2021 - Юридична Сотня

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Повна назва. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства з питань проходження служби цивільного захисту

Дата і номер реєстрації. 6230 від 28.10.2021.

Ініціатор: КМУ.

Мета: удосконалення норм Кодексу цивільного захисту України в частині надання відпусток, звільнення, приведення спеціальних звань молодшого начальницького складу до стандартів провідних європейських країн та НАТО.

Зміст

Проєктом передбачено, що особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право бути членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої і добровільної пожежної охорони у вільний від служби час та отримувати за це матеріальну винагороду.

Довідково. Відповідно до Порядку функціонування добровільної пожежної охорони, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2013 р. № 564, для забезпечення функціонування добровільної пожежної охорони утворюються пожежно-рятувальні підрозділи:

за рішенням керівника суб’єкта господарювання — із числа його працівників;

за рішенням органу місцевого самоврядування — із числа жителів відповідного населеного пункту. Членом пожежної дружини (команди) на добровільних засадах може бути особа, яка досягла 21-річного віку й здатна за своїми здібностями та станом здоров’я виконувати покладені на неї обов’язки.

Для потреб органів та підрозділів цивільного захисту можуть бути прийняті на службу цивільного захисту громадяни України із числа осіб, звільнених зі служби цивільного захисту, які не досягли граничного віку перебування на службі цивільного захисту та визнані лікарсько-експертними комісіями непридатними до служби за станом здоров’я через наслідки захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання службових обов’язків (крім розумових, сенсорних, психологічних вад, розладів психіки, поведінки та інших захворювань, визначених центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Призначення таких осіб на посади (або продовження контракту чи укладення нового контракту) можливе тільки у випадку відсутності підвищеного ризику для життя і здоров’я під час виконання обов’язків за такою посадою, а також після висновку експертної комісії про придатність до служби цивільного захисту на такій посаді. Перелік посад установлюватиметься ДСНС.
Проєкт пропонує зміни до тривалості контрактів про проходження служби цивільного захисту. Мінімальний строк контракту встановлено на рівні 1 року (з особами, які приймаються на службу за контрактом на посади, що заміщуються особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, або проходять службу цивільного захисту). Наразі мінімальна тривалість контракту складає 3 роки.
Визначено нові звання в системі служби цивільного захисту для приведення у відповідність зі стандартами НАТО: молодший начальницький склад — сержант служби цивільного захисту, майстер-сержант служби цивільного захисту, головний майстер-сержант служби цивільного захисту.
Серед підстав розірвання контракту проєкт передбачає також розірвання контракту за власним бажанням.
Проєкт розширює перелік відпусток для осіб, що проходять службу цивільного захисту. Пропонується додати відпустку у зв’язку з усиновленням дитини, відпустку для проходження медико-психологічної реабілітації. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка або її невикористана частина може надаватися за минулий рік до кінця наступного року, але не пізніше 12 місяців після закінчення календарного року, за який надається відпустка. Наразі відпустка за попередній рік може бути надана лише в першому кварталі поточного року.
Відпустка за сімейними обставинами, відповідно до проєкту, надаватиметься незалежно від використання основної щорічної чи інших видів відпусток. Наразі використання відпустки за сімейними обставинами можливе тільки у випадку, якщо інші види відпусток використані.

Позитив. Проєкт розширює соціальні гарантії у сфері надання відпусток, передбачає можливість продовження виконання обов’язків цивільного захисту особами, яким установлено втрату працездатності (нагадаємо, така можливість для військовослужбовців ЗСУ на законодавчому рівні передбачена з 2018 року). Також проєкт удосконалює термінологічний апарат відповідно до вимог чинного законодавства України. Розширення можливостей щодо строків укладання контракту також сприяє захисту прав осіб, які здійснюють службу цивільного захисту.

Ризик. Можливість розірвання контракту за власним бажанням, незалежно від строків його тривалості, може мати негативний вплив на рівень укомплектування служби цивільного захисту.

Техніко-юридичне зауваження. Зміни до ЗУ “Про запобігання корупції” у контексті внесення до переліку дозволених для державних службовців видів зайнятості діяльності, пов’язаної з виконанням обов’язків із проведення заходів із запобігання виникненню пожеж та гасіння їх, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у пожежно-рятувальних підрозділах для забезпечення місцевої та добровільної пожежної охорони, надасть можливість здійснювати таку діяльність також посадовим особам ЗСУ, інших силових формувань, державним службовцям тощо. Це виходить за межі предмета регулювання законопроєкту.

Позиція ЦОВВ. Відповідно до висновку Міністерства фінансів України, реалізація проєкту не впливатиме на показники державного бюджету. Мінекономіки, ДПСУ, Мінфін та МОЗ не мають зауважень до тексту проєкту.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо уточнення завдань та основ підготовки і ведення національного спротиву

Номер і дата реєстрації: №6302 від 09.11.2021.

Ініціатори: Веніславський Федір Володимирович, Мисягін Юрій Михайлович, Здебський Юрій Вікторович, Костенко Роман Васильович, Герасименко Ігор Леонідович, Рахманін Сергій Іванович, Березін Максим Юрійович, Завітневич Олександр Михайлович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Касай Геннадій Олександрович.

Фракції: “Слуга Народу”, “Голос”.

Мета проєкту: техніко-юридичне узгодження деяких положень Закону України «Про основи національного спротиву» з дотичними законами, що має забезпечити більш ефективне виконання завдань, покладених на національний спротив.

Зміст. Проєкт пропонує внести зміни до низки законодавчих актів України й удосконалити регулювання повноважень Кабінету Міністрів України та військового командування щодо виконання правового режиму воєнного стану; урегулювати повноваження органів військового управління Збройних сил України, у тому числі Командування Сил спеціальних операцій Збройних сил України, яке є організатором руху опору. Уточнюється порядок та умови підпорядкування Національної гвардії України під час уведення правового режиму воєнного стану. Законопроєкт містить норми, які розширюють перелік інформації, що може бути віднесена до державної таємниці, та виключає закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб руху опору з переліку інформації, доступ до якої не може бути обмежений за ст. 8 Закону України “Про державну таємницю”. Пропонується також унести зміни до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, які уточнюють розмір грошової винагороди на період служби під час призову до розміру мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року.

Позитив Загалом законопроєкт здійснює техніко-юридичне узгодження деяких положень Закону України «Про основи національного спротиву» із законами України «Про військовий обов’язок та військову службу», «Про адміністративні послуги», «Про Національну гвардію України», «Про правовий режим воєнного стану» для забезпечення більш ефективного виконання завдань, покладених на національний спротив. Проєктом уточнено розмір виплати винагороди на період служби за призовом.

Негатив. Законопроєкт потенційно може стати підставою для суттєвого посилення ролі рішень головнокомандувача та КМУ. Додатково пропонується засекретити значну кількість інформації, що може ускладнити громадський контроль. Зі свого боку, ГНЕУ надало перелік зауважень до змісту законопроєкту та внесло пропозиції для виправлення технічних проблем законопроєкту.

Висновок Головного науково-експертного управління: ГНЕУ в цілому підтримує основну ідею, проте висловлює низку зауважень та пропозицій щодо змісту.

Рекомендація Юридичної сотні: потребує доопрацювання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Державну прикордонну службу України” щодо вдосконалення порядку використання та застосування заходів примусу, бойової техніки та озброєння особовим складом Державної прикордонної служби України

(№ 5232 від 12.03.2021)

Ініціатори: Здебський Юрій Вікторович, Касай Геннадій Олександрович, Копитін Ігор Володимирович, Веніславський Федір Володимирович, Герасименко Ігор Леонідович та інші (IX скликання).

Фракції: ПП “Слуга народу”, “Голос”.

Мета проєкту: удосконалення порядку використання та застосування заходів примусу, бойової техніки та озброєння особовим складом Державної прикордонної служби України.

Зміст

Проєкт визначає умови й межі застосування заходів примусу військовослужбовцями та працівниками ДПСУ. Надано визначення необхідному, пропорційному, ефективному заходу примусу для припинення протиправної поведінки.
Проєкт деталізує порядок застосування фізичного впливу та спеціальних засобів для припинення протиправного діяння. Так, наприклад, малогабаритні підривні пристрої і боєприпаси, відповідно до проєкту, можуть використовуватися для затримання особи, яка не виконує законних вимог військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України; звільнення особи, незаконно позбавленої свободи; руйнування перешкод і примусового відчинення та проникнення до об’єктів.
Визначено випадки, коли вогнепальна зброя може застосовуватися без попередження (для відбиття збройного нападу військових груп, у випадку збройного опору окремої особи або втечі особи, яку було заарештовано за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, з використанням транспортного засобу тощо).
Окремо в проєкті визначаються підстави для використання зброї кораблів, катерів, суден забезпечення ДПСУ, а також застосування озброєння повітряних суден.
У випадку залучення до ООС, в особливий період або під час дії воєнного стану, використання зброї та бойової техніки ДПСУ передбачено у випадках та порядку, установлених законодавством України для з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України.

Позитив: проєкт пропонує деталізувати порядок та умови використання спеціальних засобів, техніки чи зброї під час виконання прикордонниками своїх обов’язків, що матиме позитивний вплив на захист державного кордону, захист життя та здоров’я прикордонників чи інших осіб.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про критичну інфраструктуру”

Номер і дата реєстрації: № 5219 від 09.03.2021.

Ініціатори: Федієнко Олександр Павлович, Нікітіна Марина Вікторівна, Безугла Мар’яна Володимирівна, Костюх Анатолій Вячеславович та інші.

Фракція: “Слуга народу”.

Мета проєкту: захист систем, об’єктів і ресурсів, які є критично важливими для функціонування суспільства, соціально-економічного розвитку держави та забезпечення національної безпеки.

Основний зміст

Визначення термінів, як-от: “безпека критичної інфраструктури”, “життєво важливі функції”, “інцидент безпеки критичної інфраструктури”, “критична інфраструктура”, “критична технологічна інформація”, “реєстр об’єктів критичної інфраструктури” тощо.
Установлення засад формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури, зокрема запровадження принципів взаємодії держави з приватними суб’єктами та забезпечення міжнародного співробітництва.
Рівні управління національною системою захисту критичної інфраструктури:

загальнодержавний рівень — уряд, Уповноважений орган у сфері захисту критичної інфраструктури України та інші визначені органи державної влади, Національний банк України;
регіональний та галузевий рівень — органи державної влади та органи місцевого самоврядування (регіональні), які формують та реалізують публічну політику у сфері захисту критичної інфраструктури в окремому секторі;
місцевий рівень — місцеві адміністрації, військово-цивільні адміністрації, органи місцевого самоврядування;
об’єктовий рівень — оператори критичної інфраструктури.

Передбачаються критерії віднесення об’єктів до критичної інфраструктури, а також основні сектори таких об’єктів, що класифікуються на 4 категорії: особливо важливі, життєво важливі, важливі та необхідні об’єкти.
На Уповноважений орган з питань захисту критичної інфраструктури (який визначатиметься КМУ) покладається обов’язок ведення Реєстру об’єктів критичної інфраструктури. Порядок ведення реєстру, включення об’єктів до реєстру, доступу та надання інформації з нього визначається Кабінетом Міністрів України.
Визначення повноважень органів, операторів об’єктів критичної інфраструктури, Нацбанку, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших суб’єктів, які залучаються до захисту вказаних об’єктів, зокрема:

СБУ здійснює попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень;
НГУ — охорону об’єктів, участь у ліквідації наслідків кризових ситуацій на об’єктах;
з’єднання, військові частини і підрозділи ЗСУ, нацполіції та ДСНС тощо можуть залучатися до здійснення заходів безпеки та захисту.

Оператори об’єктів повинні готувати та надсилати на погодження до відповідних секторальних органів паспорти безпеки на кожний об’єкт критичної інфраструктури, які допомагатимуть здійснювати аналіз можливих загроз та потенційних негативних наслідків. Відомості, які містяться в паспорті, є інформацією з обмеженим доступом. Погодження паспорта безпеки на об’єкт критичної інфраструктури здійснюється безоплатно для усіх операторів об’єктів критичної інфраструктури незалежно від форми власності.
Запроваджується декілька режимів функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури: штатний, режим готовності та запобігання, реагування, відновлення. Установлення посиленої охорони важливих державних об’єктів національної економіки, об’єктів критичної інфраструктури є також заходами правового режиму воєнного/надзвичайного стану.
Запровадження парламентського контролю та громадського нагляду:

відповідно до парламентського контролю уповноважені комітети на своїх засіданнях розглядають звіт Уповноваженого органу про результати незалежного аудиту;
громадський нагляд здійснюється громадськими об’єднаннями, депутатами місцевих рад через їхню участь у діяльності громадських рад при органах, що формують та забезпечують реалізацію державної політики в цій сфері, проведення незалежного аудиту їхньої діяльності, право доступу до публічної частини звіту щодо забезпечення захисту об’єктів тощо.

Установлення добровільного та обов’язкового страхування ризику фінансових втрат.

Переваги:

розроблення єдиного механізму захисту, що на практиці може запобігати неузгодженості дій уповноважених суб’єктів, несвоєчасному реагуванню на загрози, нераціональному використанню сил та ресурсів;
створення державного органу, відповідального за координацію дій у сфері захисту критичної інфраструктури;
запровадження державно-приватного партнерства, а саме взаємодії держави та суспільства, адже переважна більшість таких об’єктів знаходяться в приватній власності.

Ризики: У редакції проєкту до другого читання передбачено, що порядок ведення Реєстру затверджуватиме КМУ. Запропоноване положення може потенційно мати негативний вплив на доступ до будь-якої інформації, що стосуватиметься підприємств, установ та організацій, які будуть визнані об’єктами критичної інфраструктури. У разі його прийняття право громадян на доступ до публічної інформації буде суттєво обмежене, тому доцільно передбачити можливість обмеження доступу виключно до інформації, яка безпосередньо пов’язана із заходами захисту відповідного об’єкта критичної інфраструктури.

Висновок Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки: підтримати за основу.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва. Проєкт Закону про основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей

Дата і номер реєстрації. № 6104-1 від 05.10.2021.

Ініціатори: Геращенко Ірина Володимирівна, Павленко Ростислав Миколайович, Синютка Олег Михайлович, Іонова Марія Миколаївна, Федина Софія Романівна та інші (IX скликання).

Фракція: “Європейська солідарність”.

Мета: створення належного законодавчого механізму соціального та правового захисту осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб, визначення підстав та процедур установлення зазначеного факту.

Зміст

Прийняття рішень із питань установлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюватиметься спеціальною комісією, яка на постійних засадах функціонуватиме при МінТОТ. Прийняті комісією рішення щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України будуть унесені до новостворюваного Єдиного реєстру осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Розпорядником цього реєстру визначено МінТОТ.
Проєкт визначає перелік документів, які можуть підтверджувати факт позбавлення особистої свободи. До таких документів належать заява затвердженого зразка, довідка уповноваженого органу про перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, документ про підтвердження участі в АТО/ООС (із зазначенням строку позбавлення особистої свободи), повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи тощо. Вимагати в особи інші документи, ніж передбачені законом, заборонено. При прийнятті рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України МінТОТ визначає також строк такого позбавлення на підставі наданих документів (або строк початку позбавлення особистої свободи, якщо на момент прийняття рішення особа ще не звільнена). Відмова у прийнятті або розгляді заяви забороняється. Рішення про встановлення факту позбавлення особистої свободи може бути скасоване у випадку подання неправдивих відомостей або набрання законної сили (після 20 лютого 2014 року) вироком суду за злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку, недоторканності державних кордонів та інші кримінальні правопорушення, учинені в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованих територіях України або пов’язані зі збройною агресією проти України. Проєкт також визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути прийняте рішення про відмову у встановленні особі відповідного статусу (подання неправдивих відомостей, подання відомостей особою, яка не має такого права, подання неповного пакету документів тощо).
На відміну від основного законопроєкту (№6104), альтернативний установлює чіткі розміри одноразової грошової допомоги (не менше 50 тис. грн), яка виплачується після звільнення та розмір державної грошової допомоги, що виплачується залежно від строку позбавлення особистої свободи:

1) до одного року – п’ятдесят тисяч гривень;

2) від одного до двох років – сто тисяч гривень;

3) від двох до трьох років – двісті тисяч гривень;

4) від трьох до чотирьох років – триста тисяч гривень;

5) від чотирьох до п’яти років – чотириста тисяч гривень;

6) від п’яти до шести років – п’ятсот тисяч гривень;

7) від шести до семи років – шістсот тисяч гривень;

8) від семи і більше років – сімсот тисяч гривень. Порядок виплати ОГД на відповідний рік установлюється КМУ.

У випадку смерті особи під час утримання в місцях несвободи або впродовж одного року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням у місцях несвободи, ОГД виплачується членам сім’ї та утриманцям особи (не менше 100 тис. грн). Якщо члени сім’ї мають право на іншу ОГД (відповідно до іншого закону), така допомога виплачується один раз (відповідно до підстави, яку обрав отримувач ОГД).
За рішенням органів місцевого самоврядування з місцевих бюджетів особам, позбавленим особистої свободи, або членам їхніх сімей може виплачуватися додаткова грошова допомога.
Для звільнених осіб передбачений комплекс реінтеграційних державних послуг: соціальна та професійна адаптація, медична, реабілітаційна, психологічна допомога, соціальний супровід та послуги, відновлювальні заходи, пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням тощо. Окрім того, після звільнення такі особи мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання (у випадку, якщо вони не є звільненими військовослужбовцями, право на забезпечення житлом (поліпшення житлових умов) яких передбачено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”), а також за умови, що таке житло є єдиним місцем проживання особи.
Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Крім того, таким особам здійснюється компенсація витрат на правову допомогу в порядку та розмірах, які будуть передбачені КМУ.
За особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) упродовж усього періоду позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців із дня звільнення в разі проходження такою особою заходів із медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування чи інших реабілітаційних заходів. Фактичний строк позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України зараховується до страхового стажу. На відміну від основного законопроєкту, джерел покриття сплати страхових внесків не визначено.
Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення звільняються від обов’язку виконання зобов’язань, а також від нарахування та сплати неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов’язань. Після звільнення такі особи мають право на проведення реструктуризації їхньої заборгованості. Другий із подружжя особи, яка позбавлена особистої свободи, також має право на реструктуризацію заборгованості перед банком чи іншою фінансовою установою.

Позитив: проєкт створює цілісний механізм соціально-правової підтримки осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок агресії РФ, а також установлює чіткі розміри виплат ОГД особам, позбавленим особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членам їхніх сімей.

Недоліки: проєкт передбачає можливість подання документів для встановлення відповідного статусу лише безпосередньо особою, яка була позбавлена особистої свободи, її законним представником або членом сім’ї. Проте відповідно до Цивільного кодексу України, законного представника може мати лише дитина (малолітня або неповнолітня), а також особи, які є недієздатними, якщо інше не встановлено законом. Оскільки в аналізованому проєкті немає іншого тлумачення поняття “законний представник”, це може обмежити осіб, які надають правову допомогу (зокрема, адвокатів) у можливості захищати інтереси осіб, позбавлених особистої свободи.

На відміну від проєкту №6104, альтернативний проєкт не містить гарантій щодо державної цільової підтримки у сфері освіти та пільг щодо видання паспортів особам, позбавленим особистої свободи. До проєкту не надано фінансово-економічне обґрунтування.

Техніко-юридичне зауваження (ГНЕУ): проєкт передбачає два види грошової допомоги, які виплачуються одноразово — ОГД і державна грошова допомога залежно від строку позбавлення особистої свободи, проте чітко не розмежовано порядок та підстави надання такої допомоги, що може ускладнити механізм надання передбачених виплат.

Статистика. Станом на 7 вересня 2021 року щонайменше 127 українських громадян незаконно утримуються РФ (за даними Коаліції громадських організацій України, які опікуються захистом осіб, позбавлених волі з політичних мотивів унаслідок збройної агресії РФ проти України, та сприяють їхньому звільненню).

Рекомендація Юридичної сотні: проєкт може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

«Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Ініціатори законопроєкту: Березін М.Ю., Безугла М.В., Касай Г.О., Здебський Ю.В., Третьякова Г.М., Верещук І.А., Копитін І.В., Веніславський Ф.В., Арахамія Д.Г., Забродський М.В., Костенко Р.В.

СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ

Законопроєктом передбачається врегулювати питання щодо:

впорядкування питань, пов’язаних з наданням відпусток військовослужбовцям;
уточнення окремих питань реалізації права військовослужбовців на забезпечення житлом;
приведення термінології Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у відповідність до Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту” та інших законів України;
узгоджено термінологію у сфері виборчого процесу;
уточнення джерел фінансового забезпечення заходів, пов’язаних з реалізацією прав та соціальних гарантій військовослужбовців, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ:

Зміни щодо надання відпусток військовослужбовцям:

за бажанням військовослужбовців частина щорічної основної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої військовослужбовцям щорічної відпустки не повинна бути менше ніж 15 календарних дні. Порядок виплати такої компенсації має визначати КМУ;
відкликання військовослужбовців з відпустки дозволяється лише у разі оголошення мобілізації, настання особливого періоду, введення в Україні або в окремих її місцевостях правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та в інших особливих випадках;
військовослужбовцям строкової військової служби може надаватись додаткова відпустка як заохочення строком до 5 діб;
військовослужбовці матимуть змогу розділяти свою щорічну основну відпустку на 4 частини (наразі максимум на 2), але за умови, що основна її безперервна частина становитиме не менше 15 календарних днів;
у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям (без уточнення, що військовослужбовцям-жінкам), які мають дітей;
під час дії особливого періоду встановлюється надання відпустки військовослужбовцям у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (без уточнення “військовослужбовці-жінки”);
у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну відпустку, за винятком деяких осіб, провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця (раніше потрібно було компенсувати кошти не лише за використану щорічну основну відпустку, а й щорічну додаткову);
відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин можуть надаватися військовослужбовцям тривалістю не більш як 30 календарних днів на рік без збереження грошового забезпечення. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до оголошення демобілізації, під час дії правового режиму воєнного стану або фактичного початку бойових дій така відпустка надається зі збереженням грошового забезпечення. Для строковиків така відпустка надається зі збереженням грошового забезпечення у будь-якому разі (наразі військовослужбовці мають право лише на 15 днів без збереження ГЗ, а строковики взагалі не мають такої відпустки);
передбачається низка нових відпусток для військовослужбовців під час особливого періоду: канікулярна, відпустка для лікування, на навчання, додаткові відпустки як заохочення тощо.

Пропонується визначити, що мінімальний розмір посадового окладу військовослужбовця не може бути меншим розміру 2-х прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а мінімальний розмір окладу за військовим званням – одного розміру такого прожиткового мінімуму.
Встановлена можливість для військовослужбовців, які мають 20 і більше років вислуги, залишитися на квартирному обліку при звільненні (наразі лише, якщо особа звільняється за віком, станом здоров’я, а також у зв’язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів).
Виключається підстава на переважне право на укладення контракту після завершення особливого періоду військовослужбовцям, які були призвані на військову службу під час мобілізації.
Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачається здійснювати за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ та за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством.

ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ

Оскільки законопроєкт передбачає грошову компенсацію за невикористану відпустку, то потрібні додаткові кошти з бюджету, що потребує фінансово-економічного обґрунтування. Крім того, визначається мінімальний розмір посадового окладу військовослужбовців, що також потребує розрахунків.
Збільшення грошового забезпечення військовослужбовців шляхом встановлення лише одного мінімального розміру посадового окладу не є доцільним, адже вся система оплати праці має бути реформована.
Немає необхідності в наданні такої кількості додаткових відпусток під час дії особливого періоду. Наразі є лише потреба в наданні відпустки на навчання під час особливого періоду та поширення відпустки по догляду за дитиною не тільки на жінок-військовослужбовців, але й чоловіків-військовослужбовців.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права (№2689 від 27.12.2019)

Ініціатори: Монастирський Денис Анатолійович, Бакумов Олександр Сергійович, Михайлюк Галина Олегівна, Арешонков Володимир Юрійович, Осадчук Андрій Петрович, Мінько Сергій Анатолійович, Неклюдов Владлен Михайлович, Медяник В’ячеслав Анатолійович.

Суть: законопроєкт включає до КК України злочини проти людяності та деякі воєнні злочини, склад яких національним кримінальним правом наразі не охоплені.

Актуальність: норми проєкту закону є актуальними та потребують прийняття, однак деякі положення проєкту потребують доопрацювання.

Додатково: необхідність приведення КК у відповідність із міжнародним правом в аспекті відповідальності за міжнародні злочини також прямо засвідчена в підпунктах 1, 2 пункту 3, підпунктах 3, 6 пункту 6 Плану дій із реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року, та рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією».

Зміст

Іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні, підпадають під дію КК України у випадку вчинення злочину проти миру та безпеки людства за межами України, якщо видача їх іншій державі чи міжнародній кримінальній установі не можлива.
Закріплено відповідальність військових командирів або осіб, які діють як такі командири, та начальників за злочини проти миру та безпеки людства осіб, які були в їхньому підпорядкуванні (у тому числі у випадку, якщо командир/начальник знав або свідомо припускав злочинний намір підлеглого та не запобіг або не зупинив учинення злочину). Проте в чинному КК України вже передбачено злочинну бездіяльність військової влади, а наведена стаття порушує принцип індивідуального характеру кримінальної відповідальності. Звільнення від відповідальності чи відбування покарання або призначення більш м’якого покарання, амністії для осіб, які вчинили злочини проти миру та безпеки людства, міжнародного правопорядку, не застосовується.
Пропаганду війни пропонується замінити на склад злочину “Публічні заклики до акту агресії або збройного конфлікту неміжнародного характеру”.
Агресивна війна (планування, підготовка та ведення) у КК України замінюється на “акт агресії”.
Порушення законів та звичаїв війни замінюється на “Воєнні злочини проти особи (переміщення, переселення, примушування до служби у війську, тілесні ушкодження, згвалтування тощо) (у редакції законопроєкту зникає такий склад злочину як залучення цивільного населення до примусових робіт).
КК України доповнюється складом злочину “Воєнні злочини проти власності” (захоплення або пошкодження, або знищення майна, якщо це не обґрунтовується військовою необхідністю).
Додається відповідальність за застосування заборонених методів (прикриття цивільним населенням, віроломство) і засобів (заборонена зброя чи боєприпаси, отрути, отруйний газ) війни.
Проєктом пропонується склад злочину “Воєнні злочини проти гуманітарних операцій та використання символів” (серед іншого, передбачена відповідальність за умисне завдання удару по медичним установам чи транспорту).
Установлюється новий склад злочину — напад, вандалізм чи заволодіння щодо рухомої або нерухомої цінності, будівлі чи центру, що перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права (стосується також культурних об’єктів).
До КК України додаються злочини проти людяності (учинення злочину проти життя і здоров’я, гідності прав людини в межах широкомасштабного або систематичного нападу на цивільних осіб та апартеїд, винищення, убивство певної групи).
На визначені злочини поширюється зворотна дія КК України.
Пропонується виключити такі склади злочину як насильство над населенням в районі воєнних дій (охоплюється статтями, які пропонує проєкт та які містять більше видів незаконних діянь) та мародерство.

Висновок комітету: прийняти в другому читанні та в цілому.

Висновок Головного юридичного управління: може бути прийнятий в другому читанні з урахуванням зауважень.

Загальний висновок: може бути прийнятий в другому читанні з урахуванням зауважень.

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”3_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Повна назва проєкту: “Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо вдосконалення функціонування Єдиного державного реєстру ветеранів війни та запровадження електронного посвідчення ветерана”

Номер і дата реєстрації: №5694 від 23.06.2021.

Ініціатори: Чернєв Єгор Володимирович, Шараськін Андрій Андрійович, Зінкевич Яна Вадимівна, Бондар Михайло Леонтійович, Костенко Роман Васильович.

Фракції: “Слуга народу”, “Голос”, “Європейська Солідарність”.

Мета проєкту: закріплення на законодавчому рівні можливості використання громадянами України ветеранського посвідчення в електронній формі (Е-посвідчення ветерана) і налагодження автоматизованого інформаційного обміну між Єдиним державним реєстром ветеранів війни та автоматизованими інформаційними, довідковими системами, реєстрами та банками даних, держателем яких є державні органи або органи місцевого самоврядування.

Зміст

Проєкт пропонує внесення до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” можливості відображення посвідчення у формі Е-посвідчення ветерана – електронного відображення інформації, що міститься в посвідченні ветерана разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом).
За змістом законопроєкту, Е-посвідчення ветерана може подаватися та застосовуватися в таких самих випадках, коли законодавством передбачено подання та застосування копії посвідчення.
Розпоряднику Реєстру ветеранів для формування та актуалізації Реєстру надається право на безоплатне отримання інформації, у тому числі такої, що містить персональні дані, фотографії, та доступ до інформаційних систем, у тому числі до Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Електронної системи охорони здоров’я.

Позитив. Проєкт створює підстави для можливості використання Е-посвідчень ветерана громадянами України після 2021 року, що може значно полегшити доступ ветеранів до посвідчень, які надають право отримати пільги та гарантії, що передбачені законодавством. Законопроєктом уносяться правові підстави для автоматизованого обміну інформацією між Єдиним державним реєстром ветеранів війни та деякими інформаційними, довідковими системами, реєстрами та банками даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, що прискорить та полегшить взаємодію органів державної влади у ветеранській сфері.

Негатив. Реалізація законопроєкту може мати складнощі під час надання роз’яснень працівникам органів та установ, що надають пільги ветеранам, можливості надання пільги за електронним посвідченням. Особливої уваги також заслуговує система захисту персональних даних ветеранів, адже така інформація потребує особливого захисту державою.

Рекомендація Юридичної сотні: законопроєкт може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_4″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Коротка назва для висновку: нове повноваження Мінветеранів – забезпечувати розвиток спорту ветеранів

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про фізичну культуру і спорт” щодо спорту ветеранів України

Номер і дата реєстрації: 5526 від 20.05.2021

Ініціатор: Кожем’якін А. А., Беленюк Ж. В., Мазурашу Г. Г., Саладуха О. В., Мокан В. І., Борзова І. Н.

Фракція: Слуга народу

Цілі проєкту: 1) створення умов для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту ветеранів війни, 2) сприяння участі ветеранів війни у спортивних змаганнях, 3) створення умов для розвитку системи фізкультурно-спортивної реабілітації ветеранів війни.

Основний зміст: проєкт вносить зміни до Закону України «Про фізичну культуру і спорт», які стосуються надання повноважень Мінвететранів щодо:

сприяння розвитку спорту ветеранів війни та членів їхніх сімей;
сприяє їх психологічній та соціальній адаптації шляхом залучення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності із використанням діючої мережі закладів фізичної культури і спорту;
забезпечує проведення всеукраїнських спортивних заходів серед ветеранів війни та їх участь у міжнародних спортивних заходах;
взаємодія з громадськими об’єднаннями фізкультурно-спортивної спрямованості.

Проєкт закону дає визначення спорту ветеранів війни – це напрям спорту, що забезпечує залучення ветеранів війни та членів їхніх сімей до занять спортом з метою їх психологічної та соціальної адаптації, участь і підготовку спортивних команд ветеранів війни у всеукраїнських та міжнародних спортивних заходах.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Державну прикордонну службу України” щодо вдосконалення порядку використання та застосування заходів примусу, бойової техніки та озброєння особовим складом Державної прикордонної служби України

(№ 5232 від 12.03.2021)

Фракції: ПП “Слуга народу”, “Голос”.

Зміст

Проєкт визначає умови й межі застосування заходів примусу військовослужбовцями та працівниками ДПСУ. Надано визначення необхідному, пропорційному, ефективному заходу примусу для припинення протиправної поведінки.
Проєкт деталізує порядок застосування фізичного впливу та спеціальних засобів для припинення протиправного діяння. Так, наприклад, малогабаритні підривні пристрої і боєприпаси, відповідно до проєкту, можуть використовуватися для затримання особи, яка не виконує законних вимог військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України; звільнення особи, незаконно позбавленої свободи; руйнування перешкод і примусового відчинення та проникнення до об’єктів.
Визначено випадки, коли вогнепальна зброя може застосовуватися без попередження (для відбиття збройного нападу військових груп, у випадку збройного опору окремої особи або втечі особи, яку було заарештовано за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, з використанням транспортного засобу тощо).
Окремо в проєкті визначаються підстави для використання зброї кораблів, катерів, суден забезпечення ДПСУ, а також застосування озброєння повітряних суден.
У випадку залучення до ООС, в особливий період або під час дії воєнного стану, використання зброї та бойової техніки ДПСУ передбачено у випадках та порядку, установлених законодавством України для з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей”.

Номер і дата реєстрації: № 6106 від 27.09.2021.

Ініціатор: Зеленський Володимир Олександрович, Президент України.

Мета проєкту. Визначення особливостей застосування положень Податкового кодексу України щодо грошової допомоги за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей”.

Основний зміст. Проєктом Закону пропонується внести зміни до розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, які передбачають, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включається дохід, виплачений (наданий) за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей”. Також передбачається звільнення зазначених доходів від оподаткування військовим збором.

Крім того, проєктом Закону передбачається звільнення осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення з місць несвободи, від обов’язку подання податкової звітності та встановлюється, що в цей період до них не застосовуються штрафні санкції (фінансові санкції, штрафи) за неподання такої звітності. Не застосовуються також заходи, спрямовані на погашення (стягнення) грошових зобов’язань та/або податкового боргу.

Довідково: За статтею 7 Проєкту Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей” грошовою допомогою особам, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членам сімей таких осіб є:

1) щорічна державна грошова допомога особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім’ї під час перебування такої особи в місцях несвободи;

2) одноразова державна грошова допомога особам, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їхнього звільнення;

3) одноразова державна грошова допомога в разі загибелі (смерті) особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, смерть якої настала під час перебування такої особи в місцях несвободи, або смерті особи, звільненої з місць несвободи, протягом року після її звільнення, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням такої особи в місцях несвободи, надається членам сім’ї, батькам чи утриманцям загиблої (померлої) особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Переваги:

Прийняття закону посилить гарантії соціального та правового захисту осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів сімей таких осіб.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

Повна назва. Проєкт Закону про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей.

Номер і дата реєстрації: 6104 від 27.09.2021

Ініціатор: Президент України

Мета: визначення процедур установлення факту позбавлення особистої свободи, створення механізмів соціального та правового захисту осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб.

Зміст

Прийняття рішень із питань установлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюватиметься спеціальною комісією, яка на постійних засадах функціонуватиме при МінТОТ. Прийняті комісією рішення щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України будуть внесені до новостворюваного Єдиного реєстру осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Розпорядником цього реєстру визначено МінТОТ.
Проєкт визначає перелік документів, які можуть підтверджувати факт позбавлення особистої свободи. До таких документів належать: заява затвердженого зразка, довідка уповноваженого органу про перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, документ про підтвердження участі в АТО/ООС (із зазначенням строку позбавлення особистої свободи), повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи тощо. Перелік не є вичерпним, тобто для підтвердження факту позбавлення особистої свободи можуть також надаватися інші документи, не вказані в тексті закону. Рішення комісії про встановлення факту позбавлення особистої свободи може бути скасоване у випадку подання неправдивих відомостей або набрання законної сили (після 20 лютого 2014 року) вироком суду за злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку, недоторканності державних кордонів та інші кримінальні правопорушення, учинені в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованих територіях України або пов’язані зі збройною агресією проти України.
Особі, щодо якої встановлено факт позбавлення особистої свободи (або членам її сім’ї) щорічно виплачується грошова допомога (до моменту звільнення такої особи). Після звільнення особі виплачується одноразова грошова допомога (ОГД). У випадку смерті особи під час утримання в місцях несвободи або впродовж одного року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням в місцях несвободи, ОГД виплачується членам сім’ї та утриманцям особи. Якщо члени сім’ї мають право на іншу ОГД (відповідно до іншого закону), така допомога виплачується один раз (відповідно до підстави, яку обрав отримувач ОГД). Порядок призначення, виплати й розміру допомоги (щорічної та одноразової) буде визначатися Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів місцевого самоврядування з місцевих бюджетів особам, позбавленим особистої свободи або членам їхніх сімей може виплачуватися додаткова грошова допомога.
Для звільнених осіб передбачений комплекс реінтеграційних державних послуг: соціальна та професійна адаптація, медична, реабілітаційна, психологічна допомога, соціальний супровід та послуги, відновлювальні заходи, пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням тощо. Окрім того, після звільнення такі особи мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання (у випадку, якщо вони не є звільненими військовослужбовцями, право на забезпечення житлом (поліпшення житлових умов) яких передбачено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).
Звільнені особи можуть отримати паспорт громадянина України (а також закордонний паспорт) у скорочені строки та без сплати адміністративного збору та державного мита. Пільга зі сплати застосовується до осіб, які оформлюють паспортні документи впродовж одного року після звільнення з місць несвободи.
Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Крім того, таким особам здійснюється компенсація витрат на правову допомогу в порядку та розмірах, які будуть передбачені КМУ.
За особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) упродовж усього періоду позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців із дня звільнення у разі проходження такою особою заходів із медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування чи інших реабілітаційних заходів. Фактичний строк позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України зараховується до страхового стажу, а страхові внески сплачуються з коштів державного бюджету.
Держава забезпечує для звільнених осіб, а також для дітей (віком до 23 років) осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, які загинули (померли) державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти в державних та комунальних закладах освіти.

Довідково: Державна цільова підтримка надається відповідно до постанови КМУ від 23 листопада 2016 р. № 975 “Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти”.

Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення звільняються від обов’язку виконання зобов’язань, а також від нарахування та сплати неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов’язань. Після звільнення такі особи мають право на проведення реструктуризації їхньої заборгованості. Другий із подружжя особи, яка позбавлена особистої свободи, також має право на реструктуризацію заборгованості перед банком чи іншою фінансовою установою.

Позитив: проєкт створює цілісний механізм соціально-правової підтримки осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок агресії РФ.

Негатив: проєкт містить загальні положення щодо системи соціального і правового захисту осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок агресії проти України, однак зміст цієї системи визначатиметься Кабінетом Міністрів України. Це стосується також пільг, розмір і порядок надання яких для інших категорій громадян закріплено законом (наприклад, законом визначено розмір і порядок надання ОГД для членів сімей загиблих військовослужбовців, а також військовослужбовців (ветеранів), яких було визнано особами з інвалідністю внаслідок війни, натомість для осіб, позбавлених особистої свободи, розмір ОГД визначатиме КМУ), що може призвести до різного рівня правового захисту громадян.

Окрім того, проєкт не містить фінансово-економічного обгрунтування, що суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, оскільки проєкт передбачає здійснення додаткових видатків із держбюджету.

Техніко-юридичне зауваження: проєкт передбачає збереження страхового стажу особи на весь період позбавлення особистої свободи та протягом 6 місяців із дня звільнення у випадку проходження спеціальних реабілітаційних заходів, водночас для цілей виплати допомоги по безробіттю період перебування в місцях несвободи такої особи визнається перервою страхового стажу з поважних причин, що може призвести до ускладнення реалізації пільг, пов’язаних зі страховим стажем унаслідок неоднакового застосування норм закону різними органами влади.

Громадська думка. Р. Умєров вважає, що “законопроєкт пропонує спростити механізм отримання такого статусу і запровадити додаткові соціальні та правові гарантії політв’язням та членам їхніх родин”. УГСПЛ також підтримує законопроєкт №6104.

Статистика. Станом на 7 вересня 2021 року щонайменше 127 українських громадян незаконно утримуються РФ (за даними Коаліції громадських організацій України, які опікуються захистом осіб, позбавлених волі з політичних мотивів внаслідок збройної агресії РФ проти України, та сприяють їхньому звільненню)2.

Рекомендація Юридичної сотні: проєкт може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Соціальний захист осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (альтернативний, №6104-1 від 05.10.2021).

Дата і номер реєстрації. № 6104-1 від 05.10.2021.

Фракція: “Європейська солідарність”.

Зміст

Прийняття рішень із питань установлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюватиметься спеціальною комісією, яка на постійних засадах функціонуватиме при МінТОТ. Прийняті комісією рішення щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України будуть внесені до новостворюваного Єдиного реєстру осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Розпорядником цього реєстру визначено МінТОТ.
Проєкт визначає перелік документів, які можуть підтверджувати факт позбавлення особистої свободи. До таких документів належать заява затвердженого зразка, довідка уповноваженого органу про перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, документ про підтвердження участі в АТО/ООС (із зазначенням строку позбавлення особистої свободи), повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи тощо. Вимагати в особи інші документи, ніж передбачені законом, заборонено. При прийнятті рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України МінТОТ визначає також строк такого позбавлення на підставі наданих документів (або строк початку позбавлення особистої свободи, якщо на момент прийняття рішення особа ще не звільнена). Відмова у прийнятті або розгляді заяви забороняється. Рішення про встановлення факту позбавлення особистої свободи може бути скасоване у випадку подання неправдивих відомостей або набрання законної сили (після 20 лютого 2014 року) вироком суду за злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку, недоторканності державних кордонів та інші кримінальні правопорушення, учинені в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованих територіях України або пов’язані зі збройною агресією проти України. Проєкт також визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути прийняте рішення про відмову у встановленні особі відповідного статусу (подання неправдивих відомостей, подання відомостей особою, яка не має такого права, подання неповного пакету документів тощо).
На відміну від основного законопроєкту (№6104), альтернативний установлює чіткі розміри одноразової грошової допомоги (не менше 50 тис. грн), яка виплачується після звільнення та розмір державної грошової допомоги, що виплачується залежно від строку позбавлення особистої свободи:

1) до одного року – п’ятдесят тисяч гривень;

2) від одного до двох років – сто тисяч гривень;

3) від двох до трьох років – двісті тисяч гривень;

4) від трьох до чотирьох років – триста тисяч гривень;

5) від чотирьох до п’яти років – чотириста тисяч гривень;

6) від п’яти до шести років – п’ятсот тисяч гривень;

7) від шести до семи років – шістсот тисяч гривень;

8) від семи і більше років – сімсот тисяч гривень. Порядок виплати ОГД на відповідний рік установлюється КМУ.

У випадку смерті особи під час утримання в місцях несвободи або впродовж одного року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням в місцях несвободи, ОГД виплачується членам сім’ї та утриманцям особи (не менше 100 тис. грн). Якщо члени сім’ї мають право на іншу ОГД (відповідно до іншого закону), така допомога виплачується один раз (відповідно до підстави, яку обрав отримувач ОГД).
За рішенням органів місцевого самоврядування з місцевих бюджетів особам, позбавленим особистої свободи, або членам їхніх сімей може виплачуватися додаткова грошова допомога.
Для звільнених осіб передбачений комплекс реінтеграційних державних послуг: соціальна та професійна адаптація, медична, реабілітаційна, психологічна допомога, соціальний супровід та послуги, відновлювальні заходи, пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням тощо. Окрім того, після звільнення такі особи мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання (у випадку, якщо вони не є звільненими військовослужбовцями, право на забезпечення житлом (поліпшення житлових умов) яких передбачено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”), а також за умови, що таке житло є єдиним місцем проживання особи.
Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Крім того, таким особам здійснюється компенсація витрат на правову допомогу в порядку та розмірах, які будуть передбачені КМУ.
За особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) упродовж усього періоду позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців із дня звільнення в разі проходження такою особою заходів із медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування чи інших реабілітаційних заходів. Фактичний строк позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України зараховується до страхового стажу. На відміну від основного законопроєкту, джерел покриття сплати страхових внесків не визначено.
Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення звільняються від обов’язку виконання зобов’язань, а також від нарахування та сплати неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов’язань. Після звільнення такі особи мають право на проведення реструктуризації їхньої заборгованості. Другий із подружжя особи, яка позбавлена особистої свободи, також має право на реструктуризацію заборгованості перед банком чи іншою фінансовою установою.

Рекомендація Юридичної сотні: проєкт може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Виплата середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу (№ 6170 від 12.10.2021)

Повна назва: Про внесення зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України щодо справедливого врегулювання питання виплати середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу

Номер і дата реєстрації: № 6170 від 12.10.2021.

Ініціатори: Гетманцев Данило Олександрович; Ляшенко Анастасія Олексіївна; Діденко Юлія Олександрівна.

Фракція: “Слуга народу”.

Мета проєкту: справедливе врегулювання питання виплати середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу.

Основний зміст:

передбачається внесення зміни до частини третьої статті 119 Кодексу Законів про працю України в частині збереження виплат середнього заробітку лише працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Працівники, які уклали контракти за власної ініціативи виключаються з переліку осіб, що отримують виплату середнього заробітку;
законопроєкт пропонує надання роботодавцям зазначених працівників компенсації виплати середнього заробітку за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позитив:

скасування обов’язку виплати середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, у тому числі прийнятим на військову службу за контрактами, є значним фінансовим полегшенням для підприємств, установ, організацій, фермерських та сільськогосподарських підприємств, а також фізичних осіб-підприємців;
скасування необхідності виплати компенсації роботодавцями за рахунок підприємства може покращити ставлення роботодавців до працевлаштування військовослужбовців та ветеранів.

