2020 - Юридична Сотня

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Проєкт Закону № 4521 від 18.12.2020 “Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки волонтерської діяльності”

Ініціатор: Кабінет Міністрів України.

Суть: законопроєкт спрямований на протидію фіктивній волонтерській діяльності (без фактичного її здійснення), яка наразі може сприяти в отриманні іноземцями та особами без громадянства посвідки на тимчасове проживання на території України без належних для цього підстав. Така протидія здійснюватиметься шляхом установлення запобіжників, як-от: перевірки вказаних осіб на загрозу національній безпеці України, перевірки фактичного здійснення ними волонтерської діяльності та вилучення організацій/установ з Переліку у випадку порушення ними або особами, яких вони залучають, установлених законом обов’язків. Уключення організацій до Переліку займатиме 20 днів із дня подання заяви та включатиме перевірку організації, документів через СБУ.

Зміни, що пропонуються

Доповнити ЗУ “Про волонтерську діяльність” новим розділом, який визначатиме особливості провадження волонтерської діяльності із залученням іноземців та/або осіб без громадянства. Зокрема, передбачити:

- особливості їхнього залучення (уключення організації, установи до переліку тих, що залучають іноземців, осіб без громадянства до провадження волонтерської діяльності повинно відбуватися на підставі заяви за підписом керівника такої установи до Мінсоцполітики. Ця заява повинна містити відомості про особу (ПІБ, дата народження, тип, назва, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, строк його дії, ІПН (за наявності), електронна адреса), яку планується залучити до провадження волонтерської діяльності, період такого провадження, напрям волонтерської діяльності, заплановане місце проживання такої особи, місце провадження волонтерської діяльності, свою електронну адресу тощо. Після отримання заяви Мінсоцполітики надсилає запити до СБУ, МОЗ, МВС для перевірки, чи є загроза з боку цієї особи національній безпеці України, правам і свободам людини, публічній безпеці та порядку);

обов’язки організацій, установ, що залучають до волонтерської діяльності іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на території України чи за її межами;

взаємодію центральних органів виконавчої влади (ідеться про Мінсоцполітики, МВС, ДМС) між собою та із СБУ;

підстави виключення організації, установи з відповідного переліку (зазначено такі підстави, як-от: залучення особи до волонтерської діяльності без відповідного погодження Мінсоцполітики; неподання необхідних документів (або вказання неправдивої інформації в них) для такого залучення до Мінсоц; неповідомлення Мінсоцу про зміни, що стосуються провадження волонтерської діяльності, визначені договором; непідтвердження отримувачем волонтерської допомоги факту надання іноземцем, особою без громадянства такої допомоги тощо. Мінсоцполітики має право щорічно перевіряти наявність інформації про організацію, установу, яка залучає до провадження волонтерської діяльності іноземців, осіб без громадянства).

Видання посвідки на тимчасове проживання здійснюється з урахуванням умов, які вказані вище.
Додати новий напрям волонтерської діяльності, а саме сприяння суб’єкту соціального патронажу в проведенні заходів, спрямованих на соціальну адаптацію звільнених осіб.
Доповнити положення договору про провадження волонтерської діяльності умовами щодо вказівки адреси місця проживання чи перебування волонтера, місцезнаходження організації, установи, а також контактного номера телефону волонтера та організації, установи.
Передбачити обов’язок організацій та установ укладати письмовий договір із волонтерами, які є іноземцями, особами без громадянства, про провадження волонтерської діяльності.
Установити, що волонтери не можуть надавати свою волонтерську допомогу індивідуально Збройним силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення АТО/ООС. Натомість запропоновано передбачити, що така допомога може надаватися лише в співпраці з відповідними організаціями та установами на основі письмового договору про провадження волонтерської діяльності.

Позитив: запобігання виданню посвідки на тимчасове проживання на території України відповідним особам без належних для цього підстав.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][/tm_pb_row][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” (№4487 від 11.12.2020)

Ініціатори: Лубінець Дмитро Валерійович, Ткаченко Максим Миколайович, Умєров Рустем Енверович, Касай Костянтин Іванович, Мандзій Сергій Володимирович, Горбенко Руслан Олександрович, Чийгоз Ахтем Зейтуллайович, Кузнєцов Олексій Олександрович (IX скликання).

Суть: проєкт покликаний спростити реалізацію ВПО своїх прав і свобод.

Зміст

Факт проживання особи на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, підтверджується один раз та у випадку звернення такої особи за довідкою про взяття на облік ВПО повторно (наприклад, у випадку зміни місця проживання) додатковому підтвердженню не підлягає.
Особа пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває в складних життєвих обставинах, із числа ВПО мають право на отримання соціальних послуг за місцем проживання (чинне законодавство передбачає надання таких послуг за зареєстрованим фактичним місцем проживання, що потенційно може спричинити додаткове бюрократичне навантаження на ВПО).
Забезпечення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування можливості безоплатного тимчасового проживання за умови компенсації комунальних платежів пропонується без обмеження шестимісячним терміном із дня взяття особи на облік ВПО, як це передбачено чинним законодавством (причому використання ВПО такої можливості не впливає на її можливість використати іншу програму для забезпечення постійним житлом).
Рішення про скасування довідки ВПО приймається уповноваженим органом на підставі інформації про тривалу відсутність за місцем проживання (понад 6 місяців), що дає обґрунтовані підстави вважати, що особа самостійно повернулась до залишеного місця проживання. Наразі такий строк становить 60 днів.
У разі подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік особою відшкодовуються фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації такою особою прав та гарантій ВПО.

Негатив: на законодавчому рівні пропонується закріпити можливість отримання довідки про взяття на облік ВПО лише у випадку особистого звернення (та через законного представника для малолітніх, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб), натомість на рівні підзаконного регулювання (а саме постанови КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509) уже регламентовано тотожний механізм, тому така норма не матиме впливу на правовий захист ВПО. Проєкт передбачає можливість будівництва та реконструкції житла для забезпечення житлових потреб ВПО коштом державного та місцевих бюджетів, проте не містить фінансово-економічного обґрунтування.

Проєкт передбачає для ВПО компенсацію за пошкоджене або зруйноване майно в порядку, визначеному окремим законом (до запровадження конкретного механізму норма залишатиметься декларативною).

Позитив: проєкт передбачає можливість звернення для отримання довідки ВПО не лише до територіальних підрозділів соціального захисту населення, але й до центрів надання адміністративних послуг (у порядку, установленому КМУ). У випадку відсутності інформації про реєстрацію місця проживання особи на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, подана заява про отримання довідки про взяття на облік ВПО розглядається протягом 7 робочих днів, а в разі обґрунтованої необхідності отримання довідки в скорочені строки — у строк до 3 робочих днів (чинне нормативне регулювання передбачає строк до 15 робочих днів).

Техніко-юридичні зауваження:

проєкт передбачає значну кількість змін, які впливають на форму вираження законодавчих приписів, проте не змінюють (не покращують) нормативно-правове регулювання захисту прав та реалізацію державних гарантій для ВПО.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону “Про внесення змін до статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (щодо пільг та підвищення оплати праці професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров’я)” №4464 від 04.12.2020.

Ініціатори: Янченко Галина Ігорівна, Радуцький Михайло Борисович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Совгиря Ольга Володимирівна, Іонова Марія Миколаївна, Геращенко Ірина Володимирівна, Стефанишина Ольга Анатоліївна

та ін.

Зміст: проєкт пропонує деякі професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників, а саме: належні умови профдіяльності, підвищення кваліфікації, страхування, соцдопомогу, пільгове житло, пільгове пенсійне забезпечення, отримання земельної ділянки тощо, поширити на осіб із вищою немедичною освітою, які працюють у закладах охорони здоров’я. Також проєкт пропонує встановити доплати до заробітної плати особам із вищою немедичною освітою, які працюють у закладах охорони здоров’я та безпосередньо пов’язані з ліквідацією захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19.

Переваги: дозволить забезпечити високий рівень соціального захисту для працівників сфери охорони здоров’я.

Недоліки: немає фінансових обрахунків на реалізацію гарантій.

Техніко-юридичні:

Немає визначення терміну «професіонали з вищою немедичною освітою, які працюють у закладах охорони здоров’я».
У прикінцевих та перехідних положеннях надано завдання КМУ внести зміни до наказу МОЗ №_№195 від 25.12.1992 року , що виходить за межі повноважень ВРУ.

Позиція Юридичної сотні: пропонуємо підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Проєкт Закону “Про внесення змін до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (щодо відтермінування введення в дію частини десятої статті 10)”

Ініціатори: Радуцький Михайло Борисович, Дубнов Артем Васильович, Дмитрієва Оксана Олександрівна, Вагнєр Вікторія Олександрівна, Стефанишина Ольга Анатоліївна, Булах Лада Валентинівна, Заславський Юрій Іванович, Довгий Олесь Станіславович, Дубневич Ярослав Васильович, Зуб Валерій Олексійович, Кузьміних Сергій Володимирович, Дубіль Валерій Олександрович, Перебийніс Максим Вікторович.

Зміст: поданим законопроєктом пропонується змінити дату (з 1 січня 2021 року на 1 січня 2022 року), якою вводиться в дію ч. 10 ст. 10 цього закону, і відповідно до якої оплаті за рахунок коштів Державного бюджету України підлягають лікарські засоби, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів, і підлягають закупівлі за кошти державного бюджету.

Можливість закуповувати лікарські засоби, які не були включені до Національного переліку основних лікарських засобів, існує як перехідний період із 2017 року. У грудні 2019 року перехідний період мав би закінчитись, однак його дію було відтерміновано до грудня 2020 року. Дія порядку не поширюється на закупівлі ДП “Медичні закупівлі України”, закупівлі місцевих органів влади, інсуліну, а також (з вересня 2020 року) на закупівлю вакцин від COVID-19.

Переваги: дозволить вчасно та без перешкод закупити необхідні препарати для лікування деяких захворювань.

Недоліки:

Оскільки перехідний період пропонується перенести повторно, у супровідних документах до законопроєкту мало б бути належне обґрунтування причин неготовності уповноважених суб’єктів забезпечити виконання відповідних вимог закону. Адже саме по собі механічне відтермінування введення в дію відповідної норми закону, як свідчить практика, навряд чи дозволить розв’язати зазначену проблему.
Невключення лікарських засобів до Нацпереліку може стати приводом для зловживань, оскільки порядки закупівлі медичних препаратів, не включених до Нацпереліку, не містять конкретних наіменувань лікарських засобів. Їхня закупівля здійснюється на розсуд суб’єкта закупівлі.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути прийнятий, щоб запобігти ситуації зупинення закупівель. Однак мають бути визначені умови, які дозволять унести всі необхідні препарати до Нацпереліку протягом 2021 року.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо додаткової підтримки бізнесу у зв’язку із посиленням карантинних заходів” (№4423 від 25.11.2020)

Ініціатори: Железняк Ярослав Іванович, Васильченко Галина Іванівна, Клименко Юлія Леонідівна, Цабаль Володимир Володимирович, Рудик Кіра Олександрівна, Совсун Інна Романівна (IX скликання).

Суть: проєкт пропонує зменшення навантаження на платників податків під час карантинних заходів, пов’язаних з епідемією коронавірусу, пропонує механізм пом’якшення негативних наслідків карантинних обмежень для підприємців та самозайнятих осіб.

Зміст

Проєкт пропонує зміни до Перехідних положень ПКУ, відповідно до яких органи місцевого самоврядування у 2021 році матимуть право прийняти рішення щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Наразі ПКУ надає таку можливість для ОМС тільки на 2020 рік.
Від сплати ЄСВ пропонується звільнити фізичних осіб-підприємців, осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, а також членів фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, що підлягають страхуванню на інших підставах, на період з з 1 по 31 грудня 2020 року та з 1 по 31 січня 2021 року.

Позитив: проєкт спрямований на підтримку підприємців у період карантину, зниження податкового навантаження.

Довідково: ЄСВ не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати проєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4429 від 26.11.2020 (основний)

Проєкт Закону про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб’єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2

Ініціатор законопроєкту: Зеленський Володимир Олександрович (Президент України).

Суть законопроєкту: проєкт № 4429 пропонує здійснити виплати у формі одноразової грошової допомоги:

застрахованим особам, які є працівниками суб’єктів господарювання, чия робота тимчасово зупинена внаслідок запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, у зв’язку із втратою частини заробітної плати (8 000 грн);
підприємцям з метою збереження робочих місць працівників — пропорційно робочому часу працівника, якого скорочено (не може перевищувати 8 000 грн на одного працівника).

Також запропоновано здійснити підприємцям одноразову компенсацію витрат за сплату ЄСВ за працівників у розмірі середнього значення сплачених сум ЄСВ за 10 місяців; продовжити дію документів дозвільного характеру, дію деяких ліцензій та дію договору оренди або інших обмежувальних заходів, строк яких закінчився під час карантину, на цей період та деякий час після їх закінчення.

Зміни, що пропонуються

Надання одноразової матеріальної допомоги в розмірі 8 000 грн застрахованим особам,, які працюють на підприємствах, чия робота тимчасово зупинена внаслідок запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, у зв’язку із втратою частини заробітної плати.
Надання підприємствам одноразової матеріальної допомоги в розмірі, що визначається пропорційно робочому часу працівника, якого скорочено, та не може перевищувати 8 000 грн на одного такого працівника, з метою збереження робочих місць найманих працівників. У зв’язку із цим запропоновано на деякий період зняти обмеження, яке полягає в тому, що державна підтримка НЕ може надаватися суб’єктам малого й середнього підприємництва, які здійснюють виробництво та/або реалізацію зброї, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, обмін валют.
Надання підприємствам одноразової компенсації коштів, що були сплачені за ЄСВ найманих працівників, у розмірі середнього значення сплачених сум ЄСВ за 10 місяців, якщо на 31.10.2020 ї основний вид їхньої економічної діяльності відносився до Переліку видів економічної діяльності.
Виплата цих коштів повинна регулюватися підзаконними нормативно-правовими актами, які має затвердити КМУ впродовж 3-ох днів з моменту прийняття цього закону. Проєкт визначає випадки, коли така підтримка не здійснюється, а також органи, які відповідальні за такі виплати.
Під час карантину та інших обмежувальних заходів, пов’язаних із COVID-19, і протягом 3 місяців із дня його/їх закінчення, пропонується продовжити дію документів дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов’язаннями або іншими обмеженнями, установленими законом, а також ліцензій закладів громадського харчування на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, якщо термін дії таких документів і ліцензій закінчився в ці періоди. Також у цей час до підприємств, які користуються вказаними ліцензіями, не застосовується призупинення ліцензії (у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію) та анулювання ліцензії (у разі несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії).
Під час карантину, обмежувальних заходів та 1 місяць після його/їх закінчення запропоновано продовжити строк дії договору оренди державного та комунального майна для підприємств, діяльність яких була заборонена/обмежена в цей час, якщо така дія договору закінчилась у такий період. Також підприємства можуть не сплачувати орендну плату, якщо їхня діяльність була заборонена.
Запропоновано відновити проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в період установлення карантину або обмежувальних заходів.

Проєкт має на меті внести деякі зміни до ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зокрема:

до страхового стажу включається період, під час якого особа отримувала допомогу по частковому безробіттю на період карантину;
до страхового стажу включаються місяці в межах періоду обмежувальних заходів, що призводять до тимчасової зупинки роботи страхувальників;
додатково за бажанням особи з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, можуть бути виключені періоди страхового стажу під час карантину з місяця його запровадження у 2020 році та 6 місяців після його завершення тощо.

Висновки до законопроєкту

Позитив: фінансова підтримка для деяких осіб, які зазнали втрат на період карантинних обмежень.

Негатив: така підтримка може надаватися лише протягом 2020 року. З огляду на такі короткі періоди не всі особи, які матимуть право на фінансову допомогу, зможуть дізнатися про неї та подати відповідні заяви. Також передбачено нерівні умови звернення за отриманням допомоги працівниками (лише електронно) та підприємствами (в паперовій формі і в електронній). Попри те, що реалізація проєкту потребує додаткових видатків із бюджету, він не містить фінансово-економічного обґрунтування та відповідних розрахунків.

Позиція Юридичної сотні: підтримати з доопрацюванням.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4407 від 19.11.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки

Ініціатори законопроєкту: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Суть законопроєкту: має на меті здійснити гармонізацію законодавства України із законодавством Європейського Союзу у сфері безпеки об’єктів підвищеної небезпеки (а саме Директивою 2012/18/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 04.07.2012 про контроль загроз виникнення значних аварій, а також зі змінами, які були внесені 01.06.2015 до Директиви Ради 96/82/ЄС, та скасуванням її). Так, запропоновано: удосконалити понятійний апарат, що має забезпечити однакове тлумачення та запобігти порушенням процедури належності об’єктів до об’єктів підвищеної небезпеки (далі – ОПН); визначити компетентний орган, який здійснюватиме координацію між відповідними органами нагляду; удосконалити процедуру припинення діяльності виробництва, де сталася аварія; запровадити звіт про заходи безпеки на об’єктах підвищеної небезпеки, до якого повинна мати доступ громадськість тощо.

Зміни, що пропонуються

З Кодексу цивільного захисту України виключити поняття, як-от: ОПН (бо визначений у ЗУ “Про об’єкти підвищеної небезпеки”), потенційно небезпечний об’єкт.
На рівні ЗУ “Про об’єкти підвищеної небезпеки” визначити такі терміти, як-от: аварія на об’єкті підвищеної небезпеки, відновлення показників безпеки джерела небезпеки, джерело небезпеки, ефект “доміно”, ідентифікація об’єкта підвищеної небезпеки, небезпечна речовина, об’єкт підвищеної небезпеки, оператор, порогова маса небезпечних речовин, прийнятний рівень ризику, ризик, суміш, транскордонний вплив аварії.
Визначити сферу дії вказаного закону та встановити правовідносини, на які він не поширюється, зокрема об’єкти поводження з відходами, авіаційні, автомобільні, водні, залізничні транспортні засоби, що здійснюють перевезення небезпечних речовин за межами об’єкта тощо.
Визначити компетентний орган та його повноваження у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, який в основному займатиметься питаннями комунікації з іншими органами, доступу громадськості до інформації та співпраці з Європейською комісією Європейського Союзу та іншими міжнародними організаціями тощо.
Установити, що інші органи у сфері цивільного захисту повинні забезпечувати реалізацію вимог техногенної безпеки на об’єктах, що належать до сфери їхнього управління.
Установити проведення планових (ОПН 1 класу, не рідше ніж 1 раз на рік) і позапланових (ОПН 2 та 3 класу, не рідше ніж 1 раз на 2 роки) перевірок підприємств, діяльність яких пов’язана з ОПН.
Розподілити ОПН на три класи, порядок їхньої ідентифікації та обліку повинен затвердити КМУ.
Виключено обов’язок суб’єктів господарювання декларувати безпеку ОПН. Це замінено на подання звіту про заходи безпеки.
Оператори визначають та затверджують політику запобігання аваріям на ОПН 1 та 2 класів, що потім надається компетентному органу разом з результатами ідентифікації такого об’єкта.
Створення та функціонування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення на ОПН 1-2 класів.
Оператори на ОПН розробляють внутрішні плани дій в аварійних ситуаціях (що повинні переглядатися не рідше ніж кожні три роки), а місцевими органами виконавчої влади розробляються зовнішні плани дій в аварійних ситуаціях.
Визначити порядок дій у разі виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки, зокрема оператор повинен самостійно припинити експлуатацію джерела небезпеки. Порядок розслідування відповідних аварій має встановити КМУ.
Затверджено право громадян на одержання інформації (протягом 48 годин) про об’єкти підвищеної небезпеки.

Висновки до законопроєкту

Позитив: гармонізація національного законодавства з нормами європейського права, що забезпечуватиме виконання п. 1764 Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Підвищення рівня захисту життя і здоров’я людей та довкілля від шкідливого впливу значних аварій, пов’язаних із небезпечними речовинами на об’єктах підвищеної небезпеки.

Позиція Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4392 від 17.11.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, кримінального законодавства та кримінального процесуального законодавства щодо діяльності Служби безпеки України та розвідувальних органів

Ініціатори законопроєкту: Іонушас Сергій Костянтинович, Корнієнко Олександр Сергійович, Арахамія Давид Георгійович, Завітневич Олександр Михайлович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Павлюк Максим Васильович, Фролов Павло Валерійович, Галайчук Вадим Сергійович, Ткаченко Максим Миколайович, Захарченко Володимир Васильович, Медяник В’ячеслав Анатолійович, Леонов Олексій Олександрович, Бакумов Олександр Сергійович, Мисягін Юрій Михайлович, Арешонков Володимир Юрійович, Жмеренецький Олексій Сергійович, Неклюдов Владлен Михайлович, Янченко Галина Ігорівна, Здебський Юрій Вікторович, Мотовиловець Андрій Вікторович, Дануца Олександр Анатолійович, Жупанин Андрій Вікторович, Дубінський Олександр Анатолійович, Хоменко Олена Вікторівна, Наталуха Дмитро Андрійович, Буймістер Людмила Анатоліївна, Чернєв Єгор Володимирович, Юнаков Іван Сергійович, Негулевський Ігор Петрович, Горбенко Руслан Олександрович, Забродський Михайло Віталійович, Мошенець Олена Володимирівна.

