Аналіз законопроєктів - Юридична Сотня

Повна назва проєкту: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання учасниками бойових дій осіб, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та інших питань”

Номер і дата реєстрації: № 7322 від 27.04.2022.

Ініціатори: Третьякова Галина Миколаївна, Остапенко Анатолій Дмитрович, Кузьміних Сергій Володимирович, Мошенець Олена Володимирівна, Мезенцева Марія Сергіївна та інші.

Мета проєкту: розширити коло осіб, які мають право на статус учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці.

Основний зміст

Проєкт пропонує надати статус учасника бойових дій добровольцям, які брали безпосередню участь у здійсненні необхідних заходів після 24 лютого 2022 року не менше 30 календарних днів, зокрема за сукупністю днів перебування в районах їхнього проведення, у взаємодії із ЗСУ, МВС, Держприкордонслужбою, НПУ, НГУ, СБУ та іншими законними військовими формуваннями та правоохоронними органами.

У проєкті ідеться про осіб, які добровільно забезпечували або добровільно залучалися до забезпечення захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України відповідно до ЗУ «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» або ЗУ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».

Положення проєкту не поширюється на працівників.

Особливості процедури надання статусу:

рішення приймається міжвідомчою комісією Мінветеранів;
порядок надання (позбавлення) статусу, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів визначаються КМУ;
підставою для надання статусу є документи, як-от:

а) довідка, видана командиром (начальником) в/ч (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації ЗСУ, МВС, а також Держприкордонслужбою, НПУ, НГУ, СБУ й іншими законними військовими формуваннями та правоохоронними органами, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів;

б) витяг із наказу Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ про залучення особи до заходів.

У разі відсутності вказаних документів підставою для надання статусу УБД є

свідчення (заяви) не менше ніж 3 свідків про період безпосередньої участі особи в здійсненні заходів, підпис на яких засвідчено нотаріально; а

для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва:

– свідчення (заяви) не менше ніж 3 свідків про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, підпис на яких засвідчено нотаріально;

– медичні документи, що підтверджують отримання поранення, контузії, каліцтва.

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, що є військовослужбовцями, службовими та/або особами ЗСУ, МВС, Держприкордонслужби, НПУ, НГУ, СБУ та інших законних військових формувань та правоохоронних органів, які мають документальне підтвердження своєї участі в здійсненні заходів у період, за який вони свідчать, у взаємодії з якими особа брала участь.

Проєкт також пропонує надати статус осіб з інвалідністю внаслідок війни:

особам, які отримали інвалідність унаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення заходів, необхідних для відсічі збройної агресії після повномасштабного вторгнення рф;

особам, які отримали інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у визначених вище заходах після 24 лютого 2022 року під час здійснення самооборони при виконанні завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів воєнного стану.

Також запропоновано надати статус сім’ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України в разі загибелі (смерті) осіб:

які добровільно забезпечували або добровільно залучалися до забезпечення проведення заходів, необхідних для відсічі збройної агресії рф після повномасштабного вторгнення, зокрема здійснювали волонтерську діяльність, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в таких заходах;
які померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у визначених заходах у період дії воєнного стану при здійсненні самооборони під час виконання завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.

До того ж проєкт пропонує надати таким особам з інвалідністю та членам сімей загиблих Захисників право на одноразову грошову допомогу.

Крім того, проєкт уточнює, що:

норми, які регулюють питання електронного посвідчення та вибору одного з посвідчень, якщо особа має кілька статусів, також поширюються на членів сімей загиблих Захисників;
особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у визначених заходах після 24 лютого 2022 року, отримали ушкодження, що призвели до необоротної втрати, зокрема ампутації, верхніх та/або нижніх кінцівок (їхніх частин), необоротної втрати іншого органа або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв установлення групи інвалідності, але не вище I групи.