Негатив:

фінансово-економічне обґрунтування вказує на можливі втрати бюджету внаслідок ненадходження до бюджетів податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску;
додаткові витрати бюджету через пропоновану компенсацію підприємствам, установам та організаціям виплаченого ними середнього заробітку працівника;
передбачається зменшення обсягу прав та гарантій для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, що може призвести до значної кількості судових позовів;
можливим є скорочення чисельності військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.

Довідково. З 2015 до 2016 року законодавством було передбачено відшкодування роботодавцям витрат, пов’язаних із виплатою зарплати військовим. Процедуру компенсації регулював Порядок виплати компенсації, затверджений постановою Кабміну №105 від 4 березня 2015 року. Хоча в держбюджеті на 2015 рік і було закладено кошти на відшкодування роботодавцям, на кінець 2015 року виникла заборгованість перед роботодавцями в сумі 233,1 мільйонів гривень, яка була виплачена лише в кінці 2017 року.

Уже після скасування відшкодування роботодавцям у грудні 2016 року законом №1769-19 норму про збереження зарплати військовим було поширено не лише на мобілізованих, а й на осіб, які уклали контракт на проходження військової служби. Перекладання обов’язку виплати компенсації на роботодавців спричинило формування негативного ставлення до військових та ветеранів і є причиною постійних конфліктів між роботодавцями та працівниками. Детальний аналіз наведених аспектів можна переглянути за посиланням: https://www.pravda.com.ua/columns/2018/03/26/7175812/

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт.

Надання статусу УБД медикам

Повна назва: Про внесення змін до деяких законів України щодо надання статусу учасників бойових дій та соціальних гарантій медичним працівникам, які безпосередньо залучалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України

Номер і дата реєстрації: № 6153 від 08.10.2021.

Ініціатори: Василевська-Смаглюк Ольга Михайлівна, Нікітіна Марина Вікторівна, Третьякова Галина Миколаївна, Швець Сергій Федорович, Кінзбурська Вікторія Олександрівна, Крейденко Володимир Вікторович та ін.

Фракція: “Слуга народу”.

Мета проєкту: сприяти отриманню статусу учасника бойових дій цивільними медичними працівниками, які брали безпосередню участь в АТО/ООС.

Основний зміст:

запропоновано доповнити ст. 5 та 6 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” тим, що професіонали та фахівці згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників “Охорона здоров’я”, затвердженим МОЗ, які брали безпосередню участь в АТО/ООС, вважаються учасниками бойових дій;
підставою для надання статусу є клопотання про надання статусу та документи, що підтверджують участь в АТО/ООС (копія наказу АТЦ при СБУ, наказу ГШ ЗСУ про залучення), або письмові свідчення (завірені нотаріально) не менш як 3 свідків із числа військовослужбовців, які вже отримали статус і спільно з такою особою брали участь в АТО/ООС;визначено єдину підставу для відмови в наданні статусу — подання неповного переліку документів;
поширення на медиків деяких положень, що стосуються соцзахисту ветеранів, наприклад заборони проведення земельних торгів під час передачі земельних ділянок таким особам, відсутність обов’язку сплати судового збору, право на призначення дострокової пенсії за віком, поширення державної підтримки будівництва доступного житла (програма 50 на 50) тощо.

Негатив:

не надано фінансово-економічне обґрунтування у зв’язку з відсутністю офіційних статистичних даних щодо кількості медичних працівників, які на добровільних засадах надавали медичну допомогу в АТО/ООС, хоча реалізація проєкту потребуватиме коштів з держбюджету через додаткові видатки на соціальний захист указаної категорії осіб;
надання статусу УБД лише медичним працівникам є дещо несправедливим щодо інших осіб, які брали участь або забезпечували проведення АТО/ООС, безпосередньо перебуваючи в районах проведення вказаних заходів (наприклад, працівники ремонтних підприємств, капелани тощо);
визначено єдину підставу для відмови в наданні статусу — подання неповного переліку документів, що потребує доповнення, як мінімум підставами для позбавлення статусу (надання недостовірної інформації, наявності обвинувального вироку суду за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в АТО/ООС).

Техніко-юридична частина: визначено, що свідчення можна взяти лише в учасників бойових дій, які були залучені до АТО/ООС у складі збройних сил, проте це дещо обмежує права заявників, оскільки в умовах до свідчень не вказано, що це також можуть бути особи з інвалідністю внаслідок війни.

Довідково: 2 роки тому у ВР уже було зареєстровано законопроєкт № 2341 від 29.10.2019, який також мав на меті надати статус УБД медичним працівникам (автор Василевська-Смаглюк Ольга Михайлівна), проте 18.02.2020 року він отримав висновок комітету про доопрацювання і наразі очікує розгляду.

Працівники підприємств, установ, організацій наразі мають право отримати статус учасника війни відповідно до пункту 13 статті 9 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити проєкт.

Позбавлення державних нагород України осіб, які підтримали російську агресію і окупацію Криму (№ 6163 від 11.10.2021)

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо заходу із запобігання загрозам національної безпеки — позбавлення осіб державних нагород

Номер і дата реєстрації: 6163 від 11.10.2021.

Ініціатори: Лозинський Роман Михайлович, Корнієнко Олександр Сергійович, В’ятрович Володимир Михайлович, Гузь Ігор Володимирович, Безгін Віталій Юрійович та інші.

Фракції: “Голос”, “Слуга народу”, “Європейська Солідарність”, “За майбутнє”, “Довіра”, “Батьківщина”.

Мета проєкту: удосконалення українського законодавства щодо позбавлення державних нагород України осіб, які вчинили дії, спрямовані на популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та її посадових осіб, виправдання, визнання правомірності або публічне заперечення збройної агресії проти України, анексії території України державою-агресором, порушення територіальної цілісності, суверенітету України.

Основний зміст:

1) пропонується до підстав для позбавлення державних нагород додати такі:

– нагороджений вчинив дії, спрямовані на популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та її посадових осіб;

– нагороджений вчинив дії, спрямовані на виправдання, визнання правомірності або публічне заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, анексії території України державою-агресором, порушення територіальної цілісності, суверенітету України;

– правоохоронні органи України встановили участь нагородженого в здійсненні збройної агресії проти України або окупаційних силах та/або окупаційних адміністраціях держави-агресора;

2) окрім цього, позбавляти державних нагород пропонується не лише за тяжкий злочин, як це є нині, але й за вчинення особливо тяжких злочинів;

3) уносити подання на розгляд Президенту України можуть Верховна Рада України чи Рада національної безпеки і оборони України;

4) рішення про позбавлення нагороди ухвалює Президент України.

Переваги: цей проєкт закону сприятиме відновленню високого статусу державних нагород, а також запровадить ефективний механізм, який дозволить практично реалізувати положення, передбачені Законом України “Про санкції”.

Недоліки: одним з органів подання є Рада національної безпеки і оборони України, яка є органом при Президентові України. Поновити право на державні нагороди може лише Президент України своїм указом. Таким чином, існує незначний ризик зловживання в частині позбавлення нагород.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Соціальний захист осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (№6104 від 27.09.2021)

Номер і дата реєстрації: 6104 від 27.09.2021

Ініціатор: Президент України

Зміст

Прийняття рішень із питань установлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюватиметься спеціальною комісією, яка на постійних засадах функціонуватиме при МінТОТ. Прийняті комісією рішення щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України будуть внесені до новостворюваного Єдиного реєстру осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Розпорядником цього реєстру визначено МінТОТ.
Проєкт визначає перелік документів, які можуть підтверджувати факт позбавлення особистої свободи. До таких документів належать: заява затвердженого зразка, довідка уповноваженого органу про перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, документ про підтвердження участі в АТО/ООС (із зазначенням строку позбавлення особистої свободи), повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи тощо. Перелік не є вичерпним, тобто для підтвердження факту позбавлення особистої свободи можуть також надаватися інші документи, не вказані в тексті закону. Рішення комісії про встановлення факту позбавлення особистої свободи може бути скасоване у випадку подання неправдивих відомостей або набрання законної сили (після 20 лютого 2014 року) вироком суду за злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку, недоторканності державних кордонів та інші кримінальні правопорушення, учинені в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованих територіях України або пов’язані зі збройною агресією проти України.
Особі, щодо якої встановлено факт позбавлення особистої свободи (або членам її сім’ї) щорічно виплачується грошова допомога (до моменту звільнення такої особи). Після звільнення особі виплачується одноразова грошова допомога (ОГД). У випадку смерті особи під час утримання в місцях несвободи або впродовж одного року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням в місцях несвободи, ОГД виплачується членам сім’ї та утриманцям особи. Якщо члени сім’ї мають право на іншу ОГД (відповідно до іншого закону), така допомога виплачується один раз (відповідно до підстави, яку обрав отримувач ОГД). Порядок призначення, виплати й розміру допомоги (щорічної та одноразової) буде визначатися Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів місцевого самоврядування з місцевих бюджетів особам, позбавленим особистої свободи або членам їхніх сімей може виплачуватися додаткова грошова допомога.
Для звільнених осіб передбачений комплекс реінтеграційних державних послуг: соціальна та професійна адаптація, медична, реабілітаційна, психологічна допомога, соціальний супровід та послуги, відновлювальні заходи, пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням тощо. Окрім того, після звільнення такі особи мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання (у випадку, якщо вони не є звільненими військовослужбовцями, право на забезпечення житлом (поліпшення житлових умов) яких передбачено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).
Звільнені особи можуть отримати паспорт громадянина України (а також закордонний паспорт) у скорочені строки та без сплати адміністративного збору та державного мита. Пільга зі сплати застосовується до осіб, які оформлюють паспортні документи впродовж одного року після звільнення з місць несвободи.
Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Крім того, таким особам здійснюється компенсація витрат на правову допомогу в порядку та розмірах, які будуть передбачені КМУ.
За особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) упродовж усього періоду позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців із дня звільнення у разі проходження такою особою заходів із медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування чи інших реабілітаційних заходів. Фактичний строк позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України зараховується до страхового стажу, а страхові внески сплачуються з коштів державного бюджету.
Держава забезпечує для звільнених осіб, а також для дітей (віком до 23 років) осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, які загинули (померли) державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти в державних та комунальних закладах освіти.

Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення звільняються від обов’язку виконання зобов’язань, а також від нарахування та сплати неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов’язань. Після звільнення такі особи мають право на проведення реструктуризації їхньої заборгованості. Другий із подружжя особи, яка позбавлена особистої свободи, також має право на реструктуризацію заборгованості перед банком чи іншою фінансовою установою.

Статистика. Станом на 7 вересня 2021 року щонайменше 127 українських громадян незаконно утримуються РФ (за даними Коаліції громадських організацій України, які опікуються захистом осіб, позбавлених волі з політичних мотивів внаслідок збройної агресії РФ проти України, та сприяють їхньому звільненню)2.

Рекомендація Юридичної сотні: проєкт може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону “Про внесення змін до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”

№ 5121 від 19.02.2021

Ініціатори: Павлюк Максим Васильович, Бужанський Максим Аркадійович, Бакумов Олександр Сергійович, Гринчук Оксана Анатоліївна, Нагаєвський Артем Сергійович та ін.

Фракції: Слуга народу, Голос.

Мета проєкту:

урегулювати законодавчі прогалини щодо такого виду заохочення, як зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;
унести зміни до умов пониження в посаді або звільнення в разі попередження про неповну службову відповідність;
визначити повноваження командира корпусу, командувача військ оперативного командування, командувача виду, окремого роду військ у контексті застосування ними дисциплінарних стягнень.

Основний зміст

Запропоновано внести такі зміни до Дисциплінарного статуту ЗСУ:

Доповнити перелік заохочень зняттям раніше накладеного дисциплінарного стягнення, застосовувати яке має право той командир, який наклав стягнення, та його прямий начальник. Одночасно може бути зняте лише одне дисциплінарне стягнення. Протягом строку дії дисциплінарних стягнень до військовослужбовця не можуть застосовуватися заходи заохочення, крім дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення.
Установити, що військовослужбовця, до якого було застосоване стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, можуть звільнити або перемістити на нижчу посаду в разі наявності однієї з таких умов (а не за сукупністю їх, як зараз):

якщо він не виправив своєї поведінки;

якщо він учинив нове правопорушення.

Визначити повноваження командира корпусу, командувача військ оперативного командування, командувача виду, окремого роду військ у контексті застосування ними дисциплінарних стягнень.
У редакції до другого читання проєкт також передбачає нові строки дії дисциплінарних стягнень з моменту їх оголошення:

зауваження ― один місяць;

догана ― два місяці;

сувора догана ― три місяці;

позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег ― до моменту його відбуття військовослужбовцем строкової

військової служби та курсантом;

попередження про неповну службову відповідність ― шість місяців;

пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь

(стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу),

пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу) ― один рік.

Переваги: на гарячу лінію ГО “Юридична сотня” часто звертаються військовослужбовці з проблемою обмеження виплати щомісячних премій на весь строк накладення стягнень, хоча це суперечить вимогам наказу МОУ від 07.06.2018 № 260, який установлює, що преміювання в зменшених розмірах здійснюється лише за календарний місяць, у якому накладено стягнення. Обмеження тривалості стягнення як застосування заохочення може зменшити кількість випадків порушень прав військовослужбовців і позитивно вплинути на рівень довіри до командування.

Недоліки: відповідно до проєкту, зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення ― пониження в посаді ― застосовується без поновлення військовослужбовця на попередній посаді. Може скластися така ситуація, що військовослужбовця неправомірно понизили в посаді, але він оскаржив неправомірні дії командування. У такому разі його можуть поновити в посаді, як це відбувається зараз, але існує ризик, що командування просто застосує заохочення у вигляді зняття накладеного стягнення та залишить військовослужбовця на посаді, на яку його понизили.

Окрім того, визначення строків тривалості дисциплінарних санкцій із можливістю їх дострокового зняття командиром створює потенційний корупційний ризик.

Техніко-юридичне зауваження: проєкт установлює, що військовослужбовця, до якого було застосоване стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, можуть звільнити або перемістити на нижчу посаду в разі, якщо він не виправив своєї поведінки (без учинення нового правопорушення), проте не визначено, які саме критерії будуть братися до уваги командиром під час установлення факту незадовільної поведінки. Це надає дискрецію начальству, яке з особистих неприязних переконань може зловживати такими повноваженнями.

Довідкова інформація, статистика:

Таке заохочення, як зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення, до кінця 2019 року було в Дисциплінарному статуті ЗСУ, проте ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов’язку та проходження військової служби» від 17.10.2019 № 205-IX було виключено таку заохочувальну норму.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий після доопрацювання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Ініціатори: Королевська Наталія Юріївна, Цимбалюк Михайло Михайлович, Качура Олександр Анатолійович, Іванчук Андрій Володимирович, Солод Юрій Васильович, Павленко Юрій Олексійович, Плачкова Тетяна Михайлівна та ін.

Суть: проєкт передбачає статус для дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів на території України. Статус можуть отримати діти, які:

1) отримали поранення, контузію, каліцтво;

2) зазнали фізичного, сексуального, психологічного насильства;

3) були викрадені або незаконно вивезені за межі України;

4) залучалися до участі в діях воєнізованих чи збройних формувань;

5) незаконно утримувалися, у тому числі в полоні.

Крім того, проєкт передбачає ряд пільг для дітей, що отримали статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів на території України, а саме:

повний курс психологічної реабілітації;
направлення до дитячих закладів оздоровлення і відпочинку та безоплатний проїзд до місця оздоровлення;
безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів;
забезпечення дитячим харчуванням дітей грудного віку та дітей другого року життя;
забезпечення безкоштовним харчуванням дітей, які навчаються в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах.

Для дітей з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, набутих через воєнні дії та збройні конфлікти на території України, додатково передбачена одноразова компенсація у зв’язку з ушкодженням здоров’я в розмірі 100 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та щорічна допомога на оздоровлення.

Висновки міністерств:

Мінфін не підтримує зазначений законопроєкт та зазначає, що на його реалізацію потрібно буде виділити з державного бюджету 1,8 млрд гривень.

Пенсійний фонд України не підтримує. Проєкт пропонує додаткову пенсію для дітей, які постраждали внаслідок збройних конфліктів.

Міністерство охорони здоров’я України зауважень не має.

Міністерство економіки України не підтримує. Чинним законодавством вже передбачено ряд заходів щодо соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій зауважень не має.

Міністерство соціальної політики України підтримує за умови доопрацювання.

Позитив: передбачає статус та підтримку від держави для дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій.

Негатив: пропоновані проєктом гарантії не є додатньо обґрунтованими. Зокрема, право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, не сприяє вирішенню проблем дітей, які постраждали через збройний конфлікт.

Забезпечення виконання пропонованих гарантій потребує близько 1,8 млрд гривень із державного бюджету, що може призвести до декларативності вказаних пільг, оскільки реалізація їх не буде забезпечена фінансово.

Проєкт закону пропонує прирівняти дітей, які отримали інвалідність внаслідок воєнних дій, до осіб з інвалідністю внаслідок війни за законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що є неприпустимим, оскільки особи з інвалідністю внаслідок війни — це ветерани війни, які брали участь у захисті територіальної цілісності та незалежності України й заслуговують на відповідну повагу та статус від держави без прирівняння їх до інших категорій, які постраждали внаслідок бойових дій. Рекомендація Юридичної сотні: дооопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Номер і дата реєстрації: № 6106 від 27.09.2021.

Ініціатор: Зеленський Володимир Олександрович, Президент України.

Переваги:

прийняття закону посилить гарантії соціального та правового захисту осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів сімей таких осіб.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за невиконання законних вимог Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України

Номер і дата реєстрації: 6105 від 27.09.2021

Ініціатори: Президент України

Мета проєкту: установлення адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України задля ефективної реалізації нею наданих повноважень та забезпечення захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів сімей таких осіб.

Основний зміст: пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 188-57, якою встановлюється відповідальність за невиконання законних вимог Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо надання інформації, документів на запит комісії, надання завідомо недостовірної інформації, документів, а так само недодержання встановлених законом строків надання інформації, документів цій комісії.

Правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені пропонованою статтею 188-57 Кодексу, наділяються уповноважені на те посадові особи комісії (зміни до пункту 1 частини першої статті 225 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Переваги: з огляду на загальну забюрократизованість процесу надання інформації та документів необхідним є механізм забезпечення та стимулювання розпорядників інформації до виконання таких запитів. Уведення відповідальності за ненадання, надання завідомо недостовірної інформації та недодержання встановлених законом строків надання інформації сприятиме оперативному виконанню таких вимог, а отже, забезпечить надання відповідного статусу особи.

Рекомендація Юридичної сотні: проєкт може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Номер і дата реєстрації: 6104 від 27.09.2021

Ініціатор: Президент України

Зміст

Прийняття рішень із питань установлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюватиметься спеціальною комісією, яка на постійних засадах функціонуватиме при МінТОТ. Прийняті комісією рішення щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України будуть внесені до новостворюваного Єдиного реєстру осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Розпорядником цього реєстру визначено МінТОТ.
Проєкт визначає перелік документів, які можуть підтверджувати факт позбавлення особистої свободи. До таких документів належать: заява затвердженого зразка, довідка уповноваженого органу про перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, документ про підтвердження участі в АТО/ООС (із зазначенням строку позбавлення особистої свободи), повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи тощо. Перелік не є вичерпним, тобто для підтвердження факту позбавлення особистої свободи можуть також надаватися інші документи, не вказані в тексті закону. Рішення комісії про встановлення факту позбавлення особистої свободи може бути скасоване у випадку подання неправдивих відомостей або набрання законної сили (після 20 лютого 2014 року) вироком суду за злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку, недоторканності державних кордонів та інші кримінальні правопорушення, учинені в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованих територіях України або пов’язані зі збройною агресією проти України.
Особі, щодо якої встановлено факт позбавлення особистої свободи (або членам її сім’ї) щорічно виплачується грошова допомога (до моменту звільнення такої особи). Після звільнення особі виплачується одноразова грошова допомога (ОГД). У випадку смерті особи під час утримання в місцях несвободи або впродовж одного року після звільнення внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із перебуванням в місцях несвободи, ОГД виплачується членам сім’ї та утриманцям особи. Якщо члени сім’ї мають право на іншу ОГД (відповідно до іншого закону), така допомога виплачується один раз (відповідно до підстави, яку обрав отримувач ОГД). Порядок призначення, виплати й розміру допомоги (щорічної та одноразової) буде визначатися Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів місцевого самоврядування з місцевих бюджетів особам, позбавленим особистої свободи або членам їхніх сімей може виплачуватися додаткова грошова допомога.
Для звільнених осіб передбачений комплекс реінтеграційних державних послуг: соціальна та професійна адаптація, медична, реабілітаційна, психологічна допомога, соціальний супровід та послуги, відновлювальні заходи, пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням тощо. Окрім того, після звільнення такі особи мають першочергове право на забезпечення жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання (у випадку, якщо вони не є звільненими військовослужбовцями, право на забезпечення житлом (поліпшення житлових умов) яких передбачено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).
Звільнені особи можуть отримати паспорт громадянина України (а також закордонний паспорт) у скорочені строки та без сплати адміністративного збору та державного мита. Пільга зі сплати застосовується до осіб, які оформлюють паспортні документи впродовж одного року після звільнення з місць несвободи.
Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на безоплатну вторинну правову допомогу на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Крім того, таким особам здійснюється компенсація витрат на правову допомогу в порядку та розмірах, які будуть передбачені КМУ.
За особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, зберігається місце роботи (посада) упродовж усього періоду позбавлення особистої свободи, а також протягом шести місяців із дня звільнення у разі проходження такою особою заходів із медичної, реабілітаційної, у тому числі психологічної, допомоги, санаторно-курортного лікування чи інших реабілітаційних заходів. Фактичний строк позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України зараховується до страхового стажу, а страхові внески сплачуються з коштів державного бюджету.
Держава забезпечує для звільнених осіб, а також для дітей (віком до 23 років) осіб, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, які загинули (померли) державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти в державних та комунальних закладах освіти.

Особи, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, на час позбавлення особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення звільняються від обов’язку виконання зобов’язань, а також від нарахування та сплати неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов’язань. Після звільнення такі особи мають право на проведення реструктуризації їхньої заборгованості. Другий із подружжя особи, яка позбавлена особистої свободи, також має право на реструктуризацію заборгованості перед банком чи іншою фінансовою установою.

Статистика. Станом на 7 вересня 2021 року щонайменше 127 українських громадян незаконно утримуються РФ (за даними Коаліції громадських організацій України, які опікуються захистом осіб, позбавлених волі з політичних мотивів внаслідок збройної агресії РФ проти України, та сприяють їхньому звільненню)2.

Рекомендація Юридичної сотні: проєкт може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Про внесення змін до пункту 15 розділу ХI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” щодо врегулювання питання з виплати одноразової грошової допомоги працівникам міліції

Номер і дата реєстрації: № 6098 від 24.09.2021.

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Мета проєкту: зменшення соціальної напруги щодо виплати одноразової грошової допомоги (далі — ОГД) для колишніх працівників міліції, які втратили працездатність чи яким було встановлено інвалідність у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час участі в АТО, шляхом виплати різниці для відповідної категорії осіб.

Основний зміст. Здійснити доплату колишнім працівникам міліції, які отримали ОГД до 12 березня 2015 року на підставі ст. 23 ЗУ “Про міліцію” у зв’язку з втратою працездатності чи встановлення інвалідності внаслідок виконання службових обов’язків в АТО. Доплата складатиме різницю між сумою ОГД, яку отримав такий працівник міліції до 2015 року, та тим розміром, який установлений ЗУ “Про внесення змін до статті 23 ЗУ “Про міліцію” щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції”.

Довідково: відповідно до ст. 23 ЗУ “Про міліцію”, що діяла до 12 березня 2015 року, ОГД виплачувалась у розмірі 5-річного грошового забезпечення за останньою посадою. Згідно із ЗУ “Про внесення змін до статті 23 ЗУ “Про міліцію” щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції” розмір виплати було змінено й установлено, що ОГД здійснюється:

залежно від ступеня втрати працездатності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, — у разі встановлення інвалідності I групи;
200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, — у разі встановлення інвалідності II групи;
150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, — у разі встановлення інвалідності III групи.

Недоліки:

не узгоджується зі ст. 58 Конституції України, де вказано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, адже по факту проєкт поширює на відповідних працівників міліції дію норми, яка набула чинності вже після виникнення правовідносин, а саме призначення ОГД;
порушує принцип рівності, адже ставить колишніх працівників міліції вище за інших осіб, наприклад, військовослужбовців, які також отримували ОГД в менших розмірах, попри подальші зміни, тому що на той момент законодавством були встановлені саме такі розміри;
відсутнє фінансово-економічне обґрунтування, хоча реалізація проєкту потребуватиме додаткових видатків із Держбюджету.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

Висновок до проєкту Закону № 4564 від 31.12.2020

Про внесення змін до деяких законів України щодо внесення відомостей про зареєстроване місце проживання громадян України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України

Ініціатори: Лубінець Дмитро Валерійович, Яковлєва Неллі Іллівна, Умєров Рустем Енверович, Касай Костянтин Іванович, Горбенко Руслан Олександрович, Кузнєцов Олексій Олександрович, Ткаченко Максим Миколайович, Чийгоз Ахтем Зейтуллайович.

Зміст. Проєкт покликаний урегулювати проблеми внесення відомостей про зареєстроване місце проживання в паспорти громадян України, які мешкають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також визначити місце оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують таку особу чи її спеціальний статус, вклеювання фотокартки по досягненню відповідного віку в паспорт.

Нагадаємо, що наразі внесенням відомостей про місце проживання займається виконавчий орган сільської, селищної або міської ради на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, тому органи реєстрації, що знаходяться на підконтрольній Україні території, не можуть здійснювати відповідні дії на тимчасово окупованих територіях.

Зміни:

Особи, які мають зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території, матимуть право на оформлення, видання, обмін документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, вклеювання фотокартки по досягненню відповідного віку в паспорт громадянина України в будь-якому підрозділі ДМС України (раніше було за місцем проживання). Така ж процедура передбачена для осіб, що проживають на території проведення АТО/ООС.
Унесення відомостей про зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території до відповідних документів під час їхнього оформлення, видання, обміну здійснюється на підставі документів, що підтверджують реєстрацію місця проживання, або відомостей, які містяться в документах, що підлягають обміну. Під час таких дій може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців, Єдиної інформаційної бази даних про ВПО, Єдиного державного демографічного реєстру.
Під час унесення відомостей про місце проживання неповнолітніх осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, беруться до уваги документи, що підтверджують право власності на житло такої особи чи її законних представників, або відомості про зареєстроване місце проживання законних представників, які внесені до відповідних документів.
Внесення відомостей про зареєстроване місце проживання особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій або Луганській області до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Скасування довідки, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, (наразі затверджена Наказом МВС від 26.09.2014 № 997).

Позитив: спрощення отримання медичної допомоги, адміністративних послуг (зокрема паспортних), доступу до реалізації права на освіту, отримання банківських послуг тощо для осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.

Позиція Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Проєкт постанови про заяву Верховної Ради України щодо незаконного затримання першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джелялова та інших представників корінного кримськотатарського народу Криму на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим державою-агресором Російською Федерацією

Номер і дата реєстрації: 6007 від 08.09.2021

Ініціатори: Джемілєв Мустафа, Чийгоз Ахтем Зейтуллайович, Умєров Рустем Енверович, Рудик Кіра Олександрівна, Железняк Ярослав Іванович та інші.

Фракції: “Європейська солідарність”, “Голос”, “Слуга народу”.

Мета проєкту: забезпечення прав представників корінного кримськотатарського народу Криму, незаконно затриманих та позбавлених волі органами Російської Федерації, які застосовують практику нелюдського поводження та катувань по відношенню до затриманих.

Зміст: проєктом пропонується:
– засудити здійснені 3 та 4 вересня 2021 року державою-агресором Російською Федерацією на території тимчасово окупованого Криму незаконні обшуки, викрадення та арешти кримських татар, представників корінного народу Криму: Ельдара Одаманова, Азіза Ахтемова, Асана Ахтемова, Шевкета Усеїнова та першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джелялова, а також обмеження їх у праві на захист, незаконне тримання під вартою та катування з метою отримання зізнання у вчиненні злочинів;

– вимагати від Російської Федерації як держави-окупанта виконувати свої зобов’язання відповідно до норм міжнародного гуманітарного права: припинити переслідування корінного кримськотатарського народу та негайно звільнити Ельдара Одаманова, Азіза Ахтемова, Асана Ахтемова, Шевкета Усеїнова, Нарімана Джелялова й інших затриманих представників кримськотатарського народу;

– наголосити, що цинічне викрадення і незаконне затримання кримських татар становить розправу над учасниками Кримської платформи та представниками кримськотатарського народу й демонструє зневагу держави-агресора Російської Федерації до міжнародного правопорядку;

– підкреслити, що чергові злочинні акти переслідування окупаційною владою Російської Федерації представників Меджлісу кримськотатарського народу є частиною системної політики держави-окупанта зі зміни демографічного складу населення і витіснення корінного кримськотатарського народу з Криму, яка становить загрозу для самого його існування та потребує рішучої відповіді міжнародного співтовариства;

– звернутися до Організації Об’єднаних Націй, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОЧЕС, Європейського Парламенту, Європейської Комісії, урядів і парламентів держав Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Канади і Японії із закликом засудити дії Російської Федерації та вжити заходи.

Висновок комітету: Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти проєкт постанови в цілому та схвалити згадану заяву Верховної Ради України з певними лексичними та граматичними змінами й доповненнями до текстів заяви та постанови.

Висновки до проєкту постанови: з огляду на систематичні незаконні затримання та переслідування, масові порушення прав людини, свавільні обшуки, нелюдське поводження та катування по відношенню до затриманих, які є представниками кримськотатарського народу та Меджлісу кримськотатарського народу на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим державою-агресором Російською Федерацією, потреба в міжнародній підтримці стоїть гостро. Саме тому така заява є необхідною для привернення уваги міжнародної спільноти до цієї проблеми.

Довідкова інформація: 3 та 4 вересня 2021 року державою-агресором Російською Федерацією в тимчасово окупованому Криму були проведені незаконні обшуки, викрадення та арешти п’ятьох кримських татар. До затриманих відмовлялися пускати адвокатів. Лише 5 вересня адвокат змогла зустрітись із Наріманом Джеляловим та Ельдаром Одамановим, які повідомили, що протягом доби їх тримали в наручниках з мішком на голові, чинили психологічний тиск, не давали їсти та пити. Чотирьох затриманих суд засудив до адміністративного арешту за «непокору поліції», а трьом були вручені підозри за вчинення диверсії у сфабрикованій справі щодо начебто спроби підриву газопроводу в селі Перевальному Сімферопольського району АР Крим. 7 вересня 2021 року ФСБ заявила, що «диверсію» нібито організував територіальний підрозділ Головного управління розвідки Міноборони України в Херсоні за участю Меджлісу кримськотатарського народу, і опублікувала відео «зізнань» Азіза й Асана Ахтемова, які, вірогідно, були отримані під тиском та катуваннями.

Рекомендація Юридичної сотні: прийняти постанову.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Реформування трудового забезпечення (проєкт № 6067 від 16.09.2021)

Повна назва: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці”

Номер і дата реєстрації: № 6067 від 16.09.2021.

Ініціатори: КМУ (Шмигаль Денис Анатолійович).

Мета: реформування державної служби зайнятості, програм сприяння зайнятості населення, зокрема молоді.

Основні положення:

надання допомоги для започаткування підприємницької діяльності, зокрема шляхом виплати одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності, надання профорієнтаційних послуг, безоплатних індивідуальних і групових консультацій з питань ведення бізнесу, вжиття заходів щодо проведення навчання, супроводження та консультування впродовж 2 років тощо;
запровадження для роботодавців компенсацій, зокрема за працевлаштовану молоду особу та компенсацію в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за особу за місяць у разі, якщо вона перебуває в статусі безробітного понад 6 місяців і працевлаштована в цього роботодавця за відповідним направленням строком не менше ніж на 2 роки;
надання компенсації роботодавцю, що працевлаштовує за відповідним направленням зареєстрованого безробітного, у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати за відповідну особу за місяць, але не більше 6 місяців (у разі, якщо особа звільняється швидше, то такі кошти повертаються);
передбачається надання індивідуального планування працевлаштування, що полягає у визначенні переліку та послідовності надання соціальних послуг у сфері зайнятості, залучення до заходів сприяння зайнятості населення на ринку праці;
видозмінено визначення ваучера, а саме доповнено, що це документ, який дає особі право на перепідготовку за робітничою професією; підготовку за спеціальністю для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра або магістра, здобутих за іншою спеціальністю; підготовку на наступному рівні освіти (крім третього (освітньо-наукового / освітньо-творчого) рівня вищої освіти); спеціалізацію та підвищення кваліфікації в закладах освіти чи в роботодавця;
доповнення переліку підстав для зняття особи з обліку безробітних та визначення, яка саме робота вважається підходящою;
проєкт передбачає скасування квоти відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” для працевлаштування молоді, яка звільнилася зі строкової військової служби і вперше приймається на роботу, а також осіб, звільнених із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які в добровільному порядку уклали контракт про проходження служби у військовому резерві, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби), які можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати в контексті забезпечення трудовими гарантіями військовослужбовців.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо недискримінації вагітних жінок та інших осіб, які здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Номер і дата реєстрації: 6069 від 17.09.2021.

Ініціатори: Підласа Роксолана Андріївна, Василенко Леся Володимирівна, Корнієнко Олександр Сергійович, Кондратюк Олена Костянтинівна, Жмеренецький Олексій Сергійович та інші.

Фракції: “Слуга народу”, “Голос”, Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”.

Мета проєкту: дозволити залучення до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження вагітних жінок, матерів, батьків або інших законних представників дитини до досягнення дитиною трирічного віку лише за їхньою письмовою згодою.

Основний зміст: пропонується викласти статтю 176 Кодексу законів про працю України в новій редакції і дозволити залучення до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження вагітних жінок, матерів, батьків або інших законних представників дитини до досягнення дитиною трирічного віку лише за наявності письмової згоди такого працівника.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків із числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування в лікувальному закладі охорони здоров’я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).

Отже, цей законопроєкт покликаний надати право вибору військовослужбовцям-жінкам та деяким військовослужбовцям-чоловікам чи залучатися до надурочних робіт, робіт у вихідні дні та чи погоджуватися на відрядження.

Переваги: у нинішній редакції ст. 176 КЗпП існує пряма заборона залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Таке формулювання статті є дискримінаційним з огляду на те, що у жінок відсутнє право вибору, чи їхати у відрядження або працювати надурочно, у вихідні дні. Таким чином у деяких випадках вагітні жінки та жінки, що мають дітей віком до трьох років, позбавлені можливості отримати вищий дохід та змушені працювати неофіційно. Також заборона їздити у відрядження може призвести до обмеження можливостей щодо професійного розвитку та кар’єрного росту.

Разом із тим Кодекс законів про працю обмежує чоловіків у гарантіях дотримання їхніх сімейних прав та здійсненні обов’язків по догляду за дитиною, оскільки навіть одинокі чоловіки не мають можливості лишатися доглядати дитину, якщо роботодавець вирішить направити їх у відрядження.

Таким чином, цей проєкт закону покликаний забезпечити право вибору в подібних ситуаціях для обох статей.

Недоліки: цей законопроєкт не вирішить проблему гендерної нерівності на військовій службі в частині надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження батьків дитини до досягнення нею трирічного віку, оскільки відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” таке право військовослужбовці-чоловіки мають лише у випадку відсутності матері (смерті, позбавлення батьківських прав тощо).

Висновок комітету: опрацьовується в комітеті.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» щодо відновлення прав та соціального захисту ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації

Номер і дата реєстрації: 6048 від 13.09.2021.

Ініціатори: Бакумов Олександр Сергійович, Бужанський Максим Аркадійович, Медяник, В’ячеслав Анатолійович, Дануца Олександр Анатолійович, Любота Дмитро Валерійович та інші.

Фракції: “Слуга народу”, “За майбутнє”, “Довіра”, “Батьківщина”, “Голос”, “Опозиційна платформа – За життя”.

Мета проєкту: недопущення погіршення умов соціального захисту ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації в частині надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання палива, користування квартирним телефоном і оплату проїзду порівняно з чинною редакцією Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Основний зміст: проєктом закону пропонується виключити із Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» частину четверту статті 7, а саме норму про те, що 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном або 50-відсоткова знижка вартості палива; безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ця норма була внесена до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Переваги: виключення цієї умови сприятиме покращенню умов соціального захисту військовослужбовців та їхніх сімей.

До того ж цю норму (ч. 4 ст. 7) Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008. Конституційний Суд України аргументував це тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їхню дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, цей проєкт закону має на меті виключення неконституційної норми та сприяння виконанню Рішення Конституційного Суду України.

Недоліки: у пояснювальній записці зазначено про таке: “З урахуванням того, що станом на дату подання законопроєкту вказані пільги гарантовані та надаються державою, реалізація акта не потребуватиме додаткового фінансування з державного чи місцевих бюджетів”. Разом із тим не враховується те, що з виключенням цієї норми значно збільшиться кількість осіб, які претендуватимуть на пільгу, а отже, збільшиться потреба в додаткових видатках. Декларативне збільшення кількості осіб, які мають право на такі пільги, на практиці може призвести до відмов у наданні пільг та неоперативному наданні їх через нестачу коштів. Схожу ситуацію зараз маємо з виплатами до 5 травня, коли рішення судів про перерахунок не виконуються через відсутність фінансування.

Висновок комітету: опрацьовується в КомітетіРекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Постанови про звернення Верховної Ради України до Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй про визнання Федеральної служби безпеки Російської Федерації та Головного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації терористичними організаціями №6001 від 07.09.2021

Ініціатори проєкту постанови: Дунда Олег Андрійович, Аліксійчук Олександр Васильович, Гузь Ігор Володимирович, Батенко Тарас Іванович, Мазурашу Георгій Георгійович.

Суть проєкту постанови:

Проєктом пропонується звернутися до Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, яка в сучасному світі виступає найпотужнішим у політичному відношенні суб’єктом координації зусиль світової спільноти з протидії тероризму, з метою визнання Федеральної служби безпеки Російської Федерації та Головного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації терористичними організаціями.

У зв’язку із цим проєкт постанови пропонує:

визнати Федеральну службу безпеки Російської Федерації та Головне управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації терористичними організаціями;
закликати міжнародне співтовариство посилити тиск на Російську Федерацію, у тому числі шляхом запровадження нових секторальних обмежувальних заходів (санкцій), щоб зупинити російську агресію, запобігти розповсюдженню тероризму й припинити грубе порушення світового порядку та системи безпеки.

Висновки до проєкту постанови: проєкт постанови має правильне інформаційне спрямування. Однак в умовах війни з Російською Федерацією прийняття постанови-звернення не є достатньо ефективним методом на міжнародному рівні. Згідно пояснювальної записки, метою і завданнями постанови є захист національних інтересів України та її громадян, консолідація зусиль України зі світовим співтовариством щодо впровадження міжнародних правових механізмів реагування на міжнародний тероризм із метою забезпечення міжнародного правопорядку та спроможності протистояти викликам із боку терористичних організацій, що навряд чи вдасться досягти шляхом прийняття відповідної постанови.

Позиція Юридичної сотні: відхилити.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва. Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (щодо збільшення фінансування першочергових соціальних видатків)

Номер і дата реєстрації: 6006 від 08.09.2021.

Ініціатори: Порошенко Петро Олексійович, Геращенко Ірина Володимирівна, Герасимов Артур Володимирович, Южаніна Ніна Петрівна, Павленко Ростислав Миколайович та інші (IX скликання).

Фракція: ЄС.

Мета: забезпечення фінансування першочергових соціальних потреб держави.

Зміст

Проєкт передбачає створення у складі Державного бюджету України спеціального фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19 на період дії карантину та впродовж 30 днів після його завершення. Сума коштів фонду, запропонована проєктом, складає 8 млрд 250 000 тис. грн та фінансується з коштів МВФ. Рішення про виділення коштів з фонду приймається КМУ за погодженням із профільним комітетом Верховної Ради України. Проєкт також закріплює напрями витрачання таких коштів (забезпечення лікарськими засобами, доплати медпрацівникам, закупівля вакцин тощо).
Проєкт передбачає також фінансування коштом МВФ таких першочергових соціальних видатків:

виплата пільг і субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, пільг на придбання твердого палива в грошовій формі;
фінансування виплат пенсій та надбавок до них, покриття дефіциту Пенсійного фонду;
за бюджетною програмою КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їх сімей, ветеранів війни» — додатково 10 млрд гривень (відповідно до пояснювальної записки, кошти будуть спрямовані на підвищення грошового забезпечення, збільшення матеріального забезпечення ЗСУ).

Позитив: проєкт ураховує принцип розподілу гілок влади та взаємного контролю органів державної влади.

Негатив: як зазначено в пояснювальній записці до законопроєкту, до Дня Незалежності 24.08.2021 року Україна отримала від Міжнародного валютного фонду (МВФ) 2,7 млрд доларів у рамках програми спеціальних прав запозичень. Незрозумілими залишаються джерела покриття видатків, які перевищують указану суму.

Довідково: спеціальні права запозичення (СПЗ) — резервний та платіжний засіб, що емітується Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). Існує лише в безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках. З моменту завершення Революції Гідності, з урахуванням трьох програм МВФ Stand-by 2014-2020 років, а також Механізму Розширеного Фінансування (EFF), Україна отримала фінансову підтримку від МВФ загальним обсягом 16,61 млрд дол. США (11,65 млрд СПЗ). Загалом у рамках співробітництва з МВФ Україна отримала 23,910.76 млрд СПЗ (еквівалент 35 млрд дол. США).

Техніко-юридичне зауваження: проєкт може потребувати погодження експертів МВФ.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва. Проєкт Закону про засади державної політики перехідного періоду

Ініціатор: Кабінет Міністрів України.

Мета: законодавче врегулювання державної політики перехідного періоду — комплексу заходів із протидії збройній агресії Російської Федерації проти України, відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного державного кордону та забезпечення державного суверенітету України, відновлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях, подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, реінтеграції тимчасово окупованих (деокупованих) територій та їхніх мешканців, розбудови сталого миру та неповторення окупації (відповідно до пояснювальної записки).

Зміст

Відповідальність за порушення гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованих територіях, а також за майнову і моральну (немайнову) шкоду, завдану Україні, юридичним та фізичним особам унаслідок збройної агресії, покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до принципів і норм міжнародного права.
Відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої Російською Федерацією як державою-агресором, державою-окупантом на території України, у повному обсязі здійснює Україна в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з подальшим пред’явленням вимог про відшкодування шкоди до Російської Федерації.
Проєкт закріплює перелік тимчасово окупованих територій (включно з надрами та повітряним простором).
Усі акти окупаційних сил та адміністрацій на тимчасово окупованих територіях визнаються нікчемними (тобто не створюють правових наслідків) без можливості оскарження або скасування такої нікчемності. Нікчемними є також правочини, що стосуються переходу права власності, якщо стороною їх є окупаційні сили або окупаційні адміністрації чи юридична особа, яка перебуває під контролем держави-агресора. Проте деякі правочини, учинені на ТОТ, можуть бути визнані дійсними в окремому порядку.
Примусове або автоматичне набуття громадянства РФ жителями тимчасово окупованих територій є порушенням вимог міжнародного права, а тому не є підставою для втрати громадянства України.
Довгострокову стратегію реінтеграції тимчасово окупованих (деокупованих) територій та їхніх мешканців і подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України затверджує КМУ.
Проєкт передбачає низку елементів перехідної юстиції: обмеження права на зайняття посад або участі в місцевих виборах для осіб, які перебували в складі окупаційних сил або адміністрацій, передбачено атестування для підтвердження здобутого на ТОТ освітнього рівня (не підлягають атестації та не визнаються присвоєні наукові ступені). Також визначаються основні засади проведення виборів на деокупованих територіях. У разі відновлення належних умов діяльності місцевого/апеляційного суду після деокупації населеного пункту, Державна судова адміністрація України направляє до Вищої ради правосуддя подання про можливість відновлення роботи цього суду. Місцевий/ апеляційний суд відновлює здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя.
На контрольних пунктах в’їзду-виїзду постійно та на деокупованих територіях протягом року з дати деокупації населеного пункту особи можуть добровільно здати за винагороду органам Національної поліції України зброю, боєприпаси, вибухові, інші речовини та предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також інше озброєння, військову техніку та інше військове майно, або вказати на їхнє місцезнаходження. Порядок виплати такої винагороди має розробити КМУ.
Передбачається встановлення Національного дня пам’яті жертв збройної агресії Російської Федерації проти України, який відзначатиметься щороку в другу п’ятницю березня, а також комплекс інших заходів із вшанування пам’яті (створення музеїв, заходи національно-патріотичного виховання тощо).
З метою залучення громадян України до роботи на деокупованих територіях утворюється кадровий резерв, до якого вносяться відомості про осіб, які добровільно виявили бажання бути включеними до нього (розпорядником такого реєстру буде Мінреінтеграції).