Суть законопроєкту: має на меті врегулювати діяльність Служби безпеки України в контексті досудового розслідування кримінальних правопорушень, а також узгодити деякі положення КК України із ЗУ “Про розвідку” шляхом регламентації певних гарантій захисту від переслідування співробітників розвідувальних органів.

Зміни, що пропонуються

Установити новий склад адміністративного правопорушення, який буде передбачатися статтею 185-14:

ненадання державним органом, військовим формуванням, ОМС, державним підприємством, установою, організацією інформації на запит СБУ;
надання завідомо недостовірної інформації;
порушення строків її надання;
повідомлення третіх осіб щодо того, що про них збирається така інформація.

Складання протоколів відповідно до цієї статті покладається на співробітника СБУ, а розгляд таких справ — на суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Закріпити такі положення в КПК України:

виключне право на доручення (яке має бути письмовим) проведення слідчих (розшукових) дій оперативному підрозділу органу СБУ має прокурор, що здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, досудове розслідування якого здійснюють слідчі органів СБУ, а також слідчі органів СБУ під час досудового розслідування кримінальних проваджень;
Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора) має право своєю вмотивованою постановою доручити слідчим органів СБУ здійснення досудового розслідування за статтями, що передбачені ст. 216 КПК України, якщо таке правопорушення становить загрозу державній безпеці України:

ч. 1 (правопорушення, які віднесені за підслідністю до Нацполіції);
ч. 3 (підслідність органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства);
ч. 4 (підслідність ДБР);
ч. 5 (підслідність НАБУ), але в цьому разі також необхідна письмова згода заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Та навпаки, Генеральний прокурор (виконуючий обов’язки Генерального прокурора) вмотивованою постановою може віднести до підслідності детективів НАБУ кримінальні провадження за деякими статтями, що належать до підслідності слідчих органів СБУ.

Установлення гарантій у КК України щодо співробітників розвідувальної діяльності:

передбачити, що особи віком від 14 до 16 років підлягають кримінальній відповідальності за правопорушення, які пов’язані з посяганням на життя співробітника розвідувального органу;
поширити положення статей КК України, що встановлюють відповідальність за діяння, які мають на меті заподіяти шкоду життю, здоров’ю та майну співробітників розвідувального органу, як-от:

ст. 345 (погроза або насильство щодо співробітника розвідувального органу);
ст. 347 (умисне знищення або пошкодження майна співробітника розвідувального органу;
ст. 348 (посягання на життя співробітника розвідувального органу);
ст. 349 (захоплення співробітника розвідувального органу як заручника).

передбачити, що ще однією підставою відповідно до ст. 43 КК України для звільнення особи від кримінальної відповідальності в разі заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам є виконання такою особою розвідувального (спеціального) завдання;
установити, що виправні роботи не застосовуються до співробітників розвідувальних органів.

Також законопроєктом уточнено назви деяких статей та склади злочинів, як-от:

у назві ст. 201 КК України деталізовано предмет контрабанди, а саме: культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї і боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації;
у ст. 330 КК України уточнено, що не можна збирати та передавати інформацію, що становить розвідувальну таємницю.

Висновки до законопроєкту

Позитив: спроба розмежувати підслідність СБУ та НАБУ, установлення захисту співробітників розвідувальної діяльності тощо.

Негатив: хоча правопорушення за статтями, які належать до підслідності СБУ та НАБУ, і розмежовано, проте за Генпрокурором залишається можливість це змінювати, наприклад, якщо відповідні правопорушення становлять загрозу державній безпеці України. Попри те, що СБУ позбавлене повноважень розглядати економічні злочини, вона має можливість в інший спосіб впливати на бізнес, зокрема, запровадивши статтю 185-14 КУпАП, через обов’язкові до виконання запити на певну інформацію, що може мати в подальшому вплив на діяльність таких підприємств. Доступ органів СБУ до будь-якої інформації створює ризики порушення конституційних прав і свобод людини й громадянина, визначених у Конституції України щодо невтручання в особисте та сімейне життя, несанкціонованого доступу СБУ до конфіденційної інформації про особу, її зберігання і поширення тощо.

Позиція Юридичної сотні: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про Захисників / Захисниць України та членів їх сімей (№4389 від 17.11.2020)

Ініціатор: Остапенко Анатолій Дмитрович (IX скликання).

Суть: Закон пропонує новий статус — Захисник (Захисниця) України та член сім’ї загиблого (померлого) Захисника, Захисник з інвалідністю та Захисник з особливими бойовими заслугами для осіб, що брали безпосередню участь в АТО/ООС (при цьому ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” залишається чинним у частині, що не стосується ветеранів АТО/ООС та осіб, прирівняних до них.

Зміст

Проєкт передбачає перелік осіб, які мають право на встановлення статусу Захисника та Захисника з інвалідністю, Захисника з особливими бойовими заслугами, члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника, а також перелік пільг для кожної з визначених категорій.
Статус Захисника надається за умови безпосередньої участі у виконанні бойових завдань протягом не менше ніж тридцяти діб (сумарно) упродовж 90 днів (у випадку безпосереднього вогневого контакту або отримання поранення чи травми — без урахування такого строку).
Передбачено нову систему державної підтримки для Захисників: додаткові медичні гарантії та реімбурсація за ліки (для Захисників з особливими бойовими заслугами такі гарантії надаються для осіб, що мають такий статус, а також для другого з подружжя та дітей до 18 років), санаторно-курортне лікування (не частіше одного разу на два роки або одного разу на три роки із сім’єю, разова цільова підтримка для покращення житлових умов (за потреби), компенсація вартості навчання (у тому числі другої вищої освіти, якщо перша отримана до набуття статусу) для Захисників та їхніх дітей (у випадку виконання навчальної програми), пільги на житлово-комунальні послуги, послуги з підтримки психічного здоров’я тощо.

Довідково: реімбурсація — механізм повного або часткового відшкодування суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність із роздрібної торгівлі лікарськими засобами, вартості лікарських засобів, що були відпущені пацієнту на підставі рецепта, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пропонується надавати додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів, у тому числі й військовослужбовцям під час дії особливого періоду, а також додаткові компенсації роботодавцям за працевлаштування Захисника та організацію навчання.
Для проїзду автобусним транспортом установлюється обмеження у вигляді компенсації 50 процентів вартості двох квитків на рік (таке ж правило пропонується для пільгового користування залізничним та повітряним транспортом).
Першочергове відведення земельних ділянок пропонується за одним із видів цільового призначення.
Передбачається звільнення від сплати судового збору лише з питань, пов’язаних із виплатами Захисникам (наразі така пільга надається щодо усіх питань, пов’язаних зі статусом особи).
Пропонується можливість дострокового виходу на пенсію за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Для Захисників України з особливими бойовими заслугами встановлюється додатковий пакет державної підтримки (санаторно-курортне лікування один раз на рік, компенсація ЄСВ роботодавцю протягом року після працевлаштування особи з таким статусом, щомісячна виплата грошової компенсації витрат на автомобільне паливо з розрахунку 50 літрів високооктанового бензину на місяць відповідно до діючих цін на паливо (за наявності особистого автотранспорту), виплата щомісячної підтримки для членів сімей загиблого (померлого) Захисника з особливими бойовими заслугами тощо.
Додатковий пакет державної підтримки встановлюється також особам, що мають статус Захисника з інвалідністю (наприклад, передбачено грошову компенсацію за придбання спеціально обладнаного для потреб особи з інвалідністю автомобіля для Захисників з інвалідністю І та ІІ групи, компенсацію підключення та використання інтернету для осіб, що мають І групу інвалідності (коштом місцевих бюджетів), компенсації фактичних транспортних витрат на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування, додаткові гарантії для роботодавців тощо).
Статус члена сім’ї загиблого Захисника передбачено для батька (вітчима) та матері (мачухи) загиблого, якщо останні виховували особу не менше ніж 10 років, а також для дітей та другого з подружжя. У якості державної підтримки передбачено послуги із зубопротезування, послуги з підтримки психічного здоров’я, безоплатного здобуття позашкільної освіти для дітей, а також компенсацію здобуття освіти інших рівнів, пільг з оплати ЖК послуг, проїзду, санаторно-курортного лікування тощо.
Передбачені переваги для Захисників України при прийнятті на державну службу (при прийнятті рішення про призначення на посади державної служби враховуються відповідні статуси, детального механізму чи посилання на підзаконний акт, яким це буде врегульовано, не встановлено).
Деталізовано державну підтримку у сфері зайнятості, конкурентоспроможності на ринку праці, підприємницької діяльності, освіти, медицини, ушанування пам’яті тощо.

Позитив: у випадку зняття відповідної групи інвалідності особа, яка мала статус Захисника з інвалідністю, не повинна повторно проходити процедуру встановлення статусу Захисника України.

Проєкт передбачає програму переходу від військової до цивільної кар’єри (передбачено дистанційну професійну перепідготовку тривалістю не менше 200 годин до завершення контракту за рахунок службового часу, інформування з юридичних питань, фінансової грамотності, консультування щодо працевлаштування або підприємницької діяльності, проте така програма затверджується на рівні КМУ).

Негатив: реалізація державної гарантії щодо безоплатного проїзду приміським та міським транспортом (або надання електронних квитків) знову покладається на місцеві бюджети. Посвідчення УБД та осіб з інвалідністю внаслідок війни, членів сімей загиблих підлягають заміні (на підставі тих документів, що вже є у відповідних комісіях — без додаткового звернення). Проєкт поділяє ветеранів на категорії, залежно від бойових дій, де такі особи брали участь, передбачає різну державну підтримку для осіб, залежно від підстави набуття ветеранського статусу, що суперечить конституційному принципу рівності.

До проєкту не надано фінансово-економічне обґрунтування, окремі його положення суперечать проєкту №4388, наданого цим же суб’єктом законодавчої ініціативи.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт з урахуванням законопроєкту №3407, а також у частині фінансово-економічного обґрунтування.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо уточнення норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни (№4388 від 16.11.2020)

Ініціатор: Остапенко Анатолій Дмитрович (IX скликання).

Суть: проєкт пропонує змінити порядок надання статусу УБД добровольцям, а також уносить зміни до визначеного переліку осіб, які мають право на ветеранський статус.

Зміст

Проєкт пропонує для надання статусу добровольцям ураховувати період не менше 30 календарних днів протягом 180 днів (станом на сьогодні для отримання статусу УБД враховується період 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в АТО без додаткових обмежень).
За відсутності належних документів підставою для надання статусу передбачається визнати клопотання керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, та свідчення трьох свідків (одним із них повинен бути командир підрозділу, у зоні діяльності якого перебувало добровольче формування). Наразі вимога про свідчення командира в законодавстві відсутня, проте свідки повинні мати статус УБД на дату надання свідчень.
Для осіб, які отримали поранення (незалежно від кількості днів перебування в АТО), одним із двох необхідних свідків теж повинен бути командир підрозділу, у зоні діяльності якого перебувало добровольче формування.
Довідка з АТЦ при СБУ, необхідна для оформлення статусу, замінюється витягом із наказу керівника АТЦ.
Із числа осіб з інвалідністю внаслідок війни пропонується виключити громадян, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю через захворювання, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
До осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, належатимуть Герої України, яким вручено орден “Золота Зірка” за здійснення визначного геройського вчинку під час захисту Батьківщини та повні кавалери ордена Богдана Хмельницького.

Негатив: проєкт не бере до уваги правила щодо зворотної дії нормативно-правових актів у часі, ускладнюючи порядок отримання статусу УБД добровольцями, які брали участь в АТО, та не враховує роль командира добровольчого підрозділу, яка вже закріплена в постанові КМУ №413.

Окрім того, виключення громадян, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю через захворювання, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (без вирішення (після набрання чинності цим актом) питання щодо пільг та ветеранського статусу осіб, які вже його набули) суперечить статті 58 Конституції України, відповідно до якої “закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи”.

Позитив: уключення Героїв України, яким вручено орден “Золота Зірка” за здійснення визначного геройського вчинку під час захисту Батьківщини, та повних кавалерів ордена Богдана Хмельницького до числа осіб, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, підвищить гарантії їхнього соціального захисту, а також позитивно вплине на соціальний захист членів їхніх сімей.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Проєкт закону про учасників Революції Гідності та сім’ї Героїв Небесної Сотні

(№4363 від 12.11.2020)

Ініціатори: Остапенко Анатолій Дмитрович, Арсенюк Олег Олексійович.

Суть. Проєкт закону змінює підхід до надання статусів учасникам Революції Гідності та пропонує передбачити такі статуси як:

член сім’ї Героя Небесної Сотні;
постраждалий учасник Революції Гідності;
постраждалий учасник Революції Гідності з інвалідністю.

Зміст законопроєкту передбачає оновлення системи державних гарантій для кожного із зазначених вище статусів.

Законопроєкт упроваджує:

– додатковий пакет до загальної програми державних гарантій медичного обслуговування населення, медичних послуг та лікарських засобів;

– право на психологічну підтримку на законодавчому рівні;

– програми кредитування житла та компенсації за купівлю житла;

– компенсацію вартості навчання в державних та приватних вищих навчальних закладах за відповідним рівнем професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти;

– право на професійну орієнтацію та часткову оплату послуг із перекваліфікації або підвищення кваліфікації;

– компенсацію за надання соціальних послуг;

– інформування про наявні гарантії.

Законопроєкт зберігає право на:

– санаторно-курортне лікування;

– позачерговий капітальний ремонт житла;

– пільги на житлово-комунальні послуги;

– трудові гарантії;

– право на безкоштовний проїзд;

– першочергове відведення земельних ділянок;

– право на одноразову грошову допомогу.

Позитив. Проєкт закону змінює підхід до надання статусів учасникам Революції Гідності та дозволить на законодавчому рівні закріпити внесок учасників Революції Гідності в захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Негатив. У супровідних документах до законопроєкту відсутня порівняльна таблиця. У тексті законопроєкту не пропонується привести чинне законодавство до норм, пропонованих цим проєктом. Наразі статус та гарантії для постраждалих учасників Революції Гідності регулюються Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. При прийнятті нового закону мають бути внесені зміни до чинного закону, аби униктути колізій у правовому регулюванні в майбутньому.

У пояснювальній записці до проєкту зазначено, що законопроєкт визначає завдання щодо формування образу захисника України в суспільстві та закріплює основні принципи системи вшанування пам’яті захисників України. Однак згадані норми в самому тексті проєкту відсутні.

Проєкт містить детальні норми про реалізацію одних і тих же гарантій як в загальних статтях про перелік пільг, так і в окремих статтях за сферами, що може призвести до некоректного тлумачення при застосуванні норм.

Рекомендація ЮС: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону № 4361 “Про внесення змін до Закону України “Про державну службу” щодо розширення кола осіб, які можуть претендувати на вступ на державну службу” від 11.11.2020

Ініціатори: народні депутати України Фріс І.П., Маслов Д. В., Любота Д.В., Стефанчук М.О., Прощук Е.П., Третьякова Г.М., Батенко Т.І., Касай К.І., Крейденко В.В., Савчук О.В., Корнієнко О.С., Кінзбурська В.О., Яременко Б.В., Андрійович З.М., Вельможний С.А., Матусевич О.Б., Санченко О.В., Камельчук Ю. О., Кузнєцов О.О., Білозір Л.М., Аліксійчук О.В., Кицак Б.В., Бондаренко О.В., Рубльов В.В., Ватрас В.А., Здебський Ю.В., Микиша Д.С.

Суть законопроєкту: автори пропонують доповнити Закон “Про державну службу” положенням, відповідно до якого для зайняття посади категорії А, Б та В державної служби можна мати замість керівного досвіду навики заняття адвокатською, нотаріальною діяльністю, діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Застереження. Вимога щодо наявності керівного досвіду, зокрема на посади державної служби категорії А, є важливою з точки зору наявності управлінських навиків. У той же час вона також є дуже загальною і не виключає наявності іншої професійної кваліфікації. Можливість заміни управлінського досвіду, як це запропоновано в законопроєкті, на лише наявність трьохрічного досвіду заняття адвокатською або нотаріальною діяльністю, діяльністю арбітражних керуючих не є рівноцінною. Бути хорошим адвокатом не означає бути хорошим менеджером державного органу з персоналом, наприклад, понад 1000 осіб та постійними кризами. Однак, за можливості підтвердження управлінського досвіду понад 3 роки, представник будь-якої професії за результатом конкурсу може зайняти посаду державної служби категорії А. До слова, таку новацію авторів законопроєкту також можна вважати дискримінаційною по відношенню до інших професій.

Позиція Юридичної сотні: не підтримувати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4355 від 10.11.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”

Ініціатори законопроєкту: Крячко Михайло Валерійович, Штепа Сергій Сергійович, Соха Роман Васильович, Ар’єв Володимир Ігорович, Ларін Сергій Миколайович, Рудик Кіра Олександрівна, Чернєв Єгор Володимирович, Клочко Андрій Андрійович, Монастирський Денис Анатолійович, Федієнко Олександр Павлович, Лубінець Дмитро Валерійович, Подгорна Вікторія Валентинівна, Васильєв Ігор Сергійович.

Суть законопроєкту: продовження можливості використання громадянами України е-паспорту, е-паспорту для виїзду за кордон через мобільний додаток Порталу Дія після 2021 року. Нагадаємо, що наразі й до закінчення 2021 року використання електронних документів здійснюється на основі експериментального проєкту відповідно до Постанови КМУ від 15.04.2020 № 278 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо застосування відображення в електронному вигляді інформації, що міститься в паспорті громадянина України у формі картки, та відображення в електронному вигляді інформації, що міститься в паспорті громадянина України для виїзду за кордон».

Зміни, що пропонуються:

Установити на рівні ЗУ “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон можуть відображатися у формі е-паспорта, е-паспорта для виїзду за кордон засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг “Портал Дія” з використанням мобільного додатку Порталу Дія.
Е-паспорти формуюється безплатно йі лише за бажанням особи.
Такі електронні паспорти можуть пред’являтися на території України для посвідчення особи та підтвердження громадянства (крім випадків перетинання державного кордону та в’їзду на тимчасово окуповану територію України й виїзду з неї). Електронні копії е-паспортів можуть застосовуватися в таких самих випадках, як і звичайні паспорти.
На органи державної влади та органи місцевого самоврядування покласти обов’язок забезпечувати перевірку е-паспортів.
Узгодити термінологію ЗУ “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” із ЗУ “Про електронні довірчі послуги”, а саме регламентувати такі поняття, як-от: “е-паспорт”, “е-паспорт для виїзду за кордон”, “кваліфікований електронний підпис”, “засіб кваліфікованого електронного підпису”, “послуги кваліфікованого електронного підпису”.

Висновки до законопроєкту

Позитив: діджиталізація використання документів, що посвідчують особу.

Негатив: варто звернути увагу на такі моменти:

законопроєкт пропонує оцифрувати лише паспорт громадянина України й паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не враховує інші документи, які посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, зокрема посвідчення водія;
необхідно запровадити певні механізми, які забезпечуватимуть збереження персональних даних користувачів додатку Портал Дія;
законопроєкт указує, що на органи державної влади покладено обов’язок забезпечувати перевірку е-паспортів, проте не уточнено, у який спосіб. Наразі користувачі додатку можуть стикатися з такими проблемами, як-от: неможливість застосовувати е-паспорт чи посвідчення водія через те, що особа, яка уповноважена на їхню перевірку, немає відповідного пристрою, що може зчитати QR-код, або це неможливо зробити через відсутність Інтернету;
є певні перешкоди в користуванні самим додатком, наприклад, особа, яка не перебуває у відносинах із жодним банком із визначеного переліку, не матиме можливості авторизуватися або додаток часто відображає не всі документи тощо.

Позиція Юридичної сотні: підтримати з подальшим доопрацюванням.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо розширення освітніх пільг для дітей медичних працівників, які померли внаслідок захворювання короновірусною хворобою (COVID-19) під час виконання професійних обов’язків (4374 від 13.11.2020)

Ініціатори: Батенко Тарас Іванович, Мінько Сергій Анатолійович, Дубневич Ярослав Васильович, Лубінець Дмитро Валерійович, М’ялик Віктор Ничипорович, Лабазюк Сергій Петрович, Скороход Анна Костянтинівна, Яценко Антон Володимирович, Юрчишин Петро Васильович, Констанкевич Ірина Мирославівна, Поляков Антон Едуардович, Чайківський Іван Адамович, Колихаєв Ігор Вікторович, Балога Віктор Іванович, Бондар Віктор Васильович, Герега Олександр Володимирович, Кіссе Антон Іванович (IX скликання).

Суть: проєкт пропонує розповсюдити державні освітні гарантії для ветеранів та їхніх дітей також на дітей медпрацівників, які померли внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19) під час виконання професійних обов’язків.

Зміст

Пропонується встановити державну підтримку для здобуття вищої та фахової передвищої освіти для дітей померлих від коронавірусу медпрацівників (у тому числі студентів-медиків старших курсів та інтернів) аналогічну системі освітньої підтримки для ветеранів та їхніх дітей. Державна підтримка надається до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років у випадку, якщо батьки дитини (чи один із батьків) помер від коронавірусної хвороби внаслідок виконання своїх професійних обов’язків.

Довідково: наразі система державної цільової підтримки визначена Постановою КМУ від 23 листопада 2016 року № 975.

