Ініціатори: Федієнко Олександр Павлович,Нікітіна Марина Вікторівна,Безугла Мар’яна Володимирівна,Костюх Анатолій Вячеславович та інші.
Фракція: “Слуга народу”.
Мета проєкту: захист систем, об’єктів і ресурсів, які є критично важливими для функціонування суспільства, соціально-економічного розвитку держави та забезпечення національної безпеки.
Основний зміст
Визначення термінів, як-от: “безпека критичної інфраструктури”, “життєво важливі функції”, “інцидент безпеки критичної інфраструктури”, “критична інфраструктура”, “критична технологічна інформація”, “реєстр об’єктів критичної інфраструктури” тощо.
Установлення засад формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури, зокрема запровадження принципів взаємодії держави з приватними суб’єктами та забезпечення міжнародного співробітництва.
Рівні управління національною системою захисту критичної інфраструктури:
загальнодержавний рівень— уряд, Уповноважений орган у сфері захисту критичної інфраструктури України та інші визначені органи державної влади, Національний банк України;
регіональний та галузевий рівень— органи державної влади та органи місцевого самоврядування (регіональні), які формують та реалізують публічну політику у сфері захисту критичної інфраструктури в окремому секторі;
місцевий рівень— місцеві адміністрації, військово-цивільні адміністрації, органи місцевого самоврядування;
Передбачаються критерії віднесення об’єктів до критичної інфраструктури, а також основні сектори таких об’єктів, що класифікуються на 4 категорії: особливо важливі, життєво важливі, важливі та необхідні об’єкти.
На Уповноважений орган з питань захисту критичної інфраструктури (який визначатиметься КМУ) покладається обов’язок ведення Реєстру об’єктів критичної інфраструктури. Порядок ведення реєстру, включення об’єктів до реєстру, доступу та надання інформації з нього визначається Кабінетом Міністрів України.
Визначення повноважень органів, операторів об’єктів критичної інфраструктури, Нацбанку, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших суб’єктів, які залучаються до захисту вказаних об’єктів, зокрема:
СБУ здійснює попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень;
НГУ — охорону об’єктів, участь у ліквідації наслідків кризових ситуацій на об’єктах;
з’єднання, військові частини і підрозділи ЗСУ, нацполіції та ДСНС тощо можуть залучатися до здійснення заходів безпеки та захисту.
Оператори об’єктів повинні готувати та надсилати на погодження до відповідних секторальних органів паспорти безпеки на кожний об’єкт критичної інфраструктури, які допомагатимуть здійснювати аналіз можливих загроз та потенційних негативних наслідків. Відомості, які містяться в паспорті, є інформацією з обмеженим доступом. Погодження паспорта безпеки на об’єкт критичної інфраструктури здійснюється безоплатно для усіх операторів об’єктів критичної інфраструктури незалежно від форми власності.
Запроваджується декілька режимів функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури: штатний, режим готовності та запобігання, реагування, відновлення. Установлення посиленої охорони важливих державних об’єктів національної економіки, об’єктів критичної інфраструктури є також заходами правового режиму воєнного/надзвичайного стану.
Запровадження парламентського контролю та громадського нагляду:
відповідно до парламентського контролю уповноважені комітети на своїх засіданнях розглядають звіт Уповноваженого органу про результати незалежного аудиту;
громадський нагляд здійснюється громадськими об’єднаннями, депутатами місцевих рад через їхню участь у діяльності громадських рад при органах, що формують та забезпечують реалізацію державної політики в цій сфері, проведення незалежного аудиту їхньої діяльності, право доступу до публічної частини звіту щодо забезпечення захисту об’єктів тощо.
Установлення добровільного та обов’язкового страхування ризику фінансових втрат.
Переваги:
розроблення єдиного механізму захисту, що на практиці може запобігати неузгодженості дій уповноважених суб’єктів, несвоєчасному реагуванню на загрози, нераціональному використанню сил та ресурсів;
створення державного органу, відповідального за координацію дій у сфері захисту критичної інфраструктури;
запровадження державно-приватного партнерства, а саме взаємодії держави та суспільства, адже переважна більшість таких об’єктів знаходяться в приватній власності.
Ризики: У редакції проєкту до другого читання передбачено, що порядок ведення Реєстру затверджуватиме КМУ. Запропоноване положення може потенційно мати негативний вплив на доступ до будь-якої інформації, що стосуватиметься підприємств, установ та організацій, які будуть визнані об’єктами критичної інфраструктури. У разі його прийняття право громадян на доступ до публічної інформації буде суттєво обмежене, тому доцільно передбачити можливість обмеження доступу виключно до інформації, яка безпосередньо пов’язана із заходами захисту відповідного об’єкта критичної інфраструктури.
Висновок Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки: підтримати за основу.
Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.