Довідково. Перехідна юстиція — це комплекс заходів, спрямованих на подолання наслідків порушень законності, прав і свобод людини і громадянина, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, включаючи їхнє відновлення та компенсацію завданої шкоди, забезпечення справедливості та примирення, а також неповторення окупації.

Техніко-юридичні зауваження

Проєкт послуговується термінологічним апаратом, пов’язаним винятково з агресією РФ (наприклад, визначення держави-агресора, окупаційних сил та адміністрацій тощо). Проте такі терміни на рівні закону можуть вживатися щодо будь-якої держави-агресора чи окупанта відповідно до міжнародного права, що узгоджуватиметься з ознакою сталості НПА. Водночас РФ уже визнана державою-агресором на рівні Закону України (відповідно до ЗУ “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”).
Проєкт передбачає поділ перехідного періоду на “конфліктний” та “постконфліктний” період, проте не враховує особливого періоду, який триває в Україні з 2014 року та впливає на наявність окремих соціальних гарантій для військовослужбовців (щодо відпусток, збереження робочого місця на період проходження служби тощо).

Тривалість конфліктного періоду, відповідно до проєкту, визначатиметься з огляду на дату деокупації окремого населеного пункту.

Довідково. Відповідно до ЗУ “Про оборону України” особливий період — це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Тобто особливий період охоплює пропоновані “конфліктний” та частину “постконфліктного” періоду й передбачає спеціальний режим функціонування силових відомств, сукупність пільг та гарантій, які надаються військовослужбовцям саме в умовах особливого періоду тощо. Натомість наявність “конфліктного” та “постконфліктного” періодів не змінюють правове регулювання щодо особливого періоду в контексті соціального захисту військовослужбовців, порядку проходження військової служби тощо.

Така термінологічна заплутаність може призвести до погіршення гарантій соціального захисту військовослужбовців та відсутності сталої судової практики у випадку захисту особами своїх прав у судовому порядку.

Позитив. Проєкт установлює комплексну систему взаємодії органів державної влади на час деокупації та реінтеграції деокупованих територій.

Негатив. Проєкт не допускає взаємодію з органами РФ, окупаційними силами чи адміністраціями з боку народних депутатів, представників місцевої влади України з питань, пов’язаних із подоланням наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, без уповноваження на це від Президента України. Проте документ не визначає, який орган чи уповноважена особа контролює чи визначає належність питань до тих, що пов’язані з подоланням наслідків агресії. Окрім того, з огляду на надання такого повноваження одноособово Президентові України (без контролю чи моніторингу з боку ВРУ, КМУ чи інших органів державної влади) створюється ризик порушення балансу гілок влади.

Окрім того, проєкт не передбачає порядку відшкодування шкоди постраждалим від агресії РФ Україною, а також механізмів звернень України до РФ щодо регресного відшкодування, що може потенційно мати значний вплив на збільшення видатків державного бюджету та скорочення соціальних видатків.

До проєкту відсутнє фінансово-економічне обґрунтування.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

Зміна системи державних нагород (5829 від 26.07.2021)

Повна назва проєкту. Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про державні нагороди України” щодо удосконалення системи державних нагород України

Ініціатори: Тарасенко Тарас Петрович, Остапенко Анатолій Дмитрович.

Фракція: “Слуга народу”.

Мета проєкту: створити умови для повноцінного функціонування системи державних нагород України в умовах сучасності.

Основний зміст:

передбачається шість видів державних нагород замість семи: орден, хрест, медаль, почесне звання України, Державна премія України, президентська відзнака (ліквідовуються нагороди “звання Герой України” та відзнака “Іменна вогнепальна зброя”);
передбачається нагородження державними нагородами Президента України, Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, депутатів представницьких органів місцевого самоврядування, яке допускається лише після завершення ними своїх повноважень за винятком нагородження за особисту мужність та героїзм та нагородження президентськими відзнаками у вигляді пам’ятних та ювілейних медалей;
установлюється строк, у який нагороджену особу може бути представлено до наступного нагородження, граничні строки розгляду документів Комісією державних нагород та геральдики для представлення до державної нагороди або її позбавлення, граничний строк для вручення державної нагороди;
передбачається, що державна нагорода вручається особисто нагородженому в обстановці урочистій та широкої гласності із залученням засобів масової інформації;
урегульовується питання нагородження посмертно. Таке нагородження провадиться не пізніше, ніж через 25 років із дня смерті особи;
передбачається створення відкритого Державного реєстру нагороджених із відомостями про нагороджених осіб (за винятком нагороджених указами Президента України з обмеженим доступом);
звання Герой України та орден Свободи пропонується об’єднати в єдину найвищу нагороду — орден Золотого Тризуба;
орден Данила Галицького пропонується розділити на три ступені. При цьому уточнено його назву: орден короля Данила Галицького.
орден Богдана Хмельницького I, II, III ступеня пропонується встановити лише для відзначення військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань за видатні успіхи в командуванні військовими з’єднаннями, частинами та підрозділами під час бойових дій;
орден Мужності I, II, III ступеня пропонується встановити для відзначення за особисту мужність, виявлену при виконанні службового та громадянського обов’язку;
передбачається новий вид державних нагород України — хрести, які встановлюються за героїчні вчинки, здійснені з ризиком для життя в бойовій обстановці та в мирний час;
пропонується збільшити кількість медалей;
замість 42 почесних звань передбачається 2: «Гордість нації» та «Гордість професії»;
пропонується уточнити порядок розробки знаків державних нагород та їхнього виготовлення; упорядкувати питання позбавлення державних нагород (розширити коло підстав для позбавлення); установити процедуру відмови від державної нагороди;
суміжним проєктом Закону № 5830 від 26.07.2021 пропонується скасувати відповідальність за купівлю та продаж знаків державних нагород і посилити відповідальність за їхнє незаконне привласнення або носіння. Також передбачено посилення відповідальності за незаконне виготовлення знаків державних нагород.

Переваги

Проєкт передбачає:

спрощення та упорядкування системи державних нагород;
ліквідацію пострадянського підходу;
збалансування кількості медалей та орденів, оскільки кількість останніх значно перевищувала кількість медалей;
усунення прогалини в законодавстві, що не дозволяє позбавляти зрадників держави, які з певних причин уникнули правосуддя, державних нагород шляхом уведення порядку позбавлення державних нагород за негідний вчинок;
заборону нагороджувати депутатів та високопоставлених чиновників під час їхнього перебування при владі;
запровадження Державного реєстру нагороджених;
посилює покарання за неправомірне носіння державних нагород, при цьому декриміналізуючи купівлю і продаж знаків державних нагород.

Недоліки

Законопроєкт має певні недопрацювання, зокрема не передбачено нагородження військовослужбовців правоохоронних органів орденом Богдана Хмельницького І, ІІ, ІІІ ступенів. Уточнення потребує поняття “героїчний вчинок”, за який передбачено нагороди Хрест “Честь і слава” та Хрест “Гідність та честь”.

Серед підстав для позбавлення державних нагород є “здійснення нагородженим вчинків, які роблять його негідним державної нагороди”, проте не тлумачиться і ніяк не уточнюється, які саме вчинки відносяться до цієї підстави або які ознаки вони повинні мати, що може створити поле для зловживань та маніпуляцій.

Також у проєкті Закону не передбачені зміни до спеціального законодавства, де зазначені пільги та соціальні гарантії для осіб, нагороджених державними нагородами. Так, зокрема, незрозумілим є питання отримання пільг особами, які нагороджені хрестами. Необхідним є внесення змін до спеціального законодавства з урахуванням запропонованих проєктом Закону нових положень.

Позиція Державної прикордонної служби України. Проєкт Закону підтримується, проте з певними зауваженнями:

для охоплення проєктом усіх осіб, які проходять військову службу пропонується передбачити формулювання «інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення» замість «та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України» (запропоноване ДПСУ формулювання застосовано в частині другій статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» і охоплює всі військові формування та правоохоронні органи, посади в яких комплектуються військовослужбовцями);
з метою зміни пострадянської термінології та у зв’язку з тим, що в Україні Указом Президента України від 14 жовтня 2014 року № 806, а також статтею 73 Кодексу законів про працю України встановлено свято — День захисника України, пропонується в абзаці четвертому статті 8 слова «медаль «захиснику Вітчизни» замінити словами «медаль захиснику України».

Техніко-юридичні зауваження. Проєктом Закону пропонується ліквідувати звання Герой України. При цьому не зазначається, яким чином така ліквідація вплине на пільги та соціальні гарантії осіб, які раніше були нагороджені таким званням. Існують ризики, що ситуація з отриманням пільг погіршиться.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Зміна розміру виплати до 5 травня (№5832 від 29.07.2021)

Повна назва. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Ініціатор: КМУ.

Мета: визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня (відповідно до пояснювальної записки).

Зміст

Для учасників бойових дій виплата допомоги до 5 травня передбачена проєктом у розмірі 85% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року (станом на 2021 рік ця сума складає 1 503,65 грн). Такий самий розмір допомоги передбачений і для колишніх неповнолітніх в’язнів концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання.
Для осіб з інвалідністю внаслідок війни проєкт передбачає такі розміри виплат: особам з інвалідністю I групи – 255 відсотків (4 510,95 грн), II групи – 225 відсотків (3 980,25 грн), III групи – 195 відсотків (3 449,55 грн) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року. Такий самий розмір виплати передбачений проєктом для колишніх малолітніх в’язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю.
Виплата в розмірі 255% (4 510,95 грн) від прожиткового мінімуму передбачена й для осіб з особливими заслугами перед Батьківщиною.
Для учасників війни проєкт передбачає допомогу в розмірі 35% прожиткового мінімуму (619,15 грн) для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року. Такий самий розмір виплати передбачається колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені для примусових робіт на територію Німеччини або її союзників, що перебували в стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, які у зв’язку з патріотичною діяльністю їхніх батьків зазнали репресій, фізичних розправ, гонінь.
Для осіб, на яких поширюється чинність ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зокрема членів сімей загиблих, виплата передбачена в розмірі 55% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року (972,95 грн). Такий самий розмір щорічної разової грошової допомоги передбачається не одруженим вдруге дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю.
Порядок виплати допомоги встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України.

Позитив: проєкт ліквідує недоліки законодавства у сфері визначення виплати щорічної допомоги залежно від наявних фінансових ресурсів.

Негатив: Проєкт не спрямований на комплексне підвищення добробуту ветеранів (наприклад, у сфері забезпечення житлом або освіти). До проєкту надано фінансово-економічне обґрунтування, однак воно не визначає детального механізму покриття необхідних видатків, відповідно до наданого обгрунтування, джерелом покриття додаткової потреби в коштах може бути збільшення дохідної частини Державного бюджету України від:

– грального бізнесу;

– детінізації економіки та легалізації заробітної плати;

– економії коштів фонду боротьби з COVID-19.

Окрім того, проєкт не вирішує головну проблему виплати допомоги до 5 травня, а саме її кратність відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на вимоги, установлені рішеннями Конституційного Суду України.

Довідково. З 1999 року було розпочато здійснення виплати до 5 травня в розмірі, кратному мінімальному розміру пенсії (а відповідно до Закону України “Про підвищення мінімального розміру пенсії” у 1999 році мінімальна пенсія була встановлена на рівні 24,9 грн). У своїх рішеннях щодо порядку визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня Конституційний Суд України робить висновок про неконституційність обмеження виплати до 5 травня спеціальними актами згідно з наявними фінансовими можливостями та визнає неконституційною дію таких нормативно-правових актів, фактично повертаючи дію норми, яка існувала в редакції з 1999 року та передбачала розмір виплати до 5 травня кратним до розміру мінімальної пенсії. Проте статтею 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі ‒ Закон № 1058) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом № 1058.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність станом на 01.01.2021 складає 1769 грн (відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”.

Статистика. Відповідно до фінансово-економічного обґрунтування проєкту в Україні перебуває на обліку 938 847 одержувачів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”. Зокрема:

учасників бойових дій – 446 348;

осіб з інвалідністю внаслідок війни:

І групи – 17 470;

ІІ групи – 53 220;

ІІІ групи – 42 106;

учасників війни – 243 428;

членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни – 136 136;

осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – 14.

Отже, загальна потреба в коштах у 2021 році (з огляду на чинний Державний бюджет України) складає 1 390 268,24 тис. грн (1,390 млрд грн). Забезпечення виконання законопроєкту потребує додаткових видатків у сумі 7,7 млн гривень.

Позиція Міністерства у справах ветеранів України. Проєкт закону покликаний установити на законодавчому рівні збалансовані щодо показників бюджету розміри цієї грошової допомоги. Це дозволить уникнути блокування Державною виконавчою службою рахунків органів соціального захисту населення, які, окрім виплати разової грошової допомоги до 5 травня, проводять ряд інших соціальних виплат для захисників України.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт з урахуванням потреби комплексного підвищення добробуту ветеранів.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: «Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” щодо автоматичної втрати громадянства України у разі добровільного набуття громадянства держави-агресора – Російської Федерації»

Номер і дата реєстрації: №5822 від 23.07.2021

Ініціатори: Савчук Оксана Василівна, Піпа Наталія Романівна, Княжицький Микола Леонідович.

Фракції: «ЄС», «Голос».

Мета: автоматичне позбавлення громадянства України.

Зміст: проєкт пропонує визначити, що добровільне набуття громадянами України громадянства держави-агресора – Російської Федерації – є підставою для автоматичної втрати громадянства України. Автоматична втрата громадянства України у випадках, визначених цією статтею, передбачає втрату громадянства України без видання відповідного указу Президента України. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата набуття громадянства Російської Федерації.

Негатив: проєкт не враховує іноземних громадян, які вже мають громадянство Російської Федерації та не можуть від нього відмовитись, оскільки, щоб відмовитись від громадянства Російської Федерації, потрібно відвідати державу-агресора, що може мати негативні наслідки для іноземців, які брали участь в АТО/ООС. Ці особи в першу чергу претендують на отримання українського громадянства.

Також проєкт залишає поза увагою інші держави, крім Російської Федерації, громадянство яких набувають громадяни України.

Проєкт суперечить статті 25 Конституції України, у якій зазначено, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства й права змінити громадянство. Крім того, законопроєкт суперечить чинному закону “Про громадянство України”, у якому зазначено, що законодавство України ґрунтується на одному з принципів неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Передання майна закладів освіти для потреб ЗСУ (№5801 від 19.07.2021)

Повна назва: «Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо певних питань управління майном для потреб Збройних Сил України»

Номер і дата реєстрації: 5801 від 19.07.2021

Ініціатори: Білозір Лариса Миколаївна, Кучер Микола Іванович, Третьякова Галина Миколаївна, Вацак Геннадій Анатолійович, Аліксійчук Олександр Васильович, Мінько Сергій Анатолійович та інші (IX скликання).

Фракції: ПП “Слуга народу”, група “Довіра”, “За майбутнє”, “Голос”.

Мета: надання можливості використовувати майно закладів освіти для потреб Збройних Сил України за умов, якщо воно не використовується для провадження освітньої діяльності.

Зміст

Майно закладів освіти, яке не використовується для провадження освітньої діяльності, може бути безоплатно передане у встановленому законодавством порядку органам державної влади для забезпечення потреб Збройних Сил України. Така можливість передбачена проєктом також для закладів вищої освіти.

Позитив: розширення джерел матеріального забезпечення Збройних Сил України.

Техніко-юридичне зауваження: проєкт стосується лише ЗСУ й не надає можливості використати майно для забезпечення інших силових формувань (НГУ, ДПС тощо).

Негатив: проєкт передбачає наявність окремого закону, який би визначав порядок передання майна закладів освіти до ЗСУ (за посередництва органів державної влади, які в проєкті №5801 не конкретизовані). З огляду на відсутність механізму передання майна закладів освіти ЗСУ оцінити вплив цього нормативного акту доволі складно.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Відповідальність військовослужбовців у випадку порушення вимог щодо сумісництва (№5746 від 09.07.2021).

Повна назва: «Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо питання сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності працівниками, призваними на військову службу»

Номер і дата реєстрації: 5746 від 09.07.2021

Ініціатори: Копитін Ігор Володимирович, Касай Геннадій Олександрович, Березін Максим Юрійович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Мисягін Юрій Михайлович (IX скликання).

Фракція: ПП “Слуга народу”

Мета: усунення протиріч між Законом України «Про запобігання корупції» та Кодексом законів про працю України щодо неможливості суміщення або сумісництва військової служби з іншими оплачуваними видами діяльності.

Зміст

Проєкт пропонує не визнавати суб’єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності) військовослужбовців із числа:

працівників, призваних на строкову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період;
працівників, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до фактичного звільнення.

Збереження робочого місця та середнього заробітку пропонується також не визнавати сумісництвом чи суміщенням з іншим видом діяльності в розумінні Закону України “Про запобігання корупції”.

Відповідно до пояснювальної записки, такі зміни необхідні, оскільки наразі військовослужбовці, за якими зберігається місце роботи та середня заробітна плата, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності через порушення обмежень щодо суміщення військової служби з іншими видами діяльності, що суперечить вимогам Закону України “Про запобігання корупції”.

Довідково: Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій). Суміщення – виконання працівником на тому самому підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) без звільнення від своєї основної роботи (ст. 105 КЗпП України).

Позитив: часткове вдосконалення норм, які регулюють питання відповідальності за адміністративні правопорушення.

Негатив: відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ “Про запобігання корупції”, особа не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. А можливість збереження середньої заробітної плати за військовослужбовцем є додатковою гарантією, що закріплена в КЗПП України. Тому внесення запропонованих змін не матиме значного позитивного впливу на правове регулювання проходження військової служби. Судова практика, яка свідчила б про притягнення військовослужбовців, за якими зберігається середній заробіток, до адміністративної відповідальності, наразі відсутня.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення використання земель оборони та земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні національних академій наук, державних підприємств, установ, організацій”

Номер і дата реєстрації: № 5692 від 22.06.2021.

Ініціатори: Верещук Ірина Андріївна, Івченко Вадим Євгенович, Здебський Юрій Вікторович, Іванов Володимир Ілліч, Кириченко Микола Олександрович та ін.

Фракції: “Слуга народу”, “Європейська солідарність”, “Батьківщина”, “Довіра”.

Мета проєкту: проєкт закону покликаний сприяти ефективному та раціональному використанню земель оборони, а також земель, які перебувають у постійному користуванні Національної академії наук України, національних галузевих академій наук тощо, зокрема шляхом законодавчого врегулювання процедури передання таких земель сільськогосподарського призначення в оренду з отриманням за це офіційного доходу.

Основний зміст проєкту:

визначає, що постійними користувачами земель оборони є військові частини, заклади, установи та організації збройних сил та МОУ, інших військових формувань, правоохоронні, розвідувальні та інші державні органи зі сфери національної безпеки і оборони;
надає дозвіл на передання земельних ділянок зі складу земель оборони на конкурентних засадах в оренду для сільськогосподарського використання на таких умовах:

це не повинно завдавати шкоду бойовій та мобілізаційній готовності, а в разі введення воєнного стану чи особливого періоду на всій території України або в тій її місцевості, де розташована земельна ділянка, постійний користувач земель оборони або їхній власник має право на одностороннє розірвання договору;
землі оборони, які можуть передаватися в оренду, повинні бути включені до переліку, який визначається МОУ та іншими відповідними органами сил безпеки і оборони;
такі земельні ділянки передаються в оренду лише за згодою власників, тобто МОУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями та сил цивільного захисту;
договір оренди земельної ділянки, що належить до земель оборони, для сільськогосподарського використання укладається за результатами торгів між постійним користувачем, її власником та орендарем (фізичні і юридичні особи України);
орендарями не можуть бути іноземні держави, іноземні юридичні особи, іноземці та особи без громадянства;
право користування земельною ділянкою за договором виникає після реєстрації такого права;
строк оренди такої земельної ділянки не може перевищувати 7 років;
орендовані землі оборони не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, спадщину, орендар не має переважного права на отримання орендованої земельної ділянки у власність та не може передавати її в суборенду, а також орендодавець не зобов’язаний відшкодовувати капітальні витрати, пов’язані з поліпшенням стану об’єкта оренди;
орендна плата за користування земельною ділянкою, що належить до земель оборони, визначається на торгах, зараховується до Державного бюджету України і використовується з метою забезпечення національної безпеки і оборони;

урегульовує питання передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, підприємств, установ, організацій, віднесених до їх відання, та інших суб’єктів права постійного землекористування.

Переваги:

реалізація проєкту сприятиме надходженню додаткових коштів до Держбюджету з орендних платежів. Такі кошти повинні використовуватися в інтересах ЗСУ, МОУ та інших військових формувань, державних органів, що належать до сил національної безпеки і оборони;
проєкт може сприяти виведенню з нелегального обігу земель оборони сільськогосподарського призначення, що не використовуються і не можуть на законних підставах передаватися в оренду, натомість вони здаються в обробіток стороннім землекористувачам на підставі договорів про спільну діяльність або в нелегалізовану оренду, доходи від якої є тіньовими.

Недоліки:

ідея проєкту суперечить ч. 1 ст. 92 ЗК, оскільки постійні користувачі мають лише право володіти та користуватися земельними ділянками, а не розпоряджатися ними;

передбачено, що 50 % коштів від орендних платежів за землі с/г призначення Національної академії наук України, підприємств, установ, організацій, що віднесені до її відання, спрямовуються не до Держбюджету, а на виконання статутних завдань Національної академії наук України та підприємств, установ, організацій, що віднесені до відання Національної академії наук Україн, проте не визначено механізмів контролю за цільовим використанням таких коштів;
указано, що державні підприємства, установи, організації та суб’єкти права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності мають право передавати земельні ділянки, що тимчасово не використовуються за цільовим призначенням, в оренду, проте не визначено часових рамок такої тимчасовості;
указано, що земельні ділянки державної власності, що перебувають у постійному користуванні та належать до земель оборони, є об’єктами оренди землі, проте не визначено цільового призначення таких земель тощо.

Техніко-юридичні зауваження:

у тексті вживається неоднакова термінологія щодо призначення земельних ділянок, яка не узгоджується із Земельним кодексом. Ідеться про землі господарського, сільськогосподарського призначення, землі, що використовуються для господарської діяльності, землі для сільськогосподарського використання, а також землі, що використовуються для господарської діяльності та є придатними для потреб сільського господарства тощо;
указано, що проведення державної реєстрації права оренди може здійснюватися, зокрема, відповідно до технічної документації (проєкту) із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в разі, якщо така земельна ділянка не зареєстрована в Держгеокадастрі, водночас в інших положеннях ідеться про те, що до переліку земель, що належать до земель оборони та можуть передаватися в оренду, можуть бути віднесені лише ті земельні ділянки, яким уже присвоєні кадастрові номери. Варто звернути увагу, що якщо певні землі не віднесені до переліку, то вони не можуть передаватися в оренду.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: “Проєкт Закону про забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей із залученням недержавних коштів та передачу земель в оренду, відчуження майна”

Номер і дата реєстрації: 5716 від 29.06.2021.

Ініціатори: Копитін Ігор Володимирович, Березін Максим Юрійович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Завітневич Олександр Михайлович, Здебський Юрій Вікторович та ін.

Фракція: ПП “Слуга народу”.

Мета: залучення інвестицій щодо будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Довідково: відповідно до пояснювальної записки, станом на 2020 рік кількість військовослужбовців на квартирному обліку – 47 191 сім’ї, останні 9 років військовослужбовці в середньому отримують 604 квартири кожного року. За таких обставин потрібно близько 78 років для забезпечення житлом осіб, які перебувають на квартирному обліку.

Зміст

Грошові кошти, одержані від реалізації нерухомого майна суб’єктів господарювання, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, а також кошти, одержані від оренди земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні суб’єктів, що належать до управління МОУ, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету України та спрямовуються на закупівлю житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Для проведення конкурсів по відбору інвесторів для реалізації проєктів забудови земельних ділянок підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, Міністр оборони України (або інші уповноважені органи центральної влади, які здійснюють керівництво силовими формуваннями) утворюють конкурсну комісію, затверджують її склад (не менше 5 осіб) та голову.
Проєкт визначає порядок проведення аукціону з відбору інвесторів шляхом відбору конкурсних пропозицій, а також за методом набуття сторони інвестиційного договору (визначено функції усіх суб’єктів такого аукціону та вимоги до них, порядок оприлюднення результатів аукціону, порядок проведення повторного аукціону у випадку відмови учасника від укладання договору, порядок укладання інвестиційних договорів тощо).
Землі оборони, придатні для сільськогосподарської діяльності, можуть надаватися в оренду фізичним та юридичним особам на строк та в порядку, визначеному Земельним кодексом України та іншими законами України. Грошові кошти, одержані від передачі в оренду земель оборони, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України та спрямовуються на фінансування проєктів, пов’язаних із забезпеченням житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їхніх сімей (проте в інших статтях проєкту йдеться про військовослужбовців також інших силових формувань, що створює суперечність у положеннях проєкту).

Позитив проєкту: потенційне пришвидшення отримання житла військовослужбовцями та членами їхніх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.

Негатив проєкту. Засідання конкурсної комісії є відкритими для учасників конкурсу, проте публічної трансляції не передбачено, що значно ускладнює громадський контроль за діяльністю комісії.

Проєкт закону не передбачає механізму реагування на виявлений в уповноважених осіб, що залучені до діяльності комісії або проведення аукціону, конфлікт інтересів або певний корупційний ризик у діяльності таких осіб.

Інвестор має право на дострокове виконання своїх зобов’язань шляхом передачі замовнику (Міністерству оборони України або іншому органу) квартир або майнових прав в інших об’єктах, незалежно від місцезнаходження та технічного стану таких об’єктів, що може негативно вплинути на отримання військовослужбовцями житла належної якості.

Техніко-юридичне зауваження: Відповідно до проєкту, профільний комітет ВРУ реалізує функцію парламентського контролю шляхом підготовки висновків та надання рекомендацій щодо додержання норм проєкту, законності рішень Комісії тощо, однак оцінка законності рішень Комісії в позасудовому порядку може мати негативні наслідки для діяльності цього органу та захисту прав інвесторів. А затвердження переліку земельних ділянок для відчуження та результатів перевірки виконання чинних договорів не відповідає контрольним повноваженням комітету ВРУ, які визначено в ст. 14 Закону України “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР. Окрім того, реалізація проєкту потребуватиме значної кількості змін підзаконних нормативно-правових актів.

Рекомендація Юридичної сотні: проєкт потребує доопрацювання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва. Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за самовільне проникнення на військові об’єкти

Ініціатор. Кабінет Міністрів України.

Номер і дата реєстрації. 5703 від 24.06.2021.

Мета. Відповідно до пояснювальної записки, відбувається зростання кількості випадків проникнення на військові об’єкти сторонніх осіб, у тому числі з метою вчинення диверсій. Відповідальність за вчинення диверсій передбачена Кримінальним кодексом України й карається позбавленням волі на строк до 15 років. Натомість адміністративної відповідальності за самовільне проникнення на військові об’єкти, що може бути передумовою вчинення диверсії, не передбачено. Окрім того, законопроєкт спрямований на запобігання проникненню на такі об’єкти цивільних осіб, що може бути небезпечним для їхнього життя та здоров’я.

Зміст

Проєкт визначає новий склад адміністративного правопорушення — самовільне проникнення на військові об’єкти. За вчинення такого діяння передбачено покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 8500 до 17000 грн) з можливою конфіскацією знаряддя, за допомогою якого було здійснено проникнення.
Проєкт також передбачає наявність кваліфікуючих ознак правопорушення — у випадку повторного протягом року проникнення на військовий об’єкт буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 до 34 000 грн) з можливою конфіскацією знаряддя проникнення. Якщо порушення (перше або повторне) буде вчинене під час дії особливого періоду — до особи буде застосований штраф від 17000 до 51000 тис. грн із можливою конфіскацією знаряддя проникнення. Справи про такі правопорушення будуть розглядатися районними, районними в місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).
Проєкт містить визначення військових об’єктів, до яких належать: ділянка місцевості з розташованими на ній будівлями, спорудами, майданчиками для відкритого зберігання військової та іншої техніки, боєприпасів і майна; військові транспортні засоби, озброєння та військова техніка, будівлі та споруди, які стоять окремо, приміщення в цих будівлях і спорудах, які огороджені огорожею (визначені показчиками на місцевості) та (або) з розміщенням вивісок на будинках щодо їхньої приналежності до об’єктів Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, які охороняються військовослужбовцями, працівниками воєнізованої або сторожової охорони.

Довідково: відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 ст. 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Переваги: посилення відповідальності у випадку самовільного незаконного проникнення особи на військові об’єкти.

Недоліки: проєкт не розрізняє відповідальність за проникнення на військові об’єкти, які вчинені з диверсійною метою або без такої мети. Водночас в Україні є практика притягнення до кримінальної відповідальності у випадку вчинення замаху на диверсію як злочину проти основ національної безпеки України .

Позиція Міністерства юстиції України: проєкт у цілому підтримується (зауважень до змісту не висловлено).

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати після доопрацювання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

1. Повна назва проєкту: “Проєкт Закону про право на цивільну вогнепальну зброю”

Номер і дата реєстрації: 5708 від 25.06.2021

Ініціатори: Фріс Ігор Павлович, Бужанський Максим Аркадійович, Юнаков Іван Сергійович, Мисягін Юрій Михайлович, Ватрас Володимир Антонович та ін.

Фракції: “Слуга народу”, “За майбутнє”, “Довіра”.

Мета проєкту: посилення дотримання режиму законності в питаннях визначення правового режиму власності на зброю, закріплення основних прав та обов’язків громадян і юридичних осіб щодо виробництва, набуття, володіння, розпорядження та використання зброї і боєприпасів, урегулювання інших суспільних відносин, що безпосередньо і цим пов’язані.
Основний зміст

Визначити поняття права власності на цивільну вогнепальну зброю

Право власності на цивільну вогнепальну зброю, її основні частини, засоби зменшення гучності пострілу та бойові припаси до неї набувається виключно за наявності Посвідчення власника зброї з отриманою відповідною категорією зброї (далі – Посвідчення). Володіння, користування та розпоряджання фізичними та юридичними особами відбувається за наявності Посвідчення та свідоцтва про реєстрацію зброї на кожну одиницю зброї, порядок видачі яких визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому для юридичних осіб окремі види діяльності, пов’язані з обігом цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, підлягають ліцензуванню.

Перше Посвідчення власника зброї видається строком на три роки, а кожне наступне (продовжене) – на п’ять років. У Посвідченні зазначається категорія (категорії) зброї, яку (які) така особа отримала.

Визначити умови та порядок отримання громадянами України та юридичними особами документів про право власності на цивільну вогнепальну зброю.

Право на отримання Посвідчення мають лише дієздатні особи, які постійно проживають на території України з урахуванням певних обмежень.

Особи, які мають намір вперше отримати Посвідчення власника зброї, повинні пройти курси з вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування та здати відповідний іспит.

Не може бути надане Посвідчення особі за наявності однієї з таких підстав:

– наявність медичних протипоказань до поводження зі зброєю (перелік установлюється окремо);

– наявність в особи непогашеної або незнятої судимості за вчинення кримінальних правопорушень, вичерпний перелік яких встановлено законопроєктом;

– притягнення особи до адміністративної відповідальності протягом року за одне з правопорушень за визначеними статтями;

– особу обмежено або позбавлено відповідно до рішення суду права на володіння вогнепальною зброєю.

Перебування на профілактичному обліку у зв’язку з учиненням особою домашнього насильства, жорстокого поводження з дітьми, визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною є підставами для відмови в отриманні Посвідчення.

Здійснити класифікацію цивільної вогнепальної зброї.

А – автоматична вогнепальна зброя. Фізичні особи не мають права набувати її у власність.

В – гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя (травматична).

Передбачена для осіб, професійна діяльність яких пов’язана з ризиком, – суддів, прокурорів, поліцейських, приватних виконавців, приватних детективів, нотаріусів, адвокатів, журналістів та інших визначених проєктом закону осіб.

С – короткоствольна вогнепальна зброя (за виключенням травматичної зброї).

Мають право спортсмени – громадяни України, які досягли 18-річного віку, що не рідше ніж два рази на рік брали участь у всеукраїнських або міжнародних спортивних змаганнях у складі збірних команд України та мають спортивне звання не нижче майстра спорту України з видів спорту, у правилах спортивних змагань яких передбачене використання спортивної вогнепальної зброї.

D – довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя.

Мають право особи, які досягли 18-річного віку.

Е – довгоствольна вогнепальна нарізна і комбінована вогнепальна зброя.

Мають право особи, які досягли 25-річного віку та щодо яких відсутні відомості в Реєстрі про притягнення їх два та більше разів до адміністративної відповідальності за статтею 191 КУпАП.

Серед забороненої до цивільного обігу вогнепальної зброї є револьвер.

Розробити порядок видання медичного заключення (висновку) про відсутність медичних протипоказань, які перешкоджають отриманню документа на цивільну вогнепальну зброю, що передбачає створення спеціальної інформаційно-довідкової системи з провадженням кваліфікованого електронного підпису особи, яка сформувала висновок.
Розробити порядок створення та ведення Єдиного державного реєстру цивільної вогнепальної зброї; визначити повноваження суб’єктів єдиного державного реєстру цивільної вогнепальної зброї.

Реєстр складається із цивільного та спеціального обліків. Обліку в Реєстрі підлягає вогнепальна зброя всіх категорій та основні частини до неї, що мають ідентифікаційні номери. Спеціальний облік містить інформацію з обмеженим доступом щодо зброї, інформація про яку віднесена до державної таємниці, зброї, прийнятої на озброєння ЗСУ та МВС України тощо.

Держателем Реєстру є Міністерство внутрішніх справ України.

Установити порядок отримання права на цивільну вогнепальну зброю та боєприпаси.
Визначити порядок страхування цивільної відповідальності власників цивільної вогнепальної зброї.

Проєкт закону зобов’язує особу – власника цивільної вогнепальної зброї – укласти договір страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну протягом 5 робочих днів після отримання зброї у власність і в 3-денний строк надати його копію відповідному органу МВС України.

Передбачити обмеження щодо права на цивільну вогнепальну зброю та боєприпаси.

Забороняється:

– застава та заклад цивільної вогнепальної зброї чи бойових припасів до неї;

– використання для травматичної зброї будь-яких патронів, за виключенням патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, холостих патронів, патронів газової дії;

– зазначення більше однієї особи як власника цивільної вогнепальної зброї у свідоцтві про реєстрацію зброї.

Передбачити використання цивільної вогнепальної зброї для самозахисту.

Установлюються обмеження щодо застосування цивільної вогнепальної зброї для захисту, зокрема застосуванню зброї при захисті має передувати чітко виражене попередження про це особі, яка скоює посягання; заборона застосовувати вогнепальну зброю щодо жінок із явними ознаками вагітності, осіб із явними ознаками інвалідності, неповнолітніх, за винятком випадків здійснення останніми збройного або групового нападу; обов’язок викликати екстрену медичну допомогу, якщо нападнику заподіяно тілесні ушкодження.

Окрім цього, персоналу охорони забороняється застосовувати зброю проти працівників правоохоронних органів, військовослужбовців під час виконання ними службових обов’язків, крім випадків учинення ними неправомірних дій, які загрожують життю чи здоров’ю людей.

Кабінет Міністрів України визначає зони, вільні від зброї.
Установлюються правила носіння, транспортування та використання цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів.

За загальним правилом носіння цивільної вогнепальної зброї забороняється. Винятками є такі випадки:

– носіння, використання зброї категорії С, D, Е дозволяється під час заняття стрільбою, полювання чи проведення спортивних заходів у межах стрілецьких тирів, стрільбищ або стендів. Носіння цивільної вогнепальної зброї категорій D, E дозволяється в межах місця постійного зберігання зброї власником цієї зброї;

– носіння цивільної вогнепальної зброї категорій В та нагородної зброї дозволяється, за винятком місць, де існує заборона перебування зі зброєю.

Прописати основи господарської діяльності у сфері обігу (обороту) цивільної вогнепальної зброї і боєприпасів.
Визначити загальні засади володіння та користування цивільною вогнепальною зброєю і боєприпасами іноземцями та особами без громадянства на території України.
Урегулювати тимчасове ввезення цивільної вогнепальної зброї і боєприпасів на територію України, тимчасове вивезення цивільної зброї і боєприпасів із території України.
Передбачити державний контроль у сфері обігу цивільної вогнепальної зброї.

Реалізація положень законопроєкту також потребує внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачено законопроєктом № 5709.

Зокрема:

– як адміністративне стягнення визнається позбавлення спеціального права на володіння зброєю;

– позбавлення права на володіння зброєю та боєприпасами пропонується встановити на строк від трьох до п’яти років (за порушення порядку користування таким правом), або на строк від 10 років у випадку системних порушень користування цим правом;

– збільшити штрафи за порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу цивільної вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї до розміру від 70 до 100 НМДГ (тобто від 1190 грн до 1700 грн). Наразі такі штрафи застосовуються в розмірі від 7 до 10 НМДГ (тобто від 119 грн до 170 грн);

– посилення адміністративної відповідальності за порушення правил транспортування зброї, її втрату, порушення строків повідомлення про зміну місця зберігання зброї, порушення правил продажу зброї чи боєприпасів тощо;

– передбачається можливість проведення огляду осіб, які здійснюють носіння чи транспортування цивільної зброї на стан алкогольного/наркотичного сп’яніння, у випадку, якщо є підстави вважати, що вони можуть перебувати під дією речовин, які знижують увагу;

– порушення встановленого законодавством порядку носіння вогнепальної зброї карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років (проєкт передбачає кримінальну відповідальність);

– уточнюються визначення необхідної оборони та перевищення її меж.

Переваги:

1. загальне запровадження нормативного регулювання цивільної вогнепальної зброї;
2. передбачено умови, за яких особа може стати власником зброї, що важливо для запобігання потрапляння зброї до суспільно небезпечних осіб;
3. запровадження обов’язкових курсів із вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування;
4. створення єдиного реєстру цивільної зброї, що є позитивним кроком, оскільки сприятиме контролю за обігом цивільної зброї, а також допоможе у відслідковуванні осіб, які застосували таку зброю для вчинення злочинів;

установлюються підстави для обмеження права на отримання Посвідчення власника зброї;

установлюються обмеження щодо застосування цивільної вогнепальної зброї для захисту.

Недоліки

Не є зрозумілими міркування, якими обумовлений віковий ценз громадян, яким надається право на набуття у власність цивільної зброї.
Передбачено, що фізичні особи можуть бути нагороджені відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» та відомчою заохочувальною відзнакою «Вогнепальна зброя» цивільною вогнепальною зброєю будь-якої категорії, крім категорії А. У цьому випадку виникає ситуація, коли нагороджувати можна буде будь-яких осіб, за будь-якими підставами і навіть за відсутності таких підстав, що, по-перше, нівелює цінність таких відомчих відзнак, а по-друге, створює корупціогенні фактори.
Включення зброї, що перебуває в спеціальному обігу, у відповідний розділ Реєстру є недоцільним, оскільки це може негативно позначитись на стані національної безпеки, адже за таких умов у разі несанкціонованого доступу до такого Реєстру сторонні особи матимуть змогу отримати інформацію про кожну одиницю відповідної зброї, яка знаходиться на озброєнні.
Законопроєкт визначає держателем реєстру МВС, проте за задумом Української асоціації власників зброї, реєстри зброї мали б передати до Міністерства юстиції, оскільки в МВС доволі багато повноважень та інструментів впливу, через що виникає монополія одного органу, а тому необхідна система противаг і конкуренція між державними органами.
Передбачається, що юридичні особи, які мають ліцензію на діяльність тирів та стрільбищ, виробництво цивільної вогнепальної зброї і бойових припасів до неї, мають право на набуття цивільної вогнепальної зброї всіх категорій без обмеження.
На органи МВС покладаються повноваження щодо погодження укладення трудового (цивільно-правового) договору юридичної особи з фізичною особою на право користуватися зброєю та бойовими припасами до неї, які належать такій юридичній особі, що створює корупційні ризики й посилює вплив державних структур на суб’єктів господарювання.
не вирішене питання переходу цивільної вогнепальної зброї у випадку припинення юридичної особи, яка мала відповідне Посвідчення.
законопроєкт робить неможливим використання зброї для самозахисту, оскільки встановлюються жорсткі обмеження на носіння цивільної вогнепальної зброї (лише під час заняття стрільбою, полювання чи проведення спортивних заходів тощо), а носіння травматичної зброї дозволяється лише окремим категоріям осіб.
Відсутність у проєкті закону зон, вільних від зброї. Передбачено, що такі обмеження мають установлюватися КМУ. Проте набуття чинності закону без цих обмежень є ризикованим та небезпечним.
У разі носіння зброї громадянами під час воєнного стану передбачено право військовослужбовців чи поліцейських вилучити таку зброю, проте не визначено обов’язкових документів, що складаються внаслідок такого вилучення, порядок унесення відомостей до Реєстру в разі вилучення тощо. Це створює додаткові можливості для зловживань службовим становищем під час воєнного стану.
У переліку осіб, щодо яких установлені обмеження на застосування цивільної вогнепальної зброї для захисту, відсутні малолітні особи.
Порушення встановленого законодавством порядку носіння вогнепальної зброї карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, що є порушенням принципу пропорційності та справедливості.
Пропонується звузити право на необхідну оборону шляхом заміни однієї з обставин посягання, що виключають перевищення меж необхідної оборони. Зокрема, замість “нападу озброєної особи” передбачено формулювання “напад із застосуванням вогнепальної або холодної зброї”. Таке формулювання звужує право на необхідну оборону, оскільки це внеможливить виправдання судами осіб, які захищалися від нападників, озброєних кухонними ножами, сокирами, палицями та іншими предметами, що можуть застосовуватись як зброя, проте такими не є.

Висновок комітету: опрацьовується в комітеті.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Номер і дата реєстрації: №5694 від 23.06.2021.

Фракції: “Слуга народу”, “Голос”, “Європейська Солідарність”.

Зміст

Проєкт пропонує внесення до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” можливості відображення посвідчення у формі Е-посвідчення ветерана – електронного відображення інформації, що міститься в посвідченні ветерана разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом).
За змістом законопроєкту, Е-посвідчення ветерана може подаватися та застосовуватися в таких самих випадках, коли законодавством передбачено подання та застосування копії посвідчення.
Розпоряднику Реєстру ветеранів для формування та актуалізації Реєстру надається право на безоплатне отримання інформації, у тому числі такої, що містить персональні дані, фотографії, та доступ до інформаційних систем, у тому числі до Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Електронної системи охорони здоров’я.

Рекомендація Юридичної сотні: законопроєкт може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо кримінальної та адміністративної відповідальності під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях”

Номер і дата реєстрації: № 5714 від 29.06.2021.

Ініціатори: Жмеренецький Олексій Сергійович, Бардіна Марина Олегівна, Кравчук Євгенія Михайлівна, Любота Дмитро Валерійович, Іонова Марія Миколаївна та ін.

Фракції: “Слуга народу”, “Голос”, “Батьківщина”, “Європейська солідарність”, “За майбутнє”, “Довіра”.

Мета проєкту: установлення рівності у сфері притягнення до відповідальності військовослужбовців жінок і чоловіків під час проходження служби шляхом зняття обмежень на накладання на жінок таких видів стягнення і покарання як утримання на гауптвахті та тримання в дисциплінарному батальйоні.

Основний зміст

Проєкт закону пропонує усунути обмеження, які містяться в Кримінальному кодексі України, Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінально-виконавчому кодексі України, щодо неможливості утримувати військовослужбовців-жінок на гауптвахті та тримати їх у дисциплінарному батальйоні.

З метою дотримання законодавства з питань охорони материнства та дитинства запропоновано встановити обмеження щодо тримання в дисциплінарному батальйоні вагітних військовослужбовців-жінок, а також утримання на гауптвахті вагітних та/або військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до семи років, так, як це встановлено для жінок, які відбувають арешт на гауптвахті відповідно до статті 60 Кримінального кодексу України.

Переваги

Запропоновані зміни допоможуть уникнути здійснення неявного тиску на суддів, адже такі положення змушують їх під час вирішення адміністративних чи кримінальних справ обирати для жінок альтернативне стягнення чи покарання, які зазвичай є м’якшими, наприклад, накладання штрафу чи службового обмеження. Це порушує один із принципів верховенства права, а саме незалежність суду. Відповідно до доповіді Венеціанської Комісії незалежність означає відсутність будь-якого зовнішнього тиску на судову владу, зокрема вона не повинна контролюватися іншими гілками влади.

До того ж чинні положення суперечать міжнародним договорам і Конституції України, зокрема відповідно до статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права всі особи є рівними перед судами і трибуналами, а стаття 24 Конституції України вказує, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Водночас вони зумовлюють недотримання одного із найголовніших принципів юридичної відповідальності – невідворотності покарання. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками статі.

