здобуття освіти |
|
47. У разі встановлення у період випробування невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби за контрактом такий контракт розривається достроково, а військовослужбовці з числа:
1) жінок, які до укладення контракту не перебували на військовому обліку, звільняються з військової служби відповідно до підпункту “м” пункту 1, підпункту “ї” пункту 2 та підпункту “е” пункту 3 частини п’ятої статті 26 цього Закону; 2) громадян призовного віку, які до укладення контракту не проходили військову службу: – у мирний час та під час особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) – направляються для проходження базової військової служби до Збройних Сил України та інших військових формувань (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Управління державної охорони України та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України), а за наявності підстав, визначених підпунктами “б”, “ґ”, “е”, “ж” чи “л” пункту 1, підпункту “б”, “ґ”, “е” пункту 2 частини п’ятої статті 26 цього Закону звільняються з військової служби; – під час проведення мобілізації та дії воєнного стану – направляються для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а за наявності підстав, визначених підпунктами “б”, “в” чи “г” пункту 3 частини п’ятої статті 26 цього Закону звільняються з військової служби; ст.21 ЗУ”Про військовий обов’язок та військову службу” передбачає направлення на медичний огляд (медичне обстеження та лікування) ЦНАПами, центрами рекрутингу та центрами зайнятості.
Висновок: необхідне уточнення норми, оскільки незрозумілий порядок направлення, в які медичні заклади, за якими показниками, як комунікують з ТЦК з приводу направлення тощо
Передбачено право іноземців та осіб без громадянства з питання щодо прийняття на військову службу звертатись до центрів рекрутингу, ЦНАПів, центрів зайнятості або безпосередньо до військової частини, в якій бажають проходити військову службу за контрактом.
Висновок: потребує уточнення чи всі іноземці та особи без громадянства мають таке право чи тільки ті, які на законних підставах перебувають на території України. також варто більш детально розписати алгоритм такого звернення. ст.23 ЗУ”Про військовий обов’язок та військову службу” встановлює строки базової військової служби: у мирний час до 5 міс ( до 3 міс базова загальновійськова підготовка, до 2 міс – фахова підготовка) Під час дії воєнного стану – на строки визначені Указом Президента.
Висновок: потребує уточнення конструкція правової норми, бажано встановити мінімальні та максимальні строки. Крім того, визначення строків проходження базової військової підготовки під час воєнного стану Указом Президента вбачається також не дуже доцільним, оскільки така базова підготовка у званні рекрута, який буде мати мінімальне грошове забезпечення може тривати досить довго. ст.23 ЗУ”Про військовий обов’язок та військову службу” під час воєнного стану для осіб, що приймаються на військову службу за контрактом (із числа громадян з 18 до 25 років) строк військової служби становить 1 рік. Для військовозобов’язаних, які: проходили безперервну військову службу під час дії правового режиму воєнного стану протягом 36 місяців та були звільненні зі служби у запас та які приймаються на військову службу за контрактом, строк військової служби встановлюється шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою цієї статті. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців або на строки, визначені частиною четвертою цієї статті. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.
Висновок: потребує доопрацювання, оскільки є незрозумілим строк вс за контрактом для осіб від 18 до 25 років під час воєнного стану в 1 рік застосовується тільки для 1 контракту чи необмежену кількість раз до досягнення особою 25 років. Також доцільно уточнити, що строк у 6 міс за новим конрактом установлюється за бажанням військового. Ст.25 ЗУ”Про військовий обов’язок та військову службу” курсанти жіночої статі, відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, ВВНЗ та ВНП закладів вищої освіти через неуспішність або небажання продовжувати навчання під час мобілізації та дії воєнного стану вважаються такими, що проходять вс за призовом та направляються до вч для подальшого проходження вс за призовом під час мобілізації.
Висновок: варто допрацювати норму та передбачити вікові обмеження з яких мають діяти такі правила для дівчат. |
|
48. Законопроєкт пропонує такі нові підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану: -у разі звільнення з полону (якщо відсутня згода в подальшому проходити службу) – у разі безперервної служби під час дії воєнного стану протягом 36 місяців. Загалом підстави для звільнення під час воєнного стану за проєктом: а) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров’я:
в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); г) у зв’язку із проведенням організаційних заходів у розвідувальних органах України, Службі безпеки – у разі неможливості їх використання на службі; д) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України); е) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); ж) у зв’язку з обранням народним депутатом України, депутатом ВР АРК; з) у зв’язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) – у разі безперервної служби під час дії воєнного стану протягом 36 місяців. |
|
49. Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану:
– військовослужбовці-жінки – у зв’язку з вагітністю; – військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; – один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; – перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; – військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; – військовослужбовці, які є усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати таке утримання; – утримання військовослужбовцем дитини, яка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи віком до 18 років; – утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; – виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність за умови, що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати; – наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовослужбовця для здійснення за ними догляду; – у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю І чи ІІ групи, визнаною судом недієздатною; – необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови, що така особа є членом сім’ї військовослужбовця першого ступеню споріднення та така особа з інвалідністю обрала військовослужбовця для здійснення за ними догляду; – необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; – якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Висновки: звільнення за сімейними обставинами уніфіковані для усіх категорій військових, однак формулювання потребують уточнення. Крім того, відсутність можливості для звільнення військових, яким встановлено ІІІ групу інвалідності, може бути невиправданою. |
Підтримати організацію можна за допомогою сервісу Patreon
Після переходу за посиланням ви можете обрати будь-яку комфортну суму підтримки та натиснути кнопку Приєднатися/Join.
Далі необхідно створити аккаунт на сервісі Patreon.
Зверніть увагу, що підтримка має формат підписки. Це означає, що гроші будуть списуватись із зазначеного вами рахунка щомісяця. Але ви можете скасувати підписку в будь-який момент (у тому числі після першого списання) у налаштуваннях сервісу.
Дякуємо за підтримку! 💙💛
2018-2023 Юридична сотня
Сайт створено за підтримки koreshkovpa.space
