Законопроєктом передбачається врегулювати питання щодо:
впорядкування питань, пов’язаних з наданням відпусток військовослужбовцям;
уточнення окремих питань реалізації права військовослужбовців на забезпечення житлом;
приведення термінології Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у відповідність до Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту” та інших законів України;
узгоджено термінологію у сфері виборчого процесу;
уточнення джерел фінансового забезпечення заходів, пов’язаних з реалізацією прав та соціальних гарантій військовослужбовців, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ:
Зміни щодо надання відпусток військовослужбовцям:
за бажанням військовослужбовців частина щорічної основної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої військовослужбовцям щорічної відпустки не повинна бути менше ніж 15 календарних дні. Порядок виплати такої компенсації має визначати КМУ;
відкликання військовослужбовців з відпустки дозволяється лише у разі оголошення мобілізації, настання особливого періоду, введення в Україні або в окремих її місцевостях правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та в інших особливих випадках;
військовослужбовцям строкової військової служби може надаватись додаткова відпустка як заохочення строком до 5 діб;
військовослужбовці матимуть змогу розділяти свою щорічну основну відпустку на 4 частини (наразі максимум на 2), але за умови, що основна її безперервна частина становитиме не менше 15 календарних днів;
у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям (без уточнення, що військовослужбовцям-жінкам), які мають дітей;
під час дії особливого періоду встановлюється надання відпустки військовослужбовцям у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (без уточнення “військовослужбовці-жінки”);
у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну відпустку, за винятком деяких осіб, провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця (раніше потрібно було компенсувати кошти не лише за використану щорічну основну відпустку, а й щорічну додаткову);
відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин можуть надаватися військовослужбовцям тривалістю не більш як 30 календарних днів на рік без збереження грошового забезпечення. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до оголошення демобілізації, під час дії правового режиму воєнного стану або фактичного початку бойових дій така відпустка надається зі збереженням грошового забезпечення. Для строковиків така відпустка надається зі збереженням грошового забезпечення у будь-якому разі (наразі військовослужбовці мають право лише на 15 днів без збереження ГЗ, а строковики взагалі не мають такої відпустки);
передбачається низка нових відпусток для військовослужбовців під час особливого періоду: канікулярна, відпустка для лікування, на навчання, додаткові відпустки як заохочення тощо.
Пропонується визначити, що мінімальний розмір посадового окладу військовослужбовця не може бути меншим розміру 2-х прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а мінімальний розмір окладу за військовим званням – одного розміру такого прожиткового мінімуму.
Встановлена можливість для військовослужбовців, які мають 20 і більше років вислуги, залишитися на квартирному обліку при звільненні (наразі лише, якщо особа звільняється за віком, станом здоров’я, а також у зв’язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів).
Виключається підстава на переважне право на укладення контракту після завершення особливого періоду військовослужбовцям, які були призвані на військову службу під час мобілізації.
Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачається здійснювати за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ та за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством.
ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ
Оскільки законопроєкт передбачає грошову компенсацію за невикористану відпустку, то потрібні додаткові кошти з бюджету, що потребує фінансово-економічного обґрунтування. Крім того, визначається мінімальний розмір посадового окладу військовослужбовців, що також потребує розрахунків.
Збільшення грошового забезпечення військовослужбовців шляхом встановлення лише одного мінімального розміру посадового окладу не є доцільним, адже вся система оплати праці має бути реформована.
Немає необхідності в наданні такої кількості додаткових відпусток під час дії особливого періоду. Наразі є лише потреба в наданні відпустки на навчання під час особливого періоду та поширення відпустки по догляду за дитиною не тільки на жінок-військовослужбовців, але й чоловіків-військовослужбовців.
