Повна назва. Проєкт Закону про засади державної політики перехідного періоду
Ініціатор: Кабінет Міністрів України.
Мета: законодавче врегулювання державної політики перехідного періоду — комплексу заходів із протидії збройній агресії Російської Федерації проти України, відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного державного кордону та забезпечення державного суверенітету України, відновлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях, подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, реінтеграції тимчасово окупованих (деокупованих) територій та їхніх мешканців, розбудови сталого миру та неповторення окупації (відповідно до пояснювальної записки).
Зміст
Відповідальність за порушення гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованих територіях, а також за майнову і моральну (немайнову) шкоду, завдану Україні, юридичним та фізичним особам унаслідок збройної агресії, покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до принципів і норм міжнародного права.
Відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої Російською Федерацією як державою-агресором, державою-окупантом на території України, у повному обсязі здійснює Україна в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з подальшим пред’явленням вимог про відшкодування шкоди до Російської Федерації.
Проєкт закріплює перелік тимчасово окупованих територій (включно з надрами та повітряним простором).
Усі акти окупаційних сил та адміністрацій на тимчасово окупованих територіях визнаються нікчемними (тобто не створюють правових наслідків) без можливості оскарження або скасування такої нікчемності. Нікчемними є також правочини, що стосуються переходу права власності, якщо стороною їх є окупаційні сили або окупаційні адміністрації чи юридична особа, яка перебуває під контролем держави-агресора. Проте деякі правочини, учинені на ТОТ, можуть бути визнані дійсними в окремому порядку.
Примусове або автоматичне набуття громадянства РФ жителями тимчасово окупованих територій є порушенням вимог міжнародного права, а тому не є підставою для втрати громадянства України.
Довгострокову стратегію реінтеграції тимчасово окупованих (деокупованих) територій та їхніх мешканців і подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України затверджує КМУ.
Проєкт передбачає низку елементів перехідної юстиції: обмеження права на зайняття посад або участі в місцевих виборах для осіб, які перебували в складі окупаційних сил або адміністрацій, передбачено атестування для підтвердження здобутого на ТОТ освітнього рівня (не підлягають атестації та не визнаються присвоєні наукові ступені). Також визначаються основні засади проведення виборів на деокупованих територіях. У разі відновлення належних умов діяльності місцевого/апеляційного суду після деокупації населеного пункту, Державна судова адміністрація України направляє до Вищої ради правосуддя подання про можливість відновлення роботи цього суду. Місцевий/ апеляційний суд відновлює здійснення правосуддя за рішенням Вищої ради правосуддя.
На контрольних пунктах в’їзду-виїзду постійно та на деокупованих територіях протягом року з дати деокупації населеного пункту особи можуть добровільно здати за винагороду органам Національної поліції України зброю, боєприпаси, вибухові, інші речовини та предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також інше озброєння, військову техніку та інше військове майно, або вказати на їхнє місцезнаходження. Порядок виплати такої винагороди має розробити КМУ.
Передбачається встановлення Національного дня пам’яті жертв збройної агресії Російської Федерації проти України, який відзначатиметься щороку в другу п’ятницю березня, а також комплекс інших заходів із вшанування пам’яті (створення музеїв, заходи національно-патріотичного виховання тощо).
З метою залучення громадян України до роботи на деокупованих територіях утворюється кадровий резерв, до якого вносяться відомості про осіб, які добровільно виявили бажання бути включеними до нього (розпорядником такого реєстру буде Мінреінтеграції).
Довідково. Перехідна юстиція — це комплекс заходів, спрямованих на подолання наслідків порушень законності, прав і свобод людини і громадянина, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, включаючи їхнє відновлення та компенсацію завданої шкоди, забезпечення справедливості та примирення, а також неповторення окупації.
Техніко-юридичні зауваження
Проєкт послуговується термінологічним апаратом, пов’язаним винятково з агресією РФ (наприклад, визначення держави-агресора, окупаційних сил та адміністрацій тощо). Проте такі терміни на рівні закону можуть вживатися щодо будь-якої держави-агресора чи окупанта відповідно до міжнародного права, що узгоджуватиметься з ознакою сталості НПА. Водночас РФ уже визнана державою-агресором на рівні Закону України (відповідно до ЗУ “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”).
Проєкт передбачає поділ перехідного періоду на “конфліктний” та “постконфліктний” період, проте не враховує особливого періоду, який триває в Україні з 2014 року та впливає на наявність окремих соціальних гарантій для військовослужбовців (щодо відпусток, збереження робочого місця на період проходження служби тощо).
Тривалість конфліктного періоду, відповідно до проєкту, визначатиметься з огляду на дату деокупації окремого населеного пункту.
Довідково. Відповідно до ЗУ “Про оборону України” особливий період — це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Тобто особливий період охоплює пропоновані “конфліктний” та частину “постконфліктного” періоду й передбачає спеціальний режим функціонування силових відомств, сукупність пільг та гарантій, які надаються військовослужбовцям саме в умовах особливого періоду тощо. Натомість наявність “конфліктного” та “постконфліктного” періодів не змінюють правове регулювання щодо особливого періоду в контексті соціального захисту військовослужбовців, порядку проходження військової служби тощо.
Така термінологічна заплутаність може призвести до погіршення гарантій соціального захисту військовослужбовців та відсутності сталої судової практики у випадку захисту особами своїх прав у судовому порядку.
Позитив. Проєкт установлює комплексну систему взаємодії органів державної влади на час деокупації та реінтеграції деокупованих територій.
Негатив. Проєкт не допускає взаємодію з органами РФ, окупаційними силами чи адміністраціями з боку народних депутатів, представників місцевої влади України з питань, пов’язаних із подоланням наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, без уповноваження на це від Президента України. Проте документ не визначає, який орган чи уповноважена особа контролює чи визначає належність питань до тих, що пов’язані з подоланням наслідків агресії. Окрім того, з огляду на надання такого повноваження одноособово Президентові України (без контролю чи моніторингу з боку ВРУ, КМУ чи інших органів державної влади) створюється ризик порушення балансу гілок влади.
Окрім того, проєкт не передбачає порядку відшкодування шкоди постраждалим від агресії РФ Україною, а також механізмів звернень України до РФ щодо регресного відшкодування, що може потенційно мати значний вплив на збільшення видатків державного бюджету та скорочення соціальних видатків.
До проєкту відсутнє фінансово-економічне обґрунтування.