Громадська думка

“Юридична сотня” провела опитування серед військових – 50 жінок та 42 чоловіків. Респондентів було відібрано з усіх областей України, за винятком тимчасово окупованих територій. За результатами опитування 70 осіб підтримали встановлення рівності в питаннях відповідальності серед військовослужбовців, 18 респондентів указали, що такі види стягнень не можуть застосовуватися до жінок, адже це занадто суворо для них, а 4 опитаним було важко відповісти.

Довідкова інформація, статистика

Актуальність указаних проблем зумовлена постійним зростанням чисельності жінок у лавах збройних сил. Наприклад, у 2008 році на службі в ЗСУ було 1 800 жінок. Згідно з інформацією, наданою інформаційним агентством Міністерства оборони України, у порівнянні з 2014 роком, коли кількість військовослужбовців-жінок дещо перевищувала 14 000, у 2020 році їхня чисельність зросла більше ніж у 2 рази. Наразі в Збройних Силах України проходить службу 31 757 жінок, що складає 15,6% від загальної кількості військовослужбовців. Якщо порівнювати з багатьма арміями світу, то це один із найвищих показників кількості жінок, які служать у війську, у співвідношенні до загальної чисельності збройних сил.

Кожна санкція за військове адміністративне правопорушення передбачає утримання на гауптвахті, а 12 санкцій із 34 норм, які визначають склади військових злочинів, передбачають такий вид покарання як тримання в дисциплінарному батальйоні.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

Посилання на інфографіку

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях”

Номер і дата реєстрації: № 5713 від 29.06.2021.

Ініціатори: Арахамія Давид Георгійович, Корнієнко Олександр Сергійович, Бардіна Марина Олегівна, Кондратюк Олена Костянтинівна, Совсун Інна Романівна та інші.

Мета проєкту: забезпечення рівних прав жінок і чоловіків під час проходження військової служби шляхом урегулювання питань, що стосуються надання відпусток для догляду за дитиною, у зв’язку з народженням дитини; виплати компенсацій за невикористані відпустки для осіб, які мають дітей; забезпечення санаторно-курортним лікуванням, речовим та іншим забезпеченням; рівного доступу до офіцерських посад; обов’язковості проведення службових розслідувань у разі виявлення ознак дискримінації за переконаннями та підставами, що визначені статтею 24 Конституції України.

Основний зміст:

надати чоловікам рівне право з жінками в мирний час та з деякими обмеженнями під час дії особливого періоду, воєнного стану на використання відпустки для догляду за дитиною, включно з виплатою грошової компенсації під час звільнення за всі невикористані дні щорічної додаткової соціальної відпустки для осіб, які мають дітей;
забезпечити військовослужбовців оплачуваною відпусткою у зв’язку з народженням дитини не лише в мирний час, а й під час особливого періоду, воєнного стану;
забезпечити рівний доступ до всіх офіцерських посад з обов’язковим дотриманням принципу уникнення дискримінації за ознаками статі;
урівняти чоловіків і жінок, окрім вагітних, в обов’язках несення військової служби, зокрема в контексті добових нарядів;
установити, що за фактами дискримінації за переконаннями та ознаками, що визначені статтею 24 Конституції України, а також сексуальних домагань службові розслідування повинні проводитися в обов’язковому порядку;
надавати жінкам путівки на санаторно-курортне лікування на таких же умовах, як і чоловікам, тобто з пільговою оплатою;
речове, медичне, психологічне та соціальне забезпечення військовослужбовців здійснювати з урахуванням потреб жінок і чоловіків.

Переваги:

Запропоновані зміни спрямовані на реалізацію деяких міжнародних зобов’язань, які покликані пришвидшити вступ України в НАТО.

Так, річна національна програма під егідою комісії «Україна — НАТО» на 2021 рік, затверджена Указом Президента України від 11 травня 2021 року № 189/2021, передбачає заходи, що повинні забезпечити інтегрування гендерних підходів під час розроблення нормативно-правових актів; створення ефективної недискримінаційної системи добору, просування по службі, умов проходження служби жінок і чоловіків; запровадження механізмів використання гнучкого робочого графіка для жінок і чоловіків, які мають малолітніх дітей; проведення моніторингу виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», розроблення та затвердження механізмів реагування на випадки насильства й дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань в армії тощо.

Щодо відкриття доступу жінок до всіх офіцерських посад, то також варто згадати про Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року, який передбачає створення умов для проведення моніторингу призначення жінок на керівні посади.

Громадська думка

81,5 % осіб підтримали скасування обмежень, адже будь-які посади повинні заміщатися з огляду на професійні навички, а не на стать, а 18,5 % указали, що чинні на сьогодні обмеження повинні бути збережені, зокрема жінки не можуть призначатися на бойові посади, адже вони є слабшими. У бойових умовах вони не можуть нести службу зі зброєю в руках, проте можуть залучатися як кухарі, психологи, медики або служити в штабі;
66,3 % осіб підтримали право чоловіків на використання відпустки для догляду за дитиною, 14,1 % указали, що така відпустка має надаватися виключно жінкам, а 19,6 % указали, що така відпустка має надаватися чоловікам за певних умов, наприклад, якщо вони виховують дитину самостійно;
96,7 % респондентів підтримали ідею надання військовослужбовцям відпустки у зв’язку з народженням дитини також під час особливого періоду, воєнного стану.

Довідкова інформація, статистика:

У більшості країн — членів НАТО — відпустка для догляду за дитиною військовослужбовцям-чоловікам надається на однакових умовах із жінками, до того ж із можливістю використовувати її частинами батьку та матері по черзі (наприклад, в Австралії Болгарії, Боснії і Герцеговині, Канаді, Хорватії, Німеччині, Греції, Угорщині, Литві, Сербії Словаччині, Словенії, Іспанії тощо).

До того ж Велика палата Європейського суду з прав людини в справі від 22.03.2012 «Костянтин Маркін проти Росії» (заява № 30078/06) зауважує, що відпустка для догляду за дитиною повинна надаватися рівноцінно як військовослужбовцям-чоловікам, так і військовослужбовцям-жінкам, інакше це буде вважатися порушенням статтей 8 та 14 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, що передбачають право на повагу до приватного та сімейного життя, а також заборону дискримінації.

Щодо до доступу до офіцерських посад, то варто вказати, що Міністерство оборони Норвегії ще в 1985 році відкрило всі військові посади для жінок, Ізраїль — у 2000 році, США — у 2015. Такі обмеження також відсутні в більшості держав — членів НАТО, як-от: Бельгії, Болгарії, Канаді, Хорватії, Франції, Німеччині, Угорщині, Італії, Латвії, Литві, Люксембургу, Чорногорії, Нідерландах, Португалії, Румунії, Словаччині, Словенії, Іспанії, Північній Македонії та інших.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

Інфографіка

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: Проєкт Закону про визнання таким, що втратив чинність Закону України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Номер і дата реєстрації: 5502-д від 22.06.2021
Ініціатори: Наталуха Дмитро Андрійович, Рущишин Ярослав Іванович, Підласа Роксолана Андріївна, Лічман Ганна Василівна (IX скликання).
Фракції: ПП “Слуга народу”, “Голос”.
Мета: скасування режиму вільної економічної зони “Крим” на тимчасово окупованій території України та встановлення особливостей економічних відносин на тимчасово окупованій території з урахуванням обмежень, викликаних окупацією.
Зміст
Проєкт скасовує дію ЗУ “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” та вносить зміни до низки інших нормативних актів.
Вчинення нотаріальних дій щодо спадкових справ, які були зареєстровані у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, але не закінчені, здійснюється будь-яким нотаріусом на підконтрольній Уряду України території за зверненням спадкоємця.
Громадянам України, які проживають на ТОТ, надається право на безоплатну правову допомогу з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України.
Норми міжнародних угод, укладених між Україною та іншими державами, про в’їзд, виїзд і пересування фізичних осіб територією договірних сторін, не поширюються на тимчасово окуповану територію України.
Здійснення господарської діяльності юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, місцезнаходження (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарської діяльності, місцезнаходження (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Залучення на території України вкладів (депозитів) та/або надання позик (кредитів), виражених у валюті держави-окупанта, а також переказ коштів між ТОТ та іншою територією України забороняється.
Ліцензії або дозволи на здійснення господарської діяльності, видані відповідно до національного законодавства, вважаються нечинними на ТОТ, проте до закінчення строку можуть використовуватися на іншій території України, якщо суб’єкт господарювання змінив свою податкову адресу.
На ТОТ України особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або за затримку виплати заробітної плати працівникам, передбаченої законодавством України, якщо така невиплата (затримка) виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної дії).
На період тимчасової окупації поставка (ввезення/вивезення) товарів (робіт, послуг) з ТОТ на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонена. Проте ця заборона не стосується особистих речей фізичних осіб. Товари, вироблені на ТОТ, не можуть отримати сертифікат українського походження.
Здійснення водопостачання на тимчасово окуповану територію забороняється до відновлення на цій території конституційного ладу України.
На період тимчасової окупації приватизація об’єктів державної та комунальної власності, розташованих на тимчасово окупованій території, забороняється, окрім випадків приватизації жилих приміщень, що знаходяться на тимчасово окупованій території, військовослужбовцями військових формувань та правоохоронних органів України.
Переваги проєкту: посилення правового захисту громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, а також унеможливлення здійснення господарської діяльності на території ТОТ в порушення вимог чинного законодавства. Окрім того, скасування вільної економічної зони є важливим для забезпечення сталості санкційної політики щодо РФ.
Висновок профільного комітету ВРУ: прийняти за основу і в цілому.
Зауваження ГНЕУ: відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» спеціальна (вільна) економічна зона може бути ліквідована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента України або Кабінету Міністрів України. Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» були внесені зміни не лише до законів України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про нотаріат», «Про державні лотереї в Україні», але й до інших законів, зокрема: «Про торгово-промислові палати в Україні», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», проте змін до них законопроєкт не пропонує. На думку ГНЕУ, більш докладного правового регулювання потребують питання надання безоплатної правової допомоги мешканцям ТОТ, а також заборони депозитів/кредитів у валюті держави-окупанта.
Пенсійний фонд України не підтримує законопроєкт, оскільки норми щодо виплати пенсій громадянам на ТОТ суперечать ст. 3 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яка передбачає, що лише вказаний Закон може регулювати відносини у сфері здійснення виплат відповідно до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Окрім того, реалізація проєкту потребуватиме додаткових видатків, джерела покриття яких не визначено.
01.07.2021 року Закон прийнято, готується на підпис.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Номер і дата реєстрації: 5601 від 02.06.2021.
Ініціатори: Третьякова Г. М., Васильєв І. С., Пушкаренко А. М., Шуляк О. О., Северин С. С., Рябуха Т. В., інші.
Мета проєкту: установлення та забезпечення соціального захисту осіб, які нагороджені орденом “Золота Зірка” та орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів.
Основний зміст: проєкт уносить зміни в статтю 11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що визначає категорії осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Наразі такий статус мають:
особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні,
Герої Радянського Союзу,
повні кавалери ордена Слави,
особи, нагороджені чотирма і більше медалями “За відвагу”,
Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Другої світової війни.
Після прийняття проєкту це звання та право на відповідне пенсійне забезпечення також матимуть особи, які нагороджені орденом “Золота Зірка” та повні кавалери ордена Богдана Хмельницького.

Недоліки: у прикінцевих положеннях визначено завдання Кабінету Міністрів України затвердити план заходів щодо недопущення укриття податків і зборів у тіньовому секторі економіки та в офшорних зонах, що дасть можливість збільшити надходження до державного та місцевих бюджетів і за рахунок них підвищити соціальний захист осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, що не відповідає тематиці законопроєкту.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту. Проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо правового забезпечення наявності іноземного громадянства (підданства) у громадян України

Номер і дата реєстрації: № 4640 від 25.01.2021.

Ініціатори: Дунда Олег Андрійович; Аліксійчук Олександр Васильович; Микиша Дмитро Сергійович.

Фракція: “Слуга народу”.

Мета проєкту: удосконалення правового забезпечення регулювання питань громадянства України.

Основний зміст:
1) набуття громадянами України громадянства (підданства) іноземної держави без втрати громадянства України, а також набуття іноземцями громадянства України без відмови від громадянства своєї країни;
2) уведення декларування про наявність (відсутність) іноземного громадянства (підданства) та ведення обліку громадян України, що мають громадянство інших держав;
3) уведення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення вимог щодо декларування наявності іноземного громадянства (підданства);
4) запроваджується подання декларації про відсутність іноземного громадянства особами, які претендують на обрання на виборні посади або прийняття на державну службу, на службу до органів місцевого самоврядування, проходження служби в правоохоронних органах тощо;
5) уведення поняття «держави-агресора»; у разі наявності в громадян України громадянства (підданства) держави, визнаної агресором по відношенню до України, передбачено заборону зазначеним громадянам у реалізації їхніх виборчих прав;
6) передбачається, що на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу не можуть бути прийняті особи, які мають громадянство (підданство) іноземної держави.

Переваги. Надання громадянам можливості для добровільної легалізації наявності іноземного громадянства (підданства). Полегшення взаємодії України з діаспорою, укріплення зв’язків із співвітчизниками за кордоном та заохочення їх до участі в економічному та політичному житті на батьківщині.
Така ініціатива може вирішити проблему набуття громадянства України іноземцями, які брали участь у захисті нашої держави, без припинення наявного громадянства.

Недоліки:
1) виникає порушення принципу єдиного громадянства, який закріплений в Конституції України;
2) можливе посилення процесу відпливу кваліфікованої робочої сили, наукових кадрів та молоді за кордон;
3) імовірне використання сусідніми країнами можливості надання свого громадянства громадянам України як інструменту залучення окремих територій у сферу свого політичного впливу, висунення територіальних претензій і провокування збройних конфліктів під гаслом захисту своїх громадян від утисків на території України, а також використання їх в інтересах іноземної держави;
4) легалізація іноземного громадянства громадян України, які отримали паспорт РФ на тимчасово окупованих територіях;
5) зниження обороноздатності держави, зокрема шляхом ухилення осіб, що мають подвійне/множинне громадянство, від проходження військової служби та від кримінального чи іншого судочинства;
6) приток до України «економічних біженців»;
7) неконституційність змін до Виборчого кодексу України;
8) зміни запропоновані не у всі нормативно-правові акти, які встановлюють конкурс на зайняття посади та мають вимогу бути громадянином України. Так, не запропоновані зміни щодо подання заяви про відсутність громадянства (підданства) іноземної держави у Закон України “Про судоустрій і статус суддів”.

Позиція Міністерства закордонних справ України: потребує доопрацювання з таких причин:
неможливість вести облік осіб — громадян України, які набули (мають наявне) або припинили іноземне громадянство (підданство)/громадянства (підданства), через відсутність механізму виявлення в осіб множинного громадянства, оскільки надання компетентними органами іноземних держав інформації стосовно перебування в іноземному громадянстві підпадає під обмеження, установлені законодавством іноземних держав про захист персональних даних;
ресурсні витрати створення, запровадження і адміністрування подібних обліків є вірогідно високими;
зміни, запропоновані до «Виборчого кодексу України», у частині обмеження активного та пасивного виборчого права громадян України з множинним громадянством, суперечитимуть ст. 38 Конституції України, ст. 17 Європейської конвенції про громадянство 1997 р.

Позиція Міністерства фінансів України: законопроєкт підтримується.

Позиція Державної міграційної служби України: законопроєкт не підтримується.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту. Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України

Номер і дата реєстрації: 5630 від 07.06.2021.

Ініціатори: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Мета проєкту: реалізувати Указ Президента України від 13 серпня 2019 року № 594/2019 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».

Основний зміст: пропонується замість зобов’язання припинити іноземне громадянство запровадити можливість подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 № 594, а саме:
1) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом і зазнали переслідувань через політичні переконання в країні своєї громадянської належності;
2) які в установленому законодавством України порядку проходять/проходили військову службу за контрактом у Збройних силах України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу в Збройних силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) які мають визначні заслуги перед Україною, у тому числі, у разі якщо в поданні центрального органу виконавчої влади України на ім’я Президента України містяться відомості, що такі особи брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;
5) прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, у тому числі, у разі якщо в поданні центрального органу виконавчої влади України на ім’я Президента України містяться відомості, що такі особи брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, або відомості про надання такими особами практичної допомоги в боротьбі з тероризмом;
6) іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Передбачено, що для набуття громадянства України потрібно подати два документи: заяву на отримання громадянства та декларацію про відмову від наявного громадянства іноземної держави. Для осіб, які брали участь в АТО/ООС, вимога про проживання на території України протягом п’яти років відсутня.
Також уносяться зміни до положень про поновлення громадянства України, що враховують пропоновані зміни про скасування зобов’язання припинити наявне громадянство для певних категорій осіб.

Переваги: Законопроєкт спрямований на реалізацію Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594/2019 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».
Прийняття вказаного законопроєкту дозволить спростити порядок набуття громадянства України громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання, та особам, які проходили (проходять) військову службу за контрактом у ЗСУ та/або брали безпосередню участь в АТО/ООС.

Недоліки: законопроєкт не визначає, протягом якого строку особа, що набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов’язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави та повідомити про це уповноважений орган України.

Не врегульовано питання осіб, що отримали громадянство, та в яких на момент прийняття законопроєкту спливе дворічний строк подачі документа про припинення громадянства іноземної держави, що унеможливлює отримання ними паспорта України.

Висновок комітету: опрацьовується в Комітеті.

Рекомендація Юридичної сотні: прийняти законопроєкт.

Повна назва проєкту. Проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо військової освіти та науки
Номер і дата реєстрації: №5641 від 09.06.2021.
Ініціатори: Верещук Ірина Андріївна, Здебський Юрій Вікторович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Веніславський Федір Володимирович, Березін Максим Юрійович, Герасименко Ігор Леонідович, Мисягін Юрій Михайлович.
Фракція: “Слуга народу”.
Мета проєкту: удосконалення освітнього процесу та наукової і науково-технічної діяльності у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання), військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, військових наукових установах, підвищення якості підготовки військових фахівців.
Зміст:
Пропонується виокремлення визначень “вищий військовий навчальний заклад” та “заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання” у Законі України “Про вищу освіту”, додавання визначення “професійна військова освіта” у Закон України “Про освіту” та узгодження норм законів у сфері освіти зі спеціальними законами України у сферах національної безпеки і оборони.
Пропонується значно розширити перелік повноважень державних органів, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання), такими обов’язками як призначення та звільнення з посад керівників (заступників керівників) відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання), формування переліку спеціалізацій підготовки здобувачів спеціалізованої освіти тощо.
Позитив: законопроєкт уносить до законодавства у сфері освіти деталізовану інформацію про основні поняття в освітньому процесі та науковій і науково-технічній діяльності у вищих військових навчальних закладах. Пропонується узгодження норм Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту” та “Про наукову і науково-технічну діяльність” зі спеціальними законами України у сферах національної безпеки і оборони. За результатом аналізу, зміст проєкту відповідає вимогам необхідності правового врегулювання питань підвищення якості підготовки військових фахівців у ВВНЗ, ВНП ЗВО, здійснення наукової і науково-технічної діяльності цими закладами та НУ.
Негатив: визначення особливостей призначення або надання значної частини пропонованих норм покладається на державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади чи військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, що не дозволяє повною мірою оцінити вплив таких норм на цільову аудиторію законопроєкту.
Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пільг з оплати проїзду та деяких інших пільг
Номер і дата реєстрації: №5651 від 11.06.2021.
Ініціатори: Кабінет Міністрів України.
Мета проєкту: урегулювання питання надання пільг з оплати проїзду та деяких інших пільг окремим категоріям громадян у грошовій формі шляхом делегування органам місцевого самоврядування повноважень щодо визначення порядку надання і розмірів грошової компенсації.
Зміст:
проєкт передбачає запровадження механізму отримання грошової компенсації пільг з оплати проїзду, плати за користування та встановлення домашнього телефона та деяких інших пільг для ветеранів війни; ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та ін.; осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; жертв нацистських переслідувань; осіб з інвалідністю; батьків військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби; реабілітованих осіб; дітей із багатодітних сімей;
обов’язок визначення порядку та розмірів, а також виплати компенсації, за текстом проєкту, делегується органам місцевого самоврядування;
передбачається вилучення з низки нормативно-правових актів у сфері правового регулювання пільгового проїзду пункту “безоплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду — також електронного квитка, який видається на безоплатній основі”.
Позитив. Проєкт урівнює доступ до пільг на проїзд осіб, що не користуються правом безкоштовного проїзду та осіб, що користуються таким правом. Позитивним також є очікуваний авторами законопроеєту вплив, а саме врегулювання питання реалізації права на пільги з оплати проїзду у формі грошової компенсації.
Негатив. Проєкт створює умови для нерівного доступу до отримання пільг на проїзд осіб, які зареєстровані в різних населених пунктах України, через передання обов’язку фінансування пільг на проїзд на місцеві бюджети та надання органам місцевого самоврядування права самостійно визначати порядок та розміри грошової компенсації пільг на проїзд, виходячи зі спроможності місцевих бюджетів. Зміст даного проєкту частково дублює норми постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 197 «Деякі питання надання пільг у готівковій форм з оплати пільгового проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах», яка була визнана протиправною та нечинною за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва.
Додатково слід зазначити, що проєкт не спрямований на комплексне підвищення добробуту ветеранів і створює підстави для обмеження доступу до наявного переліку пільг та соціальних гарантій.
Довідково. У рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/6434/18 від 24 грудня 2018 року суд дійшов висновку про те, що невідповідність постанов від 14 березня 2018 року №196 «Про встановлення державних соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування» та №197 «Деякі питання надання пільг у готівковій форм з оплати пільгового проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах» нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, відсутність належного обґрунтування висновків Кабінету Міністрів України як відповідача та неврахування принципу пропорційності під час установлення нормативів у сфері транспортного обслуговування осіб з інвалідністю у своїй сукупності призвели до порушення відповідачем процедурних вимог законності при прийнятті постанов №196 та №197, що є безумовною підставою для визнання їх протиправними.
Позиція громадськості. Проєкт акта погоджено без зауважень лише Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування „Асоціація міст України”, у той час як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, громадська спілка „Всеукраїнське громадське об’єднання „Національна Асамблея людей з інвалідністю України”, Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні не погодили проєкт. Проєкт акта було обговорено та не підтримано Громадською радою при Міністерстві соціальної політики. Із 6 осіб, що долучились до громадського обговорення проєкту на офіційному сайті Мінсоцполітики, лише 2 підтримали проєкт.
Громадська рада при Міністерстві у справах ветеранів України зазначає, що законопроєкт фактично надає дозвіл органам місцевого самоврядування визначати, чи потрібен безплатний проїзд ветеранам “у визначених ними порядку і розмірах” та законно встановлювати нульову компенсацію.
Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Номер і дата реєстрації: № 5344 від 07.04.2021.

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Мета проєкту: створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Основний зміст: проєкт пропонує запровадження можливості замовлення послуг або товарів у підприємств, власники яких — особи з інвалідністю, як альтернативного способу виконання встановленого законодавством нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю та запровадження „цільових фінансових санкцій” для створення рівних умов для всіх роботодавців у частині відповідальності за порушення законодавства у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю. Додатково додані такі норми: ФОПи включені до переліку суб’єктів господарювання, які зобов’язані дотримуватись квоти по працевлаштуванню осіб з інвалідністю; упроваджується норма проведення спеціального конкурсу на посади державної служби для осіб з інвалідністю; на період карантину передбачається збереження робочого місця за особою з інвалідністю.

Переваги: приведення у відповідність до інших нормативно-правових актів термінології Закону, спрощення процесу подання звітності для підприємств через запровадження звітів в електронній формі, запровадження можливості замовлення послуг або товарів у підприємств, власники яких — особи з інвалідністю, як альтернативного способу виконання встановленого законодавством нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, запровадження „цільових фінансових санкцій” на заміну „адміністративно-господарських санкцій” для поширення відповідальності за невиконання встановленої квоти працевлаштування осіб з інвалідністю на бюджетні установи, до яких не могла бути застосована норма щодо сплати адміністративно-господарських санкцій відповідно до Господарського кодексу України.

Недоліки: проєкт здебільшого вносить технічні зміни, тому вплив проєкту на покращення ситуації з працевлаштуванням осіб з інвалідністю залишається під питанням.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий із урахуванням зауважень.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Коротка назва для висновку: “Статус особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, для нагороджених орденом “Золота зірка” та повних кавалерів ордена Богдана Хмельницького”

Повна назва проєкту: “Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту осіб, які нагороджені орденом “Золота Зірка” та орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів”

Номер і дата реєстрації: 5601 від 02.06.2021.

Ініціатори: Третьякова Г. М., Васильєв І. С., Пушкаренко А. М., Шуляк О. О., Северин С. С., Рябуха Т. В., інші.

Мета проєкту: установлення та забезпечення соціального захисту осіб, які нагороджені орденом “Золота Зірка” та орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів.

Основний зміст: проєкт уносить зміни в статтю 11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що визначає категорії осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Наразі такий статус мають:

особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні,

Герої Радянського Союзу,

повні кавалери ордена Слави,

особи, нагороджені чотирма і більше медалями “За відвагу”,

Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Другої світової війни.

Після прийняття проєкту це звання та право на відповідне пенсійне забезпечення також матимуть особи, які нагороджені орденом “Золота Зірка” та повні кавалери ордена Богдана Хмельницького.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Коротка назва для висновку: “Додаткова термінологія в законі про статус ветеранів”

Повна назва проєкту: “Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

Номер і дата реєстрації: 5583 від 28.05.2021.

Ініціатор: Кабінет Міністрів України.

Мета проєкту: законодавче закріплення визначень “Державна політика соціального захисту ветеранів війни”, “Система соціального захисту ветеранів війни”, “Комплексний огляд системи соціального захисту ветеранів війни”.

Основний зміст: проєкт пропонує додати в Закон “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” наступні визначення:

“Державна політика соціального захисту ветеранів війни – це цілеспрямована, системна діяльність органів державної влади щодо забезпечення соціального захисту ветеранів війни шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства”;

“Система соціального захисту ветеранів війни – сукупність органів державної влади, підприємств, установ, організацій, які взаємодіють між собою та іншими системами державного управління з метою формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни”;

“Комплексний огляд системи соціального захисту ветеранів війни – процедура оцінювання існуючого стану і готовності її складових до виконання функціональних завдань соціального захисту ветеранів війни, за результатами якої розробляються та уточнюються концептуальні документи розвитку системи соціального захисту ветеранів війни та її складових”.

Переваги: закріпить нові визначення щодо стратегічного планування сфери ветеранських справ.

Недоліки: є технічним проєктом для унормування визначень та не матиме позитивного впливу на добробут ветеранів. Мінветеранів варто зосередитись на оновленні системи державних гарантій, закріплених в законі “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, замість додавання нових визначень до закону.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та деяких інших осіб”

Номер і дата реєстрації: № 5609 від 03.06.2021.

Ініціатори: Бондаренко Олег Володимирович, Прощук Едуард Петрович, Третьякова Галина Миколаївна, Дубневич Ярослав Васильович, Бакунець Павло Андрійович та ін.

Фракції: “Слуга народу”, “За майбутнє”, “Батьківщина”, “Довіра”.

Мета проєкту: підвищення соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту шляхом розширення гарантій у сфері пенсійного та медичного забезпечення.

Основний зміст:

поширення на пенсіонерів, які в особливий період вступили на службу цивільного захисту за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту, права на збереження виплати пенсій до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення такої особи. Відповідна гарантія також включає можливість перерахунку пенсії після звільнення зі служби з урахуванням додаткової вислуги років;
забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту санаторно-курортним лікуванням незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців;
визначення на рівні ЗУ “Основи законодавства України про охорону здоров’я” лікарсько-експертної комісії в системі ДСНС, яка встановлює придатність, причинний зв’язок захворювань, поранень, травм і смерті, необхідність заходів санаторно-курортного лікування, медико-психологічної реабілітації для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Недоліки:

пояснювальна записка містить розрахунки щодо додаткових витрат із Держбюджету, проте вони не є комплексними, адже не враховують розширення гарантій у контексті забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Якщо на законодавчому рівні буде усунено прив’язку до розміру середньомісячного сукупного доходу сім’ї, то очевидно, що більше осіб матимуть право на пільгову путівку, яка фінансується державою;
забезпечення санаторно-курортним лікуванням незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім’ї осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту може поставити їх у нерівне становище з іншими особами, зокрема військовослужбовцями, щодо яких така прив’язка не скасована.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо діяльності реабілітаційних закладів для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю”

Номер і дата реєстрації: № 5581 від 28.05.2021.

Ініціатор: КМУ.

Мета проєкту: узгодження деяких визначень із положеннями чинного законодавства.

Основний зміст: унесення змін до Бюджетного кодексу України щодо узгодження із чинними нормативними актами визначень комунальних реабілітаційних закладів для осіб з інвалідністю та/або дітей з інвалідністю, а також центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення.

Довідково: у нормативно-правових актах, які регулювали питання функціонування відповідних установ, використовувалися визначення “центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів” та “центри професійної реабілітації інвалідів”, проте 08 травня 2018 року набула чинності постанова КМУ “Питання комплексної реабілітації осіб з інвалідністю” № 355 від 14.03.2018, на основі якої Мінсоц видав наказ “Деякі питання комплексної реабілітації осіб з інвалідністю” від 09.08.2016 № 855, що використовує термін “реабілітаційна установа”.

Недоліки: відповідно до пояснювальної записки, цей проєкт може забезпечити комплексний підхід до надання реабілітаційних послуг, проте він є точковим, не містить системних змін, лише редакційно уточнює деякі поняття.

Техніко-юридичні недоліки: у проєкті використано термін “заклад”, хоча наказ Мінсоцполітики “Деякі питання комплексної реабілітації осіб з інвалідністю” від 09.08.2016 № 855 вживає термін “ установа”.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” щодо вдосконалення правового регулювання процедури припинення та скасування режиму воєнного стану”

Номер і дата реєстрації: № 5556 від 24.05.2021.

Ініціатор: Гончаренко Олексій Олексійович.

Фракція: ЄС.

Мета проєкту: удосконалення процедури введення та скасування воєнного стану, зокрема звуження повноважень Президента України в контексті скасування воєнного стану з метою запобігання зловживань.

Основний зміст:

Проєкт визначає правові наслідки для указу Президента України про введення воєнного стану, якщо він не отримує затвердження парламентом — утрата чинності з наступного дня після дня прийняття такого рішення з оприлюдненням відповідної інформації.
Звужує повноваження Президента в процедурі скасування воєнного стану, а саме встановлює, що в разі усунення загрози державній незалежності України до закінчення строку, на який було введено воєнний стан, Президент України своїм указом скасовує його за пропозицією РНБО або парламенту.
Суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує визначити, що нормативно-правові акти, прийняті для забезпечення режиму воєнного стану, не застосовуються і підлягають скасуванню, а військове командування та військові адміністрації припиняють здійснювати свої повноваження в цій галузі з моменту припинення або скасування воєнного стану.

Довідкова інформація: наразі ЗУ “Про правовий режим воєнного стану” надає право Президенту скасовувати воєнний стан на свій розсуд, але не зобов’язує його це робити, а також не передбачає прийняття відповідного рішення на основі пропозицій РНБО чи парламенту, на відміну від старого закону від 2000 року, де РНБО та ВРУ були наділені такими повноваженнями.

Народний депутат Бублик Юрій Васильович 27 грудня 2017 року в парламенті попереднього скликання зареєстрував аналогічний законопроєкт № 7456, проте 29 серпня 2019 року його було відкликано.

Недоліки: у висновку щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи до проєкту № 7456 (VIII скл.), а проєкт № 5556 є ідентичним до нього, указано, що відповідні пропозиції можуть послабити інститут Президента України, який до того ж є Верховним Головнокомандувачем, адже для нього навіть не передбачена можливість ініціювати рішення про скасування воєнного стану.

Техніко-юридичні зауваження:

повноваження парламенту щодо пропозиції про скасування воєнного стану викладені окремим абзацом та не містять прив’язки до умов, які виписані в попередньому абзаці для реалізації таких же функцій РНБО. У такий спосіб, виходячи з буквального тлумачення норми, Верховна Рада України може звернутися до Президента України навіть за відсутності умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності;
у назві проєкту йдеться лише про припинення та скасування воєнного стану, проте варто зауважити, що предмет регулювання проєкту ширший, адже він також торкається питання введення воєнного стану.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: “Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав побратимів та посестер”
Ініціатор: Жмеренецький Олексій Сергійович (IX скликання).
Фракція: Слуга народу.
Мета: включити вже усталене в Збройних силах України, добровольчому і волонтерському рухах явище побратимства та посестринства в правове поле.
Зміст
Проєкт передбачає право військовослужбовця мати побратима та/або посестру, про що має бути поінформовано безпосереднього командира військовослужбовця (шляхом подання рапорту).
Проєкт передбачає низку можливостей для побратима/посестри, які наразі мають лише члени сім`ї особи (доступ до пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні, психосоціальну підтримку побратимам/посестрам особи, якій надається паліативна допомога, можливість для побратима/посестри бути присутнім при дослідженні причин смерті особи тощо).
Проєкт прирівнює до нотаріально посвідчених заповіти та довіреності військовослужбовців, складені під час безпосередніх бойових зіткнень, посвідчені трьома побратимами та/або посестрами.
Позитив: проєкт нормативно визнає явище побратимства/посестринства в силових формуваннях.
Негатив: проєкт не визначає, скільки побратимів (посестер) може бути у військовослужбовця (зміни до Статуту внутрішньої служби передбачають право мати побратима та посестру, проте для посвідчення заповіту/довіреності вимагається свідчення трьох побратимів/посестер. Ототожнення нотаріально посвідчених заповітів та довіреностей із тими, що засвідчені побратимами/посестрами, без визначення порядку підтвердження такого посвідчення саме в умовах участі в бойових діях створює ризик учинення шахрайських дій на підставі оформлених у такий спосіб документів.
Техніко-юридичні зауваження: проєкт не визначає порядку припинення побратимства/посестринства і, відповідно, статус оформлених заповітів/довіреностей, якщо особа, що їх посвідчила, утратила статус побратима/посестри.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: “Проєкт Закону про внесення зміни до статті 1 Закону України “Про чисельність Збройних Сил України” щодо збільшення чисельності Збройних Сил України у зв’язку із прийняттям Закону України “Про основи національного спротиву”
Номер і дата реєстрації: №5558 від 25.05.2021.
Ініціатор: Президент України.
Мета: збільшення чисельності Збройних Сил України з метою створення та забезпечення функціонування окремого роду сил – Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також розвитку Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в інтересах формування руху опору.
Зміст
Передбачено збільшення граничної чисельності ЗСУ до 261 тис. осіб, серед них 215 тис. військовослужбовців.
Довідково: відповідно до чинного Закону України “Про чисельність Збройних Сил України”, максимальна чисельність ЗСУ складає 250 тис. осіб, у тому числі 204 тис. військовослужбовців.
Техніко-юридичне зауваження: незважаючи на назву проєкту, з його змісту (та фінансово-економічного обґрунтування) неможливо встановити, що збільшення чисельності ЗСУ пов’язане саме зі створенням системи територіальної оборони та руху опору.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: “Проєкт Закону про основи національного спротиву”

Номер і дата реєстрації: №5557 від 25.05.2021.

Ініціатор: Президент України.

Мета: формування в Україні системи національного спротиву; сприяння максимально широкому залученню населення до дій, спрямованих на забезпечення суверенітету і територіальної цілісності держави.

Зміст

Проєкт визначає завдання територіальної оборони та руху опору, порядок їхнього формування (розгортання), а також порядок здійснення керівництва національним спротивом.
Проєкт передбачає порядок формування Сил територіальної оборони Збройних сил України та добровольчих формувань територіальних громад.
Також проєктом передбачено систему військово-патріотичного виховання.

Позитив: проєктом створюються законодавчі основи діяльності територіальної оборони та руху опору в Україні.

Негатив: проєкт передбачає різний рівень соціальних гарантій для військовослужбовців порівняно з військовослужбовцями територіальної оборони (для останніх перелік державних соціальних гарантій є ширшим). Окрім того, до проєкту відсутнє фінансово-економічне обґрунтування. Проєкт також покладає обов’язок із фінансування заходів підготовки громадян до участі в системі національного спротиву та надання гарантій соціального захисту для військовослужбовців тероборони на місцеві бюджети, що суперечить вимогам Бюджетного кодексу щодо компенсації державою таких витрат.

Проєкт передбачає можливість використання сил та засобів територіальної оборони поза межами населених пунктів, де ведуться бойові дії, а розгортання сил територіальної оборони буде можливим з урахуванням суспільно-політичної обстановки. Оскільки проєкт не визначає, внутрішня чи зовнішня суспільно-політична обстановка береться до уваги, така норма створює ризик розгортання сил та засобів територіальної оборони у відповідь на суспільно-політичні протести (чи інші масові заходи, акції).

Відповідно до проєкту, Верховна Рада України не матиме повноважень щодо контролю використання військ територіальної оборони.

Окрім того, доопрацювання потребує механізм використання зброї членами добровольчих формувань територіальних громад.

Також проєкт передбачає можливість надання ветеранського статусу та (за необхідності) одноразової грошової допомоги для осіб, які залучалися до конфіденційного співробітництва в русі опору. Надання такого статусу ветерана чи виплати ОГД без здійснення передбаченої чинним законодавством перевірки містить потенційний корупційний ризик.

Громадська думка: експерти виокремлюють актуальність розвитку системи територіальної оборони та національного спротиву, однак наводять також низку недоліків. З аналізом проєкту Фондом “Повернись живим” можна ознайомитися за посиланням. Застереження висловлює також директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

Вик.: Звягінцева М.

В остаточній редакції законопроєкту, прийнятого в другому читанні, було внесено ряд змін до його змісту.

Надано визначення “доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України” – це громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, що перебуває в Україні на законних підставах упродовж останніх 5 років та на добровільній основі зарахований до проходження служби в складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Причому з огляду на визначення Сил територіальної оборони ЗСУ як окремого роду військ ЗСУ поняття “доброволець”, яке наразі закріплено у ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” набуває ознак, притаманних військовослужбовцю, який підписав контракт про проходження військової служби. Окрім того, законом передбачено наявність контракту добровольця територіальної оборони, що теж сприяє змішуванню понять.
Територіальна оборона, відповідно до закону, складатиметься з військової, цивільної (органи державної влади та місцевого самоврядування, які виконують завдання територіальної оборони) та військово-цивільної (добровольчі формування територіальних громад) складових. Діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом. Тобто командир військової частини нестиме відповідальність також за функціонування добровольчих формувань територіальних громад.
Комплектування добровольчих формувань територіальних громад буде здійснюватися в порядку, затвердженому КМУ.

Негатив. Закон покладає обов’язок із фінансування заходів підготовки громадян до участі в системі національного спротиву на місцеві бюджети, що суперечить вимогам Бюджетного кодексу щодо компенсації державою таких витрат.

Розгортання територіальної оборони на всій території України або в окремих її місцевостях здійснюється з урахуванням розвитку суспільно-політичної обстановки у військово-сухопутних зонах та зонах (районах) територіальної оборони або воєнно-політичної обстановки навколо України, що потенційно містить ризик розгортання сил територіальної оборони у відповідь на внутрішні суспільно-політичні процеси в державі.

На членів добровольчих формувань територіальних громад та акредитованих громадських об’єднань під час їхньої участі в заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” – поняття таких ГО законом не визначено, тому неможливо належним чином оцінити, чи не порушує така вимога Закону норму ст. 37 Конституції України, яка забороняє громадським об’єднанням мати у складі воєнізовані формування.

Відповідно до проєкту, Верховна Рада України не матиме повноважень щодо контролю використання військ територіальної оборони. Окрім того, доопрацювання потребує механізм використання зброї членами добровольчих формувань територіальних громад.

Також проєкт передбачає можливість надання ветеранського статусу та (за необхідності) одноразової грошової допомоги для осіб, які залучалися до конфіденційного співробітництва в русі опору (у порядку, визначеному для кадрового складу ССО). Проте надання статусу ветерана чи виплати ОГД без здійснення передбаченої чинним законодавством перевірки містить потенційний корупційний ризик.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Ініціатор: Остапенко Анатолій Дмитрович (IX скликання).
Суть: пільгове оподаткування за ввезення транспортних засобів.

Зміст проєкту

Частково (у відсотковому співвідношенні) від оподаткування за ввезення транспортних засобів звільняються особи, нагороджені орденом “Золота Зірка”, “Свободи”, “За заслуги I, II, III ступеня”, “Богдана Хмельницького I, II, III ступеня”, “Героїв Небесної Сотні”, “За мужність I, II, III ступеня”, “Данила Галицького”; медаллю “За військову службу Україні”, “За бездоганну службу I, II, III ступеня”, “Захиснику Вітчизни”, УБД та члени сімей загиблих (один транспортний засіб на п’ять років).
У випадку відчуження такого транспортного засобу раніше ніж через 5 років, особа повинна відшкодувати податкові платежі за повною ставкою.
Позитив: конкретне відсоткове співвідношення встановлюється постановою КМУ (відповідно до правил, установлених ПКУ, як сказано в п. 3.1 статті 3 Податкового кодексу України) і може бути індивідуалізовано (відповідно до рівня доходів, наявності чи відсутності статусу підприємця або інших ознак).

Негатив

Проєкт передбачає надання лише податкових пільг, не вирішуючи питання про сплату платежів, передбачених митним законодавством. Скористатися пільгою можуть лише особи, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства або перевезень. Тобто проєкт не розв’язує питання забезпечення автомобілями осіб, які потребують цього за станом здоров’я, наприклад. Водночас підприємець УБД, який доставляє свою продукцію, проте не здійснює діяльність у сфері перевезень, теж не може претендувати на цю пільгу. Законопроєкт пропонує точкове правове регулювання та не розв’язує проблему доступності транспортних засобів для ветеранів та членів сімей загиблих у цілому.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (про тимчасове включення програм загальнонаціонального багатоканального (цифрового) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу до складу універсальної програмної послуги для забезпечення інформаційної безпеки населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації)”
Номер і дата реєстрації: № 5546 від 21.05.2021.
Ініціатор: Федієнко Олександр Павлович, Потураєв Микита Русланович, Штепа Сергій Сергійович, Соха Роман Васильович, Горбенко Руслан Олександрович та ін.
Мета проєкту: забезпечення інформаційної безпеки населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації.

Основний зміст

Забезпечення гарантованого тимчасового доступу у селах, селищах, містах, районах та областях, де утворені військово-цивільні адміністрації, до вітчизняних програм телерадіоорганізацій, які здійснюють загальнонаціональне багатоканальне (цифрове) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу в пакетах провайдерів програмної послуги, до моменту скасування парламентом визнання певної держави державою-агресором (державою-окупантом), та за умови виплати відповідної компенсації правовласникам з Держбюджету.

Довідково

Універсальна програмна послуга – обов’язок, що покладається державою на провайдерів програмної послуги розповсюджувати, тобто зробити доступним для всіх своїх користувачів, певні радіо- та/або телевізійні канали на бездоговірній основі.
Недоліки: в законопроєкті йдеться про компенсації з Держбюджету, проте фінансово-економічного обґрунтування не надано.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

Повна назва: проєкт Закону про визнання таким, що втратив чинність Закону України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Ініціатори: Умєров Рустем Енверович, Железняк Ярослав Іванович, Мезенцева Марія Сергіївна, Рудик Кіра Олександрівна, Совсун Інна Романівна та інші (IX скликання).
Фракції: “Голос”, “Європейська солідарність”, “Слуга народу”, “За майбутнє”.
Номер і дата реєстрації: №5502 від 18.05.2021
Мета проєкту: скасування режиму вільної економічної зони “Крим” на тимчасово окупованій території України та встановлення особливостей економічних відносин на тимчасово окупованій території з урахуванням обмежень, викликаних окупацією. Створення і діяльність вільної економічної зони, що передбачає активне залучення іноземних інвестицій суперечить публічній політиці держави, а також створює передумови для дискримінації громадян України, які змушені вести свою діяльність в умовах тимчасової окупації.

Зміст

Проєкт скасовує дію ЗУ “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” та вносить зміни до низки інших нормативних актів.
Громадянам України, які проживають на ТОТ, надається право на безоплатну правову допомогу з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України.
Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю. Там запроваджується тимчасовий прикордонний контроль.
Вчинення нотаріальних дій щодо спадкових справ, які були зареєстровані у Спадковому реєстрі до початку тимчасової окупації, але не закінчені, здійснюється будь-яким нотаріусом на підконтрольній Уряду України території за зверненням спадкоємця.
Здійснення господарської діяльності юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, місцезнаходження (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарської діяльності, місцезнаходження (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Ліцензії або дозволи на здійснення господарської діяльності, видані відповідно до національного законодавства, вважаються нечинними на ТОТ, проте до закінчення строку можуть використовуватися на іншій території України, якщо суб’єкт господарювання змінив свою податкову адресу.
На ТОТ України особа не несе юридичної відповідальності за невиплату або за затримку виплати заробітної плати працівникам, передбаченої законодавством України, якщо така невиплата (затримка) виникла внаслідок тимчасової окупації (обставин непереборної дії).
На період тимчасової окупації поставка (ввезення/вивезення) товарів (робіт, послуг) з ТОТ на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонена. Проте ця заборона не стосується особистих речей фізичних осіб. Товари, вироблені на ТОТ, не можуть отримати сертифікат українського походження.
На період тимчасової окупації приватизація об’єктів державної та комунальної власності, розташованих на ТОТ, забороняється, окрім випадків приватизації жилих приміщень, що знаходяться на тимчасово окупованій території, військовослужбовцями військових формувань та правоохоронних органів України.