Позитив: законопроєкт надає додаткові пільги для здобуття освіти дітям, які втратили батьків (одного з батьків) через допомогу в подоланні коронавірусної хвороби.

Негатив: законопроєкт розширює категорію осіб, що мають право на пільги від держави, проте не містить фінансово-економічного обґрунтування та не пропонує джерел для покриття видатків.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати в частині фінансово-економічного обґрунтування.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення належного повідомлення учасників судового процесу та направлення копій судових рішень (№4360 від 11.11.2020)

Ініціатори: Стефанчук Микола Олексійович, Шпенов Дмитро Юрійович, Ватрас Володимир Антонович, Клочко Андрій Андрійович, Дирдін Максим Євгенович, Калаур Іван Романович, Вельможний Сергій Анатолійович (IX скликання).

Суть: проєкт створює передумови для посилення електронного документообігу в адміністративному, цивільному та господарському судочинстві.

Зміст

Вручення судових рішень здійснюватиметься шляхом надсилання на електронну пошту (рекомендованим листом отримання можливе лише за заявою особи або у випадку відсутності електронної пошти). На електронну пошту можуть бути доставлені виклики, повістки та інші процесуальні документи.

Позитив: законопроєкт передбачає спрощення документообігу, більш оперативний порядок отримання інформації учасниками справи та зменшує витрати суду на відправлення кореспонденції.

Негатив: особа, яка отримала процесуальний документ, зобов’язана негайно (письмово або телефоном) підтвердити таке отримання. Якщо протягом наступного дня від учасника процесу не надійшло підтвердження, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи. У такому випадку судове рішення уважається врученим із моменту складання довідки. Така норма потенційно ускладнює для учасника справи доведення реального часу отримання документу (наприклад, у випадку технічних проблем).

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”3_4″][tm_pb_text admin_label=”Text” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з впорядкуванням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (4338 від 06.11.2020)

Ініціатор: КМУ.

Суть: проєкт покращує регулювання електронного документообігу у сфері ведення державних реєстрів.

Зміст

Проєкт пропонує зберігання реєстраційних справ щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень виключно в електронній формі.
Мін’юст та його територіальні органи не матимуть повноважень щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів.
Реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі примірників судових рішень в електронній формі, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Позитив: розширено можливості щодо взаємодії з органами державної влади в електронній формі.

Негатив: проєкт передбачає можливість оскарження дій чи бездіяльності суб’єктів державної реєстрації тільки в судовому порядку, що не є оперативним механізмом та може негативно вплинути на захист прав осіб, наприклад, у випадку рейдерського захоплення підприємства.

Рекомендація Юридичної сотні: прийняти за основу з подальшим доопрацюванням.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_4″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19) №4314 від 04.11.2020

Ініціатори: Стефанишина Ольга Анатоліївна, Радуцький Михайло Борисович, Дубневич Ярослав Васильович, Лозинський Роман Михайлович, Дмитрієва Оксана Олександрівна, Устінова Олександра Юріївна, Умєров Рустем Енверович, Булах Лада Валентинівна, Піпа Наталія Романівна, Вагнєр Вікторія Олександрівна, Перебийніс Максим Вікторович, Бобровська Соломія Анатоліївна, Рудик Кіра Олександрівна, Рущишин Ярослав Іванович, Дубнов Артем Васильович, Кузьміних Сергій Володимирович, Дубіль Валерій Олександрович, Цабаль Володимир Володимирович, Довгий Олесь Станіславович, Заславський Юрій Іванович, Юрчишин Ярослав Романович, Іонова Марія Миколаївна, Зуб Валерій Олексійович, Васильченко Галина Іванівна.

Зміст: законопроєкт №4314 пропонує внести зміни в статтю 7 Закону України “Про ліікарські засоби” та скоротити час на прийняття рішення про затвердження програми клінічних випробувань вакцин до 5-ти днів.

У проєкті також зазначено, що норма діє лише на період карантину.

Це дозволить Україні долучитися до міжнародних випробувань вакцини і отримати її на своєму ринку після їхнього завершення.

Розробка вакцини — потенційно найшвидший та найбільш дієвий крок у боротьбі з COVID-19. Після проходження всіх стадій випробувань Україні важливо буде якомога швидше мати її і на своєму ринку. Для цього потрібно встановити оперативні терміни розгляду документів для реєстрації.

Зараз Україна не бере участі в жодному міжнародному клінічному випробуванні, тому не має доступу до нових розробок у боротьбі з COVID-19. Міжнародні виробники вакцин не хочуть проводити клінічні випробування в Україні через довгі терміни експертиз — їхні протоколи затверджують 4-5 місяців. Прийняття проєкту скоротить ці терміни та затвердження потрібних документів до 5-ти днів.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_4″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Проєкт Закону № 4306 від 02.11.2020

Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії мобінгу

Ініціатор: Гришина Юлія Миколаївна, Гривко Сергій Дмитрович, Третьякова Галина Миколаївна, Мазурашу Георгій Георгійович, Лис Олена Георгіївна, Арешонков Володимир Юрійович, Швець Сергій Федорович, Воронов Володимир Анатолійович, Нікітіна Марина Вікторівна, Санченко Олександр Володимирович, Медяник В’ячеслав Анатолійович, Бужанський Максим Аркадійович, Лукашев Олександр Анатолійович, Костюх Анатолій Вячеславович, Неклюдов Владлен Михайлович, Любота Дмитро Валерійович, Бакумов Олександр Сергійович, Федієнко Олександр Павлович, Клочко Андрій Андрійович, Білозір Лариса Миколаївна, Беленюк Жан Венсанович, Абрамович Ігор Олександрович, Безугла Мар’яна Володимирівна.

Суть: законопроєкт має на меті узгодити чинне національне законодавство з європейським (зокрема, з Директивою Європейського Союзу від 27.10.2000 №2000/78/ЄС, ст. 26 Європейської соціальної хартії) шляхом забезпечення захисту працівників від різних форм мобінгу, а також установлення адміністративної відповідальності за таку протиправну поведінку. Мобінг — це психологічне, економічне та інше насильство в трудовому колективі з боку роботодавця чи колег, яке створює для певного учасника трудових правовідносин напружену, ворожу, образливу атмосферу та примушує його до соціальної ізоляції в колективі.

Зміст

Передбачено встановлення легального визначення мобінгу. Так, під цим поняттям потрібно розуміти діяння учасників трудових відносин, які полягають у психологічному, економічному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно працівника підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності й галузевої належності, а також стосовно осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами, або особами, які працюють за трудовим договором із фізичними особами, стосовно інших учасників трудових відносин з метою приниження їхньої людської гідності за певними ознаками, створення стосовно них напруженої, ворожої, образливої атмосфери та/або примушування учасника трудових відносин до зміни місця роботи.

Мобінг також визначено як одну з форм дискримінації. Окрім дефініції надано його ключові ознаки: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін; об’єктивна сторона (дія/бездіяльність), економічний/психологічний тиск, створення нестерпного робочого середовища, цькування. Пропонується надати визначення кожному з цих термінів.

Запропоновано встановити адміністративну відповідальність за мобінг, а саме накладання стягнень, як-от: штраф від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи від 20 до 40 годин. Міра відповідальності залежатиме від повторності діяння, кількості суб’єктів правопорушення та наслідків для психічного здоров’я учасника трудових правовідносин. Також передбачено, що ушкодження здоров’ю працівника відшкодовуватиметься в розмірі понесених витрат на лікування, а моральна шкода — власником у встановлений законом спосіб.

Такі справи розглядатимуться суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, а право на складання протоколу буде за поліцією.

На роботодавця покладається обов’язок здійснювати протидію та профілактику мобінгу шляхом проведення інформаційних, навчальних та організаційних заходів щодо упередженого ставлення в колективі. Такі заходи можуть і повинні встановлюватися змістом колективного договору, угоди на національному/галузевому рівні.
Мобінг визначається як окрема підстава для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, а також з ініціативи власника. У разі припинення трудового договору на такій підставі працівник, який піддавався мобінгу, має право на вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Позитив: насамперед законопроєкт спрямований на захист прав людини, її честь та гідність. Передбачено, що мобінг може проявлятися не лише у формі активних дій, а й через бездіяльність чи навіть застосування засобів електронних комунікацій. Окрім легальної дефініції мобінгу, законопроєкт надає визначення його основних ознак, які допомагають, зокрема, під час здійснення правової кваліфікації діяння.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4241 від 21.10.2020 (основний)

Проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості

Ініціатори законопроєкту: Василевська-Смаглюк Ольга Михайлівна, Гетманцев Данило Олександрович, Пуртова Анна Анатоліївна, Мотовиловець Андрій Вікторович, Сова Олександр Георгійович Тарасенко Тарас Петрович, Кінзбурська Вікторія Олександрівна, Шкрум Альона Іванівна, Абрамович Ігор Олександрович, Ковальчук Олександр Володимирович.

СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ: урегулювання питання простроченої заборгованості через легалізацію діяльності колекторських компаній з обов’язковим визначенням принципів їхнього функціонування, співпраці з кредиторами, вимог до етичної роботи зі споживачами, механізму нагляду та контролю за відповідними установами Національним банком України, а також відповідальності за порушення вказаних норм.

ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ

Зміни вносяться до Законів України “Про споживче кредитування”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”. Так, пропонується:

визначити такі поняття, як-от: урегулювання простроченої заборгованості, колекторська компанія, Реєстр колекторських компаній (де колекторська компанія — це юридична особа (зокрема фінансова установа), яка в інтересах кредитодавця та/або нового кредитора відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором здійснює врегулювання простроченої заборгованості та включена до Реєстру колекторських компаній);
заборонити діяльність колекторських компаній, які не включені до відповідного Реєстру, що ведеться НБУ і є відкритим. Законопроєктом визначено умови, за яких НБУ має право відмовити у включенні такої компанії до Реєстру або виключити відомості про неї;
визначити, що кредитодавці та нові кредитори мають право співпрацювати з колекторами лише на підставі договору, про укладання чи розірвання якого вони повинні повідомляти НБУ. Якщо такий договір укладається з колекторською компанією, яка не внесена до Реєстру, кредитор підлягає відповідальності та зобов’язаний сплатити штраф;
детально регламентувати умови взаємодії колекторів зі споживачами, а саме: певні етичні принципи, інформація, яку вони повинні надати про себе, шляхи комунікації, фіксація їх за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, максимальна кількість звернень на день та обмеження в часі, коли таке звернення взагалі може бути здійснено, тощо;
установити відповідальність колекторів за порушення вимог до етичної поведінки зі споживачами, яка може бути у формі письмового застереження з вимогою усунути правопорушення, штрафу, тимчасової заборони діяльності, виключення відомостей про компанію з Реєстру тощо;
передбачити обов’язок кредитодавця повідомити споживача про те, що він має право на залучення колекторської компанії з метою врегулювання простроченої заборгованості, а також про умови, на яких функціонують колектори, і про можливість звернення до НБУ, якщо вони будуть порушені;
установити, що всі нюанси, які стосуються діяльності колекторських компаній та оскарження її у разі порушення прав споживача, повинні бути визначеними в самому договорі, інакше кредитор не має права користуватися послугами колекторів, а такий договір визначатиметься нікчемним;
умовами договору про споживчий кредит також обов’язково передбачати волевиявлення споживача щодо передачі інформації про його прострочену заборгованість близьким особам, які визначаються відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»;
визначити, що умови щодо залучення колекторів до врегулювання заборгованості передаються новому кредитору в разі відступлення права вимоги на його користь;
розширити повноваження Національного банку України, який буде зобов’язаний вести Реєстр колекторських компаній, установлювати вимоги до кредитодавців, нових кредиторів, колекторських компаній та їхньої діяльності, здійснювати нагляд за додержанням ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, зокрема вимог до етичної поведінки, розглядати звернення споживачів, а також здійснювати нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду тощо.
ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ

Позитив: законопроєкт визначає умови взаємодії колекторських компаній зі споживачами (етичну поведінку), за порушення якої вони можуть бути притягнуті до відповідальності. Проєкт закону забороняє діяльність колекторських компаній, які не внесені до відповідного Реєстру. Отже, проєкт захищає права споживачів від неправомірної поведінки колекторів, які на сьогодні функціонують нелегально, а також кредитодавців, які зацікавлені в поверненні заборгованості.

Негатив: відсутність установлених обсягів і термінів заборгованості, яка надає підстави кредитодавцю, новому кредитору передавати справу колекторським компаніям.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Проєкт закону про публічні консультації (4254 від 23.10.2020)

Ініціатор: КМУ.

Суть: законопроєкт пропонує новий механізм вивчення громадської думки у сфері нормотворчої діяльності.

Зміст

Законопроєкт передбачає механізм публічних консультацій щодо проєктів актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, а також законопроєктів, авторами яких є народні депутати.
Публічні консультації будуть проводитись у формі електронних консультацій шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті ВРУ тексту законопроєкту разом з обґрунтуванням необхідності його прийняття.
Взяти участь у публічних консультаціях зможуть особи, які заповнять спеціальну форму на сайті ВРУ.
Законопроєкти та проєкти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, обов’язково підлягають процедурі публічних консультацій.

Позитив: механізм публічних консультацій дає можливість вивчення (уточнення) потреб різних заінтересованих сторін, а також отримання ідей, пропозицій, інноваційних підходів для вирішення проблемних питань.

Негатив: проєкт не містить правового регулювання щодо подальшого використання результатів публічних консультацій при підготовці проєкту НПА, не передбачає будь-яких запобіжників щодо маніпулювання таким механізмом. Обов’язково для публічних консультацій виносяться законопроєкти народних депутатів, у той час як для проєктів КМУ чи Президента їх не передбачено, що нівелює рівність учасників законодавчого процесу.

Довідково: законопроєкт №7453 від 27.12.2017, який опрацьовувався ВРУ 8 скликання, передбачав більш комплексне правове регулювання публічних консультацій.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо запровадження довічного позбавлення волі за особливо тяжкі корупційні злочини) (№4242 від 21.10.2020)

Ініціатори: Тимошенко Юлія Володимирівна, Власенко Сергій Володимирович, Наливайченко Валентин Олександрович, Третьякова Галина Миколаївна, Пузійчук Андрій Вікторович, Волинець Михайло Якович, Дубіль Валерій Олександрович, Івченко Вадим Євгенович, Кожем’якін Андрій Анатолійович, Лабунська Анжеліка Вікторівна, Мейдич Олег Леонідович, Бондарєв Костянтин Анатолійович, Немиря Григорій Михайлович, Кучеренко Олексій Юрійович, Тарута Сергій Олексійович, Крулько Іван Іванович, Соболєв Сергій Владиславович, Кириленко Іван Григорович, Цимбалюк Михайло Михайлович, Кабаченко Володимир Вікторович, Любота Дмитро Валерійович, Колихаєв Ігор Вікторович, Євтушок Сергій Миколайович, Поляков Антон Едуардович, Мазурашу Георгій Георгійович (IX скликання).

Суть: проєкт пропонує збільшити кримінальне покарання за вчинення корупційного злочину.

Зміст

Проєкт пропонує збільшити кримінальне покарання за вчинення корупційного злочину, визначивши максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі за:

привласнення або розтрату майна, заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент учинення);
легалізацію майна, отриманого злочинним шляхом, якщо таке діяння було вчинено в особливо великих розмірах (якщо сума перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі чи особою, що займає особливо відповідальне становище (вичерпний перелік таких осіб наведений в КК України).

Довідково: для кваліфікації тяжкості правопорушень у кримінальному законодавстві застосовується розмір суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги, визначеної Податковим кодексом України (50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого законом на 1 січня звітного податкового року), у 2020 році ця сума складає 1051 грн.

Позитив: законопроєкт покликаний мінімізувати можливості виникнення корупційних ризиків шляхом збільшення відповідальності за вчинення особливо тяжких корупційних злочинів.

Негатив: законопроєкт не враховує положення чинного КК України, який не передбачає можливості умовно-дострокового звільнення у випадку довічного позбавлення волі. Водночас ЄСПЛ у рішенні в справі «Laszlo Magyar v. Hungary» зазначив, що засуджена до довічного позбавлення волі особа має право знати на початку відбування покарання, що потрібно робити для того, щоб було розглянуто питання про дострокове звільнення, за яких умов такий перегляд має бути здійснений, включаючи те, коли вона буде чи може бути звільнена.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати проєкт з урахуванням пріоритету захисту прав людини

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4260 від 23.10.2020 (основний)

Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (щодо надання медичної допомоги демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій)

Ініціатор законопроєкту: Остапенко Анатолій Дмитрович.

СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ: розширити коло осіб, які мають право на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а саме надати таке право демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій.

ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ

Абзац 2 частини 2 статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викласти в редакції так, щоб:

право на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів також отримали демобілізовані чи звільнені в запас військовослужбовці, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій;
члени сімей військовослужбовців та осіб, визначених у цьому абзаці, мали таке право лише за умови відсутності за їхнім місцем проживання закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання (в абз. 2 ч. 2 ст. 11 вказаного Закону йдеться про членів сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях із підтримання миру й безпеки, якщо ці особи прослужили в Збройних силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років).

ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ

Позитив: створити умови, за яких звільнені учасники бойових дій матимуть право на лікування за участі висококваліфікованих спеціалістів у галузі військової медицини та високоспеціалізованого медичного обладнання, зокрема хірургічного, яким забезпечені лише військові шпиталі, що підпорядковані Міністерству оборони України.

Негатив:

у назві законопроєкту допущено помилку, адже відповідно до неї зміни потрібно вносити не до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а до Закону України “Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, що не відповідає змісту всіх супровідних документів проєкту;
здійснюється звуження прав на медичне обслуговування у військових закладах охорони здоров’я членів сімей зазначених в абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону військовослужбовців, адже уточнюється, що вони зможуть реалізувати його лише за умови відсутності за їхнім місцем проживання закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання (наразі таке обмеження діє лише для членів сімей чинних військовослужбовців незалежно від їхньої вислуги років);
у загальній характеристиці та основних положеннях проєкту, що містяться в пояснювальній записці, указано, що демобілізовані чи звільнені учасники бойових дій матимуть таке право лише під час дії карантину, уведеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами й доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку. Проте ні порівняльна таблиця, ні проєкт закону такої вказівки не мають;
у пояснювальній записці вказано, що наразі “право на отримання такої допомоги після демобілізації надається за умов отримання статусу учасника бойових дій чи інвалідності I – II ступеня, процес отримання яких триває 6 – 12 місяців.” Варто звернути увагу, що автор проєкту сам собі суперечить, указуючи, що таке право наразі все ж мають учасники бойових дій. До того ж це суперечить чинним нормативно-правовим актам, адже такі особи насправді не мають права на медичне обслуговування у відповідних закладах охорони здоров’я;
автором законопроєкту вказано, що “реалізація положень законопроєкту під час його практичного застосування після його прийняття не впливатиме на видаткову частину Державного або місцевих бюджетів”, проте із цим важко погодитись, адже в разі реалізації цих положень фінансування лікування вказаних осіб здійснюватиметься саме коштом МОУ або ж інших військових формувань, яким підпорядковуються ці заклади охорони здоров’я, а отже, є потреба в перерозподілі бюджетних коштів.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

Довідково: усі особи, які мають право на медичне обслуговування у військових закладах охорони здоров’я після звільнення зі служби, визначені в ст. 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”. Ідеться про громадян України, які:

бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга в календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в АТО/ООС, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, набутого в період проходження військової служби й служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби й служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України 20 років і більше;

4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю “Ветеран Збройних Сил СРСР” за законодавством колишнього Союзу РСР;

5) бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні й звільнені з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних сил України.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Ініціатор законопроєкту: Остапенко Анатолій Дмитрович (IX скликання)

Зміст проєкту: проєкт закону пропонує змінити процедуру отримання статусу УБД для добровольців, а також вилучити осіб Цивільної оборони в ЧАЕС із категорії осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Зміни, що вносяться

Чинний Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачає право на отримання статусу учасника бойових дій за умови перебування в зоні ООС протягом 30 днів. Проєкт пропонує передбачити перебування в зоні ООС за сукупністю 30 днів в межах 180 днів.

Також проєкт пропонує змінити перелік документів для отримання статусу УБД добровольцями та визначити, що одним зі свідчень, які подають добровольці, має бути клопотання командира офіційного підрозділу, з яким взаємодіяло добровольче формування. Крім того, добровольці мають подати й 4-те свідчення — клопотання командира добровольчого підрозділу.

Проєкт закону пропонує вилучити цивільну оборону ЧАЕС із підстав отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Проєкт закону пропонує розширити категорію осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та додати до них також Героїв України, повних кавалерів ордена Богдана Хмельницького.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати за основу.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Законопроєкт № 4222 “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особистої поруки” від 15.10.2020

Ініціатори: народні депутати України Юрчишин Я.Р., Цабаль В.В., Умєров Р.Е., Клименко Ю. Л., Лозинський Р.М., Рущишин Я.І., Осадчук А.П.

Суть проєкту

Законопроєктом пропонується внести зміни до статті 180 Кримінального процесуального кодексу України щодо позбавлення осіб, зазначених у підпунктах «а», «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», права виступати поручителями в корупційних кримінальних правопорушеннях щодо топ-посадовців.

