Статус “дитина війни” в українському суспільстві традиційно пов’язують з усіма збройними конфліктами. 

Стереотип виник через поширення цього статусу для громадян України, яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таке визначення наведене в Законі України “Про соціальний захист дітей війни”. Цим же законом передбачена державна соціальна підтримка  та пільги особам із цим статусом.

 

А що ж з дітьми, які народилися і ростуть у період збройної агресії рф проти України?

Наразі для таких дітей є статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Право на такий статус мають особи, які на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії рф не досягли 18 років (повноліття), і: 

1) отримали поранення, контузію, каліцтво;

2) зазнали фізичного, сексуального насильства;

3) були викрадені або незаконно вивезені за межі України;

4) залучалися до участі в діях воєнізованих чи збройних формувань;

5) незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;

6) зазнали психологічного насильства.

 

Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені вище. Під час надання дитині статусу заявник визначає обставину, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров’я та розвиток дитини.

 

Статус надається органом опіки та піклування за постійним або тимчасовим місцем проживання дитини.

 

Із заявою про надання статусу може звернутися:

• законний представник дитини;
• кровні родичі — баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра; 
• вітчим, мачуха; 
• представник органу опіки та піклування.

 

Разом із заявою про надання статусу до служби у справах дітей слід подати згоду на обробку персональних даних і копії документів:

• свідоцтво про народження або інший документ, що посвідчує особу дитини;
• документ, що посвідчує особу заявника;
• документ, що підтверджує повноваження законного представника дитини або родинні стосунки між дитиною та заявником; якщо дитина постійно проживає/перебуває в закладі охорони здоров’я, освіти або іншому дитячому закладі, — документ, що підтверджує такий факт. 

 

Окрім того, за наявності, слід надати копії: 

• довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи;
• внутрішнього або закордонного паспорта громадянина України; 
• витягу з реєстру територіальної громади.

 

При відсутності відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування дитини або будь-яких документів, зазначених вище,  доказами підтвердження місця проживання/перебування дитини на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій Російською Федерацією, можуть бути: 

• відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 
• або документи про право власності батьків або дитини на рухоме чи нерухоме майно,
• або документи про освіту, 
• або медичні документи.

 

Якщо дитина отримала поранення, контузію, каліцтво, також подаються медичні документи, видані після медичного обстеження та лікування із зазначенням діагнозу.

 

Якщо дитина зазнала фізичного, сексуального насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі в діях воєнізованих чи збройних формувань, незаконно утримувалася, у тому числі в полоні, додатково необхідно надати: 

• заяву про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення або про залучення дитини до провадження як потерпілої;
• витяг з ЄРДР про відкриття кримінального провадження за заявою про вчинення злочину щодо дитини в зоні воєнних дій та збройних конфліктів.

 

Коли ж дитина зазнала фізичного, сексуального насильства, за наявності також надається висновок експерта за результатами судової експертизи.

 

Якщо дитина зазнала психологічного насильства, також подаються:

• висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, на основі якого за згодою батьків/законних представників дитина направляється на реабілітацію;
• копія посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого”, якщо дитина отримала такий статус;
• копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або копія документа, що підтверджує смерть унаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих через воєнні дії, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.

Після досягнення 14-річного віку дитина має право самостійно звернутися до служби у справах дітей та подати документи.

 

Рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви за результатами розгляду поданих документів.

 

У рішенні зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини.

 

Рішення про відмову в наданні статусу приймається, якщо немає  одного з обов’язкових документів. 

 

Якщо частина відомостей у документах є недостовірною, статус може бути скасований.

 

Рішення про відмову в наданні статусу, про скасування статусу можуть бути оскаржені в суді.

 

Досягнення повноліття не є підставою для скасування статусу.

 

Джерело: Постанова КМУ від 05.04.2017 року № 268 “Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів”.