Суміжним проєктом №5503 від 18.05.2021, який передбачає внесення змін до Митного кодексу України передбачено, що до закінчення тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ввізне, вивізне, сезонне та особливі види митних зборів не справляються з операцій фізичних та юридичних осіб з переміщення товарів з та на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Відповідно до дотичного проєкту №5501 від 18.05.2021 на ТОТ:

не справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори, не застосовуються штрафні санкції та не проводяться перевірки (документальні та фактичні).
Податковий борг осіб із реєстрацією на ТОТ підлягає списанню без подання окремої заяви суб’єктом господарювання.
Доходи з джерелом їх походження з іншої території України від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого або рухомого майна, в результаті прийняття у спадщину чи дарунок коштів, майна тощо, одержані фізичною особою, яка має податкову адресу на тимчасово окупованій території, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за ставками, визначеними відповідно до загальних правил оподаткування. Таке ж правило застосовується для виплати заробітної плати роботодавцем з підконтрольної частини України особі, яка знаходиться на ТОТ.
Будь-які податки, збори (обов’язкові платежі), стягнуті на території ВЕЗ “Крим”, не змінюють розмір податкових зобов’язань з податків, зборів (обов’язкових платежів), нарахованих (що підлягають стягненню) на іншій території України.
Платники ЄСВ, які проживають на ТОТ, можуть сплачувати такий внесок на добровільній основі.

Громадська думка

За словами одного з ініціаторів проєкту, Р. Умєрова, “чинний закон 2014 року вже давно не відповідає сучасним реаліям. ВЕЗ “Крим” порушує права людей, які залишилися жити на півострові після початку тимчасової окупації. Сьогодні люди… банально обмежені доступом до банківських послуг або мають сплачувати податок під час спадкування майна як іноземці”.
Крім того, функціонування вільної економічної зони суперечить позиції МЗС України щодо необхідності посилення санкційного тиску на Росію.

Переваги проєктів

Посилення правового захисту громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, а також унеможливлення здійснення господарської діяльності на території ТОТ в порушення вимог чинного законодавства. Окрім того, скасування вільної економічної зони є важливим для забезпечення сталості санкційної політики щодо РФ.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкти.

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки)”
Номер і дата реєстрації: № 5505 від 18.05.2021.
Ініціатор: Савчук Оксана Василівна (не входить до складу будь-якої фракції).
Мета проєкту: визначення запобіжних заходів в контексті злочинів проти основ національної та громадської безпеки, що повинно запобігти переховуванню підозрюваних, зокрема на території держави-агресора.
Основний зміст: встановити, що особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт, застава не застосовуються до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочинах, як-от:

вчинення дій, що спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (стаття 109);
посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (стаття 110);
фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (стаття 110-2);
державна зрада (стаття 111);
посягання на життя державного чи громадського діяча (стаття 112);
диверсія (стаття 113);
шпигунство (стаття 114);
перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань (стаття 114-1);
терористичний акт (стаття 258), створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258-3),
сприяння вчиненню терористичного акту (стаття 258-4), фінансування тероризму (стаття 258-5);
створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (стаття 260).

Запропоновано у таких випадках до особи застосовувати лише тримання під вартою.

Недолік

У ч. 5 ст. 176 КПК України було встановлено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України. Проте це положення визнано таким, що не відповідає Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р/2019 від 25.06.2019.
КСУ вважає, що тримання під вартою за вмотивованим рішенням слідчого судді, суду мінімізує ризик допущення свавілля, чого неможливо досягти, враховуючи виключно тяжкість злочину та не оцінюючи конкретних обставин справи, реальних причин, що обумовлюють необхідність у триманні особи під вартою, неможливість застосування інших, більш м’яких, запобіжних заходів.
Таке положення такого суперечить практиці ЄСПЛ, де у справі “Корнійчук проти України” від 30 січня 2018 року наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади; обов’язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання на додаток до наявності обґрунтованої підозри.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до Закону України “Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій”
Номер і дата реєстрації: № 5480 від 11.05.2021.
Ініціатори: Лозинський Роман Михайлович, Бондар Михайло Леонтійович, Гузь Ігор Володимирович, Бакунець Павло Андрійович, Піпа Наталія Романівна та ін.
Фракції: Голос, Європейська солідарність, Слуга народу, депутатська група “Партія “За майбутнє”, Довіра, позафракційні.
Мета проєкту: забезпечити сталість топонімів, які пройшли визначену законом процедуру та вшанувати пам’ять борців за волю України у ХХ столітті, увічнених у назвах топонімів.

Основний зміст

Встановити заборону протягом 10 років на зміну назви для об’єктів, які змінили назву відповідно до вимог Закону України “Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій” (за винятком юридичних осіб приватної форми власності та об’єкти права власності, які за ними закріплені);
встановити заборону на зміну топонімів на честь особи, яка є борцем за незалежність України у XX столітті (зміна допускається лише у разі реорганізації юридичної особи).

Довідково

Топоніми – назва місцевості, вулиці, регіону, населеного пункту, об’єкту рельєфу тощо.

Недоліки

Заборона на зміну топонімів на честь особи, яка є борцем за незалежність України у XX столітті, є безстроковою, в інших випадках така заборона складає 10 років, що може поставити такі категорії осіб в нерівне становище в контексті вшанування пам’яті про них.

Техніко-юридичне зауваження

Норму про заборону на зміну топонімів на честь особи, яка є борцем за незалежність України у XX столітті, краще розмістити у ст. 11 “Порядок зміни, відмови від присвоєних юридичним особам та/або об’єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій або їх збереження”.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

Повна назва: проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України з метою соціального захисту осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб
Номер і дата реєстрації: №5484 від 13.05.2021
Ініціатори: Тимошенко Юлія Володимирівна, Цимбалюк Михайло Михайлович, Соболєв Сергій Владиславович, Кабаченко Володимир Вікторович, Ніколаєнко Андрій Іванович.
Фракція: “Батьківщина”.
Мета проєкту: надання стимулів громадянам України прийняти самостійне рішення про профілактичне щеплення проти інфекційних хвороб, зокрема COVID-19; збільшення соціального захисту вакцинованих осіб.

Зміст

Передбачено видачу підтвердження вакцинування (безоплатно у паперовому чи електронному вигляді за бажанням вакцинованої особи). Правила використання такого документу не можуть передбачати звуження прав громадян. Порядок видачі та відкликання таких документів буде розроблено КМУ.
Вакциновані особи підлягатимуть загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу проти якої було проведене профілактичне щеплення та на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (визначення таких ускладнень, а також перелік можливих страхових випадків наводиться в тексті законопроєкту). Така гарантія не поширюватиметься на іноземців, а також осіб, які були вакциновані на території іноземних держав, або які вакцинувалися у приватних медичних установах за плату, або здійснили вакцинацію незареєстрованим в Україні препаратом. Страхування буде здійснюватися за кошти Фонду соціального страхування України (у безготівковій формі).
На такі страхові виплати забороняється накладення арешту або стягнення (окрім випадків, коли встановлено, що виплату отримав неналежний вигодонабувач). У випадку прострочення виплат проєкт передбачає нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Довідково

Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України, такий розмір пені є максимальним. З 16.04.2021 розмір облікової ставки НБУ складає 7,5% річних.
Період страхування розпочинається від дня вакцинації та завершується днем, в якому спливає граничний строк дії імунної відповіді, встановлений правилами застосування відповідної вакцини, але не більше 365 календарних днів. Якщо правила застосування відповідної вакцини не встановлюють граничний строк дії імунної відповіді, то період страхування ризиків дорівнює 183 календарних дні, наступних за днем вакцинації. КМУ може встановити більш тривалий період для страхування ризиків.
Розмір періодичної страхової виплати (для працездатних осіб), які отримували дохід складатиме 100% від доходів, на які нараховувався ЄСВ, для непрацюючих осіб розмір періодичної страхової виплати складе 100% сум періодичних соціальних виплат. У випадку виплати одноразової грошової допомоги, її розмір буде складати від 20 до 350 прожиткових мінімумів на дату настання страхового випадку (залежно від складності страхового випадку). Якщо страховий випадок буде пов’язано із вакцинацією проти коронавірусу, для виплат передбачено подвійний коефіцієнт.

Проєкт також передбачає створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, який визначатиме:

перелік типових поствакцинальних ускладнень залежно від інфекційної хвороби, проти якої було проведене профілактичне щеплення;
порядок установлення причинного зв’язку між вакцинацією особи та хворобами, викликаними поствакцинальними ускладненнями;
критерії створення колективного імунітету проти окремого вірусу в межах України.

Позитив проєкту

Встановлення нового виду державного загальнообов’язкового соціального страхування може позитивно вплинути на кількість осіб, що здійснять щеплення, а також гарантує державну допомогу у зв’язку із настанням страхових випадків.

Негатив проєкту

На МОЗ України покладається обов’язок періодично інформувати про порядок та строки здійснення профілактичних щеплень, проте власне періодичності такого інформування законопроєкт не передбачає, що робить запропоновану норму декларативною.
Окрім того, проєкт пропонує розширення складів злочинів без внесення необхідних змін до Кримінального кодексу України (щодо відповідальності службових осіб, які (залежно від тяжкості заподіяних наслідків) порушили правила зберігання, транспортування або застосування вакцини, внаслідок чого вакцинована особа захворіла на хворобу, проти якої була здійснена вакцинація.
Оскільки проєкт передбачає часткову компенсацію витрат Фонду з коштів Державного бюджету України, повинно бути надане фінансово-економічне обґрунтування до законопроєкту, проте наразі такий документ відсутній.

Техніко-юридичне зауваження

У проєкті вживається термін “спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб”, проте Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” не оперує таким поняттям. Замість створення окремого органу доцільно пропоновані функції покласти на існуючі структури у сфері охорони здоров’я.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

Коротка назва для висновку: нове повноваження Мінветеранів – забезпечувати розвиток спорту ветеранів
Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про фізичну культуру і спорт” щодо спорту ветеранів України
Номер і дата реєстрації: 5526 від 20.05.2021
Ініціатор: Кожем’якін А. А., Беленюк Ж. В., Мазурашу Г. Г., Саладуха О. В., Мокан В. І., Борзова І. Н.
Фракція: Слуга народу
Цілі проєкту: 1) створення умов для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту ветеранів війни, 2) сприяння участі ветеранів війни у спортивних змаганнях, 3) створення умов для розвитку системи фізкультурно-спортивної реабілітації ветеранів війни.

Основний зміст

Проєкт вносить зміни до Закону України «Про фізичну культуру і спорт», які стосуються надання повноважень Мінвететранів щодо:

формування політики у сфері розвитку спорту ветеранів;
сприяння розвитку спорту ветеранів війни та членів їхніх сімей;
сприяння участі зазначених осіб у міжнародних та інших спортивних заходах;
сприяння їх психологічній та соціальній адаптації шляхом залучення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності;
забезпечення підготовки збірних команд України з числа ветеранів війни та їхніх сімей для участі спортивних змаганнях, у тому числі міжнародних;
взаємодія з громадськими об’єднаннями фізкультурно-спортивної спрямованості.

Проєкт закону дає визначення спорту ветеранів війни – це напрям спорту, що забезпечує залучення ветеранів війни та членів їхніх сімей до занять певним видом спорту, їх психологічну та соціальну адаптацію, участь у міжнародних та інших спортивних заходах, підготовку збірних команд України з числа ветеранів війни та їх участь у міжнародних спортивних змаганнях.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Коротка назва для висновку: Відповідальність за дискримінацію та нетерпимість
Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації
Номер і дата реєстрації: 5488 від 13.05.2021
Ініціатор: Кабінет Міністрів України

Мета проєкту

Протидія порушенню прав людини і громадянина з мотивів нетерпимості за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова або іншими ознаками.

Основний зміст

Проєктом впроваджується відповідальність військовослужбовців за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації.
Також проєкт закону вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального Кодексу України щодо визначення нетерпимості та впровадження відповідальності за її прояви.
Відповідно до змісту проєкту нетерпимість ー це відкрите, упереджене, негативне ставлення стосовно категорії осіб, відмінних за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова, або іншими ознаками.
Проєкт пропонує додати до обтяжуючих обставин за адміністративне правопорушення вчинення правопорушення з мотивів нетерпимості.
Крім того, проєкт впроваджує відповідальність за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації у вигляді штрафу для громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 5100 грн), а для посадових осіб та суб’єктів підприємницької діяльності – від трьохсот до п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( від 5100 до 8500 грн).
Проєкт закону розширює повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання та протидії дискримінації та надає йому право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Примітка

Схожим за тематикою до проєкту № 5488 є проєкт № 5485, який передбачає обов’язок дотримуватись принципів недискримінації на військовій службі.

Переваги

Впроваджується відповідальність громадян та військовослужбовців, зокрема, за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації.

Недоліки

Проєкт пропонує вилучити із Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» норму про застосування кримінальної відповідальності за порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації та залишити лише адміністративну та цивільну.

Техніко-юридичне зауваження

Проєкт пропонує зміни і до кодексів, і до законів. Згідно Регламенту ВРУ зміни до кодексів надаються окремим проєктом закону.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий з урахуванням правок.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Коротка назва для висновку: Запобігання та протидія дискримінації та сексуальним домаганням серед військових

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання реагування, запобігання та протидії проявам дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань серед військовослужбовців

Номер і дата реєстрації: № 5485 від 13.05.2021

Ініціатор: Кабінет Міністрів України

Мета проєкту

Врегулювання питання реагування, запобігання та протидії проявам дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань серед військовослужбовців

Основний зміст

Проєкт пропонує внести зміни до Статуту внутрішньої служби ЗСУ та визначити одним із завдань оборони недопущення порушень, пов’язаних з дискримінацією за ознакою статі чи сексуальними домаганнями.

Покладається додатковий обов’язок на командира: дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у службовій діяльності.

Також проєкт уточнює порядок проведення службового розслідування. Зокрема, службове розслідування, пов’язане з дискримінацією за ознакою статі та сексуальними домаганнями, проводиться комісією, до складу якої призначаються, за можливості, представники обох статей у рівному співвідношенні.

Примітка

Схожим за тематикою до проєкту № 5485 є проєкт № 5488, який передбачає відповідальність громадян, зокрема, і військовослужбовців, за дискримінацію та нетерпимість.
Зауваження: текст проєкту доцільно доповнити пропозиціями змін щодо впровадження відповідальності за дискримінацію за ознакою статі та сексуальні домагання у військовій сфері.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: Законопроєкт № 3947 від 30.07.2020 (основний). Проєкт закону про Статут з охорони Національною гвардією України ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів

Ініціатор законопроєкту: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Суть законопроєкту: на виконання ч. 2 ст. 2 ЗУ “Про Національну гвардію України” затвердити Статут з охорони НГУ ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів. Статут має на меті регламентувати правові засади організації і порядку несення військової служби під час виконання таких обов’язків.

Зміни, що пропонуються

Визначено понятійний апарат.
Визначено права та обов’язки військовослужбовців варт з охорони важливих державних об’єктів і спеціальних вантажів.
Охорона здійснюється військовими частинами НГУ у взаємодії з адміністраціями важливих державних об’єктів, що охороняються, а також компетентними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Охорона важливого державного об’єкта здійснюється на основі плану, який складається зі схеми охорони, пояснювальної записки до нього й табелів постів.
Тривалість несення служби становить 12 або 24 години. Зміна чатових варти з охорони важливого державного об’єкта, які несуть службу на постах, проводиться розвідними через 2-4 години. Начальникові варти дозволено відпочивати (спати), знявши взуття та одяг, не більше 6 годин на добу в час, який визначається командиром військової частини, від якої споряджено варту, помічникові начальника варти, розвідному — не більше 6 годин на добу — з дозволу начальника варти, особовому складу варти — не менше 6 годин на добу у вільний від несення служби на постах час — з дозволу начальника варти.
Варта має право проводити поверхневу перевірку, яка здійснюється військовослужбовцем відповідної статі, а щодо осіб протилежної статі — лише з використанням спеціального приладу або засобу.
Описані особливості застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї.
Унести зміни до ст. 13 ЗУ “Про Національну гвардію України”, доповнивши її положенням про те, що військовослужбовці мають право затримувати, доставляти та/або передавати поліцейським, адміністрації об’єктів осіб, які порушили встановлений внутрішньо об’єктовий режим.

Позитив

Затвердження такого Статуту не розширює права і обов’язки військовослужбовців НГУ, оскільки законопроєкт лише спрямований на виконання ч. 2 ст. 2 ЗУ “Про Національну гвардію України”, положення якої чинні ще з 2015 року. Отже, потреба в регламентації правових засад організації і порядку несення військової служби в цій сфері існує приблизно 5 років.

Однозначно позитивними моментами є визначення умов поверхневої перевірки, які забезпечують діяльність військовослужбовців у межах їхніх повноважень та запобігають порушенню положень Кримінального процесуального кодексу України, а також регламентація особливостей застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, зокрема в умовах поганої видимості тощо.

Позиція Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Коротка назва для висновку: “Статус військовослужбовця для капеланів”.

Повна назва проєкту: “Проєкт Закону про Службу військового капеланства”.

Номер і дата реєстрації: 4626 від 22.01.2021.

Ініціатори: Костенко Роман Васильович, Геращенко Ірина Володимирівна, Фріз Ірина Василівна, Тістик Ростислав Ярославович, Мисягін Юрій Михайлович та ін.

Фракції: “Голос” “Європейська Солідарність”,”Слуга народу”.

Мета проєкту: створення Служби військового капеланства та законодавче закріплення статусу військових капеланів як військовослужбовців.

Основний зміст

Проєкт пропонує створити службу військового капеланства в Збройних силах України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України та інших військових формуваннях, у такий спосіб прирівнявши військових капеланів до військовослужбовців. Проєкт також установлює вимоги до військового капелана: громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні церкви чи релігійної організації, наявність вищої богословської освіти. Також проєкт установлює перелік обов’язків військового капелана: організація та проведення молитов, богослужінь; популяризація здорового способу життя; виховання у військовослужбовців толерантного ставлення до людей та інше.

Переваги

На законодавчому рівні визначить статус капеланів, оскільки це питання не є врегульованим належним чином, надасть військовим капеланам соціальний захист від держави.
Недоліки: служба військового капелана є відмінною від військової, оскільки військові капелани не беруть участі в обороні держави зі зброєю в руках, хоч і мають право на належний соціальний захист від держави, тому питання прирівнення їх до військових є дискусійним. Проєкт передбачає обов’язок для військового капелана консультувати військове командування з релігійних питань. Реалізація норми може призвести до порушення статті 35 Конституції України, де зазначено, що церква й релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Статистика

У Збройних силах України за штатом уведено близько 130 посад військових священників (капеланів), із них укомплектовано понад 90. За інформацією, наданою Центром морально-психологічного забезпечення ЗСУ, капелани представляють релігійні організації таким чином:
Православна церква України – 59,
Українська греко-католицька церква – 20,
Українська євангельська церква – 6,
Церква “Скинія” – 4,
Українська православна церква (Московський патріархат) – 1.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення існуючих раніше прав і свобод ветеранів війни, ветеранів праці, дітей війни та жертв нацистських переслідувань.

Номер і дата реєстрації: №5445 від 29.04.2021.

Ініціатори: Королевська Наталія Юріївна, Бойко Юрій Анатолійович, Рабінович Вадим Зіновійович, Медведчук Віктор Володимирович, Льовочкін Сергій Володимирович та інші (IX скликання).

Фракція: ОПЗЖ.

Мета проєкту: відновлення рівня соціального захисту окремих категорій громадян відповідно до рішень Конституційного Суду України.

Зміст

Проєкт передбачає виплату допомоги до 5 травня для УБД в розмірі 90% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (станом на 2021 рік ця сума складає 1592,1 грн). Для осіб з інвалідністю внаслідок війни проєктом передбачені такі розміри виплат: особам з інвалідністю I групи – 270 відсотків (4776,3 грн), II групи – 240 відсотків (4245,6 грн), III групи – 210 відсотків (3714,9 грн) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року. Для учасників війни проєкт передбачає допомогу в розмірі 35% прожиткового мінімуму (619,15 грн). Для членів сімей загиблих виплата передбачена в розмірі 55% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (972,95 грн).
Для учасників війни та членів сімей загиблих, осіб з особливими заслугами перед Батьківщиною проєкт також передбачає надання пільг у вигляді безоплатного проїзду міським транспортом та безоплатного проїзду один раз на два роки залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, або проїзд один раз на рік із 50-процентною знижкою.
Проєкт також передбачає додаткові пільги з користування транспортом для ветеранів праці, колишніх в’язнів концентраційних таборів, гетто чи інших місць примусового тримання, дітей війни.

Позитив

Проєкт ліквідує недоліки законодавства у сфері визначення розміру виплати щорічної допомоги залежно від наявних фінансових ресурсів, а також скасовує залежність пільг від рівня доходу особи, яка має право на таку пільгу відповідно до набутого статусу, проте, оскільки така вимога зберігається для інших пільговиків, проєкт сприяє поділу пільговиків на категорії (що є недоліком аналізованого законопроєкту).

Довідково

У 2018 році Конституційний Суд України визнав невідповідним Конституції України положення законодавства, що ставило отримання пільг у залежність від розміру середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на особу (через фактичне скасування таких пільг для певної категорії пільговиків, чий розмір доходу був вищим за встановлений поріг).

Негатив

Проєкт не містить фінансово-економічного обґрунтування, хоча впливає на видатки Державного бюджету України. Окрім того, проєкт не спрямований на комплексне підвищення добробуту ветеранів (наприклад, у сфері забезпечення житлом або освіти).

Техніко-юридичне зауваження

Проєкт частково копіює положення проєкту №5089 від 17.02.2021, який був поданий представниками цієї ж фракції та вже опрацьовується в комітеті ВРУ.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо заохочення громадян України до проходження військової служби за контрактом, поліпшення соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, захисту військовослужбовців в інформаційному просторі та збереження їх репутації як політично неупереджених”

Номер і дата реєстрації: № 5448 від 29.04.2021.

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Мета проєкту: відповідно до пояснювальної записки метою проєкту є підвищення престижу військової служби, посилення соціального захисту військовослужбовців, створення належних умов для захисту військовослужбовців в інформаційному просторі та збереження репутації військовослужбовців як політично неупереджених.

Основний зміст

проєкт надає право військовослужбовцям-жінкам та військовослужбовцям, які виховують дитину самостійно, на звільнення від виконання службових обов’язків на 14 календарних днів для догляду за хворою дитиною віком до 14 років або на весь час їхнього перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною;
проєкт визначає, що ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не поширюється на Державну спеціальну службу транспорту, натомість уточнено, що під його дію підпадають державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями (тобто СБУ) та Служба зовнішньої розвідки;
проєкт уточнює, що час роботи військовослужбовця на виборній посаді в місцевій раді, на якій він працює на постійній основі, зараховується не лише до вислуги років на військовій службі, а й до вислуги у військовому званні.
Також Закон доповнено статтею 5-1 “Політична неупередженість”, яка забороняє військовослужбовцям бути членами будь-яких політичних партій або громадських організацій, професійних спілок та брати участь у їхній діяльності;
щодо захисту військовослужбовців в інформаційному просторі законопроєкт передбачає, що військовослужбовці не мають права поширювати в ЗМІ або інших системах загального доступу інформацію, яка дозволяє визначити геопросторові дані про військові об’єкти, військові частини (підрозділи) та військовослужбовців під час виконання покладених на них завдань, характер цих завдань та сили і засоби, що залучені до їхнього виконання;
проєкт поширює деякі положення Закону на резервістів, зокрема обов’язок щороку проходити медичний огляд, а також зобов’язання місцевих рад позачергово надавати місця їхнім дітям у дитячих закладах за місцем проживання.

Переваги

надання права на звільнення від виконання службових обов’язків на 14 днів для догляду за хворою дитиною віком до 14 років, що вже давно було передбачено для працівників у п. 3.3 наказу МОЗ № 455 від 13.11.2001 “Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян”.

Недоліки

законопроєкт немає комплексного підходу до підвищення престижу військової служби, натомість вирішує лише точкові питання;
звільнення від виконання службових обов’язків для догляду за хворою дитиною повинно надаватися чоловікам на рівних умовах із жінками-військовослужбовцями, а не лише тим, хто виховує дитину без матері.

Техніко-юридичні зауваження

нове положення про звільнення від виконання службових обов’язків для догляду за хворою дитиною розміщене в ст. 11 закону, без жодних уточнень про це в ст. 10-1, що може створювати неоднакове застосування цієї норми на практиці, а саме під час дії особливого періоду або воєнного стану;
запропонована редакція статті щодо встановлення тривалості робочого тижня не регулює вказане питання для строковиків. Чинне положення вказує, що вони мають шестиденний робочий тиждень, проте проєкт забирає цю вказівку, що може порушувати їхнє право на відпочинок;
запропоновані ст. 5 та 5-1 закону не узгоджуються між собою, адже в ст. 5 указано, що військовослужбовці можуть бути членами громадських об’єднань, якщо їхня діяльність не суперечить засадам діяльності військових формувань, і брати участь у їхній роботі у вільний від виконання обов’язків час. Водночас у ст. 5-1 установлено, що військовослужбовці не можуть бути членами будь-яких громадських організацій (довідково: громадська організація є видом громадського об’єднання). Реалізація запропонованих положень може створювати ризики порушення громадянських прав військовослужбовців;
у прикінцевих положеннях указано, що в разі прийняття цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а уряд протягом шести місяців із цього моменту має привести власні акти у відповідність із цим законом. Проте закон не буде реалізованим повною мірою, поки підзаконні акти не будуть з ним узгоджуватися.

Довідкова інформація

Проєкт спрямований на виконання вимог указу Президента України від 08 листопада 2019 року № 837/2019 “Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави” щодо заохочення громадян України до проходження військової служби за контрактом, поліпшення соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей.
10.02.2020 в парламенті був зареєстрований урядовий проєкт № 3044 “Про внесення змін до деяких законів України щодо заохочення громадян України до проходження військової служби за контрактом, поліпшення соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей”, який мав на меті встановити схожі положення, проте 04.03.2020 його було відкликано.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Ушанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ

Повна назва. Проєкт Постанови про вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

Номер і дата реєстрації: № 5343 від 07.04.2021.

Ініціатори: Мезенцева Марія Сергіївна, Кальченко Сергій Віталійович, Горбенко Руслан Олександрович, Скороход Анна Костянтинівна, Кравчук Євгенія Михайлівна та ін. (IX скликання).

Фракції: ПП “Слуга народу”, “Голос”, “За життя”, група “Довіра”, позафракційні.

Мета: ушанування на державному рівні пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Зміст

Постанова пропонує вшанувати на державному та місцевому рівнях 4 червня, у Міжнародний день безневинних дітей — жертв агресії, пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а також рекомендує Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати тематичні теле- і радіопередачі, присвячені вшануванню пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Статистика. Відповідно до пояснювальної записки, з початку нападу РФ на Україну на території деяких областей, зокрема Донецької та Луганської областей:

загинуло більше 240 дітей;
56 дітей зникли безвісти;
отримали поранення і травми, за даними різних джерел, від 167 до понад 500 малолітніх громадян України.

Техніко-юридичне зауваження: у постанові йдеться про Міжнародний день дітей — безневинних жертв агресії, хоча відповідно до Постанови Генеральної Асамблеї ООН від 19 серпня 1982 року цей день є Міжнародним днем безневинних дітей — жертв агресії.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати після виправлення технічних недоліків.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Функціонування ветеранських госпіталів (№5384 від 15.04.2021)

Повна назва. Проєкт Постанови про заходи щодо забезпечення належного функціонування госпіталів ветеранів війни та удосконалення надання медичних послуг ветеранам війни

Номер і дата реєстрації: 5384 від 15.04.2021.

Ініціатори: Зінкевич Яна Вадимівна, Королевська Наталія Юріївна, Цимбалюк Михайло Михайлович, Бондар Віктор Васильович, Кулініч Олег Іванович та інші (IX скликання).

Фракції: ПП “Європейська солідарність”, ОПЗЖ, “Батьківщина”, “За майбутнє”, група “Довіра”, “Слуга народу”, позафракційні депутати.

Мета: забезпечити належне функціонування госпіталів ветеранів війни та впровадити “Єдиний пакет медичних послуг для ветеранів війни”.

Зміст

КМУ пропонується подати на розгляд пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2021 рік у частині запровадження окремої бюджетної програми фінансування госпіталів ветеранів війни з метою розвитку їхньої матеріально-технічної бази для забезпечення відповідності вимогам до надання гарантованих медичних послуг відповідно до Програми медичних гарантій.

Довідково: у проєкті Програми медичних гарантій на 2021 рік передбачено 35 пакетів медичних послуг, у тому числі пакет вакцинації від COVID-19. Три пакети медичних послуг нові, ще п’ять — виокремлені з існуючих пакетів медичних послуг.

Пропонується також утворити міжвідомчу робочу групу для створення “Єдиного пакету медичних послуг для ветеранів війни” та недопущення закриття профільних закладів.

Техніко-юридичне зауваження: проєкт постанови містить згадку про поняття “Єдиний пакет медичних послуг для ветеранів війни”, але його зміст можна визначити лише з пояснювальної записки: у зазначений пакет медичних послуг пропонується включити наступні пакети:

Амбулаторно-поліклінічна допомога;
Хірургічні операції в стаціонарних умовах;
Стаціонарна допомога без проведення хірургічних операцій;
Стоматологічна допомога;
Медична реабілітація пацієнтів з ураженням опорно-рухового апарату;
Медична реабілітація пацієнтів з ураженням нервової системи;
Стаціонарна паліативна медична допомога;
Психологічна допомога;
Фізіотерапевтична допомога.

Окрім того, проєкт не містить фінансово-економічного обґрунтування.

Переваги: документ наголошує на необхідності формування комплексного підходу до відновлення здоров’я ветеранів війни та пропонує розроблення Єдиного пакету медичних послуг для ветеранів.

Недоліки: у пояснювальній записці проєкту зазначено, що його необхідність виникла через ігнорування КМУ постанови ВРУ № 706 “Про недопущення зупинення функціонування госпіталів ветеранів війни під час запровадження другого етапу медичної реформи”, яка встановлювала відтермінування участі госпіталів ветеранів війни в новій системі фінансування, що здійснюється через НСЗУ, на один рік, проте це не було реалізовано.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати після доопрацювання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Вимоги щодо наявності УБД для кандидата на посаду

Міністра оборони України

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” щодо переліку відомостей кандидата на посаду Міністра оборони України”

Номер і дата реєстрації: № 5381 від 15.04.2021.

Ініціатори: Шараськін Андрій Андрійович, Піпа Наталія Романівна, Клименко Юлія Леонідівна, Васильченко Галина Іванівна, Лозинський Роман Михайлович та ін.

Фракція: Голос.

Мета проєкту: установити додаткові вимоги для кандидатів на посаду Міністра оборони України, що в подальшому має забезпечити приймання важливих стратегічних рішень у сфері оборони на більш якісному рівні.

Основний зміст

Установити, що кандидати на посаду Міністра оборони України повинні додавати до подання про призначення копію посвідчення УБД або витяг із Реєстру волонтерів АТО та копії документів щодо перебування безпосередньо в районах АТО не менше ніж 6 місяців за сукупністю в період із 2014 року у взаємодії з офіційними військовими формуваннями та правоохоронними органами.

У разі підтримання проєкту, він набирає чинності з дня опублікування і діє до настання факту остаточного виведення та повної відсутності всіх збройних формувань РФ у Донецькій та Луганській областях.

Довідкова інформація: факт остаточного виведення та повної відсутності всіх збройних формувань РФ у Донецькій та Луганській областях установлюється Міністром оборони України та Міністром внутрішніх справ України шляхом спільного подання Президентові України, який виключно на цій підставі приймає відповідне рішення (ст. 7 ЗУ “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”).

Недоліки:

посада Міністра оборони України – це політична фігура, яка повинна володіти навичками управлінця, а бойовий чи волонтерський досвід в АТО не завжди є гарантією наявності таких умінь;

з проєкту випливає, що на посаду Міністра оборони України може претендувати не лише учасник бойових дій, а й волонтер, який перебував у районах АТО як цивільна особа. З проєкту не зрозуміло, чи стосується вимога про перебування безпосередньо в районах АТО не менше ніж 6 місяців лише волонтерів, чи й учасників бойових дій. У разі, якщо така вимога поширюється і на учасників бойових дій, як про це пише Ukrainian Military Pages у заголовку до статті, це створює нерівні умови щодо УБД, які перебували в районах АТО менше ніж 6 місяців, оскільки отримали поранення, контузії або каліцтва в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань.

Техніко-юридичні зауваження:

суб’єкти законодавчої ініціативи пропонують доповнити ст. 9 ЗУ “Про Кабінет Міністрів України” новою 6 частиною, що визначає, які документи потрібно долучити до подання про призначення на посаду Міністра оборони України. Варто звернути увагу, що ця частина практично дублює частину 5 цієї статті, за винятком останнього пункту, де йдеться про копії документів, що підтверджують перебування в районах АТО/ООС. Було б доцільніше доповнити новим пунктом уже чинну частину 5 ст. 9 вказаного закону;
у проєкті йдеться лише про підтвердження перебування в районах АТО, без вказівки на ООС. До того ж відмічено, що добровольці повинні додавати до клопотання витяг із Реєстру волонтерів АТО, хоча вказаний Реєстр має назву “Реєстр волонтерів АТО та/або ООС”;
не встановлено чітких строків для Кабміну щодо приведення у відповідність своїх нормативно-правових актів. Окрім того, уряд повинен забезпечити набрання ними чинності одночасно з уведенням у дію цього закону. Нагадаємо, що в разі підтримання проєкту, він набирає чинності з дня опублікування, а цю дату спрогнозувати неможливо.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

Коротка назва для висновку. Обмін інформацією щодо транспортних засобів, якими можуть доукомплектовуватися ЗСУ

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”

Номер і дата реєстрації: № 5337 від 06.04.2021.

Ініціатори: Чернєв Єгор Володимирович, Аліксійчук Олександр Васильович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Остапенко Анатолій Дмитрович, Мазурашу Георгій Георгійович, Костюх Анатолій Вячеславович.

Фракція: Слуга народу.

Мета проєкту: спрощення комунікації підприємств із військкоматами та сервісними центрами МВС у контексті обміну інформацією про транспортні засоби, які можуть доукомплектовувати ЗСУ в особливий період.

Основний зміст: проєкт пропонує покласти на МВС обов’язок забезпечення інформування військових комісаріатів про реєстрацію транспортних засобів, які перебувають у власності підприємств, установ та організацій і можуть доукомплектовувати ЗСУ та інші військові формування в особливий період. У разі підтримання проєкту вказані зміни наберуть чинності через 6 місяців.

Переваги: оптимізація процесу передання актуальної інформації щодо транспортних засобів, якими можуть доукомплектовуватися ЗСУ в особливий період.

Недоліки: законопроєкт не вирішує питання системно, є точковим.

Техніко-юридичні зауваження: у проєкті вживається термін “військові комісаріати”, хоча ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку” (р. № 3553) змінює назву військкоматів на “територіальні центри комплектування та соціальної підтримки”.

Довідкова інформація: наразі такі підприємства зобов’язані самостійно звертатися до військових комісаріатів з метою отримання відмітки про постановку або зняття ТЗ з військового обліку, а вже потім до органів, що здійснюють державну реєстрацію та облік відповідно до ЗУ “Про дорожній рух”, аби подати документи з цією відміткою.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Коротка назва для висновку. Удосконалення умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Повна назва проєкту. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Номер і дата реєстрації: № 5344 від 07.04.2021.

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Мета проєкту: створення сприятливих умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Основний зміст: проєкт пропонує запровадження можливості замовлення послуг або товарів у підприємств, власники яких — особи з інвалідністю, як альтернативного способу виконання встановленого законодавством нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю та запровадження „цільових фінансових санкцій” для створення рівних умов для всіх роботодавців у частині відповідальності за порушення законодавства у сфері працевлаштування осіб з інвалідністю. Додатково додані такі норми: ФОПи включені до переліку суб’єктів господарювання, які зобов’язані дотримуватись квоти по працевлаштуванню осіб з інвалідністю; упроваджується норма проведення спеціального конкурсу на посади державної служби для осіб з інвалідністю; на період карантину передбачається збереження робочого місця за особою з інвалідністю.
Переваги: приведення у відповідність до інших нормативно-правових актів термінології Закону, спрощення процесу подання звітності для підприємств через запровадження звітів в електронній формі, запровадження можливості замовлення послуг або товарів у підприємств, власники яких — особи з інвалідністю, як альтернативного способу виконання встановленого законодавством нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, запровадження „цільових фінансових санкцій” на заміну „адміністративно-господарських санкцій” для поширення відповідальності за невиконання встановленої квоти працевлаштування осіб з інвалідністю на бюджетні установи, до яких не могла бути застосована норма щодо сплати адміністративно-господарських санкцій відповідно до Господарського кодексу України.
Техніко-юридичні зауваження:
у пояснювальній записці для фінансово-економічного обґрунтування надана інформація за 2017-2018 роки, хоча проєкт зареєстровано у 2021 році;
Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий із урахуванням зауважень.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (№5255 від 17.03.2021) та проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (№5256 від 17.03.2021)

Ініціатор: Шпак Любов Олександрівна (IX скликання).

Фракція: ПП “Слуга народу”.

Мета проєктів: посилити гарантії соціального захисту дітей війни шляхом прирівняння таких осіб до учасників війни в розумінні Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Зміст

Проєкт №5255 пропонує віднести осіб, які народилися в період з 02 вересня 1927 року по 02 вересня 1945 року, є громадянами України та яким на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше вісімнадцяти років, до учасників війни з наданням відповідного комплексу соціальних гарантій. Наразі такі особи мають пільговий статус “дітей війни”. Державна підтримка таких осіб у вигляді пільг та гарантій буде надаватися відповідно до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Проєктом №5256 дублюється чинний перелік пільг для учасників війни, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Статистика

Станом на 01.12.2020 року кількість осіб, які мають статус «діти війни» складає 2 171 716 осіб.

Переваги

Посилення гарантій соціального захисту дітей війни.

Недоліки

До проєктів не надано фінансово-економічного обґрунтування (що є порушенням вимог Бюджетного кодексу України). Проєкт №5255 сприяє розмиванню поняття “ветеран” у суспільстві, оскільки пропонує до ветеранів — учасників війни (наприклад, військовослужбовців, які проходили службу в період Другої світової війни, або курсантів, що в той період навчались у військових ЗВО) зараховувати осіб, які народились у визначений період. Проєкт №5256, копіюючи чинну систему пільг для учасників війни, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, водночас уносить певні зміни (наприклад, пропонується надавати пільгу на комунальні послуги залежно від середньомісячного сукупного доходу сім’ї, хоча для інших учасників війни такого обмеження не передбачено). Не передбачає проєкт і виплати допомоги до 5 травня (у будь-якому розмірі). Тому ідея прирівняння статусів без надання відповідних рівних пільг є дискримінаційною та суперечить принципу рівності, закріпленому в Конституції України.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкти.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: Проєкт Закону про державну політику у сфері подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти Державного суверенітету України (№ 5271 від 18.03.2021)

Ініціатори: Третьякова Галина Миколаївна, Аліксійчук Олександр Васильович, Камельчук Юрій Олександрович, Бондар Ганна Вячеславівна, Мазурашу Георгій Георгійович та інші (IX скликання).

Фракції: ПП “Слуга народу”, “Європейська солідарність”.

Мета: законодавче закріплення правового статусу тимчасово окупованих територій, Російської Федерації, як країни агресора та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування тимчасово окупованої території України у вигнанні (екзилі).

Зміст

Законопроєкт закріплює низку термінів, пов’язаних з агресією РФ (“військова окупація”, “втручання у вибори”, “гібридна війна”, “перехідний період” тощо).
Проєктом закріплюються дати початку окупації відповідних територій та низка норм міжнародного права (відшкодування шкоди державою-окупантом, відповідальність за завдану матеріальну та нематеріальну шкоду, охорону культурних цінностей на тимчасово окупованій території).
Відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні, юридичним та фізичним особам унаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також за порушення прав і свобод людини покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
Не допускається встановлення зв’язків та взаємодія органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб з окупаційними силами та окупаційними адміністраціями Російської Федерації, їхніми посадовими особами.
Основними напрямами діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування тимчасово окупованої території України у вигнанні (екзилі) визнається захист прав і свобод людини, надання правової та гуманітарної допомоги, звільнення полонених та заручників, сприяння підтримці культурних зв’язків тощо.

Позитив

Проєкт включає значну частину норм та презумпцій міжнародного права до національного законодавства, унормовує ознаки та особливості перехідного періоду, визначає порядок застосування санкцій Україною тощо.

Негатив

Проєкт не допускає діяльності в Україні політичних партій та громадських об’єднань, у діяльності яких є ознаки гібридної війни, направленої на підтримку країни агресора та/або окупаційні сили та окупаційні адміністрації Російської Федерації, їхніх посадових осіб. Проте переліку таких ознак або їхніх характеристик не встановлено, що містить потенційний ризик безпідставного обмеження діяльності політичних партій чи громадських організацій унаслідок складності застосування норми проєкту на практиці уповноваженими особами чи органами державної влади. Окрім того, проєкт передбачає, що вибори Президента України, народних депутатів України на території, звільненій від тимчасової окупації, не проводяться протягом восьми років після реорганізації військових адміністрацій у місцеві державні адміністрації. Проте обґрунтування обраного періоду в проєкті відсутнє, що може мати негативний вплив на реалізацію громадянами виборчого права. Дискусійною є також норма про покладення обов’язку здійснення соціальних виплат на окупаційну адміністрацію РФ, оскільки це потенційно може призвести до невиконання державою законодавчих гарантій.

Техніко-юридичне зауваження

У випадку прийняття законопроєкт набуде чинності з 01.01.2022 року (відповідно до Прикінцевих і перехідних положень). Натомість у п. 19 Прикінцевих і перехідних положень проєкту передбачено внесення змін до ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, який утратить чинність 21.04.2021 відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.

Громадська думка

Г. Третьякова, одна з ініціаторок законопроєкту, повідомила, що “законопроєктом «Про державну політику у сфері подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти Державного суверенітету України» уперше запропоновано законодавче визначення гібридної війни, яку проводить країна-агресор та її сателіти на території України, та доопрацьовано законодавче визначення окупованої території”. Водночас, з огляду на визнання ТОТ невід’ємною частиною України, підтверджується й обов’язок України щодо гарантій соціального забезпечення.

Натомість Д. Головченко пише про такі недоліки:

термін «перехідний період» зустрічається в тексті лише один раз, і автори зовсім не розкривають, які заходи будуть проходити під час нього, а тому неясно, чому він має тривати цілих 25 років.
автори законопроєкту пропонують перекласти обов’язок здійснювати соціальне забезпечення населення на окупованих територіях на окупаційні адміністрації РФ. Це можна трактувати як спробу створити правові підстави для припинення здійснення виплат пенсій та інших виплат для людей, що живуть у Криму та окупованих частинах Луганської та Донецької областей.
усталеною практикою є застосування словосполучення «в екзилі» щодо урядів, які вимушені були перебратися в іншу країну через окупацію. Це може призвести до зайвих маніпуляцій з боку РФ та окупаційних сил – мовляв, таким чином Україна опосередковано визнає статус «Республіки Крим», «ЛНР» та «ДНР» як державних утворень.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Проєкт Закону про амністію з нагоди 30-ї річниці незалежності України
Номер і дата реєстрації: 5249 від 15.03.2021.
Ініціатори: Яцик Ю. Г., Тимофійчук В. Я., Бужанський М. А., Мінько С. А., Мезенцева М. С. та ін.
Фракції: ПП “Слуга народу”, ОП “За життя”, “Голос”.
Мета проєкту: згідно пояснювальної записки, метою прийняття законопроєкту є зменшення кількості осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі, та, як наслідок, заощадження бюджетних коштів, що витрачаються на утримання засуджених, і забезпечення належних умов відбування покарання для осіб, що продовжуватимуть там знаходитися.

