Повна назва: Проєкт Закону про державну політику у сфері подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти Державного суверенітету України (№ 5271 від 18.03.2021)

Ініціатори: Третьякова Галина Миколаївна, Аліксійчук Олександр Васильович, Камельчук Юрій Олександрович, Бондар Ганна Вячеславівна, Мазурашу Георгій Георгійович та інші (IX скликання).

Фракції: ПП “Слуга народу”, “Європейська солідарність”.

Мета: законодавче закріплення правового статусу тимчасово окупованих територій, Російської Федерації, як країни агресора та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування тимчасово окупованої території України у вигнанні (екзилі).

Зміст

• Законопроєкт закріплює низку термінів, пов’язаних з агресією РФ (“військова окупація”, “втручання у вибори”, “гібридна війна”, “перехідний період” тощо).
• Проєктом закріплюються дати початку окупації відповідних територій та низка норм міжнародного права (відшкодування шкоди державою-окупантом, відповідальність за завдану матеріальну та нематеріальну шкоду, охорону культурних цінностей на тимчасово окупованій території).
• Відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні, юридичним та фізичним особам унаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також за порушення прав і свобод людини покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
• Не допускається встановлення зв’язків та взаємодія органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб з окупаційними силами та окупаційними адміністраціями Російської Федерації, їхніми посадовими особами.
• Основними напрямами діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування тимчасово окупованої території України у вигнанні (екзилі) визнається захист прав і свобод людини, надання правової та гуманітарної допомоги, звільнення полонених та заручників, сприяння підтримці культурних зв’язків тощо.

Позитив

Проєкт включає значну частину норм та презумпцій міжнародного права до національного законодавства, унормовує ознаки та особливості перехідного періоду, визначає порядок застосування санкцій Україною тощо.

Негатив

Проєкт не допускає діяльності в Україні політичних партій та громадських об’єднань, у діяльності яких є ознаки гібридної війни, направленої на підтримку країни агресора та/або окупаційні сили та окупаційні адміністрації Російської Федерації, їхніх посадових осіб. Проте переліку таких ознак або їхніх характеристик не встановлено, що містить потенційний ризик безпідставного обмеження діяльності політичних партій чи громадських організацій унаслідок складності застосування норми проєкту на практиці уповноваженими особами чи органами державної влади. Окрім того, проєкт передбачає, що вибори Президента України, народних депутатів України на території, звільненій від тимчасової окупації, не проводяться протягом восьми років після реорганізації військових адміністрацій у місцеві державні адміністрації. Проте обґрунтування обраного періоду в проєкті відсутнє, що може мати негативний вплив на реалізацію громадянами виборчого права. Дискусійною є також норма про покладення обов’язку здійснення соціальних виплат на окупаційну адміністрацію РФ, оскільки це потенційно може призвести до невиконання державою законодавчих гарантій.

Техніко-юридичне зауваження

У випадку прийняття законопроєкт набуде чинності з 01.01.2022 року (відповідно до Прикінцевих і перехідних положень). Натомість у п. 19 Прикінцевих і перехідних положень проєкту передбачено внесення змін до ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, який утратить чинність 21.04.2021 відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.

Громадська думка

Г. Третьякова, одна з ініціаторок законопроєкту, повідомила, що “законопроєктом «Про державну політику у сфері подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти Державного суверенітету України» уперше запропоновано законодавче визначення гібридної війни, яку проводить країна-агресор та її сателіти на території України, та доопрацьовано законодавче визначення окупованої території”. Водночас, з огляду на визнання ТОТ невід’ємною частиною України, підтверджується й обов’язок України щодо гарантій соціального забезпечення.

Натомість Д. Головченко пише про такі недоліки:

• термін «перехідний період» зустрічається в тексті лише один раз, і автори зовсім не розкривають, які заходи будуть проходити під час нього, а тому неясно, чому він має тривати цілих 25 років.
• автори законопроєкту пропонують перекласти обов’язок здійснювати соціальне забезпечення населення на окупованих територіях на окупаційні адміністрації РФ. Це можна трактувати як спробу створити правові підстави для припинення здійснення виплат пенсій та інших виплат для людей, що живуть у Криму та окупованих частинах Луганської та Донецької областей.
• усталеною практикою є застосування словосполучення «в екзилі» щодо урядів, які вимушені були перебратися в іншу країну через окупацію. Це може призвести до зайвих маніпуляцій з боку РФ та окупаційних сил – мовляв, таким чином Україна опосередковано визнає статус «Республіки Крим», «ЛНР» та «ДНР» як державних утворень.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати законопроєкт.