ЗАКОНОПРОЄКТ № 4392 від 17.11.2020 (основний)

Проєкт Закону  про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, кримінального законодавства та кримінального процесуального законодавства щодо діяльності Служби безпеки України та розвідувальних органів

Ініціатори законопроєкту: Іонушас Сергій Костянтинович, Корнієнко Олександр Сергійович, Арахамія Давид Георгійович, Завітневич Олександр Михайлович, Безугла Мар’яна Володимирівна, Павлюк Максим Васильович, Фролов Павло Валерійович, Галайчук Вадим Сергійович, Ткаченко Максим Миколайович, Захарченко Володимир Васильович, Медяник В’ячеслав Анатолійович, Леонов Олексій Олександрович, Бакумов Олександр Сергійович, Мисягін Юрій Михайлович, Арешонков Володимир Юрійович, Жмеренецький Олексій Сергійович, Неклюдов Владлен Михайлович, Янченко Галина Ігорівна, Здебський Юрій Вікторович, Мотовиловець Андрій Вікторович, Дануца Олександр Анатолійович, Жупанин Андрій Вікторович, Дубінський Олександр Анатолійович, Хоменко Олена Вікторівна, Наталуха Дмитро Андрійович, Буймістер Людмила Анатоліївна, Чернєв Єгор Володимирович, Юнаков Іван Сергійович, Негулевський Ігор Петрович, Горбенко Руслан Олександрович, Забродський Михайло Віталійович, Мошенець Олена Володимирівна.

Суть законопроєкту: має на меті врегулювати діяльність Служби безпеки України в контексті досудового розслідування кримінальних правопорушень, а також узгодити деякі положення КК України із ЗУ “Про розвідку” шляхом регламентації певних гарантій захисту від переслідування співробітників розвідувальних органів.

Зміни, що пропонуються

1. Установити новий склад адміністративного правопорушення, який буде передбачатися статтею 185-14:

• ненадання державним органом, військовим формуванням, ОМС, державним підприємством, установою, організацією інформації на запит СБУ;
• надання завідомо недостовірної інформації;
• порушення строків її надання;
• повідомлення третіх осіб щодо того, що про них збирається така інформація. 

Складання протоколів відповідно до цієї статті покладається на співробітника СБУ, а розгляд таких справ — на суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

1. Закріпити такі положення в КПК України:

• виключне право на доручення (яке має бути письмовим) проведення слідчих (розшукових) дій оперативному підрозділу органу СБУ має прокурор, що здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, досудове розслідування якого здійснюють слідчі органів СБУ, а також слідчі органів СБУ під час досудового розслідування кримінальних проваджень;
• Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора) має право своєю вмотивованою постановою доручити слідчим органів СБУ здійснення досудового розслідування за статтями, що передбачені ст. 216 КПК України, якщо таке правопорушення становить загрозу державній безпеці України:

• ч. 1 (правопорушення, які віднесені за підслідністю до Нацполіції);
• ч. 3 (підслідність органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства);
• ч. 4 (підслідність ДБР);
• ч. 5 (підслідність НАБУ), але в цьому разі  також необхідна письмова згода заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Та навпаки, Генеральний прокурор (виконуючий обов’язки Генерального прокурора) вмотивованою постановою може віднести до підслідності детективів НАБУ кримінальні провадження за деякими статтями, що належать до підслідності слідчих органів СБУ.

1. Установлення гарантій у КК України щодо співробітників розвідувальної діяльності:

• передбачити, що особи віком від 14 до 16 років підлягають кримінальній  відповідальності за правопорушення, які пов’язані з посяганням на життя співробітника розвідувального органу;
• поширити положення статей КК України, що встановлюють відповідальність за діяння, які мають на меті заподіяти шкоду життю, здоров’ю та майну співробітників розвідувального органу, як-от:

• ст. 345 (погроза або насильство щодо співробітника розвідувального органу);
• ст. 347 (умисне знищення або пошкодження майна співробітника розвідувального органу;
• ст. 348 (посягання на життя співробітника розвідувального органу);
• ст. 349 (захоплення співробітника розвідувального органу як заручника).

• передбачити, що ще однією підставою відповідно до ст. 43 КК України для звільнення особи від кримінальної відповідальності в разі заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам є виконання такою особою розвідувального (спеціального) завдання;
• установити, що виправні роботи не застосовуються до співробітників розвідувальних органів.

1. Також законопроєктом уточнено назви деяких статей та склади злочинів, як-от:

• у назві ст. 201 КК України деталізовано предмет контрабанди, а саме: культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї і боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації; 
• у ст. 330 КК України уточнено, що не  можна збирати та передавати інформацію, що становить розвідувальну таємницю. 

Висновки до законопроєкту

Позитив: спроба розмежувати підслідність СБУ та НАБУ, установлення захисту співробітників розвідувальної діяльності тощо.

Негатив: хоча правопорушення за статтями, які належать до підслідності СБУ та НАБУ, і розмежовано, проте за Генпрокурором залишається можливість це змінювати, наприклад, якщо відповідні правопорушення становлять загрозу державній безпеці України. Попри те, що СБУ позбавлене повноважень розглядати економічні злочини, вона має можливість в інший спосіб впливати на бізнес, зокрема, запровадивши статтю 185-14 КУпАП, через обов’язкові до виконання запити на певну інформацію, що може мати в подальшому вплив на діяльність таких підприємств. Доступ органів СБУ до будь-якої інформації створює ризики порушення конституційних прав і свобод людини й громадянина, визначених у Конституції України щодо невтручання в особисте та сімейне життя, несанкціонованого доступу СБУ до конфіденційної інформації про особу, її зберігання і поширення тощо.  

Позиція Юридичної сотні: доопрацювати.