Основний зміст

Законопроєкт визначає порядок застосування амністії у 2021 році. Зокрема, проєкт передбачає амністію для засуджених ветеранів війни (учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників війни), вагітних, ліквідаторів ЧАЕС, пенсіонерів. Застосування амністії полягатиме у звільненні від позбавлення волі та інших покарань осіб, визнаних винними у вчиненні умисного або необережного злочину, що не є тяжким або особливо тяжким, та осіб, стосовно яких вирок суду ще не набрав законної сили.

Проєкт пропонує звільнити від відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених уперше за тяжкі злочини, якщо вони вже відбули більше половини строку покарання.
У законопроєкті також зазначено, що амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України та ряд інших злочинів.

Проєкт №5249 є схожим за змістом до проєкту закону “Про підстави та коло осіб, до яких застосовується амністія у 2020 році” №3765 від 01.07.2020, який було знято з розгляду 2.02.2021 року.

Позиція КМУ та ЦОВВ

Пенсійний фонд України не підтримує. Норма про звільнення від відбування покарання пенсіонерів потребуватиме підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій.
Міністерство охорони здоров’я України зауважень не має.
Міністерство юстиції України підтримує із зауваженнями.
Міністерство фінансів України зауважень не має.

Статистика

Згідно з даними, наведених у пояснювальній записці до законопроєкту, станом на 30 липня 2020 року в установах виконання покарань відбували покарання 32 006 осіб, серед яких у колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених — 9 597 осіб, у колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків — 988 осіб, у колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків — 473 особи, у колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання жінок — 1404 особи, у спеціалізованих лікувальних закладах — 1062 особи, у лікувальних закладах, створених при слідчих ізоляторах і виправних колоніях — 476 осіб, у виправних центрах — 1302 особи.

Крім того, у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, що виконують функцію слідчого ізолятора, станом на 30 липня 2020 року тримались під вартою на стадії досудового розслідування та судового розгляду 19 169 осіб.
Досить високими є показники тяжких хронічних захворювань серед осіб, які відбувають покарання, пов’язане з позбавленням волі. Так, станом на 01.10.2020 року серед осіб, які тримались під вартою або відбували покарання, на диспансерному обліку в підрозділах ЦОЗ ДКВС України перебувають 4002 особи з діагнозом вірус імунодефіциту людини, з них 3640 осіб отримує антиретровірусну терапію, 938 осіб — хворих на активний туберкульоз, з них із діагнозом чутливого туберкульозу — 255 осіб, а з лікарсько-стійким туберкульозом — 683 особи, у 1537 осіб підтверджено діагноз хронічний вірусний гепатит С.

Техніко-юридичні зауваження:

Мін’юст: під звільнення від відбування покарання, зокрема, підпадають особи, які не позбавленні батьківських прав, і на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей з інвалідністю та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних особами з інвалідністю. Указаний пункт є нелогічним, оскільки діти з інвалідністю також є дітьми, яким не виповнилось 18 років, незалежно від того чи є у них інвалідність, чи ні.

Пропонована пунктом «а» цієї статті термінологія «злочини невеликої та середньої тяжкості» не узгоджуються з положеннями частини третьої статті 12 Кримінального кодексу України, відповідно до яких злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Дискусійним є питання доцільності звільнення військовослужбовців від відповідальності за тяжкі злочини.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати з урахуванням зауважень.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4260 від 23.10.2020 (основний)
Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (щодо надання медичної допомоги демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій)
Ініціатор законопроєкту: Остапенко Анатолій Дмитрович.
СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ: розширити коло осіб, які мають право на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а саме надати таке право демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій.
ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ
Абзац 2 частини 2 статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викласти в редакції так, щоб:
право на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів також отримали демобілізовані чи звільнені в запас військовослужбовці, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій;
члени сімей військовослужбовців та осіб, визначених у цьому абзаці, мали таке право лише за умови відсутності за їхнім місцем проживання закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання (в абз. 2 ч. 2 ст. 11 указаного закону йдеться про членів сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях із підтримання миру й безпеки, якщо ці особи прослужили в Збройних силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років).
ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ
Позитив: створити умови, за яких звільнені учасники бойових дій матимуть право на лікування за участі висококваліфікованих спеціалістів у галузі військової медицини та високоспеціалізованого медичного обладнання, зокрема хірургічного, яким забезпечені лише військові шпиталі, що підпорядковані Міністерству оборони України.
Негатив:
у назві законопроєкту допущено помилку, адже відповідно до неї зміни потрібно вносити не до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а до Закону України “Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, що не відповідає змісту всіх супровідних документів проєкту;
здійснюється звуження прав на медичне обслуговування у військових закладах охорони здоров’я членів сімей зазначених в абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону військовослужбовців, адже уточнюється, що вони зможуть реалізувати його лише за умови відсутності за їхнім місцем проживання закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання (наразі таке обмеження діє лише для членів сімей чинних військовослужбовців незалежно від їхньої вислуги років);
у загальній характеристиці та основних положеннях проєкту, що містяться в пояснювальній записці, указано, що демобілізовані чи звільнені учасники бойових дій матимуть таке право лише під час дії карантину, уведеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами й доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку. Проте ні порівняльна таблиця, ні проєкт закону такої вказівки не мають;
у пояснювальній записці вказано, що наразі “право на отримання такої допомоги після демобілізації надається за умов отримання статусу учасника бойових дій чи інвалідності I – II ступеня, процес отримання якої триває 6 – 12 місяців.” Варто звернути увагу, що автор проєкту сам собі суперечить, указуючи, що таке право наразі все ж мають учасники бойових дій. До того ж це суперечить чинним нормативно-правовим актам, адже такі особи насправді не мають права на медичне обслуговування у відповідних закладах охорони здоров’я;
автором законопроєкту вказано, що “реалізація положень законопроєкту під час його практичного застосування після його прийняття не впливатиме на видаткову частину Державного або місцевих бюджетів”, проте із цим важко погодитись, адже в разі реалізації цих положень фінансування лікування вказаних осіб здійснюватиметься саме коштом МОУ або ж інших військових формувань, яким підпорядковуються ці заклади охорони здоров’я, а отже, є потреба в перерозподілі бюджетних коштів.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.
Довідково: усі особи, які мають право на медичне обслуговування у військових закладах охорони здоров’я після звільнення зі служби, визначені в ст. 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”. Ідеться про громадян України, які:
бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга в календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;
2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в АТО/ООС, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, набутого в період проходження військової служби й служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби й служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю “Ветеран Збройних Сил СРСР” за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні й звільнені з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних сил України.

Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (№5236 від 12.03.2021)

Ініціатор: Заремський Максим Валентинович (IX скликання).

Фракція: ПП “Слуга народу”.

Мета: удосконалення механізму забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців.

Зміст

Проєкт пропонує встановити норми грошового та соціального забезпечення військовослужбовців-строковиків відповідно до встановлених у Державному бюджеті України норм (прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата та інше).
Для військовослужбовців-контрактників пропонується фінансове забезпечення відповідно до стандартів НАТО.
Окремо в проєкті закріплюється право військовослужбовців на звернення до суду або до Уповноваженого ВРУ з прав людини у випадку порушення їхніх прав та свобод.

Довідково: першочерговість запровадження стандартів НАТО (так звані критичні стандарти) визначається пакетами Цілей партнерства Україна ‒ НАТО, відповідно до останнього пакета Цілей партнерства, опрацюванню підлягають 219 стандартів і керівних документів НАТО.

Негатив: проєкт суперечить принципу правової визначеності та зрозумілості НПА, оскільки не передбачає чітких критеріїв зміни соціальних гарантій та фінансового забезпечення військовослужбовців. Також до проєкту відсутнє фінансово-економічне обґрунтування.

Техніко-юридичне зауваження: право на звернення до суду закріплено в Конституції України (яка містить норми прямої дії, тому не потребує доповнення законодавчими актами). А відповідно до ст. 16 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини й громадянина, які отримує, серед іншого, за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їхніх представників.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

Міжнародні та національні санкції

Повна назва проєкту: “Про засади санкційної політики України”.

Номер і дата реєстрації: № 5191 від 02.03.2021.

Ініціатори: Ясько Єлизавета Олексіївна, Кицак Богдан Вікторович, Швець Сергій Федорович, Бондар Ганна Вячеславівна, Костюх Анатолій Вячеславович та інші.

Фракції: Слуга народу, Голос, група “Довіра”.

Мета проєкту: реформувати санкційну політику України, розмежувавши міжнародні та національні санкції, деталізувавши процедури їхнього застосування, скасування або зміни, а також передбачивши створення Єдиного реєстру для доступу до інформації про всіх суб’єктів, щодо яких вони будуть застосовані.

Основний зміст

Проєкт пропонує прийняти новий закон “Про засади санкційної політики України”, який повинен замінити чинний ЗУ “Про санкції”. Проєкт закону має на меті:

визначити понятійний апарат;
розмежувати національні та міжнародні санкції, а також деталізувати процедури застосування, скасування або їхньої зміни, зокрема, у разі визнання їх невідкладними;
установити суб’єктів, що реалізуватимуть санкційну політику:

Президент України, уряд, парламент мають право вносити пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій (відповідно до чинного Закону таке право належить також СБУ, НБУ);
Бюро з питань санкційної політики РНБО України координує діяльність, надає висновки щодо пропозицій вищевказаних суб’єктів, здійснює постійний моніторинг та оцінку наслідків застосування, зміни чи скасування санкцій, веде Єдиний реєстр санкцій тощо (при Бюро діє Консультативна рада, яка здійснює науково-аналітичний супровід);
РНБО України приймає рішення щодо застосування, зміни або скасування національних санкцій;
КМУ відповідальний за реалізацію міжнародних санкцій;

регламентувати порядок запровадження національних санкцій парламентом;
створити Єдиний реєстр санкцій для доступу до інформації про всіх суб’єктів, щодо яких запроваджені національні чи міжнародні санкції;
надати можливість особі, яка вважає себе такою, що була помилково внесена до реєстру, подати клопотання про вилучення такої інформації, а в разі відмови в його задоволенні — звернутися до суду;
установити, що Бюро є відповідальним за здійснення моніторингу дотримання вимог законодавства про санкції, а також передбачити відповідальність за порушення цих норм (ідеться про штраф, а у разі несплати — кримінальну чи адміністративну відповідальність).

На відміну від чинного Закону, проєкт скорочує перелік санкцій, хоча й залишає його відкритим. Проте протягом 1 року з дати першого засідання Бюро воно повинне розробити та подати на розгляд РНБО документ, у якому деталізуватимуться види обмежень та заборон.

Переваги: деталізація процедури застосування, скасування та внесення змін до міжнародних та національних санкцій, а також створення спеціального робочого органу РНБО України, який займатиметься питаннями санкційної політики України, зокрема здійснюватиме постійний моніторинг та оцінку економічних, політичних та правових наслідків застосування, зміни чи скасування санкцій.

Недоліки:

потребують конкретизації підстави для застосування санкцій (у ст. 3 чинного Закону вони виписані комплексніше);
не надано фінансово-економічного обґрунтування, хоча реалізація проєкту може потребувати як додаткових видатків держбюджету на функціонування Бюро, так і збільшити дохідну частину через накладання штрафів у разі виявлення відповідних правопорушень.

Техніко-юридичні зауваження:

у проєкті вказано, що в разі його прийняття, він набирає чинності з дня його опублікування, проте Закон не зможе в належний спосіб функціонувати, якщо не буде затверджено порядку діяльності Бюро з питань санкційної політики (РНБО має розробити цей порядок протягом 1 місяця після набрання чинності Законом), а також інші нормативно-правові акти, на узгодження яких уряду надано 3 місяці (зокрема, порядок ведення Єдиного реєстру санкцій);

використання оціночних понять (у ч. 2 ст. 26 проєкту вказано, що особа, до якої надійшов запит від Бюро в цілях моніторингу, має відповісти протягом розумного терміну).

Громадська думка:

Олексій Макєєв, спецпредставник із санкційної політики, ще до реєстрації цього проєкту зауважував, що для підвищення ефективності санкцій необхідно реформувати законодавство в цій сфері, а саме: розробити чіткі алгоритми запровадження санкцій, приєднання до обов’язкових до виконання санкцій Ради Безпеки ООН, імплементації в національне законодавство санкцій Європейського Союзу; розробити систему моніторингу ефективності застосування санкцій; створити відкритий реєстр санкцій тощо.

Довідково:

Також у парламенті зареєстровано законопроєкти:

№ 5193 від 02.03.2021, який пропонує встановити кримінальну відповідальність за порушення обмежень і заборон, установлених щодо підсанкційних суб’єктів, якщо такі діяння загрожують незалежності України, суверенітету й територіальній цілісності держави, національній безпеці, або мають на меті зміну конституційного ладу насильницьким шляхом чи незаконне захоплення державної влади, а також за інші порушення вимог законодавства про санкції;
№ 5192 від 02.03.2021, що відносить досудове розслідування цих справ до підслідності слідчих органів безпеки.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про критичну інфраструктуру”.

Номер і дата реєстрації: № 5219 від 09.03.2021.

Фракція: Слуга народу.

Основний зміст

Визначення термінів, як-от: “безпека критичної інфраструктури”, “життєво важливі функції”, “кризова ситуація”, “критична інфраструктура”, “критична технологічна інформація” тощо.
Установлення засад формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури, зокрема запровадження принципів взаємодії держави з приватними суб’єктами та забезпечення міжнародного співробітництва.
Рівні управління національною системою захисту критичної інфраструктури:

загальнодержавний рівень — уряд, Уповноважений орган у сфері захисту критичної інфраструктури України та інші визначені органи державної влади;
регіональний та галузевий рівень — органи державної влади та органи місцевого самоврядування (регіональні), які формують та реалізують публічну політику у сфері захисту критичної інфраструктури в окремому секторі;
місцевий рівень — місцеві адміністрації, військово-цивільні адміністрації, органи місцевого самоврядування;
об’єктовий рівень — оператори критичної інфраструктури.

Передбачаються критерії віднесення об’єктів до критичної інфраструктури, а також основні сектори таких об’єктів, що класифікуються на 4 категорії: особливо важливі, життєво важливі, важливі та необхідні об’єкти.
Національна комісія з питань захисту критичної інфраструктури (далі —Уповноважений орган) — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який спрямовується, координується та контролюється КМУ.
Проведення незалежної зовнішньої оцінки діяльності Уповноваженого органу здійснюється шляхом проведення щорічного зовнішнього аудиту його діяльності. Незалежна зовнішня оцінка діяльності системи захисту критичної інфраструктури здійснюється один раз на три роки. Такий зовнішній аудит проводиться Рахунковою палатою України.
На Уповноважений орган покладається обов’язок сформувати та вести Реєстр об’єктів критичної інфраструктури, відомості якого будуть інформацією з обмеженим доступом. Збирання, узагальнення, попередній аналіз даних щодо об’єктів здійснюватиметься секторальними органами.
Визначення повноважень секторальних, місцевих та функціональних органів, операторів об’єктів критичної інфраструктури, Нацбанку, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших суб’єктів, які залучаються до захисту вказаних об’єктів, зокрема:

СБУ здійснює попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень;
НГУ — охорону об’єктів, участь у ліквідації наслідків кризових ситуацій на об’єктах;
з’єднання, військові частини і підрозділи ЗСУ, нацполіції та ДСНС тощо можуть залучатися до здійснення заходів безпеки та захисту.

Оператори об’єктів повинні готувати та надсилати на погодження до відповідних секторальних органів паспорти безпеки на кожний об’єкт критичної інфраструктури, які допомагатимуть здійснювати аналіз можливих загроз та потенційних негативних наслідків. Відомості, які містяться в паспорті, є інформацією з обмеженим доступом.
Установлення посиленої охорони важливих державних об’єктів національної економіки, об’єктів критичної інфраструктури є також заходами правового режиму воєнного/надзвичайного стану.
Запровадження парламентського та громадського контролю:

відповідно до парламентського контролю уповноважені комітети на своїх засіданнях розглядають звіт Уповноваженого органу про результати незалежного аудиту;
громадський контроль здійснюється громадськими об’єднаннями, депутатами місцевих рад через їхню участь у діяльності громадських рад при органах, що формують та забезпечують реалізацію державної політики у цій сфері, проведення незалежного аудиту їхньої діяльності, право доступу до публічної частини звіту щодо забезпечення захисту об’єктів тощо.

Установлення добровільного та обов’язкового страхування ризику фінансових втрат.
У разі порушення законодавства у сфері захисту критичної інфраструктури, до відповідних суб’єктів можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції, як-от: штраф, стягнення зборів, обмеження або зупинення діяльності.

Переваги:

розроблення єдиного механізму захисту, що на практиці може запобігати неузгодженості дій уповноважених суб’єктів, несвоєчасному реагуванню на загрози, нераціональному використанню сил та ресурсів;
створення державного органу, відповідального за координацію дій у сфері захисту критичної інфраструктури;
запровадження державно-приватного партнерства, а саме взаємодії держави та суспільства, адже переважна більшість таких об’єктів знаходяться в приватній власності.

Ризики: у проєкті вказано, що відомості, які містяться в Реєстрі об’єктів критичної інфраструктури, є інформацією з обмеженим доступом. Запропоноване положення фактично дозволяє обмежувати доступ до будь-якої інформації, яка стосується досить широкого переліку підприємств, установ та організацій. У разі його прийняття право громадян на доступ до публічної інформації буде суттєво обмежене, тому доцільно передбачити можливість обмеження доступу виключно до інформації, яка безпосередньо пов’язана із заходами захисту відповідного об’єкта критичної інфраструктури.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

Скасування мораторію на санкції за кредитами для громадян, які проживають на території проведення АТО

Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” для відновлення законних прав і свобод громадян щодо управління власним майном та отримання кредитних послуг (№5199 від 04.03.2021)

Ініціатори: Єфімов Максим Вікторович, Шахов Сергій Володимирович, Мороз Володимир Вікторович, Железняк Ярослав Іванович, Приходько Борис Вікторович та інші (IX скликання).

Фракції: ПП “Слуга народу”, “Голос”, “Батьківщина”, “ОПЗЖ”, група “Довіра”, позафракційні народні депутати.

Мета проєкту: відновлення законних прав і свобод громадян щодо управління власним майном та отримання кредитних послуг, поліпшення інвестиційного клімату та врегулювання питання забезпечення чинних і нових іпотечних договорів об’єктами нерухомого майна, що розташовані на підконтрольній державній владі частині території проведення Операції об’єднаних сил.

Зміст

Проєкт пропонує скасування мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості на час проведення АТО для кредитів, які укладені з громадянами України, місцем проживання яких є територія проведення АТО, крім населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, якщо такі договори укладені після 1 травня 2021 року або до яких після вказаної дати за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.
Заходи щодо збереження майна, яке перебуває в іпотеці (тобто, мораторій на набуття права іпотекодержателем права власності або права на продаж предмета іпотеки, або виселення мешканців з іпотечного житла, у випадку, якщо набрало законної сили рішення суду про звернення стягнення на такий об’єкт іпотеки) не поширюватиметься на нерухоме майно громадян України, ФОП та юридичних осіб – суб’єктів малого і середнього підприємництва, місцем розташування якого є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань за договорами, укладеними після 1 травня 2021 року, або за договорами, до яких після вказаної дати за погодженням сторін уносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Довідково: відповідно до пояснювальної записки, чинний Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” унеможливлює кредитування фізичних осіб за іпотекою, а також обмежує права малого та середнього бізнесу щодо кредитування бізнесу під заставу нерухомості, яка належить фізичним особам та фізичним особам-підприємцям. Це у свою чергу обмежує обидві ініціативи Президента України, а саме: кредитування за програмою “5-7-9 доступні кредити бізнесу”, а також іпотечне кредитування під “Доступне житло під 7%” для фізичних осіб.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджений розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 р. № 1085-р.

Негатив: оскільки проєкт звужує дію мораторію на нарахування штрафів на кредити, а також реалізацію іпотечного майна, це потенційно може звузити державні гарантії захисту прав людей, які проживають на території проведення АТО. Окрім того, проєкт потребує висновку НБУ щодо змін до умов кредитування. У проєкті та супровідних документах відсутнє обґрунтування вибору вказаних дат для скасування дії мораторію.

Техніко-юридичне зауваження: проєкт не визначає співвідношення понять та строки проведення АТО та ООС. У пояснювальній записці згадується ООС, проте зміни до закону не згадують ООС, уносяться зміни лише в частині дії норм під час АТО.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт.

Застосування зброї та спеціальних засобів у ДПСУ

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Державну прикордонну службу України” щодо вдосконалення порядку використання та застосування заходів примусу, бойової техніки та озброєння особовим складом Державної прикордонної служби України

(№5232 від 12.03.2021)

Фракції: ПП “Слуга народу”, “Голос”.

Зміст

Проєкт визначає умови й межі застосування заходів примусу військовослужбовцями та працівниками ДПСУ. Надано визначення необхідному, пропорційному, ефективному заходу примусу для припинення протиправної поведінки.
Проєкт деталізує порядок застосування фізичного впливу та спеціальних засобів для припинення протиправного діяння. Так, наприклад, малогабаритні підривні пристрої і боєприпаси, відповідно до проєкту, можуть використовуватися для затримання особи, яка не виконує законних вимог військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України; звільнення особи, незаконно позбавленої свободи; руйнування перешкод і примусового відчинення та проникнення до об’єктів.
Визначено випадки, коли вогнепальна зброя може застосовуватися без попередження (для відбиття збройного нападу військових груп, у випадку збройного опору окремої особи або втечі особи, яку було заарештовано за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, з використанням транспортного засобу тощо.
Окремо в проєкті визначаються підстави для використання зброї кораблів, катерів, суден забезпечення ДПСУ, а також застосування озброєння повітряних суден.
У випадку залучення до ООС, в особливий період або під час дії воєнного стану, використання зброї та бойової техніки ДПСУ передбачено у випадках та порядку, установлених законодавством України для з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України.

Негатив проєкту: у випадку завдання особі тілесних ушкоджень, каліцтва або смерті внаслідок застосування спеціальних засобів військовослужбовці або працівники ДПСУ можуть повідомити про це начальникові (керівникові) в усній формі, що може негативно вплинути на можливість захисту прав потерпілого у випадку недотримання (перевищення) меж та умов застосування спеціальних засобів, які визначені проєктом.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати після доопрацювання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо уточнення норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни (№4388 від 16.11.2020)

Ініціатор: Остапенко Анатолій Дмитрович (IX скликання).

Суть: проєкт пропонує змінити порядок надання статусу УБД добровольцям, а також уносить зміни до визначеного переліку осіб, які мають право на ветеранський статус.

Зміст

Проєкт пропонує для надання статусу добровольцям ураховувати період не менше 30 календарних днів протягом 180 днів (станом на сьогодні для отримання статусу УБД враховується період 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в АТО без додаткових обмежень).
За відсутності належних документів підставою для надання статусу передбачається визнати клопотання керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, та свідчення трьох свідків (одним із них повинен бути командир підрозділу, у зоні діяльності якого перебувало добровольче формування). Наразі вимога про свідчення командира в законодавстві відсутня, проте свідки повинні мати статус УБД на дату надання свідчень.
Для осіб, які отримали поранення (незалежно від кількості днів перебування в АТО), одним із двох необхідних свідків теж повинен бути командир підрозділу, у зоні діяльності якого перебувало добровольче формування.
Довідка з АТЦ при СБУ, необхідна для оформлення статусу, замінюється витягом із наказу керівника АТЦ.
Із числа осіб з інвалідністю внаслідок війни пропонується виключити громадян, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю через захворювання, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
До осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, належатимуть Герої України, яким вручено орден “Золота Зірка” за здійснення визначного геройського вчинку під час захисту Батьківщини та повні кавалери ордена Богдана Хмельницького.

Негатив: проєкт не бере до уваги правила щодо зворотної дії нормативно-правових актів у часі, ускладнюючи порядок отримання статусу УБД добровольцями, які брали участь в АТО, та не враховує роль командира добровольчого підрозділу, яка вже закріплена в постанові КМУ №413.

Окрім того, виключення громадян, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю через захворювання, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (без вирішення (після набрання чинності цим актом) питання щодо пільг та ветеранського статусу осіб, які вже його набули) суперечить статті 58 Конституції України, відповідно до якої “закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи”.

Позитив: уключення Героїв України, яким вручено орден “Золота Зірка” за здійснення визначного геройського вчинку під час захисту Батьківщини, та повних кавалерів ордена Богдана Хмельницького до числа осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, підвищить гарантії їхнього соціального захисту, а також позитивно вплине на соціальний захист членів їхніх сімей.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт.

Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості інформації про розмір оплати праці в державних компаніях (№3952 від 03.08.2020)

Ініціатор: Стефанчук Руслан Олексійович (IX скликання).

Суть законопроєкту: проєкт №3952 спрямований на посилення публічності органів влади, юридичних осіб публічного права та їхніх керівних органів.

Зміст. Законопроєкт розширює перелік видів інформації, яка не може мати обмежений доступ (наприклад, отримання особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна відповідно до чинного законодавства) та додає такі види:

інформація про про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткові блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, державного/комунального підприємства або державної/комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Така інформація не може мати обмежений доступ. Розпорядниками інформації про розмір оплати праці, винагороди вказаних осіб є юридичні особи публічного права, господарські товариства, у яких державі (територіальній громаді) належить більше 50% акцій (часток, паїв), а також державні підприємства (організації), які мають на меті одержання прибутку. Інформація, визначена законопроєктом, оприлюднюється згаданими розпорядниками щомісячно (та щорічно — за попередній календарний рік) на власному вебресурсі.

Позитив: проєкт №3952 посилює прозорість державних підприємств (організацій), юридичних осіб публічного права, полегшує моніторинг діяльності таких організацій для громадянського суспільства без надмірного звітного навантаження для розпорядників інформації.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості (№5161 від 25.02.2021)

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович, Кабінет Міністрів України.

Мета проєкту

Забезпечення гнучкості у виборі організації трудових відносин, посилення мобільності працівника при реалізації права на працю.

Зміст

Проєкт упроваджує новий вид трудового договору, а саме договір із нефіксованим робочим часом. Це особливий вид трудового договору, умовами якого заздалегідь не встановлено конкретний час виконання роботи. Обов’язок виконати роботу не є постійним та виникає в працівника лише у випадку надання такої роботи роботодавцем. Власник або уповноважений ним орган самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні бути дотримані вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку. Типова форма договору затверджуватиметься Мінекономіки.
Роботодавець може укладати не більше 10% договорів із нефіксованим робочим часом (від загальної кількості трудових договорів). Якщо юридична особа або ФОП використовує працю менше 10 працівників, такий договір може бути лише один. Перевищення вказаної кількості договорів тягнутиме за собою штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат (станом на 1 січня 2021 року — 18 000 грн) за кожного працівника.
Проєкт передбачає можливість установлення базових годин та днів (часу, коли працівник зобов’язаний працювати). Кількість базових годин не може перевищувати 40 на тиждень (протягом 6 днів на тиждень) Мінімальна кількість робочих годин за таким договором фіксується на рівні 32 на місяць (навіть якщо працівник фактично відпрацював меншу кількість часу, оплата повинна бути здійснена за 32 год/місяць). Заробітна плата виплачуватиметься працівникові за фактично відпрацьований час. У випадку перевищення ліміту 40 год/тиждень працівник може відмовитись виконувати роботу. У випадку згоди працівника на перевищення такого ліміту, оплата праці в понаднормові години здійснюється в подвійному розмірі годинної ставки. Натомість відмова від роботи у визначені базові години (без поважних причин) є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Порядок оплати щорічних відпусток та компенсації невикористаних днів відпустки для працівників за договором із нефіксованим робочим часом установлюватиме КМУ.
ЄСВ для працівників за договором із нефіксованим часом також пропонується оплачувати за реально відпрацьований час.

Позитив:

проєкт пропонує офіційне оформлення трудових договорів із пакетом соціальних гарантій для тих, хто виконує тимчасову (проєктну) роботу без чіткого графіка. Працівник зможе укладати декілька таких трудових договорів.

Негатив:

проєкт передбачає обов’язок роботодавця оплачувати мінімум 32 години роботи такого працівника (на місяць), навіть якщо роботи виконувалися протягом меншого часу. Установлення в договорі інших причин для його розірвання, ніж ті, що передбачені трудовим законодавством, може мати негативний вплив на працівників, які його укладають (наприклад, роботодавець може протиправно обмежити можливість укладання працівником інших договорів такого виду).

Прийняття законопроєкту може призвести до збільшення перевірок фізичних осіб-підприємців, а також роботодавців, особливо з огляду на встановлення проєктом максимального обсягу базових годин за таким договором на рівні 40 год/тиждень та можливістю контролюючого органу накладати штрафи без проведення перевірки у випадку встановлення рішенням суду періоду роботи на умовах неповного робочого часу або за трудовим договором із нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, тоді як, відповідно до чинної статті 50 КЗпП, тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Техніко-юридичне зауваження:

раніше КМУ було зареєстровано проєкт №5054, який пропонував зміну термінів “власник або уповноважений ним орган” та “власника —фізичну особу” на “роботодавця” та “фізичну особу, яка використовує найману працю”. Натомість у проєкті № 5161 знову вживається термін “власник або уповноважений ним орган”, що може створити колізію у випадку прийняття проєкту №5054 раніше, ніж №5161.

Громадська думка.

“У цілому фрилансери можуть розглядати таку форму працевлаштування, якщо вони стурбовані дотриманням своїх соціально-трудових гарантій. Але при цьому, зазначив юрист практики корпоративного права Juscutum Дмитро Палющенко, їм доведеться відмовитися від фінансових преференцій спрощеної системи оподаткування”. “Законопроєкт не сподобався профспілкам. Останні відмовилися його погоджувати, оскільки не побачили в ньому соціальних гарантій. На їхній погляд, законопроєкт не дає відповіді на те, яким чином будуть забезпечуватися базові соціальні гарантії (забезпечення лікарняними, відпустками, достатнім рівнем заробітної плати тощо), як це задекларовано в пояснювальній записці до нього, оскільки відсутні певні норми в статті, що регулює такий режим роботи, і механізм їхньої реалізації в частині настання страхового випадку, пов’язаного з тимчасовою непрацездатністю, нещасним випадком на виробництві, безробіттям, а також обчислення стажу роботи, який дає право працівнику на щорічну відпустку, та страхового стажу для призначення пенсії”.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт.

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти” (4495 від 15.12.2020)

Ініціатори: Остапенко Анатолій Дмитрович, Завітневич Олександр Михайлович, Тищенко Микола Миколайович, Бабенко Микола Вікторович, Третьякова Галина Миколаївна та ін. (IX скликання).

Фракції: ПП “Слуга народу”, група “Довіра”.

Мета проєкту: удосконалення регулювання процедури пошуку осіб, зниклих безвісти, на національному рівні.

Зміст

Проєкт пропонує розширити склад Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та включити до неї представників Мінветеранів і Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Голова комісії, відповідно до проєкту, обирається на три роки (наразі строк повноважень голови складає сім років).
Мінветеранів матиме право вносити інформацію про зниклих безвісти до спеціального Реєстру, а також здійснювати розшук осіб, зниклих безвісти.
Передбачено, що на засіданнях Комісії мають право бути присутніми уповноважені особи громадських об’єднань (не більше трьох осіб).

Позитив: проєкт скорочує строк повноважень Голови комісії, що може запобігти виникненню певних корупційних ризиків, і розширює повноваження Мінветеранів щодо розшуку та обліку осіб, які зникли безвісти, що може посилити результативність розшукових дій.

Негатив: обмеження щодо кількості присутніх представників громадських об’єднань може негативно вплинути на прозорість роботи Комісії, не окреслені критерії, за якими визначатимуться представники громадськості (залежно від часу звернення щодо присутності, здійснених розшукових дій щодо особи, яка зникла безвісти, на волонтерських засадах, родичі зниклого безвісти тощо).

Громадська думка: Н. Зарецька, керівник офісу Уповноваженого Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій: “законопроєкт, зареєстрований Верховною Радою України під №4495 у грудні 2020 року, якраз викликав суттєві запитання та зауваження в членів комісії. Наскільки в такому випадку ініційовані цим законопроєктом зміни будуть ефективні, наскільки вони будуть гарантовано покращувати роботу комісії?”

Висновок органів державної влади. Міністерство фінансів України вважає, що проєкт потребує доопрацювання, оскільки не надано фінансово-економічне обґрунтування, а надання Мінветеранів додаткових повноважень може потребувати додаткових бюджетних видатків. Міністерство оборони України підтримує проєкт без зауважень та пропозицій.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

Виконавець: Звягінцева М.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 3780 від 02.07.2020 (основний)

Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю.

Ініціатори законопроєкту: Шмигаль Денис Анатолійович Кабінет Міністрів України.

СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ:

установлення порядку забезпечення осіб з інвалідністю житлом, що буде пристосованим до їхніх особливих потреб, шляхом обміну житла, займаного на умовах найму, або надання житла за умови передачі займаного житла, яке перебуває в приватній власності особи з інвалідністю, у власність територіальної громади.

ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ:

Особи з інвалідністю, які проживають у житлових приміщеннях, що не пристосовані до їхніх потреб, мають можливість стати на квартирний облік, навіть якщо вони не потребують поліпшення житлових умов.
Доповнити Житловий кодекс Української РСР статтею 42-1, де буде встановлено механізм забезпечення осіб з інвалідністю пристосованим до їхніх потреб житлом. Заміна житла здійснюється шляхом обміну житла (жилого приміщення), займаного на умовах найму (крім приватного житлового фонду), або надання житла (жилого приміщення) за умови передачі займаного житла, яке перебуває в приватній власності особи з інвалідністю, у власність територіальної громади. Аналогічне положення додати до ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Порядок заміни житла затверджується Кабінетом Міністрів України.

ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ

Позитив: установлення механізму забезпечення пристосованим у належний спосіб житлом, з можливістю безперешкодного до нього доступу, осіб з інвалідністю, що покращить їхню соціальну захищеність. Така процедура поширюватиметься і на осіб з інвалідністю внаслідок війни, що теоретично може бути швидким шляхом отримання належного житлового приміщення, на відміну від механізму, який установлений постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 719.

Проєкт закону про внесення змін до статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” щодо встановлення альтернативної підсудності справ, учасники яких проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (№3048 від 10.02.2020)

Ініціатори: Горбенко Руслан Олександрович, Тарасенко Тарас Петрович (IX скликання).

Зміст проєкту:

За клопотанням сторони спору – фізичної особи, яка постійно проживає на тимчасово окупованій території, розгляд цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, забезпечується місцевим загальним судом Херсонської області за вибором особи, а розгляд цивільних справ в апеляційній інстанції забезпечується Херсонським апеляційним судом.

Наразі розгляд таких справ забезпечується місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва. У редакції проєкту до другого читання пропонується надати можливість позивачу (якщо справа ще не розглянута по суті місцевим загальним судом м. Києва) подати клопотання про передачу справи до місцевого загального суду в Херсонській області (на вибір особи). Справа передається до обраного особою суду не пізніше ніж через 5 днів після закінчення строку на оскарження відповідної ухвали.

Позитив: спрощення порядку звернення до суду осіб з ТОТ.

Негатив: потенційно законопроєкт може викликати значне збільшення кількості звернень до судів Херсонської області, що негативно вплине на час розгляду справ. Інформація з ДСА щодо завантаженості цих судів у супровідних документах до законопроєкту відсутня.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт шляхом надання можливості розгляду цивільних справ також судам в інших областях на підконтрольній території України.

Проєкт закону про особливості державної політики щодо встановлення заборони для окремих категорій осіб публічних висловлювань щодо заперечення окремих міжнародних злочинів або виправдання дій їх організаторів, збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України, щодо заборони та обмеження взаємодії і зв’язків таких осіб з органами влади й посадовими особами Російської Федерації та незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованих територіях України

(№5165 від 26.02.2021)

Ініціатори: Ясько Єлизавета Олексіївна, Аліксійчук Олександр Васильович, В’ятрович Володимир Михайлович, Камельчук Юрій Олександрович, Бакунець Павло Андрійович (IX скликання) та ін.

Фракції: ПП “Слуга народу”, “Європейська солідарність”, “Голос”, група “Довіра”.

Мета проєкту: зменшення інформаційного впливу РФ на Україну, а також захист державного суверенітету, національної безпеки, публічного порядку, прав і свобод громадян України.

Зміст

У тексті законопроєкту ще раз підкреслюється невизнання будь-якої зміни статусу частини території України внаслідок окупації РФ.
Проєкт пропонує визнати протиправними такі діяння:

публічне заперечення національними публічними діячами, посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування тимчасової окупації частини території України Російською Федерацією, поширення ними публічних висловлювань щодо визнання законності тимчасової окупації Російською Федерацією території України (діяння, відповідно до суміжного проєкту №5166 від 26.02.2021 про внесення змін до Кримінального кодексу України, передбачатиме покарання у вигляді штрафу від двох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34000 до 85000 грн) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
участь національних публічних діячів, посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування на території Російської Федерації та/або тимчасово окупованих територіях в урочистостях із нагоди відзначення офіційних державних свят Російської Федерації та інших заходах, які організовуються незаконними публічними органами на ТОТ, установлення будь-яких зв`язків із незаконними адміністраціями (посадовими особами) ТОТ (учинення такого порушення, відповідно до проєкту №5166 від 26.02.2021, передбачатиме аналогічне покарання;
установлення зв’язків та взаємодії з незаконними адміністраціями ТОТ передбачатиме покарання у вигляді штрафу від 85000 до 170000 грн із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років);
розміщення зображень території України на картах чи будь-якій продукції без тимчасово окупованих територій (діяння передбачатиме штраф від 85000 до 170000 грн);
публічне заперечення Голодомору, Геноциду, депортації кримських татар або виправдання дій організаторів цих міжнародних злочинів (що тягнутиме за собою покарання у вигляді штрафу до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн) або громадських робіт на строк до двохсот годин).

Довідково:

перелік національних публічних діячів (за посадою) закріплений у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” від 6 грудня 2019 року № 361-IX. До них належать, зокрема, Президент, члени КМУ, народні депутати, судді КСУ тощо.

Позитив:

проєкти №5165 та 5166 не містять значної частини оціночних суджень, які були закріплені в зареєстрованому раніше проєкті № 4085.

Негатив

: проєкт не містить комплексного правового регулювання, пропонуючи відповідальність за окремі діяння. Закон про прояви колабораціонізму повинен комплексно регулювати суспільні відносини, що виникають у зв’язку з виявленням факту (ознаки) колабораціонізму.

Основний зміст

Запропоновано внести зміни до Бюджетного кодексу України, які передбачають:

Надання визначення, що таке довгострокове зобов’язання з фінансування громадських послуг із перевезення пасажирів, які можуть брати на себе одержувачі бюджетних коштів, що мають повноваження щодо виконання бюджетних програм.
Обсяг видатків на закупівлю таких громадських послуг установлюється законом про Державний бюджет України в межах бюджетних призначень у сумі, визначеній умовами договору та відповідними довгостроковими бюджетними програмами. Головні розпорядники коштів включають ці обсяги до бюджетних запитів. Такі видатки бюджету є захищеними, тобто їхній обсяг не може змінюватися в разі здійснення скорочення затверджених бюджетних призначень.
Запровадження цільової державної підтримки окремим територіальним громадам, що надається з метою вирівнювання їхніх можливостей у контексті забезпечення надання державних соціальних гарантій щодо пільгового проїзду. Методика встановлення фінансової спроможності місцевих бюджетів та порядок визначення обсягів такої підтримки затверджуються Урядом.

Переваги:

проєкт спрямований на виконання Регламенту (ЄС) № 1370/2007 від 23 жовтня 2007 року Європейського Парламенту і Ради про громадські послуги з перевезення пасажирів залізницею і автомобільними шляхами;
укладання довгострокових кредитів може забезпечити підвищення конкурентоспроможності між перевізниками та здійснення інвестицій у їхню матеріально-технічну базу;
проєкт може забезпечити виконання соціальних гарантій щодо пільгового проїзду на місцевому рівні шляхом запровадження цільової державної підтримки окремим територіальним громадам, які зможуть компенсувати відповідні кошти перевізникам.

Довідкова інформація

З 1 січня 2017 року й дотепер відшкодування витрат перевізникам за пільговий проїзд покладається на місцеві бюджети, проте не всі територіальні громади в змозі повною мірою відшкодовувати вказані кошти. Це призводить до відмови перевізників у наданні пільговим категоріям осіб послуг з проїзду або в обмеженні їхніх соціальних гарантій, наприклад, шляхом установлення обмеженої кількості пільгових місць у транспорті. Така ситуація суперечить законам України, які встановлюють соціальні гарантії певним категоріям осіб, зокрема ветеранам.

Відповідно до ст. 23 ЗУ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” на державу покладається обов’язок здійснення фінансової підтримки місцевого самоврядування з метою забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Цей проєкт повинен розглядатися одночасно з пов’язаним проєктом № 5149 від 25 лютого 2021 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування системи перевезень пасажирів автомобільним та міським електричним транспортом відповідно до стандартів Європейського Союзу”.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)”.

Номер і дата реєстрації: 5144 від 24.02.2021.

Ініціатори: Чернєв Єгор Володимирович, Кравчук Євгенія Михайлівна, Потураєв Микита Русланович, Остапенко Анатолій Дмитрович, Ясько Єлизавета Олексіївна та інші.

Фракція: Слуга народу.

Мета проєкту: криміналізувати колабораційну діяльність, доповнивши Кримінальний кодекс України статтею 111-1, яка передбачатиме відповідальність за співпрацю з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями. У такий спосіб буде обмежений доступ осіб, які вчинили правопорушення за цією статтею, до зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування.

Основний зміст:

Відповідно до запропонованої статті 111-1 КК України, колабораціонізм може проявлятися у таких формах:

публічне заперечення здійснення збройної агресії, установлення та утвердження тимчасової окупації;
публічні заклики до підтримання рішення, дії держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації, до співпраці з ними, до невизнання поширення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями України, до проведення незаконних виборів, референдумів на тимчасово окупованій території;
добровільне зайняття посади в незаконних органах влади (або обрання до них), судових, правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території;
участь в організації та проведенні незаконних виборів, референдумів на тимчасово окупованій території;
добровільна участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях;
передання матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням;
здійснення пропаганди в навчальних закладах;
провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади;
організація, проведення заходів політичного характеру, зокрема з’їздів, зборів, мітингів, походів, демонстрацій, конференцій, круглих столів тощо, а також активна участь у них;
створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення певної інформації в співпраці з державою-агресором, його окупаційною адміністрацією.

Санкції, відповідно до запропонованої статті, у залежності від її частини передбачають виправні роботи (2 роки), арешт (до 6 місяців), штраф (до 10 000 НМДГ, що становить 170 000 грн), позбавлення волі (від 3 до 15 років або довічне позбавлення волі), позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (від 10 до 15 років), конфіскація майна.
Проєкт установлює, що підставою для ліквідації юридичної особи в судовому порядку та вчинення щодо неї інших заходів кримінально-правового характеру (штраф, конфіскація майна) є скоєння її уповноваженою особою злочину, передбаченого ст. 111-1, 258-258-5 КК України.
Такі справи належать до компетенції слідчих органів безпеки, до того ж, щодо них може застосовуватися спеціальне досудове розслідування, яке проводиться без участі підозрюваного, у зв’язку з тим, що він переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Довідкова інформація

Для забезпечення відповідальності осіб, які здійснювали колабораційну діяльність, ці ж автори зареєстрували в парламенті проєкт закону № 5143.

Законопроєкт установлює низку обмежень для осіб, які мають непогашену або незняту судимість за здійснення колабораційної діяльності, як-от:

заборону долучатися до виборчого процесу всіх рівнів як члени виборчої комісії, офіційні спостерігачі, уповноважені представники кандидата на пост Президента України, довірені особи кандидата на пост Президента України, представники партії в Центральній виборчій комісії, кандидати на пост місцевого депутата та місцевого голови;
відсутність права вступу на військову службу;
ненадання допуску до державної таємниці.

Окрім того, засудження уповноважених осіб політичних партій, громадських об’єднань, громадських формувань з охорони громадського порядку й державного кордону, релігійних та благодійних організацій, профспілок за вказане кримінальне правопорушення є підставою для заборони або припинення їхньої діяльності в судовому порядку.

У парламенті 8 скликання було зареєстровано низку законопроєктів, які також мали на меті криміналізувати подібні діяння, зокрема № 6170 (який був відкликаний), щодо якого комітет із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності висловився, що вводити кримінальну відповідальність за всі форми колабораціонізму не доцільно, адже вже є ст. ст. 111, 258-5 Кримінального кодексу України.

Під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які, відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору, мають право діяти від імені юридичної особи.

Недоліки:

у пояснювальній записці вказано, що реалізація положень проєкту не потребуватиме збільшення витрат із Державного бюджету України, проте утримання засуджених відповідно до запропонованої статті в установах виконання покарань може призвести до збільшення видатків державного бюджету. До того ж застосування деяких видів санкцій, які пропонують установити автори проєкту, навпаки, можуть збільшити дохідну частину держави. Тому фінансово-економічне обґрунтування до проєкту необхідне;
проєкт установлює, що заклики, заперечення вважаються публічними, навіть якщо вони розміщені в мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації, що може слугувати додатковим ризиком порушення прав людини, оскільки особу можуть притягнути до кримінальної відповідальності за розміщення певного критичного допису в соцмережах;
потребують конкретизації аспекти, які будуть в основі публічних закликів і за які передбачається відповідальність, зокрема щодо співпраці з державою-агресором тощо.

