Обставини справи

Позивач, який є особою з інвалідністю другої групи внаслідок війни, звернувся до суду, оскаржуючи розмір виплати до 5 травня, яку він отримав у 2022 році. Пенсійний фонд нарахував позивачу 3906 гривень, як це визначено постановою Кабміну від 7 травня 2022 року № 540, замість восьми мінімальних пенсій за віком.

Обгрунтування позивача

Позивач вважає, що виплата повинна дорівнювати восьми мінімальним пенсіям за віком, як це було визначено статтею 13 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції до кінця 2007 року, адже зміни, внесені потім, були визнані неконституційними.

Нагадаємо, що Конституційний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на неконституційності виплати до 5 травня в розмірі, що визначається урядом. Ветерани, за рішенням КСУ, мають право на грошову допомогу в розмірі, що залежить від розміру мінімальної пенсії (ідеться про рішення КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та 27 лютого 2020 року № 3-р/2020).

До того ж позивач просив урахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13 січня 2021 року в зразковій справі № 440/2722/20, де суд визначив, що виплата повинна бути в розмірі, еквівалентному мінімальній пенсії.

Рішення першої та другої інстанції

Суд першої інстанції зобов’язав Пенсійний фонд нарахувати позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплатити її з урахуванням уже виплачених коштів. 

Суд другої інстанції скасував прийняте рішення та відмовив позивачу у виплаті допомоги в більшому розмірі.

Рішення Верховного Суду

Верховний Суд підтримав рішення апеляційного суду з огляду на таке:

• під час воєнного стану деякі права, зокрема на соціальний захист, можуть обмежуватися в силу статті 64 Конституції;
• в умовах воєнного стану або для здійснення заходів мобілізації Кабмін може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій з урахуванням фінансових ресурсів держави (абз. 3 пп.2 п. 22 розд. VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України);
• Європейська конвенція з прав людини та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права визначають, що держава може відходити від положень актів у разі війни або іншої суспільної небезпеки в тих межах, яких вимагає гострота становища. До того ж Рішення Конституційного Суду від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визначає, що за умов війни держава може вирішувати соціальні питання на власний розсуд, зокрема здійснювати відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між приватними інтересами особи та оборони, що є суспільною цінністю;
• підтримання належного рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом та справою всього українського народу;
• Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року в зразковій справі № 440/2722/20 не може бути врахована повною мірою з огляду на зміну обставин після її прийняття.

Висновок

Допомога до 5 травня у 2022 році під час воєнного стану виплачуватиметься в розмірі, визначеному урядом, адже під час воєнного стану соціальний захист може обмежуватися.

Розмір ОГД при звільненні має враховувати розмір щомісячної додаткової грошової винагороди — висновок Верховного Суду.

Обставини справи. Позивачка (звільнена в запас військовослужбовиця) вимагала від військової частини перерахунку одноразової грошової допомоги (ОГД) при звільненні, яка виплачується у випадку наявності в особи вислуги більш як 10 років, оскільки до розміру такої допомоги не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду. Відповідач (В/Ч) зазначав про відсутність законних підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди у склад грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, проте апеляційний суд скасував це рішення, відмовивши в задоволенні позову. У касаційній інстанції справу було передано на розгляд Великої Палати ВС.

Питання, яке досліджувалось ВС: чи входить щомісячна додаткова грошова винагорода до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби?

Обгрунтування ВС. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови КМУ № 889 від 22 вересня 2010 р, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а не наказів Міноборони.

Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Зверніть увагу! Цим рішенням ВС відступив від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.

Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та визнав чинним рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги військовослужбовиці.

Обмеження строку, під час якого можливо перерахувати одноразову грошову допомогу для особи з інвалідністю внаслідок війни є неконституційним: висновок КСУ

Обставини справи. У конституційній скарзі зазначалося про невідповідність Конституції України встановленої Законом норми, відповідно до якої перерахування ОГД для військовослужбовців (військовозобов’язаних або резервістів) можливе тільки впродовж 2 років. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата ОГД у зв’язку зі змінами (доплата між необхідною і виплаченою сумою) не здійснюється.

Обґрунтування КСУ. Конституційний Суд України визначив, що під час розгляду скарги повинні застосовуватися принципи соціальної держави, захисту прав людини та верховенства права. Суд зауважує, що знання та досвід роботи закладів охорони здоров’я, як випливає з матеріалів справи, не свідчать, що погіршення стану здоров’я військовослужбовців, військовозобов’язаних або резервістів не може настати після спливу дворічного строку.

Також КСУ зазначив, що Закон не регулює питань пропуску такого строку з певних виключних поважних підстав, зумовлених обставинами непереборної сили.

Конституційний Суд України вважає, що громадянам України, які захищають незалежність та територіальну цілісність України, держава повинна надавати особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п’ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.

⠀

Конституційний Суд України зробив висновок, що встановлені оспорюваними приписами Закону обмеження щодо виплати ОГД в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років є невиправданими та такими, що непропорційно обмежують право на посилений соціальний захист військовослужбовців, гарантований ч. 1 ст. 46 та ч. 5 ст 17 Конституції України.