Зміст проєкту

Законопроєктом пропонується доповнити ст 180 Кримінального процесуального кодексу України новою частиною, якою визначити, що для топ-посадовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, не можуть виступати поручителями Президент України, Голова ВРУ, його Перший заступник і заступник, народні депутати України, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники ЦОВВ, які не входять до складу КМУ, та їхні заступники, Голова СБУ, Генеральний прокурор, Голова НБУ, його перший заступник і заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений ВРУ з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Зокрема це стосується осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, передбачених наступними статтями Кримінального кодексу України:

ст 45 (примітка) (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям);
ст 2062 (Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації);
ст 209 (Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом);
ст 211 (Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону);
ст 3661 (Декларування недостовірної інформації).

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання окремих питань процедур банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 (№4220 від 15.10.2020)

Ініціатор: Президент України.

Суть: законопроєкт пропонує низку змін до Кодексу України з процедур банкрутства у зв’язку з протиепідемічними заходами для запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

Зміст

Уточнено, що на період карантину, установленого КМУ, для участі в дистанційних зборах кредиторів, підтвердження особи та повноважень учасника зборів (комітету) кредиторів надаються документи, що підтверджують особу і її повноваження, засвідчені із застосуванням електронного цифрового підпису (ЕЦП). У випадку, якщо учасник не має ЕЦП, то підтвердження особи такого учасника здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”.
Деталізовано порядок проведення загальних зборів кредиторів у формі опитування (за умови належної ідентифікації отримувача кореспонденції).
Проєкт пропонує відновити можливість відкриття провадження в справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів із вимогами до боржника, що виникли з 12 березня 2020 року (відповідно до чинних прикінцевих та перехідних положень Кодексу така можливість відсутня на період дії карантину та впродовж 90 днів після його відміни).

Негатив: законопроєкт містить багато технічних уточнень, які в цілому не впливають на зміну правового регулювання (наприклад, обов’язкова наявність носія запису відеоконференції, яка пропонується проєктом, у чинній нормі вже зафіксована. Також пропонується відсутність дисциплінарної відповідальності для арбітражного керуючого за невчинення дій, передбачених цим Кодексом, у разі якщо їхнє вчинення унеможливлено вимогами карантину, тоді як чинна редакція Кодексу передбачає звільнення від відповідальності (не лише дисциплінарної) за невчинення дій у разі, якщо вони не можуть бути вчинені в умовах карантину).

Позитив: відновлюється можливість відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за заявою кредиторів із вимогами до боржника, що виникли з 12 березня 2020 року.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення зміни до Закону України “Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” (№4209 від 12.10.2020)

Ініціатор: КМУ

Суть: проєкт пропонує виключити свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей (надалі – Свідоцтво) з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України від 19 травня 2011 року № 3392-VІ.

Зміст: пропонується виключити Свідоцтво із затвердженого Переліку з огляду на те, що воно не є дозвільним документом у сфері господарської діяльності.

Водночас заборона вивезення культурних цінностей без свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України встановлена статтею 6 Конвенції ЮНЕСКО 1970 року та статтею 13 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей». Таке свідоцтво видає Міністерство культури та інформаційної політики України в порядку, установленому Законами України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», «Про адміністративні послуги», і передає Держмитслужбі засобами «єдиного вікна». Тому на процес контролю держави за переміщенням культурних цінностей через кордон таке виключення не вплине, переміщення культурних цінностей без вказаного свідоцтва не буде можливим.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до Проєкту Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення процедур оборонного планування”

№ 4210 від 12.10.2020

Ініціатор: Кабінет Міністрів України.

Зміст: проєкт має технічний характер та пропонує вдосконалити деякі визначення у сфері оборонного планування. Зокрема, проєкт уточнює зміст оборонного огляду та мети його проведення, уточнює визначення та зміст процедури державного управління оборонного огляду, конкретизує зміст документу на підставі результатів досліджень, проведених під час оборонного огляду, зокрема питання ймовірних сценаріїв застосування сил безпеки й оборони.

Зміни, що пропонуються: зміни до Закону України “Про національну безпеку України” та Закону України “Про оборону України” щодо переформатування визначень стратегічного оборонного бюлетеня, Стратегії воєнної безпеки, оборонного планування та оборонного огляду.

Негатив: у пояснювальній записці зазначено, що проєкт Закону розроблено на виконання абзацу другого підпункту “ґ” пункту 11 статті 1 Указу Президента України від 08 листопада 2019 року № 837 “Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави”. Однак норми проєкту є технічного характеру та не матимуть суттєвого впливу на реформу в оборонному секторі.

Позиція Юридичної сотні: відправити на доопрацювання, оскільки прийняття проєкту не матиме жодних суттєвих наслідків в оборонній сфері.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо Національного військового меморіального кладовища” (№4225 від 16.10.2020)

Ініціатор: Кабінет Міністрів України.

Зміст: проєкт установлює підстави для створення Національного військового меморіального кладовища. Ушанування пам’яті загиблих захисників України є обов’язком держави та громадян. Створення Національного кладовища – один із способів ушанування пам’яті.

Зміни, що пропонуються. Зміни до Закону України «Про поховання та похоронну справу». У проєкті визначено, що Національне військове меморіальне кладовище – це архітектурно-художній комплекс, розміщений на спеціально відведеній земельній ділянці на території Київської області, призначений для організації почесних поховань та перепоховань борців за незалежність України у ХХ столітті, військовослужбовців, які померли (загинули) під час виконання бойових завдань, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Також у проєкті зазначено, що Національне військове меморіальне кладовище не підлягає приватизації або передачі в оренду. Замовником будівництва Національного військового меморіального кладовища є Мінветеранів. Порядок організації поховань та перепоховань на території Національного військового меморіального кладовища визначається Кабінетом Міністрів України. Витрати на поховання передбачено за рахунок коштів Державного бюджету. Зразок намогильних споруд та меморіальних табличок, що встановлюються на території Національного військового меморіального кладовища, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проєкт установлює заборону на поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посади секретаря районного комітету і вище), осіб, що займали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР). Виключенням є особи, які брали участь в АТО/ООС або є борцями за незалежність у ХХ столітті.

У пояснювальній записці зазначено, що орієнтовна вартість робіт із виконання благоустрою ділянки 30 га становить 2,1 млн грн.

Позиція Юридичної сотні: підтримати в цілому.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо розподілу надходжень від адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі в межах населених пунктів”

(№4194 від 07.10.2020)

Ініціатори: Устінова Олександра Юріївнаб, Умєров Рустем Енверович, Піпа Наталія Романівна, Цабаль Володимир Володимирович, Лозинський Роман Михайлович, Бобровська Соломія Анатоліївна, Стефанишина Ольга Анатоліївна, Василенко Леся Володимирівна, Васильченко Галина Іванівн, Железняк Ярослав Іванови, Рудик Кіра Олександрівна, Юрчишин Ярослав Романович, Радіна Анастасія Олегівна, Гурін Дмитро Олександрович, Бардіна Марина Олегівна, Жупанин Андрій Вікторович, Грищук Роман Павлович, Макаров Олег Анатолійович, Чернєв Єгор Володимирович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Совсун Інна Романівна, Рахманін Сергій Іванович, Бакумов Олександр Сергійович, Костенко Роман Васильович, Фріс Ігор Павлович, Прощук Едуард Петрович.

Суть: Проєкт №4194 пропонує направляти в місцевий бюджет 50% надходжень, отриманих від адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі в межах відповідного населеного пункту. В пояснювальній записці зазначено, що видатки на встановлення техніки для фіксації правовопорушень здійснюються саме з місцевих бюджетів, чим обґрунтовано необхідність спрямування частини надходжень від штрафів саме до місцевих бюджетів.

За чинною редакцією Бюджетного кодексу надходження від цього виду штрафу спрямовуються до державного бюджету.

Позитив: сприятиме надходженням в місцевий бюджет.

Негатив: державний бюджет недоотримує частину надходжень від штрафів.

Рекомендація ЮС: підтримати законопроєкт.

Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами – платниками єдиного податку (№2645-д від 12.10.2020)

Ініціатори: Гетманцев Данило Олександрович, Кінзбурська Вікторія Олександрівна, Діденко Юлія Олександрівна, Герега Олександр Володимирович, Сова Олександр Георгійович, Ніколаєнко Андрій Іванович, Абрамович Ігор Олександрович, Ковальчук Олександр Володимирович, Мотовиловець Андрій Вікторович, Петруняк Євген Васильович.

Суть: пропонує звільнити від необхідності встановлювати реєстратори розрахункових операцій (РРО) для деяких видів малого бізнесу, а саме послуги:

пов’язані з очищенням та прибиранням приміщень;
з індивідуального навчання (репетитора);
з індивідуального виховання дітей (гувернера);
з утримання домашніх тварин, у т.ч. дресирування та догляд за ними;
рекламних і споживчих -фото -відеоробіт;
з дизайну;
з реставрації творів мистецтва;
з виготовлення творів мистецтва за індивідуальним замовленням.
роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах
роздрібну торгівлю продуктами харчування
роздрібну торгівлю товарами культурного призначення та товарами для відпочинку);
роздрібну торгівлю квітами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них;
роздрібну торгівлю сувенірами та виробами народних майстрів;
надання послуг перукарнями та салонами краси;
надання послуг з тимчасового проживання у об’єктах, загальна сукупна площа яких не перевищує 400 кв. метрів.

Позитив: спростить умови ведення бізнесу для фізичних осіб-підприємців.

Негатив: потенційно може призвести до зловживань в частині обліку доходів.

Рекомендація ЮС: доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Національну гвардію України” стосовно визначення суб’єкта затвердження статуту бойової служби Національної гвардії України (№4206 від 12.10.2020)

Ініціатори: Павлюк Максим Васильович, Михайлюк Галина Олегівна, Галушко Микола Леонідович, Арешонков Володимир Юрійович, Бакумов Олександр Сергійович (IX скликання).

Суть: проєкт пропонує визначити КМУ відповідальним за затвердження статуту бойової служби Національної гвардії України.

Зміст:

У статуті пропонується затвердити порядок виконання функцій НГУ, перелік прав та обов’язків основних посадових осіб НГУ, порядок взаємодії НГУ з іншими силовими відомствами та органами державної влади.

Позитив: розробка окремого статуту для НГУ, який буде враховувати усі особливості несення служби та виконання завдань саме цього відомства може посилити захист прав військовослужбовців НГУ.

Негатив: відповідно до чинного Закону України “Про Національну гвардію України” від 13 березня 2014 року № 876-VII статут НГУ (в якому передбачено значно вужче нормативне регулювання) повинен затверджуватися законом. Статути ЗСУ, які наразі поширюються і на військовослужбовців НГУ затверджені відповідними Законами України.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт. Для стабільності та передбачуваності правового регулювання окремий статут Національної гвардії України повинен затверджуватися Законом.

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Національну поліцію” (щодо відрядження поліцейських до органів державної влади, підприємств, установ, організацій, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання та присвоєння спеціальних звань відрядженим (прикомандированим) поліцейським) (№4203 від 09.10.2020)

Ініціатори: Бакумов Олександр Сергійович, Монастирський Денис Анатолійович.

Медяник В’ячеслав Анатолійович, Мінько Сергій Анатолійович, Колєв Олег Вікторович, Галушко Микола Леонідович, Бабак Сергій Віталійович, Арешонков Володимир Юрійович, Любота Дмитро Валерійович, Мамка Григорій Миколайович, Здебський Юрій Вікторович, Устінова Олександра Юріївна, Захарченко Володимир Васильович, Кінзбурська Вікторія Олександрівна, Яцик Юлія Григорівна, Мезенцева Марія Сергіївна, Микиша Дмитро Сергійович (IX скликання).

Суть: законопроєкт пропонує порядок отримання звань для відряджених поліцейських, покращує механізм направлення у відрядження та відкликання з них.

Зміст

Накази про зарахування поліцейських курсантами (слухачами) денної форми навчання до ЗВО, які здійснюють підготовку поліцейських, є підставою для звільнення таких осіб зі штатних посад, із залишенням на службі в поліції та з подальшим направленням на навчання до таких закладів.
Призначення на посади, що можуть бути заміщеними поліцейськими у ЗВО, які здійснюють підготовку поліцейських, здійснюється ректорами (керівниками) таких закладів.
Керівники органів державної влади, підприємств, установ, організацій, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть самостійно підбирати кандидатури на заміщення вакантних посад у підпорядкованих організаціях з числа поліцейських із надсиланням до центрального органу управління поліцією письмового запиту на відрядження конкретної особи (поліцейського) за її згоди. Керівник може відкликати таку особу з відрядження у випадку виникнення службової необхідності, однак про таке відкликання має бути повідомлена уповноважена особа органу (не пізніше, ніж за місяць до відкликання) та до такого органу направляється особа на заміну. Керівник органу, на підставі такого повідомлення, уповноважений видати наказ про звільнення відрядженої особи.
Присвоєння чергових спеціальних звань поліцейським, відрядженим із залишенням на службі в поліції до державних органів, підприємств, установ, організацій, здійснюється за поданням керівників таких органів, їх уповноважених заступників, за умови що спеціальне звання, яке присвоюється, відповідає граничному спеціальному званню за посадою, яку поліцейський займає в державному органі, на підприємстві, в установі, організації, до яких його відряджено.

Позитив: законопроєкт встановлює механізм присвоєння спеціальних звань атестованим працівникам закладів вищої освіти МВС, що передбачені державою для атестованих співробітників Національної поліції України.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за публічне заперечення факту збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України (№4189 05.10.2020)

Ініціатори: Дунда Олег Андрійович (IX скликання).

Суть: законопроєкт пропонує визначити новий склад злочину, а саме публічне заперечення факту збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України.

Зміст:

Публічне заперечення факту збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України (або виготовлення і розповсюдження матеріалів із таким запереченням) передбачає покарання у вигляді штрафу від 3 до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 170000 грн) або позбавленням волі на строк до 5 років.
Якщо те саме діяння вчинене представником влади, повторно або з використанням ЗМІ, покарання передбачає позбавлення волі на строк до 5 років.

Позитив: законопроєкт передбачає відповідальність осіб (зокрема представників органів державної влади) за заперечення факту агресії РФ (що визнано на рівні чинного законодавства).

Негатив: законопроєкт пропонує віднести цей злочин до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, не враховуючи при цьому існування окремого розділу Кримінального кодексу України, який містить перелік злочинів проти основ національної безпеки України і зокрема статтю 110 КК України, яка передбачає відповідальність серед іншого і за публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення посягань на територіальну цілісність і недоторканність України.

Проект Постанови про звернення до Президента України — Голови Ради національної безпеки і оборони України щодо недопущення зради національних інтересів України у ході здійснення політико-дипломатичних заходів для припинення триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України від 30.09.2020 року

Ініціатори проєкту: Лозинський Р.М., Геращенко І.В., Іонова М.М., Клименко Ю.Л., Безгін В.Ю., Рахманін С.І., Савчук О.В., Умєров Р.Е., Устінова О. Ю., Фріз І.В., Железняк Я.І., В’ятрович В.М., Аліксійчук О.В., Федина С.Р., Струневич В.О., Бондар М.Л., Совсун І.Р., Васильченко Г.І., Піпа Н.Р., Юрчишин Я.Р., Рудик К.О., Стефанишина О.А., Бондар Г. В., Макаров О. А., Цабаль В.В., Василенко Л. В., Білозір Л.М., Бобровськад С.А., Гузь І.В., Бакунець П.А., Юнаков І. С.., Дунда О.А., Шкрум А. І., Зінкевич Я. В., Рубльов В.В. З

Суть проєкту: як зазначено в пояснювальній записці, основна мета — це недопущення зради національних інтересів ж в ході здійснення політико-дипломатичних заходів для припинення триваючої збройної агресії РФ проти України.

Зміст: У постанові пропонується звернутись по Президента та РНБО щодо наступного:

забезпечити дотримання норм міжнародного права та керуватись виключно національними інтересами, вираженими в Конституції та Законі “Про національну безпеку України” при веденні політико-дипломатичних заходів для припинення збройної агресії РФ проти України;
ініціювати вжиття РНБО заходів для протидії поширенню РФ в Україні пропаганди, яка розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність;
засудити висловлювання та дії першого заступника глави делегації України для участі в ТКГ Фокіна В.П. та припинити його перебування в складі відповідної делегації;
забезпечити регулярне надання ВРУ інформації про досягнуті домовленості, ужиті кроки, прийняті рішення та хід застосування політико-дипломатичних заходів для припинення збройної агресії РФ проти України.

Важливо зазначити, що 30 вересня 2020 року Президент України підписав указ, яким Вітольд Фокін виведений зі складу делегації України в ТКГ та увільнений від виконання обов’язків першого заступника глави делегації. А тому вимоги народних депутатів щодо Фокіна В.П. вже виконані та втратили актуальність.

Позиція Юридичної сотні: підтримати проєкт постанови

Проєкт Закону про внесення змін до Митного кодексу України щодо пільгових умов ввезення на митну територію України транспортних засобів (№4173 від 30.09.2020)

Ініціатори: Брагар Євгеній Вадимович, Юраш Святослав Андрійович, Стернійчук Валерій Олександрович, Ковальов Олексій Іванович, Гривко Сергій Дмитрович (IX скликання).

Суть: установлення митних пільг для ввезення транспортного засобу з-за кордону.

Зміст

1) Законопроєкт пропонує звільнення від сплати митних платежів за ввезення на митну територію України транспортних засобів для особистого користування з повною масою не більше 3,5 т та причепів до них у кількості не більше однієї одиниці один раз на 5 років, якщо середня вартість транспортного засобу складає не більше 100 мінімальних заробітних плат на відповідний рік (станом на сьогодні це 500000 грн) для осіб з інвалідністю або членів сім’ї особи з інвалідністю, законних представників недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, яким установлено першу та другу групу інвалідності безтерміново, осіб, що мають статус «інвалід внаслідок війни» та «член сім’ї загиблого» осіб, що мають статус «багатодітна сім’я», «прийомна сім’я» ( за умови виховання та спільного проживання), «дитячий будинок сімейного типу», визначені у абзацах 17, 18, 19 статті 1 Закону України “Про охорону дитинства”. Членам сім’ї загиблого пільга надається в розмірі 75% митних платежів, а УБД — 50%.

2) У разі ввезення на митну територію України транспортних засобів у кількості більше однієї одиниці передбачене цим пунктом звільнення від сплати податку на додану вартість застосовується тільки до однієї одиниці транспортного засобу за вибором особи, яка ввозить такі транспортні засоби.

3) Пільгу можуть використати особи, які ввезли транспортний засіб на митну територію України до 01.09.2020 (якщо автомобіль не старше 1992 року випуску та відповідає іншим умовам для використання пільги). Проєкт містить ті самі переваги і недоліки, що й законопроєкт №4172.

Переваги: законопроєкт пропонує більш доступне ввезення авто з-за кордону на митну територію України для ветеранів.

Недоліки: законопроєкт потребує значного технічного доопрацювання, оскільки поділяє ветеранів на категорії, містить згадку про статус “інваліда війни” (хоча наразі в законодавстві закріплено статус “Особи з інвалідністю внаслідок війни” та групи для дітей з інвалідністю (натомість чинними є статуси “Дитина з інвалідністю” та “Дитина з інвалідністю підгрупи А”). Законопроєкт пропонує надати таку пільгу для членів сім’ї особи з інвалідністю, проте окремого пільгового статусу такі особи не мають. Невизначеною залишається мета ввезення такими особами транспортного засобу: для власного користування чи для потреб особи з інвалідністю внаслідок війни. Окремого статусу для особи “дитячий будинок сімейного типу” теж не передбачено (Сімейний кодекс України поділяє таку сім’ю на осіб зі статусом “батьки-вихователі” та вихованці (діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування).

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо пільгових умов ввезення на митну територію України транспортних засобів (4172 від 30.09.2020)

Суть: законопроєкт пропонує податкові пільги для ввезення транспортних засобів

Зміст

1) Законопроєкт пропонує звільнення від оподаткування операцій із ввезення на митну територію України транспортних засобів для особистого користування з повною масою не більше 3,5 т та причепів до них у кількості не більше однієї одиниці один раз на 5 років, якщо середня вартість транспортного засобу складає не більше 100 мінімальних заробітних плат на відповідний рік (станом на сьогодні це 500000 грн) для осіб з інвалідністю або членів сім’ї особи з інвалідністю, законних представників недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, яким установлено першу та другу групу інвалідності безтерміново (або третю групу інвалідності безтерміново, якщо такі особи мають право на отримання авто безоплатно або на пільгових умовах відповідно до статті 26 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”) і знаходяться на обліку для забезпечення автомобілем, УБД в АТО/ООС, осіб, що мають статус «інвалід внаслідок війни» та «член сім’ї загиблого», осіб, що мають статус «багатодітна сім’я», «прийомна сім’я» ( за умови виховання та спільного проживання), «дитячий будинок сімейного типу», визначені у абзацах 17, 18, 19 статті 1 Закону України “Про охорону дитинства”.

3) Законопроєкт передбачає звільнення від оподаткування транспортним податком автомобілів спеціального та спеціалізованого призначення, у тому числі швидкої медичної допомоги, установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів; транспортних засобів, що входять до складу Збройних сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, будинків маляти, шкіл-інтернатів тощо.

4) Пільгу можуть використати особи, які ввезли транспортний засіб на митну територію України до 01.09.2020 (якщо автомобіль не старше 1992 року випуску та відповідає іншим умовам для використання пільги).