Техніко-юридичні зауваження:

відповідальність за публічні заклики до проведення незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території віднесена до ч. 5 запропонованої статті, водночас ч. 1 цієї статті встановлює відповідальність за публічні заклики до дій, що змістовно наближені до вже вказаних. Доцільніше було б передбачити відповідальність за публічні заклики до проведення незаконних виборів, референдумів також до ч. 1, інакше може скластися ситуація, що особи отримають різні покарання за діяння, зміст яких наближений.

Громадська думка

Є позиція, що вводити кримінальну відповідальність за всі форми колабораціонізму не доцільно, адже КК України містить достатньо статей для притягнення до відповідальності за такі дії, зокрема йдеться про ст. 111 (державна зрада), 258-5 (фінансування тероризму) КК України.

Нацкорпус за те, аби криміналізувати колабораціонізм окремою статтею КК України.

Олександр Бабіков, колишній заступник директора ДБР, висловлює низку зауважень до проєкту та вважає, що він не зможе повною мірою захисти національні інтереси й знайти підтримку в міжнародних партнерів.

Як повідомляє Укрінформ, на думку юриста Геннадія Дубова, формулювання в документах прописані розмито, у результаті чого з’являється ймовірність, згідно з якою діяльність багатьох жителів захоплених наразі територій можуть розцінити як колабораціонізм. Політолог, експерт аналітичної групи «Левіафан» Микола Мельник доповнив колегу. Зокрема, він звернув увагу на те, що обидва законопроєкти частково дублюють положення ст.111 КК України «Державна зрада».

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості (№5161 від 25.02.2021)

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович, Кабінет Міністрів України.

Мета проєкту

Зміст

Проєкт упроваджує новий вид трудового договору, а саме договір із нефіксованим робочим часом. Це особливий вид трудового договору, умовами якого заздалегідь не встановлено конкретний час виконання роботи. Обов’язок виконати роботу не є постійним та виникає в працівника лише у випадку надання такої роботи роботодавцем. Власник або уповноважений ним орган самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні бути дотримані вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку. Типова форма договору затверджуватиметься Мінекономіки.
Роботодавець може укладати не більше 10% договорів із нефіксованим робочим часом (від загальної кількості трудових договорів). Якщо юридична особа або ФОП використовує працю менше 10 працівників, такий договір може бути лише один. Перевищення вказаної кількості договорів тягнутиме за собою штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат (станом на 1 січня 2021 року — 18 000 грн) за кожного працівника.
Проєкт передбачає можливість установлення базових годин та днів (часу, коли працівник зобов’язаний працювати). Кількість базових годин не може перевищувати 40 на тиждень (протягом 6 днів на тиждень) Мінімальна кількість робочих годин за таким договором фіксується на рівні 32 на місяць (навіть якщо працівник фактично відпрацював меншу кількість часу, оплата повинна бути здійснена за 32 год/місяць). Заробітна плата виплачуватиметься працівникові за фактично відпрацьований час. У випадку перевищення ліміту 40 год/тиждень працівник може відмовитись виконувати роботу. У випадку згоди працівника на перевищення такого ліміту, оплата праці в понаднормові години здійснюється в подвійному розмірі годинної ставки. Натомість відмова від роботи у визначені базові години (без поважних причин) є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Порядок оплати щорічних відпусток та компенсації невикористаних днів відпустки для працівників за договором із нефіксованим робочим часом установлюватиме КМУ.
ЄСВ для працівників за договором із нефіксованим часом також пропонується оплачувати за реально відпрацьований час.

Позитив:

Негатив:

Техніко-юридичне зауваження:

Громадська думка.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт.

Повна назва. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги та підвищення якості її надання

Номер та дата реєстрації: № 5107 від 19.02.2021.

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Мета проєкту: удосконалення системи надання безоплатної правничої допомоги шляхом зміни певних процедурних питань, спрощення доступу до неї деяких категорій осіб, конкретизації переліку суб’єктів її надання, категорій осіб, які мають на неї право, підстав для відмови в наданні послуг тощо.

Основний зміст

Законопроєкт має на меті:

Узгодити термінологію Закону України “Про безоплатну правову допомогу” зі ст. 59 Конституції України, замінивши “правова” на “правнича”, зокрема в назві Закону.

Установити нові повноваження центрів надання безоплатної правничої допомоги, зокрема здійснення правопросвітництва, забезпечення надання послуг із медіації, відновних практик під час виведення неповнолітніх із кримінального процесу через залучення до роботи відповідних спеціалістів.

Установити, що для проведення діяльності адвокати повинні укласти договір із центром та бути включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

Передбачити можливість подання електронного звернення з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також право особистого подання звернення дітьми (яким виповнилося 14 років) та недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежена, з визначених питань.

Установити на рівні Закону право відповідного центру залучати перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися, зокрема перекладача жестової мови, за рахунок коштів державного бюджету (сьогодні залучення таких перекладачів регулюється підзаконними актами, а саме постановою КМУ від 24.06.2016 № 401).

Конкретизувати перелік суб’єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу. Уключити до нього постраждалих від торгівлі людьми та осіб, щодо яких суд розглядає справу про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, осіб з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу в розмірі, що не перевищує 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також уточнити, що ВПО, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” можуть безоплатно отримувати послуги лише з питань, що пов’язані із захистом їхніх прав (соціальних гарантій), які є похідними від статусу.

Конкретизувати перелік суб’єктів надання безоплатної первинної правничої допомоги (ними також можуть бути спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги, утворені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади тощо).

Удосконалити порядок подання, розгляду звернень, а також підстав відмови в наданні вторинної правничої допомоги.

Уточнити підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги, зокрема у випадку, якщо особа не виконує обов’язки суб’єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Упровадити механізм оцінювання якості наданої адвокатом правничої допомоги з використанням інструменту рецензування («peer review») шляхом утворення відповідної комісії, діяльність якої регулюватиметься порядками, затвердженими Мін’юстом.

Визначити права та обов’язки осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Зокрема, установити, що особа повинна відшкодовувати вартість фактичних витрат, пов’язаних із наданням правничої допомоги, у випадку встановлення факту подання неправдивих відомостей, що стали підставою для надання такої допомоги.

Установити обов’язкову участь адвоката під час розгляду судом справ щодо:

обмеження цивільної дієздатності фізичної особи;
визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Переваги:

установлення та конкретизація механізму надання правничої допомоги (розгляд звернень, прийняття рішень) спростить роботу центрів, а оцінювання якості наданої адвокатами допомоги з використанням інструменту рецензування сприятиме захисту прав осіб, які мають право на безоплатну правничу допомогу.

Недоліки:

звуження прав ВПО, ветеранів війни на вторинну правову допомогу. Наразі такі особи мають право на отримання послуг центрів незалежно від специфіки проблеми. Проєкт пропонує надавати допомогу ВПО з питань, що пов’язані із захистом їхніх прав, визначених ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — з питань їхнього соціального захисту, що визначені законами.

Техніко-юридичні недоліки:

у пояснювальній записці вказано, що реалізація проєкту не потребуватиме додаткового фінансування з Державного бюджету України на 2020 рік, хоча проєкт зареєстровано вже у 2021 році;
варто звернути увагу, що обов’язкова участь адвоката в справах щодо надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку вже встановлена в п. 5 ч. 2 ст. 52 КПК України.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Соціальний захист осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною

Повна назва: Проєкт закону про внесення змін до статті 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

Номер і дата реєстрації: 5105 від 18.02.2021.

Ініціатори: Тимошенко Юлія Володимирівна, Цимбалюк Михайло Михайлович, Волинець Михайло Якович (IX скликання).

Фракція: Батьківщина.

Мета проєкту: підвищення соціальних виплат для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Зміст

Проєкт передбачає збільшення розміру надбавок до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії до розміру 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (наразі розмір таких надбавок складає 70%). Станом на 2021 рік запропонований розмір становив би 2 476,6 грн замість 1 238,3 грн. Проте проєкт, у випадку його прийняття, набуде чинності 1 січня 2022 року, тому застосовуватимуться показники, передбачені в Державному бюджеті на наступний рік.
Проєкт скасовує залежність пільг із безоплатного одержання ліків, зубопротезування, звільнення від сплати житлово-комунальних платежів та безкоштовного встановлення квартирного телефона від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї.
Проєкт пропонує збільшити одноразову грошову допомогу другому з подружжя та дітям у випадку смерті особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною до 10 прожиткових мінімумів на одну особу (наразі розмір ОГД складає 5 прожиткових мінімумів).

Позитив

: Деякі положення проєкту спрямовані на виконання рішення Конституційного Суду України, який установив неконституційність обмеження пільг для осіб з особливими заслугами перед Батьківщиною розміром середньомісячного сукупного доходу сім’ї, який дає право на податкову соціальну пільгу.

У своєму рішенні КСУ визнав, що “встановивши умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов’язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов’язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей”.

Негатив:

проєкт не містить фінансово-економічного обґрунтування, хоча збільшує бюджетні видатки, що суперечить вимогам Бюджетного кодексу України.

Техніко-юридичне зауваження:

Рішення Конституційного Суду України не потребує внесення додаткових змін для набрання ним чинності. Воно є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено, про що прямо зазначено в статті 1512 Конституції України.

Довідково

: за даними Мінветеранів, станом на 2020 рік 21 особа має статус особи з особливими заслугами перед Батьківщиною.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону “Про внесення змін до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”

№ 5121 від 19.02.2021

Фракції: Слуга народу, Голос.

Мета проєкту:

урегулювати законодавчі прогалини щодо такого виду заохочення, як зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;
унести зміни до умов пониження в посаді або звільнення в разі попередження про неповну службову відповідність;
визначити повноваження командира корпусу, командувача військ оперативного командування, командувача виду, окремого роду військ у контексті застосування ними дисциплінарних стягнень.

Основний зміст

Запропоновано внести такі зміни до Дисциплінарного статуту ЗСУ:

Доповнити перелік заохочень зняттям раніше накладеного дисциплінарного стягнення, застосовувати яке має право той командир, який наклав стягнення, та його прямий начальник. Одночасно може бути зняте лише одне дисциплінарне стягнення.

Установити, що військовослужбовця, до якого було застосоване стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, можуть звільнити або перемістити на нижчу посаду в разі наявності однієї з таких умов (а не за сукупністю їх, як зараз):

якщо він не виправив своєї поведінки;

якщо він учинив нове правопорушення.

Визначити повноваження командира корпусу, командувача військ оперативного командування, командувача виду, окремого роду військ у контексті застосування ними дисциплінарних стягнень.

Переваги:

на гарячу лінію ГО “Юридична сотня” часто звертаються військовослужбовці з проблемою обмеження виплати щомісячних премій на весь строк накладення стягнень, хоча це суперечить вимогам наказу МОУ від 07.06.2018 № 260, який установлює, що преміювання в зменшених розмірах здійснюється лише за календарний місяць, у якому накладено стягнення. Обмеження тривалості стягнення як застосування заохочення може зменшити кількість випадків порушень прав військовослужбовців і позитивно вплинути на рівень довіри до командування.

Недоліки:

відповідно до проєкту, зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення ― пониження в посаді ― застосовується без поновлення військовослужбовця на попередній посаді. Може скластися така ситуація, що військовослужбовця неправомірно понизили в посаді, але він оскаржив неправомірні дії командування. У такому разі його можуть поновити в посаді, як це відбувається зараз, але існує ризик, що командування просто застосує заохочення у вигляді зняття накладеного стягнення та залишить військовослужбовця на посаді, на яку його понизили.

Техніко-юридичне зауваження:

проєкт установлює, що військовослужбовця, до якого було застосоване стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, можуть звільнити або перемістити на нижчу посаду в разі, якщо він не виправив своєї поведінки (без учинення нового правопорушення), проте не визначено, які саме критерії будуть братися до уваги командиром під час установлення факту незадовільної поведінки. Це надає дискрецію начальству, яке з особистих неприязних переконань може зловживати такими повноваженнями.

Довідкова інформація, статистика:

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва. Проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня

Номер і дата реєстрації: 5089 від 17.02.2021.

Ініціатори: Королевська Наталія Юріївна, Гнатенко Валерій Сергійович, Мороз Володимир Вікторович, Солод Юрій Васильович (IX скликання).

Фракція: ПП “ОПЗЖ”.

Мета проєкту: проєкт пропонує ліквідувати недоліки в механізмі визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, на які неодноразово вказував у своїх рішеннях Конституційний Суд України (наприклад, у рішенні КСУ від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020).

Зміст

Для учасників бойових дій виплата допомоги до 5 травня передбачена проєктом у розмірі 90% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року (станом на 2021 рік ця сума складає 1592,1 грн). Такий самий розмір допомоги передбачений і для колишніх неповнолітніх в’язнів концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання.
Для осіб з інвалідністю внаслідок війни проєкт передбачає такі розміри виплат: особам з інвалідністю I групи – 270 відсотків (4776,3 грн), II групи – 240 відсотків (4245,6 грн), III групи – 210 відсотків (3714,9 грн) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року. Такий самий розмір виплати передбачений проєктом для колишніх малолітніх в’язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю.
Виплата в розмірі 270% (4776,3 грн) від прожиткового мінімуму передбачена й для осіб з особливими заслугами перед Батьківщиною.
Для учасників війни проєкт передбачає допомогу в розмірі 35% прожиткового мінімуму (619,15 грн) для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року. Такий самий розмір виплати передбачається колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені для примусових робіт на територію Німеччини або її союзників, що перебували в стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, які у зв’язку з патріотичною діяльністю їхніх батьків зазнали репресій, фізичних розправ, гонінь.
Для осіб, на яких поширюється чинність ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зокрема членів сімей загиблих, виплата передбачена в розмірі 55% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року (972,95 грн). Такий самий розмір щорічної разової грошової допомоги передбачається не одруженим вдруге дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю.
Порядок виплати допомоги встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України.

Довідково: розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, станом на 01.01.2021 складає 1769 грн відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”. Рішенням КСУ (зокрема від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020) було визнано неконституційною вимогу Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України щодо визначення допомоги до 5 травня Кабінетом Міністрів України, оскільки „законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їхню дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина”.

Позитив:

проєкт ліквідує недоліки законодавства у сфері визначення виплати щорічної допомоги залежно від наявних фінансових ресурсів.

Негатив:

проєкт не спрямований на комплексне підвищення добробуту ветеранів (наприклад, у сфері забезпечення житлом або освіти). Проєкт за змістом копіює законопроєкт № 4683 від 29.01.2021, проте, на відміну від нього, не містить фінансово-економічного обґрунтування, хоча має більший вплив на показники бюджетних видатків.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: Проєкт Закону “Про внесення змін до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо використання державних символів України та символів іноземних держав органами місцевого самоврядування”
№ 5049 від 08.02.2021

Ініціатори: Костюх Анатолій Вячеславович, Корнієнко Олександр Сергійович, Мінько Сергій Анатолійович, Санченко Олександр Володимирович, Фролов Павло Валерійович та ін.

Фракція: Слуга народу.

Мета проєкту: установлення правил використання державних символів України та символів іноземних держав органами місцевого самоврядування.

Основний зміст

Проєкт пропонує внести зміни до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», як-от:

Державний Прапор України повинен установлюватися на фасадах і в приміщеннях, де працюють органи місцевого самоврядування (далі — ОМС), їхні виконавчі органи, а також підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності;
кожне пленарне засідання місцевих рад повинне починатися та завершуватися виконанням Державного Гімну України, а сесії починатися внесенням Державного Прапора України, що супроводжується виконанням Державного Гімну України;
установлення прапорів іноземних держав на фасадах комунальних підприємств забороняється, а в приміщеннях ОМС дозволяється лише в разі, коли в таких будівлях перебувають офіційні делегації, групи чи посадові особи іноземних держав. Виконання іноземних державних гімнів під час проведення засідань дозволяється лише в разі, коли в них беруть участь офіційні делегації, групи чи посадові особи іноземних держав.

Довідкова інформація

Відповідно до пояснювальної записки, законопроєкт розроблений з огляду на суспільний резонанс, викликаний нещодавнім виконанням угорського гімну новообраними депутатами Сюртівської ОТГ Закарпатської області під час складання ними присяги.

Цими ж суб’єктами законодавчої ініціативи зареєстровано похідний законопроєкт № 5048, що пропонує внести зміни до КУпАП (доповнити його статтею 1844) і передбачає відповідальність за порушення порядку використання державних символів України та символів іноземних держав органами місцевого самоврядування. За відповідне порушення накладатиметься штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 – 3400 грн. У разі повторного штрафу протягом року – від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 – 6800 грн).

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту. Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності.
Ініціатор: КМУ.
Номер і дата реєстрації: 5054 від 09.02.2021.
Мета проєкту: удосконалення трудового законодавства, зокрема, щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності, запровадження презумпції наявності трудових відносин, удосконалення термінологічного апарату.

Зміст

Законопроєктом визначено трудові відносини як відносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання за дорученням, під керівництвом і контролем роботодавця особисто працівником за винагороду визначеної роботодавцем роботи.
Робота може бути визнана такою, що виконується в межах трудових відносин незалежно від назви та виду договірних відносин між сторонами, якщо є три і більше ознак наявності трудових відносин:

особисте виконання роботи за конкретною кваліфікацією (за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої ця робота виконується);
робота має постійний характер та, як правило, не передбачає встановлення особі конкретно визначеного результату (обсягу) робіт за певний період часу;
робота виконується у визначеному місці з дотриманням правил трудового розпорядку;
особою, в інтересах якої виконується робота, установлено конкретний час роботи і відпочинку;
робота організовується (надається техніка, обладнання тощо) особою, в інтересах якої вона виконується;
присутня систематична виплата винагороди особі (у грошовій або натуральній формі);
здійснюється відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов’язаних із виконанням роботи. Указаний перелік не є вичерпним.

Роботодавець протягом тижня з дня повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу письмово або в електронній формі інформує працівника про направлення такого повідомлення.

Працівник, з яким розірвано трудовий договір у випадку ліквідації підприємства, установи, організації, протягом одного року має право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо проводиться прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації роботодавцем, підприємство, установа, організація, якого створені на базі майна ліквідованого підприємства, ліквідованої установи, організації та провадить той самий вид економічної діяльності або виконує ті самі повноваження (завдання).

Проєкт передбачає процедуру інформування працівників та їхніх представників про дату правонаступництва роботодавця, економічні, технологічні, структурні наслідки правонаступництва або наслідки аналогічного характеру, які впливатимуть на права працівників.

Проєкт змінює терміни “власник або уповноважений ним орган” та “власника – фізичної особи” на “роботодавця” та “фізичну особу, яка використовує найману працю”.

У випадку набрання чинності проєктом, протягом трьох місяців із дня, наступного за днем опублікування цього Закону, сторони мають переглянути свої договірні відносини незалежно від їхньої назви та виду на предмет наявності ознак трудових відносин та необхідності укладення трудового договору.

Переваги

Проєкт спрямовано на посилення соціальних гарантій для осіб, які виконують трудову функцію за цивільно-правовими договорами. Посилено гарантії працевлаштування для особи, яку було звільнено у зв’язку з ліквідацією підприємства.

Недоліки

Проєктом передбачено невичерпний перелік ознак трудових відносин, що не відповідає принципу правової визначеності та значно розширює можливості Державної служби України з питань праці щодо притягнення роботодавців до відповідальності без установлених чітких критеріїв протиправної поведінки. Невичерпний перелік ознак трудових відносин може мати негативний вплив на фізичних осіб-підприємців, які самостійно здійснюють виконання робіт чи надання послуг відповідно до договірних умов.

ЗМІ про проєкт

На думку Мінекономіки, “проєкт зробить процес передачі бізнесу або організації новому власнику більш прозорим та зрозумілим для колективу та посилить захист працівників від незаконного звільнення”.
“Збільшення кількості офіційно оформлених працівників шляхом легалізації трудових відносин сприятиме забезпеченню їхніх соціальних потреб і економічному зростанню”, – зазначив міністр Ігор Петрашко.
“Унесений на розгляд до Верховної Ради «Проєкт закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності» потрібний для посилення контролю над роботодавцями, і щоб збільшити державний бюджет за рахунок ЄСВ, — вважає керуючий партнер і адвокат «Бауман Кондратюк» Юрій Бауман. — Намагання встановити критерії трудових відносин має на меті два простих завдання: розширити контроль за діяльністю роботодавців, як наслідок збільшити відрахування від сплати ЄСВ до Державного бюджету України й, звичайно, додаткові гарантії захисту прав працівників, але це вже потім.”

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позбавлення Кабінету Міністрів України невластивих повноважень
Номер і дата реєстрації: №5052 від 09.02.2021.
Ініціатор: КМУ.
Мета проєкту: звільнення КМУ від частини операційних, технічних питань, що наразі належать до його компетенції для посилення стратегічної спроможності у сфері формування державної політики.

Зміст

Законопроєкт розроблено КМУ для передачі низки технічних компетенцій до відання окремих міністерств чи інших органів державної влади. Наприклад, відповідно до проєкту:

Перелік морських портів України, відкритих для заходження іноземних суден, який наразі формується КМУ, формуватиметься Державним агентством рибного господарства України за погодженням із Державною службою морського та річкового транспорту України.
Порядок укладання Угоди про сприяння оперативним підрозділам в оперативно-розшуковій діяльності (з гарантуванням конфіденційності співробітництва), а також порядок ужиття спеціальних заходів для захисту працівників оперативних підрозділів буде визначатись державними органами, до складу яких входять оперативні підрозділи МВС, Міноборони тощо.
Перелік категорій населення, які повинні проходити обов’язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів буде визначатися Міністерством охорони здоров’я України. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Міністерством оборони України за погодженням із Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також МОЗ.
Зразки нотаріальних бланків, порядок їхнього зберігання і використання буде встановлювати Мін`юст.
На військовий облік беруться придатні за віком, станом здоров’я та сімейним станом жінки, які мають фах або спеціальність, затверджену в переліку Міноборони (а не КМУ, як наразі).
Положення про допризовну підготовку та Положення про підготовку призовників із військово-технічних спеціальностей, а також Порядок проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу затверджуватимуться Міністерством оборони України за погодженням із Міносвіти. Кількість призовників, які підлягають підготовці з військово-технічних спеціальностей, та перелік цих спеціальностей не підлягатимуть затвердженню Кабінетом Міністрів України, як це передбачено наразі.
Призвані на збори військовозобов’язані та резервісти забезпечуватимуться матеріальними засобами в порядку та за нормами, установленими Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Міністерство юстиції України, відповідно до проєкту, затверджує порядок і умови проведення конкурсу та вимоги до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги; установлює порядок і умови укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній або тимчасовій основі.

Позитив

Позбавлення КМУ невластивих повноважень дасть змогу посилити його стратегічну діяльність та покращити стратегічний рівень формування державної політики.

Негатив проєкту

Порядок та норми забезпечення військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні збори, які будуть розроблятися окремими відомствами, можуть бути різними для резервістів та військовозобов’язаних залежно від місця служби, що потенційно суперечитиме конституційному принципу рівності.

Техніко-юридичні зауваження

У пояснювальній записці до проєкту зазначено, що він не потребує додаткових бюджетних видатків, однак розширення повноважень службовців та працівників відповідних органів державної влади, яким делегуються повноваження КМУ, можуть потребувати додаткових видатків для виплати заробітної плати. Проєкт потребує висновку Міністерства фінансів України щодо потенційного впливу на державний бюджет.
З огляду на значну кількість операційних завдань, які покладаються на КМУ іншими законопроєктами, зареєстрованими у ВРУ, аналізований проєкт може справити лише короткостроковий позитивний вплив на діяльність КМУ (лише щодо чинних на сьогодні операційних завдань і повноважень). Тому доцільним видається внесення змін до Закону України “Про Кабінет Міністрів України” щодо уточнення кола завдань і повноважень КМУ.
Довідково: загалом проєкт закону передбачає внесення змін до 30 законодавчих актів щодо позбавлення уряду 54 повноважень.

Громадська думка

Як зазначив Міністр Кабінету Міністрів України Олег Немчінов, “існує необхідність позбавлення Уряду низки невластивих повноважень та покладання їх на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи відповідно до компетенції”.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва: Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України” щодо військового поховального ритуалу
№ 4636-1 (альтернативний) від 08.02.2021

Ініціатори: Остапенко Анатолій Дмитрович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Аліксійчук Олександр Васильович, Вагнєр Вікторія Олександрівна, Березін Максим Юрійович.
Фракція: Слуга народу.

Мета проєкту: ушанування пам’яті загиблих (померлих) військовослужбовців та деяких інших осіб шляхом оновлення процедури військового поховального ритуалу.

Основний зміст

Проєкт закону визначає категорії осіб, поховання яких здійснюється у формі військового поховального ритуалу:

військовослужбовців, які померли (загинули) під час захисту незалежності та територіальної цілісності України або виконання обов’язків військової служби (проходження служби);
померлих або загиблих УБД, які брали безпосередню участь в АТО/ООС;
осіб з інвалідністю внаслідок війни (пп. 1, 11 – 14 ч. 2 ст. 7 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”);
військовослужбовців, які були направлені для участі в миротворчих операціях;
борців за незалежність України у ХХ столітті (пп. 1-14 ст. 1 ЗУ “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”).

Поховальний ритуал не проводиться, якщо вказані особи загинули внаслідок вчинення ними злочину або самогубства.
Організація проведення військового поховального ритуалу, зокрема одержання дозволу від родичів, близьких осіб на організацію поховання за військовим поховальним ритуалом, покладається на начальника гарнізону, а його заступник зобов’язаний призначати почесні варти від військових частин і здійснювати контроль за їхньою підготовкою.
Проєкт акта пропонує викласти в новій редакції додаток 18 до Статуту гарнізонної та вартової служб, який деталізує загальну та спеціальну процедуру церемонії.

Переваги

Проєкт оновлює процедуру військового поховального ритуалу та перелік категорій, до яких вона застосовується.

Недоліки

Законопроєкт не включає до переліку категорій осіб, які мають право бути похованими відповідно до цього порядку, Героїв України, нагороджених орденом “Золота Зірка”, лицарів ордена Богдана Хмельницького та кавалерів ордена “За мужність”, хоча вказує на те, що особи зі званням Герой України та ті, які нагороджені орденами Богдана Хмельницького трьох ступенів або орденами “За мужність” трьох ступенів, мають право на поховання в порядку спеціальної церемонії.

Довідкова інформація

Цей проєкт є альтернативним до законопроєкту № 4636 від 25.01.2021 “Про внесення змін до Закону України “Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України” щодо порядку організації та проведення військового поховального ритуалу”.
Від основного він відрізняється тим, що:

скорочує перелік категорій осіб, які мають право бути похованими відповідно до цього порядку. Так, до цього переліку не включено Героїв України, нагороджених орденом “Золота Зірка”, лицарів ордена Богдана Хмельницького та кавалерів ордена “За мужність”;
дещо видозмінює перелік категорій осіб, які можуть бути поховані за спеціальною церемонією. Згідно з альтернативним проєктом, такий ритуал може здійснюватися під час поховання осіб, які померли під час захисту незалежності та територіальної цілісності України, а також решти категорій, які визначені ст. 81 Статуту за умови, якщо їм присвоєно звання Героя України або вони нагороджені орденами Богдана Хмельницького трьох ступенів або орденами “За мужність” трьох ступенів. Основний проєкт має на меті здійснювати спеціальну церемонію в разі поховання осіб, які померли під час захисту незалежності та територіальної цілісності України, а також усіх осіб, яким присвоєно звання Героя України (нагороджених орденом “Золота Зірка”), або вони нагороджені орденами Богдана Хмельницького, або орденами “За мужність”;
основний законопроєкт є більш комплексним, адже містить додаткові схеми, зокрема: ноти до сигналу 1 “Пам’ять”, сигналу 2 для віддання військових почестей “Шана”; схему розміщення військовослужбовців почету та родичів загиблого (померлого) військовослужбовця, іншої особи на місці поховання під час проведення військового поховального ритуалу; конструкцію спускового механізму для опускання труни до поховальної ями, креслення, принципи роботи спускного механізму; схему складання Державного Прапора України під час проведення військового поховального ритуалу.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати основний законопроєкт № 4636.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Проект Закону про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.

Номер і дата реєстрації: 4335 від 06.11.2020
Ініціатори: Фріс Ігор Павлович, Бакумов Олександр Сергійович, Федієнко Олександр Павлович, Дануца Олександр Анатолійович, Павлюк Максим Васильович та ін.

Фракції: Слуга народу, ВО “Батьківщина”, За майбутнє, Довіра.

Мета проєкту: законодавчо врегулювати відносини, що виникають у сфері обігу в Україні цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.

Основний зміст

1) Законопроєктом встановлюються категорії цивільної вогнепальної зброї:

А – автоматична вогнепальна зброя;
В – гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя (травматична);
С – короткоствольна вогнепальна зброя;
D – довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя;
Е – довгоствольна вогнепальна нарізна і комбінована вогнепальна зброя.

Зазначається, що повний перелік конструктивно схожих зі зброєю виробів затверджується Кабінетом Міністрів України, що не відповідає принципу правової визначеності законодавчого акту та може негативно вплинути на правовий захист осіб, які володіють виробами, конструктивно схожими на зброю, до моменту затвердження такого переліку. Обмеження щодо місткості від’ємних та невід’ємних магазинів цивільної зброї встановлюється на рівні КМУ, що може потенційно звузити положення Закону (особливо у випадку, якщо власник цивільної зброї набуде відповідне посвідчення для підтвердження власності на зброю із невід’ємним магазином).

2) Законопроєкт запроваджує Посвідчення власника зброї у якому зазначаються категорії зброї, яку може набути власник Посвідчення.

Крім цього, на кожну одиницю зброї впроваджується технічний паспорт у якому зазначаються відомості про власника та серійний номер зброї. Також визначаються вимоги для осіб, які можуть отримати таке Посвідчення.
Позитивним боком є те, що нормативно обмежується право на отримання такого Посвідчення, наприклад, недієздатних осіб; осіб, які мають медичні протипоказання; осіб, які мають судимість за кримінальні правопорушення, вичерпний перелік яких встановлено законопроєктом; а також осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності протягом останнього року за визначеними статтями. При цьому не уточнюється, які саме медичні протипоказання можуть завадити отримати Посвідчення.

Не є зрозумілими міркування, якими обумовлений віковий ценз громадян, яким надається право на набуття у власність цивільної зброї. Так, право на отримання гладкоствольної короткоствольної вогнепальної зброї (травматичної) (категорії В) мають громадяни України, які досягли 21-річного віку; довгоствольної вогнепальної нарізної і комбінованої вогнепальної зброї (категорії Е) – громадяни України, які досягли 25-річного віку, а короткоствольної вогнепальної зброї (категорія С) – лише громадяни України, які досягли 28-річного віку. Указаний віковий ценз вбачається нелогічним з огляду на те, що вже з 18-річного віку громадянам дозволяється проходити військову службу за призовом або за контрактом, де вони зазвичай користуються і застосовують навіть автоматичну вогнепальну зброю. У свою чергу, альтернативний законопроєкт № 4335-1 пропонує знизити віковий ценз: наприклад, для нарізної короткоствольної зброї він знижений з 28 до 25 років. На думку експертів, цей підхід є більш виправданим, тому що важливішим є попередній досвід володіння зброєю інших категорій.

Однією з підстав призупинення дії Посвідчення є ненадання зброї, яка перебуває у власності, з метою огляду її технічного стану та контрольного відстрілу для формування кулегільзотеки. Однак, при цьому частина законопроєкт не передбачає умов, за яких дія Посвідчення, призупинена з цих підстав, підлягає відновленню.
Також не враховується надана суду можливість позбавляти осіб права на володіння цивільною вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї під час притягнення до адміністративної відповідальності, що передбачено проєктом № 4336.

Законопроєкт пропонує вилучити зі ст. 33 Дисциплінарного Статуту ЗСУ приписи щодо кола осіб і підстав для нагородження відомчими заохочувальними відзнаками «Вогнепальна зброя» і «Холодна зброя». У випадку виключення цих положень створюється ситуація, коли нагороджувати можна буде будь-яких осіб, за будь-якими підставами і навіть за відсутності таких підстав, що, по-перше, нівелює цінність таких відомчих відзнак, а по-друге, створює корупціогенні фактори.

Натомість альтернативний законопроєкт 4335-1 визначає, що відомчою заохочувальною відзнакою “Вогнепальна зброя” може бути нагороджена тільки особа що проходить службу в відповідному відомстві за видатні заслуги.

3) Запроваджується обов’язкове страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї.

Законопроєкт покладає на особу-власника вогнепальної зброї обов’язок надавати поліс цивільно-правової відповідальності із зазначенням у ньому всієї належної цій особі зброї, у тому числі й тієї, що вже була у власності та придбана. Таким чином, існує ризик неодноразового перестрахування раніше придбаних одиниць зброї в разі придбання особою, яка вже володіє цивільною вогнепальною зброєю, нових одиниць зброї.

4) Запроваджується Єдиний державний реєстр цивільної зброї, встановлюються засади його ведення.

Створення єдиного реєстру цивільної зброї однозначно є позитивним кроком та сприятиме контролю за обігом цивільної зброї, а також допоможе у відслідковуванні осіб, які застосували таку зброю для вчинення злочинів.
Включення зброї, що перебуває у спеціальному обігу, у відповідний розділ Реєстру, є недоцільним, оскільки це може негативно позначитись на стані національної безпеки. Адже за таких умов у разі несанкціонованого доступу до такого Реєстру сторонні особи матимуть змогу отримати інформацію про кожну одиницю відповідної зброї, яка знаходиться на озброєнні.

Законопроєкт визначає держателем реєстру МВС, проте, за задумом Української асоціації власників зброї, реєстри зброї мали б передати до Міністерства юстиції, оскільки в МВС доволі багато повноважень та інструментів впливу, через що виникає монополія одного органу, а тому необхідна система противаг і конкуренція між державними органами. Також розширений перелік суб’єктів, які взаємодіють з Реєстром – окрім Мін’юсту такими суб’єктами зокрема є нотаріуси та уповноважені підрозділи Національної поліції.

Альтернативний законопроєкт № 4335-1 пропонує передати Реєстр зброї в управління Мін’юсту.
Законопроєкт встановлює відповідальність Держателя та технічних адміністраторів Реєстру за порушення, що були вчинені під час неналежного виконання своїх повноважень, а також визначає функції, які здійснюються технічним адміністратором для забезпечення захисту Реєстру. При цьому не визначається, на кого саме покладатимуться функції технічного адміністратора Реєстру, що ускладнить застосування вказаних норм законопроєкту на практиці.

5) Запроваджуються курси з вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування.

6) Визначаються заборонені до цивільного обігу вогнепальна зброя, бойові припаси до неї, частини зброї та додаткове обладнання до зброї.

Не зовсім зрозумілою є заборона револьверів. Будь-яка зброя з приєднаним уловлювачем для гільз не залишатиме відповідного елементу боєприпасу після здійснення пострілу. Тому заборона револьверів з причин незалишення гільз є не обґрунтованою. Крім того, гільза є непрямим доказом і її легко підкинути на місце вчинення кримінального правопорушення, на відміну від кулі.

Серед заборонених для набуття об’єктів є також пристрої для зменшення гучності пострілу, які призначені або можуть бути використані для короткоствольної вогнепальної зброї. Проте у ч. 1 ст. 15 проєкту вказано, що «право власності на цивільну вогнепальну зброю, … засоби зменшення гучності пострілу … набувається виключно за наявності Посвідчення власника зброї з отриманою відповідною категорією зброї». А тому положення цих двох норм щодо володіння засобами зменшення гучності пострілу потребують приведення у відповідність між собою.

7) Регулюються питання набуття у власність юридичними особами цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, спадкування цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів, зберігання цивільної зброї та бойових припасів, застосування цивільної вогнепальної зброї для захисту тощо.

Законопроєкт не встановлює обмежень кількості цивільної вогнепальної зброї, якою можуть володіти приватні юридичні особи, які мають ліцензію на діяльність тирів та стрільбищ, виробництво цивільної зброї і бойових припасів до неї.

На органи МВС покладаються повноваження щодо погодження укладення трудового (цивільно-правового) договору юридичної особи з фізичною особою на право користуватися зброєю та бойовими припасами до неї, які належать такій юридичній особі, що створює корупційні ризики і посилює вплив державних структур на суб’єктів господарювання.
Проєкт передбачає можливість спадкування цивільної вогнепальної зброї, проте не вирішує питання переходу такої зброї у випадку припинення юридичної особи, яка мала відповідне Посвідчення. Право на колекціонування чи експонування зброї надано лише громадянам (що обмежує права юридичних осіб, зареєстрованих в Україні на здійснення такої діяльності).

8) Встановлюються загальні засади ведення спеціального обігу вогнепальної зброї та бойових припасів і діяльності стрілецьких тирів і стрільбищ.

9) Встановлюються правила носіння та транспортування цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів.

Зберігається положення про “окремі категорії громадян”, яким дозволяється носіння травматичної зброї, а також встановлюється обмежена кількість випадків (зокрема, під час здійснення полювання в мисливських угіддях; заняття стрільбою чи на спортивних заходах у межах стрілецьких тирів та стрільбищ; у межах місця постійного зберігання зброї власником цієї зброї), коли носіння цивільної вогнепальної зброї дозволяється. Порушення правил носіння може призвести до позбавленням волі на строк до десяти років.

Що стосується цивільної вогнепальної зброї категорії С (короткоствольної вогнепальної зброї), то законопроєкт передбачає лише право набути її у власність. Носіння та самозахист не передбачено.
Обмеження щодо носіння цивільної вогнепальної зброї може негативно вплинути на забезпечення права на самозахист особи у випадку здійснення необхідної оборони. Проте варто звернути увагу, що цей недолік можна виправити окремим законодавчим актом щодо носіння зброї категорії С, розроблення якого передбачено проєктом.
Також важливо зауважити, що припис ч. 4 ст. 31 проекту про те, що порядок носіння цивільної вогнепальної зброї категорії С визначається окремим законом, не узгоджується із ч. 10 цієї ж статті, де вказується, що співробітники суб’єктів охоронної діяльності мають право носити зброю, що належить таким суб’єктам охоронної діяльності, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На відміну від законопроєкту 4335, у проєкті 4335-1 подібні дискримінаційні норми відсутні. Так, “травматична” зброя прирівнюється до вогнепальної за вимогами до навчання володіння нею та віковим обмеженням для її отримання. Також він надає громадянам дієвий інструмент самозахисту, за умови дотримання жорстких вимог.

У випадку носіння зброї громадянами під час воєнного стану передбачено право військовослужбовців чи поліцейських вилучити таку зброю, проте не визначено обов’язкових документів, що складаються внаслідок такого вилучення, порядок внесення відомостей до Реєстру у випадку вилучення тощо. Це створює додаткові можливості для зловживань службовим становищем під час воєнного стану.

10) Встановлюються загальні засади застосування цивільної вогнепальної зброї для захисту.

Однозначно позитивним моментом є встановлені обмеження щодо застосування цивільної вогнепальної зброї для захисту, зокрема: застосуванню передує попередження про це особі; заборона застосовувати вогнепальну зброю щодо жінок з явними ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності, неповнолітніх, за винятком випадків здійснення останніми збройного або групового нападу, а також проти працівників правоохоронних органів, військовослужбовців під час виконання ними службових обов’язків, окрім випадків вчинення ними неправомірних дій, які загрожують життю чи здоров’ю людей. При цьому у цьому переліку осіб відсутні малолітні діти.

При цьому цей законопроєкт не встановлює зони вільних від зброї, на відміну від проєкту закону № 4335-1, який вводить зони вільні від зброї у законодавче поле та визначає критерії та вимоги до їх облаштування.
Законопроєкт пропонує вилучити з чинного Закону України “Про охоронну діяльність” обов’язок персоналу охорони викликати швидку медичну допомогу та надати першу долікарську допомогу потерпілим у разі заподіяння шкоди здоров’ю негайно викликати швидку медичну допомогу та надати першу долікарську допомогу потерпілим. Такі зміни є необґрунтованими та негативними.

11) Встановлюються загальні засади господарської діяльності у сфері обігу цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів.

12) Реалізація положень законопроєкту також потребує внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачено законопроєктом № 4336.

Проєктом № 4336 пропонуються такі новації законодавства:

як адміністративне стягнення визнається позбавлення спеціального права на володіння зброєю;
дозволяється конфіскація зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів для осіб, для яких полювання є основним джерелом існування;
позбавлення права на володіння зброєю та боєприпасами пропонується встановити на строк від трьох до п’яти років (за порушення порядку користування таким правом), або на строк від 10 років у випадку системних порушень користування цим правом.
збільшити штрафи за порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу цивільної вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї до розміру від 70 до 100 НМДГ (тобто від 1190 грн до 1700 грн). Наразі такі штрафи застосовуються у розмірі від 7 до 10 НМДГ (тобто від 119 грн до 170 грн).
посилення адміністративної відповідальності за порушення правил транспортування зброї, її втрату, порушення строків повідомлення про зміну місця зберігання зброї, порушення правил продажу зброї чи боєприпасів тощо.
передбачає можливість проведення огляду осіб, які здійснюють носіння чи транспортування цивільної зброї на стан алкогольного/наркотичного сп’яніння, у випадку, якщо є підстави вважати, що вони можуть перебувати під дією речовин, які знижують увагу.
порушення встановленого законодавством порядку носіння вогнепальної зброї – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років (проєкт передбачає кримінальну відповідальність).
уточнюються визначення необхідної оборони та перевищення її меж.

Варто зауважити, що, у разі прийняття ВРУ проєкту закону № 4336, штрафи можуть збільшитися у 10-15 разів, а покарання за незаконне носіння власної офіційно зареєстрованої зброї відповідатиме покаранню за розбій чи зґвалтування.

У свою чергу проєкт № 4336-1 у порівнянні з основним законопроєктом 4336 зменшує штрафи та розширює межі та перелік випадків допустимого застосування зброї в межах необхідної оборони (наприклад, дозволений збройний захист від посягань на статеву свободу та статеву недоторканість).

Висновок комітету

20.01.2021 року Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді України проект закону № 4335 за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу. При цьому пропонується:

назву категорії «С – короткоствольна вогнепальна зброя» слід доповнити словом «нарізна»;
конкретизувати та надати чіткий перелік «медичних протипоказань» (наприклад, психічні захворювання, фізичні вади, патології органів зору, рухомого апарату тощо), відсутність яких є умовами отримання фізичними особами «Посвідчення власника зброї та категорії зброї»;
автоматизувати процес отримання документів та інформації (довідки про відсутність судимості, медичні довідки, поліси страхування тощо);
продовжити строк набрання чинності цього Закону до одного року.

Позиція КМУ та ЦОВВ

Позиція Міністерства фінансів України

Законопроєкт потребує доопрацювання, оскільки у матеріалах до законопроекту відсутня інформація щодо кількості суб’єктів господарювання, які проводять діяльність з вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування, організовують роботу тирів та стрільбищ, яким необхідно буде отримати ліцензію на проведення своєї діяльності; а також до законопроекту не додано детальних фінансово-економічних розрахунків та обґрунтувань.

Позиція Державної прикордонної служби України

Повністю підтримує законопроєкт.

Міністерство молоді та спорту України

Підтримує проєкт з зауваженнями, оскільки окремі положення проєкту Закону не узгоджуються з Законом України “Про фізичну культуру і спорт”.

Міністерство внутрішніх справ України

Проєкт підтримується з певними зауваженнями, серед яких:

внести певні зміни у визначення термінів;
виключити друге речення частини п’ятої статті 7 проєкту Закону;
виключити зі списку забороненої для цивільного обігу та набуття зброї «револьвер», «приціл нічного бачення» та «тепловізійний приціл»;
додати до переліку суб’єктів спеціального обігу вогнепальної зброї та бойових припасів Міністерство внутрішніх справ;
визначити, на кого покладатимуться функції технічного адміністратора Реєстру;
привести у відповідність між собою підстави для призупинення дії Посвідчення власника зброї та відновлення його дії, оскільки вони не повністю співвідносяться між собою;
зобов’язати фізичних осіб, які є власниками цивільної вогнепальної зброї категорії С, передати таку зброю на зберігання в стрілецький тир або стрільбище;
стягувати з власників вогнепальної зброї плату за огляд технічного стану зброї та її контрольний відстріл для кулегільзотеки;
збільшити строк набрання чинності Закону до одного року тощо.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України

Надано зауваження та пропозиції.