Пункт 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ зі змінами було визнано неконституційним. Він втрачає чинність з дня ухвалення КСУ відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Джерело: Рішення КСУ від 6 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022. 

https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_r_2_2022.pdf 

Відшкодування шкоди, заподіяної агресором: висновок Верховного Суду

Обставини справи. Позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної росією, оскільки її чоловік загинув унаслідок російської агресії.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, а апеляційний суд направив в рф запит на згоду або незгоду про розгляд українським судом цієї справи.

Довідково: відповідно до ЗУ “Про міжнародне приватне право”, пред’явлення позову до іноземної держави, накладення арешту на майно цієї держави на території України, стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів іноземної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Позиція Верховного Суду. Загальновідомим є факт вчинення рф збройної агресії проти України з 2014 року. Предметом спору є відшкодування позивачам (громадянам України) моральної шкоди внаслідок загибелі члена сім’ї (громадянина України). Загибель сталася внаслідок порушення росією норм Статуту ООН щодо заборони військової агресії на території інших суверенних держав.

“Верховний Суд виходить із того, що в разі застосування деліктного винятку будь-який спір, що виник на її території в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема РФ, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом”.

Отже, починаючи з 2014 року, український суд, розглядаючи справу про відшкодування шкоди, заподіяної людині агресією рф, має право приймати рішення про відшкодування рф шкоди без урахування судового імунітету.

Джерело: Постанова ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/zakonodastvo/Rish_sud_imun.pdf?fbclid=IwAR3l8gVC1Qp09TP5F5GKlKjz-zpCwWvKnxR4T2qW84U2d_waWU782ZqlROo 

Неконституційність обмеження максимального розміру пенсії для ветеранів – висновок Конституційного Суду України.

12 жовтня 2022 року Конституційний Суд України прийняв рішення у справі № 3-102/2021, що стосується соціальних гарантій для захисників і захисниць України. 

Обставини справи: КСУ розглянув питання конституційності статті 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI ( Закон № 3668).

Указана стаття закріплює норму про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зі скаргою до КСУ звернулися учасник бойових дій і звільнений у запас військовослужбовець, які мали б отримувати вищі за розміром пенсії, однак у перерахунку їм було відмовлено з огляду на зазначене обмеження. Заявники висловили позицію, що вказана норма щодо обмеження максимального розміру пенсії порушує гарантовані Конституцією України права людини, зміст та обсяг яких не можуть бути звужені.

Висновок КСУ: Суд дійшов висновку, що таке обмеження порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, які зобов’язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. КСУ наголошує, що “установлений частиною п’ятою статті 17 Конституції України обов’язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї”.

У зв’язку з цим КСУ визнав неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668 щодо обмеження максимального розміру пенсії, зазначивши про втрату ними чинності через шість місяців.

У підсумку, обов’язком Верховної  Ради України, як вказав Суд, є привести нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно

захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Джерело: Рішення КСУ від 12 жовтня 2022 року

№ 7-р(ІІ)/2022 https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/7-rii2022_0.pdf?fbclid=IwAR0q1BhTygIpFdv8fRPkwrkKqeBIF7vDbr8yncTj0GXrlYeLjfNzh1ARisE 

Звільнені в запас мають право на компенсацію за неотримане житло

Верховний Суд своїм рішенням захистив право звільненого в запас військовослужбовця на отримання компенсації за житло. 

Обставини справи: позивач проходив військову службу за контрактом у ДПС України. У 2018 році позивача було звільнено з військової служби в запас у зв’язку із закінченням строку контракту. На момент звільнення загальна вислуга становила 30 років. До звільнення позивач перебував на квартирному обліку при в/ч і був 10-ий у черзі на отримання житла або грошової компенсації в розмірі 644 686,40 гривень. Листом від 15 грудня 2020 року житлова комісія повідомила позивача, що постанова КМУ № 728 від 02 вересня 2015 року на нього не поширюється, тобто він більше немає права на отримання житла чи компенсації, бо звільнений у запас у зв’язку із закінченням строку контракту.

🔸Відповідне рішення було мотивоване тим, що законодавство визначає конкретні підстави звільнення з військової служби, за яких зберігається право на отримання житла і компенсації після звільнення. Ідеться про звільнення в запас або у відставку з таких виключних причин:

🔹за віком;

🔹станом здоров’я;

🔹скорочення штатів або проведення інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, проте апеляційний суд прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено.

Висновок Верховного Суду. Суд визначив, що за особою, яка має 20 і більше років вислуги й звільняється в запас у зв’язку із закінченням контракту, надалі зберігається право на отримання житла або грошової компенсації за нього, якщо немає інших підстав для виключення її з квартирного обліку. Суд зауважив, що звільнення з військової служби за віком та станом здоров’я здійснюється виключно у відставку й жодним чином не стосується звільнення в запас. Отже, визначені підстави для звільнення не є виключними для подальшого збереження права на отримання житла або компенсації.

Джерело: постанова Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 260/764/21 http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=105667599&red=1000033998bb8e71ca00f2a1d0405e6c754737&d=5