Переваги: законопроєкт пропонує більш доступне ввезення авто із-за кордону на митну територію України для ветеранів.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” щодо державного захисту військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України під час виконання ними завдань за призначенням №4186 від 02.10.2020

Ініціатори законопроєкту: Мокан Василь Іванович, Разумков Дмитро Олександрович, Монастирський Денис Анатолійович, Яковлєва Неллі Іллівна, Совгиря Ольга Володимирівна, Козак Володимир Васильович, Наталуха Дмитро Андрійович, Бабак Сергій Віталійович, Дмитрієва Оксана Олександрівна, Гетманцев Данило Олександрович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Лис Олена Георгіївна, Овчинникова Юлія Юріївна, Пушкаренко Арсеній Михайлович, Камельчук Юрій Олександрович, Демченко Сергій Олексійович, Любота Дмитро Валерійович, Торохтій Богдан Григорович, Костюх Анатолій Вячеславович, Здебський Юрій Вікторович, Пасічний Олександр Станіславович, Фріс Ігор Павлович, Сухов Олександр Сергійович, Санченко Олександр Володимирович, Василевська-Смаглюк Ольга Михайлівна, Беленюк Жан Венсанович, Павлюк Максим Васильович, Потураєв Микита Русланович, Вагнєр Вікторія Олександрівна, Поляков Антон Едуардович, Швець Сергій Федорович, Аліксійчук Олександр Васильович, Маслов Денис Вячеславович, Білозір Лариса Миколаївна, Коваль Ольга Володимирівна, Саладуха Ольга Валеріївна, Мінько Сергій Анатолійович, Прощук Едуард Петрович, Колюх Валерій Вікторович, Гринчук Оксана Анатоліївна, Циба Тетяна Вікторівна.

СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ:

Проєкт закону №4186 пропонує поширити дію Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” на Сили спеціальних операцій. Зміни дозволять користуватись державним захистом військовослужбовцям Сил спеціальних операцій та їхнім родинам. Під державним захистом мається на увазі:

особиста охорона, охорона житла й майна;
видавання зброї, засобів індивідуального захисту й сповіщення про небезпеку;
установлення телефона за місцем проживання;
використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.
інше.

ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ:

Зміни до Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”:

державному захисту підлягають особи, які виконують бойові (спеціальні) завдання, покладені на Сили спеціальних операцій Збройних Сил України;
керівник органу військового управління Сил спеціальних операцій Збройних Сил України може приймати рішення про ужиття заходів державного захисту.

ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ

Позитив: надання державного захисту Силам спеціальних операцій.

Негатив: виконання закону потребуватиме додаткових видатків із державного бюджету.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення місця проживання дитини в безспірному порядку (№4154 від 25.09.2020)

Ініціатори: Володіна Дар’я, Дануца Олександр, Пивоваров Євген, Дмитрук Артем, Яцик Юлія, Леонов Олексій, Пуртова Анна, Заремський Максим, Мазурашу Георгій, Пушкаренко Арсеній, Любота Дмитро, Мельник Павло, Зуб Валерій, Федієнко Олександр, Тарасенко Тарас, Заблоцький Мар’ян, Лис Олена, Горобець Олександр, Захарченко Володимир, Негулевський Ігор, Фролов Павло, Неклюдов Владлен, Шол Маргарита, Бондаренко Олег, Коваль Ольга, Мошенець Олена Володимирівна, Нікітіна Марина, Швець Сергій, Кінзбурська Вікторія, Сова Олександр, Яковлєва Неллі, Колісник Анна, Гринчук Оксана, Микиша Дмитро, Копанчук Олена Євгенівна, Руденко Ольга, Овчинникова Юлія, Фріс Ігор, Тимофійчук Володимир, Гришина Юлія Миколаївна (IX скликання).

Суть: законопроєкт спрощує судовий порядок визначення місця проживання дитини у випадку відсутності спору між батьками.

Зміст: у випадку відсутності спору між батьками про місце проживання дитини суд може визначити місце проживання дитини в порядку окремого (спрощеного) провадження (у разі подання батьками спільної заяви). Якщо між батьками укладено нотаріально посвідчений договір про місце проживання дитини, така справа може розглядатися без виклику учасників. Загальний строк розгляду не повинен перевищувати 2 місяці. У випадку подання заяви про відсутність спору тільки одним з батьків суд продовжує розгляд справи в позовному провадженні.

Позитив: законопроєкт спрощує порядок визначення місця проживання дитини, відповідає інтересам дитини.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

Висновок до проєкту Закону “Про військове капеланство у Збройних Силах України” № 4148 від 23.09.2020

Ініціатори: Шахов Сергій Володимирович, Волинець Михайло Якович.

Зміст: Проєктом №4148 пропонується прирівняти військових капеланів до статусу військовослужбовця та поширити на військових капеланів соціальні гарантії, передбачені законодавством для військових. Зокрема, право на грошове та матеріальне забезпечення, охорону здоров’я, житло, виплату одноразової грошової допомоги (ОГД) при інвалідності, інші гарантії.

Сім’ї загиблого військового капелана пропонується надати право на статус члена сім’ї загиблого та відповідні гарантії від держави, а саме право на ОГД, житло, землю, безкоштовний проїзд та інше.

Зміни, що пропонуються до інших законів

Зміни до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх родин»:

пропонується поширити право на охорону здоров’я та медичну допомогу, яке гарантоване військовослужбовцям, і на капеланів;
право на забезпечення житлом капеланів;
одноразова грошова допомога капеланам;
грошове та матеріальне забезпечення.

Зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»:

додається норма щодо можливості укладення контракту на військову службу капеланами;

Зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»:

поширення статусів учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни на капеланів;
надання права на отримання статусу члена сім’ї загиблого сім’ям загиблих капеланів.

Позитив: військові капелани отримують соціальний захист від держави.

Негатив: військові капелани мають право на відповідний соціальний захист та підтримку від держави. Водночас вони не можуть бути прирівняні до військовослужбовців, оскільки не виконують бойових завдань зі зброєю в руках.

Соціальний захист військових капеланів може бути нарівні з іншими категоріями, які сприяли захисту Батьківщини, а саме військовими медиками, працівниками підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в АТО/ООС, розміновувачами.

Потребує додаткових фінансових ресурсів на реалізацію.

Позиція Юридичної сотні: відхилити.

Проєкт Закону про внесення змін до статті 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (щодо встановлення підвищеного мінімального розміру допомоги по безробіттю учасникам бойових дій)

Ініціатори: Остапенко Анатолій Дмитрович, Третьякова Галина Миколаївна, Арсенюк Олег Олексійович, Струневич Вадим Олегович, Гривко Сергій Дмитрович (IX скликання).

Зміст: законопроєкт пропонує встановити мінімальний розмір допомоги по безробіттю для учасників бойових дій у розмірі двократного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 липня 2020 року це 4394 грн відповідно до ЗУ “Про Державний бюджет України на 2020 рік”). Зараз мінімальна сума допомоги по безробіттю (підвищена на період карантину) складає 1000 грн.

Переваги: посилення соціального захисту УБД.

Недоліки: законопроєкт не містить фінансово-економічного обґрунтування (як вказують ініціатори, таке обґрунтування не потрібне, оскільки допомога виплачується за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття). Проєкт не враховує той факт, що ветеранами є також особи, які мають статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на яких дія законопроєкту в аналізованій редакції не поширюватиметься). Орім категоризації ветеранів, проєкт не містить положень щодо зміни мінімального розміру допомоги по безробіттю для осіб, які, маючи статус УБД, були звільнені через службову невідповідність або вчинення правопорушення (злочину), що створює колізії в правовому регулюванні, оскільки проєкт не передбачає порядку та терміну внесення необхідних змін до підзаконних нормативно-правових актів.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”4_4″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4149 від 24.09.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо зміни установленого порядку притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі

Ініціатор законопроєкту: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ: притягнення військовослужбовців, поліцейських та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознаками статі на загальних підставах відповідно до статті 173-2 КУпАП. Законопроєкт пропонує доповнити перелік осіб, на яких поширюється дія дисциплінарного статуту в разі вчинення адміністративного правопорушення, особами начальницького складу Національного антикорупційного бюро України та податкової міліції, а також Державного бюро розслідувань.

Проєкт закону має на меті врегулювати питання розгляду справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності за домашнє насильство та насильство за ознаками статі, а саме встановити, що такі справи можуть розглядатися без обов’язкової участі кривдника, який не з’явився, хоча був повідомлений про це в належний спосіб. Відповідні зміни ініціюються задля забезпечення швидкого реагування на випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі, а також посилення гарантій захисту прав членів сімей військовослужбовців, поліцейських та інших категорій осіб, які зазнали насильства.

ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ:

Доповнити перелік осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів за вчинення адміністративних правопорушень, особами начальницького складу Національного антикорупційного бюро України та податкової міліції, а також Державного бюро розслідувань.
Встановити, що за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування в разі винесення термінового заборонного припису деякі особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До переліку таких осіб віднесено: військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, а також осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України та податкової міліції, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейських.
У разі притягнення таких осіб до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, направлення їх на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі відбувається на загальних підставах.
Виключити ст. 173-2 КУпАП із переліку, який міститься в ч. 2 ст. 268 КУпАП, що встановлює обов’язкову присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи.

ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ

Позитив:

швидке реагування на випадки вчинення домашнього насильства та насильства за ознаками статі, що може посилити захист осіб, які постраждали від насильства;
це може позитивно відобразитись на дохідній частині бюджету у зв’язку з тим, що на військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, з перелічених видів стягнень у санкції ст. 173-2 КУпАП може накладатись лише штраф;
посилення відповідальності вказаних осіб у разі вчинення ними домашнього насильства та насильства за ознаками статі, оскільки наразі вони притягаються лише до дисциплінарної відповідальності, яка встановлюється вищим командуванням на підставі дисциплінарних статутів, де здебільшого не визначено конкретні склади правопорушень та міри відповідальності за їхнє вчинення;
реалізація Національного плану дій із виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН із ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року, що затверджені розпорядженням КМУ від 05.09.2018 № 634-р.

Негатив: відповідно до зауваження МВС до законопроєкту необхідно врегулювати питання направлення військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, на проходження програм для кривдників у зв’язку з особливостями проходження їхньої служби. Таке зауваження є доцільним, оскільки порядок та умови проходження служби особами рядового і начальницького складу регулюються відповідними положеннями та не є предметом регулювання КУпАП.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт у разі доопрацювання окремих положень, про які йдеться вище.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4113 від 17.09.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціальних гарантій осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю

Ініціатори законопроєкту: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Суть законопроєкту: посилення соціальної захищеності осіб з інвалідністю шляхом запровадження позачергового обслуговування їх у будь-яких касах та підприємствах, а також позачергового пропуску через державний кордон України, контрольні пункти в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду в деяких випадках. Такі зміни поширюються на того, хто супроводжує особу з інвалідністю 1 групи чи дитину з інвалідністю, а також не більш як на дві особи, які супроводжують особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю під час перетину кордону.

Зміни, що пропонуються:

Узгодження термінології Законів України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, “Про державний кордон України”, “Про Державну прикордонну службу України” із Законами України “Про громадські об’єднання”, “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, зокрема заміна “громадська організація” на “громадське об’єднання”.
Надання позачергового права особам з інвалідністю незалежно від їхньої групи на обслуговування в будь-яких касах, а також на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню. Таке право також належить одному, хто супроводжує особу з інвалідністю 1 групи чи дитину з інвалідністю.
Особи з інвалідністю 1 групи, діти з інвалідністю, особи з інвалідністю, які їдуть на лікування (якщо вони мають документи, що можуть це підтвердити), та особи, які супроводжують їх (не більш як дві такі особи), мають право на позачерговий пропуск через державний кордон України, контрольні пункти в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Таке право надається не частіше ніж один раз на тиждень в один бік, але за умови відсутності в транспортних засобах, якими вони переміщуються, інших осіб.

Висновки до законопроєкту

Позитив: посилення соціальної захищеності осіб з інвалідністю, спрощення доступу їх до послуг.

Негатив: можливе виникнення конфліктних ситуацій між особами, які не мають інвалідності, та працівниками підприємств, які надають послуги. Зміни щодо позачергового обслуговування осіб з інвалідністю є точковими та не вирішують проблему системно.

Позиція Юридичної сотні: підтримати.

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” щодо забезпечення громадян соціальним житлом (№ 4007 від 01.09.2020)

Ініціатори законопроекту: народні депутати України Тимошенко Ю.В., Івченко В. Є., Соболєв С.В., Цимбалюк М.М., Лабунська А.В., Євтушок С.М.

Зміст: законопроєктом передбачено, що право для отримання соціального житла визначається з урахуванням фактичного прожиткового мінімуму, а не розміру загального показника прожиткового мінімуму, як це визначено чинним законом.

Зміни, що пропонуються

Чинним Законом “Про житловий фонд соціального призначення” визначено, що правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України, середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму. Авторами проєкту пропонується в даному питанні відштовхуватися не від розміру загального показника прожиткового мінімуму, а від фактичного прожиткового мінімуму.

Так, станом на липень 2020 року, за даними Міністерства соціальної політики України, розмір фактичного прожиткового мінімуму становив 3 895 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 4 466 грн). У той же час, відповідно до Закону, розмір загального показника прожитковго мінімуму на липень 2020 року складав 2 118 грн, а з грудня 2020 він становитиме 2 189 грн.

Разом з тим автори законопроєкту запевняють, що реалізація такого проєкту не потребує додаткових видатків у 2020 році. А у 2021 році видатки “знайдуться” за рахунок ужиття необхідних заходів щодо недопущення укриття податків у тіньовому секторі економіки.

Позиція Юридичної сотні: законопроєкт відхилити, так як без реального обґрунтування майбутньої статті доходів з Державного бюджету 2021 року на таке збільшення бази для отримання права на соціальне житло, це чистий популізм без наміру реальної імплементації.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4033 від 02.09.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання додаткової оплачуваної відпустки чоловікам у зв’язку з народженням дитини

Ініціатори законопроєкту: Тимошенко Юлія Володимирівна, Євтушок Сергій Миколайович, Цимбалюк Михайло Михайлович.

Суть законопроєкту: надання додаткової оплачуваної відпустки чоловікам у зв’язку з народженням дитини.

Зміни, що пропонуються:

Внести зміни до Кодексу законів про працю України та Закону України “Про відпустки”, встановивши новий вид соціальної відпустки — оплачувана відпустка для чоловіків у зв’язку з народженням дитини.
Оплачувана відпустка надається на 10 календарних днів. Роботодавець своїм коштом має право надати чоловікам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати більше ніж на 10 днів.
Оформити відпустку можна, подавши заяву та відповідний документ закладу охорони здоров’я, починаючи з дня пологів дружини.
Заробітна плата виплачується чоловікам за час такої відпустки протягом п’яти днів після дня пологів дружини.
Роботодавець зобов’язаний об’єднати таку соціальну відпустку із щорічною на прохання працівника (незалежно від тривалості його роботи в поточному робочому році).
Витрати, пов’язані з оплатою цієї відпустки, здійснюються підприємств, з коштів, призначених на оплату праці, або коштом фізичної особи, у якої чоловік працює за трудовим договором.

Наразі вже зареєстровано два законопроєкти, які також мають на меті надання відпустки у зв’язку з народженням дитини. Ідеться про проєкт закону № 3695 від 19.06.2020 та альтернативний до нього № 3695-1 від 02.07.2020. Ці законопроєкти пропонують надавати таку відпустку до 14 днів одному з визначених членів родини (тобто не лише чоловікам).

Висновки до законопроєкту

Позитив: забезпечення підтримки для матері з боку чоловіка в післяродовий період.

Негатив: обов’язок, а не право роботодавця на вимогу працівника до цієї додаткової відпустки приєднати щорічну основну незалежно від пропрацьованого часу в році. По-перше, це може знизити продуктивність підприємства, по-друге, така норма може суперечити принципам справедливості та ст. 10 Закону України “Про відпустки”. Обмежене коло родичів (лише чоловіки), які мають право скористатися такою відпусткою, може не виконати основну мету законопроєкту — підтримка матері в післяродовий період, у разі, якщо вона проживає без чоловіка з іншими родичами, які не мають права на відповідну гарантію.

Позиція Юридичної сотні: відхилити.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4032 від 02.09.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до статті 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” щодо підвищення розміру допомоги по безробіттю учасникам антитерористичної операції та іншим ветеранам війни

Ініціатори законопроєкту: Тимошенко Юлія Володимирівна, Івченко Вадим Євгенович, Євтушок Сергій Миколайович, Цимбалюк Михайло Михайлович.

Суть законопроєкту: підвищення рівня соціальної забезпеченості ветеранів війни шляхом установлення мінімального розміру грошової допомоги у зв’язку з безробіттям, відштовхуючися від фактичного прожиткового мінімуму. Фактичний прожитковий мінімум визначається Мінсоцполітики на основі статистичних даних про рівень споживчих цін.

Зміни, що пропонуються:

Запропоновано внести зміни до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Встановити, що допомога у зв’язку з безробіттям повинна бути прив’язана до фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не має перевищувати двох таких розмірів.
Передбачити, що для ветеранів війни допомога у зв’язку з безробіттям не може бути нижчою, ніж двократний фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Висновки до законопроєкту

Позитив: забезпечення належної фінансової підтримки ветеранів війни в період пошуку роботи. Законопроєкт встановлює прив’язку до фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб не лише в контексті ветеранів, а й усіх осіб, які мають право на таку допомогу, що не суттєво, але може збільшувати їхнє фінансове забезпечення на випадок безробіття також.

Негатив: недостатнє фінансово-економічне обґрунтування, оскільки законопроєкт вказує, що його реалізація не нестиме додаткових видатків з бюджету, бо їх можна буде покрити через недопущення укриття податків і зборів у тіньовому секторі економіки та в офшорних зонах. Підвищення розміру допомоги в разі безробіття може сповільнити темп пошуків роботи з боку ветерана війни.

Позиція Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за порушення вимог санкційного режиму, діючого на захист національної безпеки й територіальної цілісності України (№4002 від 01.09.2020)

Ініціатори законопроєкту: народні депутати України Монастирський Д.А., Мінько С.А., Бакумов О.С., Михайлюк Г.О., Дануца О.А., Арешонков В.Ю., Неклюдов В.М., Галушко М.Л., Захарченко В.В., Бужанський М.А., Медяник В.А., Павлюк М.В.

Зміст: законопроєктом пропонується посилити відповідальність фізичних та юридичних осіб за порушення законодавства про санкції. Як зазначають автори законопроєкту, в Україні на сьогодні відсутні норми про відповідальність за порушення санкцій. Більше того, механізму контролю та нагляду за дотриманням та застосуванням їх також немає. Відповідно це робить Закон «Про санкції» фактично декларативним.

Зміни, що пропонуються: доповнити ККУ новою статтею 2092, якою передбачити Відповідальність за умисні дії, спрямовані на невиконання спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), якщо такі дії заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Зокрема, пропонується карати:

штрафом від однієї 1000 до 2000 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( 2 102 000 грн або 4 204 000 грн) або
арештом на строк до 6 місяців, або
обмеженням волі на строк до 5 років.

Якщо ті самі дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі (якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує 6 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), то вони кататимуться позбавленням волі на строк від 3 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Якщо такі дії вчинені службовою особою або в особливо великому розмірі (на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), то вони каратимуться позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

доповнити Закон “Про санкції” новими статтями, якими вводиться спеціально уповноважений орган, що здійснюватиме нагляд та контроль за дотриманням законодавства про санкції. Однак не зрозуміло, чи буде це новостворений орган, чи ці функції як додаткові будуть покладені на уже існуючий орган державної влади. Відповідно до законопроєкту, це має визначити КМУ своїм рішенням. Окремою статтею встановлюється, які фінансові санкції буде застосовано таким спеціальним органом за різні порушення законодавства про санкції. До слова, законопроєктом пропонується доповнити перелік державних органів, які вносять РНБО пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій також Офісом Генерального прокурора. Імовірно, авторами законопроєкту в ролі “спеціально уповноваженого органу”, який здійснюватиме нагляд та контроль за дотриманням законодавства про санкції, вбачається Генеральна прокуратура України.

Цікавою є запропонована градація розмірів фінансових санкцій (штрафів), які може застосувати спеціально уповноважений орган за різні порушення:

№	від 100 000 до 500 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян	№	від 1 000 до 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
1	блокування активів — тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном	1	заборона участі в приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють у їхніх інтересах
2	обмеження торговельних операцій	2	заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель в інших суб’єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом
3	обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України	3	заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави
4	запобігання виведенню капіталів за межі України	4	припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави
5	зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань;	5	заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави
6	анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами	6	запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю
7	заборона користування радіочастотним ресурсом України	7	припинення дії торговельних угод, спільних проєктів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони
8	обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування	8	заборона передання технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності
9	заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення приземлення на території України	9	припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами
10	повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом	10	відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в’їзду на територію України
11	16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльністю	11	припинення дії міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України
		12	анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод
		13	позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення
		14	інші санкції, що відповідають принципам їхнього застосування, встановленим цим Законом

Обґрунтування такого “групування” порушень відсутнє. Хоча саме з цього приводу було б цікаво почути думку авторів проєкту.

