24.08.2024 року Президент підписав підтриманий ВРУ Закон про ратифікацію Римського статуту МКС. ГО “Юридична сотня” долучалася до адвокації цього процесу ще з 2021 року. Наразі актуалізуємо один з аналітичних матеріалів того часу.

Що таке Римський статут?

Римський статут Міжнародного кримінального суду — це міжнародний договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд.

Статут надає право МКС розглядати такі міжнародні злочини:

1. геноцид (намір винищити певну національну, расову, етнічну або релігійну групу);
2. злочини проти людяності (масштабне переслідування мирного населення);
3. воєнні злочини (порушення законів та звичаїв ведення війни, наприклад щодо поводження з військовополоненими або використання заборонених видів зброї);
4. злочини агресії (планування або здійснення особою, яка здійснює контроль над силовими формуваннями акту агресії, який є порушенням Статуту ООН (далі разом ці злочини — міжнародні злочини).

Що таке Міжнародний кримінальний суд?

Міжнародний кримінальний суд — це міжнародний трибунал, який був створений у 1998 році для розслідування та переслідування осіб, звинувачених у геноциді, військових злочинах та злочинах проти людяності. Це перший трибунал, який діє на постійній основі. Суд почав роботу з липня 2002 року, після того як 60 країн ратифікували Римський статут.

Міжнародний кримінальний суд працює з липня 2002 року та розташований у місті Гаазі, Нідерланди.

МКС може розглядати справи за трьох умов:

1. держава підписала та ратифікувала Римський статут;
2. Рада Безпеки ООН передає справу до МКС (за 23 роки роботи Суду таке трапилося двічі, у справах щодо Південного Судану та Лівії);
3. коли держава-учасниця РС сама ініціює справу в МКС.

Що таке ратифікація?

Ратифікація — механізм затвердження Верховною Радою України міжнародного договору та згода на його обов’язковість для держави.

Ратифікація Римського статуту дозволить поширити юрисдикцію МКС на Україну та почати розслідування злочинів на території України.

Чому це важливо для України?

•  Це наразі єдиний механізм притягнення до відповідальності на міжнародному рівні путіна та очільників т. зв. “ЛНР” та “ДНР”, інших військових злочинців, що несуть відповідальність за злочини, вчинені внаслідок агресії рф на території України.
•   Ратифікація Статуту є зобов’язанням України згідно зі статтями 8 і 24 Угоди про асоціацію з ЄС.

Чому Україна за стільки років не ратифікувала Римський статут?

Україна повинна привести внутрішнє законодавство (зокрема Кримінальний кодекс) у відповідність до норм Статуту. Вирішити цю проблему був покликаний законопроєкт, який було зареєстровано ще у 2019 році, однак в той час необхідні зміни до законодавства не набули законної сили.

У серпні 2024 року, Президент України зареєстрував у ВРУ нові законопроєкти № 0285 (про ратифікацію Римського статуту) та № 11484 (про внесення необхідних змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку із ратифікацією). 

21 серпня 2024 року, ВРУ нарешті підтримала ратифікацію Римського статуту. 24.08.2024 цей Закон було підписано Президентом. Однак він набере чинності одночасно із Законом, який вносить необхідні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України. Наразі проєкт № 11484 опрацьовується у комітеті ВРУ.

Ситуація з ратифікацією Римського статуту станом на 21.08.2024 року

• Україна підписала Статут 20 січня 2000 року, однак тоді не ратифікувала його.
• 25 лютого 2014 року ВРУ прийняла Заяву № 790-VII, якою визнала юрисдикцію Суду за ст. 7 Статуту (злочини проти людяності) під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.
• 4 лютого 2015 року ВРУ прийняла Постанову № 790-VII, якою затвердила заяву, що визнала юрисдикцію Суду за статтями 7 (злочини проти людяності) і 8 (воєнні злочини) Статуту щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій “ДНР” та “ЛНР”, починаючи з 20 лютого 2014 року і без кінцевої дати.
• 11 грудня 2020 р. прокурор суду оголосила про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні.
• Ситуація в Україні визнана такою, що відповідає критеріям Статуту для відкриття розслідування. Наступним кроком є звернення прокурора до суддів Палати попереднього провадження суду надати дозвіл на розслідування по суті.
• 21 серпня 2024 року Верховна Рада України підтримала законопроєкт про ратифікацію Римського статуту. Надалі закон повинен підписати Президент і після офіційного опублікування він набуде чинності, але не раніше набрання чинності законом, який вносить необхідні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України.

Зверніть увагу! Закон про ратифікацію Римського статуту містить кілька важливих застережень. По-перше, протягом 7 років Україна не визнає юрисдикції Міжнародного кримінального суду стосовно злочинів, зазначених у статті 8 (з урахуванням поправок). Це стосується саме воєнних злочинів — вбивства полонених, цивільних осіб, взяття заручників, напади на освітні чи релігійні будівлі, порушення законів і звичаїв війни тощо. Проте таке застереження, зроблене щодо громадян України, відповідно не поширюватиметься на іноземців або осіб без громадянства, які захищають Україну.

По-друге, усі документи Міжнародного кримінального суду мають надаватися державі або українською мовою, або з перекладом, що потенційно спростить і пришвидшить роботу всіх уповноважених органів. 

 Які позитивні наслідки ратифікація матиме для України?