Міністерство юстиції України

Надано зауваження та пропозиції, серед яких зокрема:

оскільки проєктом Закону не передбачено під час продажу або безоплатного відчуження цивільної вогнепальної зброї
здійснення перевірки щодо наявності або відсутності відомостей про власника (продавця) у Єдиному реєстрі боржників, пропонується доопрацювати відповідні положення проєкту Закону.
визначити порядок реалізації вогнепальної зброї та бойових припасів, на які звернуто стягнення у виконавчому провадженні.
доопрацювання положення проєкту Закону в частині страхування з метою їх взаємоузгодження та уточнення кола суб’єктів, які повинні укласти Договір страхування.
виключити положення проєкту Закону, якими передбачається необхідність реєстрації інформації про зброю, що перебуває у спеціальному обігу, яка вноситиметься до окремого обліку (розділу) Єдиного державного реєстру цивільної зброї.
виключити функцію погодження укладення трудового (цивільно-правового) договору юридичної особи з фізичною особою на право користуватися зброєю та бойовими припасами до неї, які належать такій юридичній особі з повноважень МВС.
до кола осіб, щодо яких існують обмеження в застосуванні зброї, додати, окрім неповнолітніх, також малолітніх дітей тощо.

Громадська думка

На думку Української Асоціації власників зброї, проєкт закону №4335 є неприйнятним. Він не тільки не вирішує питання власної безпеки громадян Україні, а призначений лише для узаконення існуючої корупції у сфері обігу цивільної зброї. Від його ухвалення громадянське суспільство не отримає нічого позитивного.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

Повна назва: Проєкт закону “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо соціальних пільг та соціальних гарантій для учасників бойових дій”
№ 5026 від 05.02.2021

Ініціатор: Заремський Максим Валентинович.

Фракція: Слуга народу.

Мета проєкту: розширення соціальних гарантій у сфері забезпеченням житлом, компенсацією путівок санаторно-курортного лікування для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, членів сімей загиблих та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Основний зміст

Розширити соціальні гарантії для учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни, членів сімей загиблих та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а саме:

доповнити статтю, яка визначає право на отримання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків, а також на будівництво або придбання дачних будинків, умовою, що такі позики надаються в розмірі вартості вказаної потреби та без унесення першого внеску й з річною ставкою до 5%;
надати право на безоплатне підключення до інженерних мереж та комунікацій (електропостачання, водопостачання, газопостачання та інше) для жилих будинків, зокрема новозбудованих (для визначених категорій осіб, окрім тих, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною);

передбачити компенсацію невикористаних путівок санаторно-курортного лікування.
Також суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує доповнити ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” новим розділом, який має на меті визначити основні засади та принципи отримання пільг, а саме:
Накладання на Мінветеранів та його територіальні органи обов’язків щодо:

надання первинної юридичної допомоги, зокрема консультацій;
звернення до органів, установ та підприємств незалежно від форм власності, які мають надавати пільги, з вимогою про надання їх ;
упродовж 10 робочих днів відповідати на звернення та надавати відповідь у формі письмової консультації заявнику та/або висувати вимоги органам, установам та підприємствам, які мають надавати пільги;

звертатися до суду за захистом прав заявника.
Визначені категорії осіб підлягають звільненню від усіх видів державних зборів у процесі приватизації земельної ділянки.
Можливість отримання житлового приміщення та земельної ділянки незалежно від місця реєстрації проживання.

Недоліки:

відсутність фінансово-економічного обґрунтування, хоча визначені зміни однозначно потребують додаткових видатків із Державного бюджету;
пояснювальна записка не містить належного обґрунтування необхідності вказаного розширення соціальних
гарантій ветеранів війни та не ілюструє, які саме проблеми ветеранів вирішуються у зв’язку з реалізацією цього проєкту;
положення щодо обов’язку Мінветеранів упродовж 10 робочих днів відповідати на звернення не узгоджується з положеннями ЗУ “Про звернення громадян”;
суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує накласти на Мінветеранів додаткові обов’язки, які дублюються з повноваженнями центрів надання безоплатної правової допомоги;
законопроєкт передбачає ті гарантії, які вже встановлені на законодавчому рівні, зокрема йдеться про надання земельної ділянки незалежно від місця реєстрації тощо.

Довідкова інформація

Разом із цим проєктом суб’єкт законодавчої ініціативи зареєстрував у парламенті ще проєкт закону “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо соціальних пільг та соціальних гарантій для учасників бойових дій” № 5027 від 05.02.2021. Цей законопроєкт пропонує доповнити КУпАП статтею 185-14, яка б передбачала відповідальність за “порушення законодавства в сфері соціальних пільг та соціального захисту, а саме ненадання передбачених соціальних пільг та соціальних гарантій особами, які повинні їх надавати”.

Автором також подано до ВРУ проєкт закону “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо соціальних пільг та соціальних гарантій для учасників бойових дій” № 5028 від 05.02.2021, який розширює податкові пільги для військовослужбовців, добровольців, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення АТО/ООС. Зокрема, ідеться про право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в розмірі, що дорівнює 200 %.

Техніко-юридичні зауваження:

законопроєкт містить граматичні, пунктуаційні та інші помилки;
суб’єкт законодавчої ініціативи визначає органи соціального захисту як орган центральної виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та його територіальні органи, що є некоректним, оскільки органи соцзахисту підпорядковуються Мінсоцполітики, а не Мінветеранів;
законопроєкт пропонує віднести гарантії щодо звільнення від зборів під час приватизації земельної ділянки та можливості отримати житлове приміщення незалежно від місця реєстрації до розділу, який мав би визначати основні засади та принципи отримання пільг, хоча доцільніше було б доповнити ст.ст. 12, 13, 14, 15, 16 ЗУ “Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відповідними уточненнями тощо.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Повна назва проєкту. Проєкт закону про внесення змін до розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення негативних економічних наслідків недобросовісного банкрутства підприємств унаслідок військової агресії на сході України

Номер і дата реєстрації: 5010 від 03.02.2021.
Ініціатори: Наталуха Дмитро Андрійович (IX скликання), Ніколаєнко Андрій Іванович (IX скликання), Кубів Степан Іванович (IX скликання), Буймістер Людмила Анатоліївна (IX скликання).
Фракції: Слуга народу, ЄС, Батьківщина.

Мета

Позбавлення права кредиторів подання на процедуру банкрутства.

Основний зміст

Проєкт вносить зміни в Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства та пропонує зобов’язати суд відмовляти в прийнятті заяви або відкритті провадження в справі про банкрутство юридичним особам, майно та активи яких знаходяться на території проведення АТО або тимчасово неконтрольованій. Крім того, проєкт пропонує зобов’язати закрити відкриті провадження в справах про банкрутство, які подані кредитором.

Недоліки

Порушення законних прав кредиторів через заборону права на процедуру банкрутства.
Проєкт не враховує реальне фінансове становище підприємств із тимчасово окупованих територій, тому відкриває шлях до зловживань.
Запровадження мораторію на виконання рішення судів призведе до порушення Конституції і статті 6 Європейської Конвенції з прав людини, якою закріплено право кожного на виконання судового рішення, яке є складовою права на справедливий суд.

Довідкова інформація:

Банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Боржник — юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав.

Кредитор — юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в межах своїх повноважень.
Згідно із статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Техніко-юридичні зауваження

Норми проєкту пропонується застосовувати до юридичних осіб, майно та активи яких знаходяться на території проведення антитерористичної операції. Проєкт не враховує початок Операції об’єднаних сил у 2018 році.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Повна назва проєкту. Проєкт закону про здійснення іноземних інвестицій у суб’єкти господарювання, що мають стратегічне значення для національної безпеки України
Номер і дата реєстрації: 5011 від 03.02.2021.
Ініціатор: КМУ.
Мета: регулювання здійснення іноземних інвестицій у суб’єкти господарювання, що мають стратегічне значення для національної безпеки України, та визначення порядку проведення оцінки впливу таких інвестицій на національну безпеку України.

Зміст

Проєкт визначає види діяльності, які мають стратегічне значення для національної безпеки (наприклад, у сферах ядерної енергії та радіоактивних матеріалів, криптографічного захисту та шифрування інформації, виробництва та ремонту озброєння і військової техніки, розроблення і виробництва боєприпасів, видобування корисних копалин тощо).
Правочини щодо іноземних інвестицій у підприємства, що мають стратегічне значення (зокрема, щодо узгоджених дій чи концентрації), підлягають оцінці впливу таких інвестицій (у випадку, якщо внаслідок правочину іноземний інвестор матиме значний вплив на діяльність цього підприємства та управління ним). Здійснення іноземних інвестицій у підприємства в стратегічних сферах можливе лише за умови погодження окремих видів правочинів, які дають можливість значного впливу інвестора на майно, діяльність та управління стратегічного підприємства, Міжвідомчою комісією з питань оцінки впливу іноземних інвестицій (далі – Комісія).

Для здійснення оцінки впливу іноземних інвестицій потенційний інвестор має подати запит (затвердженої форми) до Мінекономіки для отримання погодження на здійснення інвестицій. До запиту мають надаватися витяги з національних реєстрів щодо наявності офіційної реєстрації, копії установчих документів юридичної особи та РНОКПП фізособи-інвестора, копії аудиторських висновків (звітів) за останній рік, інформація про структуру власності, проєкт правочину, інформація з податкової інвестора щодо сплати податків і зборів за останні два роки тощо. Такі документи подаються з нотаріально засвідченим перекладом державною мовою. Мінекономіки протягом 10 днів із дня отримання запиту перевіряє повноту наданої інформації та визначає необхідність проведення оцінки впливу правочину. Якщо оцінка не потрібна, Мінекономіки впродовж 5 днів повідомляє про це інвестору. В іншому випадку інвестор буде повідомлений про передачу поданих документів до Комісії.

Строк проведення оцінки впливу правочину не може перевищувати 45 днів від дати надсилання запиту до Мінекономіки. Передбачено принцип мовчазної згоди (у випадку ненадання рішення Комісії правочин уважатиметься погодженим). Критерії оцінки впливу іноземних інвестицій, а також склад Комісії затверджує КМУ. Рішення Комісії є обов’язковим, проте може бути оскаржене в судовому порядку.

Довідково: У більшості країн — членів ЄС — Міністерство економіки є уповноваженим органом, відповідальним за проведення процедури перевірки іноземних інвестицій. У Сполучених Штатах Америки створений та діє Комітет з іноземних інвестицій (CFIUS), що є міжвідомчим органом, який має повноваження щодо перевірки та оцінки інвестицій, що можуть призвести до контролю над активами американських підприємств (у тому числі повноваження Комісії поширюється на здійснення контролю за діяльністю нерезидентів у США).

Переваги

Проєкт гармонізує національне законодавство з вимогами нормативних актів ЄС та дозволяє посилити контроль за іноземними інвестиціями в розвиток стратегічних підприємств у сфері національної безпеки, що є вкрай важливим в умовах російської агресії.

Недоліки

Проєкт покладає на інвестора обов’язки щодо повідомлення про намір учинення правочину і подання необхідних документів. Це може мати негативний вплив на можливості Комісії щодо здійснення оцінки впливу (у випадку подання неповних відомостей, залучення до правочину громадянина України для уникнення перевірки чи вчинення інших недобросовісних дій). На інвестора також покладається обов’язок надати проєкт правочину, однак проєкт не містить чітких вимог та рекомендацій щодо захисту наданої інформації (витік якої може мати негативний вплив на ділову репутацію, гудвіл чи інші немайнові активи фізичної або юридичної особи). Запит щодо перевірки має подавати лише інвестор, майбутній правочин якого відповідає наведеним у законі критеріям, однак Мінекономіки ухвалює остаточне рішення про необхідність проведення оцінки впливу, що створює ризик виходу міністерства за межі дискреційних повноважень.

Оцінка ЗМІ

“Юридична газета” пише: “Автори законопроєкту вважають, що прийняття положень даного акта дозволить іноземним інвесторам збільшити активи та присутність на ринку, отримати прибуток та забезпечення конкурентних переваг у стратегічних галузях. Щодо підприємств у стратегічних сферах, то вони матимуть змогу залучати інвестиції, ураховуючи фактор доброчесності й надійності інвестора та походження інвестицій”.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Повна назва: Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення розмірів оплати штрафів та грошових стягнень за адміністративні, кримінальні та інші порушення.
Номер і дата реєстрації: 5013 від 03.02.2021.
Ініціатор проєкту: Кабінет Міністрів України.
Мета проєкту: відповідно до пояснювальної записки, метою є перегляд підходів до визначення розмірів штрафів та грошових стягнень.

Зміст

Проєкт змінює оцінку завданої адміністративним чи кримінальним порушенням шкоди із кратного розміру прожиткового мінімуму до кратного розміру базових величин для грошових платежів і стягнень. При цьому розмір кратності не змінюється (замість 20-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде застосовуватись 20-кратний розмір базової величини для грошових платежів і стягнень). Довідково: розмір базової величини, відповідно до проєкту, визначається станом на перше січня відповідного року.
Можливість застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні (особистої поруки чи зобов’язання, а також застави) теж залежатиме від кратних розмірів базових величин для грошових платежів і стягнень.
Проєкт пропонує виключити спори щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень стосовно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг із переліку спорів, які обов’язково розглядаються за правилами загального позовного провадження. Ці ж справи пропонується виключити з переліку тих, які розглядаються в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Останнє дасть змогу сторонам бути залученими до розгляду справи навіть у випадку її незначної складності.
Виплата винагороди викривачу буде здійснюватись лише у випадку, якщо розмір предмета злочину або заподіяної шкоди державі в шість тисяч чотириста двадцять і більше разів перевищують розмір базової величини для грошових платежів і стягнень. Наразі пороговим значенням для виплати є 5000 і більше розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позитив

Проєкт упроваджує нову одиницю для розрахунку розміру заподіяної шкоди чи обчислення стягнень з огляду на соціальне призначення розміру прожиткового мінімуму для різних категорій осіб.

Негатив

Відсутнє економічне обґрунтування збільшення кратності розміру заподіяної шкоди для виплати винагороди викривачеві. У проєкті відсутні критерії, за якими буде визначено розмір такої базової величини, що не відповідає принципу правової визначеності та передбачуваності, суперечить пріоритету захисту прав людини в кримінальному та адміністративному провадженнях.

Техніко-юридичне зауваження

Проєкт потребує узгодження з Міністерством фінансів України, оскільки матиме вплив на бюджетні показники. Окрім того, текст проєкту не повністю узгоджується з метою, яка зазначена в пояснювальній записці, оскільки розмір штрафів та інших стягнень, відповідно до тексту законопроєкту, продовжуватиме обчислюватись у кратному розмірі неоподатковуваного грошового мінімуму доходів громадян (17 грн), а також містить низку інших положень (щодо порядку розгляду справ стосовно соціальних виплат, пільг, пенсій тощо), які не відповідають назві та меті проєкту.

Основний зміст

Згідно проєкту начальник гарнізону, Начальник органу управління Служби повинні організовувати проведення військового поховального ритуалу. А заступник гарнізону — призначати почесні варти від військових частин і здійснювати контроль за їхньою підготовкою, брати участь в організації проведення військового поховального ритуалу загиблих (померлих) військовослужбовців. Проєкт визначає порядок проведення військового ритуалу та передбачає, що під час військового поховального ритуалу передається Лист пошани й скорботи від імені Президента України родичам. Згідно проєкту, військовий поховальний ритуал проводиться в разі поховання:

військовослужбовців, які померли (загинули) під час захисту незалежності та територіальної цілісності України або під час виконання обов’язків військової служби (проходження служби);
померлих або загиблих учасників бойових дій в АТО/ООС;
осіб з інвалідністю внаслідок війни, які отримали статус через участь в АТО/ООС;
військовослужбовців миротворчих операцій;
борців за незалежність України у ХХ столітті, які мають статус учасників бойових дій;
Героїв України, нагороджених орденом “Золота Зірка”;
лицарів ордена Богдана Хмельницького та кавалерів ордена “За мужність”.

Проєкт передбачає можливість відмови родичами від проведення військового поховального ритуалу. У проєкті прописана деталізована процедура проведення військового поховального ритуалу.

Переваги

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Щорічна разова виплата до 5 травня

Повна назва проєкту. Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня

Номер та дата реєстрації: №4683 від 29.01.2021.

Ініціатори: Зінкевич Яна Вадимівна, Констанкевич Ірина Мирославівна, Савчук Оксана Василівна, Березін Максим Юрійович, Лукашев Олександр Анатолійович та ін. (IX скликання).

Фракції та групи: “Європейська солідарність”, “За майбутнє”, “Слуга народу”, позафракційні, ОПЗЖ, “Довіра”, “Батьківщина”.

Мета проєкту: визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до рішень КСУ.

Зміст

Для учасників бойових дій виплата допомоги до 5 травня передбачена проєктом у розмірі 80% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року (станом на 2021 рік ця сума складає 1415,2 грн). Такий самий розмір допомоги передбачений і для колишніх неповнолітніх в’язнів концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання.
Для осіб з інвалідністю внаслідок війни проєкт передбачає такі розміри виплат: особам з інвалідністю I групи – 240 відсотків (4245,6 грн), II групи – 210 відсотків (3714,9 грн), III групи – 180 відсотків (3184,2 грн) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року. Такий самий розмір виплати передбачений проєктом для колишніх малолітніх в’язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю.
Виплата в розмірі 240% (4245,6 грн) від прожиткового мінімуму передбачена й для осіб з особливими заслугами перед Батьківщиною.
Для учасників війни проєкт передбачає допомогу в розмірі 25% прожиткового мінімуму (442,25 грн) для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року. Такий самий розмір виплати передбачається колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені для примусових робіт на територію Німеччини або її союзників, що перебували в стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, які у зв’язку з патріотичною діяльністю їхніх батьків зазнали репресій, фізичних розправ, гонінь.
Для осіб, на яких поширюється чинність ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зокрема членів сімей загиблих, виплата передбачена в розмірі 55% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет України на 1 січня поточного року ( 972,95 грн). Такий самий розмір щорічної разової грошової допомоги передбачається не одруженим вдруге дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю.

Довідково

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, станом на 01.01.2021 складає 1769 грн відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”.

За розрахунками авторів, видатки на реалізацію проєкту складатимуть 1 млрд 379 млн грн, що на 3 млн менше за нинішній обсяг видатків (передбачений у Державному бюджеті України).

Позитив

Проєкт ліквідує недоліки законодавства у сфері визначення виплати щорічної допомоги відповідно до вимог Бюджетного кодексу залежно від наявних фінансових ресурсів.

Негатив

Проєкт не спрямований на комплексне підвищення добробуту ветеранів (наприклад, у сфері забезпечення житлом або освіти). Проєкт зменшує розмір виплати для учасників війни та колишніх в’язнів місць примусового тримання (навіть порівняно з Постановою КМУ від 19 лютого 2020 р. № 112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”), що суперечить вимогам рішень КСУ щодо непогіршення правового становища пільговиків.

Довідково

Наразі загальний обсяг коштів, передбачений для виплат до 5 травня, набагато більший за державні програми для компенсації вартості житла для членів сімей загиблих (а також осіб з інвалідністю І та ІІ групи), осіб з інвалідністю ІІІ групи та УБД-ВПО, постраждалих учасників Революції Гідності та УБД на території інших держав разом.

Техніко-юридичне зауваження

Проєкт передбачає здійснення такої виплати до 5 травня, натомість в Україні Днем Захисника є 14 жовтня.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Коротка назва для висновку. Звернення Верховної Ради до міжнародної спільноти щодо засудження тимчасової окупації Криму

Повна назва проєкту. Проєкт Постанови про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОЧЕС, урядів і парламентів держав світу щодо засудження тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, порушень прав і свобод людини на тимчасово окупованих територіях та щодо звільнення політичних в’язнів — громадян України

Номер і дата реєстрації: 4655 від 27.01.2021.

Ініціатори: Умєров Рустем Енверович, Касай Костянтин Іванович, Васильченко Галина Іванівна, Крулько Іван Іванович, Піпа Наталія Романівна, Рудик Кіра Олександрівна та ін.

Фракції: Голос, ЄС, Слуга народу, Довіра.

Мета проєкту: проєкт постанови спрямований на продовження засудження міжнародними організаціями, парламентами та урядами країн світу тимчасової окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополь, порушень прав і свобод людини на тимчасово окупованій території та звільнення політичних в’язнів — громадян України.

Основний зміст

Проєкт постанови передбачає звернення до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОЧЕС, урядів і парламентів держав світу щодо засудження тимчасової окупації Криму. Зокрема, проєкт постанови містить наступні заклики:

засудити дії Російської Федерації, спрямовані проти територіальної цілісності та суверенітету України;
посилити політико-дипломатичний і санкційний тиск на державу-окупанта;
продовжувати політику невизнання спроби анексії Криму;
протидіяти мілітаризації Кримського півострова тощо.

Переваги

Прийняття постанови приверне увагу міжнародної спільноти до проблем захисту прав людини, пов’язаних із тимчасовою окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, і сприятиме посиленню міжнародного політичного та економічного тиску на Російську Федерацію, у тому числі у вигляді обмежувальних заходів.

Недоліки

Постанова має рекомендаційний характер і не зобов’язує до вчинення будь-яких дій. Постанови подібного змісту вже приймались раніше (№571-IX від 30.04.2020 та 1837-VIII від 07.02.2017). Проєкт постанови стосується лише заходів, пов’язаних з окупацією Автономної Республіки Крим, та оминає питання тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати проєкт постанови.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення пенсійного законодавства”
№ 4668 від 28.01.2021

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Мета проєкту: удосконалення пенсійного забезпечення громадян.

Основний зміст

У зв’язку з потребою в додаткових видатках з державного бюджету ініціатор указав, що в разі прийняття цього проєкту Закону він набере чинність 01.01.2022. Законопроєкт пропонує зміни, як-от:
визначити дату щорічної індексації пенсій — 1 березня;
розширити коло осіб, які можуть отримати індексацію пенсії на загальних умовах, а саме доповнити його військовослужбовцями, держслужбовцями, науковцями та іншими категоріями пенсіонерів;
призначати достроково пенсії за віком за півтора роки до досягнення пенсійного віку особам, трудовий договір з якими розірваний у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я, у зв’язку із змінами в організації виробництва, але за умови, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, а для осіб, які звільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва, додатково — за умови реєстрації в державній службі зайнятості та відсутності підходящої для них роботи;
надати визначення поняттю “тяжко хвора дитина, якій не встановлено інвалідність” та визначити, що батько чи мати, які виховують дітей, хворих на тяжке, рідкісне захворювання, яким не встановлено інвалідність, мають право на дострокове призначення пенсії;
збільшити віковий поріг визначення дитини особою з інвалідністю з дитинства з 16 до 18 років;
установити, що непрацездатними членами сім’ї також вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли віку 65 років;
усунути різницю в розмірах надбавок за однакову тривалість більш пізнього виходу на пенсію, яка наразі в деяких випадках відрізняється в декілька разів залежно від часу виходу на пенсію (до чи після 2004 року).

Переваги

Унормування питання виплати індексації та визначення рівних умов для її отримання; забезпечення батьків, що виховують тяжкохвору дитину, якій не встановлено інвалідність тощо.

Недоліки

Законопроєкт регулює питання щодо виховання тяжкохворих дітей, яким не встановлено інвалідність, проте проєкт акта вказує, що особами з інвалідністю з дитинства вважаються діти з інвалідністю віком до 18 років, не зазначаючи в цьому контексті про тяжкохворих дітей, яким не встановлено інвалідність, хоча по факту вони та їхні батьки урівняні в соціальному захисті.
Хоча законопроєкт і містить фінансово-економічне обґрунтування, у пояснювальній записці вказано, що у 2022 році прогнозується зростання ВВП на 4,3 %, що вплине на збільшення мінімальної заробітної плати та, відповідно, надходження ЄСВ, а це створить фінансові можливості для поступового вдосконалення пенсійного забезпечення. Отже, ініціатори проєкту Закону покладаються не на наявні ресурси державного бюджету, а на гіпотетичні.

Позиція КМУ

Проєкт акта розроблений Міністерством соціальної політики України. Міністерство фінансів зазначило, що в бюджеті Пенсійного фонду України наявний дефіцит, на покриття якого виділяються значні кошти державного бюджету.

Довідкова інформація

Запропоновані зміни щодо відновлення права на достроковий вихід на пенсію особам, які звільнені у зв’язку з організаційними змінами на підприємстві за півтора роки до досягнення пенсійного віку, узгоджуються з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018, де КСУ зауважив, що гарантування державою права на достроковий вихід на пенсію громадянам похилого віку було спрямоване на убезпечення цих громадян від ризику безробіття з незалежних від них обставин, і забезпечення сприятливих умов для повноцінного та гідного життя їх у старості.
Відповідно до супровідних документів до проєкта акта, можливі додаткові видатки, що складатимуть 7,2 млн грн на рік для 817 осіб, яким установлені надбавки за раніше чинним законодавством за більш пізній вихід на пенсію, 0,03 млн грн на рік для дострокового призначення пенсій батькам дітей, які хворі на тяжке, рідкісне захворювання, яким не встановлено інвалідність тощо. Загалом необхідно 2 769,55 млн гривень додаткових видатків на рік.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Мета проєкту

Оптимізація механізму застосування розрахункових величин для визначення розмірів державних соціальних гарантій.

Основний зміст

Ініціатори законопроєкту запропонували внести зміни до деяких положень Бюджетного кодексу України з метою запровадження в Україні нової сучасної методології обчислення прожиткового мінімуму, а саме упорядкування системи розрахунків розмірів:
1. соціальних виплат;
2. грошових платежів і стягнень;
3. плати за надання адміністративних послуг (адміністративного збору).

Так, законопроєкт визначає, що:

Закон про Державний бюджет України на визначений рік повинен визначати розмір базової величини для соціальних виплат на дітей, базової величини для соціальних виплат населенню, базової величини для грошових платежів і стягнень, базової величини для адміністративних зборів;
інформація про ці базові величини також повинна міститися в бюджетній декларації;
кошти, необхідні для зарахування депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні, періоду роботи на спецпоселенні в потрійному розмірі до страхового стажу для призначення пенсії повинні здійснюються з Державного бюджету України.

Переваги

Створення можливостей для ефективного бюджетного планування, а також забезпечення підвищення прожиткового мінімуму.

Недоліки

Відсутнє фінансово-економічне обґрунтування.

Позиція КМУ

Проєкт акта розроблено за ініціативи Міністерства соціальної політики України.

Довідкова інформація

Проєкт акта розроблений з урахуванням положень Указу Президента України від 08.11.2019 № 837 “Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави”, у якому вказано, що до 31.12.2019 КМУ повинен вжити заходів щодо запровадження сучасної методології розрахунків прожиткового мінімуму з урахуванням європейських стандартів.
Цей проєкт є похідним від іншого проєкту Закону “Про заходи щодо упорядкування системи розрахунків розмірів прожиткового мінімуму, соціальних виплат, грошових платежів і стягнень та плати за надання адміністративних послуг (адміністративного збору)”, що теж розроблений Мінсоцполітики, проте він наразі ще не зареєстрований.
Наразі прожитковий мінімум є розрахунковою величиною для визначення як розміру соціальних виплат, так і розмірів штрафів, зборів, платежів і стягнень. Проєкти вказаних законів мають на меті встановити норми, відповідно до яких прожитковий мінімум має застосовуватися виключно для визначення основних джерел доходів.

Бюджетна декларація — документ, що визначає засади бюджетної політики й показники державного бюджету на середньостроковий період та є основою для складання проєкту Державного бюджету України й прогнозів місцевих бюджетів (стаття 33 БК України).

Рекомендація Юридичної сотні: висновок щодо законопроєкту можна буде сформувати лише після реєстрації проєкту Закону “Про заходи щодо упорядкування системи розрахунків розмірів прожиткового мінімуму, соціальних виплат, грошових платежів і стягнень та плати за надання адміністративних послуг (адміністративного збору)”, від якого цей проєкт акта є похідним.

Повна назва проєкту:

Проєкт Закону про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України.

Номер та дата реєстрації: 4644-д від 25.01.2021.

Ініціатори: Ковальчук Олександр Володимирович, Сова Олександр Георгійович, Гетманцев Данило Олександрович, Петруняк Євген Васильович, Кінзбурська Вікторія Олександрівна та ін. (IX скликання).

Фракція: ПП “Слуга народу”.

Мета проєкту

Урегулювання питання митного оформлення транспортних засобів, забезпечення дотримання митних правил при переміщенні транспортних засобів у митних режимах тимчасового ввезення і транзиту з дотриманням прав та інтересів громадян.

Зміст

Проєкт тісно пов`язаний із законопроєктом №4643-д щодо оподаткування ввезених уживаних авто з-за кордону та передбачає спрощення митного оформлення транспортних засобів (надалі – ТЗ, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (якщо їхня маса не більше 3,5 т) та 8711, увезених на митну територію України фізичними особами в період до 31 грудня 2020 року в режимах тимчасового ввезення чи транзиту. Протягом 180 днів із дати набрання чинності проєктом такі ТЗ (не більше одного на кожну товарну позицію) звільняються від обкладання ввізним митом, якщо особою будуть дотримані вимоги, передбачені проєктом №4643-д.
Здійснення митного оформлення транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, у вказаному спрощеному режимі протягом 180 днів із дня набрання чинності проєктом можливе за умови добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн). Це звільняє фізичних осіб від відповідальності за недотримання вимог режимів тимчасового ввезення або транзиту (особа може здійснити вивезення таких ТЗ за межі митної території України протягом 7 днів із дати сплати до бюджету добровільного внеску в розмірі 8500 грн для звільнення від відповідальності).

Переваги

Спрощення та здешевлення митного оформлення вживаних транспортних засобів.

Недоліки

Проєкт має тимчасову дію (а також зворотну дію в часі, оскільки поширюється лише на ТЗ, що ввезені до 31.12.2020 року). Це суперечить конституційному принципу рівності, оскільки не дозволяє використати вказаний механізм особам, які ввезли вживане авто з-за кордону пізніше цієї дати, а також порушує принцип рівності щодо громадян, які здійснили ввезення ТЗ з-за кордону до 31.12.2020, і виконали всі законодавчі вимоги щодо його розмитнення. До проєкту відсутнє фінансово-економічне обґрунтування, не наведено також обґрунтування визначеного проєктом розміру добровільного внеску до бюджету саме в розмірі 500 НМДГ.

Довідково

Транспортні засоби (відповідно до кодів УКТ ЗЕД), на які поширюється дія проєкту:

8702 – моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія (вагою до 3,5 т);

8703 – легкові автомобілі, моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та ін. (вагою до 3,5 т);

8704 – моторні транспортні засоби для перевезення вантажів (вагою до 3,5 т);

8711 – мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них та причепи (8716).

Висновок комітету (27.01.2020)

Прийняти за основу.

Громадська думка

Федерація Роботодавців Автомобільної Галузі: “такі законодавчі ініціативи можуть спричинити обурення в суспільстві, адже власники «євроблях», які повірили державі та провели митне оформлення в попередні пільгові періоди, вважатимуть себе ошуканими через значно менші суми податків, які сплатять такі самі користувачі автомобілів на іноземній реєстрації. ФРАГ проти прийняття законопроєктів №4643-д та №4644-д та чергового потурання власникам нерозмитнених авто на іноземній реєстрації”.

Техніко-юридичні зауваження

Проєкт передбачає добровільну сплату особою коштів у сумі 8500 грн, однак це є обов’язковою умовою для звільнення від відповідальності за недотримання вимог митних режимів транзиту або тимчасового ввезення, тому ознака добровільності платежу не може бути застосована. Окрім того, митне оформлення, відповідно до норм проєкту, буде здійснюватися з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. За відсутності такого порядку неможливо комплексно оцінити вплив даного законопроєкту.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту:

Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов’язкових платежів, об’єктом оподаткування якими є транспортні засоби.
Ініціатори: Ковальчук Олександр Володимирович, Сова Олександр Георгійович, Петруняк Євген Васильович, Кінзбурська Вікторія Олександрівна, Діденко Юлія Олександрівна та ін. (IX скликання).
Фракції: ПП “Слуга народу”.

Мета проєкту

Врегулювання питання митного оформлення транспортних засобів, забезпечення дотримання митних правил при переміщенні транспортних засобів у митних режимах тимчасового ввезення і транзиту з огляду на дотримання прав та інтересів громадян.

Зміст

Протягом 180 днів із дня набрання чинності проєктом базою оподаткування ПДВ операцій з увезення на митну територію України вживаного транспортного засобу, що класифікується за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (якщо маса таких транспортних засобів не більше 3,5 т) та 8711 згідно з УКТ ЗЕД, увезеного на митну територію України в період до 31 грудня 2020 року, є сума сплаченого акцизного податку.
Упродовж цього ж періоду (180 днів із дня набрання чинності проєктом) ставка акцизного податку для таких ТЗ розраховується за окремою формулою: Ставка = Ставкабазова + Vе + Fе, причому базова ставка залежить від віку авто (чим старіше авто, тим більшим є розмір базової ставки), величина Vе залежить від об’єму двигуна, а Fе – від його типу (дизельний, бензиновий, змішаний). Використання вказаної формули для обчислення акцизного податку можливе для транспортних засобів, які були ввезені в період до 31 грудня 2020 року й перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію. Така формула не застосовується, якщо транспортні засоби не відповідають екологічним нормам “ЄВРО-2” (екологічний стандарт викиду, що регулює вміст шкідливих речовин у вихлопних газах) і вище та/або мають походження з країни, визнаної державою-окупантом або державою-агресором, або ввозяться з території такої держави-окупанта (агресора).

Довідково

Транспортні засоби (відповідно до кодів УКТ ЗЕД), на які поширюється дія проєкту:
8702 – моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія (вагою до 3,5 т);
8703 – легкові автомобілі, моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та ін (вагою до 3,5 т);
8704 – моторні транспортні засоби для перевезення вантажів (вагою до 3,5 т);
8711 – мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них та причепи (8716).

Переваги

особи, які здійснили ввезення транспортних засобів без належних платежів, можуть використати запропонований проєктом механізм для дотримання вимог закону й належного оформлення ввезеного транспортного засобу.

Недоліки

Проєкт спрямований на тимчасове вирішення проблеми через обмежений строк його дії. Окрім того, норми мають зворотну дію в часі, оскільки стосуються транспортних засобів, які вже ввезені в період до 31 грудня 2020 року, тоді як зворотна дія закону в часі допускається лише у випадку пом’якшення (або скасування) відповідальності для осіб. У проєкті закону (та в супровідних матеріалах) немає фінансово-економічного обґрунтування та обґрунтування економічної доцільності саме запропонованих ставок акцизного податку. Натомість у пояснювальній записці до проєкту вказано, що зміна норм може призвести до збільшення надходжень до бюджету.
Висновок комітету ВРУ (від 21.01.2021): прийняти за основу.

Громадська думка

“Шансів на те, що даний законопроєкт буде прийнято, небагато. По-перше, на розгляд парламенту будуть винесені всі 8 законопроєктів, які зібрались у Раді та стосуються розмитнення “євроблях”. По-друге, зараз 12% надходжень до держбюджету від митниці – платежі при імпорті легкових автомобілів. За 2020 рік від митних платежів за автомобілі держава отримала 13,4 млрд грн”.
ГО “Доступне авто” убачає низку недоліків у цьому законопроєкті (можливі корупційні ризики при внесенні дати ввезення авто до митної бази, колізії із чинним правовим регулюванням, викривлення цін тощо).
Техніко-юридичне зауваження: у чинному ПКУ поняття «Ставкабазова» використовується для визначення ставки податку для транспортного засобу залежно від об’єму двигуна, а проєкт передбачає використання цієї величини залежно від віку транспортного засобу, що може спричинити колізію норм податкового законодавства.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо підтримки громадських об’єднань осіб з інвалідністю
Проєкт на сайті Верховної Ради
Ініціатори: Бабенко Микола Вікторович, Білозір Лариса Миколаївна, Вацак Геннадій Анатолійович, Мінько Сергій Анатолійович, Констанкевич Ірина Мирославівна, Клочко Андрій Андрійович, Тимофійчук Володимир Ярославович та ін.
Фракції: ПП “Слуга народу”, групи “За майбутнє”, “Довіра”, позафракційні народні депутати.
Мета проєкту: підтримка діяльності громадських об’єднань осіб з інвалідністю.

[/tm_pb_text][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Основний зміст проєкту

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, проєкт пропонує віднести не лише реалізацію певних проєктів чи проведення заходів, як це передбачено чинним законодавством, але й видатки на інституційну підтримку громадських об’єднань осіб з інвалідністю. Видатки на інституційну підтримку таких ГО проєкт передбачає також із місцевих бюджетів (з яких, крім того, здійснюватиметься фінансування соціальних об’єктів таких ГО, які надають послуги особам з інвалідністю).

Переваги проєкту

Підтримка ГО осіб з інвалідністю і в період між реалізацією проєктів, посилення стійкості таких організацій.

Недоліки

Проєкт, згідно з пояснювальною запискою, не потребуватиме додаткових фінансових видатків із державного чи місцевого бюджетів. Фінансування здійснюватиметься в межах видатків, передбачених щороку в державному або місцевих бюджетах. Проте з огляду на відсутність такого фінансування наразі, без додаткових видатків із державного та місцевого бюджетів норма або буде декларативною, або призведе до значного скорочення видатків на реалізацію проєктів і заходів, що негативно вплине на можливості ГО щодо власної статутної діяльності. Окрім того, проєкт не містить визначення інституційної підтримки та вимог щодо контролю цільового використання отриманих коштів, що негативно вплине на прозорість бюджетних видатків. У супровідних матеріалах до проєкту не наведено навіть орієнтовну кількість громадських об’єднань осіб з інвалідністю, що унеможливлює підрахунок обсягу необхідних видатків.

Громадська думка

“Якщо закон ухвалять, то є ризики повернутися до непрозорого механізму фінансування окремих всеукраїнських об’єднань і їхніх об’єктів — вважають в Українському незалежному центрі політичних досліджень”. Українське товариство сліпих підтримує цей законопроєкт.

Довідкова інформація

Чинне законодавство (як і законопроєкт №4607) не містить визначення інституційної підтримки.
Техніко-юридичні зауваження: проєкт передбачає бюджетну підтримку громадських об’єднань, а відповідно до ЗУ “Про громадські об’єднання” громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Тобто проєкт передбачає надання коштів для інституційної підтримки також об’єднанням, які будуть створені юридичними особами (що ускладнює контроль за цільовим використанням такого фінансування та може призвести до нецільового використання бюджетних коштів).

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт. [/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Про внесення змін до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” щодо зазначення видів документів, копії яких надаються на адвокатський запит
Ініціатори: представники ПП “Слуга народу”, а саме: Гривко Сергій Дмитрович та Халімон Павло Віталійович.
Мета проєкту: усунення правової невизначеності щодо форм документів, копії яких повинні надаватися відповідними установами та підприємствами на адвокатський запит.

[/tm_pb_text][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Основний зміст

Ініціатори законопроєкту запропонували доповнити статтю 24 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” вказівкою, що установи та організації повинні надавати на запит адвоката копії документів, які можуть бути створені в паперовій формі або у вигляді матеріалів фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв інформації, зокрема електронних.

Переваги

Законопроєкт може збільшити ефективність правозахисної діяльності внаслідок пришвидшення процесу отримання документів, які необхідні адвокату для надання правової допомоги клієнту, а також зменшити кількість випадків необґрунтованих відмов від надання копій документів, що створені не в стандартній паперовій формі.

Недоліки

проєкт не встановлює вимогу щодо надання фото й аудіоматеріалів у належній якості;
проєкт не регулює питання оплати надання інформації на вимогу адвоката на матеріальному носії.

Довідкова інформація

Перелік форм документів запозичений ініціаторами законопроєкту з частини 2 статті 99 КПК України.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Повна назва проєкту: Про внесення змін до Закону України “Про лікарські засоби” щодо державної реєстрації лікарських засобів під зобов’язання
Посилання на сайті Верховної Ради
Ініціатори: Радуцький Михайло Борисович, Дмитрієва Оксана Олександрівна, Зуб Валерій Олексійович, Заславський Юрій Іванович, Вагнєр Вікторія Олександрівна та інші.
Фракція: ПП “Слуга народу”.
Мета проєкту: узгодження національного законодавства із законодавством ЄС у контексті запровадження процедури державної реєстрації лікарських засобів «під зобов’язання», що повинно сприяти прискореній процедурі реєстрації вакцини для профілактики COVID-19 та забезпеченню нею населення України.

[/tm_pb_text][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Основний зміст

Законопроєкт пропонує доповнити Закон України “Про лікарські засоби” новою статтею щодо реєстрації лікарських засобів під зобов’язання, яка передбачає:
Така прискорена процедура державної реєстрації можлива лише під час дії надзвичайної ситуації, що зумовлена розповсюдженням патогенних агентів, токсинів, хімічних речовин або випромінювань, або будь-яких інших чинників, зокрема епідемій та пандемій, що можуть спричинити шкоду здоров’ю та життю населення.
Рішення про відповідну реєстрацію приймає МОЗ.
Ця процедура застосовується лише в разі, якщо заявник може довести, що:

у нього з об’єктивних причин відсутні можливості для надання повних даних про ефективність та безпеку лікарського засобу за нормальних умов застосування;
є дані про успішне проведення доклінічних випробувань/досліджень та він має наукові обґрунтовані докази, що лікарський засіб може бути ефективним;
клінічні дослідження проводилися з дозволу та/або під наглядом відповідних компетентних органів;
відома та потенційна користь лікарського засобу переважає відомі та потенційні ризики;
не існує адекватної, схваленої та доступної альтернативи.

У рішенні щодо надання реєстраційного посвідчення повинен визначатися строк для виконання зобов’язань, як-от:

протягом погодженого з МОЗ періоду заявник має закінчити клінічні дослідження, які повинні ілюструвати співвідношення ризиків із користю;
такі лікарські засоби можуть відпускатися лише за рецептом та, у певних випадках, їхнє використання можливе лише під медичним наглядом;
в інформації до лікарського засобу повинно зазначатися, що наявні характеристики є недостатніми.

Окрім зазначених вище зобов’язань МОЗ може покласти обов’язок проводити постреєстраційні дослідження.

Переваги

Упровадження такої процедури реєстрації може сприяти:

запобіганню та недопущенню до обігу фальсифікованих, неякісних та незареєстрованих лікарських засобів;
пришвидшенню вакцинації населення для профілактики COVID-19;
гармонізації національного законодавства з європейським, а саме Директивою 2001/83/ЄС.

Недоліки

Можливість реєстрації лікарського засобу навіть, якщо в заявника відсутні дані про його ефективність та безпеку, що може нести ризики для життя і здоров’я населення.
ДП «Державний експертний центр МОЗ України» висловили занепокоєння щодо наявності Мексики та Бразилії серед країн, у яких клінічні дослідження проводилися з дозволу та/або під наглядом (контролем) відповідних компетентних органів, і просили передбачити ще одну умову для допуску до реєстрації за цією процедурою — проходження прекваліфікації Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Висновок комітету

Включити в порядок денний, за результатами розгляду прийняти за основу та в цілому з урахуванням наданих Комітетом пропозицій, як-от:

виключити пункт, який установлює обов’язок заявника довести, що не існує адекватної, схваленої та доступної альтернативи;
не прив’язувати застосування такої реєстрації до надзвичайного стану;
передбачити, що для реєстрації також може надаватися рішення МОЗ про визнання результатів інспектування на відповідність вимогам умов належної виробничої практики, проведеного національним компетентним органом країни-виробника;
установити строк, на який видається реєстраційне посвідчення, – 1 рік із можливістю продовження ще на 1 рік, а в разі виконання всіх зобов’язань – на 5 років тощо.

Довідкова інформація

Наразі жодна з вакцин для профілактики COVID-19 не може бути зареєстрована в Україні, адже відсутнє повне реєстраційне досьє і завершені ІІІ та ІV стадії клінічних випробувань, що є обов’язковим відповідно до національного законодавства. У зв’язку із цим необхідно внести зміни, які б установлювали процедуру реєстрації під зобов’язання, що передбачена Директивою 2001/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Кодекс Співтовариства відносно лікарських засобів (для застосування людиною)».
Як повідомив на своїй сторінці у Facebook голова комітету Михайло Радуцький, законопроєкт № 4613 надасть змогу використовувати в Україні вакцини виробництва компаній Pfizer\BioNTech, Sinovac Biotech, Moderna, Sinopharm, AstraZeneca.
Програма прекваліфікації (PQ) – це експертиза якості та відповідності міжнародним стандартам певних лікарських засобів, що проводиться ВООЗ з метою визначення, чи є вони прийнятними для подальшої роботи.

Техніко-юридичні зауваження

Термін «лікарня» варто замінити на «заклад охорони здоров’я»;
інформація про те, що наявні характеристики є недостатніми, повинна також міститися в інструкції для медичного застосування;
уточнити, що дозвіл на екстрене застосування повинен надаватися переліченими компетентними органами не всіх указаних країн, а принаймні однієї з них;
використовуються оціночні поняття, наприклад, “адекватний”, без опису критеріїв визначення альтернативи дійсно адекватною тощо.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати з доопрацюванням.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]