Позиція Юридичної сотні: загалом підтримує ідею внормування та посилення відповідальності за порушення законодавства про санкції, однак запропонований авторами законопроєкту механізм реалізації потребує додаткових пояснень.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”2_3″][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо невизнання результатів виборів Президента Республіки Білорусь (№ 3054а від 31.08.2020)

Ініціатори законопроєкту: народні депутати України Совсун І.Р., Рахманін С. І., Рудик К. О., Бобровська С. А., Рущишин Я. І., Клименко Ю. Л., Стефанишина О.А., Устінова О.Ю., Цабаль В. В., Піпа Н. Р., Василенко Л.В., Умєров Р.Е., Юрчишин Я. Р., Лозинський Р. М., Осадчук А. П.

Зміст: авторами Заяви пропонується ВРУ:

не визнавати результатів виборів Президента Республіки Білорусь (РБ), проведених 9 серпня 2020 року;
засудити численні факти переслідувань і насильства щодо громадян РБ;
засудити численні випадки перешкоджання здійсненню журналістської діяльності при висвітленні поточної суспільно-політичної ситуації в РБ та порушення права на вільне вираження поглядів і переконань;
закликати членів парламентів інших держав та міжнародних парламентських організацій дати принципову оцінку легітимності проведених виборів Президента Республіки Білорусь і поточних подій;
закликати уряди інших держав упровадити персональні санкції проти Лукашенка А.Р., Голови та членів Центральної комісії Республіки Білорусь з виборів, керівництва МВС, КДБ та інших посадових осіб вищих органів державної влади РБ, причетних до спотворення результатів виборів 9 серпня 2020 року та до переслідування і насильства щодо громадян РБ.

Позиція Юридичної сотні: рекомендуємо підтримати.

Проєкт Закону про внесення змін до статті 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо підвищення соціального захисту осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (№4009 від 01.09.2020)

Ініціатори: Тимошенко Юлія Володимирівна, Цимбалюк Михайло Михайлович, Лабунська Анжеліка Вікторівна, Євтушок Сергій Миколайович (IX скликання).

Суть: законопроєкт спрямований на збільшення обсягу пільг для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Зміст: Законопроєкт пропонує замінити розмір надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною з 70% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність на 70% фактичного прожиткового мінімуму. Пропонується також зміна виплати членам сім’ї такої особи у випадку її смерті (з 5 прожиткових мінімумів до 5 фактичних прожиткових мінімумів) на одну особу.

Довідково: відповідно до статті 5 ЗУ “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року №966-ХІV для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу. Такий показник є статистичною величиною та не закладається до бюджетного законодавства.

Законопроєкт пропонує забезпечити надання пільг, а саме першочергове безоплатне забезпечення ліками, лікарськими засобами, імунобіологічними препаратами та виробами медичного призначення, що придбані за рецептами лікаря, безоплатне виготовлення та ремонт зубних протезів, забезпечення безоплатним санаторно-курортним лікуванням, позачергове користування усіма видами послуг зв’язку, позачергове і безплатне встановлення домашніх телефонів, позачергове і безплатне обладнання житла засобами позавідомчої охоронної сигналізації незалежно від рівня середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

Позитив: законопроєкт спрямований на приведення законодавчих норм у відповідність вимогам рішенню КСУ № 12-р/2018 від 18 грудня 2018 року, де було зазначено, що “встановивши…умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов’язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов’язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей”.

Негатив: законопроєкт не враховує відсутність показника фактичного прожиткового мінімуму в бюджетному законодавстві, не пропонує реального фінансово-економічного обґрунтування, натомість передбачає здійснення виплат у підвищеному розмірі завдяки комплексу заходів, розроблених КМУ, і спрямованих на недопущення укриття податків і зборів у тіньовому секторі економіки та в офшорних зонах.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт у частині надання пільг особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною без урахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” щодо збільшення сум індексації заробітних плат, пенсій, стипендій, державної допомоги особам з інвалідністю, державної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві та інших грошових доходів населення (№4005 від 01.09.2020)

Ініціатори: Тимошенко Юлія Володимирівна, Цимбалюк Михайло Михайлович, Лабунська Анжеліка Вікторівна, Євтушок Сергій Миколайович (IX скликання).

Зміст проєкту:

Проєкт пропонує включити до переліку грошових доходів, які підлягають індексації, страхові виплати потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей, а також пенсії.
Проєкт передбачає зниження порогу індексації (зі 103% до 101%), що тягне за собою зміну індексації всіх видів доходів громадян, які підлягають індексуванню.
Законопроєкт пропонує виключити наявність фінансових ресурсів у бюджетах різних рівнів на відповідний рік як межі для проведення індексації.

Негатив: маючи прямий вплив на показники бюджету, проєкт не містить фінансово-економічного обґрунтування, натомість передбачає здійснення таких виплат завдяки комплексу заходів, розроблених КМУ, і спрямованих на недопущення укриття податків і зборів у тіньовому секторі економіки та в офшорних зонах.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 3025а від 27.08.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо територіальної юрисдикції місцевих судів на території України до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв’язку з утворенням (ліквідацією) районів

Ініціатори законопроєкту: Демченко Сергій Олексійович, Костін Андрій Євгенович, Фріс Ігор Павлович, Торохтій Богдан Григорович, Корнієнко Олександр Сергійович, Божик Валерій Іванович, Пузанов Олександр Геннадійович, Маслов Денис Вячеславович, Новіков Михайло Миколайович, Ватрас Володимир Антонович, Шпенов Дмитро Юрійович, Бабій Роман Вячеславович, Клочко Андрій Андрійович, Вельможний Сергій Анатолійович, Німченко Василь Іванович.

Суть законопроєкту: пропонується тимчасово продовжити діяльність місцевих судів за тим же територіальним принципом, який був визначений до утворення (ліквідації) районів згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів». Наразі такі зміни зумовлені відсутністю належних правових механізмів та фінансових ресурсів, які б забезпечили узгодження системи місцевих судів з новоутвореними (ліквідованими) районами.

Зміни, що пропонуються:

Доповнити прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” пунктом, який би зберігав діяльність місцевих судів у межах визначеної територіальної юрисдикції до прийняття Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів».
Місцеві суди функціонуватимуть відповідно до старого адміністративно-територіального поділу лише до прийняття закону щодо зміни системи місцевих судів на території України, але не пізніше ніж 1 січня 2022 року.

Висновки до законопроєкту

Позитив: узгодження спеціального законодавства зі змінами, які впливають на систему місцевих судів, є однозначно позитивним моментом, оскільки в такий спосіб забезпечуватиметься реалізація п. 14 ст. 92 Конституції України, де вказано, що виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство та статус суддів, а також ст. 55 Конституції України, яка гарантує кожному доступ до суду.

Позиція Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону “Про внесення змін до статті 47-1 Закону України “Про зайнятість населення” щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб” (3010а від 26.08.2020)

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович, Кабінет Міністрів України.

Суть: пропонує виплачувати допомогу по безробіттю не лише через карантин у зв’язку з COVID-19, а й внаслідок інших інфекційних хвороб. Крім того, проєкт пропонує на рівні КМУ визначати порядок повернення виплати допомоги по безробіттю.

Зміст: вносяться зміни до закону “Про зайнятість населення”. Зміни стосуються виплати допомоги по безробіттю на період карантину не лише через COVID-19, а й внаслідок інших інфекційних хвороб.

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо підвищення розміру одноразової грошової допомоги (проєкт №3043а від 28.08.2020)

Ініціатори: Тимошенко Юлія Володимирівна, Цимбалюк Михайло Михайлович, Івченко Вадим Євгенович, Кожем’якін Андрій Анатолійович (IX скликання).

Зміст проєкту:

пропонується здійснення виплати одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих та особам, які набули статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не в розмірі, кратному прожитковому мінімуму, встановленому Законом “Про державний бюджет” на 1 січня відповідного календарного року, а відповідно до фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Довідково: відповідно до статті 5 ЗУ “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року №966-ХІV для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу. Такий показник є статистичною величиною та не закладається до бюджетного законодавства.

Для визначення розміру одноразової грошової допомоги законопроєкт пропонує враховувати фактичний прожитковий мінімум на дату настання смерті або встановлення інвалідності.

Негатив: законопроєкт не враховує відсутність показника фактичного прожиткового мінімуму в бюджетному законодавстві та не пропонує реального фінансово-економічного обґрунтування. Законопроєкт, на думку авторів, не потребує додаткових видатків у 2020 році, натомість передбачає здійснення таких виплат у подальшому завдяки комплексу заходів, розроблених КМУ, спрямованих на недопущення укриття податків і зборів у тіньовому секторі економіки та в офшорних зонах.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” щодо збільшення грошових виплат у зв’язку з призовом або прийняттям на військову службу (№3041а від 28.08.2020)

Ініціатори: Тимошенко Юлія Володимирівна, Цимбалюк Михайло Михайлович, Кожем’якін Андрій Анатолійович (IX скликання).

Суть: законопроєкт пропонує збільшити матеріальне забезпечення громадян України у зв’язку із призовом або прийняттям на військову службу, а також резервістів.

Зміст:

Пропонується виплата вихідної допомоги в розмірі двох мінімальних заробітних плат (а не двох прожиткових мінімумів станом на 1 січня календарного року) у випадку призову чи прийняття громадянина на військову службу.
Резервістам на весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві пропонується збільшити розмір грошових виплат з розрахунку не менше двох мінімальних заробітних плат (наразі сума складає до двох прожиткових мінімумів станом на 1 січня календарного року) за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Позитив: законопроєкт виправляє недоліки Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” щодо розміру вихідної допомоги, який було змінено ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що було визнано неконституційним у рішенні КСУ від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, а також зміни кратності розміру виплат резервістам (з мінімальної заробітної плати до розміру прожиткового мінімуму) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774.

Негатив: законопроєкт, на думку авторів, не потребує додаткових видатків у 2020 році, натомість передбачає здійснення таких виплат у подальшому завдяки комплексу заходів, розроблених КМУ, спрямованих на недопущення укриття податків і зборів у тіньовому секторі економіки та в офшорних зонах. Реального фінансово-економічного обґрунтування впливу зазначеного проєкту на показники державного бюджету не надано. Водночас на час дії особливого періоду за працівниками, призваними чи прийнятими на військову службу, зберігається середній заробіток упродовж усього строку їхньої служби (без будь-якого механізму компенсації коштом держави витрат роботодавців). Тому збільшення розміру вихідної допомоги (у разі, якщо працівник прийняв рішення звільнитись через підписання контракту про проходження військової служби) потребує виконання державою своїх зобов’язань, а покладання такого обов’язку на роботодавця сприятиме збільшенню фінансового тиску, зокрема, на представників малого та середнього бізнесу.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати проєкт у випадку доопрацювання фінансово-економічного обґрунтування та механізму компенсації витрат роботодавцям.

ЗАКОНОПРОЄКТ № 3031а від 27.08.2020 (основний)

Проєкт Закону про внесення змін до статті 119 Кодексу законів про працю України щодо компенсації з Державного бюджету України заробітної плати працівників, призваних на військову службу

Ініціатори законопроєкту: Тимошенко Юлія Володимирівна, Цимбалюк Михайло Михайлович.

Суть законопроєкту: відновлення виплати компенсації з Державного бюджету України роботодавцям за збережений середній заробіток за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, мобілізованими, контрактниками під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Ця компенсація була скасована Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911.

Зміни, що пропонуються:

Доповнити ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України вказівкою на те, що відповідний збережений заробіток за вказаними працівниками компенсується роботодавцям з Державного бюджету України.

Висновки до законопроєкту

Позитив: зняття обтяження з підприємств, установ та організацій, які були зобов’язані виконувати норму закону власним коштом. Потенційне зменшення кількості судових справ із предметом спору щодо невиплати з боку роботодавця середнього заробітку працівнику, який призваний на військову службу.

Негатив: недостатнє фінансово-економічне обґрунтування, оскільки в пояснювальній записці до проєкту закону вказано, що його реалізація не потребує додаткових видатків у 2020 році.

Позиція Юридичної сотні: підтримати з пропозицією доопрацювати фінансово-економічне обґрунтування.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України “Про Акт свободи Білорусі” № 3024а від 27.08.2020

Ініціатори: народні депутати України Ясько Є.О., Пушкаренко А.М., Циба Т.В., Третьякова Г.М., Крулько І.І., Дануца О.А., Костюх А.В., Василів І.В., Андрійович З.М., Цимбалюк М.М., Безгін В.Ю., Яременко Б. В., Чернєв Є. В., Подгорна В.В., Бондар Г.В., Геращенко І.В, Іонова М. М., Бобровська С.А., Княжицький М. Л., Камельчук Ю. О., Богуцька Є. П., Юнаков І. С., Гурін Д.О., Радіна А. О., Рудик С. Я., Мезенцева М. С.

Зміст: проєктом постанови пропонується ВРУ схвалити Заяву щодо подій у Республіці Білорусь, якою:

Засудити незаконні затримання громадян України на території Республіки Білорусь (РБ), що мали місце в серпні 2020 року та притягнути до відповідальності посадових осіб.
Визнати вибори Президента РБ, що відбулись 9 серпня 2020 року такими, що не відповідають міжнародним стандартам та демократичним принципам, та, загалом, не визнавати їхні результати.
Засудити застосування сили правоохоронними органами РБ проти мирних демонстрантів.
Наполягати на початку внутрішньополітичного діалогу в РБ та проведенні повторних виборів Президента РБ.
Підтримувати вимоги опозиційних політичних сил та громадськості РБ щодо проведення розслідування масових порушень прав людини під час мирних протестів в РБ.
Підтримати прагнення білоруського народу до розбудови демократичних інститутів та вільного волевиявлення.
Висловити готовність надати захист тим, хто постраждав від протизаконних дій правоохоронних органів під час мирних демонстрацій.

Окрім цього, проєктом постанови передбачається можливість громадянам РБ якнайшвидше отримати статус біженця або особи, що потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні. А також додатково пропонується:

– Президентові призупинити діалог з РБ до моменту проведення чесних виборів Президента Білорусі.

– КМУ розробити порядок надання гуманітарної допомоги РБ, (іі) програму щодо соціальної інтеграції іноземців, які зазнали переслідувань через політичні, релігійні або інші переконання у країні свого громадянства, (ііі) проєкт закону щодо спрощення процедури працевлаштування та започаткування або ведення бізнесу в Україні для іноземців, які зазнали переслідувань, (iv) проєкт закону щодо зменшення оподаткування або тимчасового звільнення від нарахування податків для іноземних фізичних та юридичних осіб, які зазнали переслідувань через політичні переконання в країні свого громадянства чи реєстрації; (v) методологію визначення списку держав, де не функціонують органи представницької демократії та систематично й широкомасштабно порушуються права.

– МЗС, СБУ та Офісу Генерального прокурора збирати інформацію щодо порушень прав людини в РБ.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати проєкт постанови.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за свідоме доведення будинку (споруди) до стану руйнування” №3003а від 21.08.2020

Ініціатор: народні депутати України Третьякова Галина Миколаївна та інші (загалом понад 50 народних депутатів є співаторами законопроєкту).

Зміст: законопроєкт пропонує внести до Кримінального кодексу України норму, що посилює відповідальність за умисне доведення багатоквартирного будинку чи іншої будівельної споруди, що перебуває в спільній формі власності до стану руйнування з корисливих мотивів.

Зміни, що пропонуються. Законопроєктом пропонується карати умисне доведення будинку чи іншої споруди до руйнування:

штрафом від 1500 до 400 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 25 500 грн до 6 800 000 грн)

або

обмеженням волі на строк до 3 років,

або

позбавленням волі до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Якщо руйнування будівлі вчинені особою, яка є представником влади, або повторно чи організованою групою, то такі дії каратимуться обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна.

Дії щодо руйнування будівлі, вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або які заподіяли майнову шкоду в особливо великих розмірах чи спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, каратимуться позбавленням волі на строк від 8 до 15 років.

Також законопроєкт передбачає відповідальність фізичних і юридичних осіб, у тому числі в інтересах третіх осіб, за руйнування будівель і споруд, що є пам’ятками історії або архітектури. Такі дії каратимуться штрафом від 25 500 грн до 6 800 000 грн або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Позиція Юридичної сотні: пропонуємо підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкти Законів № 0064 та №0065 від 13.08.2020 про вихід України з угод СНД

Ініціатор: Президент України

Суть: законопроєктами пропронується вийти Україні з двох угод СНД, зокрема:

Протоколу про затвердження Положення про порядок організації і проведення спільних антитерористичних заходів на територіях держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав (№ 0064);
Рішення про створення та діяльність Антитерористичного центру держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав (№ 0065).

Додаткова інформація:

З огляду на те, що збройна агресія РФ на території України сприяє сепаратизму та тероризму на Сході України, грубо порушує права людини й основні свободи в Україні, призводить до загибелі українських військових та цивільних громадян, Україна розпочала процес виходу з різних угод СНД ще у 2014-2015 роках. Зокрема, старт цьому процесу був покладений рішенням РНБО від 19 березня 2014 року про вихід з СНД. 19 травня 2018 Президент України підписав Указ, яким увів у дію рішення РНБО про остаточне припинення участі України в статутних органах СНД. Внесені 13 серпня 2020 року проєкти Законів розроблено на виконання цього рішення РНБО.

Додатково варто відзначити, що за період перебування України державною-учасницею СНД, вона встигла долучитись до понад 200 різних угод. Процес їхньої денонсації тривалий. Станом на сьогодні Україна вже фактично завершила вихід з СНД.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкти.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо невизнання легітимності виборів президента Білорусі та неприпустимість насильства проти мирних протестуючих (№3988 від 14.08.2020)

Ініціатори: н. д. Гончаренко Олексій Олексійович, Бобровська Соломія Анатоліївна, Княжицький Микола Леонідович, Бондар Михайло Леонтійович, Савчук Оксана Василівна, Клименко Юлія Леонідівна, Гузь Ігор Володимирович, Ар’єв Володимир Ігорович, Умєров Рустем Енверович, Федина Софія Романівна, Фріз Ірина Василівна

Суть: проєкт №3988 пропонує Верховній Раді України не визнавати легітимність виборів президента Білорусі 9 серпня 2020 року та висловити підтримку громадянам Білорусі, які приймають участь у мирних протестах.

Зміст. З огляду на необґрунтованість застосування сили зі сторони білоруської влади проти мирних протестуючих, що вийшли висловити свою позицію після оприлюднення результатів виборів та зважаючи на численні факти порушень під час самих виборів, народні депутати пропонують Верховній Раді України прийняти Постанову, в якій:

засудити застосування сили проти громадян, що вийшли на мирний протест;
закликати Лукашенка О. до діалогу з протестуючими та припинити застосування насильства;
визнати факти правопорушень під час передвиборчої кампанії та виборів президента Білорусі 2020 року;
не визнати результати виборів президента Білорусі 9 серпня 2020 року.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати проєкт пПостанови.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо забезпечення соціальних прав окремих категорій осіб (№3978 від 10.08.2020)

Ініціатор: Фріс Ігор Павлович (IX скликання)

Зміст. Проєкт №3978 пропонує доповнити перелік осіб, які можуть бути платниками ЄСВ на добровільних засадах та надати таку можливість особам, що перебувають у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці для догляду за дитиною або тим, які виховують дитину з інвалідністю (до досягнення нею 18 років).

Позитив: законопроєкт потенційно може покращити добробут фізичних осіб, які є платниками ЄСВ самостійно.

Негатив: законопроєкт, у разі його схвалення, матиме вплив на показники наповнення бюджету, проте не містить фінансово-економічного обґрунтування. Окрім того, проєкт не вирішує питання впливу добровільної сплати ЄСВ на пенсійне забезпечення таких осіб, зарахування вказаних періодів до страхового стажу. Законопроєкт надає можливість добровільно сплачувати ЄСВ особам, які виховують дитину з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності, проте не бере до уваги, що дитині не присвоюється група інвалідності взагалі.

Довідково: наразі добровільно сплачувати ЄСВ можуть особи, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”Row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”Text”]

Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення соціальних прав окремих категорій осіб (№3977 від 10.08.2020)
Ініціатор: н. д. Фріс Ігор Павлович (IX скликання).
Суть: проєкт №3977 пропонує поширити дію податкової знижки на осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (та не є суб’єктами господарювання).
Зміст. Законопроєкт пропонує поширити поняття податкової знижки як суми підтверджених витрат, на яку дозволяється зменшення загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками звітного року, та дію податкової соціальної пільги на доходи від провадження незалежної професійної діяльності. Податкова соціальна пільга, відповідно до проєкту, застосовуватиметься до нарахованого доходу протягом звітного періоду (а не місячного доходу, як це закріплено в чинному Податковому кодексі України).
Позитив: проєкт №3977 спрямований на посилення соціального захисту осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, забезпечення рівності прав працівників та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність на отримання гарантій, передбачених Податковим кодексом України.
Довідково: Незалежна професійна діяльність — участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більше ніж чотирьох фізичних осіб.
Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення дотримання соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” №3949 від 03.08.2020

Ініціатор: Устенко Олексій Олегович

Зміст: урегулювання прогалин законодавства з метою вдосконалення механізму виплат для застрахованих осіб, що втратили роботу під час карантину (далі – виплати), а також встановлення права ФОПів, які є застрахованими особами, на допомогу по частковому безробіттю.