Недоліки:

немає належного фінансово-економічного обґрунтування, хоча розширення кола пільговиків вимагатиме додаткових видатків. Це, зокрема, порушує положення статті 27 Бюджетного кодексу України щодо введення в дію положень закону, які мають вплив на показники бюджету;
у проєкті вживаються різні формулювання для визначення осіб, які мають право на статус УБД (“… добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України відповідно до Закону України “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”) та осіб з інвалідністю внаслідок війни, членів загиблих Захисників (“… внаслідок поранення…, одержаних під час безпосередньої участі … у період дії воєнного стану при здійсненні самооборони під час виконання завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану”) та інші техніко-юридичні зауваження.

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати в другому читанні після доопрацювання.

ЗАКОНОПРОЄКТ № 4260 від 23.10.2020 (основний)
Проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (щодо надання медичної допомоги демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій)
Ініціатор законопроєкту: Остапенко Анатолій Дмитрович.
СУТЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ: розширити коло осіб, які мають право на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а саме надати таке право демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій.
ЗМІНИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ
Абзац 2 частини 2 статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викласти в редакції так, щоб:
право на медичне обслуговування в закладах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів також отримали демобілізовані чи звільнені в запас військовослужбовці, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій;
члени сімей військовослужбовців та осіб, визначених у цьому абзаці, мали таке право лише за умови відсутності за їхнім місцем проживання закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання (в абз. 2 ч. 2 ст. 11 указаного закону йдеться про членів сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях із підтримання миру й безпеки, якщо ці особи прослужили в Збройних силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років).
ВИСНОВКИ ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ
Позитив: створити умови, за яких звільнені учасники бойових дій матимуть право на лікування за участі висококваліфікованих спеціалістів у галузі військової медицини та високоспеціалізованого медичного обладнання, зокрема хірургічного, яким забезпечені лише військові шпиталі, що підпорядковані Міністерству оборони України.
Негатив:
у назві законопроєкту допущено помилку, адже відповідно до неї зміни потрібно вносити не до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а до Закону України “Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, що не відповідає змісту всіх супровідних документів проєкту;
здійснюється звуження прав на медичне обслуговування у військових закладах охорони здоров’я членів сімей зазначених в абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону військовослужбовців, адже уточнюється, що вони зможуть реалізувати його лише за умови відсутності за їхнім місцем проживання закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання (наразі таке обмеження діє лише для членів сімей чинних військовослужбовців незалежно від їхньої вислуги років);
у загальній характеристиці та основних положеннях проєкту, що містяться в пояснювальній записці, указано, що демобілізовані чи звільнені учасники бойових дій матимуть таке право лише під час дії карантину, уведеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами й доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку. Проте ні порівняльна таблиця, ні проєкт закону такої вказівки не мають;
у пояснювальній записці вказано, що наразі “право на отримання такої допомоги після демобілізації надається за умов отримання статусу учасника бойових дій чи інвалідності I – II ступеня, процес отримання якої триває 6 – 12 місяців.” Варто звернути увагу, що автор проєкту сам собі суперечить, указуючи, що таке право наразі все ж мають учасники бойових дій. До того ж це суперечить чинним нормативно-правовим актам, адже такі особи насправді не мають права на медичне обслуговування у відповідних закладах охорони здоров’я;
автором законопроєкту вказано, що “реалізація положень законопроєкту під час його практичного застосування після його прийняття не впливатиме на видаткову частину Державного або місцевих бюджетів”, проте із цим важко погодитись, адже в разі реалізації цих положень фінансування лікування вказаних осіб здійснюватиметься саме коштом МОУ або ж інших військових формувань, яким підпорядковуються ці заклади охорони здоров’я, а отже, є потреба в перерозподілі бюджетних коштів.
Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.
Довідково: усі особи, які мають право на медичне обслуговування у військових закладах охорони здоров’я після звільнення зі служби, визначені в ст. 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”. Ідеться про громадян України, які:
бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга в календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;
2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в АТО/ООС, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, набутого в період проходження військової служби й служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби й служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю “Ветеран Збройних Сил СРСР” за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні й звільнені з військової служби у зв’язку з реформуванням Збройних сил України.

Основний зміст

Довідково

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

Основний зміст

Довідково

Недоліки

Техніко-юридичне зауваження

Рекомендація Юридичної сотні: може бути підтриманий.

Підтримати