• Механізм безпосереднього покарання тих, хто скоює міжнародні злочини;
• стимулювання національних органів розслідування діяти ефективніше, вивчати ширше коло фактів, що можуть указувати на скоєння воєнних злочинів, слідувати міжнародним стандартам документування, роботи зі свідками тощо;
• залучення МКС до вивчення ситуації в країні одразу пожвавлює національне слідство та мобілізує правозахисну спільноту;
• Україна стане повноцінним учасником процесу в усіх структурах МКС, зокрема й матиме право вносити кандидатуру судді від України та брати участь у виборах прокурора суду;
• жертви міжнародних злочинів зможуть бути залучені до розгляду справ, а також зможуть отримати компенсацію зі спеціального цільового фонду МКС;
• рішення міжнародних судів щодо Росії будуть вагомим чинником для продовження та розширення санкційної політики України та інших держав щодо РФ як держави-агресора.
• Цей проєкт — один із маркерів євроінтеграції.

Які негативні наслідки ратифікація матиме для України?

1) Можливість притягнення українських громадян до відповідальності. У разі ратифікації статуту його юрисдикція буде поширюватися не тільки на державу-агресора, а й на саму Україну. Це означає, що українські громадяни також можуть бути притягнені до відповідальності судом (з відстрочкою щодо гіпотетичних воєнних злочинів). Однак це малоймовірно. Тому що:

• МКС обмежений у ресурсах, тому його цікавлять лише розслідування злочинів представників вищих ешелонів влади;
• МКС не притягуватиме українських військових до кримінальної відповідальності за використання зброї та законне застосування сили тільки за те, що вони захищали українську землю;
• притягнути до відповідальності українських громадян можна лише за (1) геноцид, (2) злочини проти людяності, (3) воєнні злочини (пізніше) і (4) злочини агресії; звичайні солдати не в змозі самотужки організувати масове знищення цивільного населення, тому перед судом постануть ті, хто віддавав злочинні накази. Також пропонується у національній системі правосуддя посилити відповідальність командирів за видання таких наказів, що дасть змогу Україні самостійно притягнути винних осіб до відповідальності, без залучення МКС та його процедур;
• Україна є підписантом статуту ООН, і він підтверджує право країни на самозахист.

2) Сплата додаткового збору для роботи МКС. Його платять усі держави, які ратифікували Римський статут. Ці кошти направлені на забезпечення роботи суду.
Розмір: еквівалент 200 —225 тисяч євро щорічно, що є меншим, аніж інші зобов’язання, що випливають із участі України у міжнародних органах та організаціях. 

А що з тим, що Росія не ратифікувала Римський статут?

Це не зможе зупинити суд від переслідування найвищої ланки військових командувачів з російської сторони, якщо МКС збере достатньо доказів щодо злочинних наказів. Навіть якщо росія не ратифікувала Римський статут і заявляє про те, що вона не буде співпрацювати з МКС, російські громадяни все одно відповідальні в МКС за злочини проти людяності й воєнні злочини, оскільки МКС має юрисдикцію щодо всієї території України (включно з тимчасово окупованим Кримом, а також іншими тимчасово окупованими територіями).

І що після того, як розслідування буде завершено?

Мінімум: причетний до злочинів залишається невиїзним у своїй країні.
Максимум: його затримають на території держави, яка ратифікувала Римський статут.

Чи використає Росія інструмент МКС на свою користь?

МКС — це неупереджений, аполітичний суд, тому розслідування й видавання ордерів на арешт здійснюються виключно на підставі доказів, які збирає та незалежно аналізує сам прокурор МКС.

До цього на етапі попереднього вивчення будь-хто (навіть держави, що не ратифікували Римський статут) може надавати суду докази.

Постійне членство росії в Раді Безпеки ООН не зробить її докази вагомішими, ніж докази з боку України. Крім того, процедура здійснення судового переслідування певною мірою гарантує високу якість доказів. Отже, якщо росія спробує підробити докази, прокурор відмовить у їхньому розгляді судом. Звичайно, росія може спробувати таку тактику, як це було, приміром, під час агресії проти Грузії у 2008 році, однак тоді це не було результативно для агресора.

 Приклади позитивних рішень МКС, які є схожими до ситуації в Україні

У цьому контексті показовою є справа колишнього президента Судану Омара Аль-Башира. У 2009 році МКС видав ордер на арешт Аль-Башира за звинуваченнями в злочинах проти людяності та воєнних злочинах, які вчиняла суданська армія щодо цивільного населення суданського регіону Дарфур. Цей ордер зробив президента Судану майже невиїзним з країни, адже, якби він хотів потрапити до однієї з понад 120 країн-учасниць МКС, його б одразу заарештували. У квітні 2021 року його усунули від влади в результаті військового перевороту. Після зміни влади в Судані Аль-Башир був затриманий, а в червні 2021 року уряд Судану висловив бажання передати колишнього очільника держави до МКС. Тобто навіть очільники держави можуть бути притягнуті до відповідальності за вчинення міжнародних злочинів (хоча б і після усунення від влади).

Цікавим є приклад притягнення до відповідальності очільника збройного угрупування “Патріотичні сили за звільнення Конго” Боско Нтаганди, який не лише не вживав заходів для припинення порушень міжнародного гуманітарного права та прав людини, але й організував та заохочував власних солдат до вбивств, ґвалтувань, організації сексуального рабства, розграбувань, рекрутингу дітей тощо. Ордер на арешт Нтаганди видано у 2006 році, а у 2019 році його було засуджено до 30 років ув’язнення. Сума компенсацій жертвам злочинів Нтаганди сягнула орієнтовно 30 млн грн.