Зміни, що пропонуються: законопроєктом пропонується узгодити між собою положення статтей 22 та 23 з Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», щоб призначену виплату допомоги по безробіттю можна було виплачувати з першого дня її призначення в період дії карантину.

Змінами до Закону України «Про зайнятість населення» удосконалено перелік осіб, що мають право на виплату допомоги по безробіттю, зокрема додано уточнення про людей з інвалідністю, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримують пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”. Також у діючій редакції закону є обмеження у виплатах особам, які отримують пенсію, проте не уточнюється, яку саме пенсію. Цим проєктом пропонується чітко прописати, що виплати не призначаються особам, які досягли встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку або отримали право на призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Крім того, проєктом пропонується надати право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину в розмірі двох третин розміру мінімальної заробітної плати фізичним особам-підприємцям, які є застрахованими особами, та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Позитив: законопроєкт пропонує підтримку людей, які втратили роботу під час карантину, а також ФОПів, що втратили дохід під час карантину.

Негатив: не вказано фінансове обґрунтування виплат допомоги по безробіттю ФОПам.

Позиція Юридичної сотні: підтримати в першому читанні з доопрацюванням до другого читання, зокрема в частині уточнення осіб, які офіційно працевлаштовані і мають право на виплату допомоги по безробіттю, оскільки робота за сумісництвом теж є офіційним працевлаштуванням, але на виплату по частковому безробіттю такі особи не мають права.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 3963 від 06.08.2020

Ініціатор: Президент України

Зміст: законопроєктом передбачено підвищення мінімальної заробітної плати. Зокрема, з 1 вересня 2020 року мінімальна зарплата становитиме:

у місячному розмірі – 5000 грн (зараз 4 723 гривні);
у погодинному розмірі – 29,2 грн (зараз 28,31 гривні).

У разі прийняття Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Додаткова інформація: Як зазначено на сайті Президента, очікується, що ВРУ розгляне та затвердить вказані зміни до Державного бюджету України до кінця серпня. За словами Юлії Ковалів, заступника Керівника Офісу Президента України, основним джерелом для фінансування таких збільшених заробітних плат стане економія на обслуговуванні державного боргу.

Застереження: експерти Європейської бізнес асоціації вважають, що зростання розміру мінімальної зарплати з 1 вересня 2020 року призведе до збільшення фіскального тиску на оплату праці, стимулюватиме зростання сектору «тіньових» заробітних плат, призведе до зменшення надходжень до бюджетів у результаті «тінізації» економіки та спричинить вибіркове погіршення умов діяльності сумлінного бізнесу. Асоціація наполягає на неприйнятності законопроєкту №3963, якщо не буде знижена максимальна величина бази нарахування ЄСВ з метою недопущення зростання навантаження на сумлінних платників.

Рекомендація Юридичної сотні: не підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 3860 (основний) від 16.07.2020

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства, Цивільного кодексу України) для забезпечення використання офіційної електронної адреси

Ініціатори законопроєкту: Федієнко Олександр Павлович, Штепа Сергій Сергійович, Соха Роман Васильович, Крячко Михайло Валерійович, Васильєв Ігор Сергійович, Тарасенко Тарас Петрович, Подгорна Вікторія Валентинівна, Ватрас Володимир Антонович, Демченко Сергій Олексійович, Діденко Юлія Олександрівна, Неклюдов Владлен Михайлович, Чернєв Єгор Володимирович, Калаур Іван Романович, Стефанчук Микола Олексійович, Корявченков Юрій Валерійович, Вінтоняк Олена Василівна, Хоменко Олена Вікторівна, Жмеренецький Олексій Сергійович.

Суть законопроєкту: спрощення ділового спілкування між фізичними особами-підприємцями, юридичними особами, громадськими формуваннями та суб’єктами владних повноважень, іншими державними органами, судами тощо шляхом уведення обов’язкової офіційної електронної адреси.

Зміни, що пропонуються:

Доповнити Цивільний кодекс України положенням, яке передбачає автоматичне присвоєння офіційної електронної адреси суб’єктам господарювання під час здійснення їхньої державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суб’єкт господарювання вважатиметься належним чином повідомленим, якщо відповідний лист надіслано на його офіційну електронну адресу та є електронне підтвердження про дату та час його направлення або електронне підтвердження про прочитання. Додаткового документального підтвердження про їхнє вручення не потрібно.
Доповнити Господарський процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України положеннями, які встановлюють обов’язок учасника судового процесу вказувати свою офіційну адресу в процесуальних документах (у разі її наявності).
Суд може здійснювати повідомлення, виклики, вручення ухвал, копій судових наказів, рішень тощо лише на таку офіційну електронну адресу (у разі її наявності). Якщо така адреса відсутня — на адресу місцезнаходження (місця проживання), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Висновки до законопроєкту

Позитив:

спрощення комунікації між суб’єктом господарської діяльності, громадськими формуваннями та відповідними державними органами;
економія бюджетних коштів та коштів суб’єктів господарювання, громадських формувань, що наразі витрачаються на поштову кореспонденцію.

Негатив:

у пояснювальній записці до законопроєкту вказано, що фізичній особі під час оформлення паспорта громадянина України вперше, а також, під час оформлення обміну паспорта громадянина України або за умови подання фізичною особою повідомлення про присвоєння офіційної електронної адреси, з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, автоматично присвоюється офіційна електронна адреса та забезпечується доступ до такої адреси. Водночас у порівняльній таблиці запропоновано внести зміни лише щодо суб’єктів господарювання (ФОП, юридичних осіб та громадських формувань);
законопроєкт не вирішує питань комунікації ФОП з органами судової влади в разі, коли така особа має статус підприємця, проте бере участь у процесі як фізична особа, у спорах, що не пов’язані зі статусом підприємця;
варто передбачити положення, які б регламентували захист персональних даних та запобігали доступу до офіційних електронних адрес сторонніх осіб.

Позиція Юридичної сотні: доопрацювати.

Альтернативний законопроєкт (№3860-1 від 03.08.2020) було внесено н.д.

Р. В. Бабієм.

Законопроєкт, на відміну від основного, доповнює обов’язкові реквізити процесуальних документів у господарському, цивільному та адміністративному процесах вказівкою на статус фізичної особи-підприємця (для учасника процесу) та зазначенням офіційної електронної адреси (для ФОП і юридичних осіб, яким присвоєна така адреса). У разі розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення лише тим учасникам процесу, які не мають офіційних електронних адрес.

Позиція Юридичної сотні: відхилити.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 3968 від 07.08.2020 (основний)

Проєкт Закону про про внесення зміни до статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” щодо військово-квартирної повинності для фізичних і юридичних осіб

Ініціатор законопроєкту: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Суть законопроєкту: забезпечення реалізації права на приватне життя відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод в умовах уведення правового режиму воєнного стану, скасувавши військово-квартирну повинність громадян.

Зміни, що пропонуються: виключити п. 17 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, який встановлює військово-квартирну повинність для фізичних і юридичних осіб із розквартирування військовослужбовців під час уведення воєнного стану в Україні.

Висновки до законопроєкту

Позитив: узгодження законодавства України з положеннями Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, протоколів до неї та практики ЄСПЛ щодо забезпечення захисту непорушних прав та свобод, зокрема права на приватне життя. Виключення такої норми з чинного законодавства є необхідністю, оскільки за своїм змістом вона є архаїчною. Водночас держава має можливість забезпечувати житлом військовослужбовців в умовах воєнного стану в інший спосіб, наприклад, використовуючи казарми, військові гуртожитки чи інші спеціально облаштовані житлові приміщення.

Позиція Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі» № 3908-1 від 03.08.2020

Ініціатори: народні депутати України Бардіна Марина Олегівна, Коваль Ольга Володимирівна, Циба Тетяна Вікторівна, Кравчук Євгенія Михайлівна, Гришина Юлія Миколаївна, Михайлюк Галина Олегівна, Подгорна Вікторія Валентинівна, Мезенцева Марія Сергіївна, Вінтоняк Олена Василівна, Маріковський Олександр Валерійович, Рябуха Тетяна Василівна.

Зміст: законопроєктом № 3908-1 пропонується винних у домашньому насильстві залучати до суспільно корисних робіт з одночасним спрямуванням коштів за виконання таких робіт постраждалій особі. Відповідно до даних, наведених авторами законопроєкту в пояснювальній записці, найбільш поширеною санкцією в подібних справах є штраф. Станом на сьогодні штраф за насильство в сім’ї становить від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн), а за повторення правопорушення загрожує штраф від 20 до 40 неоподаткованих мінімумів (від 340 до 680 грн). Разом із тим в разі застосування такої санкції страждає також жертва/жертви, діти та інші члени сім’ї кривдника, несучи додатковий фінансовий тягар.

Додатково законопроєктом пропонується важливе нововведення, що дозволить швидше притягнути кривдника до відповідальності, зокрема в тих випадках, коли останній переховується від правосуддя або іншим шляхом затягує розгляд справи. Законопроєктом № 3908-1 пропонується передбачити можливість розгляду справи про домашнє насильство без присутності самих кривдників.

Позитив: Відповідальність за домашнє насильство стане більш адресною – винні в домашньому насильстві залучатимуться до суспільно корисних робіт з одночасним спрямуванням коштів за виконання таких робіт постраждалій особі.

Додаткова інформація: цей законопроєкт є альтернативним до законопроєкту № 3908 авторства першої заступниці голови Комітету ВР із питань гуманітарної та інформаційної політики Ірини Констанкевич (партія “За майбутнє”). Законопроєкт №3908 пропонує збільшити штраф за вчинення домашнього насильства в 100 разів.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт № 3908-1.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення відкритості інформації про розмір оплати праці в державних компаніях (№3952 від 03.08.2020)

Ініціатор: Стефанчук Руслан Олексійович (IX скликання).

Суть законопроєкту: проєкт №3952 спрямований на посилення публічності органів влади, юридичних осіб публічного права та їхніх керівних органів.

Зміст. Законопроєкт розширює перелік видів інформації, яка не може мати обмежений доступ (наприклад, отримання особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна відповідно до чинного законодавства) та додає такі види:

структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, державного підприємства (організації), що має на меті одержання прибутку, особи, яка обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (територіальній громаді).

Така інформація не може мати обмежений доступ. Розпорядниками інформації про розмір оплати праці, винагороди вказаних осіб є юридичні особи публічного права, господарські товариства, якому державі (територіальній громаді) належить більше 50% акцій (часток, паїв), а також державні підприємства (організації), які мають на меті одержання прибутку. Інформація, визначена законопроєктом, оприлюднюється згаданими розпорядниками щомісячно на власному вебресурсі.

Позитив: проєкт №3952 посилює прозорість державних підприємств (організацій), юридичних осіб публічного права, полегшує моніторинг діяльності таких організацій для громадянського суспільства без надмірного звітного навантаження для розпорядників інформації.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 3947 від 30.07.2020 (основний)

Проєкт Закону про Статут з охорони Національною гвардією України ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів

Ініціатори законопроєкту: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

Суть законопроєкту: на виконання ч. 2 ст. 2 ЗУ “Про Національну гвардію України” затвердити Статут з охорони НГУ ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів. Статут має на меті регламентувати правові засади організації і порядку несення військової служби під час виконання таких обов’язків.

Зміни, що пропонуються:

Визначено понятійний апарат.
Визначено права та обов’язки військовослужбовців варт з охорони важливих державних об’єктів і спеціальних вантажів.
Охорона здійснюється військовими частинами НГУ у взаємодії з адміністраціями важливих державних об’єктів, що охороняються, а також компетентними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Охорона важливого державного об’єкта здійснюється на основі плану, який складається зі схеми охорони, пояснювальної записки до нього і табелів постів.
Тривалість несення служби становить 12 або 24 години. Зміна чатових варти з охорони важливого державного об’єкта, які несуть службу на постах, проводиться розвідними через 2-4 години. Начальникові варти дозволено відпочивати (спати), знявши взуття та одяг, не більше 6 годин на добу в час, який визначається командиром військової частини, від якої споряджено варту, помічникові начальника варти, розвідному — не більше 6 годин на добу — з дозволу начальника варти, особовому складу варти — не менше 6 годин на добу у вільний від несення служби на постах час — з дозволу начальника варти.
Варта має право проводити поверхневу перевірку, яка здійснюється військовослужбовцем відповідної статі, а щодо осіб протилежної статі — лише з використанням спеціального приладу або засобу.
Описані особливості застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї.
Внести зміни до ст. 13 ЗУ “Про Національну гвардію України”, доповнивши її положенням про те, що військовослужбовці мають право затримувати, доставляти та/або передавати поліцейським, адміністрації об’єктів осіб, які порушили встановлений внутрішньооб’єктовий режим.

Висновки до законопроєкту

Позитив: затвердження такого Статуту не розширює права і обов’язки військовослужбовців НГУ, оскільки законопроєкт лише спрямований на виконання ч. 2 ст. 2 ЗУ “Про Національну гвардію України”, положення якої чинні ще з 2015 року. Отже, потреба в регламентації правових засад організації і порядку несення військової служби в цій сфері існує приблизно 5 років.

Однозначно позитивними моментами є визначення умов поверхневої перевірки, які забезпечують діяльність військовослужбовців у межах їхніх повноважень та запобігають порушенню положень Кримінального процесуального кодексу України, а також регламентація особливостей застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, зокрема в умовах поганої видимості тощо.

Позиція Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за викрадення, привласнення, збут, підроблення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та/або використання завідомо підроблених таких документів (№3946 від 30.07.2020)

Ініціатор: Кабінет Міністрів України

Зміст

Проєкт посилює кримінальну відповідальність за викрадення, привласнення, збут, підроблення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та/або використання завідомо підроблених таких документів. До документів, що підтверджують спеціальний статус особи, можуть належати, наприклад, посвідчення учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів сімей загиблих.

Таке діяння, за проєктом, передбачає відповідальність у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років. Використання або підроблення, а також придбання, збут або інша передача таких документів є кваліфікуючими ознаками вчиненого злочину та тягнуть за собою більш суворе покарання (від арешту на строк до шести місяців до позбавлення волі на строк до трьох років).

Позитив: посилення відповідальності потенційно може зменшити кількість випадків підроблення, викрадення або використання загублених документів (серед іншого й ветеранських посвідчень, які дають право на отримання пільг).

Негатив: чинну статтю 357 Кримінального кодексу України пропонується доповнити таким діянням як “викрадення, привласнення, вимагання важливих особистих документів”. При тому, на відміну від визначення офіційних документів, яке наводиться у примітці до статті 358 Кримінального кодексу України, визначення чи вичерпних характеристик важливого особистого документа не наведено, що потенційно може призвести до суб’єктивного застосування цієї статті та виходу суду за межі дискреційних повноважень. Зауважимо, що поняття важливих особистих документів використовується і в чинній частині 3 ст. 357 КК України зараз.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” №3948 від 30.07.2020

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович, Кабінет Міністрів України

Зміст: Посилення адміністративної відповідальності за продаж ліків без рецепта (до препаратів, які відпускаються за рецептом); за продаж несертифікованих ліків; за невиконання вимог органів контролю якості ліків.

Зміни, що пропонуються. Зміни вносяться в Кодекс України про адміністративні правопорушення. Зараз штраф за продаж лікарських засобів без рецепта в заборонених законодавством випадках становить від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 12 612 до 52 550 грн). Проєкт пропонує збільшити його від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 210 200 до 1 051 000 грн).

Також збільшується штраф за уведення в обіг або реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів. Зараз такий штраф становить від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 42 040 до 1 051 000 грн) . Пропонується збільшити від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 630 600 до 1 681 600 грн).

Проєкт пропонує посилити відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів. Зараз штраф становить від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 21 020 до 42 040 грн). Проєкт пропонує збільшити від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 420 400 до 1 051 000 грн).

Позитив: запобігатиме зловживанням у сфері продажу лікарських засобів.

Негатив: значне збільшення розміру штрафів потребує додаткового обґрунтування.

Позиція Юридичної сотні: може бути підтриманий.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Постанови «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України “Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році” щодо можливості забезпечення представництва спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ і міст Донецької та Луганської областей» № 3943 від 28.07.2020

Ініціатор: народний депутати України Качур Олександр.

Зміст: проєкт Постанови № 3943 пропонує провести 25 жовтня 2020 року місцеві вибори в тому числі й депутатів Донецької та Луганської обласних рад, за виключенням окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, які знаходяться на територіях, визначених відповідно до Указу Президента від 7 лютого 2019 року № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях».

Ризики: Теоретично варіант проведення виборів до Донецької та Луганської обласних рад виключно на підконтрольних державі територіях може бути можливим. Однак це також несе ряд суттєвих ризиків, зокрема:

з огляду на суспільно-політичну на інформаційну ситуацію в цих регіонах (неповноцінне відновлення українського інформаційного простору), є ризик отримати антиукраїнських представників в обласних радах;
погіршення координації зусиль між військовими та цивільними органами управління;
складність забезпечення виборчих прав;
об’єктивно зрозуміла неготовність органів правопорядку попередити втручання незаконних формувань у виборчий процес.

Позиція ГО “Юридична сотня”: не підтримувати проєкт Постанови.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо визначення обсягів доходів для застосування спрощеної системи оподаткування, відновлення права платників єдиного податку не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та скасування корупційного механізму кеш-бек» №3853-2 від 28.07.2020

Ініціатори: народні депутати України Тимошенко Ю.В., Ніколаєнко А.І., Івченко В.Є.

Зміст: проєкт № 3853-2 від 28.07.2020 пропонує встановити ліміти для платників єдиного податку (далі – ЄП) і прив’язати до мінімальної зарплати (далі – МЗП), відновити право платників ЄП не застосовувати РРО з встановленням порогового значення обсягу доходу у 820 розмірів МЗП, відновити право платників ЄП при продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів та виробів медичного призначення не застосовувати РРО, скасувати кешбек.

Зміни, що пропонуються: 15 липня 2020 року у ВРУ зареєстровано законопроект №3853 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зміни підходу у визначенні обсягу доходів для застосування спрощеної системи оподаткування”, яким пропонувалося ліміти для платників ЄП прив’язати до МЗП:

I група – 245 розмірів МЗП (зараз 1 000 000 грн);
II група – 1230 розмірів МЗП (зараз 5 000 000 грн);
III група – 1720 розмірів МЗП (зараз 7 000 000 грн).

Альтернативним законопроектом №3853-2 натомість пропонується:

- I група – 245 розмірів МЗП;
- II група – 1230 розмірів МЗП;

III група – 4025 розмірів МЗП.

Також законопроєктом №3853-2 пропонується відновити право платників ЄП не застосовувати РРО з встановленням порогового значення обсягу доходу у 820 розмірів МЗП. Перевищення обсягу буде єдиним критерієм обов’язкового застосування РРО (крім торгівлі підакцизними товарами).

Додатково законопроєктом № 3853-2 пропонується виключити з ряду законодавчих актів положення, що вносять зміни до законодавства щодо застосування РРО при продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів та виробів медичного призначення як неефективних заходів детінізації економіки. Введення обов’язку використовувати касові апарати при продажу таких товарів на практиці не дало жодного позитивного ефекту та призвело тільки до збільшення кількості податкових перевірок.

Також проєктом виключаються всі норми щодо механізму кешбек. Автори вважають, що це сприятиме «… створенню умов для детінізації малого бізнесу в Україні та стимулів до нарощування підприємницької активності».

Позитив: проєкт майже в чотири рази збільшить граничний обсяг доходу, при якому застосування РРО стає обов’язковим для платників ЄП.

Позиція ГО “Юридична сотня”: підтримує ідею запровадження щорічного перегляду граничних обсягів доходів для застосування спрощеної системи оподаткування з прив’язкою до розміру МЗП, яка пропонується як основним законопроектом №3853, так і альтернативним.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення оприлюднення інформації про фінансування діяльності громадських об’єднань (3936 від 27.07.2020)

Ініціатор: н. д. Дубінський Олександр Анатолійович (IX скликання)

Зміст :

Громадські об’єднання, які протягом звітного року отримують фінансову підтримку більше ніж на 50% від загального обсягу фінансування від іноземних держав, державних органів іноземних держав, іноземних неурядових організацій, іноземних організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства зобов’язані оприлюднювати на власному вебсайті, а також подавати суб’єкту державної реєстрації щороку для оприлюднення наступну інформацію:

персональний склад керівників та/або осіб, яких обрано до складу керівного органу громадського об’єднання;
кількість членів громадського об’єднання, встановлену суму внесків на звітний рік та їхнє фактичне надходження на рахунок громадського об’єднання;
загальну суму отриманих громадським об’єднанням доходів від фізичних осіб, підприємств, установ та організацій;
суму та цілі отриманих громадським об’єднанням доходів від іноземних держав, державних органів іноземних держав, іноземних неурядових організацій, іноземних організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства;
суму та цілі видатків громадського об’єднання, здійснених за рахунок коштів, отриманих громадським об’єднанням від іноземних держав, державних органів іноземних держав, іноземних неурядових організацій, іноземних організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства;
участь керівників громадського об’єднання в керівних органах інших громадських об’єднань та політичних партій.

Така інформація або вже є у вільному доступі (у ЄДР міститься інформація про керівників та учасників керівних органів юридичних осіб, серед іншого – і громадських організацій) або ж оприлюднюється ГО на власних ресурсах, та (або) у відповідь на звернення. Уся необхідна звітність також надається громадськими організаціями у встановленому законодавством порядку. Грантові кошти отримуються ГО для реалізації певного проєкту, про що одержувачем коштів завжди подається звіт, тому державний нагляд за їхнім цільовим використанням є надмірним втручанням. Форма звіту, затверджена КМУ, як пропонує проєкт, містить приховані загрози для свободи громадських об’єднань та може негативно впливати на швидкість реагування ГО на суспільні потреби.

Заборона фізичним особам-підприємцям та юридичним особам, які надають послуги ГО та їхнім юридичним особам, перебувати на спрощеній системі оподаткування прямо суперечить конституційному принципу свободи підприємницької діяльності, оскільки впливає на вибір контрагентів за договором, навіть незалежно від виду підприємницької діяльності, яка здійснюється суб’єктом.

Негатив: надмірне державне втручання в діяльність ГО, які виконують усі вимоги законодавства України щодо правомірності джерел походження коштів, нівелювання принципу свободи підприємницької діяльності, який закріплено в ст. 43 Конституції України.

Подання фінансової звітності суб’єкту державної реєстрації дублює повноваження податкових органів та створює подвійні зобов’язання для ГО. Такий законопроєкт спрямований на перешкоджання роботи ГО та не підтримується представниками громадянського суспільства.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

ЗАКОНОПРОЄКТ №3930 від 23.07.2020

“Про внесення змін до розділу XXI “Прикінцеві та перехідні положення” Митного кодексу України щодо запровадження окремих економічних заходів з підтримки розвитку та відновлення промисловості України в період пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) та в посткарантинний період”

Ініціатори законопроєкту: Гетманцев Данило Олександрович, Аллахвердієва Ірина Валеріївна, Ковальов Олексій Іванович, Ковальчук Олександр Володимирович, Герега Олександр Володимирович, Діденко Юлія Олександрівна.

СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ:

Проєктом пропонується до 1 січня 2022 року звільнити від митних платежів деякі види товарів і промисловості.

Зокрема, пропонується звільнити від сплати мита:

– виробництво гречки;

– продукцію хімічної промисловості;

– полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них;

– текстиль та вироби з текстилю;

– вироби з каменю, гіпсу, цементу, азбесту, слюди або аналогічних матеріалів; керамічні вироби; скло та вироби із скла;

– недорогоцінні метали та вироби з них (зокрема йдеться про чорні метали);

– механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення звуку, прилади для записування або відтворення зображення і звуку по телебаченню та частини і приладдя до них;

– прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії, вимірювання, контролю або вимірювання точності;

– апарати медико-хірургічні;

-годинники;

– музичні інструменти; їхні частини та приладдя тощо.

ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ:

Внести зміни до Митного кодексу до 1 січня 2022 року, з метою економічного стимулювання розвитку та відновлення промисловості України в період пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) та в посткарантинний період близько 250 видів товарів.

ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ

Позитив: покращить умови ведення бізнесу для деяких видів промисловості.

Негатив:

не наведено чіткого обґрунтування потреби застосування саме нульових ставок ввізного мита на поставки в Україну відповідної продукції, а не часткового зменшення рівня мита;
відсутнє обґрунтування, чому саме ці види промисловості мають бути звільнені від оподаткування;
прийняття проєкту може спричинити суттєве недоотримання бюджету.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити.

[tm_pb_section admin_label=”section”][tm_pb_row admin_label=”row”][tm_pb_column type=”2_3″][tm_pb_text admin_label=”це” text_orientation=”left” use_border_color=”off” border_color=”#ffffff” border_style=”solid”]

ЗАКОНОПРОЄКТ № 3911 від 21.07.2020 (основний)
Проєкт Закону про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян

Ініціатор законопроєкту: Шмигаль Денис Анатолійович (Кабінет Міністрів України).

СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ:
з метою зменшення кількості завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності, особливо, якщо об’єктами таких діянь стали критично важливі об’єкти інфраструктури або об’єкти чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, законопроєкт пропонує посилити відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 259 КК України, а саме встановити додаткове покарання — конфіскацію майна.

ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ:
До ч. 2 ст. 259 КК України додати кваліфікуючі ознаки щодо об’єктів посягання, а саме уточнити, що ними можуть бути “критично важливі об’єкти інфраструктури або будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, або заклади охорони здоров’я, або заклади освіти”.
Доповнити статтю приміткою, яка вказує, що термін «критично важливі об’єкти інфраструктури» уживається в значенні, регламентованому Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» (п. 16 ч. 1 ст. 1). Відповідно до цього Закону критично важливі об’єкти інфраструктури — це підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей.

ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ
Позитив:
спроба зменшити кількість завідомо неправдивих повідомлень про загрозу безпеці громадян без розширення повноважень правоохоронних органів;
позитивний вплив на бюджет через економію матеріальних та інших ресурсів органів державної влади, які використовуються для перевірки таких повідомлень
усунення негативних наслідків розповсюдження відповідної інформації.
Негатив: сумнівна ефективність посилення відповідальності на стан ситуації в країні, оскільки такі заходи не впливають на причини кримінальної поведінки населення;
може призвести до збільшення видатків державного бюджету на утримання засуджених в установах виконання покарань у зв’язку з установленням строків позбавлення волі за відповідний злочин.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт Закону про внесення змін до деяких Законів України щодо утворення військово-цивільних адміністрацій (№3913 від 21.07.2020)

Ініціатори: Корнієнко Олександр Сергійович, Горбенко Руслан Олександрович, Кравчук Євгенія Михайлівна, Клочко Андрій Андрійович, Камельчук Юрій Олександрович, Потураєв Микита Русланович, Мережко Олександр Олександрович, Жмеренецький Олексій Сергійович, Грищук Роман Павлович, Гривко Сергій Дмитрович, Безгін Віталій Юрійович, Чернєв Єгор Володимирович, Рубльов Вячеслав Володимирович, Швець Сергій Федорович, Федієнко Олександр Павлович, Санченко Олександр Володимирович, Мазурашу Георгій Георгійович, Рахманін Сергій Іванович

Зміст

Військово-цивільні адміністрації можуть діяти також в об’єднаних територіальних громадах (далі – ОТГ).
Військово-цивільні адміністрації ОТГ згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України територіями територіальних громад можуть бути утворені в разі встановлення Центральною виборчою комісією неможливості забезпечити підготовку та проведення місцевих виборів на окремих територіях.
Внесення пропозицій щодо зміни адміністративно-територіального устрою проєктом виключається з кола повноважень військово-цивільних адміністрацій.

Позитив. Законопроєкт враховує нововведення реформи децентралізації та включає ОТГ до переліку потенційних місць створення та функціонування військово-цивільних адміністрацій.

Негатив. Утворення військово-цивільних адміністрацій через неможливість забезпечення підготовки місцевих виборів ЦВК впливає на виборчий процес та потенційно містить загрозу для стабільності виборчих інститутів, що забезпечують демократію та верховенство права.

Рекомендація Юридичної сотні: потребує доопрацювання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” №3891 від 17.07.2020

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович, Кабінет Міністрів України

Зміст: пропонує передбачити штраф від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 10 510 грн до 15 765 грн) за перебування осіб в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без одягнених засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Зміни, що пропонуються: зміни до статті 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Позитив: сприятиме дотриманню маскового режиму з метою запобігання поширенню COVID-19.

Негатив: в проєкті не уточнено, за якими критеріями визначатиметься класифікація масок на виготовлені “самостійно” та “не самостійно”.

Проєкт пропонує доповнення новим пунктом у статтю 443 КУпАП, яка вже містить санкцію за порушення карантинних норм. Зокрема, в абзаці 1 цієї статті йдеться, що порушення санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1051 грн до 2102 грн) і на посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 2102 грн до 10 510 грн) .

Нехтування носінням масок є одним з видів порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм, за що фактично вже передбачено штраф.

Водночас проєкт №3891 не вносить зміни до вказаного абзацу, а пропонує зазначити додаткову норму саме для носіння масок та передбачити значно більший штраф, ніж є в загальній нормі.

На практиці при застосуванні норми виникатиме логічне запитання, яку норму та санкцію застосовувати: передбаченому абзацом першим чи другим статті 443 КУпАП.

Позиція Юридичної сотні: пропонуємо доопрацювати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” №3890 від 17.07.2020

Ініціатор: Шмигаль Денис Анатолійович Кабінет Міністрів України

Зміст: проєктом пропонується посилити адміністративну відповідальність підприємств, установ, організацій, громадян – суб’єктів господарської діяльності – за пропуск, допуск особи в громадські будинки, споруди, громадський транспорт під час дії карантину без одягнених засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно або невжиття заходів щодо особи, яка порушила правила носіння засобів захисту. Передбачена сума штрафу: від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 210 200 грн до 315 300 грн).

Зміни, що пропонуються: проєкт пропонує внести зміни до статті 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Позитив: сприятиме дотриманню маскового режиму з метою запобігання поширенню COVID-19.

Виникає питання до способу правопорушення в частині носіння маски, зокрема саме на носі, а також в частині оцінки “вжиття” чи “невжиття” заходів з боку закладу для припинення правопорушення.

Позиція Юридичної сотні: може бути підтриманий.

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо запровадження щорічного підвищення граничних обсягів доходів для застосування спрощеної системи оподаткування, відновлення права платників єдиного податку не застосовувати реєстратори розрахункових операцій, а також скасування корупційного механізму кеш-бек” (№3853-1 від 17.07.2020)

Ініціатори: Южаніна Ніна Петрівна, Синютка Олег Михайлович, Васильченко Галина Іванівна, Вельможний Сергій Анатолійович, Бобровська Соломія Анатоліївна, Юрчишин Ярослав Романович, Федина Софія Романівна, Лозинський Роман Михайлович, Княжицький Микола Леонідович, Фріз Ірина Василівна, Піпа Наталія Романівна, Поляков Антон Едуардович.

Зміст проєкту:

Передбачено прив’язку лімітів доходу ФОП 1, 2, 3 груп спрощеної системи оподаткування до кратного розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року. Сума доходів ФОП на спрощеній системі оподаткування, досягнення якої передбачає обов’язкове застосування реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) встановлюється на рівні 820 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року.
Пропонується із ЗУ “Про захист прав споживачів” виключити термін “технічно складні побутові товари”.
Проєкт передбачає скасування застосування РРО при продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, і лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Водночас проектом виключаються всі норми щодо застосування механізму кешбек.

Позитив: спрощення підприємницької діяльності для ФОП.

Негатив: через скасування визначення “технічно складних побутових товарів” у профільному законі потенційно захист прав споживачів може бути погіршено.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо пільгового оподаткування операцій із ввезення на митну територію України транспортних засобів деякими категоріями осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (№3839 від 14.07.2020)”

Ініціатори: Остапенко Анатолій Дмитрович (IX скликання).

Суть: пільгове оподаткування за ввезення транспортних засобів.

Зміст проєкту:

Частково (у відсотковому співвідношенні) від оподаткування за ввезення транспортних засобів звільняються особи, нагороджені орденом “Золота Зірка” “Свободи”, “За заслуги I, II, III ступеня”, “Богдана Хмельницького I, II, III ступеня”, “Героїв Небесної Сотні”, “За мужність I, II, III ступеня”, “Данила Галицького”; медаллю “За військову службу Україні”, “За бездоганну службу I, II, III ступеня”, “Захиснику Вітчизни”, УБД та члени сімей загиблих (один транспортний засіб на п’ять років).
У випадку відчуження такого транспортного засобу раніше, ніж через 5 років, особа повинна відшкодувати податкові платежі за повною ставкою.

Позитив: Конкретне відсоткове співвідношення встановлюється постановою КМУ (відповідно до правил, встановлених ПКУ, як сказано у п. 3.1 статті 3 Податкового кодексу України) і може бути індивідуалізовано (відповідно до рівня доходів, наявності чи відсутності статусу підприємця або інших ознак).

Негатив: проєкт передбачає надання лише податкових пільг, не вирішуючи питання про сплату платежів, передбачених митним законодавством. Скористатися пільгою можуть лише особи, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства або перевезень. Тобто проєкт не вирішує питання забезпечення автомобілями осіб, які потребують цього за станом здоров’я, наприклад. Водночас, підприємець-УБД, який здійснює доставку своєї продукції, проте не здійснює діяльність у сфері перевезень, теж не може претендувати на цю пільгу. Законопроєкт пропонує точкове правове регулювання та не вирішує проблему доступності транспортних засобів для ветеранів та членів сімей загиблих в цілому.

Рекомендація Юридичної сотні: відхилити законопроєкт.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо внесення відомостей про зареєстроване місце проживання громадян України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України” № 3902 від 17.07.2020

Ініціатори законопроєкту: Лубінець Дмитро Валерійович, Умєров Рустем Енверович, Тарасенко Тарас Петрович, Горбенко Руслан Олександрович, Яковлєва Неллі Іллівна, Ткаченко Максим Миколайович, Касай Костянтин Іванович, Джемілєв Мустафа.

Суть законопроєкту:

визначення механізму внесення відомостей про зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також вклеювання фотокартки по досягненню відповідного віку до документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус.

Зміни, що пропонуються:

Пропонується внести зміни до Законів України, як-от: “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Зменшено вік дитини (з 16 до 14 років) у контексті процедури реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації.
Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, вклеювання фотокартки по досягненню відповідного віку у паспорт громадянина України особам, які мають зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території, здійснює Державна міграційна служба України за місцем звернення такої особи.
Внесення відомостей про зареєстроване місце проживання здійснюється на підставі документів, що підтверджують реєстрацію місця проживання, або відомостей, внесених до документів, які підлягають обміну.
Встановлено механізм внесення відомостей про зареєстроване місце проживання неповнолітнім особам.

Висновки до законопроєкту

Позитив: регламентація механізму, який може спростити доступ вказаних осіб до отримання паспортних послуг, а також до медичної допомоги, реалізації права на освіту, отримання адміністративних, банківських послуг тощо.

Позиція Юридичної сотні: підтримати.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до статті 44 Закону України “Про вищу освіту” (щодо особливостей вступу до закладів вищої освіти окремих категорій осіб)” № 3880 від 17.07.2020

Ініціатори законопроєкту: Павленко Ростислав Миколайович, Княжицький Микола Леонідович, Геращенко Ірина Володимирівна, Іонова Марія Миколаївна, Климпуш-Цинцадзе Іванна Орестівна, Бондар Михайло Леонтійович, Герасимов Артур Володимирович, Забродський Михайло Віталійович, Зінкевич Яна Вадимівна, В’ятрович Володимир Михайлович, Чийгоз Ахтем Зейтуллайович, Алєксєєв Сергій Олегович, Джемілєв Мустафа, Федина Софія Романівна, Ар’єв Володимир Ігорович.

Суть законопроєкту:

врегулювання питання вступу до закладів вищої освіти (далі — ЗВО) дітей з тимчасово окупованої території та території населених пунктів на лінії зіткнення з метою запобігання зловживанню ними правами щодо спрощеної процедури вступу.

Зміни, що пропонуються:

Можливість для дітей загиблих учасників бойових дій вступати до ЗВО за результатами вступних іспитів в межах встановлених квот прийому.
Встановлення обмеження у віці щодо можливості вступу за спрощеною процедурою для осіб з окремих районів Донецької та Луганської областей (далі — ОРДЛО). Такі особи зможуть скористатись пільгою лише до 25 років.
Уточнено, що особи з ОРДЛО вступають на основі документа встановленого зразка про повну загальну середню освіту.
Обмежено право на пільгові умови вступу на очну форму до військових закладів вищої освіти та військових навчальних підрозділів ЗВО, а також для здобуття вищої освіти за галузями знань і спеціальностями, які відносяться до воєнних наук, національної безпеки, безпеки державного кордону.
Уточнено, що особи з ОРДЛО матимуть можливість разово скористатися правом на безоплатне навчання зі стипендіальним забезпеченням на підготовчих курсах за результатами ЗНО або вступних випробувань.
Створення умов для підвищення рівня володіння державною мовою особами, які вступили або мають намір вступити до ЗВО, місцем проживання яких є ОРДЛО, територія населених пунктів на лінії зіткнення, тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Пропонується видатки на фінансування квот прийому визначити окремим рядком у Державному бюджеті України. Вони не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Висновки до законопроєкту

Позитив: спроба врегулювати суспільну напругу, яка виникла після прийняття законопроєкту № 3734 щодо спрощеної процедури вступу до ЗВО дітей з ОРЛО. Встановлення можливості вступу до ЗВО на основі вступних іспитів для дітей загиблих учасників бойових дій.

Негатив: уточнення щодо вступу до ЗВО на основі документа встановленого зразка про повну загальну середню освіту не змінює ситуації, яка існує на сьогодні, адже такі діти однакового вступають на основі документа про базову або повну загальну середню освіту, який вони отримують після складання державних підсумкових атестацій з української мови та історії України у відповідних установах. Тобто документи про освіту, видані на тимчасово окупованій території України, не визнаються.

Встановлення вікового обмеження до 25 років не відповідає тому, яке існує для дітей учасників бойових дій, дітей загиблих учасників бойових дій (для них — 23 роки). Таке положення створює нерівність між цими пільговими категоріями.

У проєкті закону вжито словосполучення “вступні випробовування” (у запропонованій редакції абз. 7 ч. 4 ст. 44 Закону України “Про вищу освіту”), яке краще замінити на лексично кращий варіант: “вступні випробування”, який вживається у Законі України “Про вищу освіту”.

Позиція Юридичної сотні: потребує доопрацювання.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Висновок до проєкту Закону “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції” № 3131-д від 14.07.2020

Ініціатори законопроєкту: Заблоцький Мар’ян Богданович, Петруняк Євген Васильович, Мотовиловець Андрій Вікторович, Ковальчук Олександр Володимирович, Горват Роберт Іванович, Кулініч Олег Іванович, Гетманцев Данило Олександрович, Сова Олександр Георгійович, Воронько Олег Євгенійович, Рєпіна Елла Анатоліївна.

Суть законопроєкту:

встановлення механізму оподаткування доходів, отриманих фізичними чи юридичними особами в процесі використання земельних ділянок. Такий механізм має на меті стимулювати офіційне оформлення договору оренди земельної ділянки та забезпечити детінізацію виробництва сільськогосподарської продукції.

Зміни, що пропонуються:

Надати визначення поставленого податкового зобов’язання (далі — ППЗ) та власної сільськогосподарської продукції, а також доповнити дефініцію сільськогосподарського товаровиробника.
ППЗ — мінімальна сума, яку мають сплатити власники або користувачі земельної ділянки з доходів від її використання.
Визначити земельні ділянки, до яких не застосовується ППЗ (ті, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами); землі запасу тощо).
Платник зобов’язаний подавати до річної податкової декларації додаток з розрахунком загального ППЗ. Форма такого додатку з розрахунком затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Різниця між сумою загального ППЗ (якщо воно перевищує) і сумою сплачених таким суб’єктом податків та інших платежів сплачується власником земельної ділянки або землекористувачем до бюджету.
Встановлені особливості визначення, нарахування ППЗ.
Зменшується сукупний розмір земельних ділянок (з 2 до 1 гектара), з якого не оподатковується дохід фізичної особи, отриманий від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на таких земельних ділянках.
На період здійснення заходів із забезпечення проведення ООС щодо земельних ділянок, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, ППЗ не визначається.
Штрафні санкції за заниження суми річного податкового зобов’язання за 2021 рік з відповідного податку, а також штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання за 2021 рік з податку на доходи фізичних осіб не застосовуються.
Доходи, отримані громадянами від реалізації власної сільськогосподарської продукції (якщо за рік вона не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року), не включаються до середньомісячного сукупного доходу сім’ї під час визначення права на отримання пільг та житлових субсидій громадянами на сплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

Висновки до законопроєкту

Позитив: ліквідація тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення; оподаткування доходів, одержуваних від такої землі, що стимулюватиме ріст економіки; рівні умови ведення бізнесу для всіх виробників сільськогосподарської продукції; залучення інвестицій.

Негатив: ППЗ для фізичних осіб – власників (зокрема й ветеранів війни), користувачів земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що перевищують розмір 1 га (новий пп. 165.1.24), адже ці ділянки надаються для особистих потреб саме у розмірі до 2 гектарів. Законопроєкт не враховує особливостей сільськогосподарського виробництва, як-от: сезонність, залежність від погодних та біологічних факторів, специфіка окремих видів виробництва тощо. Посилення податкового тиску на малих виробників може змусити їх продавати або передавати в оренду земельні ділянки, що призведе до зростання безробіття у сільській місцевості, відтоку робочої сили за кордон, зниження конкуренції та монополізації сільськогосподарського виробництва тощо.

Позиція Юридичної сотні: відхилити.

[/tm_pb_text][/tm_pb_column][tm_pb_column type=”1_3″][/tm_pb_column][/tm_pb_row][/tm_pb_section]

Проєкт закону про учасників Революції Гідності та сім’ї Героїв Небесної Сотні

(№4363 від 12.11.2020)

Проєкт Закону про внесення зміни до Закону України “Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” (№4209 від 12.10.2020)

Висновок до Проєкту Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення процедур оборонного планування”

№ 4210 від 12.10.2020

Висновок до проєкту закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо Національного військового меморіального кладовища” (№4225 від 16.10.2020)

(№4194 від 07.10.2020)

<span data-metadata=""><span data-buffer="">Підтримати